Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Тема 3. Теорія суспільного добробуту та соціяльно-ринкової економіки

121

виробництва і монопольного прибутку. Своєю чергою, монополь-

ний прибуток охоплює середній прибуток і надлишкову додатко-

ву вартість.

За ринкової економіки держава, виконуючи свої економічні та

соціяльні функції, також бере участь у ціноутворенні, зокрема

встановлює державні фіксовані ціни на продукцію, що виготов-

ляється у приватному або колективному секторах на державне

замовлення. На соціяльні процеси держава впливає і регульовани-

ми цінами на окремі соціяльно значущі товари (послуги), запобі-

гаючи їхньому необгрунтованому підвищенню.

Отже, у ринкових умовах ціни існують у формах рівноважної,

конкурентної, монопольної, державної фіксованої, державної ре-

гульованої ціни. Вони є результатом дії механізму ринкового ціно-

утворення. Важливо, щоб у формуванні цього механізму всі фор-

ми цін не призводили до порушення рівноваги попиту і пропозиції.

ТЕМА 4

ХАРАКТЕРИСТИКА

ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Основою формування економічного потенціалу є потенціал

соціяльного споживання, тобто обсяг і структура життєвих по-

треб нації, якому повинні відповідати обсяг і структура створеного

національного продукту для задоволення цих потреб. Чинником

виробництва виступає національний капітал, тобто вартість вкла-

деної праці, основного й обігового капіталу, а результатом вироб-

ництва — кількість і вартість національного продукту. Відношення

вартості національного продукту до національного капіталу ви-

ражає продуктивну функцію національного капіталу, а відношен-

ня вартості національного капіталу до вартості національного

продукту — ефективну функцію національних витрат. Отже, про-

дуктивна й ефективна функції національного капіталу повинні

бути вихідною основою формування і функціонування національ-

ного капіталу, який у традиційній науці з проблем господарства

країни називають економічним потенціалом, складовими якого є

потенціал виробництва і потенціал соціяльного споживання.

4.1.

Потенціал соціяльного споживання

Соціяльне споживання — особлива сфера національної еконо-

міки. В ній виражено мету виробничого потенціалу і рівень її реа-

лізації у даному суспільстві. Соціяльне споживання є тим резуль-

тативним показником, який виражає рівень розвитку нації, су-

спільства, його цивілізованість і гуманність. На розвиток потенціа-

лу соціяльного споживання працюють весь виробничий потенціал,

державний лад, політика усіх форм влади. Саме за станом розвит-

ку

рівнем соціяльного споживання можна легко простежити вміння

і бажання управляти державою, розуміння економічних законів і

пристосування форм та методів господарювання до цих законів.

122

Тема 4. Характеристика економічного потенціалу

Соціяльне споживання охоплює інтереси соціяльннх груп, націй

і народностей, відношення суспільства й особистості, умови праці

і побуту, здоров'я, довкілля і відпочинку. Саме в цій сфері реалі-

зують наслідки виробничої діяльності, що стосуються інтересів

усього народу, тобто розподіляється створений валовий випуск

В:

(В =

«F(T

К), звідки В - О + сІВ, де О — проміжне споживання

(споживає виробництво), <JB— чистий національний продукт (ва-

ловий внутрішній продукт, споживають домашні господарства —

С,

держава (бюджет) — Б, національні капіталовкладення — К,

експорт — Е, імпорт — І):

(1В-С + Б+К + (Е- І).

Отже, високий рівень соціяльного споживання цілком залежить

від стану потенціалу споживання, темпів зростання обсягів і струк-

тури виробництва валового внутрішнього продукту.

4.1.1. Споживчий потенціал

Розв'язання

СОЦІАЛЬНИХ

проблем, тобто споживчих проблем на-

селення, покладається на підприємства сфери матеріяльного ви-

робництва та сфери послуг. Тому в процесі динамічного форму-

вання і функціонування національної господарської системи в ній

історично об'єктивно складається масштабний, багатогранний за

своїм профілем і складний за своєю організаційною та управлін-

ською структурою елемент — споживчий комплекс.

+ Споживчий комплекс — сукупність галузей і видів економіч-

ної діяльності, зайнятих виробництвом товарів народного

споживання та надання населенню різних послуг, що мають

задовільнішій потреби його матеріяльного достатку, роз-

витку особистості громадян, освіти, охорони здоров'я, куль-

тури тощо.

Споживчий (СОЦІАЛЬНИЙ) комплекс створює товари та послуги

задля задоволення потреб населення і представляє собою практич-

ну пропозицію на споживчому ринку.

Обсяг доходів населення відповідно виражає споживчий потен-

ціал,

або ж споживчий попит на споживчому ринку. Споживчу

пропозицію і споживчий попит описує відоме рівняння ринку:

Національна економіка

-124

Он =

v/;,

де Оц пропозиція (О — фізична кількість товарів, робіт і по-

слуг, ц— ціна одиниці товару, робіт і послуг); УГ ПОПИТ (Г

—

грошова маса в обігу, г — коефіцієнт оборотності грошової маси).

Споживчий попит (потенціал) визначає обсяг і структуру спо-

живчої пропозиції, тобто виробничого потенціалу, кількості зай-

нятих, обсяг інвестицій і т. ін., для забезпечення виробництва та-

кого обсягу і структури національного продукту, який задоволь-

нив би потреби населення.

За своїм значенням галузі споживчого комплексу поділяють на

три великі групи:

^ галузі, діяльність яких пов'язана із задоволенням соціяльно-

культурних та інтелектуальних потреб людей, а також із ство-

ренням та забезпеченням необхідних умов життєдіяльності. Це

культура, мистецтво, освіта, охорона здоров'я, фізична культу-

ра, відпочинок, спорт, туризм і т. ін. Діяльність галузей цієї групи

пов'язана із забезпеченням конституційних прав усіх громадян країни:

0> галузі, що створюють матеріяльні блага для задоволення ма-

теріяльних потреб людей: речі, продукти, ліки, житло і т. ін.;

% галузі, які не створюють матеріяльних вартостей, але про-

довжують процес виробництва з їх створення в інших галузях:

торгівля, громадське харчування, житлове і комунальне господар-

ство,

побутове обслуговування, транспорт, зв'язок і ш. ін.

Основою виділення названих груп галузей споживчого потенціа-

лу національної економіки є виконання кожною з цих груп одно-

типових функцій, пов'язаних у кожному конкретному випадку з

виробництвом і наданням споживачам продовольчих, непродоволь-

чих товарів та послуг, які задовольнили б їхні матеріяльні та соці-

яльні потреби. При тому потреби задовольняються на платній осно-

ві (купівля-продаж). на пільговій основі за рахунок відповідних

бюджетних коштів владних і громадських структур.

Через діяльність галузей споживчого потенціалу здійснюється

взаємозв'язок економічного і соціяльного розвитку в національній

господарській системі, взаємовідносини і взаємозв'язки між її регіо-

нальними і галузевими складовими, а також національної економіки

України з країнами світу. Та найголовніше — забезпечується про-

Тема 4. Характеристика економічного потенціалу

цес досягнення цілей соціяльного прогресу, вирішення поточних і

перспективних завдань, реалізація соціяльної політики держави.

В умовах реформування економіки Україна перейшла на еко-

номічно малоперспективну практику формування товарних ре-

сурсів за рахунок імпорту з інших країн, передусім із країн Євро-

пи,

СНД та ін. Цьому чималою мірою сприяв розвиток "човнико-

вої торгівлі".

Зарубіжна експансія продовольчих, непродовольчих товарів,

ліків не лише призвела до значного витіснення з внутрішнього рин-

ку України вітчизняних товарів, а й сприяла практично занепаду

виробництв галузей харчової, легкої, фармацевтичної промисло-

вості, промисловості будівельних матеріялів, машинобудування.

Україна практично переступила межу товарної залежності від за-

рубіжних постачальників. На закупівлю зарубіжних енергоносіїв,

продовольства, технології, технічні засоби витрачаються великі

кошти. Це різко знижує інвестування галузей споживчого потенці-

алу країни, ураховуючи саму можливість державної підтримки

його розвитку і вдосконалення.

4.1.2.

Рекреаційний потенціал

Сучасний етап розвитку будь-якої національної економіки ха-

рактеризується підвищеною спрямованістю усіх її структур на

розв'язання соціяльних проблем. Для світової економіки кінець

XX ст. характеризувався посиленням цільової орієнтації на роз-

виток людини і соціяльної орієнтації загалом. Людський фактор

став не лише джерелом економічних можливостей, а й жорстким

випробуванням соціяльної дієздатності економіки.

Недофінансування освіти, культури, відпочинку, оздоровлен-

ня населення мали і мають досить таки несприятливі наслідки для

економіки і суспільства в Україні.

Історичний досвід засвідчує, що лише ці країни досягли розкві-

ту, де розв'язання соціяльних проблем, поліпшення життя народу і

всебічного розвитку кожної людини в суспільстві є пріоритетною

потребою самого господарського розвитку.

В системі споживчого комплексу важливе місце відводиться

активному відпочинку населення, тобто рекреації. Це настільки

Національна економіка

126

важливий сеґмент споживчого потенціалу, що за доброї внутріш-

ньої організації та широких міжнародних зв'язків неодмінно пере-

ростає у самостійний потенціал і приносить великі доходи.

+Рекреаційний

потенціал—

єдина система природних, спор-

тивних, туристичних, лікувально-оздоровчих і соціяльно-

культурних підсистем, які характеризуються функціональною

взаємозалежністю і територіяльною цілісністю та тісно

взаємодіють з галузями виробництва товарів та послуг.

Тенденція до збільшення вільного часу є об'єктивним чинником

подальшого розвитку активного відпочинку населення. Невипад-

ково в економічно розвинутих країнах зростання національного

багатства супроводжується скороченням частки витрат на хар-

чування і предмети розкоші у структурі загальних споживчих по-

треб людей. Водночас зростає частка витрат на відпочинок і

організацію вільного часу. Найбільша частка у світовому спожи-

ванні рекреаційних послуг припадає на європейські країни — у

середньому 6 відсотків рекреаційних послуг у загальному обсязі

споживання товарів і послуг.

Однак для того, щоби рекреаційна потреба набула масового

характеру, суспільство повинно насамперед достатньо вкладати

в основний, обіговий капітал, працю. Це дасть змогу інтенсифікува-

ти продуктивну функцію виробничого потенціалу (В =

aF(T

К))

та отримувати необхідний обсяг створення національного продук-

ту, тобто валового внутрішнього продукту (сІВ = В - О) задля

підвищення добробуту людей, тобто змогу підвищувати оплату

праці зайнятих, збільшувати тривалість оплачуваних відпусток,

розширювати сферу рекреаційних послуг.

Наразі потреба в рекреаційних послугах набуває дедалі все

більше вираженого соціяльного спрямування. Вона стає потребою

не лише для відновлення біоенергетичного потенціалу людини для

підвищення рівня її життєдіяльності, але й для забезпечення бага-

тосторонніх функцій у трудовій діяльності та соціяльній активності.

Для визначення рекреаційної потреби населення треба проана-

лізувати дію сукупності чинників (факторів), які впливають на її

формування та розвиток: «

•

Тема

4. Характеристика економічного потенціалу

чинники, що діють у межах виробничого потенціалу:

•=> загальноекономічні чинники, тобто загальний рівень роз-

витку економіки, обсяг і структура виробництва товарів

і послуг, що задовольняють комплекс потреб населення у

відпочинку;

демографічні чинники, такі як стан здоров'я і фізіологічні

особливості, статево-віковий склад населення, сімейний

стан, рівень урбанізації і співвідношення міського та

сільського населення;

<> розподіл населення за галузями і сферами зайнятості, про-

фесійний склад зайнятих, кваліфікація зайнятих, умови

праці, тривалість щорічної відпустки і час її надання;

чинники, що діють в межах потенціалу соціяльного спожи-

вання:

культурний рівень населення і його диференціація, тип

культурного життя, соціяльний склад населення, організа-

ція реклами та інформації, соціяльно-психологічні чинни-

ки — інтенсивність культурних і ділових зв'язків, широта

спілкування з туристами, вплив моди, національні тра-

диції;

^ рівень задоволення різних потреб населення, попри потре-

би у відпочинку;

чинники, що формують платоспроможний попит — розподіл

валового внутрішнього продукту {dB = С + Б + К + {Е- І)), де

dB—

валовий внутрішній продукт, С— споживання домашніх

господарств, Б— споживання Державного і регіональних бюд-

жетів, К— національні інвестиції, Е— експорт, /— імпорт),

суспільні фонди споживання, доходи грішми населення і їх дифе-

ренціація, ціни на путівки та інші рекреаційні послуги, транспортні

тарифи і вартість проїзду до місця відпочинку.

Конкретне поєднання видів рекреаційної діяльності та умов

їхньої реалізації формують сукупність форм активного відпочин-

ку, які можна класифікувати за такими ознаками:

Ч> за цільовим спрямуванням — лікування, відпочинок, заняття

спортом, полювання і ловля риби, знайомство з культурно-істо-

ричними пам'ятками та ін.;

Національна економіка

128

% за

характером відпочинку

— стаціонарний та в русі, відпо-

чинок з переміщенням;

% за

сезоном відпочинку

— зимовий, літній, міжсезонний;

% за

формою віоіючинку

— індивідуальний, груповий, сімейний

(з дітьми чи без дітей).

Рекреаційний потенціал функціонуватиме ефективно, якщо

вміло буде поєднано використання природних і створених люди-

ною ресурсів відпочинку. Динамічний розвиток рекреаційного

потенціалу національної економіки потребує наявності цих двох

груп ресурсів. Треба завжди мати на увазі, що навіть за високої

привабливості природних ресурсів без наявності відповідних ко-

мунікацій, готелів, шляхів, під'їздів, сервісу, обслуговування, зв'яз-

ку, комунального забезпечення, пам'яток культури і мистецтва,

розвиток рекреації для широких верств споживачів неможливий.

4.2. Потенціал виробництва

Насамперед виробничий потенціал повинен відповідати спожив-

чому потенціалові через економічний зміст залученого працівни-

ка, одиниці основного чи обігового капіталу. Він повинен відоб-

ражати їхню здатність до створення одиниці продукту, що відпо-

відає потребам споживання. Фактично створений цими одиниця-

ми продукт і виражатиме їхній фактичний виробничий потенціал,

або віддачу за одиницю часу. У такому разі здатність залучених

працівників і капіталу є лише передумовою вияву їх економічно-

го потенціалу, тобто продуктивної віддачі, яка залежить від того,

наскільки створена економічна система відповідає вимогам об'єк-

тивних економічних і соціяльних законів, наскільки інституційні

передумови певної країни спонукають і стимулюють продуктив-

не й ефективне виробництво, наскільки виробничий потенціал за

обсягом і структурою національного продукту задовольняє по-

треби споживчого потенціалу.

4.2.1. Фактори і моделювання виробничого потенціалу

Виробничий потенціал є не що інше, як чинники (фактори) вироб-

ництва, а їхня дія— продуктивна (виробнича) функція: В =

aF(T

К),

Тема

Характеристика економічного потенціалу

Нац.

економіка

129

де В— національний продукт, Т — кількість зайнятих, К— за-

лучений основний капітал, a — рівень технологій на даний момент.

Отже виробничий потенціал країни має такі складові:

^освітній

науковий потенціал, спосіб мислення

нації,

зайнятих; ^трудовий

потенціал, тобто якість освітнього

та

професійно-кваліфікацій-

ного рівня зайнятих

їхні творчі можливості; ^національне

ба-

гатство, тобто створені

нестворені активи

або

основний

та

обіговий капітал; ^інвестиційний потенціал.

У сукупності та взаємодії вони створюють реальний національ-

ний виробничий потенціал. Категорія

"виробничий потенціал"

національного господарства — складне за структурою і багато-

гранне за змістом явище.

Фактори виробничого потенціалу. В теорії і практиці господа-

рювання це поняття трактується неоднозначно, здебільшого за-

лежно від того, з яких позицій підходять до розгляду його сут-

ності, складу і ролі в національному та світовому господарствах.

У наукових виданнях та практиці виробничий потенціал прий-

нято розглядати з різних боків: Уз

позиції його натурально-речо-

вого складу;

Уз

погляду його сучасного стану

та

перспектив роз-

витку

використання;

Уз

погляду організаційних форм управлін-

ня

цим

потенціалом;

Уз

позицій окремих його складових,

які

розмі-

щені

функціонують

як на

національній території,

так і за її ме-

жами;

Уз

позицій вкладу окремих організаційно-правових форм

господарювання,

які

передбачені чинним законодавством країни

не суперечать закону,

сумарні результати господарювання

країні

процесі пошуку, видобутку, транспортування, перероб-

ки,

споживання

нагромадження усіх видів ресурсів.

До складу чинників (факторів), що впливають на розмір і струк-

туру виробничого потенціалу країни, його динаміку в кожен кон-

кретний період часу, можна виділити:

^обсяг

доступність наяв-

них ресурсів; ^досягнутий країною рівень технічного розвитку,

який визначає якість

продуктивність технологічної бази еконо-

міки; ^нагромаджений країною потенціал (сила)

сфері фунда-

ментальних

прикладних наукових досліджень, рівень підготовки

кадрів,

що

виражає якість трудового потенціалу.

Національна економіка

130

Сукупна дія цих факторів впливає на загальний виробничий

потенціал країни.

Моделювання виробничого потенціалу. Теорія виробничого по-

тенціалу країни грунтується на основі вимог дії об'єктивних еко-

номічних законів. Як уже зазначено, з виробничим потенціалом

пов'язують не просто залучені національний капітал і працю, а

насамперед створений ними національний продукт.

* Виробничий потенціал — це спроможність залучених кіль-

кості і якості національної праці та капіталу створювати

продукт за одиницю часу.

Наведене визначення стверджує, що чим менше часу за незмінної

чисельності зайнятих і залученого капіталу витрачено на вироб-

ництво одиниці продукції, тим вищий їхній виробничий потенціал.

Основою теорії виробничого потенціалу є головне економічне

відношення вартості створеного продукту В до вартості витрат

В*,

які забезпечили його створення. У цьому відношенні відобра-

жені всі економічні, політичні та соціяльні процеси. Теорія макро-

економіки обґрунтовує рівність між величинами В = В*. Для ви-

світлення і аналізу суті виробничого потенціалу потребує вивчення

права частина рівняння — В*, тобто національні витрати, позаяк

вони йдуть на відтворення чинників виробництва (факторів ви-

робничого потенціалу). Подамо рівняння В = В* як виробничу

функцію, тобто замість витрат В* підставимо чинники виробниц-

тва Т і К:

В = F(T, К).

У виробничій функції присутні параметри всіх продуктивних

сил:

•=>

Т -

— вартість праці, тобто чисельність зайнятих Т

ціна праці одного зайнятого ц

О К -

— вартість основного капіталу, тобто фізична

кількість основного капіталу К

і ціна одиниці основного капіта-

лу ц

;

•=>

О -

— вартість оборотного капіталу, тобто кількість

сировини, матеріялів, пального тощо, О

і ціна одиниці оборотно-

го капіталу ц

(В - Ov).

Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.