Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема

Характеристика економічного потенціалу

зробив п'ять оборотів, тобто v = 5, то тривалість одного обороту

становитиме 18 днів (90/5). Зростання v впливає на зменшення три-

валості одного обороту і відповідно на обсяг виробництва за умов

незмінного часу обертання t.

Ефективна функція обернена оборотній. Вона характеризує

питому потребу в оборотних засобах на виробництво одиниці про-

дукції, тобто ефективність використання оборотних засобів, яка

виражається коефіцієнтом залишковості Г :

/Qu.

Коефіцієнт залишковості Г- визначає суму оборотних засобів,

яка міститься в одиниці реалізованої продукції вартістю 1 грн.

Якщо коефіцієнт залишковості Г протягом кожного обороту v

одиниці продукції вартістю 1 грн. має значення, наприклад 0,8;

0,7; 0,6; 0,5 і т.д., то це означає, що зростає оборотність оборотно-

го капіталу й ефективність його використання, забезпечуючи зро-

стання прибутку.

Зменшення значення коефіцієнта залишковості Ґ в одиниці

продукції неодмінно впливає на зростання обсягу її виробництва

загалом. Формулу обсягу виробництва з урахуванням коефіцієн-

та залишковості можна виразити:

Оц = О ц /Г.

Формула обсягу вироб-

ництва національного про-

дукту свідчить, що зменшен-

ня матеріяломісткості оди-

ниці продукції (коефіцієнт за-

лишковості rj впливає на зро-

стання валового випуску.

Вартості (цінності) — це

дорогоцінні товари тривало-

го використання, які не зно-

шуються протягом часу, зде-

більшого не використовують-

ся для споживання чи вироб-

ництва і створюються як за-

соби збереження вартості в

Ом

3 2 1

Рис. 4.2. Графічна інтерпретація

кривої обсягу виробництва з

урахуванням оборотності та

ефективності використання

оборотних засобів

151

Національна економіка

часі, оскільки вартість не повинна зменшуватися щодо загально-

го рівня цін. Вартості складаються з дорогоцінних металів і кош-

товних каменів, ювелірних виробів, вироблених із таких металів

та каменів, творів мистецтва і т. ін. Купівля вартостей відобра-

жається не як витрати на споживання, а як придбання окремої ка-

тегорії активів. Ця частина фондів бере участь в одному виробни-

чому циклі, змінює свою натурально-речову форму або цілком

зношується, і її вартість повністю входить у вартість виробленої

у тому виробничому циклі продукції.

Вартості як складова національного багатства являють собою

активи, реальна вартість яких зберігається чи збільшується про-

тягом тривалого періоду часу. Важливою особливістю активів цьо-

го типу є те, що з часом та внаслідок багатьох об'єктивних чи

суб'єктивних причин відбувається зміна структури вартостей, що

приводить, здебільшого, до зростання їх вартості (ціни).

4.2.4.2. Нефінансові нестворені активи

Ця частина виробничого потенціалу передбачає дві складові,

які значною мірою визначають не лише обсяг і структуру, а й ди-

наміку національної економіки: матеріяльні нестворені активи;

нематеріяльні нестворені активи (патенти, торговельні марки,

"ноу-гау" і ін.).

Матеріяльні нестворені активи. За прийнятою міжнародною

методологією, матеріяльні нестворені активи — це активи при-

родного походження, а саме земля, ресурси надр, інші природні

активи, тобто активи, які не є результатом природних процесів,

але на котрі можуть бути встановлені права власності. До цієї

категорії не зараховують природні активи на які права власності

не встановлені і не можуть бути встановленні (наприклад, відкри-

те море чи повітряний простір).

Земля визначається у системі національних рахунків як земель-

на ділянка, що охоплює ґрунтовий покрив та поверхневі води, на

які розповсюджуються чи можуть поширюватися права власності.

При тому не включаються розміщені на цій ділянці будівлі і спо-

руди, насадження, посіви, худоба, ліс, ресурси надр, природні біо-

ресурси, водні ресурси тощо.

Тема 4. Характеристика економічного потенціалу

Вартість землі охоплює вартість значних поліпшень, які не мо-

жуть бути фізично відокремлені від землі. Витрати на меліорацію

землі не приводять до створення матеріяльних активів, які можна

було б відобразити в балансах окремо від самої землі, тому вони

враховують при оцінюванні вартості землі. Вартість землі оці-

нюється у поточних цінах, що їх заплатили за неї нові власники,

ураховуючи списані витрати при переході прав власності.

Поточна ринкова вартість землі може неабияк змінюватися за-

лежно від місця розміщення і видів її використання, тому при виз-

начені вартості землі рекомендують ураховувати місце та вид

використання конкретної ділянки.

Ресурси надр охоплюють розвідані запаси корисних копалин, роз-

міщених на поверхні землі чи під нею, використання яких за досягну-

того рівня технологій та існуючої системи відносних цін економі-

чно вигідне. Об'єкти (шахтні входи, свердловини та інші гірничо-

добувні майданчики) належать до споруд, а не до ресурсів надр.

Вартість цих природних ресурсів визначається на основі поточ-

ної вартості чистих доходів, які й очікують у майбутньому при їх

експлуатації. Дані оцінки здебільшого є приблизні і потребують

періодичного перегляду. Зміна власників надр у практиці функці-

онування зарубіжної ринкової економіки — явище досить рідкісне,

як і рідкісно отримати ринкові ціни, необхідні для оцінки їх вар-

тості, які вказують власники цих активів на власних рахунках.

Інші природні активи, до складу яких входять некультивовані

(природні) біологічні ресурси та водні ресурси, відображаються у

балансах у тому разі, якщо визнано, що вони мають самостійну

економічну вартість, яку не враховано у вартості землі. У тако-

му разі формування ринкових цін є малоймовірне, й оцінка таких

активів зазвичай ґрунтується на поточній вартості доходів, що

очікуються у майбутньому від їх експлуатації.

Отже, при вартісному оцінюванні матеріяльних нестворених ак-

тивів у міжнародній практиці застосовують два підходи. Перший

полягає в оцінюванні за поточною ринковою вартістю, другий —

за оцінюванням майбутніх доходів.

Нематеріяльні нестворені активи. До складу нематеріяльних

нестворених активів входять активи, які дають виняткове право

Національна економіка

154

своїм власникам на зайнятість конкретними видами діяльності чи

задля виробництва відповідних товарів чи послуг. Інші інсти-

туційні одиниці (юридичні і фізичні особи) не мають такого права

без спеціяльного дозволу власників відповідних активів.

Власники цього виду активів можуть отримувати монопольні

прибутки. Ця група активів охоплює об'єкти патентування (лі-

цензії, "ноу-гау" і ін.), угоди про оренду чи інші контракти з пра-

вом передання у користування, а також набутий "гудвіля" (умов-

на оцінка вартості ділових зв'язків і репутації.

Вартість нематеріяльних нестворених активів виражають у

поточних цінах, якщо така можливість є при акті купівлі-продажу.

В інших випадках оцінюється поточна вартість майбутніх доходів,

що їх очікує власник цих активів. Вартість набутого "гудвіла" оці-

нюється за вартістю придбання мінус нагромадженої амортизації.

4.2.4.3. Фінансові активи (пасиви)

Забезпеченість високих і прискорених темпів економічного зро-

стання ресурсами основних виробничих і матеріяльних оборотних

засобів (основного й оборотного капіталів) залежить від фінансо-

вого стану країни (не суб'єктів виробництва, які є виробниками,

інвесторами і споживачами). Тому фінансові активи (пасиви) у

країні є важливою складовою національного економічного потен-

ціалу, їх розмір значною мірою визначає можливості розширення

обсягів виробництва у країні, а відповідно, розширення і якісного

вдосконалення усіх форм споживання та нагромадження.

До складу фінансових активів (пасивів) зараховують: монетар-

не золото і спеціяльні права запозичення; валюту і депозити; цінні

папери (крім акцій); акції та інші види участі в акціонерному капі-

талі ;кредити та позики; страхові технічні резерви; іншу креди-

торську та дебіторську заборгованість; прямі іноземні капіта-

ловкладення.

Фінансові активи і пасиви (зобов'язання) також оцінюється за

поточною вартістю, якщо вона є об'єктом купівлі-продажу на

організованих фінансових ринках. При тому до ціни оцінювання

не входить плата за послуги, збори, комісійні та аналогічні пла-

тежі за обслуговування при здійсненні домовленостей. Вартість

Тема 4. Характеристика економічного потенціалу

——! 155

фінансових вимог, які не є в обігу на організованих ринках, по-

винна оцінюватися за сумою, яку боржник зобов'язаний заплати-

ти кредиторові для погашення наявної у кредитора вимоги.

Монетарне золото і спеціяльні права запозичення (СПЗ).

Вар-

тість монетарного золота і СПЗ оцінюються за цінами, що їх вста-

новлюють на організованих ринках або у двосторонніх угодах між

центральними банками. Вартість СПЗ розраховується Міжнарод-

ним Валютним Фондом щодня. При тому за основу береться "ко-

шик валют", а курси стосовно національних валют виводяться з

цін на валютних ринках. Склад "кошика" і ваги окремих валют

періодично переглядається.

Готівкова валюта

депозити.

Вартість готівкової валюти (го-

тівки) оцінюється за національною вартістю самої валюти. Вар-

тість депозитів, які відображені на балансах кредиторів і дебіторів,

дорівнює основній сумі боргу, що її дебітор мусить повернути кре-

диторові за умови відповідної угоди при ліквідації депозиту.

Цінні папери

(крім акцій) оцінюються за вартістю їх купівлі-

продажу чи за поточною вартістю, що існує на ринку.

Короткострокові цінні папери

(і відповідні зобов'язання) оці-

нюються за поточною ринковою вартістю. Такий метод дуже важ-

ливий за умов високих темпів інфляції чи високих номінальних

відсоткових ставок. За відсутності ринкової оцінки вартості ко-

роткострокові папери, що випущені за номіналом, повинні оціню-

ватися за їх номінальною вартістю плюс сумою нарахованих

відсотків, термін виплати яких ще не настав, або нарахованих, та

не виплачених відсотків, а дисконтовані папери — за ціною емісії

плюс сумою нарахованих відсотків. Однак чим більший початко-

вий термін погашення цінного паперу, що випущений з дискон-

том, тим менш придатним є метод оцінювання такого паперу за

його номінальною вартістю. У зв'язку з цим рекомендують вико-

ристовувати номінал лише при оцінюванні дисконтованих векселів,

термін погашення котрих не перевищує трьох місяців, а також ко-

роткострокових векселів та облігацій, які випущені за номіналом

та мають фіксовану ставку відсотка.

Довгострокові цінні папери

(і відповідні зобов'язання) оціню-

ють за поточними цінами, що склалися на фінансових ринках. За

Національна економіка

156

умов,

коли загальний рівень ринкових ставок коливається, ринко-

ва вартість таких облігацій може значно відрізнятися від їхніх но-

міналів, зменшених на суму дійсних чи умовно нарахованих від-

сотків, що залишаються до терміну їх погашення.

Кредити і позики. Вартість, яка відображена в балансах кредито-

ра і дебітора, дорівнює сумі, яку має сплатити дебітор кредиторові

за угодою до настання терміну погашення отриманого кредиту.

Варто звернути увагу на те, що в Україні статистичні органи

практично не проводять належного оцінювання вартості фінансо-

вих активів через Недосконалість методики розроблення фінансо-

вого рахунка в системі консолідованих національних рахунків.

Оцінка фінансових ресурсів за тими видами, що представлені в

українській статистиці, показує досить низьке забезпечення Украї-

ни,

порівняно з розвинутими країнами, цими фінансовими активами.

4.2.4.4. Інвестиційний потенціал

Національна економіка будь-якої країни для здійснення проце-

су відтворення потребує відповідного рівня капіталовкладень.

Розроблення інвестиційної політики значною мірою визначається

макроекономічним станом національної економіки і, звичайно, об-

сягом вкладень, тобто інвестиційним потенціалом, що засвідчує

відома нам виробнича функція: В = aF(T

,K). Кожен із параметрів

функцій потребує інвестицій задля зростання обсягу національ-

ного продукту В.

^Інвестиції— грошові засоби, цільові банківські вклади, акції

та інші цінні папери, технології, мащцни, устаткування,

ліцензії,

у тому й товарні знаки, кредити, будь-яке інше майно

чи майнові права, інтелектуальні вартості (цінності), які

вкладаються для створення об'єктів виробництва для отри-

мання доходів (прибутку) та досягнення позитивного соці-

яльного ефекту.

Інвестиційна діяльність являє собою здійснення фінансових вкла-

день і сукупність практичних дій для їх реалізації.

Інвестиції можна розділити на реальні, фінансові та заощадження.

Тема 4. Характеристика економічного потенціалу

157

До

реальних інвестицій

відносять: вкладення у статутні фон-

ди підприємств і організацій, господарських товариств.; позики і

кредити, надані підприємствам, організаціям та установам; прид-

бання об'єктів нерухомості; золото; предмети колекціонування.

До

фінансових інвестицій

відносять: акції прості і привілейо-

вані; облігації.

До

заощаджень

відносять: вклади (депозити) фізичних осіб;

вклади (депозити) юридичних осіб.

З погляду затрат, інвестиції характеризують напрями вкладів і

виступають як об'єкти інвестиційної діяльності. Вони включають:

новостворені і реконструйовані основні фонди (основний капітал),

а також оборотний капітал в усіх галузях економіки; цінні папе-

ри і цільові грошові вклади; науково-технічну (інноваційну) про-

дукцію; майнові права і права на інтелектуальну власність, що

мають грошову (ринкову) оцінку.

Суб'єкти інвестиційної діяльності діють в інвестиційній сфері,

де здійснюється практична реалізація інвестицій. До

складу інвес-

тиційної сфери

зараховують: капітальне виробництво, де здійсню-

ються вкладення в основний і обіговий капітала галузей; інновацій-

на сфера, де реалізується науково-технічна продукція та інте-

лектуальний потенціалі; оборот фінансового капіталу (грошово-

го,

позичкового і фінансових зобов'язань у різних формах).

Названі сфери здійснення капіталовкладень становлять інве-

стиційний потенціал країни. Для вироблення концепції формуван-

ня інвестиційного потенціалу треба:

обґрунтувати стратегічне значення та обсяг виробничого

нагромадження у системі розширеного відтворення, спрямувати

фінансові засоби на пріоритети надійного економічного зростання;

активізувати діяльність територіяльних організацій інве-

стиційного комплексу, створивши відповідні умови для об'єднан-

ня інвестиційних проектів;

забезпечити відповідну синхронність динаміки фінансуван-

ня та інвестицій у розвиток виробництва провідних галузей;

формувати фінансово-промислові групи із замкнутими тех-

нологічними циклами;

-> стимулювати здійснення виробничих інвестицій;

Національна економіка

158 .

диференціювати відсоткові ставки за інвестиційні креди-

ти для виробничих галузей і за позики для торговельних операцій і

міжбанківського обороту.

4.3. Зовнішньоекономічний потенціал

Розвиток національної економіки неможливий без активної зов-

нішньої торгівлі. Уся історія розвитку ринкових відносин нероз-

ривно пов'язана із встановленням і розширенням господарських

зв'язків, у тому й зовнішньої торгівлі.

У другій половині XX ст. інтернаціоналізація світової економі-

ки розвивалася ще більшими темпами. Сьогодні вона набуває гло-

бальних масштабів.

Зовнішньоекономічний потенціал будь-якої країни характери-

зується двома напрямами:

> по-перше, реалізацією частини валового внутрішнього про-

дукту (ВВП) країни за кордоном, тобто його експортом — Е;

> по-друге, ввезенням у країну (купівля) частини валового націо-

нального продукту (ВНП) інших країн, тобто його імпортом — І.

З погляду розвитку і конкурентоспроможності національної

економіки важливо розвивати насамперед її експортний напрям.

Це свідчитиме про те, що країна займає міцні позиції на світових

ринках своєю конкурентоспроможною продукцією. За даних умов

і зовнішньоторговельне сальдо країни (тобто її чистий експорт ЧЕ)

зажди буде позитивне.

ЧЕ-Е-І.

Динаміка чистого експорту України за 2000 — 2005 pp. засвід-

чує, що реальне позитивне сальдо має тенденцію до зменшення

(табл. 4.1).

З періоду 2004 — 2005 років чистий експорт стає від'ємний.

Очевидно, що є гострі проблеми щодо розвитку насамперед екс-

портного потенціалу.

Експортний потенціал. Україна досі зберігає ту структуру еко-

номіки і структуру зовнішньоекономічної діяльності, яка залиши-

лася у спадок від колишньої господарської системи. Сутність зга-

даної структури полягає в тому, що у складі експорту наочно

Тема 4. Характеристика економічного потенціалу

млн.

дол. США

Експорт

Імпорт

Чистий експорт

2000

2003

2005 2000

2003

2005

2000 2003

2005

Ра-

зом

14572,5

23060,8

34228,4 13956,0 23020,1

36136,3

616,5 46,7

-1907,9

Краї-

ни

снд

4497,5

6044,4

10730,6 8039,9

11508,5 17029,3

-3542,4

-5464,1

-6298,7

Інші

краї-

ни

світу

10075,0

17022,4

23497,8 5916,1

11511,6

19107,0 4158,9

5510,8

4390,8

Джерело:

Україна

в цифрах у

2005

році.

— К: Консультант, с. 126.

простежується роль України в системі світової торгівлі як потен-

ційного продавця сировинної і напівфабрикатної продукції. Ос-

новними товарами, що їх Україна експортує у зарубіжні країни,

залишаються сировина, напівфабрикати, матеріяли і товари на-

родного споживання. У загальному обсязі експорту його товарна

структура відзначається такими параметрами: недорогоцінні ме-

тали та вироби з них — 40,9 %, мінеральні продукти (руди тощо) —

13,7 %, продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисло-

вості — 8,7 %, продукти рослинного походження (зерно, олія, цу-

кор та ін.) — 5,0, транспортні засоби та шляхове обладнання —

4,8 %. Готові вироби становлять 0,3 — 3,0 %.

Така структура експорту збереглася від колишньої системи і

сприяє збереженню відповідної структури виробничого потенціа-

лу. Вона не задовольняє інтересів споживчого потенціалу, позаяк

не сприяє її переорієнтуванню на наукомісткі виробництва і про-

дукцію соціяльного споживання. Україна через це втрачає мож-

ливість розвивати нові технології, виготовляти продукцію кінце-

вого споживання, конкурентноспроможну на споживчому ринку

інших країн.

Імпортний потенціал. Практика країн показує, що жодна з них

не може обійтися без купівлі товарів чи послуг за кордоном, тоб-

Таблиця 4.1

Динаміка зовнішньоекономічного потенціалу України

152

Національна економша

160

то без їх імпорту. Проте кожна з них намагається оптимізувати

свій імпорт:

^ по-перше, зменшувати загальний обсяг імпорту стосовно екс-

порту загалом;

по-друге, зміщувати структуру товарного імпорту в бік вве-

зення сировинних чи напівфабрикат них виробів з метою їх пере-

робки в готову продукцію та експорту готових виробів.

Дані табл. 4.1 виявляють дуже цікаву тенденцію чистого екс-

порту України: з країнами СНД — від'ємний, з іншими країнами

світу— додатній. Річ у тому, що у товарній структурі україн-

ського імпорту переважають мінеральні продукти (нафта, газ і ін.) —

32,0 %, машини та механізми, механічне обладнання і ін. — 17,3 %,

хімічна продукція — 8,6 %, полімерні матеріяли та вироби з них —

5,4 %, транспортні засоби — 8,9 %, текстиль — 3,9 % та ін.

Така структура імпорту в Україну засвідчує відносно низький

її експортний потенціал. Адже експортний потенціал забезпечує

насамперед потенціал виробничий, його виробнича (продуктив-

на) функція — В = aF^T^ К), яка засвідчує, що за даних умов по-

силення ескортного потенціалу можливе лише за рахунок інве-

стицій в основний потенціал, кадри та оборотний капітал. За да-

ними 2005 p., прямі іноземні інвестиції в економіку України нере-

зидентами, ураховуючи позичковий капітал, становив 17,3 млрд.

дол. США. Для реформування і підвищення виробничого потенці-

алу України потрібно щонайменше 40 — 50 млрд. дол. США капі-

таловкладень щорічно протягом 8 — 10 років. Тоді можна очіку-

вати посилення не лише споживчого, а й експортного потенціалу

та оптимізації імпортного. Для того Україні треба: утвердити

відкриту економіку і вступ у Світову Організацію Торгівлі (СОТ);

ліквідувати від'ємне сальдо чистого експорту; забезпечити пра-

вову основу залучення зарубіжних інвестицій; повернути в

Украї-

ну капітал у твердій валюту; розробити стратегію і механізм

реалізації експортнозорієнтованого розвитку економіки; лібера-

лізувати сферу зовнішньоекономічних зв'язків; удосконалити регіо-

нальне спрямування зовнішньоекономічної діяльності.

У відносинах з державами з розвинутою ринковою економікою

та з країнами, що розвиваються, Україна повинна вести пошук