Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 4. Характеристика економічного потенціалу

політиці відстоюють ідеологію космополітизму, СОЦІАЛЬНОЇ рів-

ності, державної багатомовності.

Свідомість національної винятковості. Об'єднує групу лю-

дей, які гіперболізують значення своєї нації, тобто підносять її вище

за інших, нав'язують свою національну культуру іншим народам,

асимілюють їх тощо; політика такої групи ґрунтується на ідео-

логії фашизму, расизму, шовінізму, великодержавного імперіяліз-

му тощо.

Кількісне співвідношення населення за критеріями національ-

ної самосвідомості? є дуже важливе в аспекті формування праці,

капіталу, здійснення державної кадрової політики.

Соціяльна категорія населення (категорія природного відтво-

рення).

Поняття "соціальна категорія населення" характеризує

процеси відтворення суспільства і суспільний спосіб життя.

+ Соціяльна категорія населення — група населення, об'єдна-

на за певними якісними ознаками розселення, природного

відтворення та переміщення.

Соціяльні категорії населення можна згрупувати:

за критерієм чисельності: чисельність населення загалом; чи-

сельність міського і сільського населення; чисельність населення

за статтю і віком; розселення населення по території; динаміка

чисельності населення;

за критерієм природного руху: народжуваність; смертність;

природний приріст; дитяча смертність; шлюбність і розлучення;

т> за критерієм міграційного руху: переміщення населення все-

редині країни; виїзд населення з країни (еміґрація); в'їзд населення

у країну (імміграція); міграційний (механічний) приріст населення.

Усі соціяльні критерії населення виявляються через відповідні

кількісні показники, зіставляючи які в часі, можна простежувати

тенденції й закономірності природного відтворення і соціяльного

розвитку населення.

Економічна категорія населення (категорія зайнятості). На-

лежність до певної економічної категорії населення пов'язана з пра-

цездатністю за віком, загальноосвітньою і спеціяльною підготов-

кою,

професійною кваліфікацією, часом праці, оплатою праці тощо.

Національна економіка

* Економічна категорія населення — група населення, об'єднана

за певними якісними ознаками здатності до праці, рівня про-

фесійної підготовки, складності виконання праці, зайнятості.

Зайнятість відображає аспект виробничих відносин, пов'язаний

із залученням працівника до конкретної кооперації праці на відпо-

відному робочому місці, засвідчує забезпеченість працездатного

населення робочими місцями. При тому визначають: рівень зайня-

тості працездатного населення у суспільно корисній праці; роз-

поділ зайнятого населення між сферами і галузями національної

економіки і територією країни; ефективність використання праці

зайнятих на виробництві.

Процес зайнятості вивчають за допомогою певних категорій:

працездатне населення, трудовий капітал, економічно активне

населення, безробітне населення та ін.

^Працездатне населення — сукупність людей віком від 17

до 60 років, здатних за психофізіологічними даними до участі

у трудовому процесі.

До працездатного населення зараховують зайняте в національній

економіці населення старше і молодше від працездатного віку, яке має

фізичний розвиток, розумові здібності та знання, необхідні для праці.

Працездатне населення класифікують за якістю підготовки до

праці та складністю виконуваної праці. У ринковій економіці нада-

ють перевагу підготовці працівників високої кваліфікації, оскільки

того потребують складні технічні засоби виробництва і технології.

Відповідно виокремлюють групу працездатного населення з ви-

соким інтелектом і творчим потенціалом, яку ще називають людським,

або трудовим капіталом.

Як уже зазначено, під трудовим капіталом розуміють частину

працездатного населення, яка володіє високим рівнем знань і про-

фесійної кваліфікації, здатна створювати нові системи знань, тех-

ніки, технологій, форм організації праці та виробництва, відчут-

но впливати на технічний рівень виробництва, зростання обсягів

виробництва, якості, конкурентоспроможності продукції, зниження

собівартості продукції, зростання прибутків.

Гема 4. Характеристика економічного потенціалу

Серед зайнятого населення виділяють частину населення, яка є

реальним активним чинником продуктивних сил, створює необхід-

ний для споживання і відтворення національний продукт, що є осно-

вою доходу зайнятих і незайнятих в економіці. Цю категорію на-

зивають економічно активним населенням.

* Економічно активне населення — працездатне населення,

зайняте суспільно корисною діяльністю, яка приносить дохід.

Закономірною є природна незайнятість, зумовлена відсутністю

місць праці, способом виробництва та іншими чинниками. Незай-

нятим вважають населення працездатного віку, яке готове до праці.

Це безробітне населення, яке не заробляє доходів і певний час от-

римує матеріяльну підтримку держави.

* Безробітне населення — частина населення працездатно-

го віку, тимчасово не зайнята в суспільно корисній діяльності,

яка не заробляє доходів.

Національні, соціяльні та економічні категорії населення є ос-

новою аналізу демографічних, національних, соціяльно-культур-

них та господарських процесів у країні.

Чисельність населення України. Важливим чинником продук-

тивних сил і розвитку економіки є чисельність населення, яка за-

безпечує відтворення чисельності працездатного населення, чи-

сельності зайнятих, трудового капіталу. Чисельність населення

(Я) — змінний показник, який залежить від об'єктивних природ-

них (АН — природного приросту) і міграційних (АН

— міграцій-

ного приросту) процесів. На величину природного чи міграційно-

го приросту впливають соціяльно-економічні чинники, національні

традиції народу, його культура, спосіб і рівень життя. Він вимірю-

ється кількістю приросту на 1000 осіб населення. Зміну чисельно-

сті населення з урахуванням коефіцієнтів природного і міграцій-

ного приросту можна розрахувати за формулою:

Я = Я + Я х АН х АН .

Для розрахунку прогнозу чисельності населення Н' на перспек-

тиву в п -років використовують таку формулу:

Н' = Н + Я х (АН х AHJ".

ZZ==^===Z==Z=====ZZ=Z= 143

Національна

економіка

Ш1913

111980

Ш1990

2000

Ш005

Рис. 4.1. Динаміка чисельності населення України

Зменшення чисельності населення в Україні здебільшого пов'я-

зують із тривалою соціяльно-економічною кризою і недостатніми

доходами для утримання сімей.

Зайнятість і ефективність праці. Населення працездатного віку

є основою формування усіх інших категорій населення, пов'яза-

них із процесом зайнятості. У віковій структурі населення Украї-

ни частка осіб працездатного віку становить 56 %, відповідно се-

ред міського населення — 60 %, сільського — 49 %. Тенденції зро-

стання чи скорочення його чисельності залежать від процесів на-

роджуваності та смертності. Населення працездатного віку є осно-

вою зайнятості в різних галузях національної економіки. Із проце-

сом зайнятості пов'язані такі економічні категорії: ^працездатне

населення; ^трудовий капітал; ^економічно активне населення;

•=>

безробітне населення.

144

До 1990 р. чисельність населення України мала тенденцію до

зростання. Спад виробництва, скорочення робочих місць, незначні

доходи на душу населення спричинили зменшення природного при-

росту населення в Україні та посилення еміграції. За даними Все-

українського перепису населення, у грудні 2001 р. населення Украї-

ни становило 48,416 тис. осіб, з яких 32,538 тис. — городяни (рис. 4.1).

Тема 4. Характеристика економічного потенціалу

Теоретично можлива повна зайнятість усього працездатного

населення. Однак важливою умовою зайнятості є наявність робо-

чих місць та економічні потреби у збільшенні чи зменшенні їх

кількості.

Населення працездатного віку становить кількісну основу іншої

категорії — економічно активного населення, до якого також на-

лежить молодше і старше за працездатне зайняте населення. Отже,

потенційно працездатного населення може бути більше, ніж насе-

лення працездатного віку. Зайняте працездатне населення Т —

це економічно активне населення.

Для визначення ефективності використання зайнятої праці мож-

на скористатися формулою виробничої функції:

ОМ

= F(T, К).

Якщо припустити, що у виробництві продукту Qu, беруть

участь лише зайняті працею протягом робочого часу і, то форму-

ла виробничої функції буде така:

де Q — фізична кількість виробленої продукції; ц — ціна одиниці

продукції; Qu, — чисельність зайнятих; q

— продуктивна сила

одного зайнятого; t — час праці.

Обсяг виробленої продукції Qu є продуктивною силою усіх зайня-

тих у національній економіці Qu, (аналогічно на підприємстві, у ре-

гіоні тощо) за час праці t при продуктивній силі одного зайнятого q

Продуктивна сила одного зайнятого вимірюється двома мето-

дами.

Визначають продуктивність праці одного зайнятого як відно-

шення обсягу виробленого продукту Qu до чисельності зайнятих Tj:

0м/ T

Величина q

u позначає кількість виробленої продукції одним

зайнятим за одиницю часу праці t. Величина q

u зростатиме за умов:

> якщо Qu незмінна, а Т або / зменшуються;

> якщо темпи зростання

Qu,

вищі, ніж темпи зростання Т

> якщо зростає продуктивна сила зайнятих q

(це можливо при

зростанні капіталоозброєності одного зайнятого).

Національна економіка

146

2. Визначають трудомісткість одиниці продукції як

відношен-

ням чисельності зайнятих Т

за час праці t до обсягу виробленої

продукції Оц:

і = Т t/Оц.

Величина t характеризує кількість праці, затраченої за одини-

цю часу t, яка міститься в одиниці продукції q ц вартістю 1 гривня.

Ефективність використання праці характеризуватиметься:

•=>

за першого методу — зростанням продуктивності праці од-

ного зайнятого q

ii за одиницю часу праці ?;

за другого методу — зменшенням кількості праці t в оди-

ниці продукції q

ii вартістю 1 гривня.

Обидва методи важливі, позаяк перший визначає кількість ви-

робленого продукту одним зайнятим, другий — кількість праці в

одиниці продукції.

4.2.4. Національне багатство в системі

виробничого потенціалу

Важливою складовою національного виробничого потенціалу

є національне багатство.

Національне багатство

— це сукупність ресурсів країни

(економічних активів), необхідних для виробництва товарів,

надання послуг і забезпечення життєдіяльності людей.

При оцінюванні складових національного багатства викори-

стовують як натуральні, так і вартісні показники. До складу на-

ціонального багатства зараховують: нефінансові створенні акти-

ви;

нефінансові нестворені активи; фінансові активи (пасиви).

Крім того, окремо враховуються споживні товари тривалого

користування у домашніх господарствах і прямі чужоземні капі-

таловкладення.

Баланс національного багатства — це один з кінцевих рахунків

системи національних рахунків. З його допомогою можна визна-

чити річну зміну (приріст чи спад) національного багатства краї-

ни у вартісній оцінці за поточними цінами. Для оцінки "фізичноГ

динаміки національних ресурсів економіки, що є у балансі націо-

нального багатства, використовують порівняльні ціни базового

періоду.

Тема 4. Характеристика економічного потенціалу

4.2.4.1. Нефінансові створені активи

Це активи, які створені внаслідок процесу виробництва. До

складу нефінансових створених активів зараховують: основний

капітал (фонди) галузей, які виробляють товари і надають по-

слуги; запаси матеріяльних оборотних засобів (оборотний капі-

тал

);

вартості (цінності).

Основний капітал (основні фонди). Це важлива частина еконо-

мічного потенціалу і національного багатства загалом, що ство-

рена у процесі виробництва. Він тривалий час неодноразово і по-

стійно в незмінній натурально-речовій формі використовується в

економіці, поступово переносячи свою вартість на створювані

продукти та послуги.

Для зростання обсягу виробництва важливе значення має якість

основного капіталу, яка залежить від прогресу науки і техніки.

Основний капітал є важливим елементом продуктивних сил. До

нього відносять будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини

та обладнання (робочі, силові машини та устаткування, вимірю-

вальні, регулюючі прилади, пристрої та устаткування, лаборатор-

не обладнання, обчислювальна техніка), транспортні засоби,

інструменти, багаторічні насадження, робочу і продуктивну ху-

добу тощо.

* Основний капітал — елементи продуктивного капіталу,

вартість яких переноситься на продукти виробництва по-

ступово.

За призначенням основний капітал поділяють на виробничий та

невиробничий. До виробничого основного капіталу належить капі-

тал,

який неодноразово бере участь у матеріяльному виробництві,

зношується поступово і переносить свою вартість на створений

продукт частинами (амортизаційні відрахування).

Основний капітал, який не бере участі безпосередньо в матері-

яльному виробництві, є невиробничим основним капіталом. До

нього належать, незалежно від зарахування на баланс виробничих

чи обслуговуючих підприємств і організацій, фонди житлового,

комунального господарства, закладів охорони здоров'я, освіти,

===_====____====

__=^ 147

Національна економіка

148

науки, культури, мистецтва, фінансових, кредитних, страхових

установ, органів управління і оборони, громадських об'єднань тощо.

До основного капіталу належить основний капітал державних,

колективних, громадських підприємств, капітал інших держав та

міжнародних організацій, а також основний капітал, який перебу-

ває в особистій власності населення. Основним капіталом насе-

лення є житлові будинки, господарські будівлі, багаторічні насад-

ження, робоча і продуктивна худоба.

Важливою особливістю основного капіталу є його здатність до

економічного обороту, який є безперервним, повторюваним про-

цесом.

# Оборот капіталу — безперервно повторюваний кругоо-

борот капіталу від моменту його залучення у виробництво

до повернення у тій самій формі.

Економічний зміст обороту капіталу полягає у перенесенні на

новостворений продукт вартості виробничого капіталу. Особли-

вістю обороту виробничого капіталу є постійне заміщення аван-

сованого капіталу в певній пропорції. Тривалість обороту основ-

ного виробничого капіталу визначається часом, протягом якого

вартість авансованого капіталу повертається до первісної фор-

ми.

Час обороту охоплює час виробництва та обігу. Після кожно-

го обороту частина вартості основного капіталу переноситься на

готовий продукт і внаслідок амортизаційних відрахувань нагромад-

жується в амортизаційному фонді. Розмір вартості, яка обернулася

за рік, визначається сумою річних амортизаційних відрахувань.

Зростання технічного рівня виробництва і запровадження но-

вих технологій тісно пов'язані з оновленням основного капіталу,

тобто із запровадженням у виробництво кращих знарядь і вилу-

ченням фізично, морально застарілих. У країнах із розвинутою рин-

ковою економікою період оновлення основного капіталу (актив-

ної частини) становить 2-4 роки, але не більше 5-6 років. В Ук-

раїні цей показник 15-20 років і більше. Ступінь зносу виробничо-

го основного капіталу в Україні впродовж останніх двох-трьох де-

сятиріч коливався у межах 45 %, зокрема: у промисловості — 48,

сільському господарстві — 39, будівництві — понад 50 %.

Тема 4. Характеристика економічного потенціалу

Оборотний капітал (матеріяльні оборотні засоби). Являють со-

бою частину національного багатства, яке постійно оновлюєть-

ся.

До їх складу зараховують виробничі запаси (сировина, матері-

яли, паливо, запасні частини, інструменти, господарські товари,

насіння, посадочні матеріяли, корми і фураж, тварини на відгодівлі,

молодняк тварин та ін.), незавершене виробництво, готову про-

дукцію і товари для перепродажі, матеріяльні резерви.

Окрему економічну категорію становлять мінерально-сиро-

винні ресурси, матеріяли, напівфабрикати, які в технологічному

процесі перетворюються на готовий до споживання продукт.

Кількість сировини та інших ресурсів, необхідних для виробницт-

ва продукту за певний період, позначає категорія '"оборотні ре-

сурси", або "оборотний капітал".

^Оборотний капітал — частина виробничого капіталу, яка

повністю споживається у кожному виробничому циклі, ціл-

ком переносить свою вартість на створену продукцію і для

продовження виробництва відтворюється в натуральній і

вартісній формах після кожного виробничого циклу.

Складовими оборотного капіталу є:

^ предмети праці, які перебувають на підприємстві як вироб-

ничі запаси: сировина, основні й допоміжні матеріяли, паливо й

пальне, куплені напівфабрикати, тара й тарні матеріяли, запасні

частини для поточного ремонту основного капіталу;

*h предмети праці, залучені у процес виробництва: незаверше-

не виробництво, витрати на освоєння нової продукції та напівфаб-

рикати власного виготовлення.

Рівень ефективності використання оборотних засобів вимі-

рюється показником їх оборотності. Оборотні засоби (оборотний

капітал) у своєму русі проходять три стадії:

•> зміна грошової форми на товарну;

продуктивне споживання предметів праці, яке завершуєть-

ся виробництвом готової продукції;

+ перебування у сфері обігу й повернення після реалізації про-

дукції до грошової форми.

==I33Z=Z=I=I====ZZ==ZI=I=====ZZ====

149

Національна економіка

Завдяки тому відбувається безперервний

рух

оборотних

за-

собів,

якому вони постійно перебувають

на

всіх стадіях кругоо-

бороту. Особливістю оборотного капіталу

є те, що вся

його

вартість переходить

на

новостворений продукт праці

за

один кру-

гооборот. Розмір вартості оборотного капіталу, який обернувся

за

рік,

відповідає сумі матеріяльних затрат

собівартості про-

дукції. Економічне значення оборотності оборотних засобів

ви-

значається потребами

в них

підприємства

за

певних обсягів

ви-

робництва

реалізації продукції.

Оборотна функція оборотних засобів

полягає в їх перетворенні

на готовий продукт

за

певний проміжок часу.

її

можна виразити

формулою:

Ом

- °s,y^

де Qu,

—

вартість готового продукту, отриманого внаслідок

ви-

робничого обертання оборотних засобів,

грн.;

—

вартість

оборотних засобів,

грн.; v —

коефіцієнт обертання оборотних

за-

собів (1,

2 і т. д.

разів);

t — час

обертання.

Рівняння оборотної функції оборотних засобів засвідчує,

що

вартість обсягу виробництва прямо залежить

від

кількості

та

вар-

тості оборотних засобів

коефіцієнта оборотності (швидкості обер-

тання). Зростання обсягу виробництва

за

рахунок зміни пара-

метрів рівняння продуктивної функції оборотних засобів можна

досягти кількома способами:

4s>

екстенсивним,

коли залучається

виробництво додаткова

кількість оборотних засобів, тобто індекс зростання оборотних

засобів

більший

від

індекса зростання коефіцієнта оборотності

(І > І);

екстенсивно-інтенсивним

(інтенсивно-екстенсивним), коли 1.

- /;

Ч>

інтенсивним,

коли

Коефіцієнт оборотності

розраховують

формули продуктив-

ної функції:

= Qu /Out.

Показник

характеризує кількість оборотів, зроблених оборот-

ним капіталом

за час

обертання Тривалість одного оборо-

ту найчастіше розраховують

днях. Якщо оборотний капітал

О ц

обертався, наприклад, протягом одного кварталу

(? = 90

днів)

150 :=====ZZ=Z=Z========^^