Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 3. Теорія суспільного добробуту та соціяльно-ринкової економіки

диференціація населення, буде належною чи порушиться еквіва-

лентність обміну між галузями і сферами народного господарства,

регіонами, підприємствами, індивідами та державами. З огляду на

це виконання ціною розподільчої функції неможливе лише під впли-

вом стихійних сил ринку, інакше не уникнути соціяльних конф-

ліктів. Чим складнішим і масштабнішим стає ринкове господар-

ство,

тим активнішу роль у забезпеченні виконання ціною цієї

функції відіграє держава.

Стимул/овальна функція. Полягає у заохоченні виробників, які

раціонально використовують ресурси, виробничі можливості, інно-

вації для отримання високих результатів. Товарообмінні процеси

засвідчують, що ціни активно впливають на виробництво продукції

та її виробниче й особисте споживання. За одних цін господарюю-

чий суб'єкт прагнутиме скоріше освоїти виробництво нової про-

дукції, а за інших — ні. Аналогічно поводиться і споживач: якщо

продукція його зацікавить, один купуватиме її навіть за зростан-

ня ціни, а другий — тільки за її зниження. Отже, стимулювальна

або нестимулювальна ціна впливає на виробника через збільшен-

ня або зменшення прибутку від реалізації товару (послуги), а на

споживача — через вищий або нижчий свій рівень. Так, зі збільшен-

ням виробниками випуску та реалізації продукції ціни заохочу-

ють їх через зростання маси прибутку. Додатковий прибуток за

рахунок більшої норми прибутку отримують через ціни виробни-

ки,

які знижують свої індивідуальні витрати на виробництво і ре-

алізацію продукції порівняно з ринковими цінами. Вищими ціна-

ми (а отже, й більшою нормою прибутку) заохочуються і вироб-

ники, які випускають прогресивну або високоякісну продукцію,

що має підвищений попит у споживачів. Стосовно споживачів сти-

мулювальна функція ціни виявляється в оберненій залежності:

зі зростанням ціни купівля і споживання продукції споживачами

зменшуються, і навпаки.

Аналіз виробничих витрат, реалізації товарів на ринках пока-

зують, що реальна ринкова ціна, як звичайно, вища або нижча від

вартості. Коливання ціни навколо вартості відбувається під впли-

вом ціноутворювальних і ціновідхиляючих факторів.

Національна економіка

іЩіноутворювальні фактори — фактори, які діють у сфері

виробництва і впливають на величину витрат на виготов-

лення товару чи послуги, формують основу ціни.

До них відносять фактори, що впливають на продуктивну силу

праці: рівень розвитку продуктивних сил; науково-технічний про-

грес;

кваліфікація працівників; рівень організації праці.

ЬЦіновідхиляючі фактори — фактори, що діють на ринку і

зумовлюють відхилення ціни від сформованих у процесі ви-

робництва затрат праці.

Такими факторами є: попит і пропозиція, монополізм, державне

регулювання, валютно-фінансові умови.

За переважання ціноутворювальних факторів ціни об'єктивно

відображають процес виробництва і споживання, а за ціновідхи-

ляючих — певні негативні тенденції в економіці, які треба усунути.

Ринкове ціноутворення. Однією з важливих передумов функці-

онування ринкової економіки є лібералізація цін. Стосовно пере-

хідної економіки інверсійного типу, в якій відбуваються радикальні

зміни, а виробництво ще не набуло ознак стабільного зростання,

серед економістів немає єдності щодо такої лібералізації: одні вва-

жають, що ціни мають бути вільними, інші — що їх певний час

треба регулювати, оскільки ціни внутрішньо вільні щодо своїх

структурних елементів, але зовнішні фактори (ціновідхиляючі)

обмежують їхню свободу. Одним з найважливіших таких факторів

є конкуренція пропозиції (між виробниками) і конкуренція попиту

(між споживачами), а також монополізм, державне регулювання

економіки і валютно-фінансові катаклізми.

Розмежування внутрішньої свободи і зовнішньої несвободи цін

має принципове значення для функціонування (а у вітчизняних

умовах — побудови) ринкового господарства.

Річ у тому, що споживача цікавлять не витрати на сировину,

заробітну платню та інші складові ціни товару, а результат —

ціна у співвідношенні з якістю. Питання внутрішньої свободи ціни

є справою лише підприємця, позаяк він персоніфікує внутрішню

ринково-об'єктивну свободу ціни у своїх діях через пошук доціль-

ніших, економічно ефективних елементів витрат на виробництво

112

Тема 3. Теорія суспільного добробуту та соціяльно-ринкової економіки

продукції. Його дії фокусуються, у підсумку, на факторах підви-

щення продуктивності праці (ціноутворювальних), що зумовлює

зменшення витрат виробництва і є об'єктивною основою для зни-

ження ринкових цін. Отже, внутрішня свобода ціни має два важ-

ливі соціяльно-економічні наслідки:

механізм її досягнення забезпечує скорочення індивідуальних

витрат на виробництво й реалізацію продукції і таким чином

сприяє підвищенню продуктивності праці, суспільному проґресу;

цей механізм створює умови для загального зниження цін.

Іншими є наслідки зовнішньої свободи цін. За її необмеженості

механізм внутрішньої свободи не спрацьовує для підприємця, ос-

кільки зникає потреба в тому, і зовнішня свобода ціни вмикає еко-

номічний механізм протилежної дії. Підприємець стає відносно інде-

ферентним щодо величини витрат на одиницю продукції і обсягів

її виробництва, через те, що його матеріяльна мета — прибуток —

реалізується уже не за рахунок зниження витрат, а лише з допомо-

гою ціни, її зростання. Це має негативні наслідки для економіки,

зокрема для виконання нею соціяльних функцій, оскільки ціна

орієнтується на вищий рівень попиту. І як наслідок — спад вироб-

ництва. Відбувається "вимивання" продукції масового асортимен-

ту (диференційованої за різними рівнями попиту). Сфера дії кон-

куренції попиту значно звужується. Отже, зовнішня свобода ціни

стає антистимулом для виробництва, призводить до його скоро-

чення, стагнації, технічної деградації, а в підсумку — і до занепа-

ду економіки.

Наскільки ці міркування прихильників контролю за цінами в пе-

рехідний період виправдані, демонструє рівняння ринку ()ц - УГ

За лібералізації ціни ц, але незабезпеченні зростання обсягу

виробництва Q (тим паче за його спаду) ціни зростатимуть, як це

спостерігається в українській економіці, зокрема в 90-ті роки

XX ст. Однак за підвищення завдяки капіталовкладенням продук-

тивної віддачі одного зайнятого (в = of

(/с))

і обсягу виробництва

загалом

(£?Т

= aF(T, К)1) свобода цін не призводить до інфляції. З

огляду на це важливо, щоб політика уряду сприяла зростанню

капіталовкладень і реструктуризації економіки.

Національна економіка

Формування механізму ринкового ціноутворення не заперечує

урахування внутрішньої і зовнішньої дії факторів. На виробництві

під дією ціноутворювальних факторів формується внутрішня ціна,

за якою товари надходять на ринок. Безпосередньо на ринку під

дією ціновідхиляючих факторів формується зовнішня ціна — ціна

реалізації товару. Вона може бути вища або нижча від його внут-

рішньої ціни, залежно від співвідношення попиту і пропозиції на

конкретному ринку на певний вид товару. Процес формування

рівноважної ринкової ціни підпорядкований загальним властиво-

стям рівняння ринку Qu, — \Г'

> зростання попиту v/" Т зумовлює зростання рівноважної

ціни цХ;

У скорочення попиту має наслідком зниження рівноваж-

ної ціни ці;

У зростання пропозиції товару £>Т супроводжується знижен-

ням рівноважної ціни ці;

> скорочення пропозиції товару ОІ спричиняє зростання рівно-

важної ціни ц\.

Теоретичне вираження моделі формування ринкової ціни є таким:

Однак з нього не можна робити висновку, що фірми (підприємці)

повністю покладаються на "невидиму руку ринку" і спрямовують

свої товари на ринок без встановлених цін, очікуючи, що він їх

визначить. У сучасній ринковій економіці стихія витісняється

свідомим регулюванням, прогнозуванням процесів, які в ній відбу-

ваються, зокрема й ціноутворення. Історично склалося так, що

ціни встановлювали покупці й продавці за домовленістю. На-

прикінці XIX ст. у зв'язку з концентрацією торговельного капіта-

лу, виникненням великих підприємств роздрібної торгівлі практи-

кується встановлення єдиної ціни на товари одного виду для усіх

покупців. У сучасних умовах ціни на певну продукцію (послуги)

у розвинутих країнах формуються не на ринку під час продажу-

купівлі товару, а заздалегідь маркетинговими службами.

114

Тема 3. Теорія суспільного добробуту та соціяльно-ринкової економіки

Зарубіжні фірми до ціноутворення підходять по-різному. У ма-

лих фірмах ціни часто встановлює вище керівництво. У великих

компаніях проблемами ціноутворення займаються керівники

відділів і керівники товарних асортиментів. Однак і в такому разі

вище керівництво визначає загальні настанови та цілі цінової полі-

тики й часто затверджує ціни, що їх пропонують керівники ниж-

чих підрозділів. У галузях діяльності, де фактори ціноутворення

відіграють вирішальну роль (аерокосмічна промисловість, заліз-

ниці, нафтові компанії), фірми, як звичайно, створюють відділи

цін,

які або самі розробляють їх, або допомагають у тому іншим

підрозділам.

Товари реалізуються не на абстрактному, а на конкретному

ринку, тому цінова політика продавця повинна передусім урахо-

вувати тип конкурентної поведінки на ньому.

Відповідно до типів конкуренції виокремлюють чотири типи

ринків, кожен з яких має свої особливості ціноутворення: кринок

чистої конкуренції; кринок монополістичної конкуренції;^ ринок

олігополістичний; кринок чистої монополії.

Можливості й проблеми цінової політики змінюються залежно

від типу ринку. За винятком випадків функціонування на ринках

чистої конкуренції (якої практично тепер уже не існує), фірмам

треба мати впорядковану методику встановлення вихідної ціни

на свої товари.

Ця методика охоплює такі послідовні етапи: ^постановка зав-

дань ціноутворення;

визначення попиту;

оцінка витрат вироб-

ництва; У аналіз цін і товарів конкурентів; У вибір методу ціно-

утворення; > встановлення остаточної ціни.

Постановка завдань ціноутворення. Охоплює питання досяг-

нення цілей (забезпечення виживання, максимізацію поточного

прибутку, завоювання лідерства за показниками питомої ваги на

ринку або якості товару тощо) з допомогою конкретного товару.

За виваженої ринкової позиції підходи до формування ціни е чітки-

ми:

вона може бути штучно занижена (мета — забезпечення вижи-

вання, завоювання лідерства) або завищена (мета — максиміза-

ція прибутку).

Національна економіка

Qi Q\ Q

Рис. 3.1. Крива попиту:

Визначення попиту ґрун-

тується на тому, що будь-яка

ціна, визначена фірмою, поз-

начається на рівні попиту на

товар. Залежність між ціною і

рівнем попиту відображає кри-

ва попиту (рис. 3.1).

Згідно з нею у збалансо-

ваній економіці між попитом і

ціною існує обернено пропор-

ційна залежність: чим вища

ціна, тим нижчий попит. Тому,

підвищивши ціну з ц

до ц

фірма продасть меншу кіль-

ц — ціна одиниці товару Q\

Q — кількість товару за ціною ц

кість товару. У відповідь на підвищення цін споживачі з обмеже

ним бюджетом намагатимуться придбати альтернативні дешеві

товари.

Крива, що відображає попит на так звані престижні товари Q

спочатку зростає висхідною до 0

за підвищення ціни від ц

до ц

Встановлення надто високої ціни ц

призводить до зниження обся-

гу реалізації від Q

до (рис. 3.2).

Обсяг реалізації може зростати і під впливом нецінових фак-

торів:

передсвяткові дні, рекламний пресинґ тощо. Ціна за таких

умов не підвищується, хоча крива зміщується вправо (вона харак-

теризує ситуативну зміну обсягу реалізації продукції; рис. 3.3).

Єз Є. Q.2 Q *2

Рис. 3.2. Зміна кривої попиту Рис. 3.3. Зміщення кривої попиту

престижних товарів під впливом нецінових факторів

116

Тема 3. Теорія суспільного добробуту та соціяльно-ринкової економіки

Q\ Q

Рис. 3.4. Крива еластичного

попиту

Qi Є, Q

Рис. 3.5. Крива нееластичного

попиту

У формуванні механізму ринкового ціноутворення важливо

знати, наскільки чутливо реагує покупець на зміну ціни. Прода-

вець зацікавлений продати щонайбільше товару за якнайвищу

ціну. Покупець прагне придбати щонайбільше товару за якнай-

нижчу ціну. І як наслідок — формування еластичного й неела-

стичного попиту.

* Попит еластичний — характеризує швидке реагування спо-

живачів (покупців) на зміну ціни; існує за відносного наси-

чення товарами споживчого ринку.

Крива еластичного попиту характеризує різке зниження попи-

ту за незначного підвищення ціни (рис. 3.4).

* Попит нееластичний — попит, який характеризує незначне

реагування споживачів (покупців) на зміну ціни; існує за від-

носного товарного дефіциту на споживчому ринку.

Крива нееластичного попиту показує, що підвищення ціни від

}

до ц

призводить до відносно невеликого зниження попиту: від

Q\ до

О.-,

(рис. 3.5), тобто у цьому випадку підвищення ціни недо-

цільне. Тому вигідніше знизити ціни і підвищити попит, що забез-

печить більший дохід.

Оцінка витрат. Здійснюється з урахуванням того, що попит

визначає, як звичайно, максимальну ціну, яку фірма може встано-

Національна економіка

118

вити на свій товар і котра залежить від витрат фірми на його ви-

робництво. Тому фірма прагне встановити ціну, яка покривала б

матеріяльні витрати на виробництво товару і його реалізацію, у

тому числі й справедливу норму прибутку.

Аналіз

цін і

товарів конкурентів.

Передбачає врахування їхньо-

го впливу на ціноутворення загалом, оскільки хоча максимальна

ціна може визначатися попитом, а мінімальна — витратами, на

встановленні фірмою їх середнього діапазону позначаються ціни

конкурентів та їхні ринкові реакції. Тому фірма має аналізувати

ціни і якість товарів конкурентів, аби використати їх як відправ-

ну точку для власного ціноутворення: якщо її товар аналогічний

товару основного конкурента, вона, щоб не втратити збуту, зму-

шена встановити ціну, близьку до ціни товару конкурента; якщо

її товар гіршої якості, ніж товар конкурента, фірма не може за

нього запросити таку саму ціну, як конкурент; якщо якість това-

ру фірми краща, ніж у конкурента, вона може встановити вищу

ціну. Отже, фірма використовує ціну конкурентів для визначення

місця своєї пропозиції товару на ринку щодо пропозицій конку-

рентів.

Вибір методу ціноутворення.

Потребує знання характеру кри-

вої попиту, розрахункової собівартості та ціни продукції конку-

рентів. На основі цих параметрів фірма встановлює ціну на свій

товар. Вона буде у проміжку між дуже низькою ціною, яка не за-

безпечує прибутку, і дуже високою, яку не можуть заплатити спо-

живачі. При визначенні ціни керуються такими положеннями:

мінімально можлива ціна визначається собівартістю продукції,

максимальна — наявністю унікальних якостей товару фірми. Ціни

товарів-замінників конкурентів визначають середній рівень, яко-

го фірмі і слід дотримуватися при встановленні ціни.

Встановлення остаточної ціни.

Ґрунтується на попередніх ета-

пах оцінки ціноутворення. Його головне завдання — звуження меж

цін,

в яких перебуватиме обрана остаточна ціна. її фірма вста-

новлює з урахуванням не лише економічних, а й психологічних фак-

торів, тобто поведінки споживачів, їхніх рішень щодо купівлі то-

варів; її відповідності здійснюваній політиці цін; реагування на неї

інших учасників ринкової діяльності: дилерів, торговельного пер-

Тема

Теорія суспільного добробуту

та

соціяльно-ринкової економіки

соналу фірми, конкурентів, постачальників, державних органів;

дотримання положень чинних законів.

При

встановленні ціни

на-

лежить брати

до

уваги можливості реалізації товару

отри-

мання прибутку. Наприклад,

за

дуже низької ціпи отримати при-

буток неможливо,

а за

надто високої

—

нереально формувати

попит

на

продукцію. Допустима ціна

має

бути

для

продавця

конкурентоспроможна,

а для

покупця

—

платоспроможна.

За

таких умов продавець зможе відшкодувати собівартість това-

ру

отримати валовий прибуток.

Чесна конкуренція передбачає дотримання продавцями-конку-

рентами п'ятьох правил:

Не

фіксувати ціни.

Продавці встановлюють ціни

без

кон-

сультування

конкурентами, інакше виникає підозра

змові

про

ціни

починає діяти антимонопольне законодавство.

Не

підтримувати роздрібних

цін.

Виробник

не має

права

на-

в'язувати дилеру роздрібну ціну,

за

якою

той

повинен продавати

його товар.

Не

здійснювати цінової дискримінації.

Продавець повинен

пропонувати свій товар подібним

за

характером діяльності тор-

говельним підприємствам

за

одними

тими

цінами, якщо

до-

ставка товару

не

потребує додаткових витрат.

Не

здійснювати продажу

за

цінами нижче мінімально допу-

стимих.

Продавець

не має

права пропонувати товар

за

ціною,

нижчою

від

його собівартості, задля усунення конкурентів.

5. Дотримуватися умов підвищення

цій.

Фірми мають право

підвищувати ціни

до

будь-якого рівня,

за

винятком періодів

дії

державного контролю

за

рівнем

цін.

Отже,

ринковій економіці встановлення ціни регулюється

такою мірою, якою

це

необхідно

для її

об'єктивного вияву.

Най-

реальнішою

ціна

за

збалансованої економіки

та її

тривалої ста-

більності.

Форми ринкової ціни.

ринковій економіці ціна

регулятором

процесу суспільного відтворення завдяки постійним коливанням

під впливом попиту

пропозиції. Зростання попиту, наприклад,

на

певну продукцію зумовлює підвищення

цін на неї, що

забезпечує

приплив капіталу

виробництво цієї продукції,

відтак

—

залу-

Національна економіка

чення матеріяльних, трудових і природних ресурсів. І навпаки,

зниження ціни на продукцію через скорочення попиту на неї ро-

бить її невигідною для виробництва і спричиняє зворотні процеси.

Розрізняють такі форми ринкової ціни: ^рівноважна ціна; икон-

ку рентна ціна; & монопольна ціна; ^державна фіксована ціна;

•^державна регульована ціна.

Найкращим варіантом високоефективного функціонування

виробництва є ціна рівноваги (рівноважна ціна), що встановлюєть-

ся за збігання попиту і пропозиції Qi( - \Т :

"Ь

її визначають діленням суми грошей, що формують попит на

певний товар, на наявну кількість товару. За ціни рівноваги не

існує ні надлишку, ні нестачі товару, весь товар буде реалізовано:

в-Л

Рівноважна ціна створює умови для реального розпоряджання

товарною масою споживачами і виробниками. За нерівноважної

ціни основною масою товару розпоряджаються не вони, а ті, хто

має владу, або спекулянти. Однак рівноважна ціна є ідеальною

ціною ринку, якої практично не існує.

Рівновагу ціни порушує монополізм. Зосереджуючи у своїх

руках значну частину виробництва і реалізації продукції певної

галузі, монополія має змогу обмежити внутрігалузеву конкурен-

цію і до певних меж диктувати ринку ціну на свою продукцію, що

встановлюється нею одноосібно або внаслідок змови з іншими

фірмами. монопольну ціну.

Умовою її виникнення є панівне становище монополії на ринку

в особі продавця чи покупця. Монопольна ціна — специфічна фор-

ма ринкової ціни, яка забезпечує монополістам отримання моно-

польного прибутку. Монопольні ціни є монопольно високі або

монопольно низькі. Монопольно високі ціни встановлюються у

монопольному виробництві, а монопольно низькі — у сфері моно-

польної закупівлі товарів. Монопольна ціна складається з витрат

120