Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 3. Теорія суспільного добробуту та соціяльно-ринкової економіки

обов'язки, а свої інтереси вирішує у правовому полі за таких умов:

населення і підприємства мають можливість прогнозувати свій

фінансово-економічний стан, не боячись непередбачуваних пово-

ротів в урядовій політиці; влада регіону мас можливість форму-

вати реальний регіональний бюджет, сприяти економічному зро-

станню підприємств, капіталовкладенням, соціальному захисту і

підвищенню рівня життя людей; інфляція тримається на низько-

му рівні, оподаткування відрізняється стабільністю, а пряме дер-

жавне втручання г діяльність підприємств, ринків, регіонів є об-

меженим і не передбачуваним.

Інтереси і стимули у соціально-ринковій економіці. Ринкова еко-

номіка — це насамперед свобода підприємництва. Держава

забезпечує усім працювати на себе, а частину доходу передавати

дня споживання тим. хто не зайнятий у виробництві. Таким чином

зайняті забезпечують розв'язання соціяльних питань своїх власних

та тих, хто того потребує. Тому соціяльно-ринкова економіка по-

винна забезпечити умови реалізації економічних інтересів і сти-

мулів виробникам, а держава правові основи розподілу створено-

го виробниками національного продукту між усіма членами суспіль-

ства.

Інтереси. Виникають на основі конкретних потреб (у предметі,

речі, послузі).

^Інтерес — усвідомлений суб'єктом предмет потреби, який

здатний задовольнити її і спонукає до політичних, економіч-

них, правових, соціяльних, організаційних дій для заволодін-

ня цим предметом.

Інтереси формуються унаслідок реалізації національних, дер-

жавних, економічних відносин між суб'єктами — тими, хто бере

участь в управлінні країною, виробництві, розподілі та обміні.

Основними суб'єктами інтересів, що виникають у процесі відно-

син державотворення і економіки, є людина, підприємство, регіон,

держава, нація.

Відповідно й інтереси мають реалізовуватися за таким самим

порядком: індивідуальні (Приватні); колективні (підприємств і

підприємців); регіональні (населених пунктів, районів, областей).

Національна економіка

державні (бюджетних установ і організацій); національні (ста-

лого розвитку нації).

Реалізацію інтересів усіх суб'єктів ринку здатна забезпечити

лише високопродуктивна, високоефективна національна економіч-

на система, головними факторами якої є людина, її продуктивна

праця та відповідна кількість і якість залученого в економіку ос-

новного виробничого і невиробничого капіталу.

Для розвитку підприємництва і національної економіки зага-

лом важливе значення має реалізація інтересів усіх суб'єктів -

від індивідуальних до колективних, — оскільки лише за такої умови

можливе задоволення загальносуспільного інтересу, а також

спільність інтересів, без якої важко досягти єдності мети, дій. Пред-

ставник класичної політичної економії А. Сміт наголошував на

необхідності надання можливості кожному індивіду вільно дося-

гати в економічній діяльності своєї вигоди, інтересу, позаяк це спри-

ятиме зростанню багатства нації, суспільному благу.

Інтерес будь-якого суб'єкта тісно пов'язаний з економічними

відносинами власності — відносинами, що виникають між людь-

ми з приводу привласнення засобів виробництва і створеного про-

дукту. Приватна власність перебуває в органічній єдності з її суб'єк-

том, конкретною людиною, для якої збереження і розширення вла-

сності є економічним інтересом, а отже, вона не шкодує зусиль

для реалізації цього інтересу. Усуспільнена власність належить

водночас усім і нікому, не перебуває в органічній єдності зі свої-

ми суб'єктами, відчужена від них і не викликає у них інтересу до її

збереження і розширення. Діапазон економічного інтересу приват-

ного власника значно ширший, ніж відчуженого, який фактично є

найманою робочою силою (рис. 3.1).

Приватний власник володіє засобами виробництва К, органі-

зовує виробництво продукції В, наймаючи робочу силу Т. Він за-

цікавлений у зменшенні матеріяльних витрат О, у зростанні про-

дуктивності найманої праці та в обмеженні коштів на її оплату Г

і в максимальному зростанні валового прибутку ВП. Приватний

власник повністю контролює процес виробництва, віддачу від

матеріяльних витрат, продуктивність і якість праці найманих пра-

цівників, якість продукції, її обсяг, реалізацію та отриманий при-

буток.

102

zz==z========^=rrzr=rz==iz=z=zi===

Тема 3. Теорія суспільного добробуту та соціяльно-ринкової економіки

ВАЛОВА ПРОДУКЦІЯ (В) —

інтерес приватного власника

О + Т + ВП

ЗАРОБІТНА ПЛАТНЯ —

інтерес найманого працівника

Рис.

3.1. Діапазон економічного інтересу

приватного власника і найманого працівника

У відчуженого від власності виробника значно вужчий діапа-

зон інтересу — він зводиться лише до розміру заробітної платні,

місця роботи, професії та ін. Його менше цікавлять витрати ви-

робництва, ефективність, прибутки, оскільки він причетний лише

до їх створення, а не до присвоєння.

Розширення діапазону економічного інтересу найманих праців-

ників завдяки приватизації підприємств має важливу національ-

но-інтегрувальну економічну суть. Передусім економічний інте-

рес такого змісту охоплює значну частину суспільства, розши-

рює сферу різних видів підприємництва, послуг, виконання робіт і

посилює самоконтроль за виробництвом, його ефективністю, які-

стю продукції, зростанням її конкурентоспроможності та ін. Усіх

працівників тепер об'єднує один спільний інтерес — отримання

прибутку з найменшими витратами і з найбільшою віддачею.

ласнені" виробники в умовах конкуренції ведуть пошук техніч-

них методів і засобів удосконалення колективного виробництва і

підвищення якості продукції, а отже, отримання вищих прибутків.

Індивідуальні інтереси інтегруються у колективні, а колективні —

у національні, хоча вони різняться своїм економічним змістом.

Предмет інтересів суспільства (держави) — національна економіка

загалом, обсяг і структура валового внутрішнього продукту, ди-

наміка його зростання, формування Державного бюджету, розви-

ток соціяльної інфраструктури тощо; колективу (підприємства,

об'єднання) — виробництво і продукт, який він створює і котрий

Національна економіка

споживає, конкурентоспроможність продукції, стан основних фон-

дів,

технологій, фінансів; індивіда — збереження і розширення вла-

сності, зростання доходів, прибутків, соціяльний стан та ін.

Зміст і структура кожного виду інтересів мають істотне зна-

чення для створення дієвої системи стимулів у сфері виробництва

і послуг. Наприклад, економічний інтерес держави виражає, з одно-

го боку, економічну необхідність розвивати і вдосконалювати

національну економіку, а з іншого — забезпечувати соціяльний

добробут суспільства. Логічно було б припустити, що за таких

умов основним спонукальним мотивом до високоефективної праці

та виробництва має бути праця на користь держави, суспільства.

Однак практика багатьох країн, у тому й України, не підтвердила

того.

Мало того, спостерігалося зниження інтересу до праці за

усуспільненої на користь держави власності.

Стимули. У процесі підприємницької діяльності і праці ство-

рюються умови для вияву життєво важливих економічних явищ —

стимулів.

#Економічний стимул — усвідомлені суб'єктом предмет чи

явище, здатні збудити в нього інтерес до них, спонукати до

певних дій для їх отримання і задоволення певних потреб.

Економічний стимул як спонука людини до праці, до підприєм-

ництва виходить за межі її фізіологічного інстинкту. Він є продук-

том не так об'єктивної, як суспільної, СОЦІАЛЬНОЇ природи людини,

яку вона повинна усвідомити. Вплив зовнішнього світу на люди-

ну відображається в її почуттях, думках, спонуках, виявах волі,

тобто у вигляді "ідеальних прагнень", які є основою становлення

"ідеальних прагнень", котрі є основою становлення "ідеальних

рушійних сил" для отримання корисного остаточного результату.

Усвідомлення людиною економічного стимулу до праці, підпри-

ємництва не заперечує його (стимулу) об'єктивного характеру. В

ньому концентрується життєва мета, яка спонукає людину до

праці, підприємництва, виробництва. Він водночас є стимулом

суспільного виробництва, у процесі якого люди створюють засо-

би і предмети праці та споживання, необхідні для досягнення їх

Тема 3. Теорія суспільного добробуту та соціяльно-ринкової економіки

життєвої і конкретно-історичної мети. Творча універсальна при-

рода економічного стимулу — джерело розвитку продуктивних

сил і виробничих відносин, удосконалення самої людини. Він ви-

ражає ставлення суб'єкта праці чи підприємництва до цілеспря-

мованої конкретної праці, у ньому сконцентрована певна потре-

ба суб'єкта і його інтерес до конкретної діяльності.

Стимули є важливим інструментом ефективної підприємниць-

кої діяльності. їх спонукальна дія певною мірою виявляється за

дотримання таких умов:

^ стимулом є предмети чи явища, здатні задовольнити конк-

ретну потребу індивіда, колективу та ін.;

^ усвідомлення потреби індивідом чи колективом і її актуаль-

ності на час спонукання;

% знання індивідом чи колективом умов придбання речей, харак-

теру необхідних для того дій.

Отже, ринкова економічна система побудована на реалізації

інтересів через економічні стимули. Початковою її ланкою є

підприємництво, бізнес і стимули до їх організації. В основі підпри-

ємництва і бізнесу як форми реалізації стимулів — потреби та інте-

реси, причинно-наслідкові зв'язки: причини постають як фактори,

а результати — як наслідки цих факторів.

Найзагальнішими і найпоширенішими в системі економічних

стимулів і підприємництва є такі форми взаємозв'язків:

Капітал К Капітал К.

Капітал К

•*—*•

Праця Т.

Праця Т Продукт В.

У системі економічних стимулів і підприємництва всі форми

взаємозв'язків важливі й потребують їх дотримання і врахування

у розв'язанні господарських проблем. Однак для виявлення при-

роди стимулу до підприємництва і праці найістотнішими є взаємоз-

в'язки К Т і Т

•+—+•

В, позаяк вони виражають відношення

об'єктивного — К (кількість і якість основного капіталу), суб'єк-

тивного — Т (кількість зайнятих в економіці та управлінні держа-

вою),

реального — В (обсяг і структура створеного національно-

го продукту). Створений національний продукт є тим націоналі*-

Національна економіка

ним стимулом, задля якого формується національна економічна

система. Проблема полягає у тому, як побудувати механізм сти-

мулювання його створення, тобто як національний продукт роз-

поділити між зайнятими і незайнятими, щоб задовольнити потреби

всіх суб'єктів ринку і забезпечити продуктивне та ефективне функ-

ціонування економічної системи.

3.4. Становлення ринкового механізму

ціноутворення

Перехід до ринкової економіки потребує створення механізму

ринкового ціноутворення. За командної економіки, що ґрунтується

на суспільній власності, централізованому управлінні, розподілі

продукту, встановленні ціни на продукт, визначенні розміру опла-

ти праці тощо, ціна не відігравала значної ролі, оскільки не була

"сигналом" для дій виробника чи споживачів, встановлювалася в

адміністративному порядку. У ринковій економіці з допомогою

цін виражаються різні показники і вимірюються економічні вели-

чини: обсяги виробництва, обігу і споживання, основні та оборотні

фонди й інші ресурси.

Сутність ціноутворення. Теорії ціни. Ціна є формою вираження

економічних (мінових) відносин між людьми за товарного вироб-

ництва, тобто категорією суспільною. Ціна на конкретний товар

може бути вища або нижча, однак ці коливання не є довільні, вони

відбуваються навколо внутрішньої субстанції ціни — вартості

товару. З огляду на це ціна як категорія кількісна є грошовим

вираженням вартості товару:

де ц — ціна одиниці товару; Г — грошова маса; у — коефіцієнт

оборотності грошової маси; Q — фізична кількість товарів і послуг.

Серед економістів немає одностайності щодо визначення ціни.

Ті з них, хто дотримується класичних поглядів, тобто виступає з

позиції теорії трудової вартості, розглядають ціну як грошове

вираження вартості, інші — як суму грошей, за яку продавець і

106 =ZIIZ==ZZZ============3===I=====r=

Тема 3. Теорія суспільного добробуту та соціяльно-ринкової економіки

107

потенційний покупець погоджуються здійснити угоду купівлі-про-

дажу товару. Прихильники теорії граничної корисності вважають,

що будь-яка ціна — це "одномоментна" цінність (вартість), а

цінність — ціна, "розтягнута" на тривалий період.

Визначення факторів, що формують ціну та впливають на її

рівень, — одна з важливих проблем економічної теорії. З'ясування

природи ціни як міри вартості має важливе значення для вироб-

ників і для споживачів, позаяк у ній закладено причини стабільно-

го і нестабільного розвитку суспільства.

Існує декілька теорій вартості й ціни.

Теорія трудової вартості. Згідно з нею вартість — це втілена

в товарі праця, причому праця не індивідуального приватного

виробника, а суспільно необхідна, яка відображає середні умови

виробництва певного виду товару, на певному етапі розвитку

суспільства, у певних конкретних умовах. Формою вираження

вартості товару є мінова вартість — кількісна пропорція, в якій

один товар обмінюється на інший. Вартість є основою будь-якого

обміну, вона регулює пропорції, в яких товари чи послуги обміню-

ються на ринку. Форми вираження вартості розвивалися від про-

стої (випадкової) до грошової. З появою грошей виникає ціна як

грошове вираження вартості. Ціна не обов'язково дорівнює вар-

тості товару. Мало того, у реальних мінових відносинах ціна під

впливом певних факторів практично завжди відхиляється від вар-

тості, є вища або нижча за неї.

Теорія витрат виробництва. її сутність полягає у тому, що

ціна товару визначається витратами на його виробництво. Од-

нак оскільки величина витрат виробництва залежить від цін (на

сировину, паливо, матеріяли тощо), використання цього критерію

означає пояснення рівня цін на продукцію цінами на елементи вит-

рат. Визначення рівня цін витратами виробництва вилучає з цьо-

го процесу вартість додаткового продукту, який є важливим еле-

ментом вартості, а отже, й ціни:

в = О + Т + вп,

де В — вартість, або ціна всього продукту; О + Т— витрати ви-

робництва. О — матеріяльні, Т — праці; ВП — валовий прибуток.

Національна економіка

Теорія трьох факторів виробництва.

Згідно з нею у створенні

благ (товарів) беруть участь

три

фактори виробництва: праця,

капітал (засоби виробництва)

земля. Ціною

цих

факторів

заро-

бітна платня, відсоток (прибуток)

рента,

які

відповідно розподі-

ляються

між їх

власниками

—

працівниками, власниками засобів

виробництва (капіталістами)

земельними власниками; вона фор-

мує субстанцію (основу) вартості,

яка у

вираженні грошей

по-

стає

як

ціна товару. Отже,

у цій

теорії наявна певна тавтологія,

або спроба вивести ціну

ціни,

як це

характерно

і для

теорії

ви-

трат виробництва. Однак вона зумовила появу нових теорій, зокре-

ма теорії граничної корисності.

Теорія граничної корисності.

В її

основі

—

узгодження інтересу

продавця

покупця

процесі товарообміну. Сутність цієї теорії

полягає

тому,

що:

процесі ринкової взаємодії попиту

пропозиції,

яка

визна-

чає рівень ринкових

цін,

вирішальне значення

має

попит;

> вартість

суб'єктивною категорією, результатом оціню-

вання індивідом споживчих благ залежно

від

інтенсивності

по-

треб

рідкісності благ;

> суб'єктивна оцінка визначається

огляду

на

граничну

ко-

рисність одиниці товару,

що

задовольняє певну потребу.

Теорія попиту

пропозиції. Близька

за

своєю сутністю

до

теорії

граничної корисності: пояснює утворення вартості,

отже,

ціни

товару лише

сфері обігу. Згідно

нею вартість (ціна) визначається

співвідношенням попиту

пропозиції.

Ця

теорія

не дає

відповіді

на

питання,

чим

визначається рівень ціни

за

рівноваги попиту

про-

позиції, вона

не

враховує

того факту,

що

попит

пропозиція

за-

лежать

від цін

товарів. Теорії граничної корисності, попиту

про-

позиції мають певне значення

при

формуванні економіки ринково-

го типу, зокрема уможливлюють розкриття закономірностей вия-

ву корисності

та

формування ринкового попиту.

Неокласична теорія вартості

і цін. Обґрунтована англійським

економістом

А.

Маршаллом. Поєднує теорію витрат виробницт-

ва, граничної корисності, попиту

пропозиції щодо формування

та руху

цін.

Виходячи

того,

що

ринкові ціни

результатом взає-

модії попиту

пропозиції, Маршалл пов'язував зміни попиту

з ка-

Тема 3. Теорія суспільного добробуту та соціяльно-ринкової економіки

На ціноутворення впливають і монополії, принаймні на тих сег-

ментах ринку, які вони завоювали. Тому в сучасних теоріях ціни

значну увагу приділено проблемі монополізму і монопольних цін.

Вивчення ринків досконалої (необмеженої) і недосконалої конку-

ренції засвідчило, що монопольні надприбутки фірми-монополісти

отримують не за рахунок збільшення обсягів виробництва (як це

відбувається за досконалої конкуренції), а за рахунок високого

рівня цін і за менших обсягів виробництва.

Функції ціни. Ціна як основний інструмент ринкового механіз-

му виконує

обліково-інформаційну, ^розподільчу і •=>стимулю-

вальну функції.

Обліково-інформаційна функція. Полягає у тому, що ціна є за-

собом обліку суспільно необхідної (корисної") праці, інформує про

пропозицію і обсяг товару, формує позицію покупця, визначає його

попит.

Позаяк ціна є грошовим вираженням вартості, то чим повніше

вона відображає вартість (суспільно необхідні витрати), тим надій-

нішим інструментом порівняння витрат, зіставлення ефективності

різних господарських рішень, визначення місця у ринковій конку-

ренції вона є. Це випливає з того, що в ринкових умовах кожен

підприємець щоденно вирішує, яку сировину ефективніше вико-

ристовувати для виробництва продукції (метал чи його штучний

тегорією граничної корисності, а зміни пропозиції — з вирішаль-

ним впливом витрат виробництва.

Нині жодна з розглянутих теорій не є домінуючою. На думку

вчених-макроекономістів, центральною є теорія ціни, що комплек-

сно вивчає вплив різноманітних ціноутворювальних факторів че-

рез зміну попиту і пропозиції на ринках. Окремі економісти з огля-

ду на те, що ціна в сучасному виробництві залежить від комплек-

су факторів (продуктивність праці, циклічність виробництва, стан

грошового обігу, характер державного регулювання тощо), відки-

дають будь-які теорії вартості, зокрема щодо макроекономічного

аспекту ціноутворення.

Національна економіка

замінник), яке паливо краще застосовувати (газ, нафту, вугілля,

дрова чи торф). Інженер порівнює варіанти машин, що проекту-

ються, обладнання, технології виробництва. Менеджер оцінює

найефективніші варіанти економічної стратегії фірми. У цих роз-

рахунках використовують ціни, які є еталоном економічних ви-

мірів.

Якщо індивідуальні ціни відповідають цінам (за видами про-

дукції), що складаються на ринку (на основі суспільно необхідних

витрат), то на їх основі можна оцінювати ефективність рішень, що

приймаються. Помилки в цінах призводять до прийняття неефек-

тивних рішень.

Виконання ціною обліково-інформаційної функції зумовлює

певні закономірності вдосконалення процесу виробництва:

забезпечує максимальне наближення ціни до суспільно необ-

хідних витрат, покриття витрат виробництва й обігу, а також

певний прибуток державі, фірмі та окремому підприємцю;

інформуючи про попит на товари (послуги), вигідність їх

виробництва, ціни є надійним інструментом економічних вимірів,

вибору економічних видів продукції та напрямів технічного про-

гресу, ухвалення оптимальних з погляду суспільства, фірми, окре-

мого підприємця оперативних і стратегічних господарських

рішень;

сприяє координуванню зусиль організацій, фірм та індивідів

у межах народного господарства.

Таке координування потребує масиву інформації про наявність

найрізноманітніших товарів і послуг, які пропонуються величезній

кількості економічних суб'єктів. Ці суб'єкти повинні мати чіткі

спонукальні мотиви, передбачено реагувати на отриману інфор-

мацію і поширювати її. Саме таку інформацію і спонукальні мо-

тиви містять ціни.

Розподільча функція. Виявляється у сприянні розподілу і пере-

розподілу вартості суспільного продукту і національного дохо-

ду, а отже, у покритті витрат виробництва, утворенні доходів і

нагромадженні їх у держави, галузях, регіонах, на підприємствах

(фірмах), в окремих соціяльних груп населення та індивідів. Від

зміни цін неабияк залежить, які господарюючі суб'єкти збільшать

свої доходи, а які зменшать, посилиться чи послабиться майнова