Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки

Того досягають за умови: ^зупинення спаду виробництва і

забезпечення його зростання; ^зниження рівня доходів грішми

населення до рівня спаду виробництва; ^зростання цін; Грізних

комбінацій цих умов.

Якщо спад виробництва триває, а доходи грішми незмінні, зба-

лансування попиту і пропозиції відбуватиметься за рахунок зро-

стання цін, тобто ц

—>

max - (/Т. Збалансований попит і пропози-

ція згідно із законом господарської збалансованості матимуть

такий вигляд:

QW = гг

Водночас зі зменшенням кількості товару зростає ціна одиниці

цього товару і, відповідно, знецінюється купівельна спроможність

гривні, тобто виникає інфляція.

Зростання цін (інфляція) має своїм наслідком зменшення при-

бутків підприємств, доходів грішми населення і, отже, зростання

дефіциту Державного бюджету, який уряд намагатиметься усу-

нути грошовою емісією (випуск в обіг грошей і, отже, збільшення

грошової маси). Додаткова грошова маса на ринку Г^Т за спаду

виробництва товарів Qi ще більше розбалансовує попит і пропо-

зицію:

Оіц

vrj

Такий стан в економіці спричинений, по-перше, неспроможні-

стю уряду забезпечити умови зростання виробництва; по-друге,

його намаганням усунути дефіцит Державного бюджету над-

мірною грошовою емісією.

Урівноваження попиту і пропозиції можливе за різкого зростання

цін:

Оіці =

гГ

Т.

У такому разі до зростання цін на споживчому ринку призво-

дить спад виробництва і збільшення грошової маси, що породжує

гіперінфляцію.

-> Закон товарообміну. Дії цього закону підпорядковані всі суб'єк-

ти ринку: приватні особи, підприємства, уряд, місцева адмініст-

рація, тобто продавці і покупці.

Національна економіка

* Закон товарообміну — закон, який виражає узгодження

ціни купівлі-продажу товарів між продавцем і покупцем,

відповідність якісних і споживчих характеристик товару

якісним і споживчим потребам покупця.

Основні категорії, через які виявляється вплив закону товаро-

обміну — попит vT і пропозиція Qlj.

# Попит — платоспроможна потреба, яку споживачі мо-

жуть задовольнити, придбавши певну кількість товарів і

послуг.

Попит об'єднує покупців товарів. Він визначається кількістю

споживачів, згідних купити товари і послуги за відповідними ціна-

ми,

і виражається у грошовій формі. Елементами попиту є: ^по-

треби (бажання придбати певний товар чи послугу); •=>кошти

для їх придбання.

Пропозиція — кількість товарів і послуг, представлених

на ринку в кожен конкретний момент часу, і середня ціна за

реалізацію одиниці товару чи послуги.

Вона об'єднує усіх виробників (продавців). Елементами пропо-

зиції є: готовність до відчуження певного виду товару чи послу-

ги;

умови, за яких виробник готовий їх продати (ціна). Головний

ринковий індикатор для виробника, тобто джерело інформації, —

ціна. її зміни дають йому змогу прогнозувати свої шанси на рин-

ку і можливі доходи від відповідного реагування на ці зміни.

Якщо ціна товару зростає, підвищується і попит на нього. Зни-

ження ціни на товар або послугу є сигналом про зниження попиту,

В такому разі виробники змушені скорочувати виробництво то-

варів і послуг.

Для покупців ціна також є індикатором щодо використання

їхніх доходів грішми. Виробник намагається продати якнайбіль-

ше товару за якнайвищу ціну, а покупець — купити якнайбільше

товару за якнайнижчу ціну. Узгоджена між ними ціна є підставою

купівлі-продажу товару.

Товар Q переходить до покупця, а гроші Г- — до продавця:

Тема 2. Економічні

теорії'

та базисні інститути національної економіки

Ця рівність відображає безперервний процес купівлі-продажу

товарів і послуг. Щоб продавцеві і покупцеві був вигідний акт

купівлі-продажу, а економіка перебувала у стабільному стані,

треба, щоб суб'єкти ринку діяли згідно з вимогами закону това-

рообміну:

фізична кількість товарної маси на споживчому ринку, по-

множена на середню ціну одиниці товару, має дорівнювати сумі

доходів грішми населення:

Q4 =

•5?

із зниженням обсягів виробництва для запобігання зростан-

ню цін необхідне зменшення доходів грішми населення, скорочення

зайнятості тощо;

0> темпи зростання обсягів виробництва мають перевищува-

ти темпи збільшення доходів грішми населення, підвищення цін;

^ недопущення спаду виробництва і зростання заробітної

платні й інших доходів для запобігання гіперінфляційним проце-

сам та ін.

Однак у практиці господарювання дотримуватися цих вимог

дуже складно через об'єктивні та суб'єктивні причини. Це, а та-

кож невідповідність структури товарів структурі потреб населення

або доходів грішми кількості праці та створеного прибутку по-

роджує періодичні економічні кризи.

Закон товаровиробництва. Поведінка суб'єктів управління

державою, економікою і виробництвом зумовлена: узагальненням

реальної інформації про стан збалансованості національної еко-

номіки і стан товарообміну в усіх сегментах ринку; пошуком ре-

сурсів і капіталовкладеннями у сферу виробництва та сферу по-

слуг для забезпечення зростання обсягів виробництва національ-

ного продукту відповідно до національних потреб.

Товаровиробництво має підпорядковуватися вимогам закону

товаровиробництва. тобто задовольняти потреби людей та інте-

реси держави, інакше воно є економічно невигідне.

73.

Національна економіка

* Закон товаровиробництва — закон, який виражає спів-

відношення вартості затрат праці, капіталу та вартості

створеного продукту і частки в ньому валового (чистого)

продукту.

Основними категоріями, за допомогою яких простежується дія

цього закону, є: валовий випуск В, матеріяльні витрати (проміжне

споживання) О, кількість живої праці Т, валовий прибуток ВИ.

Розглянемо випадки, коли:

^ вартість створеного валового продукту менша від вартості

матеріяльних витрат, сировини, матеріялів, енергії і праці:

В <0 + Т.

У цьому разі виробництво економічно неспроможне і недо-

цільне, оскільки після завершення одного виробничого циклу по-

дальший виробничий цикл неможливий, тобто ні окремий вироб-

ник, ні національна економіка існувати не можуть;

^ вартість створеного валового продукту дорівнює вартості

витрат оборотного капіталу і праці:

т.

Таке товаровиробництво має назву натурального господарства

і може існувати, позаяк відшкодовано матеріяльні витрати і вит-

рати на працю, що уможливлює подальший товаровиробничий

цикл. Відносини між виробниками і споживачами ґрунтується на

натуральному продуктообміні. Кожен виробник виготовляє пев-

ний вид продукції, частину використовує для власного споживан-

ня,

а решту обмінює на потрібні йому інші види продукції. Воно

економічно замкнуте, у ньому не розвинуті товарно-грошові відно-

сини й ефективно функціонувати (у сучасному розумінні) не може.

Натуральне господарство було характерне для докапіталістич-

них способів виробництва;

вартість створеного валового продукту більша від вартості

матеріяльних витрат і кількості живої та уречевленої праці:

В> О + Т,

тобто наявний валовий прибуток, який визначають за формулою:

ВП 7 Я - (О + Т). г.

Тема 2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки

Суть товаровиробництва полягає у тому, щоб створити мак-

симальну частку валового прибутку: чим більший ВП, тим ви-

щий показник праці Т і нижчий показник матеріяльних витрат О.

Величина Т + ВП є валовим внутрішнім продуктом (ВВП), ство-

реним протягом року.

Прагнення до створення ВВП перетворюється на самоціль і є

явищем настільки позитивним, наскільки воно необхідне й неми-

нуче. Адже ВВП — реально створене багатство нації, матеріяльні

вартості і послуги, які є основою відтворення життя і діяльності

людей. Чим більший розмір новоствореного продукту Т + ВП, тим

ефективніша національна економіка, тим багатше суспільство, тим

більша ймовірність розв'язання суспільних проблем.

У постійній необхідності збільшення обсягу новоствореного

продукту Т + ВП і полягає дія закону товаровиробництва. Зро-

стання обсягів виробництва за дієвого механізму зменшення ма-

теріяльних витрат на виготовлення продукції забезпечує збільшен-

ня прибутків виробників і національного доходу суспільства.

Отже, закон товаровиробництва висуває до національної еко-

номіки загалом і виробників зокрема такі вимоги:

> остаточні результати виробництва продукції мають бути

більші за загальні витрати;

> зменшення матеріяльних витрат на виробництво продукції

(якщо вони й зростають, то це зростання повинно відбуватися

нижчими темпами, ніж зростання обсягу виробництва продукції);

У збільшення витрат на відшкодування втіленої праці за зро-

стання обсягів новоствореної вартості, зокрема тієї її частини,

що є додатковою вартістю;

У обсяг новоствореної вартості має задовольняти матеріяльні

потреби не лише працівників матеріяльної сфери, а й тих, хто не

працює (школярі, студенти, пенсіонери, інваліди), і зайнятих у

сфері послуг.

Економічні закони є об'єктивними за своїм змістом, можуть

виявлятися і діяти стихійно або через цілеспрямовану діяльність

людей. Стихійність у дії законів пояснюється не лише незнанням

їх вимог, а й тим, що за ідеологічної розрізненості людям бракує

організованості, єдиної програми, яка відповідала б вимогам цих

Національна економіка

законів і, отже, уможливлювала послаблення чи нейтралізацію

руйнівної сили певних законів або використання їхніх переваг.

У суспільствах, де існують полярні погляди на перебіг реформ

чи розвиток узагалі, багато законів має стихійний характер.

Подолання економічної кризи, безробіття, зниження рівня жит-

тя населення можливе лише на основі формування економічної

системи, яка відповідає вимогам законів щодо ефективності ви-

робництва і гуманізації соціяльних відносин. При тому слід доби-

рати такі види і форми власності та організації виробництва, які

відповідали б підвищенню ефективності економіки — відкривали

простір для дії законів господарської збалансованості, зокрема

закону відповідності виробничих відносин рінню і характеру роз-

витку продуктивних сил, для установлення пропорцій у системі

відносин власності, матеріяльного виробництва, економічних інте-

ресів,

розподілу та ін.

2.3. Базисні відносини та інститути

національної економіки

В умовах ринку чітко розмежовані функції управління і регу-

лювання економічними і соціяльними процесами між державою ї

підприємствами. Держава формує і здійснює політику забезпечення

найзагальніших національних, державних напрямів розвитку су-

спільства (політику національної ідеології, збалансованості і ста-

більності національної економіки, економічного зростання та соці-

яльного захисту тих, хто того потребує), а підприємства — полі-

тику продуктивного й ефективного функціонування праці і капі-

талу.

Система базисних відносин. Національна суспільна система є

життєздатною лише за умови, що вона розвивається на основі

об'єктивних суспільних законів і навколо свого національного

суспільство-утворювального ядра — людини національної. Спро-

щена схема формування цієї системи така, сім'я — група людей —

громада — суспільство. Отже, людина — її національна свідомість,

духовні потреби, національно-громадянська належність, переко-

нання, матеріяльний добробут — є основою змісту процесів тво-

Тема 2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки

рення національного суспільства, а національно-ідеологічні, еко-

номічні, державні, політичні структури — це форми, за допомо-

гою яких люди задовольняють свої національні та життєві потреби.

Історія знає два види організації суспільних систем:

•=>

мононаціональна;

•=>

поліиаціональна.

Стійкість і стабільність кожної з них залежить від того, наскільки

повно в них задовольняються потреби кожної конкретної людини

(національні, духовні, культурно-освітні, матеріяльні, політичні,

релігійні тощо). Рівень задоволення цих потреб визначається фор-

мами і механізмами відносин: національними і міжетнічними, еко-

номічними, державними та ін. За умови, що форми і механізми за-

безпечують розв'язання проблем людини, сім'ї, груп людей і сус-

пільства загалом, не виникає гострих конфліктів, і воно належним

чином функціонує і розвивається, в іншому разі таких конфліктів,

напруженості не уникнути.

Життєві потреби людей задовольняються через декілька основ-

них блоків (форм) відносин, об'єднаних відповідними організацій-

ними інститутами. До них належать: > національно-громадські

відносини (інститути освіти, культури, мистецтва,

релігії,

гро-

мадських об'єднань — політичних, національних); >державно-

політичні відносини (інститути всіх рівнів влади); >соціяльно-

економічні відносини (інститути господарського управління, ви-

робництва, обігу, послуг).

Національно-громадянські відносини. Ці відносини визначають

передусім внутрішній зміст самої людини, сім'ї та ін. Вони є осно-

вою розвитку загальнолюдських і національних вартостей. Загаль-

нолюдські вартості уможливлюють співіснування різних за націо-

нальною належністю груп людей. За допомогою організаційних

інститутів національно-громадських відносин формуються зміст

духовної спільності людей, національна ідеологія, філософія, нау-

ка, освіта, культура, мистецтво, мова. Така форма відносин роз-

виває інтелект, творчість, мислення, сприяє самоусвідомленню

індивіда, розумінню свободи, праці на себе і мети поступу. Інте-

граційна суть національно-громадських відносин — розпиток у

членів суспільства високої духовності на основі спільної мови.

Національна економіка

78 '

побуту, історії, традицій, релігії, культури. Характер і зміст цьо-

го блоку відносин мас важливе суспільно-політичне значення: утвер-

джуючи людину в суспільстві як його основу, а економіку, держа-

ву тощо як інфраструктуру життя, розвитку і захисту людини,

він дає змогу втілити в життя принцип: економіка і держава для

людини, нації, суспільства, а не людина для економіки, держави.

Державно-політичні

відносини. Передбачають створення дер-

жави у формі відповідних інститутів влади і надання їм суспільно

необхідних функцій законодавчої, виконавчої і судової. Кожна з

гілок влади забезпечує через виконувані нею функції основи жит-

тя індивіда і суспільства загалом, свободи і права на працю, роз-

виток, власність, відпочинок, результати праці, освіту та ін. Люди

створюють державу для реалізації особистих і спільних інтересів,

потреб. Держава, своєю чергою, згідно з її функціями і повнова-

женнями забезпечує задоволення соціяльних і матеріяльних потреб

людини і суспільства через механізм формування і функціонування

економічної системи. Вона законодавчо встановлює норми вироб-

ництва, розподілу, обміну; здійснює організацію планування і ре-

гулювання економічного та соціяльного розвитку. Законодавча

влада ухвалює господарські закони — створює правове поле діяль-

ності окремих виробників і національного господарства як усере-

дині нього, так і за його межами (зокрема, визначає норми діяль-

ності для зарубіжних партнерів). Виконавча влада здійснює органі-

заційну діяльність виробників, формує концепції, програми і пла-

ни виробництва, інвестицій, організації праці та її оплати, реалі-

зації продукції, соціяльного розвитку і добробуту. Судова влада

вирішує господарські конфлікти, що виникають через порушення

договірних зобов'язань, майнових і ресурсних прав та ін.

Соціяльно-економічні відносини. Є засобом, механізмом створен-

ня матеріяльної і духовної основи життя суспільства, його добро-

буту. Вони формують зміст і структуру національної економіки,

її продуктивні сили, структуру й обсяги виробництва продукції,

системи розподілу, обміну і споживання, соціяльну інфраструкту-

ру. Система економічних відносин охоплює усі верстви населен-

ня,

інтегруючи їхні матеріяльні та соціяльні інтереси, створюючи

передумови задоволення матеріяльних і духовних потреб. Інте-

Тема 2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки

граційна роль цього блоку відносин виявляється у залученні праце-

здатних членів суспільства до діяльності у сфері виробництва і в

невиробничій сфері, де визначається мета виробництва, заходи її

реалізації

можливості задоволення потреб людей різного віку і статі.

Отже, кожен блок суспільних відносин відіграє важливу інте-

граційну роль завдяки специфіці свого впливу. їхнє функціону-

вання є взаємообумовленим і взаємозалежним. Посилення впливу

на формування суспільства якогось одного блоку відносин і по-

слаблення іншого призводять до монополізму, який може негатив-

но позначитися і на економіці, і на політиці, і на ідеології. Тому

між ними завжди має існувати рівновага, яка забезпечує гармо-

нійний розвиток економіки, держави і духовності відповідно до

прав і свобод людини, нації, суспільства.

Інститути національної економіки. Стабільне і збалансоване

функціонування національної економіки потребує інституційно-

го забезпечення щодо управління та регулювання системи бази-

сних відносин.

Прихильники теорії інституціоналізму справедливо вважають,

що в процесі відтворення виникають такі відносини, які є немину-

чими, постійними, тобто набувають статусу інститутів, котрі по-

требують відповідного юридичного оформлення. Таких інститутів

є чимало, і їх можна згрупувати за такими напрямами:

^> інститут сталого національного способу мислення: перед-

бачає формування програм освітнього і наукового забезпечення

підготовки фахівців і виховання національного патріотизму для

створення національно-громадського суспільства і стабільного

зростання виробництва й добробуту громадян;

% інститути держави: практично це інститути влади - за-

конодавчої, законогарантійної, господарської, правоохоронної, су-

дової;

їхніми завданнями є створити правові, фінансові, інве-

стиційні умови функціонування усіх інститутів національної еко-

номіки;

Ъ інститут правових норм: формування юридичних норм, нор-

мативів, які захищали б природні права і свободи людей, забезпе-

чували умови розвитку демократії, соціальної справедливості, зай-

нятості, розподілу національного продукту тощо;

============ІІ=ІГГ=ГГГГ^^ 79

Національна економіка

% інститут конкуренції: тобто чесне змагання товаровироб-

ників за зміцнення їхніх позицій на товарних ринках; цей інсти-

тут потребує погодження спільних правил взаємодії на ринку;

^ інститут монополії: передбачає, з одного боку, право вироб-

ника завойовувати міцні позиції на ринку, а з другого — недопу-

щення абсолютної чи надмірної монополії і створення умов спри-

ятливого розвитку конкуренції;

Ч>

інститут податків: передбачає розподіл частини доходів і при-

бутків власників капіталу і найманих працівників для формування цент-

ралізованих і нецентралізованих коштів, маючи на меті фінансування

утримання інститутів держави та їхніх соціяльних програм;

% інститут профспілок: передбачає організацію працівників за

професійною ознакою та відстоювання ними прав на працю, опла-

ту праці перед працедавцями, захисту соціяльних прав, умов праці

та ін.

Звісно, що сучасна економіка не обмежується лише названими

інститутами. їхній діапазон значно ширший.

2.4. Господарська збалансованість

і стабільність як завдання державних

інститутів національної економіки

Уряд країни має виходити з того, що перехід до економіки рин-

кового типу передбачає насамперед стабілізацію у сфері вироб-

ництва, у соціяльній сфері, на товарних ринках та суспільстві за-

галом. Стабільність здебільшого супроводжується незначною

інфляцією, відносною платоспроможністю покупців, соціяльним

спокоєм, хоч соціяльних проблем ще не розв'язано, позаяк обсяг і

структура валового внутрішнього продукту ще не відповідають

потребам населення.

Складність процесу стабілізації, який супроводжується знач-

ними збитками для всієї національної економіки, частково пояс-

нюється недостатнім розумінням проблеми інфляції і, отже, одно-

бічною економічною політикою. Інфляцію іноді розуміють як суто

економічну проблему, інтерпретують як наслідок надмірного по-