Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник
Подождите немного. Документ загружается.
ЛЕКСИКА
вітру”, має в українській літературній мові назву вихор, якій
у давньоукраїнській мові відповідає вихрь “вихор (вітер)”. Ця
назва відповідного природного явища продовжує праслов’ян
ську *уіхгь, пов’язану за походженням з дієсловом *уіхагі, яке
споріднене етимологічно з індоєвропейським коренем иеі
“крутити, гнути” (А. Грищенко).
II. Розберіть українські назви місяців за їхнім походженням.
§ 42
Природа лексичного значення слова.
Поняття
102. Прочитайте вислови. З’ясуйте, які нюанси значення, які по
чуття передають слова, про які йдеться.
1. Вона раптом грайливо мені рукою на прощання, па-па,
та й подріботіла тротуаром така самовпевнена, владна, ціліс
на. Господи, таж “па-па” кажуть близькій людині... (С. Про-
цюк). 2. А по суспільстві розповзається бізнес — слово, жир
не, наче нафтова пляма (Я. Вольвач). 3. Пригадую, коли в
Спілці письменників дискутувалася назва самого політично
го об’єднання — чи це має бути “Фронт” або “Рух”, — я об
стоював назву “Рух ”. Чому? Бо у слові “фронт” завжди вчува
ється конфронтація. А нам треба було найширшого залучення
тих, хто тоді щиро вболівав за нашу перспективу... (Я.
Мовчан).
4. Через політичні й історичні причини українська мова має
багато таких слів зі стилістичним оцінним значенням, яке
трансформується за всією шкалою від крайніх меж: “пози
тивне — негативне”, “добре — погане”. Прикладами можуть
бути прізвища провідників українських визвольних змагань
Івана Мазепи, Симона Петлюри, Степана Бандери, похідні
слова мазепинці, мазепинство, петлюрівці, бандерівці. У часи
колоніальної залежності України захисники українського на
роду, культури, науки, релігії одержували від офіційної вла
ди тільки різко негативну оцінку і, на жаль, вона прищеплю
валася у свідомості багатьох українських мовців. Така нега
тивна оцінка й досі зберігається у свідомості окремих мовців і
переноситься як стилістичне значення на слова й вирази на
ціоналіст, січові стрільці, повстанці, оунівці, повстанська ар
мія (Л. Мацько).
80
Лексикологія
103. І. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому рідковживані, вжиті в
незвичному значенні або й нові для вас слова і поясніть, як ви
з’ясували для себе їхнє значення.
В небі товклися хмари. Ось із ущелини пробилося сонце,
і дід яскраво спалахнув у хурделиці світла та променів. Він
стояв непорушно, спершись на костур, і дивився перед со
бою — над полукіпками, над чорною латкою конюшини, за
далеку рису схолоднілого обрію. “Що він бачить?” — поду
мав Іван, і собі зирячи туди, куди й дід, але нічого не по
мітив: ген ніби мряка бреде до ожередів, а там ген подолки
мокрі поопускалися долу, дощ виріс над байраком, так і
репіжить до села... Дихнуло цілющою свіжістю, аж залоско
тало в горлі од неї, і легені спухирились од тремтячого вітру.
Він дрижав на хлоп’ячих губах степовим шумовинням, у ньо
му був грозовий подих і рештки недавньої спеки. Ущелина
вгорі стулилася, сховавши сонце, і дід потемнів, став одзем-
куватішим і все зорив поперед себе, зосереджений і пильний.
Затоки, затоки, як п’яний гультіпака, простугонів грім, а
далі швидко побіг — і втік... Потім ближче обізвався, і міцно
ступав кованими чобітьми, все не зрушаючи з одного місця,
а потім стрімголов чкурнув, квапливо шкопиртаючись, — і
вмерло... Ще з вихилясом продріботіло, дрібно так ступаю
чи, і також вигасло... Блискавка сяйнула без грому, ще раз,
ще... І стало тихо. Тиша гусла, тверділа, сповнювалася очіку
ванням. Порснуло гуркотом, хряснуло, трощачись, гілляччя
коренястої блискавки, вона затремтіла, ніби живе тіло, ско
нала і вже в іншому місці вигулькнула беззвучно, аж доки,
конвульсійно здригнувшись, розтанула (Є. Гуцало).
II. Опишіть грозу, як ви собі її уявляєте, використовуючи по мож
ливості рідковживані та новостворені слова.
104. І. Прочитайте народну казку “Чотири королі”. Поясніть, як у
ній описано лексичне значення чотирьох неназваних слів.
В одного короля було чотири сини. Любив він усіх чо
тирьох однаково і не знав, котрому з них передати своє ко
ролівство. Зібрав король одного разу синів і каже їм:
— Діти мої! Я вже старий і хочу вибрати з-поміж вас собі
наступника. Для того щоб знати, які ви на розум, кожен з
вас якийсь час керуватиме королівством. Королем буде той,
який покаже себе найкращим.
81
ЛЕКСИКА
Прийшла черга на молодшого сина. Коли син почав пра
вити, сонце радісно засвітило, трава зазеленіла, потоки за
шуміли, дерева почали розвиватися, вишні, яблуні зацвіли,
трави запахли квітами. Немало радості приніс цей син людям.
Прийшла черга на другого сина. Почали ниви зерном
проростати-наливатися, діти купались у ріках, вівці й коро
ви паслися на луках, люди косили пахучі трави, сушили сіно.
На деревах достигали плоди. Полюбилося й таке правління
людям.
Покликав король третього сина. Коли цей почав волода
рювати, дерева змінили зелений лист на золотий. Сади
рясніли червонобокими яблуками й жовтими грушками, ви
ноградом. Скріпили вози з поля, повні збіжжя...
Прийшла черга й до четвертого — найстаршого сина.
Покрив він землю, щоб відпочила, білим широченним по
кривалом — кінця-краю йому не видно. Полетіли з горбків
санчата, понісся веселий хлоп’ячий і дівчачий сміх.
Покликав король синів своїх і каже їм так:
— Мої дорогі діти! Ви показали свій великий хист! Ваше
правління мені полюбилося! Тому я гадаю, що буде добре
вам володарювати разом.
І відтоді правлять королівством усі сини — кожний по
четвертині року.
II. Дайте власний опис лексичного значення чотирьох неназваних
слів.
§ 43
Основні типи лексичних значень
105. Прочитайте речення. Виділіть у них слова з первинним і по
хідним номінативним та з фразеологічним значенням.
1. Шовкун — битий жак! Недаром він посивів, сидячи над
бумагами (Панас Мирний). 2. Андрій у гіркому відчаї заплющив
очі (О. Довженко). 3. Удар Зірченкові припав під ложечку, і
той звалився, задихаючись (С. Воскрекасенко). 4. Щоб мені мо
лотка не вдержати в руці, щоб мені не довелось ніколи при
варити п’ятки до коси (М. Кропивницький). 5. Гнат узяв ручку і
поліз пером по аркушеві паперу (Григорій Тютюнник). 6. Він
82
Лексикологія
точив ляси, оповідаючи всілякі смішні побрехеньки, жартом
розважаючи всіх (В. Кучер). 7. Щось тріснуло в санях, і Ва
силько дав сторчака в сніг (М. Коцюбинський).
106. І. Прочитайте текст. Дайте визначення слів з первинним і
похідним номінативним та фразеологічним значенням і доберіть
приклади.
Крем’янець. Від слова кремінь. Від каміння, що лишило
ся тут з морського дна і своєю перевагою над іншими поро
дами накинуло усьому свою назву.
І чи знаєте ви це місто? Ні. Ви його не знаєте. Колись
поїдьте туди. До нього веде тепер маленька залізничка, заз
начена майже на всіх мапах червоною жилкою. Це невелич
ка відбочка від станції Дубно, вона проходить попід розло
гим лугом річки Ікви, яка перерізує дубові ліси Смиги і
в’ється, мов сірий вужик, крем’янистими полями. І не буде
те шкодувати, відвідавши ці місця. Особливо, коли настає
весна, і все заллється цвітом, і ви вийдете на гору Бону, і
поглянете на всі боки, куди вам захочеться... І тоді ви напев
но здіймете з вашого спітнілого чола капелюх і будете диви
тися на це чудо, що поклалося перед вашими ногами так
спокійно і так покірно. Вам впадуть в очі білі, мов мармур,
осяяні сонцем будівлі старого ліцею з червоноверхими вежа
ми. Вам блисне довгим зиґзаґом здалека Іква. Вам замаячить
в тумані обрію Почаївська вежа. Перед вами тисячами пере
ливів замиготять барви стріх, тіні покритих зеленню ярів, об
литі квітами узбіччя пригорків, барва патлатих, старечих
каштанів, косатих берізок, шерехатих сивих акацій, оздобле
них широчезними кронами столітніх дубів.
І ви повірите, що це є добре, гарне місце на планеті (У. Самчук).
II. Перекажіть текст своїми словами або складіть власний опис
якоїсь місцевості, поселення. Запишіть текст, підкресліть слова
з похідним номінативним і фразеологічним значенням.
83
ЛЕКСИКА
§ 44
Однозначні і багатозначні слова
107. Прочитайте речення. Знайдіть у них багатозначні слова й
вкажіть, які ще значення можуть мати ці слова в іншому кон
тексті.
1. За вікнами день холоне, у вікнах — перші вогні. 2. Мій
біль бринить, зате коли сміюся — то сміх мій рветься джере
лом на волю! 3. Топчуть ноги радісно і струнко сонні трави
на вузькій межі. 4. В сотах мозку золотом прозорим мед ду
мок розтоплених лежить. 5. А душа вклоняється просторам і
землі за світлу радість — жить! 6. Незнаний нам початок і
кінець, не розуміємо таємну міру, коли життя сплітає у
вінець в незнаній черзі — віру і зневіру. 7. Не треба слів! Хай
буде тільки діло! Його роби — спокійний і суворий, не плу
тай душу у горіння тіла, сховай свій біль (3 те. О. Теліги).
108. І. Прочитайте текст. Випишіть багатозначні слова в поєд
нанні з іншими словами так, щоб чітко виступало Тхнє конкретне
значення.
Одного ранку на початку літа 1775 року Василь прокинув
ся з незвичайного гону в курені. Козаки похапцем одягали
ся й виходили на майдан.
Спросоння Василь не розібрав, про що в запорожців була
розмова, а тільки скрізь чути були вигуки:
— Москалі за брамою! Гармати жерлами на Січ!
Зрозумівши, що скоїлося щось непевне, Василь скочив з
лави й, підтягши в штанцях очкура, прожогом побіг слідом
за козаками. Ввесь майдан кишів уже запорожцями, мов му
рашник. Усі бігли на окопи — побіг туди й Василь.
Зразу, коли хлопець виліз на стіну, йому здалося, що в
степу випав великий сніг, але, роздивившись добре, він по
бачив, що степ був білий від наметів великого війська. Ті на
мети стояли довгими щільними лавами, обгортаючи Січ
півколом і простягаючись аж геть на гору.
Попереду того білого поля чорніли своїми роззявленими
жерлами гармати, а що ближче до Січі, мов сарана, вкрило
степ московське військо, піше й комонне, виблискуючи на
промінні ранкового сонця залізними багнетами та списами.
Василь ніколи не гадав, що можна було зібрати докупи
так багато війська. Того війська було вдесятеро більше, ніж
84
Лексикологія
запорожців, навіть під той час, коли вони торік верталися з
турецького походу (А. Кащенко).
II. Перекажіть текст своїми словами так, як вам уявляється цей
трагічний епізод. Багатозначні слова підкресліть.
§ 45
Пряме і переносне значення слова
109. Прочитайте речення. Знайдіть слова з переносним значен
ням і слова, вжиті в переносному значенні (метафори, метонімії,
синекдохи).
1. Сонце вже добре перехилилося через обруч зеніту (І. Ві-
льде). 2. Засліпили небо хмари, тоне сонечко в імлі (П. Гра-
бовськш). 3. Сіло сонце. Легенько тінь ночі упала на землю
(Панас Мирний). 4. В далекому коліні річки, під крислатими
вербами, тихо посувались за водою плоти (М. Коцюбинський).
5. Ліс очерету хилиться п’яний, дивиться мрійно у воду. 6. І в
срібних одблисках надземної музики у небі журавлів далекий
ключ пливе. 7. О дзвоне крапель весняних, о брость, набряк
ла на деревах! Хіба ж не треба рук моїх для виросту садів
вишневих? (3 те. М. Рильського). 8. Задрижали зелені листки
герані на вазонах (/. Нечуй-Левицький). 9. Іще б мені хоч раз
відвідати поляну, де в травах гомонять дуби-богатирі, де зо
лото кульбаб надвечір гасне тьмяно і повагом пливе шуліка
угорі (М. Руденко).
110. І. Прочитайте текст. Визначте, які слова мають переносне
значення, а які вжито в переносному значенні. Як автор готує чи
тача до сприйняття переносного значення окремих слів?
Чи були вгорі хмари? Якесь безмежне клоччя поволеньки
тремтіло, і в його тремтінні були безнадія і відчай. Клоччя
звисало брудними мичками, воно нікуди не пливло, не
рідшало, не світлішало. Десь загубився обрій, розмитий мря
кою; якби ж хоч вітер, щоб розколошкав цей денний морок,
щоб прогнав оце відчуття нескінченного потопу, та виголу-
бив небо, та підсушив землю... Вже не перший день ополудні
стояли такі сутінки, вже не перший день повітря було глив-
ке й давке: воно застрявало в роті, забивало груди, а в леге
нях стояло твердим камінням. Сонце, либонь, давно вже
85
ЛЕКСИКА
сконало у цій нудній воді, у цих брудних ряднах, що засла
ли небо, й тепер донизу слались не промені його, а важкува
тий попіл змертвілих променів.
Хоч би людина стрілась їм у цьому полі, то зразу посвіт
лішало б у душі, розвиднілося б, а то пустеля... Пустеля...
Сторчкуваті бур’яни, не зовсім столочені й не дуже полеглі...
Ген ворон злетів над кущем і осів донизу, наче його важка до
лоня негоди пригнула ... І смуток у всьому: в бульканні баг
на, в ледь чутному, рівному шелестінні водяної порохняви, і
в тому, як холодцювато тремтить попереду повітря. І холод
дражливий сковує, ціпенить губи; підборіддя ще не задубіло,
та вже тверде, наче з дерева стало... (Є. Гуцало).
II. Опишіть і ви осінній затяжний дощ, осінню сльоту. Слова,
вжиті в переносному значенні, підкресліть.
§ 46
Зміни в лексичному значенні слова
III. Прочитайте речення. Поясніть, у якому значенні вжито виді
лені в них слова.
1. Я не поет і не історик! Ні! Я піонер з сокирою важкою:
терен колючий в рідній стороні вирубую трудящою рукою
(Я. Куліш). 2. На самім кінці Борислава, на пустій голотечі,
стояв великий магазин, де складували земний віск (/. Франко).
3. Проти поїзда їхав другий такий самий довгий поїзд: то їха
ли польські пани-дідичі гуляти з нудьги так само, од сусіда
до сусіда (/. Нечуй-Левицький). 4. Його сивуха запалила і живо
та укоротила, і він, як муха в зиму, зслиз (/. Котляревський).
5. Через дорогу гнали господарі на водопій свій товар (І. Мики-
тенко). 6. Я іду напівтемною вулицею й спиняюсь на розі (Я. Ко
лесник). 7. Коли б кайданів брязкіт міг ударить перуном в тії
заспані серця, спокійні чола соромом захмарить і нагадать
усім, що зброя жде борця (Леся Українка).
112.1. Прочитайте текст. Поміркуйте, як і чому трапляються сплу
тування або підміни понять.
Ось, цитуючи рішення Конституційного Суду, я не ви
падково привернув увагу до формулювання, що починається
словами: “Під державною (офіційною) мовою розуміється...”
86
Лексикологія
Тобто дане формулювання і підкреслює, й уточнює, і роз’яс
нює, що державна мова і офіційна — це те саме.
У нашому випадку: українська мова — державна, отже во
на ж і офіційна, тобто жодної різниці між державною і офі
ційною не існує. Загляньмо бодай у різні словники, в тому
числі інтернетівські — і, наприклад, прочитаємо: “Офіційна
мова — основна мова держави, яка використовується в зако
нодавстві, офіційному справочинстві, судочинстві, у навчан
ні і т. п. У країнах з багатонаціональним складом населення
в конституції визначається, яка мова є офіційною. В інших
країнах у конституціях нема положення про офіційну мову.
Нею є основна (або єдина) мова населення країни”.
... Та подивімося, що ж то доморощене діється в нас, ко
ли раз у раз чуємо домагання надати статус офіційної
російській мові? Мовляв — ось казуїстика! — хай українська
мова буде державною, а російська... теж державною, чи то
пак — ну, ніби хай не дражнить, хай не ріже вухо! — офі
ційною... (А. Погрібний).
II. Поміркуйте, чому, наприклад, замість
найманий убивця
вжива
ють слово
кілер,
замість
безперервне стеження
—
моніторинг,
замість
виборці
—
електорат,
замість
незаконне захоплення —
рейдерство
тощо. Свої міркування запишіть.
§
47
Вживання слів
відповідно до їхнього значення
113. І. Прочитайте текст. Дослідіть, чим суржик відрізняється від
літературної мови і від діалекту. Схарактеризуйте його.
Суржик — це прибране у мовну форму суспільно-історич
не явище, яке характеризує колоніальне, а в наших умовах —
постколоніальне суспільство, свого роду імперський спадок,
який, як усі переконуємося, сам по собі не тільки не зникає,
а й за певних умов посилює свої позиції.
Варто пам’ятати, що суржик у нас був не завжди. Ска
жімо, аніяк його не повинно було бути в добу нашої давньо-
київської держави — Княжої України. Вже тому, що це
була самодостатня — міцна, могутня країна, мова якої під
87
ЛЕКСИКА
мову іншої країни не підпадала. Зрозуміло, що це я маю на
увазі живу народну мову, в українськості якої не сумнівали
ся не тільки такі авторитети-українці, як Михайло Максимо
вич, але й такі російські вчені, як історик В. Ключевський чи
мовознавець О. Шахматов. В. Ключевський, наприклад, ствер
джував: хочете знати, як звучала мова в давньокиївській дер
жаві? То поїдьте в нинішню Київську губернію і там від пер-
шої-ліпшої селянки цю мову почуєте...
Ця переказана мною упевненість В. Ключевського, зви
чайно ж, не стосується тогочасної книжної мови, що розви
валася зовсім окремішнім чином, поєднуючи в собі — у
різній мірі, залежно від автора та жанру, старо(церков-
но)слов’янщину та стихію живої народної мови. Така то бу
ла специфіка, такий етикет епохи: книжною мовою писали і
читали, але практично не говорили, живою ж народною не
писали і не читали, але повсюдно нею говорили. Суржику ж,
повторюю, у той час не було.
І зрозуміло чому: проростає він лише за умов, коли краї
на, а разом з нею і її мова потрапляють у підлеглість іншій
країні, іншому народові, іншій мові. У цьому разі мова мет
рополії здійснює на підколоніальній території руїнницьку
роль: деформує її, нищить, відтіснює, що означає — руйнує
і саму душу народу... (А, Погрібний).
II. Чому, на вашу думку, окремі люди спотворюють мову? Сур
жик — це нормальне явище? Свої міркування запишіть.
114. Прочитайте уривки з книжки Б. Антоненка-Давидовича “Як
ми говоримо”. З розглядуваними тут словами складіть кілька ре
чень, правильно вживаючи їх.
Правильно й чисто говорити своєю мовою може кожен,
аби тільки було бажання. Це не є перевагою вчених-лінг-
вістів, письменників або вчителів-мовників, це — не тільки
ознака, а й обов’язок кожної культурної людини...
І. “Моя квартира знаходиться на другому поверсі”; “Діти
цілий день знаходяться в теплому, світлому приміщенні”;
“Острів Цейлон знаходиться в Індійському океані” — читає
мо в сучасних оповіданнях, і в статтях, і навіть у підручни
ках, але в усіх цих фразах форми дієслова знаходитися сто
ять не на своєму місці. Це дієслово має в українській мові
88
Лексикологія
далеко вужчий семантичний діапазон, ніж у російській діє-
слово находиться, де ним користуються, щоб визначити
місце перебування або географічне становище. Дієслова зна
ходитись, знайтись кажуть тоді, коли є потреба щось шукати:
“Як ножем пробито, то знайдуться ліки, а як закохання —
пропала навіки” (Я. Чубинський)-, “Загубив учора шапку, й
тільки сьогодні знайшлась вона на печі” (3 живих уст), — або
в таких фігуральних висловах, як: “Дитина знайшлася'’', цеб
то — народилась.
Коли мовиться про місце перебування когось чи чогось
або географічне становище, тоді треба шукати інших ук
раїнських слів: “Штаб полку містився в школі” (Я. Панч)\
“Доки Шура перебувала на вогневій, жодне погане слово не
зривалося ні в кого з уст” (О. Гончар)', “Цейлон лежить по
близу Індостану” (Українсько-російський словник АН УРСР).
Іноді можна випустити дієслово-присудок, маючи на дум
ці особову форму дієслова бути, як те слід було б зробити в
першому реченні: “Моя квартира — на другому поверсі”.
Можна сказати й так: “Моя квартира міститься на другому
поверсі”. У другій фразі слід написати: “Діти цілий день пе
ребувають у теплому, світлому приміщенні”, — а в третій:
“Острів Цейлон лежить в Індійському океані”.
II. Не тільки в сучасних публіцистичних творах, а навіть у бе
летристиці часто виступають слова продовжувати, продовжува
тися'. “Він продовжує користуватися моєю допомогою, хоч міг
би вже й обійтися без неї”; “Незважаючи на великі досягнен
ня, він невтомно продовжує свої дослідження”; “Пошесть гри
пу продовжується"; “Наша робота успішно продовжується”.
Дієслово продовжити (продовжуватися) означає українсь
кою мовою “зробити (робити) довшим, тривалішим”: “Не
хай Бог віку продовжить” (Ганна Барвінок)’, “Продовжимо й
тепер наше змагання” (Ю. Яновський)', відповідним є значен
ня й у дієслова продовжитися (продовжуватися): “Наша знов
оновиться країна, наш народ продовжиться в роду” (Я. Тичи
на). До російських висловів продолжает пользоваться, продол
жает свои исследования в українській мові є свої звороти з
прислівником далі й тим або іншим дієсловом: “Він і далі ко
ристується моєю допомогою”; “Він невтомно провадить далі
свої дослідження (або “невтомно досліджує й далі”).
89