Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

ФОНЕТИКА І ПИСЬМО

чи піску, а тому сни їхні відгадати ніхто не в силі. їхні чола

стали прахом, проте думки, бажання щастя й оте маловлов-

не у виразах облич, що можна лише відчути, а виразити сло

вами — годі, все це не вмерло, все це живе, і цю віру не мож

на не сповідати, поки сіріє через село оця німа, без’язика до

рога, поки жовтий місяць згори заглядає в твоє єство.

Отак одчинити двері з цієї хатини, ступити в ніч, у про

холоду, ступити в мовчання — і до ворітцят, і на дорогу, а по

ній куди вже захочеш, туди вже й підеш: чи в минуле, чи в

майбутнє (Є. Гуцало).

II. Які думки, які спогади виникають у вас, коли ви вдивляєтеся в

дорогу? Напишіть про це. Слова, у яких написання чи відсутність

м’якого знака регулюється правилами, підкресліть.

§ 21

Вживання апострофа

49. Запишіть у дві колонки слова: 1) з апострофом; 2) без апост

рофа.

Зм..яклий, зав..язь, брукв..яний, моркв..яний, ой в..юн-

КИЙ, об.л'зд, СКЛ..ЯР, РІЗДВ..ЯНИЙ, СУРМ..ЯНИЙ, ЦВ..ЯХ, знар..яд-

дя, стрем..янка, мавп..ячий, знічев..я, в..ється, спор..яджен-

ня, ін.-єкція, мєдв-.яний, грав..юра, забур..янений, острів..я-

нин, сер..йозний, струп..я, торф..яний, здр..япати.

Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Щоб зажити слави ясновидця, провіщай ... ”.

50. У подані слова іншомовного походження вставте пропущені

апостроф або м’який знак. Випишіть лише ті слова, в які треба

вставити м’який знак.

Х.-юстон, Д..єпп, Юн..яньхе, Рив..єра, К..єзе, Т..єр, Ш..єр,

Н..юбле, Т..юам, Р..юкан, Юр..євець, порт..єра, Н..їкавунг,

компьютер, миш..як, С..єрра-Невада, дос..є, Монтеск..є.

К л ю ч. З останніх букв виписаних слів має скластися слово,

пропущене у вислові: “Іноді більшість ... кращих ”.

51. І. Прочитайте текст. Випишіть слова з апострофом і поясніть

їхній правопис. Поясніть звукове значення букв я, ю, є, ї в різних

позиціях.

Приголосні: вимова і правопис

Я шаную народи, які завели в себе культ корови, і нітро

хи не дивуюся з того, що колись і в наших селах корова

прирівнювалась майже до божества. Селяни знали кожну ко

рову, знали її родослівну, її зугарність до молока, її норов, її

масть — усе про неї знали...

Коли молоко матері кінчається, всіх нас випоюють мо

локом корови. Ніхто не пам’ятає смаку материного молока,

зате все життя нам сняться пахощі коров’ячого молока, мо

лока з вранішніх, обідніх і вечірніх удоїв: то воно солодке,

майже медове, то трохи гіркувате, ніби настояне на полин-

траві, то несподівано вдарить у ніздрі буркуново-катрано-

вим степом і нагадає про сиву давнину, про стару козаччи

ну, а то, гляди, запахне житніми чи пшеничними стернями

з п’янкими настоями берізки і чебрецю. Щораз молоко

якесь інше, і та його неоднаковість не менше диво, аніж са

ма корова.

Як свідчить легенда з прадавньої давнини, вовчиця ви

поїла своїм молоком засновників Рима, рідних братів-близ-

нят Ромула і Рема, за що вона має пам’ятник у вічному місті.

Корова ж випоїла цілі народи, але пам’ятників їй поставле

но не густо, принаймні у нашому краї я щось не бачив та

ких. А ось кладовищ для корів після їх усуспільнення з’яви

лося надто багато, майже в кожному селі. У Вавилоні воно

винесене далеко в поле, у глибоку яругу, і на ньому немає

бодай найскромнішого і найменшого надгроб’я. Та про яке

там надгроб’я може йти мова, коли на те коров’яче кладо-

висько взагалі заборонялося ступати ногою, щоб не занести

в село сибірки або ж якоїсь іншої пошесті (В. Земляк).

II. Складіть розповідь про якийсь із харчових продуктів — про

хліб, кашу, вареники тощо. Слова, написання яких регламен

тується правилами про вживання апострофа, підкресліть.

§ 22

Подовження приголосних

і подвоєння букв

52. Запишіть у дві колонки слова: 1) з подвоєнням букв, узятих

у дужки; 2) без подвоєння їх.

ФОНЕТИКА і ПИСЬМО

1. Папоро(т)ю, швидкіс(т)ю, злагодженіс(т)ю, ста(т)я,

роздорі(ж)я, фаль(ш)ю, осер(д)я, спросо(н)я, дозві(л)я, обу-

ре(н)я, снас(т)ю, перехрес(т)я, навма(н)я, вче(н)я, жов(ч)ю,

облас(т)ю, хлопче(н)я, лис(т)я, учас(т)ю, ри(с)ю, очевид

ністю, вшанува(н)я, тямучіс(т)ю. 2. Стрима(н)ий, змага(н)я,

жада(н)ий, зміша(н)ий, трав’я(н)ий, мадо(н)а, сю(р)еалізм,

передміс(т)я, ошелеше(н)ий, сніда(н)я, гайдама(ч)ина, ста(к)а-

то, ку(т)я, змі(н)ий, освяче(н)ий, свяще(н)ик, рі(л)я, прита-

ма(н)ий, довгожда(н)ий, спасе(н)ий, зра(н)я, огородже(н)ий,

вогня(н)ий, вжива(н)ий, вогне(н)ий, свяще(н)ий, недотор

каний, силува(н)ий, сточе(н)ий, (с)авець, стара(н)ий, утеп-

ле(н)ий, ляпі(с), числе(н)ий.

К л ю ч. З других букв виписаних слів мають скластися закін

чення висловів: 1) “Будь обережний з дзеркалом, ... 2) “Я

цікавлюся майбутнім, тому що ...”

53. Прочитайте речення. Знайдіть у них слова, у яких подвоєння

букв або відсутність його регулюється правилами правопису, і

поясніть їхнє написання.

1. Коли надвечір того ж дня він дістався з бідою до райо

ну, — не тільки в райздороввідділі, а й у військкоматі не бу

ло нікого (Б. Антоненко-Давидович). 2. Як блискавка, звістка

неждана прийшла. 3. Донеччино моя, моя ти батьківщино,

тобі любов моя і всі мої чуття! (З те. В. Сосюри). 4. Сріблис

тий місяць тихо чарівне світло лив на сонну землю (/. Фран

ко). 5. І ліс, і моріжок, і річка мені здавались чарівними й

повними несказанної краси (О. Досвітній). 6. Я почуваю себе,

немов немовлятко в колисці, я ніби ссу великі груди існуван

ня (В. Підмогильний). 7. Минув, як сон, блаженний час і готи

ки, й бароко (П. Тичина). 8. Старий хаджі, може, сотий раз

оповідає свою подорож до Мекки (М. Коцюбинський). 9. Неска

зане лишилось несказанним. 10. У цій любові щось було свя

щенне, таке, що не можна осквернить. 11. Ще сніг ковтала

повінь широченна, і рала ждав ще тужавий лан (З те. Л. Кос

тенко). 12. Нас обкрадали — скільки вже сторіч (Яр Славутич).

13. Коліс невпинне рокотання в непевну лине далечінь,

спливає путь передостання в диму півсонних маячінь (Борис

Тен). 14. Гойдається вечора зламана віть і синню тяжкою в

осінній пожежі мій дух басаманить (В. Стус).

Приголосні: вимова і правопис

54. І. Прочитайте тексти. Випишіть слова, у яких подвоєння букв

або відсутність його регулюється правилами правопису, і поясніть

їхнє написання.

I. Дурень, бо гноблений. Гноблений, бо дурень. Замкнене

коло.

За яким сатанинським промислом така доля українському

народові?

Свідомість невпинно розтерзується насильницькою шар

паниною від одних переконань до інших, неодмінно проти

лежних попереднім. Щоб ніщо в світогляді не вистоялося, не

викристалізувалося. Щоб ніяких традицій, ніякої спадковості,

ніякого закріплення досвіду попередніх поколінь наступни

ми. Відбивається історична пам’ять, щоб мозок був — як чис

тий аркуш паперу, на якому можна виписувати що завгодно.

Невже ці осоружні пута ніколи не будуть розірвані? Нев

же не закладене в природі українського народу те зерно, та

сутність, з якої має прорости самовизначення, самоутвер

дження державне й духовне на рівних правах з усіма народа

ми світу?

Невпинні погвалтування з давніх часів заплутали історію

українського народу, історію України. Як їй прийти до пам’я

ті? Сліпе сахання від сьогодні осуджуваного до вчора заборо

неного та вже милостиво реабілітованого не просвітлює розум.

Насильницьки розривається природний зв’язок тисячоліть. А

нить пов’язі не тільки між ближчими тисячоліттями, а й най-

віддаленішими — неперервна. Тримаючись за неї, як за нить

Аріадни, сучасна історична наука спроможна пройти і прой

де у глиб тисячоліть і тисячоліть (В. Пепа).

II. Потяглися виснажливі дні безпросвітного казарменого

життя. Темніло рано. Нескінченні ночі несли Шевченкові

сіру тугу. Сну не було...

В думках блукав він рідною Кирилівкою або вулицями

Києва, бачив кожен його будинок, і серед них темно-черво

ний університет з чорними іонійськими капітелями колон, з

високим фронтоном. Входив у його довгі й лункі коридори

зі склепінчастою стелею і блискучими чавунними плитами

підлог. З університету переносився в чепурний інститут для

шляхетних дівчат, де минулого року квітучою весною був на

випускному балі з професором Костомаровим. Милувався

ФОНЕТИКА і ПИСЬМО

чудовим зразком українського бароко — ворітьми Рафаїла

Заборовського в садибі Софійського собору і незрівнянною

Андріївською церквою над Подолом — цією іграшкою, яку

натхненний Растреллі поставив на гребені Старокиївської

гори. Милувався й виключної краси Лаврською дзвіницею

роботи Шеделя, і сніжно-білим Микільським собором на

Печерську, видатною пам’яткою українського бароко. Одві-

дував нічим не примітну Георгіївську церкву, тому що там

був похований Іпсиланті, ватажок повстання греків проти

турецького ярма, під прапором його колись бився Байрон,

володар думок двох поколінь.

І дніпровими урвищами блукав у думках Шевченко в ці

довгі безсонні ночі... (3. Тулуб).

II. Поміркуйте про важке минуле України. Що треба зробити, щоб

це не повторилося? Свої міркування запишіть, слова, у яких под

воєння букв або відсутність його регулюється правилами право

пису, підкресліть.

§ 23

Випадання приголосних

55. Вставте, де треба, пропущені букви т, ст, д або к. Запишіть

у дві колонки слова: 1) в які вставили пропущені букви; 2) в які

букви вставляти не треба.

Проїз..ний, хвас.ливий, щас.ливий, шістнадцять, ад'ю

тантський, облас..ний, контрас..ний, абсолюти..ський, ска-

тер..ка, аспіран..ський, блис..нути, няв..нути, агентство,

Я КІС..НИЙ, тури..СЬКИЙ, президен..СЬКИЙ, ТИЖ..НЄВИЙ, ком-

пос-.ний, обскуран..ський, пристрас..ний, форпос..ний, сту

дентство, ус..ний, дилетантський.

Ключ. З других букв виписаних слів першої колонки має

скластися закінчення вислову: “Кількість чиновників зростає

незалежно ...”

56. І. Прочитайте текст. Знайдіть слова, у яких відбулося чи мо

же відбутися випадання приголосних, і випишіть їх. Поясніть їхнє

написання.

Сидить Катря в світлиці, вишиває шовком рукава та руш

ники та все в віконце поглядає, чи крутить завірюха, чи вже

сніг тане, чи хутко-то теплом повійне.

Приголосні: вимова і правопис

Скресла крига, пройшла. Шумить Дніпро, сивіє, й чорніє,

і плескає в береги, розвивається верба, зеленіють комиші.

Весела наша Катря ходить собі та поглядає.

Зацвіли вишні, прокувала сива зозуля. Красно в садочку!

Послався зелений барвінок, голубо зацвів; червоніє зірка;

повився горобиний горошок; вовча ступа попустила широке

листя... Поміж тим квітом сама, як найкращий квіт, похо

джає Катря, походжає та з синього Дніпра ясних очей не

зводить, а тільки зійде місяць та посипле іскорцями у темну

воду, Катря вже й під старою вербою на березі. Пильно ди

виться вона, придивляється, чи не пливе хибкий човен, чи

не править тим човном ставний та любий козак.

Минає тиждень, минає другий... Якось сидить вона під

вербою, а ніч зоряна, тиха; тільки соловейко свище та гуде

Дніпро. І замигтіло щось оддалік, ніби чорна чаєчка... ближ

че... Се човен! Летить, мов на вітрових крилах. Вона аж ру

ченьки до нього простягла... Який же то козак править чов

ном?.. Се не Семен... Он уже він і коло берега, схилився на

весельце, свиснув раз і другий. З хати вийшов батько. Катря

припала за вербою.

Вийшов старий Тримач та й питає:

— Які вісті?

— Лихо, пане Максиме, — каже козак, — лихо! (Марко Вовчок).

II. Напишіть власну версію того, як дівчина марно виглядає наре

ченого з далекої непевної дороги. Слова, у яких відбулося випа

дання приголосних, підкресліть.

§ 24

Чергування приголосних

57. Вставте пропущені букви ш, ч, ж, дж і запишіть слова у та

кому порядку: 1) зі вставленою буквою ш; 2) зі вставленою бук

вою ч; 3) зі вставленою буквою ж; 4) зі вставленим буквосполу-

ченням дж.

Узбере..ний, справдується, стра..ний, соня..ник, посале

ний, двобі..ний, ПОШ..ИЙ, уви..атися, ствер..ую, яду..ний,

серде..ний (бідолашний), моло..ний, прина..ений, від-

ря..ений, скру..ний, ОСВІ..ИТИ, підва..ити, об’їж..ений, то

рі..ній, зна..ний, сма..ений, знемо..ений, смі..ний, зну..ений,

зао..ний, ру-.ник, перехо..ий, загоро..увати.

ФОНЕТИКА і ПИСЬМО

К л ю ч. З других букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Якщо мова дана людині, щоб приховувати свої

думки, ... ”

58. І. Прочитайте текст. Знайдіть слова, у яких відбулося чергу

вання приголосних, випишіть їх. Поясніть причини чергування

приголосних.

Я сиджу в м’якім, зручнім шезлонзі, дивлюся на ясно-зе-

лені парашути верб, на пагони жасмину, на японську виш

ню, яка одцвітає й сіє по грядці рожеві пелюстки квіту, на

темний, у жовтих сонечках кульбаб килим ще не зораного

городу — і з підсвідомості щось витіка... Я дивлюся так зо

середжено, я так поринув у себе, у свою підсвідомість, що

одуд, мабуть, приймає і мене за непорушну ляльку, сідає

зовсім поруч на гілку берестка і спокійно зирить круглим,

наче намальованим оком...

Вітер, що цілий день грюкав половинкою відчиненого

вікна, одволікаючи мене од високих дум і зосередженості на

тім, що “з підсвідомості витіка”, надвечір стих. Повітря ніби

стужавіло, і стужавів час. Відчуття уповільненості часу було

таке реальне! Ось колесо всесвіту крутнулося ще раз, ще — і

зупинилося. Не стало клопотів звичних, вони лишилися десь

там, у потойбічному житті, в місті. Куди поспішати і навіщо

поспішати? Розкішні верховіття верб височіли незрушно,

мовби намальовані на сутінковому пастельному небозводі.

Десь іще туркоче дикий голуб, але й він потроху стишує го

лос, аж поки не вмовкає на півноті, як у казці, де з волі ча

рівника все живе і неживе поринає в сон (В. Дрозд).

II. Опишіть настрій, передайте думки людини, що спокійно спо

глядає навколишній світ. Слова, у яких відбулося чергування

приголосних, підкресліть.

§ 25

Зміни приголосних

при додаванні суфіксів -ськ-, -ств-

59. Від поданих географічних назв утворіть прикметники й за

пишіть їх у три колонки: 1) у яких внаслідок злиття приголосних

утворилися звукосполучення -ський, -зький, -цький. 2) у яких

Приголосні: вимова і правопис

перед суфіксом -ський м’який знак не пишеться; 3) у яких перед

суфіксом -ський м’який знак пишеться.

Свалява, Страсбург, Урал, Миколаїв, Снятии, Вінниця,

Ліверпуль, Случ, Тянь-Шань, Дьйоз, Скірос, Ятрань, Ізмаїл,

Ангола, Сиваш, Скалат, Нікополь, Сизрань.

Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Правила для всіх однакові, ... ”

60. І. Прочитайте текст. Випишіть слова, утворені за допомогою

суфіксів -ський, -ство. Поясніть їхній правопис.

Цариця щедрою рукою роздавала Січові землі своїм наближе

ним дворянам — російським, німецьким, сербським, польським...

Козаки обурювались. Скарги, сутички, взаємні невдоволення,

невдала тяжба, безрезультатні клопотання кошового отамана.

Цариця дарувала не тільки новопридбані завойовані землі, а й

ті, що вважались здавна власністю Запорозького Коша.

Це турбувало старшину й усіх козаків. Землі Війська за

порозького танули. Поїздки Калнишевського до Петербурга

нічого не давали...

Калнишевський звертається по допомогу до князя Потьом-

кіна. Той в усьому обіцяє підтримку. Запевняє щиросердно,

що жодного випадку не облишить, аби доставити усі вигоди

своєму доброму “батькє”. Ніколи не дізнався кошовий ота

ман, що його “добрий” козак Грицько Нечеса тим часом

строчив листи до Катерини й просив ужити заходів проти

козаків, щоб швидше знищити!..

4 серпня 1775 року загони регулярних російських військ

на чолі з генералом Текелієм, сербом за походженням, що

повертались з турецької війни, несподівано оточили Січ і

вчинили повний розгром. Козаки схопилися за шаблі, та бу

ло вже пізно...

Після повного зруйнування Січі частина козацької стар

шини пішла на службу в російську армію, частина козацтва

була переведена на становище, подібне до державних селян.

Непокірні пішли в землі турецького султана, за Дунай, і за

снували нову — Задунайську Січ. То була остання козацька

республіка (Р. Іванченко).

II. З курсу історії України випишіть назви всіх Січей, які були за

час існування козацтва. Від назв яких місцевостей утворені назви

Січей?

ФОНЕТИКА і ПИСЬМО

§ 26

Уподібнення приголосних

за місцем творення

61. Запишіть у дві колонки слова: 1) у яких замість транскрибо

ваних звуків слід поставити букви, що позначають зубні звуки;

2) у яких замість транскрибованих звуків слід поставити букви,

що позначають шиплячі звуки.

Осві[дж]читися, зані[ш]ши; змилосер[дз']ся, всели[с']ся, бе-

ре[с']ся, коро[ч]ший, обма[з']ся, вгри[ж]шись, перему[ц']ся,

моло[дж]ший.

Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Пізнай ... !”

62. Іменники поставлено в давальному відмінку однини. За

пишіть у дві колонки слова: 1) у яких написання транскрибова

них звуків не збігається з їхньою вимовою (морфологічний прин

цип написання); 2) у яких написання транскрибованих звуків збі

гається з їхньою вимовою, не враховуючи м’якості (фонетичний

принцип написання).

Ка[з']ці, узде[ц']ці, бакла[з']ці, блу[з']ці, усмі[с']ці, бу[дз']-

ці, вчи[с']ся, пра[с']ці, ни[ц']ці, кру[з']ці, ки[ц']ці, сусі[дз']ці,

гу[с']ці, скла[дж]чина, ма[с']ці, ча[с']ці, кі[з']ці, кві[ц']ці,

ти[ц']ці.

Ключ. З других букв виписаних слів першої колонки має

скластися закінчення вислову: “Перед минулим — схили голову,

перед майбутнім — ...”

63. І. Прочитайте текст. Знайдіть слова, у яких сталося уподіб

нення приголосних за місцем творення, й випишіть їх. Поясніть

їхній правопис.

Цей маленький храмик зі статуєю Посейдона теж не зу

пинить твоєї уваги, ти вже бачив ні з чим незрівнянний

Парфенон, і Ерехтейон, і храм Ніки Антерос, й саму золоту

Афіну, і Зевса Громовержця, і безліч інших досконалих

творінь великих майстрів. А ось тут ти уповільниш ходу, по

суватимеш нога за ногою, не маючи змоги одірвати погляд

від білих, червоних, сірих стел, які стоять обабіч дороги. Не

знаю, чи пройме тебе священне тремтіння, яке проймає

кожного афінянина в цьому місці, одначе на твоє чоло ля

же глибока задума, а в серці оселиться печаль. Бо, либонь,

це одна з найкрутіших і найславетніших доріг на землі, До

Голосні: вимова і правопис

рога Людства, її початок, — шлях до Добра, Помилок та

Істини.

Звичайно, не всі стели привернуть твою увагу. Од віку по

руч один одного лягали ті, хто підніс на нову височінь люд

ський дух, людський розум, створив шедеври краси, не шко

дуючи сил, захищав вітчизну, й ті, хто всіма неправдами туго

набивав гаманці або примхою долі, а ще частіше завдяки

власній підступності й нещадимості, були знесені на високі

п’єдестали влади. На жаль, час не завжди стирає їхні імена з

людської пам’яті, люди чомусь найкраще й запам’ятовують

тих, хто вигубив найбільшу кількість їхніх братів, декотрі ще

й шкодують за ними, отож стели з їхніми іменами не часто

викликають думки про несправедливість багатьох людських

діянь на землі... Одначе тебе, читачу, зупинять не вони, а сте

ли, які є свідченням поступу цього міста, величчю, славою та

гордощами Афін, а може, й усього людства (Ю. Мушкетик).

II. Опишіть враження від якоїсь визначної пам’ятки, місцевості

або речі, відомої вам. Слова, у яких сталося уподібнення приго

лосних за місцем творення, підкресліть.

Голосні: вимова і правопис

§ 27

Система голосних фонем

64. Запишіть у дві колонки слова: 1) у яких є голосні лише пе

реднього ряду; 2) у яких є голосні лише заднього ряду. Інших

слів не виписуйте.

Вітер, сніжний, удар, думка, завдовжки, пшеничний, зма

гання, дерев’яний, паросток, підклеїти, тьмяний, дюна, зне

вірений, перелітний, стукотнява, вчетверо, льонар.

Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Не думай, що ...”

65. Прочитайте текст. Випишіть дво- і більшескладові слова, у

яких є голосні лише переднього або лише заднього ряду. Чи ба

гато є таких слів?

Письменник перебуває все життя в стані пошуку і ні на

мить його не припиняє. Пошук — то його радість, але ж і