Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ

майже установах, включаючи й вузи, панувала виключно

російська говірка. Свідомо не називаю те, що різало щоден

но мені слух, російською мовою: це була якась дика покруч,

на кшталт ось такого: “Граждане пасажіри, своевременно

делайте висадку і посадку!” — що лунало в усіх тролейбусах

і трамваях, і лише в метро, яке невдовзі почало функціону

вати, зрідка можна було почути оголошення українською мо

вою. “Загнали українську мову під землю”, — жартували гір

ко аборигени, в яких ще не до кінця була витруєна націо

нальна свідомість. Та ще якийсь відчайдух, водій двадцятого

тролейбуса, вперто оголошував зупинки українською мовою,

але і його невдовзі звільнили, чи не внаслідок скарг російсь

комовних пасажирів. “Говоріте на человеческом язикє!” — чув

не раз, пробуючи звертатися українською мовою. А бувало,

що й обзивали бандерівцем.

І я поволі-поволі привчився відповідати на російську

російською і щиро заздрив грузинам, азербайджанцям, вірме

нам, узбекам, які не соромилися розмовляти поміж собою

рідною мовою на Хрещатику чи в магазинах. А ти — загово

риш по-українському, і на тебе весь вагон оглядається, як на

розцяцькованого пір’ям зулуса. Принизливе відчуття чужин

ця на рідній землі. Чи не тому один дядько з села, коли ме

не з ним знайомили, назвав себе не Миколою, а Ніколаєм.

Отакі ніколаї-альони, перебравшись до міста, поспішали

разом із сільським одягом позбутися й рідного слова, влива

ючись у напівграмотну орду “руськоязичних” — пекельний

винахід доби радянської дружби народів, а вже діти їхні ста

вали справжніми манкуртами чи яничарами, що не пам’ята

ли ні роду, ні племені, стаючи до лав захисників “єдіной і

нєдєлімой”... (А. Дімаров).

547. Прочитайте текст і визначте: 1) яка в ньому основна думка

і яке значення для кращого розуміння її має позначення року

події; 2) які образи виникали у вашій уяві, доки ви читали роз

повідь, і в якій послідовності вони розгорталися; 3) яким наст

роєм пройнятий твір; 4) з якою метою автор веде свою роз

повідь; 5) на яких читачів розрахований твір; 6) на скільки син

таксичних єдностей можна поділити весь текст; 7) за допомогою

яких мовних засобів пов’язані між собою речення в синтаксичних

єдностях; 8) як поділ тексту на абзаци пов’язаний зі змістом.

Ще змолоду мріяли ми з дружиною побувати на могилі

Тараса й у всіх інших шевченківських місцях Черкащини,

Синтаксична єдність і абзац

але все якось не випадало подорожувати то через брак кош

тів на дорогу, то через усякі життєві негаразди... Та ось під

росли наші дітки, розвіялися трохи над нашою родиною на

вісні хмари — і ми вирішили-таки всі разом податися в дав

но омріяний край.

До Канева із Запоріжжя пливли теплоходом майже цілу

добу. Ішов липень 1976 року. Була чудова година — і ми,

стоячи на палубі, милувалися Славутою та його зеленими й

золотими берегами.

На другий день, під обідню пору, наш корабель пристав

до Канівського причалу. Ще не зійшовши на землю, я помі

тив біля пристані з десяток бабусь і одного дідуся, що про

давали квіти. Помітили це й мої дружина та дітки.

— Татку, а он, бачиш, квіти продаються! — защебетала се

милітня донечка. — Давайте купимо дідусеві Тарасу!..

— Обов’язково, — кажу, — купимо, серденько.

Зійшли на берег і відразу ж звернули до продавців. Донь

ка не вгавала, тримаючись за мою руку:

— Татку, а які ми купимо квіти?

— Та ось побачиш, — кажу.

Підходимо до передніх бабусь, а вони, знаючи наш намір,

почали навперебій пропонувати свої букети. Квіти в них у

руках і у відрах із водою були дуже гарні, садові, але не ті,

яких я шукав очима... І раптом я угледів те, що хотів! Остан

ній у ряду продавців дідусь тримав у руках пучок синіх-синіх

волошок, а біля нього у відрі красувався чи то жовтий оман,

чи то дрік польовий. Ми підійшли до старенького, дізнали

ся про ціну його краси, і він, приязно й багатозначно посмі

хаючись, подав нам жовто-блакитний букет.

— Пхе!.. Ну що то за квіти? Бур’ян степовий... — лепета

ли ображені бабусі.

— Еге, Горпино... Ти нічого не петраєш, — обізвався

дідусь. — Цей дядько знає, з якими квітами йти на Тарасову

могилу...

І ми пішли. Крутими сходами довго піднімалися на свя

щенну гору. Піднімалися, ніби в небо до Бога. Попереду сту

пала донечка. Її рученята тримали цвіт нашої Свободи і Та

расової Мрії (В. Чабаненко).

СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ

§ 243

Абзац

548*. Перепишіть текст, ділячи його на абзаци.

Коли я дивлюсь на хмари, ті діти землі і сонця, що, зняв

шись високо, все вище і вище, мандрують блакитним шля

хом, — мені здається, що бачу душу поета. Я впізнаю її. Он

пливе, чиста і біла, спрагла неземних розкошів, прозора і

легка, з золотим усміхом на рожевих устах, тремтяча бажан

ням пісні. Я бачу її. Велика і важка, повна туги й невипла

каних сліз, вагітна всіми скорботами світу, темна од жалю до

нещасної землі, вона клубочиться чорними хвилями, важко

дихає переповненими грудьми, ховає лице від сонця і гірко

плаче теплими сльозами, аж поки не стане їй легше. Я знаю

її. Вона... Неспокійна, вся насичена вогнем, вся палаюча ве

ликим і праведним гнівом. Мчиться шалено по небу і підга

няє ліниву землю золотою різкою... Вперед... вперед... швид

ше разом з нею... в мільйон раз швидше в повітрі... І гукає

так, щоб ніхто не спав, щоб всі прокинулись... Поете, я не

дивуюсь, що любиш хмари. Але я співчуваю тобі, коли з туж

ливою заздрістю стежиш за хмаркою, що тоне, розпливаєть

ся і гине в блакитній пустелі... (М. Коцюбинський).

549. І. Прочитайте текст. Визначте основну думку кожного абзацу.

Мене вчили і я вчив, що не хлібом єдиним живе людина,

що сенс життя у творенні добра людям, у піднесенні мате

ріального і культурного рівня народу, у пошуках істини, у бо

ротьбі за справедливість, національну гордість та людську

гідність, у громадянській відповідальності за все, що творить

ся за мого життя.

Хто я? Для чого я? Ці питання ніколи не покидали мене.

Постійно думав над ними, постійно шукав і шукаю відповіді

на них.

Я — українець. Не лише індивід, наділений певною подо

бою, умінням ходити на двох кінцівках, даром членорозділь

ної мови, даром творити і споживати матеріальні блага... Я —

громадянин світу не як безбатченко-космополіт, а як украї

нець. Я — клітина вічно живого українського народу. Окремі

клітини будь-якого організму відмирають, але організм жи-

Синтаксична єдність і абзац

ве. Окремі люди рано чи пізно так чи інакше вмирають, а на

род живе, бо народ безсмертний...

Я — для того, щоб жив мій народ, щоб підносилась його

культура, щоб голос мого народу гідно вів партію в багатого

лосому хорі світової культури. Я — для того, щоб мої земля-

ки-донбасівці давали не лише вугілля, сталь, машини, пше

ницю, молоко та яйця. Для того, щоб моя Донеччина давала

не тільки уболівальників футболу, учених-безбатченків, ро

сійськомовних інженерів, агрономів, лікарів, учителів, а й

українських спеціалістів-патріотів, українських письменни

ків, українських композиторів та акторів.

Я, очевидно, поганий патріот, слабодуха людина, бо, ба

чачи кривди рідного народу, примітивізм людей, усвідомлю

ючи гіркі наслідки сучасного навчання й виховання дітей,

випадання з кола культурного розвитку мільйонів моїх одно-

племінців, задовольняюсь ситістю, маніловськими мріями,

крихтами культури тільки для себе. І не маю ні мужності, ні

волі активно боротися за долю німих, забитих земляків моїх —

донбасівців, за розквіт національної культури на Донеччині,

за прийдешнє.

Не вина, а біда простих людей (тобто працьовитих робіт

ників та селян), що з їхньої волі чи мовчазної згоди знищуєть

ся українська мова та культура на Донеччині. Не біда, а вина

кожного інтелігента, кожного, хто здобув вищу освіту, займає

керівні посади, а живе тільки натоптуванням черева, байду

жий, як колода, до долі свого народу, його культури, мови.

І чи не злочином годилось би кваліфікувати діяльність ор

ганів народної освіти, вчителів, діячів закладів культури та

всіх керівників на ниві асиміляції мільйонів українців До

неччини. Адже таку масову асиміляцію не можна назвати

інакше як тільки інтелектуальним геноцидом (О. Тихий).

II. Який, на вашу думку, обов’язок інтелігента перед рідним на

родом? Чому ми повинні дбати не тільки про себе, а й про лю

дей, серед яких живемо? Свої міркування запишіть, ділячи текст

на абзаци.

ВІДПОВІДІ ДО ВПРАВ

210. Разом не в реченнях 1, 3, 5, 6, 9.

235. 1) імені', 2) племені', 3) кошенятами', 4) курчатам;

5) малят', 6) ягняти', 7) телям, теляті.

244. 1) тяжче', 2) найдужчий; 3) гірше', 4) найдорож

чі', 5) нелегше', 6) найкоротші', 7) ближче, міцніше',

8) найславетніший; 9) подовшав, полегшали', 10) най-

вірніший.

256. Окремо: І. 1) не дорога', 2) не сліпа; 5) не ліпший,

не розумніший; 6) не найдорожче; II. 2) не пекельний;

5) не полохливого; 6) не варта.

260. М’який знак лише в словах п’ятнадцять,

шістнадцять, мільйон.

265. Шестистам трьом цілим і семи десятим тисячі

квадратних кілометрів; на тисячу триста шістнад

цять кілометрів; на вісімсот дев’яносто три кіломет

ри; досягає чотирьохсот двадцяти двох тисяч квад

ратних кілометрів; до двох тисяч двохсот десяти

метрів; близько сорока тисяч квадратних кілометрів;

від восьми до п ’ятнадцяти метрів; дев ’яносто п ’ять

відсотків; ста сімдесяти п ’яти метрам; п ’ятистам

п’ятнадцяти метрам; двох тисяч шістдесяти одного

метра; до тисячі п ’ятисот сорока п ’яти метрів;

близько п ’яти відсотків; з її сімдесятьма трьома ти

сячами; сто тридцять одна річка; понад сто кіло

метрів; близько двадцяти тисяч озер; сім тисяч; понад

нуль цілих і одну десяту квадратного кілометра; ха

рактеризується вісімдесятьма трьома цілими і п ’ять-

ма десятими кубічного кілометра; сорок сім цілих і

три десяті кубічного кілометра.

ОСО

Відповіді до вправ

317. Заміна неможлива у 1 і 7 реченнях.

341. Окремо: 4) не видко; 7) не дуже; 8) не легко;

9) не по-буденному, 11) не весело. Через два дефіси:

10) де-не-де.

357. Частини, що в дужках, написати окремо лише в

реченнях: 1, 2, 7, 11.

362. Разом: у нетяму, нерухомо, невдоволений.

400. Коми після слів: 3) страждати; 4) загриміло,

степ; 5) життя, пороги, переплелись, шиття; 6) ти

шу, почути; 7) любимо, перейшла, палку.

419. Тире після слів: 1) промені; 5) життя (двічі);

6) любов; 1) життя; 8) говорити; 9) життя; 10) праці;

11) річ.

444. 1. 111. 1) 111. 113. 200. 2. 122. 1) 111. 112. 010;

2) 111. 110. 020. 3. 122. 1) 111. 111. 400; 2) 113. 013.

220. 4. 222. 1) 211. 132. 100; 2) 311. 110. 010. 5. 122.

1) 141. 010. 020; 2) 111. 132. 300. 6. 122. 1) 223. 020.

030; 2)311. 111. 310. 7. 322. 1) 241. 023. 000; 2) 311.

115. 000. 8. 122. 1) 213. 100. 050; 2) 361. 012. 100.

9. 122. 1) 151. 020. 060; 2) 151. 020. 040.

450. І. Коми після слів: 1) серце, розум; 2) волю, славу;

4) летить, щебече, сія; 5) шумить, шепче, сіножать,

струнка, косовиці, коржі, копиці; 7) день, ніч, мить,

вічність, тиша; 10) сила, правда, слава.

450. II. Коми після слів: 1) глухо, крутого, сліпоти,

сирої; 2) старого; 3) чорні, важкі; 4) глухий; 6) вали;

1) цюкати, здригнувся, покуштувать; 8) верби, річкою,

сад; 9) виліплює, гаманець, гніздо, біле; 10) зоряна. Ти

ре після слова: 9) стелею.

452. Коми після слів: 1) буруни; 2) лози, кручі, висип;

3) озера, синяві; 4) місто, гори, поле; 5) грибів, ягід;

6) луки; 7) патріотам; 8) рос, місяць; 9) луки, гори; 10) де

рева, птахи. Двокрапки після слів: 1) все; 3) все; 4) в

казці; 5) нічого; 6) усе; 7) усім; 8) чеканні; 10) навколо.

Тире після слів: 2) ліс; 6) і ліси; 7) і ворогам; 9) сади;

10) люди.

відповіді до ВПРАВ

457. Коми після слів: 2) там, рівнині', 3) тут, чистій',

4) зозулинець, любка', 6) навколо, малини', 7) деревами,

листу, 8) квіти, аспарагуси', 9) гості', 10) предметів',

11) людини, душу, 12) менеджмент, виробництвом.

Тире після слів: 5) ми, хлопців', 7) все те, убоге.

459. Коми після слів: 1) виправдати', 2) знання', 3) го

лосу, 5) патриції, збори', 7) монастир.

461. Коми після слів: 1) гарна', 2) і, ясне', 3) лева', 5) сніг,

легкий', 6) прозора', 9) світ, красою', 10) полем. Тире

після слова: 11) ніч.

466. Коми після слів: 2) тоді, батько; 3) моркви', 4) Бо

бир, коліну, 5) побратим', 6) мій, Шиян; 7) бійців,

Кравчина', 8) ночі', 9) час, диригент', 10) яструб, роз

бійник. Тире після слів: 1) втіху, 2) озера', 11) вітряк,

птах.

468. Коми після слів: 1) що, крила, моря, пірнувши',

2) і, губи', 3) кручею, рогачики', 4) що, морську, 5) і, ноги',

6) сну; 7) і, померши (тричі); 8) і, відкривши.

All. Коми після слів: 1) Вам', 2) ох, Володимировичу;

4) прошу, сестрице, тебе, голубко, до мене; 5) чарівни

це, ти, помічнице; 6) слово, зброє; 7) мої, єдині; 8) бо

лію, серденько; 9) гей (двічі), світу. Знак оклику після

слів: 3) друже; 8) моя.

478. Коми після слів: 3) ні; 4) так; 6) ах; 7) ну.

480.1. 1. 122. 1) 211. 110. 050; 2) 361. 028. 220. 1. 122.

1) 311. 120. 120; 2) 211. 234. 310.

111. 1) 151. 042.

090. A. 111. 1) 111. 126. 320.

111. 1) 111. 121. 360.

111. 1) 111. 322. 310.

480. II. 1. 122. 1) 251. 012. 150; 2) 311. 123. 340.1. 122.

1) 111. 112. 240; 2) 111. 110. 140. 3. 111. 1) 111. 113.

240. A. 111. 1) 111. 116. 400. 5. 111. 1) 111. 182. 120.

6. 122. 1) 211. 134. 200; 2) 311. 121. 200. 7. 122. 1) 211.

110. 820; 2) 311. 110. 120. 8. 122. 1) 111. 112. 510;

2) 111. 116. 400.

480. III. 1. 111. 1) 121. 012. 241. 1. 311. 1) 121. 014.

401. 3. 111. 1) 111. 111. 051. А. 122. 1) 111. 120. 210;

Відповіді до вправ

2) 111. 121. 002. 5. 122. 1) 311. 111. 010; 2) 211. 130.

102. 6. 122. 1) 231. 013. 070; 2) 311. 112. 200.

487. Коми після слів: 5) вершечка; 7) небї, 8) землю.

Тире після слова: 2) травень.

513. Коми після слів: 1) гори; 3) вона, хліб; 4) кожно

го; 8) озираєшся, свист; 9) проходять; 10) лункі, зав

ше; 11) зорі, іскри; 12) космос, пеан.

519. Коми після слів: 1) держави, збудуємо, нації; 2) зби

рався, мати, прощавсь, научався; 3) те, питаю, хрест,

верств; 4) сили, впаду, камінь; 6) думав, художником;

7) хліб, дощі. Тире після слова: 5) ми.

524. І. Коми після слів: 2) годин; 6) літо, бреде. Дво

крапка після слів: 1) знайте; 2) знаю; 3) дивне; 7) щез

ли. Тире після слів: 2) зірка; 5) з ночі. Крапка з ко

мою після слів: 4) в долині, нема; 8) певністю; 9) вог

нище.

524. II. Коми після слів: 1) немає, обсипалися; 3) без

вітряний, пороша; 4) героя, свинопас; 5) кволі, полі; 7) фак

тами. Двокрапка після слів: 1) рибка; 4) гнить. Тире

після слів: 2) виднішати; 3) негоди; 4) свинопас; 5) кор

чі; 6) лан.

525. Коми після слів: 7) вітер; 9) кажи. Двокрапка

після слів: 1) кінь; 3) солому; 6) бублик; 8) люди; 11) щу

ку. Тире після слів: 4) диму; 5) калачі; 9) знаєш,

знаєш; 10) гряне.

532. І. 1. 122. 1) 111. 112. 110; 2) 112. 120. 000. 2. 122.

1) 111. 111. 240; 2) 111. 110. 020. 3. 122. 1) 111. 116.

330; 2) 111. 112. 210. 4. 132. 1) 211. 111. 120; 2) 711.

111. 120. 5. 132. 1) 211. 110. 120; 2) 611. 110. 110. 6. 132.

1) 251. 016. 000; 2) 711. 230. 150.

532. II. 1. 132. 1) 211. 130. 240; 2) 611. 110. 030. 2. 132.

1) 211. 130. 130; 2) 611. 112. 000. 3. 132. 1) 211. 132.

000; 2) 411. 121. 100. 4. 343. 1) 221. 013. 080; 2) 611.

120. 060; 3) 611. 120. 020. 5. 232. 1) 214. 110. 000;

2) 511. 110. 110. 6. 132. 1) 214. 030. 000; 2) 311. 111.

100. 7. 132. 1) 214. 010. 000; 2) 311. 111. 200.

365

відповіді ДО ВПРАВ

533. І. 1. 132. 1) 7(6)11. 112. 000; 2) 211. 130. 090. 2. 132.

1) 251. 024. 100; 2) 7(4)11. 111.100. 3. 132. 1) 211. 110.

030; 2) 7(1)21. 010. 030. 4. 132. 1) 211. 121. 000;

2) 7(1)11. 125. 010. 5. 143. 1) 7(3)11. 110. 030; 2) 211.

112. 100; 3) 7(5)61. 012. 000. 6. 132. 1) 211. 110. 030;

2) 7(3)11. 112. 130. 7. 132. 1) 211. 110. 020; 2) 7(7)41.

011. 020.

533. II. 1. 163. 1) 111. 110. 030; 2) 211. 110. 020; 3) 7(1)13.

100. 010. 2. 163. 1) 111. 212. 120; 2) 211. 130. 100;

3) 611. 111. 020. 3. 143. 1) 211. 110. 280; 2) 611. 130.

030; 3) 7(1)14. 100. 010. 4. 144. 1) 212. 130. 000; 2) 611.

110. 020; 3) 7(1)13. 100. 100; 4) 7(5)61. 010. 120. 5. 144.

1) 7(3)11. 110. 070; 2) 211. 132. 000; 3) 611. 111. 000;

4) 7(1)13. 100. 110.

548. Абзаци починаються зі слів: 2) Я впізнаю... 3) Я ба

чу... 4) Я знаю... 5) Поете...

Навчальне видання

Ющук Іван Пилипович

УКРАЇНСЬКА МОВА

ВПРАВИ

Навчальний посібник

Художній редактор О. Г. Григір

Технічний редактор Т. О. Щур

Коректори А. І. Бараз, Л. Ф. Іванова

Комп’ютерна верстка О. Л. Мошеченко

Підп. до друку 09.10.09. Формат 84x108/32.

Папір офсет. Гарн. Тайме. Друк офсет. Ум. друк. арк. 19,32.

Обл.-вид. арк. 21,00. Вид. № 4439.

Зам. 9-275.

Державне підприємство

«Спеціалізоване видавництво “Либідь”»

01004 Київ, вул. Пушкінська, 32

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготівників

і розповсюджувачів видавничої продукції

№ 3055 від 12.12.07

Віддруковано на «ВАТ Білоцерківська книжкова фабрика*

09117 Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4