Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ

кравець примушений був, продавши своє майно (козу й кур

ку з півнем), повести свого первака до місцевої гімназії. І

привів кравець свого первака до місцевої гімназії й благо

словив його приблизно такими словами:

— Так от що, дорогий мій сину! Не забувай батьківського

заповіту: як виростеш, синку, то, просю я тебе, піди ще ти

до військової школи і причепи собі там блискучу шаблюку...

щоб був ти мені, значить, як Остап для Тараса Бульби (Ми

кола Хвильовий).

II. Простежте за авторською логікою розгортання розповіді.

Наскільки вмотивована саме така її послідовність?

§ 212

Слова-речення і вигуки в реченні

478*. Перепишіть речення і вставте пропущені розділові знаки.

Підкресліть слова-речення й вигуки і визначте їхній вид за зна

ченням (стверджувальні, заперечні, питальні, спонукальні, емо

ційно-оцінні, слова мовного етикету).

1. Івась хлипав, утираючи кулаком сльози. — Цить, цить! —

казав дід (Панас Мирний). 2. — Ви добре знаєте Карпа? — по

спитав я. — Атож... 3. — Ти мене не забула? — Ні не забула. —

Чом не вечеряєш? — Га? — Вечеряти йди...

(З те. М. Коцю

бинського). 4. Так я була сьогодні в катакомбах і завтра знов

піду (Леся Українка). 5. — Ша! — цикнув він тут же на ком

панію, що грала в доміно (О. Гончар). 6. Ах яка глибінь аль

това — наче в озері блакить (П. Тичина). 7. А місяць! Ну не

знаю: чого місяць у неділю так світить? (Григір Тютюнник)

479. І. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому слова-речення та ви

гуки й розкрийте їхнє значення.

Свирид. Чуєте, сьогодні відьом бачили у церкві?

Кирило. Розплодилося вже їх до пропасті!.. Куди махне

рукавом, туди й хмари попливуть! Показав би я їм!..

Харитон. Он воно що! А я дивуюсь, що воно за знак, що

дощів нема? Учора зовсім було нахмарилося на дощ, думка

шибала: ось-ось ушкварить, ось-ось поллє! Отже погриміло,

поблискало... Один би дощик на озимину!..

Кирило. Га? їздили вони колись на мені, ну, вже ж і я

ними їздив. Ого-го, ще й як їздив!.. Як сяду було, як замор-

ЗОЯ

Речення

даю та як почну хвоськати хвайдою по жижках, аж мило з неї

клубками котиться!

Свирид. Стало бути, і ви їх сьогодні бачили?

Кирило. Бачив.

Всі. Невже?

Кирило. Як тільки дочиталися до Христа, я луп очима:

аж сунеться попліч мене мацапура і шкіриться... Ще й з

дійницею на голові!

Всі. Невже з дійницею?

Кирило. Га? З дійницею! Я тиць їй дулю; навідлі, отакеч

ки — о, на, відьмо!.. На тобі, кажу, хвостата прояво! Щезла...

Деякі. Не любить дулі?

Кирило. Га? Глянув управоруч, аж і друга просовується...

Аж шістьох бачив! (М. Кропивницький).

II. Запишіть будь-яку розмову, насичену словами-реченнями та

вигуками. Слова-речення та вигуки підкресліть.

480 (підсумкова вправа)*. Зробіть повний синтаксичний розбір

поданих нижче речень, користуючись цифровими кодами таб

лиць, що у вправі 444 (характеристики в квадратних дужках по

ки що до уваги не беріть — вони будуть потрібні, коли буде вив

чено складне речення). Перевірте себе за відповідями, вміще

ними наприкінці підручника. Якщо ваш розбір не зійдеться з

відповіддю, поміркуйте ще над змістом висловлювань.

I. 1. Людина живе для того, щоб піднести на щонайвищу

вершину натхнення в своєму ділі, звідати захват від величі

духу (П. Загребельний). 2. Хто живе чесно і годується трудами

своїми, тому кусок черствого хліба смачніший од м’якої бул

ки, неправдою нажитої (/. Котляревський). 3. На світі можна

жить без еталонів, по-різному дивитися на світ: широкими

очима, з-під долоні, крізь пальці, у кватирку, з-за воріт (Л. Кос-

тенко).4. Розжеврене, червоне сонце низько опустилося, баг

ряним світлом грало на деревах, по квітках і по річці (Леся

Українка). 5. Гарячі соняшники то тут, то там вишикувались

в окремі ділянки й задумливо посхиляли свої жовті голови

(М. Хвильовий). 6. Кущова рослина: порічки, агрус — розпрос

торилася, розширилася, мішаючись з глухою і жалкою кро

пивою (Панас Мирний).

II. 1. У повітрі вже інколи пахло колючим морозцем, що не-

відь-звідки падав на землю й бурунив душу п’янким трунком

-зпо

СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ

бадьорості (Р. Іванченко). 2. На протилежному боці долини,

попід горбами, чорнів обрідний безлистий ліс, а внизу, в за

тишку, жовтів широкий луг (В. Малик). 3. В маленькій білень

кій хатині сон мрії колише в колисці дитині (Б.-І. Антонич).

4. Настояне на густих пахощах степових бур’янів і лугових

трав повітря не сколихнеться (В. Малик). 5. Ми сиділи замрія

ні і суворі на зогрітій сонцем землі (І. Цюпа). 6. Ця сорочка в

нього зіткана з найтонших ниток, які могла вивести його

Докія (М. Стельмах). 7. В садку поета щедрого, Максима, вер

бова гілочка з’явилася мала, що в Кос-Аралі дальньому рос

ла (О. Ющенко). 8. Айстри-зорі квітнуть в оксамиті урочистих

лагідних небес, ніч впилася пахощами квітів, дйвами і сяє-

вом чудес (Ю. Дараган).

III. 1. В твоїм грозовім полі, Україно, посію жито й щастя у

ріллю (М. Стельмах). 2. Гуркочи у долю мою, світе, хвилями

прадавнього Дніпра (В. Симоненко). 3. Отак собі у старовиннім

стилі пишу я, брате, вірші на дозвіллі (М. Рильський). 4. Сфер

небесних музика повинна густи пречудово, тільки, на лихо,

її слухати може не всяк (В. Самійленко). 5. Якщо мене ви й

зігнете в дугу, то ця дуга, напевне, буде вольтова. 6. На щас

тя чужинцям дали амулети в дорогу, щоб тій каравелі спри

яли добрі вітри (З тв. Л. Костенко).

Складне речення

Загальні відомості

§ 213

Складне речення, його різновиди

481. Запишіть підряд лише складні речення в такій послідов

ності: 1) складносурядні; 2) складнопідрядні; 3) складні безспо

лучникові.

1. Ніч минає, ранок настає. 2. Згадай мене, як поїдеш да

леко. 3. Реве Дніпро, й лани медами пахнуть. 4. Тече вода в

море, та не витікає. 5. У кого правда, той переможе. 6. Мар

но сподіватися, що час стоїть. 7. Оживуть степи, озера, і лю

ди зрадіють. 8. Іскра любові не згасне — вона розгориться.

Ключ. З перших букв перших слів виписаних речень має

скластися закінчення вислову: “Будьмо ...”

310

Речення

482. І. Прочитайте текст. Знайдіть складні речення й визначте

різновиди їх. Свої висновки обґрунтуйте. Поясніть вживання роз

ділових знаків.

Втікач побачив місяць так раптово, що аж здригнувся.

Стояв просто перед його обличчям: лилося мертве проміння,

обливало землю холодним сяйвом, і йому аж віддих забило.

Там, на місяці, уздрів він двох братів. Каїн підняв брата на

вила, і той стікав кров’ю. Холодною місячною кров’ю, яка

тече вже не одну тисячу років. Втікач побачив і Авелеве об

личчя: маска страждання, яке триває теж не одну тисячу

років. Зрештою, Авель не просив у брата порятунку, він тіль

ки страждав. Каїн теж страждав, із нього теж витікала кров.

Тільки тепер утікач помітив, що Авель схопив рукою брата

за горло. З горла лилася кров, і це теж тривало тисячу років

(Вал. Шевчук).

II. Які асоціації виникають у вас, коли ви дивитеся на повний

місяць? Свої враження й почуття опишіть, вживаючи також склад

ні речення.

§ 214

Особливості побудови

складних речень

483. Виправте речення й поясніть характер помилок у них. Ви

правлені речення запишіть.

1. Було холодно, і сонце стояло високо. 2. Як важко було

йти проти вітру, але ми не зупинилися ні на мить. 3. У другій

кімнаті палилося в грубці, двері до якої були відчинені. 4. При

года з білкою, про яку розповів брат, дуже розсмішила мене.

5. Основне, про що зараз треба подбати, — це про організацію

цікавого, змістовного відпочинку. 6. Найголовніше, що треба

утверджувати в людях, — це віру в торжество добра, справед

ливості.

484. І. Прочитайте текст. Простежте, якими засобами пов’язані

між собою частини складного речення, як автор домагається

точності й дохідливості кожного вислову.

А чи переживали ви коли, довгий час залишаючись на

одинці з природою (над лісовою річкою, скажімо), чи пере-

311

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

живали ви не так коротку мить, як тривале відчуття, що ду

ша ваша зливається з тими деревами і їхнім тихим шумом, з

течією зеленавої води, що вона становить одне ціле з рів

номірним погойдуванням очеретини, побіля якої з’являються

плавні півкола, одне ціле з розсипищами білого піску, з со

нячними спалахами на хвилях? Начебто душа природи стала

вашою власною, а ваша злилася з душею природи, й тепер

ви вже ніколи не зможете бути самі по собі, ви наче стали

бранцем природи. Бранцем спокійним, який не бунтуватиме,

не вириватиметься з полону цього дивовижного сприйняття

й злиття з навколишнім світом. Наче вивітрилося, спливло з

вашого єства все людське, все звірине, все те, що єднало вас

зі світом бурхливих пристрастей, а натомість наділені ви

сприймати одвічну сутність плину води, погойдування оче

ретини, сонячного блиску на хвилях, перешіптування лісово

го листя над вашою головою. Слухаєте голос природи в са

мому собі, й говорить вона до вас не так, як то вам може зда

ватися, а власним своїм тоном. Ви втрачаєте відчуття своєї

істоти, ви перестаєте усвідомлювати себе — натомість відчу

ваєте зараз річку, ліс, повітря, усвідомлюєте все це сукупно.

Ви наче стали на якийсь час органом, з допомогою якого

природа усвідомлює саму себе, намагається зрозуміти в усіх

зв’язках (Є. Гуцало).

II. Опишіть свої думки й почуття під час спілкування з природою,

використовуючи й складні речення.

§ 215

Складносурядне речення

485. Прочитайте речення й з’ясуйте, якими сполучниками суряд

ності поєднано їхні предикативні частини і які відношення між ци

ми частинами вони передають.

1. Проходять покоління по землі, та кожне творчий слід

свій залишає і мисль нову карбує на чолі {Борис Ген). 2. Не

тільки не той тепер Миргород і Хорол-річка не та, а й цілий

світ змінився (О. Гринів). 3. На дворі, під тополями, була ти

ша, і тільки краплі води, спадаючи одна по одній з водограїв,

312

Речення

ледве чутним плесканням порушали ту тишу (А. Кащенко). 4. У

повітрі відчувалась весна, але берег річки ще сковувала кри

жана скалка (Р. Андріяшик). 5. Шпаки — це імітатори веселі;

то іволга у пісні їх дзвенить, то хлопчик, друзів кличучи,

свистить, то соловейко розсипає трелі, то колесо немазане

скрипить (М. Рильський). 6. 1 сходило сонце, і місяць вставав,

і гуси кричали на фоні заграв. 7. В птичім щебетанні все кру

гом проснулось, і до мене знову молодість вернулась (3 те.

В. Сосюри). 8. Ще назва є, а річки вже нема (Л. Костенко).

486. І. Прочитайте текст. Знайдіть складні речення із сурядним

зв’язком і з однорідними присудками. Поясніть вживання ком у них.

Здавалось, далі пливти нема куди.

Спереду Дніпро мов спинився в несподіваній затоці, ото

чений праворуч, ліворуч і просто зелено-жовтими пере

досінніми берегами. Але пароплав раптом звернув, і довга,

спокійна смуга річки протяглася далі до ледве помітних па

горбків на обрії.

Степан стояв коло поруччя на палубі, мимоволі пірнаючи

очима в ту далечінь, і мірні удари лопастей пароплавного ко

леса, глухі капітанові слова коло рупора відбирали снагу в йо

го думок. Вони теж спинялись у тій туманній далечині, де не

помітно зникала річка, немов обрій становив останню межу

його прагнень. Хлопець поволі глянув по ближчих берегах і

трохи збентежився — на повороті праворуч виникло село, при

ховане доти за лукою. Серпневе сонце стирало бруд з білих ха

ток, мережило чорні шляхи, що гналися в поле й зникали десь,

посинівши, як річка. І здавалось, той зниклий шлях, з’єднав

шись із небом у безмежній рівнині, другою галуззю вертався

знову до села, несучи йому ввібраний простір. А третій шлях,

скотившись до річки, брав до села свіжину Дніпра. Воно спа

ло серед сонячного дня, і таємниця була в цьому сні серед

стихій, що живили його своєю міццю...

Його село, те, що Степан покинув, теж стояло на березі,

і зараз він несвідомо шукав спорідненості між своїм та цим

селом, що випадково трапилось йому на великій путі. І ра

дісно почував, що ця кревність єсть і що в ці хати, як і в свої

покинуті, він би зайшов господарем. З жалем дивився, як та

не воно, одсуваючись за кожним рухом машин, і от пасмо

гидкого диму сховало його зовсім (В. Підмогильний).

313

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

II. Опишіть, що ви часом бачите з вікна поїзда чи автомобіля і що

відчуваєте при цьому. Сполучники, які з’єднують складносурядні

речення, підкресліть.

§ 216

Розділові знаки

в складносурядному реченні

487*. Перепишіть речення, розставляючи, де треба, пропущені

розділові знаки. Синтаксичні центри підкресліть.

1. Без Слова немає обнови і часу мертвіє відлік (Я. Харчен

ко). 2. Ось вертається з сміхом травень і троянди знов зацвіли

(Борис Тен). 3. Як же ж душно і як же ж тісно в олив’яних

кліщах облич (О. Теліга). 4. На вулиці почувся тупіт копит і

зараз же залунали десятки чобіт (Р. Андріяшик). 5. Ялинка затрем

тіла від низу до вершечка і кілька глиць упало на сніг (М. Ко

цюбинський). 6. Знов зустріча земля годину літню і дерево па

хучо зацвіта (В. Ткаченко). 7. Холодні зірки мерехтіли в тем

ному небі і нескінченний Чумацький Шлях простягся у віч

ність двома велетенськими кривими коліями (О. Довженко).

8. Червнева ніч тільки що нечутно зійшла на землю і над

містом повис золотим серпом ранній півмісяць (Б. Антоненко-Да-

видович). 9. Десь коні ржуть і глухо грають сурми (Л. Костенко).

488. І. Прочитайте текст. Визначте, коли сполучник і поєднує

однорідні члени речення, а коли — частини складносурядного

речення. Поясніть різницю у вживанні коми в обох випадках.

“Реве та стогне Дніпр широкий...” Акорди несуться так

владно, рокочуть могутньо, і Дніпр лине кудись, лине і бу

дить немов Україну... Разом з тими акордами, що родить їх

фортепіано, в душі моїй теж рождаються акорди, і линуть, і

владно летять, будять, і я прокидаюсь... З хвиль тих акордів

виринаєш ти, богине моя: чоло твоє повите хмарою, але що

се таке? По білім чолі течуть краплини червоної крові?.. Па

дають в серце мені, серце горить!.. От виринає з туману го

лівка поникла твоя: риси обличчя перейняті мукою глибо

кою, ледве помітні болі завмерли на них; на голівці, на роз

кішнім хвилястім волоссі, що обгортує твою постать чудову,

на самій голівці лежить терновий вінок і колючками глибо

314

Речення

ко втискується в біле чоло, шматує його, і з-під тих колючих

пазурів течійками тоненькими плинуть краплини крові... Вії

твої опущені, а на віях блищать сльозини... Від часу до часу

червоная краплина крові спливає на око твоє і, злившись з

сльозиною, пада жаром пекучим на серце моє... (О. Плющ).

II. Запишіть свої враження від звучання якоїсь пісні. Розділові

знаки між частинами складносурядних речень підкресліть.

Складнопідрядні речення

§ 217

Будова складнопідрядних речень

489. Перепишіть речення. Підкресліть синтаксичні центри, вка

зівні й сполучні слова та визначте, якими членами речення вони

виступають.

1. Я в серці маю те, що не вмирає (Леся Українка). 2. Лиш

той творити може, хто любить свій народ. 3. Клянусь боро

тись до загину так, як боролися батьки (3 те. В. Сосюри). 4. Лю

бов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть (І. Котля

ревський). 5. Народ, що не знає своєї історії, є народом

сліпців (О. Довженко). 6. Єдиний, хто не втомлюється, — час

(Л. Костенко). 7. Я ж володію тим відчуттям, яке зрозуміле хі

ба що Гамсуну (А. Гризун).

490. І. Прочитайте текст. Знайдіть підрядні речення й визначте,

чим вони приєднані до головного: сполучниками чи сполучними

словами. Якими членами речення виступають сполучні слова?

Читаєш щоденник Башкирцевої, листи, спогади про неї,

намагаєшся уявити стан її душі в ту чи ту мить, дошукуєшся

першопричин зиґзаґів її долі, а головне — духовних метамор

фоз цієї дівчини, яка, проживши так мало, встигла прожити

і пережити так багато.

За подіями її життя — не особливо бурхливими — прихо

вується причинно-наслідковий механізм. Самі факти й події

дуже часто суперечливі, почасти не тільки не узгоджуються

між собою, а й заперечують, перекреслюють одне одного.

Але саме тим і цікаве кожне людське життя. Бо людина — не

тільки те, що ми знаємо про неї, не лише те, яка вона є, а й

315

СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ

те, шо вона сама думає про себе, те, ким вона могла стати,

але чомусь (чому ж саме?) не стала; це й те, що їй допома

гало і перешкоджало в житті; це, зрештою, і ті люди, котрі її

оточували, бо ж вона не могла не брати щось од них і не да

вати щось їм.

Коли це розумієш, легше стає простежувати духовну

історію життя людини, примхливі повороти її долі. Бо доля

не тільки нам випадає; долю ми також вибираємо (М. Слабо-

шпицький).

II. Поміркуйте про суть людського життя. Свої міркування за

пишіть. Підрядні речення підкресліть. Визначте, якими членами

речення виступають сполучні слова.

§ 218

Види підрядних речень

491. Перепишіть речення. Підкресліть вказівні слова, а де їх не

ма, спробуйте підставити їх. Визначте, яким членом речення ви

ступають вказівні слова, і від них поставте питання до підрядного

речення.

1. Про те, що діялось на Украйні 1768 року, розказую так,

як чув од старих людей (Т. Шевченко). 2. Ті держави здатні

ставати великими, у яких великі малі люди (О. Довженко). 3. Я

не знайшов іще тієї Книги книг, де передбачені всілякі ви

падковості

(А. Гризун). 4. Душа летить в дитинство, як у вирій,

бо їй на світі тепло тільки там. 5. Не знаю я, що буде після

нас, в які природа убереться шати (З те. Л. Костенко). 6. А тут,

де злидні, каліч і плебеї, нещадна ніч лежить на кряжах гір.

7. Вже знаємо, що було й буде. 8. Стомились бути полем бою,

полем, що байдуже приймає щедру кров

(3 те. Є. Маланюка).

9. Нема такого дерева, щоб на нього птиці не сідали (Ю. Смо-

лич). 10. Друг дорожчий, як його втрачаєм. Серцю навіть ближ

чий рідний дім, як живем далеко десь від дому (В. Василашко).

492. І. Прочитайте текст. Визначте види підрядних речень. Виді

літь у них вказівні і сполучні слова.

Музика, яку чули мої вуха, народжувалась живим світом

живих рослин. Усе, що росло на обійсті, на городі, в саду,

випромінювало музику, дихало музикою в цю ніч. Хай то бу

ряки чи картопля, кріп чи петрушка, квасоля чи пасльон, ка

316

Речення

лачик чи березка, лобода чи щириця — кожна рослина світи

лась гармонійними звуками, які викликали в пам’яті старо

винний чи сучасний інструмент, духовий чи смичковий. Мо

ре звуків, яким насичене вогке повітря, складалось у

повільні урочисті ряди хвиль, які не те що злегка перекочу

вались, а наче зависали над землею й сяяли, як ото сяяло

місячне проміння, і в сяянні їхньому чулась неоглядна гли

бина вічної загадки буття.

Все ще зачудований, я сів у саду під яблунею. Опустивши

очі долу, помітив, наче двоє грубих стебел, у яких вгадувались

мальви, обнизані широкопелюстковими квітками, здригаються.

Ні ногою не зачепив, ні вітер не віяв, то чого б їм здригатись?

Приглянувшись пильніше, застеріг, що стебла не просто

здригаються, а рухаються в дивній осмисленій злагоді, то від

ступаючи одне перед одним, то наступаючи, то начебто круж

ляючи... Так, немов танцюють?! А може, й справді танцюють,

бо ж музика й досі живе в повітрі, бо рухи стебел вкладають

ся в її ритм. Я вщипнув себе за щоку, відчув біль, отже, не

сплю, отже, не сниться ніч, не мариться рослинна музика, не

ввижається танець мальв, а все відбувається насправді на ко

лишній знахарчиній садибі... (Є. Гуцало).

II. Опишіть музику поля або саду в ранковий чи вечірній час.

Підрядні речення підкресліть.

§ 219

Складнопідрядні речення

з підрядними підметовими і додатковими

493. Проаналізуйте складнопідрядні речення. Визначте види під

рядних речень. Знайдіть вказівні і сполучні слова.

1. Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здо

гадувалися. 2. Буває, що на чолі військової частини стає той,

хто повинен би сидіти в оркестрі. 3. Що може бути солодше

за те, коли любить тебе і прагне до тебе добра душа? 4. Щас

ливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щас

ливіший той, хто вміє ним користуватися (3 те. Г. Сковороди).

5. Щастя дурно не дається: тільки той його придбає, хто за

нього в бої б’ється. 6. Хто руйнує — по тім зостається руїна.

317