Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник
Подождите немного. Документ загружается.
СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ
7. Кому я потьмарив чи болем, чи журбою в його житті дні,
роки чи хвилини, — простіть мені за те, що й я тяжкою
скорботою платив в страшні години за право тільки жить, не
вмерти серед бою! (3 те. Б. Грінченка). 8. Іде [козак] степом,
позирає, де та доля спочиває... 9. В кого душа є і серце ще
б’ється, — рано вставай на зорі... (З те. Я. Щоголева).
494. І. Прочитайте тексти. Знайдіть складнопідрядні речення з під
рядними підметовими й додатковими. Визначте в них головні чле
ни, вказівні слова й сполучники підрядності або сполучні слова.
I. Чи буває життя без любові?
Хто не любив, той майже не жив, а мовби спостерігав чу
же життя, дивуючись, чому так багато в ньому незбагненної
суєти, всіляких ускладнень у стосунках, нелогічних учинків,
осягнути закономірність яких його холодним розумом і мов
чазним серцем неможливо, скільки б він не силкувався це ро
бити. Бо ж бачиться йому — і часто тільки в карикатурному
зображенні — лиш те, що на поверхні, що зовсім не прояс
нює суті таких важливих для буття душі речей, важливих саме
для того, що поіменовується звичайним людським щастям,
яке або подесятеряє сили, або розвіює їх, знекровлює душу,
виснажує серце стражданням і довго невигойним болем.
У любові — свої закони, свої абсолютні істини, зрозумілі
лише для тих, хто любив чи любить, хто звідав на собі всі
тривоги серця, його благородні поривання, самоспалення в
ім’я найдорожчої істоти, перемоги над дрібним егоїзмом,
розкрилений політ над монотонним, як холодні осінні дощі,
буденням (М. Слабошпицький).
II. Не все те забулось, що було змалку. Пригадую, як біля
церкви, на яку богомільні баби обернули звичайну сільську
хату, почепили на поперечці поміж двох стовпів тракторне
колесо замість дзвона. Пригадую, як ще малими дітлахами
по синьо-рипучих снігах ходили колядувати, і нам виносили
спечені з меляси та цукру гіркуваті солодощі, або пиріжки з
печеними буряками, або ж просто спускали собаку з цепу.
Пригадую, як ранньої весни, темного, принишклого вечора,
поверталися з церкви жінки з запаленими свічками... Варто
мені зараз заплющити очі — й зринає перед внутрішнім зо
ром оте рухоме й бліде сузір’я свічок і ледь-ледь освітлювані
318
Речення
раптовими спалахами обличчя жінок, зосереджені, врочисті
й тихі, і я вловлюю, як пахне мокрою землею, як у носі і в
горлі лоскоче духом вербового пуху, недавно одлетілим до
щем і ще чимось таким, чого й не можна назвати. Пригадую,
як ми, діти, зламували на Івана Купала гільце, прикрашали
його стрічками, стружками, паперовими квітами, як ходили
з тим гільцем по вулиці, співали пісень тремтячими голоса
ми, а потім, уже пізніше, розламували те гільце, прикривали
ним грядку огірків, щоб добре цвіли, щоб добре родили, щоб
було не посушливе літо (Є. Гуцало).
II. За мотивами одного з поданих вище текстів викладіть власні
міркування й запишіть їх. Підрядні підметові і додаткові речення
підкресліть.
§ 220
Складнопідрядні речення
з підрядними присудковими і означальними
495. Проаналізуйте складнопідрядні речення. Знайдіть у них під
рядні присудкові й означальні речення та визначте різновиди їх.
1. По обіді Василько підійшов до батька, що сидів на лаві
та мовчки думав свої невеселі думки. 2. Вона була з тих, що
звуть “зачуханими”, тобто покинутими без ніякого догляду.
3. Лихо справді склалось таке, якого ми зроду не сподівали
ся... 4. Михайлик так і занімів. Острах його обняв такий, що
він і слова не міг вимовити. 5. Але вона ішла зовсім не в той
бік, куди Михайлик побіг. 6. Навкруги було темно і пуща та
ка, що тільки той, хто добре знав ліс, міг відціль вийти, не за
грузнувши в болоті. 7. Опанасові жалко стало хлопця. Він ухо
пив його й поніс до озерця, що було недалечко в гаю. 8. Уже
й не знаю, пані, як вам і розказувати про своє лихо, бо таке
воно болюче, що казати важко (3 те. Б. Грінченка). 9. Звуки, що
їх давала помпа, були жалібні, ніби кректала качка (Ю. Яновсь-
кий). 10. Моє життя зараз стало таке коротке, що я кроками
можу змірять його (М. Коцюбинський). 11. Ти борися за луг зе
лений, де колись виглядав свою милу (М. Рильський).
496. І. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому підрядні присудкові й
означальні речення. Визначте вказівні і сполучні слова.
319
СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ
Роса по балках така, що коли треба ноги помити чи
ранішній сон розігнати, то біжи мерщій, де спориш та лопу
хи, там вона така краплиста, що й себе, заспаного, в крап
лині побачиш... А в степу! Там росичка була тепла, там вона
виблискує і в чашечках білої березки, і на стебельцях жита,
і червоний горошок світиться нею, і різне польове квіття, що
радіє кожною квітинкою, розбризкане всюди по межах серед
дозріваючих нив. І ніколи не втратить той вранішній світ для
нас своєї росяної світлоносної сили та свіжості, ніде й ніщо
не погасить в душі тієї ранкової зорі, що тоді здавалась тобі,
малому, такою високою. Як поволі там рухався час, а літо —
воно тяглося цілу вічність! Адже і все, що тоді з нами відбу
валось, наче відбувалось на іншій планеті. Ніхто там із нас
не повинен був зникнути, ми були там немрущі і неминущі,
здавалось, завжди ми будемо, і ніколи не знатимемо втрат, і,
щасливі своєю дитячою дружбою, завжди будемо такі, які є.
Ще не млоїли нас думи, що розвіяні будем по світу і що ко
мусь відведено буде довгі літа, а комусь короткі...
Ми ще там не знали, що чого варте, для нас ще не були
цінністю ті вишневі вранішні зорі, і ті прекрасні дощі, які
щоліта висіли по наших обріях, і те напоєне сонцем най
чистіше повітря, шо, розлите океаном від небес до небес,
кришталево світиться і мерехтить над нашими тернівщансь-
кими стернями
(О. Гончар).
II. Поміркуйте про плинність часу і про зміни, які він несе. Свої
міркування запишіть. Присудкові й означальні підрядні речення
підкресліть.
Обставинні підрядні речення
§ 221
Складнопідрядні речення
з підрядними способу дії, міри і ступеня
497. Проаналізуйте речення. Виділіть у них підрядні речення спо
собу дії, міри й ступеня. Схарактеризуйте їх.
1. Хто вміє так любить своїх героїв, як наш народ? (Л. Пер-
вомайський). 2. Обережно вступай у бій. Але коли вже вступив,
поводься так, щоб ворогу було страшно. 3. Дід так страшен -
320
Речення
но кричав від болю, що листя на дубах шелестіло (3 те. О. Дов
женка). 4. Він моря так уже боявся, що на богів не покладав
ся і батькові не довіряв (/. Котляревський). 5. Місяць перепли
гує з хмари на хмару, немов розважається в самотині (/. Цюпа).
6. Чорні хмари, ніби великі хвилі, насуваються одна на одну.
7. Я хоч і поправився трохи, але ще не настільки, щоб зібра
ти сил на цілий рік. 8. Наскільки вчорашній лист звеселив
мене, настільки нинішній засмутив (3 те. М. Коцюбинського).
9. Над чорними очима молодиці металися, мовби хотіли по
летіти кудись, розкрилені брови (М. Стельмах). 10. Що темні
ша ніч, тим яскравіші в ній маяки (О. Гончар).
498. І. Почитайте текст. Знайдіть підрядні речення способу дії,
міри й ступеня та визначте їхню роль.
Був пишний майський вечір. Сонце заходило за сизу ле
геньку хмарку й неначе обвело її навкруги золотим, лисню
чим обручиком. Синє небо було прозоре та глибоке, неначе
вода коло берега в морі. На небі подекуди плавали білі хмар
ки, як білі лебеді, й неначе гралися й розкошували в темно
му повітрі. Небо на заході неначе сміялось, намальоване
делікатними веселими фарбами...
Саме в той час од півдня небо почорніло, неначе з неба
до самої землі впала завіса з темно-сизого сукна. Над тією
темною завісою несподівано висунувся на небо довгий
блідо-сизий гребінь хмар, ніби верхи високих гір несподіва
но виросли з землі і гордо піднялись в ясне небо. Сонце ки
нуло замираючі промені. Довгий гребінь зачервонів, як чер
вона мідь, подекуди облита кров’ю. Верхи хмар запалали пе
кельним світом. Над хмарами спалахнула веселка і увігналась
в середину неба гострим кінцем. На чорному фоні неба за
блищали стрілами блискавки; загуркотів в хмарах грім. На
хмарах з’явився чорний баский кінь з огняними очима. На
коні сидів Іван Громовик в червоному убранні. Його гарне
смугляве лице світилось червонястим одблиском од хмар.
Щоки аж палали рум’янцем. Великі блискучі очі сипали ніби
іскрами. Іван Громовик катав конем по хмарах. Кінь басував,
неначе грався на хмарах, з-під копит сипались на хмари іск
ри й здавались блискавками. Блискавки крутились по хмарах,
мов огняні гадюки, і сипались на землю, на ліси, на села, мов
огняні стріли (/. Нечуй-Левицький).
321
СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ
II. Опишіть вечірнє небо (бажано — під час грози). Підрядні ре
чення способу дії, міри й ступеня підкресліть.
§ 222
Складнопідрядні речення
з підрядними місця
499. Визначте, чи всі підрядні речення — підрядні місця.
1. З одного місця їм удалось побачити дно ями, малу цер
ковцю і білі дімочки, де жили сестри. 2. А там, де сонце
торкнулось вершечків дерев, листя спалахнуло злото-зеле-
ним вогнем і стало прозорим, як скло. 3. Сосни немов роз
ступились і обгорнули поляну, свіжу, похмуру, куди, як на
ложе, спадали сині роси. 4. А там, де сонця нема вже, лізли
у небо темні стіни... 5. Вони знали, що там, у долині, куди
простують, світить іще сонце та б’ється хвиля живого життя.
6. Він біжить навпростець, без стежки, туди, звідки чув голос
(3 тв. М. Коцюбинського). 7. Куди оком кинь, не видно хати
людської (/. Франко). 8. Кудою йшла вона, тудою йшов і він
(/. Нечуй-Левицький). 9. І все, куди не йду, холодні трави снять
ся (В. Сосюра). 10. 1 не раз питав я річки, де пливе вона від нас
(/. Франко). 11. Звісно, дівчата зараз розпитують, звідки я. — А
звідти, — кажу, — де вже мене нема! (Марко Вовчок).
500.1. Прочитайте текст. Випишіть складнопідрядні речення з під
рядними місця.
Як то все далеко було! Було десь у нашім дитячім пале
оліті, де ще тільки маревні ріки струменіли нам у степу як
образ чистоти й вічного руху, і все було переповнене світлом,
все живе в пестощах мліло під ласкавим, найласкавішим
сонцем нашого тернівщанського літа! Звідти ми з Заболот
ним, де польова доріжка побігла невідь-куди поміж голуби
ми житами, високими, мов хмарочоси! Де єдиний лайнер —
Романова бджола, прогувши над тобою, далі погула над хлі
бами, полетіла у білий-білий, налитий сяйвом світ.
— В літах дитинства, — каже згодом до мене Заболотний, —
можливо, закодовано щось вельми для душі необхідне, таке,
що потім упродовж усього життя позначається на наших
цілком “дорослих” вчинках... Ти як вважаєш? Допускаєш та
ку можливість?
322
Речення
Закодовано, але що саме? Чому одне вивітрилось, а інше...
Чому звідси, де ми зараз мчимо, такою значною постає кож
на росинка в тому нашому світанковому блакитному світі?..
Одначе все починається з балок, де ми, позбігавшись, грає
мось, б’ємось, плачемо і миримось, де так гарно і солов’ям, і
дітям... (О. Гончар).
II. Продовжіть розповідь. Підрядні речення часу підкресліть.
§ 223
Складнопідрядні речення
з підрядними часу
501. У поданих реченнях знайдіть підрядні часу і вкажіть, які спів
відношення між двома супутніми діями вони передають.
1. Тільки й бачив я рідний край, поки ріс (О. Стороженко).
2. Вони танцювали доти, доки зовсім потомились. 3. В той
час як вербівські бурлаки розмовляли з робітниками, надій
шов сам посесор. 4. Ще як вони обидва вчились в церковній
школі, батюшка давав їм читати Євангелію та всякі церковні
книжки (З те. І. Нечуя-Левицького). 5. Суха солома, як порох,
бралася враз огнем, скоро він до неї доторкався (Б. Грінченко).
6. Тільки що глянуло сонце на землю — вже й стежка білень
ка в’ється болотом (М Коцюбинський). 7. Перед тим як вечеря
ти, Гнат, вийшовши на ганок, тонко засвистів (/. Муратов).
8. Вже аж під вечір, коли яруга крилася сутінками, покинув
Тимко шелюги (Григорій Тютюнник). 9. Та як же й не весело,
коли є поблизу панський сад — темний, великий, як гай!..
Коли ж виспіє садовина, то Роман і не вилазить звідтіля од
ранку до ночі (С. Васильченко). 10. Залізо й дерево аж співали
в діда, поки сила не повиходила з його рук (М. Стельмах).
502. І. Прочитайте текст. Визначте складнопідрядні речення з
підрядними часу.
На кожному крилі городу росли кущі барвінку. Здавалось,
що він і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ про
бивалось його цупке, зелене листя, не змучене холодом, не
скалічене морозом. А коли повітря ставало по-материнськи
м’яким та лагідним, то барвінок зацвітав так, наче небо бриз-
323
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
нуло на землю живою своєю блакиттю, зацвітав так, немов
дитячі очі землі дивились на тебе довірливо. Баба гнівалась,
коли зривали барвінковий цвіт. Вона взагалі ніколи не могла
примиритися з тим, що квітку зривають. Хоч би яка ця квітка
була — чи чорнобривці, чи ружі, чи звичайнісінькі калачики,
чи настурції, чи лісові дзвоники, чи ромен. Тим більше її
гнівило, коли хтось необережно збивав на городі картопля
ний цвіт, коли хтось зривав цибулю із стрілкою, яка згодом
могла б дати насіння, коли хтось виривав усю стеблину кро
пу, замість нащипати дрібного листя. Тоді баба чорнішала,
погляд ставав лихий, зіниці ставали зеленими присками, во
на бурчала про якесь каміння замість сердець, про чиїсь хижі
пазури замість пальців...
Навіть на Спаса, коли, здається, з квітами просинаєшся,
з квітами сідаєш за стіл, з квітами їси яблука та груші, з кві
тами свіжовипечений хліб вмочаєш у мед і несеш до рота, —
навіть на Спаса Килина не могла відцуратись од свого свя
того ставлення до цвіту (Є. Гуцало).
II. Які квіти вам найбільше подобаються? Опишіть їх. Підрядні ре
чення часу підкресліть.
§ 224
Складнопідрядні речення
з підрядними умови
503. У поданих складнопідрядних реченнях визначте підрядні
умови. Які додаткові відтінки інших обставин у них закладено?
1. Не спиняй, нехай собі співає, аби неголосно (Т. Шевчен
ко). 2. Якби згубив кіфару Аполлон і стратив голос, мурував би
тільки, то, певне б, звався муляром, не богом. 3. Коли я вмів
живим робити камінь, чому не вмію серце оживити оцих лю
дей? 4. Як далі піде так, ми хутко станем чужинцями у нашім
ріднім краї... 5. Як тільки ударить перший промінь сонця в
мури, вони спалахують золотим пожаром... 6. Якщо сьогодні
я прийду до неї, вона мене в Александрію візьме (3 те. Лесі Ук
раїнки). 7. Чим ближче під’їздив Андрій до села, тим серце йо
го билось скоріше і сильніше. 8. Коли тільки річ у грошах, —
вона заставить себе, а роздобуде їх (3 те. М. Коцюбинського).
Речення
504. І. Прочитайте текст. Визначте складнопідрядні речення з
підрядними умови.
Коли минають дні один за одним, коли плететься їхня
вервечка без особливих подій — це стає людським спокоєм,
і люди відпочивають, згадуючи свої тривоги й рани. Коли
нічого в житті людськім не відбувається, а вони мають що
їсти й у що вдягнутися, вони задоволені й поступово вроста
ють у своє задоволення. Це задоволення повільно колише
світ і людей у ньому, тоді можна спинитися біля паркана,
щоб спокійно порозмовляти з сусідом, тоді можна помилу
ватися, як несе воду дівчина, — одна з тих, котрі, наче гри
би, виростають на вулиці з босякуватих дітей, що ганяють як
навіжені і обкрадають садки. Дід хвалиться врівноваженістю
вдачі, врешті, йому йдеться до сімдесяти, а в такому віці
можна собі дозволити й урівноваженість. Кістки його погано
гріються, а він любить затишок, особливо, коли гарно про
палена грубка і сідаєш до неї спиною, м’яко й щедро відчу
ваючи тепло (Вал. Шевчук).
II. Поміркуйте над тим, наскільки корисний для людини спокій.
Свої міркування запишіть, підрядні речення умови підкресліть.
§ 225
Складнопідрядні речення
з підрядними допустовими
505. У поданих складнопідрядних реченнях визначте, які підрядні
конкретно-допустові, а які — узагальнено-допустові. Доведіть це.
1. Як би там не було, а література — моя професія (Леся Ук
раїнка). 2. Не бійся правди, хоч вона гірка, не бійся смутків,
хоч вони як ріки (Л. Костенко). 3. Дарма що з личенька спа
ла, а справдешня козачка! (Марко Вовчок). 4. З обличчя моло
дого студента не сходив вираз таємного болю, терпіння, хоча
після першого погляду се годі було примітити
(Г. Хоткевич).
5. Хоч була рання весна, але надворі вже було гаряче (І. Не-
чуй-Левицький). 6. Хай Параска і сяка, хай вона і така, але своє
діло знає (Панас Мирний). 7. Скільки Мотря не вговорювала
Явдоху пустити дочку на віру до Гната, скільки не прохала,
нічого не помоглося (М. Коцюбинський). 8. Як не мудруй, а
правди ніде діти (Л. Глібов).
325
СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ
506. І. Прочитайте текст. Випишіть складнопідрядні речення з
підрядними допустовими.
А Єпіфаній, незважаючи на те що мужики шемрали про
щось між собою, й далі читав Орликів Закон, бо впевнений
був, що, коли дійде до імені Мазепи, поселяни зрозуміють
його.
— Тоді славної пам’яті ясновельможний Іоанн Мазепа,
повставши правдою та ревністю за цілість Вітчизни...
— Анафема, анафема! — дружно закричали мужики...
Пішов Єпіфаній з майдану і чув за собою регіт п’яних,
вдоволених хмелем мужиків...
Слобода вже давно сховалась за перелісками, а блюзнір
ський сміх упряжених людей, яким м’яка й вигідна стала юх
това шлея, нісся за ним, відбираючи рештки сил. Розумів:
якою тяжкою не була б його спокута, він зможе визволити
від гріха лише себе, а ті люди, які осквернили Храм на землі,
у своїх душах, залишаться в невіданні спокутної потреби, і
його каяття і ходіння по муках їх не врятують. Треба підніма
ти весь народ на хресний хід. Треба вивести весь народ з ма
лості, як виводив Мойсей з Єгипту ситий рабським хлібом
люд Ізраііля, сорок років блукаючи аравійською пустелею в
терпеливому очікуванні смерті останнього ситого раба.
Мусить з’явитися Месія — інакше духовна чума витруїть
Божий образ із людських облич, і стане народ навіки безли
ким, перестане бути народом.
Орда карликів суне в Україну, заполонює її, і прилипають
вони, мов поліпи, до великих людей, залишаючи в їхніх ду
шах назавжди слід малості. Де Месія, який своєю смертю
при народі навчить його, що можна встояти перед карлиць-
кою подобою, не дати заплямувати себе їхньою тінню або ж
віддерти ту тінь від живого тіла, якого болю це не завдало б?
(За Р. Іваничуком).
II. Поміркуйте на тему “Як вийти з духовної малості”. Свої мірку
вання запишіть. Підрядні допустові речення підкресліть.
326
Речення
§ 226
Складнопідрядні речення
з підрядними причини
507. У поданих складнопідрядних реченнях знайдіть підрядні
причини і схарактеризуйте їхнє значення.
1. Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. 2. Нам з тобою, вид
но, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли (3 me. JI. Костенко).
3. А що синові порядки йому не подобались, то таки не вдер
жувався, щоб часом не докорити (Б. Грінченко). 4. Але Дмитрій
мовчав не тому, що йому було нудно, а тому, що в цей час він
уважно дивився на дружину (М. Хвильовий). 5. Дівчисько завмер
ло на шпилі, неначе молилося на те вогнище. Сонце, мов
би лише й чекало на дівчисько, югнуло за обрій... (В. Дрозд).
6. Гегемони! Заімпонувала ця назва Андрієві не тому, що во
на, так би мовити, випливала з тези про диктатуру пролета
ріату, з теоретичних побудов офіційної пропаганди, а тому що
вона відповідала настанові гордої Андрієвої душі й серця — бо
він іменно за такий вважав свій клас (/. Багряний).
508. І. Прочитайте текст. Випишіть складнопідрядні речення з під
рядними причини.
Я охоплюю обома руками березу, притуляючись вухом до
неї, але вона мовчить, бо ще не розмерзся під корою сік, ще
мертво у лісі. На вершечку береста обізвалася сойка. Ми по
дивились на її лискучі дзеркальця, а Петро запитав:
— Знаєш, чому сойка ніяк не може долетіти до вирію?
— Чому?
— Бо в неї в голові нема однієї клепки: пролетить день, а
потім неодмінно хоче взнати, скільки ж вона відмахала
верст, — і летить назад.
— Гм, — дивуюсь я і прислухаюсь до пісеньки, що її сой
ка безсовісно вкрала в якоїсь пташини. Сойка підступна пти
ця: вона мастак нищити дрібне птаство і їхнім же голосом
веселити себе.
— Заєць! Заєць! — кричить Петро і кидається бігти до
крутояру. Поміж деревами, не дуже побоюючись нас, про
скакує вихудлий за зиму вухань і зникає в підліску.
— От аби ж рушниця була! — жалкує Петро. А я анічутін-
ку не жалкую, бо дуже не люблю, коли додому повертаються
327