Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник
Подождите немного. Документ загружается.
СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ
мисливці, а за їхніми поясами погойдується закривавлена
дичина. Чим той бідний заєць провинився перед звіриною,
птахами і людьми?
Враз я нахиляюся до кружечка ніздрястого снігу, що зелен
куватим ковніром охопив молоденького бересклета. Щось,
наче пальцем, пробило сніг, я розгортаю його і бачу ніжну, ще
зачохлену голівку підсніжника. Це він відхукав дірочку в снігу
і потягнувся до сонця.
Виходить, уже не мертвий ліс, бо лебеді принесли на своїх
крилах весну і життя! (М Стельмах).
II. Напишіть розповідь “У лісі навесні". Складнопідрядні речення
з підрядними причини підкресліть.
§ 227
Складнопідрядні речення
з підрядними мети
509. У поданих складнопідрядних реченнях знайдіть підрядні мети
й вкажіть на їхні особливості. Поясніть вживання розділових знаків.
1. Заграй мені, дуднику, на дуду, нехай своє лишенько за
буду. 2. Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (ТШев
ченко). 3. Гора любові! Скільки треба йти, аби її вершини до
сягти (Л. Забашта). 4. В природі ніч існує для того, щоб у тиші
росло усяке зілля і відпочивали люди (М Стельмах). 5. Я сі
даю на горбик зігрітий, щоб ключі журавлині зустріти (Я. Во
ронько). 6. Іван Гречаний всю зиму не злазив із печі, хіба щоб
ВОДИ принести та дров нарубати (Григорій Тютюнник). 7. Дай
силу давню на хвилину! Верни мені її, — хай буду я знов по
тужним на годину (Леся Українка).
510. І. Прочитайте текст. Випишіть складнопідрядні речення з
підрядними мети.
За запорозькими звичаями, смерть на ліжку вважалась га
небною, навіть карою Божою за гріхи, і через те у бойовищі
запорожець не ховався од смерті, а йшов їй назустріч.
Здибавшись з ворогом дуже великої сили, запорожці ста
вали до оборони. Щоб не допустити до себе ворожу кінноту,
вони обгороджували табір возами і з-за тих возів палили на
328
Речення
ворогів з мушкетів, одбиваючись так по кілька тижнів. Якщо
вороги дуже насідали, то запорожці ставали за возами у кіль
ка рядів (лав), і поки передня лава палила, задні лави наби
вали рушниці та передавали переднім, так що кулі летіли ду
же рясно. Для того ж, щоб вороги не порозкочували возів,
запорожці прив’язували віз до воза ланцюгами.
Великі бої запорожці ніколи не починали відразу. Щоб об
дивитись краще на ворожий стан та навести ворогів на свій
табір, вони насамперед висилали охочих товаришів на герць. 1
ті, наблизившись до ворогів, викликали ворожих богатирів би
тись один на один, а коли ті вагалися, то запорожці починали
так висміювати та ганьбити ворогів, що, здається, й мертвий
встав би, щоб обстоювати свою честь. Роздратовані герцями
вороги здебільшого кидалися на козацький табір, а тут їх віта
ли такою “залізною квасолею” (тобто кулями), що все поле
навкруг козацького табору вкривалося ворожим трупом.
Походи на море давали запорожцям ще більше небезпеки,
ніж походи степові. Щоб вийти у море, треба було передусім
якось обдурити турків, що стерегли запорожців на Дніпрі
нижче Січі на острові Тавані. Тут з давніх-давен стояла ту
рецька кріпость Аслам-город. З неї турки бачили добре і ліву,
вузьку, протоку Дніпра, і праву — широку, і коли треба було,
палили й на ту й на іншу протоку з гармат...
Щоб і при цій нагоді обдурити турків, запорожці підпли
вали до тих місць у темну ніч і, зрубавши з десяток верб,
в’язали їх та й пускали за водою; турки палили з гармат, а
запорожці, підождавши, поки туркам обридне палити, швид
ко пропливали повз небезпечне місце (За А. Кащенком).
II. Використовуючи цю розповідь та інші відомості про запо
розьких козаків, стисло опишіть, як вони воювали. Підрядні ре
чення мети підкресліть.
§ 228
Складнопідрядні речення з підрядними
наслідковими і приєднувальними
511. Проаналізуйте речення. Визначте види підрядних речень.
1. Крамар нахилив голову над касою і чогось там шукав, так
що передо мною була лиш копиця чорного волосся. 2. Здоро-
329
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
венний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям,
так що аж темно під ним. 3. Море так бадьоро хлюпає, що аж
слухати любо (3 тв. М. Коцюбинського). 4. Ручки туго позатягу
вані у блискучі рукавички, так що пальців зігнути не можна
{Панас Мирний). 5. На горизонті тремтіло голубе марево-імла,
від чого на прибережних барханах і комишах пропливали го
лубі тіні (О. Десняк). 6. Питання життя і смерті вражали, оче
видно, мою дитячу уяву, що й залишилося в мені на все жит
тя, пронизуючи в найрізноманітніших виявах мою творчість
(О. Довженко).
512. І. Прочитайте текст. Знайдіть складнопідрядні речення з під
рядними наслідковими.
Тяжка брама закрилася. Зразу десь з’явився черговий кор
пусу, взяв у вартових записку, а тоді разом з одним нагляда
чем повів Андрія через шкляні двері до нижнього коридора
тюрми. На цих шкляних дверях, раніше аніж переступити
поріг, черговий зупинився, заглянув у коридор, поклацав
пальцями умовний тюремний знак — попередження, що от,
мовляв, ми тут ідемо й ведемо «ворога народу», так що ува
га! — нікого назустріч в цей час не вести й нічого такого в
коридорі не робити! Отже, поклацав пальцями й після того
вони увійшли в коридор і пішли по грубій мотузяній доріжці,
простеленій на всю довжину коридора. Доріжка скрадала
кроки, так що вони йшли, ледве порушуючи мертву тишу,
лише як черговий або наглядач оступався, тоді гриміло. Оба
біч рясніли ковані залізом двері з навішеними засувами та
замками й замочками. Дійшовши до середини мертвого ко
ридора, Андрія завели до вартівні. Там було повно нахмуре
них, щелепатих хлопців у військових єжовських одностроях.
На Андрія виповнили ще один формуляр, роздягли, обшука
ли геть всі рубці й рубчики, поодрізали всі пряжки й ґудзи
ки на штанях та сорочці, відпороли підметки в черевиках,
шукаючи «заборонених речей», а тоді вже черговий корпусу
звелів одягтись і повів Андрія далі сам по мертвих коридо
рах. Вони пройшли нижній поверх, піднялися на наступ
ний... При кожному переході а чи повороті черговий спершу
визирав сам, клацав попередливо пальцями, а тоді вже виво
див свою жертву (/. Багряний).
II. Перекажіть текст по-своєму. Підрядні наслідкові й приєднувальні
речення підкресліть.
330
Речення
§ 229
Порівняльний зворот
513*. Перепишіть речення, розставляючи пропущені коми.
Порівняльні звороти підкресліть і визначте їхню синтаксичну роль.
1. Чорніють рідні пагорби і гори мов батькова долоня в
мозолях (Д. Павличко). 2. Моя любов як море, що висохнуть
не може... (В. Сосюра). 3. Друзі, висівайте доброту, бо вона як
хліб потрібна людям (Д. Луценко). 4. Душа моя розкрита для
кожного як квітка для роси (М. Коцюбинський). 5. Були як жи
водайна туча слова, що варті добрих справ (М Рильський).
6. Закипіло б у грудях неначе озеро спінене (Г. Кочур). 7. Ози
раєшся наче на свист на кожнісінський спогад і подих (/. Ри-
марук). 8. Дні проходять як риби по темному дні. 9. Ростуть
риштовання стрункі, формується натхненний камінь, а неба
простори лункі як завше висяться віками. 10. Осінні зорі ні
би іскри роздмухує холодний вітер. 11. І космос як пеан гри
мить в безкрай (З те. Є. Маланюка).
514. І. Прочитайте текст. Знайдіть порівняльні звороти і з’ясуй
те їхню синтаксичну й стилістичну функції.
Зараз за домом ріс старий розкішний сад. Старі яблуні,
груші та черешні густо вкривали терасу, як старий ліс. Під
густими гілками по чистій, як оксамит, траві була протопта
на стежка до пасіки. Од тераси гора круто спускалася до са
мої Росі, а по горі, неначе випадком причеплені, стриміли
старі груші та яблуні. З гори було видно до самого низу старі
стовбури дерев, котрі ніби підпирали гущавину гілля та листу,
неначе зелену стелю. В одному місці на краю тераси розрос
лись густі сливи, як молодий ліс. В кінці садка густий виш
ник неначе вхопився за крутий бік гори й повис над кручею,
як густе зелене руно. Сонце повернуло на захід і кинуло світ
збоку. Гаряче проміння вдарило в бік гори, розсипало золо
то по зеленому косогорі, пронизало сад наскрізь золотими
нитками, пронизало кожну гілку, кожний листок, облило
світом старі стовбури, лягло на зеленій крутій горі довгими
золотими пасмами. Уся гора, ввесь садок світився й блищав
наскрізь з верху до низу. Очі тонули в зелено-золотій глибині
й спинялись на густих зелених вербах над водою, на блис
кучій тихій воді. А за Россю, на подолі, ніби спочивав гус
331
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
тий дубовий ліс, як темно-зелений оксамитовий килим, в
котрого темно-зелені верхи були облиті сонцем.
— Який у вас, паніматко, рай! — крикнув Балабуха, за
глянувши з тераси наниз в зелено-золоту безодню. — Мені
здається, що Адам позавидував би, якби побачив ваш садок
(/. Нечуй-Левицький).
II. Опишіть якусь частину побаченого вами пейзажу (сад, вулицю,
узлісся, гори тощо). Порівняльні звороти підкресліть.
515. Із збірки поезій Д. Павличка “Таємниця твого обличчя” (або
з будь-якої іншої збірки іншого поета) випишіть десять висловів
з порівняльними зворотами і обміркуйте їхню доцільність.
§ 230
Складнопідрядні речення
з кількома підрядними
516. Накресліть схеми складнопідрядних речень з кількома під
рядними. Визначте види підрядних речень.
1. Сумніваюся, що той, кому не вистачає розуму вивчити
українську мову, має його для того, щоб керувати державою
(О. Гринів). 2. Невже наша сумна історія не навчила нас, що
тільки тоді ми досягали чогось, коли, забувши на якийсь час
наші внутрішні чвари, консолідувались, коли народні струм
ки зливалися в потоки, а потоки впадали в одну потужну
ріку, яка виходила з берегів і нищила всі перешкоди до пов
ної незалежності. 3. Для національного почуття людині треба
досягнути такого розумового стану, коли вона стає здатною
мислити не тільки реальними, конкретними категоріями, а й
абстрактними поняттями, коли рідною землею стає не тіль
ки околиця свого села, а й уся територія своєї нації — від
Кубанських степів до Карпатських гір; коли своїми стають
не тільки “земляки”, а й уся людність, що живе на всій те
риторії своєї нації, незважаючи на говіркові та побутові
різниці; коли виникає любов до цього абстрактного поняття,
Україна й набуває такої сили, шо за неї людина ладна і жит
тя своє віддати (З те. Б. Антоненка-Давидовича).
332
Речення
517. І. Прочитайте текст. Знайдіть складні речення з кількома
підрядними. Накресліть їхні схеми. Обґрунтуйте вживання розді
лових знаків між предикативними частинами.
Земле рідна! Ти народжуєш нас для того, щоб ми звіряли
тобі своє горде серце. Ми нікуди не можемо подітися від те
бе, як від власної долі, і хоч куди б заносили нас урагани ча
су, але як тільки вони вщухають і починають ледь виднітись
твої обрії, то ми знову прагнемо до тих місць, де вперше по
бачили тебе з колискової висі, наче перекинуту горілиць,
потім з отих віконець маленьких, у чотири шибки, — праг
немо на ті споришеві подвір’я, де ми вперше ступили на те
бе босоніж, звідали твоє тепло й зачули в жилах своїх твою
незмірну силу. Тож лишень тобі дано повертати лебедині
зграї з далеких світів — хто не чув, як стривожено вони
ячать, шукаючи тебе в чорних туманах, хто не бачив, як їхні
безстрашні ватажки розбиваються вночі об незнані скелі, аби
інші жили й могли долетіти до тебе, той ніколи до кінця не
збагне, що в людях живуть ті самі закони землі обітованої...
Народе мій! Вавилоне мій! Ти маєш властивість відроджу
ватись, поставати живим із попелу, як ота міфічна птиця
фенікс... (В. Земляк).
II. Висловте своє ставлення до рідної землі й запишіть його.
Складні речення з кількома підрядними підкресліть. Накресліть
їхні схеми.
518. І. Проаналізуйте синтаксичні засоби експресії.
Історія не визнає умовного способу. Та якби етнічні ук
раїнські землі насильно ніколи не розмежовувалися, не пе
реділялися так і сяк, коли щось уривалося дужчими сусіда
ми, ми б мали унікальну країну, чи не єдину в світі державу,
обриси якої збереглися б у тому первозданному вигляді, про
який можна було б сказати мовою колядок і щедрівок — “з
нащада світа”. Бо ж нашому роду було уділено за вищим
промислом долю не перекотиполя, не кочівників, а осід-
ників, прикутих з розвитком цивілізації до рідної землі ріль
ників, хліборобів, залюблених у родючі поля й щедрі сади. А
не ласих до чужого хижаків, загарбників, пройдисвітів, зло
дюг. Скільки б не шукав, не натрапиш у всесвітній історії на
таку дивовижу, щоб хоч хтось із завойовників та кидався ви
ривати із рук підкорених чепігу плуга чи косу й, брязнувши
333
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
зброєю об землю, залюбки ставав до роботи. Ні. То тільки за
облудними повчаннями почилої в Бозі теорії світлого ко
муністичного майбутнього пролетарі всіх країн єднаються. А
в юдолі земній усякий сильніший слабшого гне й, сівши на
шию подоланого, примушує на себе працювати. Тож рільни
кам за всіх лих випадало, якщо їх не вбивали напасники,
триматися своїх угідь і трудитися в поті чола та поза власною
волею ділитися із супостатами вирощеним, зжатим, вимоло
ченим. І якщо вже немає нічого такого поганого, що його не
можна було б обернути на краще, то в даному разі чи ж не
той випадок. Скільки і яких тільки завойовників не розвіяло
ся по світу, як полова, не щезло без сліду, як обри. На
томість наш рід “з нащада світа” й донині сущий у колі
творців усеземної цивілізації. Бо ж завойовники, звідки б во
ни не заявлялися, не були зацікавлені в тому, щоб відривати
хлібодавців од ріллі. Й на те виходило, що не схильним до
грабіжницьких походів випадало своє щастя — триматися
протягом тисячоліть правічної Матінки Землі. Своєї, рідної,
яка — отчий край (В. Пепа).
II. Які аргументи є у вас на підтвердження чи заперечення вис
ловлених у тексті думок? Свої міркування запишіть. Склад
нопідрядні речення з кількома підрядними підкресліть.
§ 231
Розділові знаки
в складнопідрядному реченні
519*. Перепишіть речення, розставляючи пропущені розділові
знаки.
1. Ніхто нам не збудує держави коли ми самі її не збу
дуємо і ніхто з нас не зробить нації коли ми самі нацією не
схочемо бути (В. Липинський). 2. Коли в дорогу ти збирався ка
зала мати як прощавсь щоб і чужого научався й свого ніко
ли не цуравсь (Д. Білоус). 3. Як добре те що смерті не боюсь
я і не питаю чи тяжкий мій хрест що перед вами, судді, не
клонюся в передчутті недовідомих верств що жив, любив і не
набрався скверни... (В. Стус). 4. А що коли не стане в мене
сили вогонь обпалить крила й я впаду неначе камінь що
334
Речення
зірвався з кручі туди, у темні води, в глибину, в холодну ти
шу, і недовго буде тремтіти круг на площині води? 5. Куди б
не йшли ми шляху не загубим... (М Бажан). 6. Я думав що
коли б я був художником то намалював би зовсім інший міст
(В. Кисельов). 7. Торік був уродив хліб та як полили дощі то
позносило з гір половину снопів (/. Нечуй-Левицький).
520. І. Прочитайте текст. Випишіть п’ять складнопідрядних ре
чень. Поясніть вживання розділових знаків.
Біля печі сиділо двоє.
Старший тримав книжку в руках, молодший залізними
вильцями поправляв жар.
Подібні були до себе, — тільки одно покоління людське
лежало поміж ними.
Розмовляли. Голоси їх гармонійно достроювалися до се
бе, а слова, ніби осіннє листя з дерев, падали в тишу зимо
вої ночі.
— Кажеш, що нас не люблять, — говорив старший, а в го
лосі його пробивався легкий смуток. — А кого ж у нас люб
лять або любили, Андрію? Богдана, Виговського, Дорошен
ка, кого? Кожного з них величали хвилину, а зневажали дов
го. Хвалили не за те, що треба, і ненавиділи не тому, що слід.
Такий ми вже народ, що топчемо велике. Гадаємо, що це де
мократія, а воно прямо руїна. Хто з наших людей, що мав
більшу голову від інших і чогось більшого хотів, діждався
старості спокійної і необпльованої могили?
— Знаю це, — відповів молодший, — якраз тому кажу, що
воно сумно. За мною нема ще великих заслуг. Що я такого
зробив, щоб мене любити або ненавидіти? Але ваша милість
стільки праці поклали, стільки здоров’я лишили, стільки но
чей недоспали — і яка їм дяка за це? Пан! Народ у ярмо зап
рягає, віру християнську продає — от що таке Іван Степано
вич Мазепа! — Слухати того не можу.
— Найкраще не слухай, Андрію, лиш своє діло роби, як
знаєш і як тобі совість велить. Невдяка — це судьба майже
всіх, що здіймалися понад юрбу. Виїмків нема. Мало таких
щасливих. Невже ж не вмер у вигнанні Анаксагор тому, що
замудрий, а Апістід, бо засправедливий був? А що сталося з
Темістоклом, Павзанієм, Сократом, що сталося б із Перік-
лом, коли б морове повітря не змело його скоріше від нев-
335
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
дяки юрби? Благий учитель Сократ мусив випити чашу гіркої
не тому, що буцімто богів зневажав, а що його боготворили
учні. Мудрий державник Перікл золотим віком обдарував
Атени, а кожем’яка Клеон зневажав його... Фідія, що богів з
Олімпу стягнув і в своїм місті на розкіш і славу землякам
своїм поставив, злодієм учинили, ніби він золото зі статуї
Атени присвоїв собі... Не гадай, що тільки наш народ невдяч
ний, Андрію. Сторінки історії повні такої кривди (Б. Лепкий).
II. Напишіть твір-роздум на тему “Роблячи добру справу, думаю
не про вдячність, а про загальну користь". Синтаксичні центри
підкресліть.
521. Запишіть текст під диктовку. Написане уважно звірте з на
друкованим, помилки, якщо вони трапляться, виправте й з'ясуйте.
Відкриття, як відомо, бувають різні: на одні дослідники
витрачають усе своє життя, а інші — буквально самі “при
пливають” до рук геть ошелешеного щасливця. А трапляється
й таке: лежить таке собі “апетитне” відкриття, анітрохи не
криючись, прямо перед очима в тисяч людей, що десятки
років товчуться навколо нього (і по ньому!), а ті ходять нав
круг, наче сліпі, не звертаючи на нього жоднісінької уваги.
Воно вже й лементує, і тіпається від такої убивчої байдужості
до своєї персони, та все дарма — мов пугою по воді! Ось так
десятки років лежало на виду в тисяч істориків це вражаюче
відкриття, про яке мова ще попереду, та їхній зір, заволоче
ний полудою узвичаєних стереотипів сприйняття, байдуже
ковзав по ньому, не вирізняючи цієї унікальної зернини на
тлі рясно розсипаної історичної “полови”. Та рано чи пізно,
а все ж знаходиться той, хто гляне на все те юрмище просвіт
лілим поглядом (деколи для цього потрібне не так просвіт
ління, як рішучість, щоб піти наперекір звичному і крикну
ти: “Король — голий!”) і сахнеться: “Як же це ми!..”
Звичайно, ми не можемо достеменно знати, які саме по
чуття сповнили доктора історичних наук Ярослава Дашкеви
ча, коли він — волею випадку чи Господа — “не на підставі
якихось там закритих за сімома печатками документів, а
шляхом використання цілком офіційних і загальнодоступних
джерел” раптом “зробив відкриття”, що “Договір про утво
рення СРСР ... в жодному випадку не став правовою підста
вою існування СРСР”. Як зізнається автор, йому аж “мото-
336
Речення
рошно стало. Як це майже сімдесят років не лише ми, але й
цілий світ жив і живе в тіні великого ошуканства про обста
вини утворення Радянського Союзу?” А так і жили, адже в
СРСР усе і завжди було най-най: життя — найкраще, суд —
найсправедливіший, терор — найбезжалісніший, армія —
наймогутніша, репресії — наймасовіші, а брехливі, як, на
приклад, оцей, міфи — просто грандіозні...
Саме таким і можна вважати міф про утворення СРСР на
підставі т. зв. “Союзного договору”, якого, як незаперечно
свідчать документи, так ніколи й не було укладено (М. Лукінюк).
Інші складні речення
§ 232
Складне безсполучникове речення
522. Розгляньте складні безсполучникові речення і встановіть
характер смислових зв’язків між їхніми частинами.
1. Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір (Леся Ук
раїнка). 2. Натужно шуміли ялиці, потріскували на морозі
стовбури. Очі солодко злипались від утоми, кортіло сперти
ся на мур і відпочити (Р. Андріяшик). 3. Кажуть люди: пальцем
торкнеш ластів’яче гніздо — птиця одразу покине ваш двір
(В. Близнець). 4. Переконатися пора: зробиш зло — не жди доб
ра (Д. Білоус). 5. Не завидуй багатому: багатий не знає ні при
язні, ні любові — він все те наймає. 6. Не рад явір хилитися —
вода корінь миє, не рад козак журитися — саме серце ниє (3 те.
Т. Шевченка). 7. І пригадалося йому дитинство: над водами хи
ляться лози, лелека пливе в висоті (М Рильський).
523. Прочитайте вголос речення, правильно відтворюючи їхню
інтонацію відповідно до вжитих розділових знаків.
1. Весняная сила в душі моїй грає, її не зломили морози
міцні (Леся Українка). 2. Здається, чую: лопають каштани,
жовто-зелену викидають брость (В. Стус). 3. Буває мить яко
гось потрясіння: побачиш світ, як вперше у житті (Л. Костен
ко). 4. Дощ упав на трави — оживуть отави. Дощ упав на жи
то — будем краще жити (М. Шаповал). 5. Дивись: шумує день
12 Українська мова. Вправи.
337