Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник
Подождите немного. Документ загружается.
СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ
спочити міцним сном після клопоту й важкої праці, а в самій
його приємній прохолоді, в загадковім мовчанні й таємності
(С. Черкасенко).
II. Опишіть якийсь не зовсім похмурий вечір. Однорідні й неод
норідні означення підкресліть.
§ 198
Розділові знаки
між однорідними членами речення
450*. Перепишіть речення, вставляючи пропущені розділові зна
ки між однорідними членами.
I. 1. Даймо на працю для України серце і розум і руки (Я. Гра-
бовський). 2. У завзятій, важкій боротьбі ми поляжем, щоб во
лю і славу і честь, Рідний Краю, здобути Тобі! (/. Франко).
3. Я хочу правді бути вічним другом і ворогом одвічним злу
(В. Симоненко). 4. Може, в дальню дорогу послать солов’я?
Хай летить і щебече і щастям сія і співа на тополі... (А. Ма
лишко). 5. Шумить і шепче і тривожить зрадливий дощ із-за
кутка, а в серці — сонячна сіножать з граблями дівчина
струнка і передзвони косовиці і житні золоті коржі і запах
в’ялої копиці полин і кашка на межі (М. Рильський). 6. Зітхають
яблуні чи то шепочуть? (Г. Фалькович). 7. І день і ніч і мить і
вічність і тиша і дев’ятий вал — твоїх очей магічна ніжність
і губ розплавлений метал (Л. Костенко). 8. Зложи на мої ко
ліна каміння жорстоких днів і срібло свого полину мені по
клади до ніг (О. Теліга). 9. Було як заговорить або засміється —
і старому веселіше стане (Марко Вовчок). 10. Є в нас сила і
правда і слава і земля своя рідна й свята. 11. Треба бути бадьо
рим і мужнім і надію будити в серцях, гнати розпач і сум
осоружні і стояти в борні до кінця! (3 те. І. Коваленка).
II. 1. В ярку, біля картоплища, глухо затишно і навіть млос
но від крутого не займаного вітром духу пригрітих лопухів та
курячої сліпоти сирої захованої від сонця низової землі й
трухлого вільхового паліччя. 2. Грядка була невелика, пообіч
неї на межах лежали купки старого почорнілого од моху ка
міння. 3. А другого дня німий знову вергав каміння або ви-
288
Речення
копував з круч над водою чорні важкі немов одлиті з чавуну
дуби, підмиті рікою ще кілька століть тому. 4. Над стернями
прокочувався грім — глухий далекий і нестрашний. 5. Неза
баром у селі завалували собаки і довго ще не вгамовувалися.
6. Туман пах бузковим цвітом. А коли почав розходитися,
крізь його тонкий просинюватий серпанок виступили по горі
бузкові вали і яблуні старі, похилені ще замолоду буйними
вітрами з Дніпра, і вишневі чагарі з молодого пагіння. 7. За
чувши людину, дятел перестав цюкати повів гартованим дзьо
бом з боку в бік і націлив його на Олеся: чого тобі тутечки?
Здригнувся хльоснув крилом по корі і зник, залишивши у
вузькому дуплі шишку. Олесь хотів дістати її і покуштувать
та передумав — і притулився вухом до стовбура (3 те. Григора
Тютюнника). 8. Наче марлею запнуло верби кущі осоки понад
річкою і наш сад і терновище на тому боці. 9. [Ластівка]
спершу наче підкову чи скибку місяця виліплює потім — га
манець а далі рядок за рядком вивершує гніздо, схоже на ма
леньку корзинку. Висохне гніздо стане аж біле роками ви
сить під стелею не розвалюється (3 те. В. Близнеця). 10. Ніч
була хоч і зоряна але темна (А. Кащенко).
451. І. Прочитайте тексти. Знайдіть однорідні члени речення, по
ясніть вживання розділових знаків між ними.
I. Люблю я зелені степи нашої північної Вкраїни! Широкі во
ни, як море; довгі, як небо; безкраї, як воля, і — нещодавно —
були вольні, як гадка... І що за хороші-прехороші вони на
весні! Не розкажеш, не спишеш і не намалюєш тієї степової
краси... Зелений килим — море без краю; пахощі так самі і
вливаються в груди, а груди від того нектару ширшають; сер
це б’ється вольній; чуєш, як по твоїх жилах перебігає-пере-
ливається степове повітря, легке, свіже, упивне... Наче душа
твоя під впливом того повітря розкривається задля того, щоб
набрать вольних гадок; напиться кохання і любить, любить,
любить... Любить світ — вольний, як сама воля; любить лю
дей нагодованих і ситих, як хліб; любить дружину-дівчину
гарну, як сама краса... (О. Кониський).
II. Ми прискорюємо ходу. Дніпро завертає ліворуч, а перед
нами розлягаються сумирні, насторожені болотяні простори.
Побіч нас біжать на землі наші рухливі тіні, а навкруги і
10 Українська мова. Вправи.
289
СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ
оситняг, і спокійне плесо озерця, і самотній низький кущик —
усе воно як уві сні. Чи це мені таки снилося, чи давно-дав
но, десь за дитинства, я чув про це в казці, але все це до най
меншої дрібниці — і з цим кущиком, і з тим водяним маком
між лататтям, — я все це вже десь бачив і перечув. Я тисячу
разів перечував це, але й зараз воно знову поймає мене таким
захватом, такою радістю, що я не відчуваю, як ступають мої
ноги. Тисячі згадок, одна від одної краща, сповнюють мене й
мигтять у зоряній метелиці (Б. Антоненко-Давидович).
II. За поданими зразками розкажіть про якусь свою справжню чи
вигадану подорож. Розповідь запишіть, однорідні члени речення
підкресліть.
§ 199
Узагальнювальні слова
і розділові знаки при них
452*. Перепишіть речення, вставляючи пропущені розділові зна
ки. Узагальнювальні слова підкресліть.
1. Пиши про все про тишу й буруни про більма рабства й
гострозорість волі (/. Муратов). 2. Лози кручі висип ліс все
блищить і сяє на сонці (О. Довженко). 3. Синє все озера річка
в синяві намоклий ліс (В. Малишко). 4. Все зникло, наче в казці
місто гори поле гай (Леся Українка). 5. В лісі не було нічого
ані грибів ані ягід ані черешень (Ю. Яновський). 6. Усе і луки
і ліси під пензлем осені барвисто, немов шедеври пейзажис
та, горить на виставці краси. 7. На зло усім і лживим патріо
там і ворогам любіть її, святу. Сам Бог велів любити Україну
(З те. І. Гнатюка). 8. Усе в чеканні спілі краплі рос земля і
місяць вишні і тополі (Б. Олійник). 9. Луки гори пишні са
ди все зелене і принишкле (О. Гончар). 10. Усе навколо дере
ва птахи люди сповнене весняної, пружної, нестримної сили
(В. Собко).
453. І. Прочитайте текст. Визначте узагальнювальне слово й од
норідні члени речення, які воно узагальнює.
Квітень. Свято.
Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою.
Ген далі до залізниці зібралась доросла молодь: парубки в
290
Речення
червоних, синіх, зелених, жовтих сорочках під пояс, у піджа-
ках і новеньких картузах, в гарних чоботях з блискучими ха
лявами; дівчата в різнобарвних спідницях, у вишиваних со
рочках, у намисті й стрічках, у новеньких хусточках — водять
короля, співаючи пісень під гармошку, а деякі сидять просто
на траві, дивляться на вигадливий танок, балакають, лущать
насіння.
Малеча, ближче до хат, захоплена своїм, — дівчатка окре
мо, хлопчики окремо. Дівчатка, порозсідавшись окремими
купками, граються в крем’яхи; хлопці, поділившись на дві ла
ви, змагаються в м’яча. Якого не прийнято, то й той сидить
тут, осторонь, і з цікавістю стежить за грою (С. Черкасенко).
II. Опишіть дозвілля якоїсь групи людей, яке вам доводилося
спостерігати. В тексті використайте узагальнювальні слова.
§ 200
Особливості вживання
однорідних членів речення
454. Кожне з поданих речень побудоване неправильно. Пере
пишіть речення, виправляючи помилки у вживанні однорідних
членів речення.
1. У лісі, полях і луках ще лежить сніг. 2. А з вирію вже по
вертаються ластівки, лелеки, перелітні птахи, качки, гуси, жу
равлі, шпаки. 3. Вечорами догоряє сонце на заході і вогнища
торішнього листя в садках. 4. Навесні все оживає, прокидаєть
ся. 5. Селяни виходять на городи, поле, орють, копають і ви
сівають в землю насіння. 6. Діти не тільки люблять гратись у
дворі, а й садити щось на городі. 7. То тут, то там на осонні
прокльовуються пагінці картоплі, моркви, буряків, городини,
гарбузів, квасолі, динь. 8. Вітер і з заходу, і півдня несе тепло,
але якщо подме чи зі сходу, чи півночі — холоднішає. 9. Ви
хорці здіймають і вертять порохнявою по дорозі.
455. І. Прочитайте текст. Випишіть однорідні члени речення зі
словами, яких вони стосуються. Обґрунтуйте, що ці члени речен
ня однорідні і що вони розташовані за певним принципом.
Квітневий день такий, що його неодмінно хочеться назва
ти синьооким, — ясний, безхмарний, безодня неба світиться
291
СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ
блакиттю... Начебто звідусюди дивляться на тебе сині очі ве
сни, й ти відкрито, відчуваючи душевне здоров’я, силу, теж
дивишся в ті очі, що випромінюють приязнь і ласку.
На двох високих тополях, старих, безлистих цієї пори,
зверху донизу, на кожній гіллячці, хмарою сидять горобці.
На цих деревах таку силу-силенну горобців я вже помічаю не
вперше. Ростуть поряд і клени, й липи, й молоді тополі, та
чомусь так густо ніде не всідаються горобці, як на цих двох
тополях. Може, тут у пташок відбуваються якісь ярмарки, чи
наради, чи зльоти? Бо тільки обидві тополі, рясно обнизані
горобцями, щебечуть, тріщать, виспівують так, що в вухах
лящить... Здавалось, що й тополі теж беруть участь у їхній
розмові, що без них ця розмова була б не така запальна, ве
села, не така відверта.
На гіллі постійно відбувався якийсь рух, бо горобці не
могли спокійно всидіти, й раптом у тій колотнечі, в голосно
му, але не дуже бурхливому вируванні народився якийсь ви
хорець, маленька буря зчинилась — і дедалі вихорець зростав,
буря дужчала, бо в крутію втягувалося все більше й більше го
робців. Вони збились докупи й таким клубком наче переко
чувались по гіллю. За щось вони бились між собою чи, може,
тусали когось зі свого товариства — було важко втямити, та
тільки сутичка їхня була гаряча, запекла, відбувалась насправж
ки, і якомусь сірому горлодеру там-таки добряче перепало.
Зрештою, цей живий клубок — щебету, крику, писку, буй
ного лопотіння крил, незрозумілої злоби й чийогось бистро
окого, гострокрилого, настовбурченого страху — відірвався
від гілля, миттю полетів, не припиняючи сутички, в повітрі,
впав на землю, й жвава колотнеча вже закипіла внизу. Го
робці й справді якогось там зі свого товариства розбишаку чи
непослуха били... (Є. Гуцало).
II. Перекажіть текст або розкажіть про щось подібне. Власний текст
запишіть. Однорідні члени речення підкресліть.
Речення
Відокремлені члени речення
§ 201
Поняття про відокремлені члени речення
456. І. Прочитайте текст. Знайдіть відокремлені частини речення
й за допомогою запитань визначте, які це члени речення.
Отже — дія відбувається на Слобожанщині, цебто на тій
частині нашої Батьківщини, що зветься Слобідською Ук
раїною та чия доля є чи не найяскравішим зарисом долі ціло
го народу, що заселяє трагічну землю, Україною іменовану.
На тій Слобожанщині, що пройшла найтяжчий шлях, який
тільки можна уявити. Спершу склала на жертовник великої
революції безліч жертв в ім’я братерства, рівності й свободи —
в святому пориві до прекрасного міту, до «вселюдського щас
тя»... А потім перша пішла масово по тюрмах і каторгах, бру
тально стероризована, цинічно обдурена, ошукана... Потім
великими масами вимерла від голоду року Божого 1933-го,
складаючи гекатомби жертв знову ж таки в ім’я тієї свободи,
братерства й вселюдського щастя, поставивши пасивний, але
відчайдушний опір найчорнішій, найогиднішій ницості й
тупій звірячій жорстокості, піднесеній до ступеня новітнього
«вірую»... Пізніше, як частина Європи, найдальше висунена
на схід, стала найулюбленішим плацдармом смерті в апо-
калілтичному побоєвищі двох жорстоких систем із таким
«вірую», двох велетенських, ворожих одна одній і спільно в
однаковій мірі ворожих цій землі, сил — червоної й брунат
ної, під знаком п’ятикутної зорі й під знаком чорної свасти
ки. Ця земля стала плацдармом їхнього герцю, уособлюючи в
своїй трагедії трагедію цілої доби. Сплюндрована й розтопта
на під чобітьми незчисленних орд, опанцерованих в залізо й
зненависть, вона все ж не хоче здаватись, не хоче зникати з
лиця землі.
Словом, дія відбувається на частині території нації, яка
ще не жила, все лише збираючись жити, але яку всі геть спи
хають у могилу. Спихають і, здається, ось-ось, ось-ось зіпх
нуть безповоротно. А вона збирає по краплі рештки вже реш
ток своїх сил та й хоче знову звести голову... (/. Багряний).
II. Поміркуйте про долю України протягом століть. Свої міркуван
ня запишіть. Відокремлені члени речення підкресліть.
293
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
§ 202
Відокремлені уточнювальні
члени речення
457*. Перепишіть речення, виділяючи уточнювальні члени ре
чення розділовими знаками.
1. Десь за річкою глухо озвався з-під стріхи перший
півень (Григір Тютюнник). 2. Десь там на іскристій рівнині не
спить у заметах село (П. Перебийніс). 3. А тут в кімнаті чистій
затишно і тепло, неначе у каюті корабля (М. Рильський). 4. Ле
гендарний зозулинець або любка ріс на незайманих, вільних
ґрунтах (Є. Колодійчук). 5. Ми кілька дівчат і хлопців поспіши
ли запевнити добродія Степчука, що він і на цей раз буде за
доволений із своїх слухачів (М. Хвильовий). 6. Ягід навколо особ
ливо дикої малини була сила-силенна (О. Довженко). 7. Між де
ревами в наметах рудого листу щось пахло непевно, осіннє
небо нудьгувало понад бульваром, і все те сіре, слизьке, убо
ге ворони вкрили сіткою крил (М. Коцюбинський). 8. Квіти
особливо пальми і аспарагуси навіяли життя у мертві кімна
ти (І. Вільде). 9. Він полюбляв, щоб до Волі заходили гості
зокрема Рада й Аліна (Ю. Яновський). 10. Хлопець досить
успішно склав екзамени з усіх предметів у тому числі з ук
раїнської мови (Григорій Тютюнник). 11. Знання про невидиму
суть людини душу майже зникли повністю із нашого життя
(К. Мотрич). 12. Менеджмент тобто сукупність методів і форм
ефективного керування виробництвом має велике значення
в житті суспільства (З підручника).
458. І. Прочитайте текст. Випишіть речення з уточнювальними
членами. Поясніть характер уточнень.
Нарешті їхати. Після десяти місяців у цьому заперті в
довгій, як пенал, сирій камері — їхати. Усе тут остобісіло:
голі триповерхові нари обіруч, табуретка, бачок із водою, таз
для вмивання, параша під дверима й угорі, під стелею, загра
товане віконце. Не тільки загратоване, а й ще із “намордни
ком”, точніше “баяном”, — забите горизонтальними стале
вими штабами, поставленими під кутом до неба, так що зем
лі не видно, хоч ти й зіпнись до віконця по нарах і виглянь:
побачиш тільки посмуговане небо. А ще було сторожке жи
ве око у вовчку дверей. Око наглядача, чий пост був тут, за
294
Речення
дверима. Крізь ковані залізом двері чути густий гомін ув інших
камерах, повних-повнісіньких відчайдушного народу, чути, як
уранці й увечері водять по черзі ті камери в туалет на “оп
равку”, як удень випускають на годинну прогулянку знову
камерами цю злочинну братію. їх справді битком набито в
камерах. Якось Петра Величая вели на допит, і одна камера
була відчинена навстіж, і з неї, як із паровоза, валом ва
лив тютюновий димище вслід за ув’язненими, які щойно
вийшли на прогулянку. Було незвично — самих курців уже
нема, уже й голоси їхні розтанули десь надворі, а їхній дим
тугими клубками все ще вибивається в одчинені двері.
Величай ужахнувся від того диму, він так і не навчився ку
рити навіть тут, у тюрмі. Він завжди тяжко переносив курців,
особливо на роботі в редакції, де в кожному кабінеті сиділи за
столами чоловіки й жінки, писали матеріали в номер і курили,
і в нього вже під обід від того диму тяжкою ставала голова і
починало нити серце. Як він ненавидів своїх співпрацівників
за той дим, надто жінок... Коли він приходив додому, від його
сорочки, піджака несло таким димом, що Велика Ведмедиця
казала: “Тебе там, наче карася, прокоптили всього”. Його щас
тя, що він політичний в’язень і що “політичних” тримають ок
ремо від карних злочинців
(В. Захарченко
).
II. Простежте, як через окремі деталі інтер’єру автор поступово
знайомить читача з героєм свого твору. Що ви можете сказати
про нього? Свої міркування запишіть, уточнювальні члени речен
ня підкресліть.
§ 203
Відокремлення додатків
459*. Перепишіть речення, виділяючи комами відокремлені додатки.
1. Все можна виправдати окрім освіченого варварства (Я. За-
гребельний). 2. Крім знання тут потрібна інтуїція, дар передба
чення, дар ясновидця (О. Гончар). 3. Не чути ніякого голосу
крім вівчарської трембіти десь на далекій полонині (/. Фран
ко). 4. А ще краще ви б зробили, якби замість старого та об
рали молодого завзятого молодця (Т. Шевченко). 5. Дивно!
Патриції замість іти на збори ведуть якісь балачки по кутках!
295
СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ
(.Леся Українка). 6. Олексій Максимович намагався помогти
мені щодо російської мови. 7. Щодо мого наміру вступити в
монастир то справа стояла так (3 те. М. Коцюбинського).
460. Прочитайте текст. Знайдіть відокремлені додатки.
Іван Бардак! Чуєте, як звучить?! Одначе не жахайтеся, і хай
не мулить вам вух це важке слово. По-татарському воно, як
свідчить лексикон Білецького-Носенка (стор. 51), значить глек,
та й тільки! Отже, якщо хочете — не Іван Бардак, а Іван Глек...
Отож про Івана Бардака, ну, Глека, ще й якогось мого да
лекого родича. У Савки копали колодязь, туди назбігалося з
усього кутка хлопців. І я теж там був. Бабрався в піску з при
ятелями. І раптом почув суперечку. За п’ять кроків від нашої
купи піску стояв Бардак Іван — Глек — з книжкою в руках,
біля нього стояли Нестір Степанович Коломиєць, Прихідько
Лук’ян, Скотаренко Гаврило і якісь молодші хлопці. Говори
ли на возвишені теми — про Всесвіт, Вічну Правду, Справед
ливість, про сумну долю людини, яка “земля є і в землю по
вернеться”...
Треба зрозуміти отого бідолашного Івана, він же ж, крім
волячого хвоста в якономії Безака-Безика, крім п’ятинудо-
вих лантухів у млині, нічого не бачив. І ходив у школу, мо
же, тільки з півроку, бо все ніколи було, треба було орати з
батьком, волочити, пасти худібку, ^допомагати матері, бігати
в якономію на заробітки... А той Іван Глек, живучи серед
споживачів хліба, не хотів бути тільки споживачем отаким,
він якось зрозумів, ухопив серцем, що, крім житнього, є ще
життя духовне, вище, оте далеке, невідоме, безмежне, при
вабливе, знадливе і прекрасне, де справляють свої банкети
вищі людські почуття, вища думка і їх господарі — оті Пла-
тони, Сократи, Вольтери, Геґелі... Ось про що думав, ось про
що мріяв і куди поривався бідолашний ще й кульгавий Іван
Глек! Розум, серце жили палкими надіями зустрітися хоча б
з кінчиком істини возвишеної, жагу втолюючої.
Я й зараз бачу перед очима поламану постать того Івана,
в’яленого і битого життям. Був він худий, чорний, з розтріпа
ним волоссям, повними жару темними очима, з однією но
гою коротшою за другу і нестримним бажанням все знати, до
всього дійти! Не дійшов, як і багато інших (І. Сенченко).
II. Поміркуйте над тим, що таке духовне життя людини. Свої
міркування запишіть. Відокремлені додатки підкресліть.
296
Речення
§ 204
Відокремлення узгоджених означень
461*. Перепишіть речення, виділяючи відокремлені означення.
Підкресліть відокремлені означення.
1. Обсипана рожевим світлом, свіжа та гарна Настя здава
лась запашною трояндою (М. Коцюбинський). 2. Покрите хма
рами сонце на сей день вибилося з неволі, червоно вибилося
з-за гори і блискуче та ясне поплило по чистому небі (Панас
Мирний). 3. Навкруги сухий-сухий сірий пісок, з-під якого ча
сом визирає голова або спина мистецьки січеного з темного
мармуру велетенського звіра — слона, лева заметених віко
вічним піском (О. Досвітній). 4. В запалих, пойнятих мукою
очах промайнула іскорка радості (С. Журахович). 5. Мороз
ний сніг блискучий та легкий здається, падає на серце пря
мо (М. Рильський). 6. Світла ніч стояла над горами. Чиста,
прозора вона просвічувала наскрізь, як синій коштовний
камінь чистої води (О. Гончар). 7. Натомлене штормом море
здається безсилим і ледве вихлюпує на човен слабі брижини
(В. Логвиненко). 8. Край моря сонце золотить укриті лісом го
ри (Я. Забіла). 9. Божий світ оповитий красою задрімав у ле
генькому сні (Я. Грабовський). 10. Якось, сину, брів я полем
весь заглиблений у себе (Б. Олійник). 11. На річку налягла ніч
суха і тепла, як перед грозою (Григір Тютюнник).
462. І. Прочитайте текст. Знайдіть означення. Чому вони в одних
випадках відокремлені, а в інших — невідокремлені?
“Бачиш, тітусю, яке гарне квіття!” — кликала Олеся, вбі
гаючи в світлицю.
Лівою рукою повне наруччя тулила до грудей, а правою
підгримувала кінець сріблоглавої плахти так, що білу, долом ви
шивану сорочку мало що не до пояса було видно, бо і в подолі
було квіття, і в косах, яке, куди не пройшла, сипалося за нею.
Коли б її в цей момент, врадувану й рум’яну, побачив був
київський спудей, а хоч би й бакалявр, так повірив би, шо
очам його явилася українська Псіхея, а це, бач, донька сот
ника Шелеста, його одиначка, Олеся, вбігла з городу в
світлицю.
“Чому ж ти не дивишся, тітусю? — щебетала. — Отсі, на
тоненьких ростках, це кручені паничі. Бідні, голівки додолу
297