Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

ФОНЕТИКА і ПИСЬМО

прокляття, бо ж даруйте — такої неволі на людину не наки

дає жодна інша професія. Я не раз ловив себе на тому, що та

чи інша зустріч з людьми, розмови, трапезування, радість і

горе — своє чи людське — все це до крихти ставало потім ху

дожнім матеріалом, і не раз діймали мене почуття незруч

ності і сорому, а то й докори сумління, за таку нешляхетну

утилітарність, та дарма: як тільки пошук припиняється,

письменник перестає бути письменником (Р. Іваничук).

§ 28

Наголос

66. Запишіть у чотири колонки слова з наголосом на: 1) першо

му складі; 2) другому; 3) третьому; 4) четвертому.

Паросток, перелаз, осока, підзаголовок, саван, наосліп,

йдучи, навздогад, опахало, навперегін, навідмаш, смолоскип,

урочисто, будь-куди, продаж, спрожогу, астроном, перенес

ти, живемо, ажіотаж, монолог, випадок, цемент, несемо, ані

чогісінько, надстроковик, повнотою, неприязнь, жевріти.

Ключ. З останніх букв виписаних слів має скластися вислів.

Якщо вислів не виходить, скористуйтеся словником наголосів.

67. Прочитайте текст. Випишіть слова, у наголошуванні яких сум

ніваєтеся, і, користуючись словником (орфоепічним або будь-

яким іншим), поставте в них наголоси.

Народні знання українців, як і інших народів, пов’язані з

різноманітною господарською діяльністю. Вони ґрунтували

ся на спостереженнях над природою й навколишнім середо

вищем.

Селяни в процесі повсякденної практики були добре обіз

нані з вегетаційним циклом багатьох рослин, їхніми хімічни

ми та фармакологічними якостями, міцністю тієї чи іншої

деревини.

В Україні особливою популярністю користувалися такі

дерева, як дуб, береза, тополя, явір, верба, сосна, ялина.

Дуб шанували за довголіття, міцність, вологостійкість. Че

рез те його деревину використовували для будівництва жит

ла, на клепки бондарських виробів, осі до возів тощо. Дубо

ва кора вважалася найкращою для вичинки шкір, а також

Голосні: вимова і правопис

вживалась як лікарський засіб. Найуживанішим будівельним

матеріалом була і є сосна.

Березу любили головним чином за красу й декоратив

ність. Її деревину використовували як у будівництві, так і в

столярстві.

Приблизно таким, як до берези, було ставлення українців

до тополі. Тополями, зокрема й їхнім різновидом — осоко

рами, обсаджували шляхи, садиби. М’яка деревина йшла на

виготовлення човнів, жлукт, гонтів.

Найпоширенішим елементом українського пейзажу є вер

ба. Це дерево було відоме як невибагливе й швидкоростуче.

Деревину верби використовували для виготовлення деяких

побутових речей. У народі знали лікувальні, зокрема проти-

застудні, якості вербової кори, особливо такого її виду, як

верболіз (За кн. “Культура і побут населення України”).

§ 29

Складоподіл

і перенос частин слова

68. Поділіть слова на склади й запишіть їх у дві колонки: 1) у

першому складі яких є два звуки; 2) у першому складі яких є три

звуки.

Відплив, нігті, жасмин, дріжджі, серпантин, щебет, вітрище,

буксир, картоплище, повтор, таксі, ковзан, маскарад, терпко,

півострів, лісник, завжди, вогко, зайшлий.

К л ю ч. З останніх букв виписаних слів має скластися закінчен

ня вислову: “Кінець — ділу вінець, ...”

69. Запишіть у три колонки слова: 1) яких не можна розривати

для переносу; 2) у яких можна залишати в попередньому рядку

дві букви; 3) у яких можна залишати в попередньому рядку три

букви. Слова, у яких у попередньому рядку можна залишити і дві,

і три букви, виписуйте в обидві колонки водночас. Слова, які не

підходять під ці вимоги, не виписуйте.

Ув’яз, акорд, підзол, око, узвар, ярмо, справді, оогенез, кріп,

підживлю, уперед, тло, сиджу, впродовж, окрім, хаджі, корм,

ява, фланг, аудит, рости, ультрамарин, оса, відзначу, своє.

К л ю ч. З останніх букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Іноді лише непорозуміння ... ”

ФОНЕТИКА і ПИСЬМО

70. Прочитайте текст так, щоб він звучав легко, невимушено: був

правильно поділений на синтагми, слова — на склади. Для цьо

го спочатку потренуйтеся в його читанні.

Я не ідеалізую тебе, моя хато.

Та й за що тебе ідеалізувати? За похилені, побиті негодою

стіни (скільки вони забрали маминих рук!), за стріху напус

ком, за обліплений глиною димар? А може, за віконниці, що

ніколи не зачинялися, бо нічого було затуляти од недобро

го ока?

А те, що було... Так, воно було. І його ні вкрасти, ані ку

пити за найбільші гроші.

... Така вечорова лагідність, запах свіжобіленого комина і

тиха материна пісня біля печі — чомусь завжди сумовита.

Одначе я не про те. Зовсім не про те.

А про світ, який вона замикала в собі.

Той світ не мав меж. І вбирав у себе всі світи. Там жила

книга. Одна на кілька тисяч томів міської бібліотеки. Вона

була жива. Ми — я й троє моїх друзів — обмислювали події,

які відбувалися ось тут, у нашій присутності, в злагоді чи не

в злагоді з нашими серцями. Ми розв’язували задачі з прист

растю, од якої залежало, чи добігти поїзду до станції “Б”, чи

звалитись під укіс із усіма вантажами й пасажирами. І вічний

шаховий турнір, трагічна гіркота поразок і божевільна

радість перемог (Ю. Мушкетик).

§ ЗО

Чергування голосних

71. Випишіть у дві колонки слова: 1) у яких звук / виник внаслідок

чергування з о або е; 2) у яких звук і іншого походження.

Уклін, прізвище, спішу, сніп, ліс, кільце, папір, січу, ціп,

пірце, дім, вітрище, звір, місце, вікно, ніж, сіяч, макогін, гір

ники, шкіц, кінський, візаві.

Ключ. З останніх букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Невіглас ... ”

72. До поданих дієслів доберіть і запишіть споріднені дієслова,

в основах яких замість голосного о, е з’явився б голосний Виз

начте, за яких умов відбувається таке чергування.

Голосні: вимова і правопис

Виволокти, викоренити, випекти, загребти, замести, за

плескати, заплести, застебнути, зачепити, зачесати, защепну

ти, зберегти, летіти, набрехати, нашептати, обтесати, остерег

ти, підперезати, прополоскати, протекти, стрелити, чекати,

звисати, злипатися, сидіти.

73. До поданих дієслів доберіть і запишіть споріднені дієслова,

в основах яких замість голосного е з’явився б голосний и. Ви

значте, за яких умов відбувається таке чергування.

Беру, перу, завмерти, застелити, здерти, пожерти, прос

терти, сперти, стерти.

74. Зіставте подані парами слова. Визначте, за яких умов (після

яких звуків і перед якими) голосний е чергується з о. Для зістав

лення в дужках подано відповідні старослов’янські слова.

Вечеря — вечора, женити (женити) — жонатий, четвертий

(чєтврьть) — чотири (четыре), шести (шести) — шостий

(шестгь), чернь — чорний (чрьнъ).

75. Від поданих іменників утворіть відносні прикметники за до

помогою суфікса -ов- або -ев-. Прикметники запишіть у дві ко

лонки: 1) із суфіксом -ов-; 2) із суфіксом -ев- (-єв-).

Знак, річ, ясень, куля, броня, яблуня, груша, дощ, обруч,

очко, пил, плюш, вісь, кінець, стиль, поверхня, алича, кий,

алюміній, смак, кахлі, меблі, стерно, бій, аніс, тополя, воля,

травень, зміст.

Ключ. З других букв виписаних слів першої колонки має

скластися закінчення вислову: “Можна говорити дурниці, але...”

76. І. Прочитайте текст. Знайдіть слова, в основах яких голосні

чергуються. Випишіть їх і поясніть чергування цих голосних.

По селах, містах і містечках лютувала громадянська війна.

То тут, то там блискали пожари, і дні переповнились ку

леметним татаканням. То тут, то там розривались снаряди: і

банди блукали по всіх великих і малих степових шляхах. То

ці переможуть, то ті, і здавалося напівмертвій матері, що цьо

му ніколи не буде кінця і вона вже ніколи не знайде ко

лишнього спокою.

Тоді десь раптом ударив грім і метнулась блискавка. Ніби

хтось мудрий і великий взявся переконати матір, що нічого

безконечного нема, і взявся найти їй довгожданий спокій. І

ще раз ударив грім і метнулась блискавка: то відступав за

ФОНЕТИКА і ПИСЬМО

своє рідне містечко її рідний син Андрій і насідав на нього

його рідний брат Остап.

Мати, звичайно, нічого не знала. Вона не знала, що мало

не на порозі її убогої кімнатки стикнулись у мертвій схватці

завзяті брати. Цілий тиждень переходило містечко із рук у

руки, і мати тільки під кінець дізналася, що то її сини вою

ють один з одним на порожніх вулицях свого рідного містеч

ка. І вона, розпатлана, кинулась до штабу. І побачила вона

там Остапа. Вона впала перед ним навколішки і почала бла

гати його, щоб він припинив бійку. Тоді усміхнувся Остап і

сказав матері чужим голосом:

— Іди, стара, додому і, будь ласка, не перешкоджай мені.

Вона подивилась на сина і не пізнала його: перед нею

стояла сувора і без кінця далека їй людина. Це був уже не

той Остап, що обіцяв їй годувати її смачними цукерками. Це

було втілення незнаної їй хижої мудрості. Тоді ще раз поди

вилася мати на свого рідного сина сухими очима і мовчки

пішла додому.

І в цю ж таки ніч вона стикнулась із другою своєю дити

ною. О третій годині ночі хтось тихесенько постукав їй у

вікно. Вона хутко підвелася з ліжка. Тоді чує вона рідний їй

голос, і голос той просить скинути защіпку з її убогих две

рей. Вона кинулась до порога і побачила нарешті свого до

рогого Андрія.

Але і його побачила вона таким же далеким і чужим, як і

Остапа (М. Хвильовий).

II. Перекажіть текст по-своєму, так, як ви бачите цю ситуацію.

Слова, у яких відбулися чергування голосних, підкресліть.

§ 31

Розрізнення фонем е та и

77. Запишіть у дві колонки слова: 1) зі вставленою буквою е;

2) зі вставленою буквою и.

Струм..ніти, зд..вований, віт..рець, оз..ро, кур..во, мар..во,

зм..ритися, вар..во, дят..л, дюж..на, стол..к, скат.рть, льотч..к,

відбр..ніти, виховат.ль, кн..гарня, уш..вальник, схил..ний,

відт..нати.

Голосні: вимова і правопис

Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Є люди, які не роблять помилок. Це ... ”

78. Запишіть у дві колонки слова: 1) зі вставленою буквою е;

2) зі вставленою буквою и.

Президент, пр..паратор, пр..бор, пр..тлумлено, пр..добре,

прац.люб, в..нороб, пр..щепити, прерогатива, пр..стріт,

пр..шерхати, стереотип, пр..зирство, дал..ч, пр..вілей, присто

совництво, прем’єра, пр..зентант, п..ріг, прим..ренство,

претендувати.

Ключ. З останніх букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Щоб повірити в добро, ... ”

79. І. Прочитайте текст. Випишіть слова з орфограмами е та и.

Поясніть їхній правопис.

Якось Орчик прибігає додому, захеканий, з затуманеними

очима, з напіврозкритим ротом, і кричить з порога:

— Тату, бачив зайця, на колоді примостився, а колода

крутиться під ним, крутиться!..

Так щовесни — йдуть вони до свого човна, одмикають і

веслують до незатоплених горбочків та острівців. Ось перше

сухе місце, начіплялось навколо кущів галуззя приплилого,

сміття, бур’яну, проте не видно жодного зайця. Може, ген

там, де пеньок високий чорніє? І під високим пеньком нічо

го. Зате скоро таки надибують зайця — бігає по мокрій латці

землі, до якої вода ласочкою горнеться, ось-ось ізлиже, і ву

ха в нього так жалісливо стирчать, що в грудях хіба ж не во

рухнеться щось гостре. Заєць хоче у воду скочити, весь він

напружений, наполоханий, очі великі й опуклі... Батько бе

ре його обома руками, заєць здригається, вигляд у нього за

ляканий і безпорадний... А Орчикові чомусь не шкода зайця,

навіть весело. Дивиться на вуханя, погляд збуджений і навіть

щасливий, торкнутися хоче, проте батько відводить його ру

ку й ховає зайця в мішок. Заєць боїться мішка, весь стає

кістляво-колючий, але вже пірнув, там уже не видно.

Скільки води! Верби з повені ростуть, ген скипає хвилька

біля копиці сіна, яку чомусь не встигли забрати. Орчик за

глиблює весло — хоч і не глибоко, та й не мілко. І, здається,

з-під самої води травою торішньою пахне, ше не зовсім зог-

нилою, а кора дерев набряклою зеленавістю гірчить, свіжою

такою, провесінньою (Є. Гуцало).

Я Українська мова. Впоави.

ФОНЕТИКА І ПИСЬМО

II. Перекажіть цей епізод по-своєму. Переказ запишіть або скла

діть і запишіть власну розповідь на подібну тему. Слова з орфо

грамами е та и підкресліть.

§ 32

Розрізнення фонем и та і

80. Запишіть у дві колонки слова: 1) зі вставленою буквою і; 2) зі

вставленою буквою и.

Шістдесят, тр..вога, упр.лул, др..жджі, буряч..ще, в..дгул,

ГЛИбОЧ..НЬ, стр..бун, прізв..ще, Г..рник, СМОЛОСК..П, Т..ЛБКИ,

суш..нням, п..санкар, зайч..сько, ш..нквас, ж..вотшіт, бджіль

ництво, руб..ж, постр..л, х..трощі, Щ..ЛИНИ, Ч..НШ, підігр..в,

Ч..ТКО, ШВ..ДШЄ.

Ключ. З останніх букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Усе має бути викладене так просто, як ...”

81. В кінці слів допишіть букву и або /. Запишіть у дві колонки

слова: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою і.

Трич.., птах.., трох.., депеш.., хащ.., чепіг.., площ.., обе

рег.., навкруг.., міраж.., озеленювач.., ящик.., реп’ях.., сух..,

зв’язавш.., двіч.., калош.., стелаж.., сич.., смітник.., усяк..,

тільк.., бердиш.., обруч.., створююч.., випиш.., вернісаж..

Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Не досить знати собі ціну — ... ”

82. І. Прочитайте текст. Випишіть по десять слів з орфограмами

и та і. Поясніть їхній правопис.

Попустивши повіддя, Дем’ян пішов очима по схилах, по

випечених кручах, ярах, рівноті й широчіні, по цьому скаже

ному, хижому Степові, що вспокоєно й тихо то горбився, то

лежав, то жебонів потічками... Скільки тут пройшло, прожило,

прогарцювало людей! І всі вони його прагли, за нього руба

лися, гризлись за кожну його бадилину, вибалок і долинку,

хоч, окрім непримітних кущів шипшини, глоду та будяків,

нічого більшого та пишнішого в Степу й не було. Що ж за

сила і таємниця ховались у нім, коли так до нього тягло пле

мена й народи? Що — воля, розкутість, далечина?..

...Спочатку до нас прийшли кіммерійці. Вони притупцю-

вали на Степ із-за Волги і Дону. Кіммерійські царі на запря-

Голосні: вимова і правопис

жених оленями шкіряних візках, орудуючи бронзовими со

кирами, поставили свої шатра саме отут, на Дністрі, на оцих

дальніх та ближніх горбах, де їхав тепер Дем’ян, де після них,

кіммерійців, коли їх не стало, через тисячу двісті років, опе

резавшись возами, став табором Наливайко... А прийшли до

нас у Степ кіммерійці за десять століть перед Різдвом Хрис

товим. Забилось їм серце від не знаної ще краси й новизни,

і вони сокирами порозганяли нас на північ від Степу — в

ліси. Тікали ми, хто куди бачив. Ми — це наші роди й пле

мена, що жили тут від тієї пори, коли люди тільки-но пови

лазили із печер: ліпили ми з глини горщики й макітри, сіяли

й жали пшеницю та насипали над своїми небіжчиками схожі

на небо ковилові могили... І жили б коло нас у Степу кім

мерійці, бавили діток, молоділи, старіли й помирали, нази

вали б своїми іменами пасовиська річки, як назвали вони

протоку з Азовського в Чорне море Кіммерійським Боспо-

ром. Та не встигли в Степу кіммерійці й натішитись, як тре

ба було вже згортати шатра, гасити тиглі, споряджатися й

запрягати оленів — з Ірану, з-поза Кавказьких гір, на запа

лених конях насунувсь на них невідомий і грізний народ. То

були скіфи (М. Вінграновський).

II. Поміркуйте про привабливість нашої землі, про вигідність її

розташування. Свої міркування запишіть, слова з орфограмами

и та і підкресліть.

§ 33

Фонеми и та /

в іншомовних словах

83. Запишіть у дві колонки слова іншомовного походження: 1) зі

вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою /.

1. Порф..ра, орх..дея, над..р, евр..етика, с..ндром, дом..но,

анальг..н, препр..нт, лазур..т, адж..ка, турб..на, к.льватер,

ім..тація, транз..т, асц..т, в..негрет. 2. Зар..н, рефер.., оп-

тим..ст, д..зайн, ундец..н, зеф..р, реж..сер, нарц..с, уроб.лін,

°т..т, гаш..ш, м..грень, ундев.т, окс..ген. 3. Д..якон, ізоляц..я,

г..дра, аж..отаж, з..гота, екс..тон, рар..тет, зод..ак, к..зил,

пс..да, екв..валент, т..окол, аф..кс, матр..архат, л..таври,

кц..з, м..рт.

ФОНЕТИКА І ПИСЬМО

Кл юч. З перших букв виписаних слів має скластися закінчен

ня висловів: 1) “Найприбутковіша галузь підприємництва —

2) “Найкращі думки приходять ... 3) “Ніколи не вір ... ”

84. І. Прочитайте текст. Випишіть іншомовні слова з орфограма

ми и та /. Поясніть їхній правопис.

24 серпня 1991 року Верховна Рада проголосила світові, що

український народ здобув свою національну державу. Відтоді

сама історія поділила український час на “до” і “після” неза

лежності. Відтинок “після” дійшов до п’ятнадцятиліття, — і

сьогодні багато хто з нас охоче порівнює самостійний шлях

власної держави з нестабільним підлітковим віком...

Не знаю, чи нагадуємо ми собі тинейджерів, котрі долають

тенета батьківських обмежень, прагнучи самоствердження.

Окрім того, що в підлітковий вік вступило покоління, наро

джене після проголошення незалежності, всі ми постаршали:

і ті, хто був учасником надзвичайної сесії Верховної Ради, і ті,

хто вітав “Акт про незалежність України” на багатотисячно

му київському майдані, і ті, хто потерпав від бурі надзвичай

них емоцій біля телевізора, — одні плакали від щастя, інші —

від упокореної і належної злості. Але навряд чи ці бурхливі

емоції одразу ж змінились усвідомленням, що Україна всту

пає в надзвичайно складний, відповідальний період держа

вотворення, де ейфорія — ненадійний помічник.

В унісон до “Акта про незалежність України” не могли

з’явитися, мов за помахом чарівної палички, ні цілком ук

раїнська влада, ні незалежна українська економіка, ні благо

получний економічний простір. Ми й далі жили в колоніаль

ному інформаційному просторі, де, швидко отямившись від

переляку, з ранку до вечора барабанили прокомуністичні,

проросійські, проглобалістські, — але в кожному разі — ан

тиукраїнські ідеологи. “Подарована незалежність”, “план Дал-

леса”, “маргінали”, “місцевий націонал-сепаратизм” — ці

визначення, які й сьогодні лунають зі шпальт засобів масо

вої інформації та в ефірі, притлумили в нашій свідомості

значущість подій, поставили під сумнів святі поняття “неза

лежність”, “суверенітет”, звівши їх до формальностей існу

вання держави, громадянами якої ми є. Б’юсь об заклад, що

й у день Незалежності у десятках газет читачам пропонува

тимуть відповісти на питання: “Чи варто святкувати це свя

Голосні: вимова і правопис

то?” Сотні політологів у нашому ж таки інформаційному

просторі розкажуть нам, що суспільство, у якому все стан

дартизоване і технологізоване, має більші гарантії миру, аніж

суспільство, зациклене на своїй національній ідентичності,

або про те, що “в загальноєвропейський простір Україна увій

де лише в тісній співпраці з Росією” (о, ці вічні колінкуван-

ня “перед вентилем”!), що масово святкувати українці сьогодні

не хочуть, бо, мовляв, святкувати нічого...

Рід має святкувати свої дати, як і жити, — монолітно. І це

не патетика. Це глибинне душевне відчуття на святі очіку

вання свята (Л. Голота).

II. Поміркуйте, які гарантії кожній людині й усьому народові дає

державна незалежність і що треба зробити, щоб ці гарантії пра

цювали. Свої міркування запишіть, іншомовні слова підкресліть.

§ 34

Розрізнення фонем а та о

85. Запишіть у дві колонки слова: 1) зі вставленою буквою а; 2) зі

вставленою буквою о.

Б..рсук, л..мав, к.лач, к..зацтво, б..кал, допом..гати,

окс..мит, сл..в’яни, ..таман, зл..мати, зл..млене, ..брикос,

багатослівність, см.лоскип, скр..єні, пар..воз, х..зяїн, п..гон,

п..гано, г..рячі.

Ключ. З останніх букв виписаних слів має скластися прислів’я.

86. Прочитайте текст. Випишіть слова з орфограмами а та о.

Поясніть їхній правопис.

Подужчав мороз, я й кажу:

— Може, не піду до школи. Сніг за халяви сиплеться, і хо

лодно — замерзну на качан. Декого вчора не було.

— Гаразд, — каже дідусь. — А ти знаєш, що на таке бор

сук сказав своєму борсученяті?

— Ні! Розкажіть...

— Він сказав: “Звичайно, піч гаряча. Але як хочеш їсти

калачі, то не сиди на печі, а йди вчитися”.

— І що далі? — поцікавився я.

— Пішов борсучок. “Чого ти навчився, сину?” — питає

його увечері борсук. “Бачив, як білка хазяйнує, багато грибів