Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

ФОНЕТИКА І ПИСЬМО

гроші з рук у руки, ... 2) “Нема нічого неможливого для люди

ни, яка ... 3) “Про життя і гроші починають думати, ... ”

30. Прочитайте речення. Які звуки позначає буква щ? Внаслідок

яких звукових змін утворилося звукосполучення [шч]?

1. Всі ці люди внесли в хату запах пасіки: вощини, меду

(В. Гжицький). 2. Вона [Кайдашиха] незлюбила Мелащиних

батьків, і як тільки бралась за тім’я, то згадувала Западинці і

свої розглядини в Балашів (І. Нечуй-Левицький). 3. Вона часом

дивувалась трохи, що слова проповіді і вчинки батющині не

зовсім сходяться якось (М Коцюбинський). 4. Ліс був густий,

справжня пуща (О. Донченко).

31. Запишіть слова в три колонки: 1) звуків і букв порівну; 2) звуків

більше, ніж букв; 3) звуків менше, ніж букв.

1. Сюрприз, в’юн, дзбан, днище, в’яз, салют, дріжджі, єгип

толог, думаємо, льох, окуляри, в’їзд, дзюркіт, яйце, трюм, ба

ян, батько. 2. Солов’ї, дзьобик, шлюз, реп’ях, львів’янин,

джинси, фальш, щодуху, шелюга, пояс, водій, пальне, об’єктив,

яблуко, більярд, дзвін, резюме, помиї, спальня, утрьох, кім’ях,

плюш.

К л ю ч . З останніх букв виписаних слів має скластися закін

чення висловів: 1) “Хто з усіма згодний, ... 2) “Дай політикові

волю рукам, і ти ...”

§ 14

Унормування

українського правопису

32. Прочитайте текст. Зробіть висновки про формування ук

раїнського правопису.

Вік нашого правопису налічує понад тисячу років, через

те в ньому співіснують елементи, усталені ще в сиву давни

ну, з елементами, котрі стали нормою кілька десятків років

тому. В історії української орфографії виділяємо кілька

умовних, але важливих етапів.

І. Перший наш правописний узус, як відомо, грунтувався

на Кирило-Мефодіївській традиції, кінцево пристосованій

до вимог східнослов’янських мовних систем уже наприкінці

XI ст., тобто через якихось 100 років після офіційного хре-

Письмо

шення Русі-України. У світській практиці він зберігся про

тягом XII—XVI ст. (звичайно, з певними модифікаціями

протягом віків)...

II. Другий етап в історії нашого правопису пов’язаний із

“Граматикою” (1619 р.) М. Смотрицького. Незважаючи на те,

що автор нормалізував правопис (та орфоепію) церковно

слов’янської мови української редакції, орфографія вченого в

підхожих пунктах досить послідовно застосовувалася в ук

раїнських текстах, у тому числі й у світській літературі, зок

рема в ній вживалася буква ґ у загальних та власних назвах.

III. Новоукраїнські правописні системи (а їх було близь

ко 50) в силу відомих історичних причин не знаходили

офіційного затвердження аж до кінця XIX ст. Важливою

віхою в історії нашої орфографії було офіційне введення в

шкільну практику Галичини та Буковини правопису, побудо

ваного на фонетичному принципі з залученням елементів

етимології. Цей правопис викладено в підручнику С. Смаль-

Стоцького та Ф. Гартнера “Руська граматика”, надруковано

му 1893 р. у Львові...

IV. Виняткову роль у впорядкуванні українського правопи

су в XX ст. відіграла орфографічна система, що її застосував у

“Словарі української мови” (1907—1909 рр.) Б. Грінченко...

Про роль Б. Грінченка І. Огієнко сказав: “Правопис цього

словника був прийнятий по всіх українських редакціях та ви

даннях. Ось цей правопис, як вислід збірної праці письмен

ників усього XIX ст. й усього українського народу, і запану

вав в Україні, і держиться в нас аж до сьогодні” (В. Німчук).

§ 15

Вживання великої букви

33.1. Прочитайте текст. Випишіть у початковій формі слова й сло

восполучення, написані з великої букви, і поясніть їхній правопис.

Мусимо усвідомити що українці під оглядом права завж

ди мали державність, хоч у деякі періоди не спромоглися

сформувати державних органів національного рівня.

Йдеться про тяглість нашої державної традиції. Ми мали

Державу в доварязький період. Як державний народ наші

предки проявили себе в добу Київської Русі, Галицько-Во

ФОНЕТИКА і ПИСЬМО

линського князівства, Литовсько-Української держави, що

проіснувала до 1569 року. Відтак естафету державності пере

хопило козацтво, створивши Запорізьку Січ як демократичну

республіку, а потім Гетьманщину як конституційну монархію.

До наших державних утворень слід віднести Задунайську Січ,

Військо Вірних Чорноморських Козаків і Кубанське Козаче

Військо. Своєрідні цеглини “держави в державі” з’явилися в

Галичині наприкінці XIX століття. Українці створили свої

національні наукові і навчально-просвітницькі організації, а

згодом — парамілітарні товариства.

Формально державності українського народу не заперечу

вав і російський самодержець, у титулі якого було визнання

Малої Русі, цебто України, як окремої частини імперії. Виз

наючи державність УНР, ЗУНР, гетьманської Української

Держави 1918 року, не маємо достатніх підстав заперечувати

формальні державні ознаки УРСР (О. Гринів).

II. Що ви знаєте про боротьбу українського народу за свою дер

жавність? Напишіть про це, слова, які пишуться з великої букви,

підкресліть.

34. І. Прочитайте текст. Випишіть у початковій формі слова й

словосполучення, написані з великої букви, і поясніть їхній пра

вопис. Чому з малої букви написано виділені слова? Чи можуть

ці слова писатися з великої букви?

Найдавніші археологічні знахідки тризуба на українських

землях походять з І століття нашої ери. Очевидно, він міг бути

символом племені, котре проживало тоді, чи знаком влади. Як

називалося це плем’я — невідомо, ймовірно воно згодом

влилося до об’єднання племен давніх слов’ян, що пізніше

створили свою державу — могутню Київську Русь. Зобра

ження тризуба, від якого дуже мало відрізнявся офіційно

прийнятий герб Української Народної Республіки (УНР),

належить до рубежу X—XI століть, часів князювання в Києві

Володимира Великого (980—1015 рр.), який міг успадкувати

цей знак від своїх предків. Тризуб зберігся на золотих і

срібних монетах Володимира, став спадкоємним геральдич

ним знаком для його нащадків — Святополка Окаянного

(1015—1019 рр.), Ярослава Мудрого (1019—1054 рр.). Він є в

гербі Анни Ярославни, королеви Франції... Аналогічне клей

мо має й цегла, знайдена під час розкопок Десятинної церк

ви в Києві (989—996 рр.) та Успенського собору у Володи

Письмо

мирі-Волинському (1160 р.). Зображення його знаходять на

цеглі й камінні інших церков, замків, палаців, на зброї, по

суді, перснях; відомий цей знак і з рукописів (Б. Якимович).

II. Напишіть, що вам відомо про тлумачення символіки тризуба.

Слова, що пишуться з великої букви, підкресліть.

35. І. Прочитайте текст. Зробіть висновок, коли власні назви пи

шуться з малої букви.

Московсько-більшовицька імперія, яку я колись в одно

му своєму інтерв’ю назвав стодолою, остаточно розвалилася

8 грудня 1991 року, коли в Мінську був прийнятий крав-

чуківський варіант Співдружності Незалежних Держав. Колос,

який здавався незмірно могутнім і таки насправді десятки

років потрясав світом, стояв на глиняних ногах, і ахіллесо-

вою п’ятою була в нього Україна: недарма виморював її го

лодом Сталін, а команда Брежнєва нагально русифікувала...

Та ось нація пробудилася. Власне, не прокинулася, бо й не

спала — підвела голову. Ми ніколи не будемо знати, за що Бог

так довго карав Україну, — мені здається, що Він на одну Бо

жу мить забув про неї, і тривала ця мить кілька віків; проте

мав-таки Господь у полі зору наш край, коли розділив його на

частини і не залишив український народ гуртом в одній неволі.

Якби вся Україна опинилася під Росією, вона б давно уже

загинула, зденаціоналізована валуєвими, столипіними,

Сталіними, брежнєвими і, зрештою, горбачовими: її задуши

ла б русифікацією і фізичним мором Московія. Бог залишив

частину України — Галичину — в легшій, австрійській і

польській неволі, де панувала скупа, а все ж таки елементар

на демократія, і в ній мали можливість вирости духовні й

політичні провідці... (Р. Іваничук).

II. Напишіть короткий твір-роздум про те, як і чому Україна по

вернула свою незалежність. Власні назви, як би вони не писали

ся, підкресліть.

ФОНЕТИКА і ПИСЬМО

§ 16

Транскрипція і транслітерація

36. Користуючись англо-українським словником, порівняйте на

писання та звучання англійських географічних назв в англійській

і українській мовах. За яким принципом їх передано?

Arizone — Аризона, Boston — Бостон, California — Калі

форнія, Canterbury — Кентербері, Colorado — Колорадо,

Greenwich — Гринвіч, New Jersey — Нью-Джерсі, Wakefield —

Уейкфідд, Washington — Вашингтон.

37. Прочитайте текст. Дослідіть, як транскрибовано в ньому

іншомовні слова, і зробіть висновки.

Мене найбільше вражає в Києві, коли хтось, зачувши, що

я розмовляю українською мовою, здивовано витріщає на ме

не очі: “Серпень? А что такоє серпень?” і вписує у квиток

“сентябрь”. Або ще такі перли: “Говоріте по-чєловєческі”,

“Сколько лет в Києве, пора уже научіться культуре”, себто

“говоріте по-чєловєческі”. Побував із дружиною на базарі,

вона просить: “Покажіть мені, будь ласка...” У відповідь:

“Как я нєнавіжу етот свінскій язик”... Зізнаюся, під час не

давнього перебування в українському районі Торонто я по

чувався більше в Україні, ніж на київських вулицях.

Це важка й сумна спадщина минулого. Зневажання своєї

мови й культури, постійне загравання перед кимось силь

нішим, багатшим, чи то росіянин, чи представник якогось

куцого фонду з Америки, Канади чи Європи. Інші народи

також мають свою непросту історію, хоча задля справедли

вості треба зазначити, що у XX столітті Україна пережила

справжнє пекло, ім’я якому — геноцид. Але інших народів

історія навчала, завдяки їй вони захищалися. Скажімо, СІЛА

за свою історію пережили жорстоке гноблення чорношкірих

і важко звільнялися від цієї спадщини. До цього часу цей

процес не закінчено. Але нині будь-яке зневажливе слово,

некоректний вчинок викликають негайний осуд громадсь

кості й блискавичну дію закону. Одна з найганебніших

сторінок в американській історії стосується племені черокі,

одного з найрозвиненіших східних індіанських племен, яких

змусили 1835 р. переселитися з рідної землі в Північній Ка-

роліні й Джорджії в Оклахому, звідки я родом. Цей шлях

Приголосні: вимова і правопис

назвали “дорогою сліз”, оскільки тисячі індіанців загинули

на цій дорозі від холоду, голоду і хвороб. Десь цією дорогою

йшов і мій далекий предок (Джеймс Мейс).

♦> Довідки. Торонто — Toronto. США — USA. Черокі — Cherokee. Пів

нічна Кароліна — North Carolina. Джорджія — Georgia. Оклахома —

Oklahoma. “Дорога сліз” — “tear-way”. Джеймс Мейс — Jams Mays.

Приголосні:

вимова і правопис

§ 17

Система приголосних фонем

38. У таблиці цифрами вказано кількість приголосних фонем

різних розрядів у слові. Накресліть таку саму таблицю і само

стійно розберіть за фонемним складом ті самі слова, а потім

звіртеся з аналізом, поданим у таблиці.

Слово і його

транскрипція

------

За наявністю

голосу й шуму

За місцем перепони

сонорні дзвінкі глухі губні зубні

шиплячі

яблуко [йаблуко] 2 1

1 1 1

—

щоправда [шчоправда]

2 1 2

під’їжджаю

2 3 1

1 1 2

[п’ідйіжджайу]

передзвін [передзв’ін]

2 2 —

нашвидкуруч

1 2

[нашвидкуруч]

міфологія

1 2 1

[м’іфолог’ійа]

працюють

—

1 2

[прац'уйут']

соняшник

—

3 3

[сон'ашник]

запорожець

2 1 2 1

[запорожец']

ФОНЕТИКА і ПИСЬМО

39. Запишіть у три колонки слова, які починаються на: 1) сонор

ний приголосний; 2) дзвінкий; 3) глухий.

Навздогін, час, шків, бур’ян, заздрощі, натщесерце, дзво

ник, товариство, вроздріб, солов’ї, давним-давно, радощі,

жупел, фах, цап, навстіж, ліворуч, завдовжки, тьмяно, дзбан,

мовчки, рушник, потяг, ясени, джерельце, дім, вирій, йод,

кинджал, спересердя, гордощі, зачин, наяву, різьбяр, гуля,

хід, льон, думаю, щоночі, грунт, вранці, джміль, посів.

К л ю ч. З останніх букв виписаних слів має скластися вис

лів, який починається словом: “Тільки ... ”

40. Запишіть у дві колонки слова, які починаються: 1) на зубний

приголосний; 2) на шиплячий приголосний.

Дзьоб, спідлоба, добродій, чуб, щаблі, лід, шквал, хліб,

спочатку, ніж, жаль, чинш, колесо, зорі, ліс, шатро, час, цвіт,

поклик, тінь, джигіт, жолуді.

К л ю ч. З останніх букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Основою будь-якої політики є ... ”

41. Прочитайте текст. Визначте в ньому (принаймні в першому

абзаці) окремо кількість сонорних, дзвінких і глухих приголосних

(подовжені звуки зараховуйте як два) і знайдіть відсоткове спів

відношення між ними.

З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової

літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе на

уку віків і мають для народу значення заповітне. До таких

належить “Кобзар”, книга, яку народ український поставив

на першому місці серед успадкованих з минулого національ

них духовних скарбів.

Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї,

складались на тернистих дорогах поетового життя, писались

то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих

ночей Півночі і в пісках пустель закаспійських, під самотнім

сонцем вигнання... Книга формувалася поступово, рік за ро

ком, формувало її саме поетове життя, і все найістотніше із

цього життя, з великого життя українського кріпака Тараса

Шевченка — від його юності й до останнього подиху —

увібрав у себе цей класичних розмірів томик, збірник поезій,

що його в хвилину творчого осяяння було найменовано

“Кобзарем”. Відтоді, впродовж багатьох десятиріч, книга ця

буде настільною для кожного українця (О. Гончар).

Приголосні: вимова і правопис

Сонорні, дзвінкі

і глухі приголосні

42. Запишіть у дві колонки слова: 1) зі вставленою буквою з;

2) зі вставленою буквою с.

Насправді, ..цідив, ..сипати, ..повз, ..сох, небезпечно,

..трим, ..ковзко, ро..пад, ро..сунути, ..худ, ро..квіт, ..відусіль,

..фотографувати.

К л ю ч. З останніх букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Мода — це те, що ...”

43. Доберіть з дужок потрібні букви. Запишіть у дві колонки сло

ва: 1) зі вставленим глухим приголосним; 2) зі вставленим

дзвінким приголосним.

Про(з, с)ьба, спов(з, с)ти, во(г, х)ко, одя(г, х)ти, фу(д,

т)бол, а(г, х)кати, поле(г, х)шено, боро(д, т)ьба, зм’я(ґ, к)ши-

ти, збі(г, х)ти, ва(ж, ш)ко, мабу(д, т)ь.

К л ю ч. З других букв виписаних слів мають скластися два

слова, пропущені у вислові: “Час — ... вічності”.

44. І. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому слова, написання яких

певною мірою не збігається зі звучанням, і випишіть їх. Поясніть

їхнє написання.

Я давно замислююсь над своєю життєвою позицією і

все шукаю образу, що її б узагальнив. Якось влітку поба

чив на мості зграйку дітлахів. Вони жбурляли у воду крихти

хліба. Зацікавився, підійшов ближче. Сонце нагріло де

рев’яну основу мосту, і вода в затишку вирувала од мальків.

Голодні клубки кидались на кожну крихту хліба, відштов

хували один одного, сплітались у чорний вихор, здіймали

піщану бурю на дні, одне слово — пристрасті, пристрасті,

пристрасті.

І раптом над тією колотнечею, над тією боротьбою за

існування з’явилася крихітна халабудка слимака. Іскристі

хвильки бавно погойдували халабудку, а він собі лежав у ко

лисці, випроставши назустріч сонячному теплу крихітні

ріжки, і, здавалося, мудро та ласкаво всміхався світові: ні

зла, ні спраги, ні пози. І погойдався собі на хвилях далі, пев

но, сам не відаючи куди. Але хіба ми, люди, знаємо, до яко

го берега нас несе? Декому здається симптоматичним (і ми

ФОНЕТИКА І ПИСЬМО

освічені!) порівняння зі слимаком, його, бідного, борзописці

вже давно в обивателі записали. Хай собі.

А може, я вас навмисне дратую?.. Під настрій... (В. Дрозд).

II. Поміркуйте про власну життєву позицію. Свої міркування за

пишіть. Слова, написання яких певною мірою не збігається зі

звучанням, підкресліть.

§ 19

М’які і тверді приголосні

45. Запишіть у три колонки слова: 1) з м’яким приголосним;

2) з пом’якшеним приголосним; 3) у яких усі приголосні тверді.

Підсумок, тепер, гніт, тягар, бильце, мілко, марево, офі

цер, голуб, зяб, сівба, коровай, обжинки, щілини, щит,

хрящ, діло, навскіс, загін, маїс, ночви, віконце, ниць.

К л ю ч. З останніх букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Робота роботою, але ...”

46. І. Прочитайте текст. Знайдіть слова з м’якими й пом’якшени

ми приголосними та поясніть, як ця їхня ознака кожного разу

позначається чи не позначається на письмі. Випишіть по сім

прикладів на обидва випадки.

Одеський замок — одна з наймогутніших твердинь, що

оперізували колись недоступним ланцюгом від Кам’янця до

Кременця креси Галицько-Волинського князівства — впав

під натиском польської інвазії останнім — 1431 року. Тоді й

закінчився славний період русько-української незалежності,

і аж донині — протягом п’яти з половиною століть — Ук

раїна відвойовувала самостійність, водно міняючи вогне

пальну зброю на зброю мислі, яка не дала народові зде

націоналізуватися і, як субстанція духовна, що не підлягає

знищенню, весь час працювала на створення держави.

Тяжка то була наша дорога до свободи і в історії народів

світу — унікальна — мабуть, жоден інший народ, перебува

ючи стільки часу в залежності, не зумів у боротьбі за вижи

вання зберегти ідею державності; така ідея, готова кожної

миті реалізуватися, могла втриматися при житті лише завдя

ки природному інтелекту нації, здатному розвиватися в най-

несприятливіших умовах.

Приголосні: вимова і правопис

Це наше національне вміння моментально міняти вогне

пальну зброю на духовну стало концепцією всього циклу

моїх історичних романів, яких я мав на час знайомства з

Олевськом два і в яких, можливо й підсвідомо для мене,

чітко проступили контури ідеї “меча і мислі”... (Р. Іваничук).

II. Поміркуйте про роль інтелектуалізації суспільства в його роз

витку. Міркування запишіть. Слова з м’якими приголосними

підкресліть.

§ 20

Вживання м’якого знака

47. Запишіть у дві колонки слова: 1) зі вставленим м’яким зна

ком; 2) без вставленого м’якого знака.

Зненац..ка, куз..ня, різ..бяр, сниш..ся, український, без-

бат.ченко, спіз..нілий, дон..чин, промін..чик, близький,

лар..ки, ц..віркун, винос..ся, здійс..нювати, повір..те,

СНИТ..СЯ, ЧЄС..КИЙ, ОПІС..ЛЯ, спал..ня, коростен..ський, по-

нян.-чити, цвірінькати, здат..ність, діяльність, підніс..ся,

обійс.тя, брин..чати, с..ніг, кин..сь, утр..ох, велетен..ський,

Т..МЯНИЙ.

Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Людина може повірити в неможливе, але ...”

48. І. Прочитайте текст. Знайдіть слова, у яких написання або

відсутність м’якого знака регулюється правилами, і поясніть їхній

правопис. Випишіть по сім прикладів на обидва випадки.

Дорога — наче нитка, що розмотується, і кінця їй не вид

но ні в минулому, ні в майбутньому. Зараз пахне порохом,

прибитим росою, густим духом лопухів із узбіч, ізжовтілою

лободою, щирицею, засохлими коров’ячими кізяками, — по

ній ми прийшли з мороку віків і йдемо в морок віків. А обіч

цієї дороги стоять хати, в хатах сплять люди, їм сниться їхнє

життя, сниться смерть, сняться кури чи свині, а то й вітер із

лісу присниться або страх, біда, жахи всякі, — мало що мо

же приснитися здоровій людині. Як на землі, так і в землі ле

жать їхні предки, лежать пращури, які теж сплять, але сплять

уже сном землі, води, піску, і їм сниться те, що сниться воді