Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

ФОНЕТИКА і ПИСЬМО

насушила”. — “Добру науку й собі переймай”, — сказав бор

сук. Наступного вечора борсучок каже: “Бачив, як кажан по

вис догори ногами й спить”. Борсук застеріг його: “А пога

ний приклад віддалік обминай” (/. Ющук).

§ 35

Розрізнення фонем о та у

87. Запишіть у дві колонки слова: 1) зі вставленою буквою у; 2) зі

вставленою буквою о.

Спростовання, угруповання, короткуватий, озвуч..вати,

ябл..ко, л..пух, марм..р, пл..дючість, звор..шити, гл..хнути,

рят..вати, к..зуля, з'єднувати, змарн..вати, ос..ружний, со

лодкуватий, оснащ..вати, дяк..вати, сух..путний.

Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Проголосувавши на виборах, ми потім ...”

88. І. Прочитайте текст. Знайдіть слова, яких стосуються прави

ла написання о та у, випишіть їх. Поясніть їхній правопис.

У нашім асфальтованім дворі росте яблуня. Під яблунею

стоїть зеленувата лава. Я сидів на тій зеленуватій лаві. З яб

луні опадав цвіт, білі пелюстки мерехтіли в повітрі, наче сні

жинки. По синьому небі пливли білі хмари.

Сусідська дівчинка років чотирьох гралася в пісочниці з

лялькою. Лялька відмовлялася сидіти на краю пісочниці.

— Ось я покличу Бабая, — мовила дівчинка, дивлячись

кудись убік, повз мене і наш будинок.

Я підійшов ближче.

— Василинко! А який він із себе, Бабай?

— Бабай? — По її обличчю майнула тінь. — Так він вели

кий, страшний і п’яний...

— А ти ніколи не малювала Бабая?

— Ні, не малювала, — сказала дівчинка.

— А може, намалюєш?

— Так нема ж паперу.

— Так ти на асфальті...

Сусідка з балкона гукала до мене, я щось відповідав,

здається, усміхався, а бачив лише Василинку — вона шукала

крейду, тоді присіла навкарячки на доріжку і водила рудува

тим шпарунком по сірому, вчовганому асфальту (В. Дрозд).

Голосні: вимова і правопис

II. Складіть і ви подібну розповідь, вживаючи, по можливості,

слова, пов’язані із розрізненням фонем о та у.

§ 36

Позначення голосних

у російських власних назвах

89. Запишіть у дві колонки прізвища російського походження: 1) зі

вставленою буквою /; 2) зі вставленою буквою и.

Од..нцов, Нов-.ков, Сп..ров, Рогоз..н, Абрикосов, Ут..н,

Пр. .валов, Б..біков, М..ролюбов, Амел..н, Остр..н, См..рнов,

Ютк..н, Креш..н, Рад..щев, Кап..тонов, Уборев.л, Стьопк..н,

Голиц..н, Жил..н, Ум..слов.

Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Треба спочатку бути поганим громадянином,

щоб... ”

90. Запишіть у дві колонки прізвища російського походження: 1) зі

вставленою буквою є; 2) зі вставленою буквою е.

Столетов, Нікола..в, Анн..нков, Ріхт..р, Скитал..ць,

Одо..вський, Сл..пцов, Подьяч..в, М’ятл..в, Плещ..єв, Пи

сар..в, Скобел..в, Ломт..в, Андр..єв, Аг..єв, Лєрмонтов,

Янг..ль, Мац..єв, Кон..в, Зв..рев, Єс..нін, Ст..панов, Лість..в,

Кам..нєв, Анг..ліна, Сн..гірьов, Д..ржавій.

Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закін

чення вислову: “Чекають свого часу лише ... ”

91. Випишіть російські власні назви й поясніть їхній правопис.

1. Він [Лазаревський] тільки знав, що це Шевченко — той

Дивовижний чарівник слова, який вперше примусив рідну

українську мову звучати з такою ж силою і красою, з якою

зазвучала російська мова під чарівним пером великого Пушкіна

і Лєрмонтова або німецька у вогненних строфах Фрідріха

Шиллера. 2. Шевченко, певно, зацікавив Герна. Він довго

розпитував Тараса Григоровича про Україну, про Академію

художеств і Брюллова, про Венеціанова, Тропініна та Щед-

ріна... 3. Тим часом писар Лаврентьев за допомогою баталь

йонного фельдшера почав оформляти новоприбулого. 4. Меш

ков навмисно вийшов на плац, щоб поговорити з цим дива

ФОНЕТИКА і ПИСЬМО

куватим Шевченком, про якого чомусь так піклується і пол

ковник Матвеев, і генерал Федяєв, і інші начальники з

Оренбурга. 5. Писав Сажину, Лизогубові, писав Плетньову й

Далю, Григоровичу й Гребінці. 6. І поки Чернишов читав

перший лист, Плетньов розпечатав конверт, принесений

ним, і теж заглибився в читання. 7. У своїх листах Лизогу

бові та Рєпніній Шевченко писав, шо навесні його, мабуть,

надішлють в експедицію на Аральське море. 8. Фельдфебель

Лаптев вийшов з юрти, подивився на небо й на степ і по

слав унтера Злинцева доповісти майорові. 9. Потім Макшеєв

почав розповідати літературні новини минулої зими, про те,

як він познайомився у Петрашевського з талановитим пись

менником Достоєвським та поетом Плещеєвим. 10. Звичай

но, сьогодні їм обом згадався і Щепкін, і Каратигін, і Глин

ка, і Гулак-Артемовський, і багато інших діячів мистецтва.

11. Бутаков з Макшеєвим поїхали на берег для зйомки, а

штурман Поспелов з Істоміним взяли рушниці і пішли по

лювати (3 те. 3. Тулуб).

§ 37

Позначення голосних

в інших слов’янських власних назвах

92. Прочитайте прізвища західно- і південнослов’янських пись

менників. Випишіть по кілька прикладів для ілюстрації правил пе

редачі голосних у західно- і південнослов’янських власних назвах.

І. Західнослов’янські письменники

Лужицькі: А. Зейлер, Я. Барт-Цишинський, Я. Лоренц-

Залеський, М. Кубашець, Ю. Брезан, Ю. Млиньк.

Польські: Я. Кохановський, ПІ. Шимонович, С. Конарсь-

кий, С. Сташиць, І. Красицький, Ф. Карпінський, А. Міцке-

вич, А. Мальчевський, Ю. Залеський, С. Гощинський, Ю. Сло

вацький, Ц. Норвід, Л. Кондратович, Ю. Коженьовський,

Е. Ожешко, Б. Прус, Г. Сенкевич, М. Конопницька, Ю. Тувім,

Я. Івашкевич, К. Галчинський, Ю. Брандис, Ю. Пшибось.

Словацькі: М. Раковський, Г. Гавлович, Я. Коллар, П. Ша-

фарик, А. Сладкович, П. Гвездослав, С. Гурбан-Ваянський,

Я. Єсенський, Ш. Крчмера, П. їлемницький, Я. Понічан,

В. Мінач.

Милозвучність української мови

Чеські: К. Сабіна, Й. Тил, Б. Немцова, Я. Неруда, А. їрасек,

К. Гавлічек-Боровський, ї. Волькер, Я. Гашек, І. Ольбрахт,

М. Майєрова, Ю. Фучик, К. Чапек, Я. Єсенський, К. Седла-

чек, В. Ржезач, Я. Дрда.

II. Південнослов’янські письменники

Болгарські: Д. Чинтулов, Л. Каравелов, X. Ботев, І. Вазов,

Єлин-Пелин, А. Константинов, Д. Благоєв, X. Смирненсь-

кий, Е. Милев, Н. Фурнаджієв, Н. Вапцаров, С. Минков, А. Ка-

ралійчев, Є. Багряна, Д. Методієв, Н. Зидаров.

Македонські: К. Миладинов, Г. Прличев, К. Рацин, Б. Ко-

неський, А. Шопов, С. Яневський, Г. Тодоровський.

Сербські: Д. Обрадович, В. Караджич, П. Негош, Б. Ради-

чевич, Й. Йованович-Змай, Дж. Якшич, Й. Ілич, Й. Дучич,

Р. Доманович, Й. Попович-Стерія, С. Сремац, Б. Нушич, О. Да-

вичо, 1. Андрич, Д. Максимович, М. Црнянський, Б. Чопич.

Словенські: Ю. Далматин, А. Лингарт, В. Водник, Ф. Пре-

шерн, Ф. Левстик, Й. Стритар, Я. Трдина, Я. Керсник, А. Аш-

керц, І. Цанкар, О. Жупанчич, Й. Мурн-Александров, Т. Се-

лишкар, Ф. Бевк, Б. Крефт.

Хорватські: І. Гундулич, Н. Ветранич, Д. Палмотич, П. Зринсь-

кий, А Качич-Міошич, М. Релькович, І. Мажуранич, А. ПІеноа,

А. Ковачич, К. Джальський, А. Харамбашич, А. Цесарець,

М. Крлежа, В. Назор, Ю. Каштелан, В. Парун, М. Божич.

Милозвучність

української мови

§ 38

Усунення збігу голосних

і приголосних звуків

93. Запишіть підряд словосполучення: 1) у яких нічого не треба

виправляти; 2) у яких потрібно виправити порушення милозвуч

ності мови.

Сховав у серці, гвіздком в голові сидить, скоріш всього,

горобці в голові цвірінькають, шлюб взяти, мале і велике,

стоїть в одному ряду, острів у океані, біс ізлизав, двоїться в

7Я

ФОНЕТИКА і ПИСЬМО

очах, отож-бо і воно, бити себе у груди, душею й тілом, нате

і мій глек, рвати і метати, внести у вуха, стоїть більмом у оці,

хоч в вухо бгай, не в ті взувся, крапля у морі, в’їлась у пам’ять.

Ключ. З других букв перших слів виписаних словоспо

лучень має скластися закінчення вислову: “У добрій книзі біль

ше істини, ніж ...”

94. Доведіть, що вживання і після попереднього голосного в пода

них реченнях відповідає законові милозвучності української мови.

1. Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Ле

ся Українка). 2. А тут раз, два і в дамках (В. Кучер). 3. Попідтин

ню сіромаха і днює й ночує (Т. Шевченко). 4. Походив я до неї

весну й літо, а після Покрови і весілля згуляли (М. Олійник).

5. Хтось, проскакавши мимо них, на ходу зірвав з Блаженка

шапку і пошпурив її далеко вбік (О. Гончар).

95.1. Проаналізуйте поданий текст з погляду використання в ньому

фонетичних засобів милозвучності, зокрема чергування у—в, і—й.

В один із серпневих днів того-таки 1911 року він справді не

міг знайти ладу в накопиченні рахунків, що лежали перед ним.

Дивився на них порожніми очима, потім звівся, коротко по

слався на нездоров’я і вийшов з приміщення, в якому просидів

майже сім років. На вулиці озирнувся й побачив замість двопо

верхового будинку непрохідну й безводну пустелю. Тихе світло

осяяло його, здавалося, в нутрі його почав горіти світильник,

що й заповнював його отим прозірчастим сяйвом. Ішов через

вулицю і не бачив цієї вулиці. Довкола неслись екіпажі,

проїхав, гуркочучи, трамвай, і обличчя пасажирів, які дивили

ся крізь шибки, були виблідлі й напівпрозорі... Спустивсь у

глибоку, заставлену зусібіч скелями долину і вже тут, присівши

на камінь, збагнув, що світла йому всередині побільшало. Зда

лося йому, що все навколо різко освітилося, сяйво те поплив

ло з неба і все єство його почало насичуватися дивовижним

яскравим спокоєм. Всі чуття його обернулись у це єдине — на-

слухання й теплу радість. Бачив скелі, що нависали навколо,

безладно громадячись одна на одну, відчував небо, шо наче

приспустилось і лягло йому на душу; пізнав раптом увесь світ,

засіяний тим-таки світлом, повний гармонії, але сплетений у

надзвичайно складний вузол. Здавалося, душа його розши

рюється, роблячись безмежно широкою; відчув пульс дня, що

ожив тут, на цій землі, — з’єднання всього живого, неба й

Милозвучність української мови

землі, води й землі, а також води й неба — чудовий вогонь за

палював усе це, напоюючи й живлячи (Вам. Шевчук).

II. Опишіть свої враження від вулиці, місцевості чи якогось пред

мета, які видалися вам раптом якимись незвичайними, небуден

ними, строго дотримуючись при цьому закону милозвучності ук

раїнської мови.

§ 39

Інші засоби милозвучності

96. Прочитайте сонет. Зробіть висновок про звукописні можли

вості української мови.

Сім струн сумують серед світу,

Сміються сім, співають сім...

Сімом сим струнам споловіти —

Спів — сивосум, спів — світлосинь.

Сім слів, сім слив, сміються сім, сумують,

Сім слів синіють сливно, сім синінь...

Сміється сміх. Сумує сум. Самує

Сам Саваоф... Сім самоспалень, сім спасінь...

Сумління спопеля стовічні стигми.

Сіромі скаржно скавучить стилет.

Сміється сум, сумує сміх... Сонет

Сейсмічно-свічно, сумно-стумно стигне.

Сім струн, сім слів, сім співів, сім світінь...

Світ — сонях. Світовид-світ — світ світів.

(А. Мойсієнко)

97. Прочитайте текст і простежте, які засоби милозвучності (зок

рема й алітерації та асонанси) використано в ньому. Свої спос

тереження оформіть у вигляді реферату.

Там, за горами, давно вже день і сяє сонце, а тут, на дні

міжгір’я, ще ніч. Простерла сині крила і тихо вкрила одвічні

бори, чорні, похмурі, застиглі, що обступили білу церковцю,

немов черниці дитину, і пнуться колом по скелях усе вище

та й вище, одні по других, одні над другими, до клаптя не

ба, що таке невелике, таке тут синє. Бадьорий холод сповняє

сю дику чашу, холодні води спадають по сірих каміннях, і

ФОНЕТИКА І ПИСЬМО

п’ють їх дикі олені. В синіх туманах гомонить Алма, й купа

ють у ній сосни свої кострубатії віти. Сплять іще велетні го

ри під чорним буком, а по сірих зубцях Бабугану повзуть,

мов дим густий, білії хмари.

На дні міжгір’я тихо, похмуро. Лиш кволі жалібні згуки

монастирського дзвона сумно лунають у долині.

Монастир уже не спить. Із келії матушки ігумені виско

чила келійниця і кидалась по подвір’ю, мов тороплена. Сест

ра Аркадія, скромно спустивши вії над пісним видом, спіши

лась до матушки з букетом троянд, іще мокрих від роси. Її

проводжали лихі погляди стрічних черничок. Із літньої кухні

дим бухав хмарою, а послушниці, в темних одежах, блукали

по двору, ліниві і заспані. В білій капличці, де в кам’яну ча

шу стікала цілюща вода, рівно горіли, мов золоті квіти,

свічки, запалені кимсь із богомольців (М. Коцюбинський).

98 (підсумкова вправа). Підготуйте й прочитайте реферат на од

ну із запропонованих тем.

1. Закономірності у творенні звуків української мови.

2. Сприймання й ідентифікація фонем української мови в

процесі спілкування.

3. Розбіжності між звуками й позначуваними ними фоне

мами української мови.

4. Особливості правопису української мови.

5. Випадки невідповідності між фонемами і буквами ук

раїнської мови.

6. Система чергувань приголосних та голосних в ук

раїнській мові.

7. Зміни фонем у мовленнєвому потоці як дія закону ми

лозвучності української мови.

ЛЕКСИКА

Лексикологія

§ 40

Лексика і лексикологія

99. І. Прочитайте висловлювання про слово. У чому, на вашу

думку, полягає сила й багатство мови?

I. 1. Ну, що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш

нічого. А серце б’ється — ожива, як їх почує. 2. Возвеличу ма

лих отих рабів німих. Я на сторожі коло їх поставлю слово (З

те. Т. Шевченка). 3. Слова — полова, але вогонь в одежі слова —

безсмертна, чудотворна фея, правдива іскра Прометея (/. Фран-

ко). 4. О слово рідне! Шум дерев! Музйка зір блакитнооких,

шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев...

(О. Олесь).

5. Ой яка чудова українська мова! Де береться все

це, звідкіля і як? Є в ній ліс — лісок, лісочок, пуща, гай,

діброва, бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак! 1 така ж

розкішна і гнучка, як мрія. Можна “звідкіля” і “звідки”, мож

на і “звідкіль”. Є у ній хурделиця, віхола, завія, завірюха, хур

товина, хуга, заметіль... (О. Підсуха).

II. Мово рідна! Ти ж — як море — безконечна, могутня,

глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає

кінця-краю. Мільйонноголосо бриниш говірками, а вони шум

лять, і дзвенять, і б’ють у наші груди, мов хвилі морські — в

берег.

Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам’ять тисячоліть, і

зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів твоїх

У годину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і

крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу —

ЛЕКСИКА

його щирість і щедрість, радощі й печалі, його труд, і піт, і

кров, і сміх, і безсмертя його. Арфо серця мого! Люблю за

журу пісень твоїх, і невмирущий оптимізм гумору твого, і

музику слів твоїх. Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагат-

ший і найдужчий у світі, без тебе — перекотиполе, що його

вітер несе у сіру безвість, у млу небуття. Твердине моя, і за

хисток, і гордість, і розрада в годину смутку! Люблю тебе і в

гніві, коли ти клекочеш, як вулкан, і гримиш громами на во

рогів, і вбити можеш словом єдиним, як блискавкою. Люб

лю і твою ніжність, ласкавість, лагідність, коли ти одним-

однісіньким словом зігріваєш, мов сонцем, і підносиш над

хмари та між зорі, і повертаєш до діяння, до життя, наснаго

моя і мудрий вічний вчителю мій (С. Плачинда).

II. Поміркуйте про значення слова в житті людини. Свої міркуван

ня запишіть.

Слово і його лексичне значення

§ 41

Слово як одиниця мови

100. І. Прочитайте різні визначення слова. Чим вони подібні? Чи

всі ознаки слова враховано в цих визначеннях?

Про неможливість визначення слова говорив Е. Сепір:

“Перша наша спонука — визначити слово як мовний символ,

що відповідає певному поняттю. Але... подібне визначення не

мислиме”. А російський мовознавець Л. В. Щерба, який вив

ченню слова присвятив значну частину своїх праць, засумнівав

ся загалом в існуванні такого поняття: “Насправді, що таке сло

во? Я думаю, що в різних мовах це буде по-різному. Із цього,

власне, виходить, що поняття “слово” загалом не існує”...

Більшість же мовознавців уважають, що слово — найкон

кретніша мовна одиниця, основна і базисна. Мова — це насам

перед мова слів, а не форм чи звуків. Тому-то спроби дати

дефініцію слова не припиняються. Наведемо деякі з визначень:

“Слово — найважливіша одиниця мови, яка позначає яви

ща дійсності та психічного життя людини і звичайно однако

во розуміється колективом людей, які розмовляють однією

мовою й історично пов’язані між собою” (Р. О. Будагов).

Лексикологія

“Слово — граничний складник речення, здатний безпосе

редньо співвідноситися з предметом думки” (О. С. Ахманова).

“Слово — найменша смислова одиниця мови, вільно відтво

рювана в мовленні для побудови висловлювань” (Б. М. Головін).

“Слово — мінімальна структурно-семантична одиниця

мови, яка виражає своїм звуковим складом поняття про

предмети, процеси, явища дійсності, їхні ознаки чи відно

шення між ними, вільно відтворюється в мовленні і служить

для побудови висловлювань” (Д. І. Ганич, І. С. Олійник).

“Слово — оформлена за нормами даної мови, неподільна

на менші подібні єдності мовна одиниця, що складається із

звука чи комплексу звуків і називає певні предмети, проце

си і явища об’єктивної дійсності та їх ознаки, або тільки вка

зує на них чи на відношення між ними, або виражає емо-

ціонально-вольові прояви” (Є. В. Кротевич, Н. С. Родзевич).

Як бачимо, для всіх визначень спільним є акцентування

на смисловому аспекті слова (щось позначає). Інші ознаки

визначень не збігаються (М. Кочергам).

II. Проаналізувавши ці та інші визначення слова, сформулюйте

власне визначення його й запишіть.

101. І. Прочитайте речення. На підставі цих прикладів поміркуй

те про те, як виникають нові слова, як вони набувають певного

значення.

1. І я згадав, що часом у народі звуть журавля веселиком,

щоб він веселощі, а не журбу приносив (М. Рильський). 2. — Наш

шлях буде довгий, як отой Чумацький Шлях, що на небі! —

А чому він Чумацький? — спитала Катря. — Бо показує до

рогу чумакам до Криму (В. Малик). 3. Слово москаль похідне

від назви столиці, тому не може вважатися образливим. Ад

же більше підстав для образи має той народ, якого в

слов’янських мовах називають німцями (О. Грипів). 4. За по

дібністю з’явилися значення “кулястий плід окремих рослин

на кінці стебла” в слові головка (головка маку, головка капус

ти), “відгалуження ріки” в слові рукав (рукав Дніпра), “міс

це, де сходяться дві зовнішні сторони якогось предмета” в

слові ріг (ріг будинку, ріг вулиць), “нерухома відносно корпу

су плоска поверхня літака, що підтримує його в повітрі під

час польоту” в слові крило (крило літака) (М. Кочергам). 5. При

родне явище, що характеризується як “рвучкий круговий рух