Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

ЛЕКСИКА

— А ще пригадую, була я вже величенька, коли лагодили

чи то клали залізницю та й у нас мешкали чотири робітни

ки аж із Золочева. Був з ними один старший чоловік, вуса

тий такий. Він файно казки розказував. Казки, пісні я відра

зу схоплюю. Найбільше-таки від діда й від баби перейняла.

Вони дуже людей любили. До нас щовечора сходилися ве-

чорничити: жінки й дівчата вишивали, пряли, шили, а

хлопці й газди з молодої житньої соломи капелюхи плели.

Бувало, казка за казкою точиться про дурних Іванів, відьом,

упирів, співають, видумують усілякі ігри, сміються, грають...

Дід любив розповідати на вечорницях, як він мою маму віну-

вав (С. Пушик).

II. Розкажіть, коли ви полюбили казку, пісню, хто вам у цьому до

поміг. У розповіді використовуйте також слова, характерні для

місцевого діалекту. Розповідь запишіть.

§ 63

Соціальні діалектизми

148. Прочитайте текст. Знайдіть лексеми з соціальним забарв

ленням певної епохи. Поясніть їхнє значення і призначення в

тексті.

Ще влітку різонуло серце гасло “Україна — зона вільна

від НАТО”. Справа не в НАТО, лякає самовизначення “зо

на”. Частина України досі живе в Зоні, її ж вивершує та бо

ронить. Це реставрований довгобуд із незмінною суттю і ста

лими суспільними стосунками у бараках: вертухаї, стукачі,

блатний сходняк і прості зеки. Совєтський Союз описувала

теорія двох зон — малої та великої: у малій перебували зеки,

у великій — решта населення. Еліти її ділилися на дві групи

"блатних” і “політичних”. Агресивна босота, організована

вигризати владу, брешучи в очі, і закривавлена інтелігенція в

розбитих окулярах, нездатна навіть пробелькотіти, хто ж вса

див швайку в спину. Попри те, що інтелігенції формально

більше, блатні все одно почувалися комфортніше. Бо блатні

є системотворчою частиною, і ролі поділені лишень фор

мально — гебня тримає прапор, а блатні “дерибанять”, їй

“відстібаючи”. Мета ж в адміністрації й урли була спільна —

110

Лексикологія

задушити, замочити, затовкти під нари слабких, але недоби-

тих учителів, лікарів, священиків, військовиків, інженерів чи

звичайних трудяг. І не важливо, яку формально назву має ця

Зона — совєтський чи постсовєтський союз, адже йдеться про

ті самі принципи стратегічного управління (А. Борковськиії).

149. І. Прочитайте текст. Спробуйте розкрити етимологію наве

дених у ньому професіоналізмів.

Напевне, більше слід приділяти уваги професійній лек

сиці, котра дає уявлення про великий історичний шлях наро

ду. Мова народу-трудівника повинна зайняти належне місце в

словникових Луврах. Причому з фіксуванням професійної

лексики слід поспішати: у зв’язку з розвитком промисловості

деякі ремесла стають рідкісними, а то й зовсім щезають, а з

ними можуть канути в лету й прекрасні, тисячоліттями випле-

кані слова-терміни. Тому нині велику справу роблять ті мо

вознавці (зокрема — молоді), котрі вивчають професіоналізми

українських говірок. Цікаві тут знахідки, скажімо, в коваль

ській лексиці: киян, понеділок, глухар (великий молот), гемер,

гангамер, чакун (молот з одним бійком), ручнйк, проходка, цвя-

ходер (менші молотки), рубало, обжймка, споддк, обтйнок, жо-

лобійка, канавушник, вибивач, рогоруб, розкувач, одтинач, ско-

белка, лопдк, прижйм, ланцдк, сапун (різний ковальський інст

румент) — чи в лексиконі лісорубів: вершана, совало, білана,

варда, обертйн, карбівнйк, коровая, бутинок, лушниця, бдкор,

вужва, гопстолець, лупір, шляху вати, числувати та інші терміни

лісообробних процесів, інструментів, частин дерева тощо. А

яка образна й розмаїта українська народна метеорологічна

лексика: кипінь і тріскун (люті морози), дкидь (сніг на гілках

дерев), кить і кидь (свіжий глибокий сніг), клапун і клапцай

(клапнистий сніг), грозовйк, гречкосмал, різун, рипун, хмаролбм,

холодун, гримдта, хляпдта, веселиця, громнйця, повітрйця, від-

зймок, поледйця, вербовйця, віхтелйця, лихач (різні вітри, хурде

лиці тощо), гимзячка, мерчачка, кураха, дпадь, смеж, обновець

(дощі), а ще — телячий сніг, ягнячий сніг, стрижачий сніг (пізні

весняні сніги).

Скільки розкішних словесних діамантів розсипано поза

одинадцятитомником! (С. Плачинда).

II. Якщо вам трапиться нагода, запишіть від фахівців бодай кіль

ка професіоналізмів і розкрийте значення кожного з них.

111

ЛЕКСИКА

§ 64

Застарілі слова і неологізми

150. І. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому рідковживані слова й

з’ясуйте їхнє значення. З якою метою вжито їх?

Уже зовсім розвесніла над Києвом блакить. У білому ма

реві овидів танули журавлині ключі. Об піщану рінь дзвінко

хлюпала тепла хвиля Дніпра. Гомоніли знову пташиним

гвалтом гаї і ліси. Княгиня повагом простувала стежиною до

своєї церквиці, і знову здалося їй, що такого квітіння й п’ян

кого трунку над цією землею вона ще не бачила. 1 такого

нестримного сміху дівочого чи полохливої задуми в очах па

рубків ще не було. 1 навіть старець, зіпершись на ковіньку,

ні з чого усміхався до неба, і дитя завмирало від якогось но

вого відчуття, що приносила весна. Відчувала, що навіть во

на, зачаєна в свої високі думи і притлумлені жадання, насто

рожена до світу і заклопотана нелегкими державними справа

ми, раптом огледілась довкола себе і ні з сього ні з того роз

м’якла душею й також усміхнулась до весняного неба.

Але це була тільки мить. Уже наступної миті вона суворо

зморщила чоло і нижче натягла на очі чорну хусту. їй не мож

на розслаблюватися ні духом, ні помислом. Не можна й на

хвильку забути, що вона мусить негайно робити, з ким гово

рити, куди послати двірських чи священиків. Державне кермо

не мусить ні спинитись у своєму русі, ані здригнутись у її ру

ках. Вона ж бо залишає Київ. Уже час рушати до Царгорода!

Туди княгиня йде з великою сольбою

і великими на

діями... (Р. Іванченко).

II. Опишіть приготування княгині Ольги до поїздки в Царгород з

посольством, як ви це уявляєте. Розповідь запишіть, застарілі

слова підкресліть.

151. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому застарілі слова й

з’ясуйте, з якою стилістичною метою їх вжито. Які ще стилістичні

засоби використано у тексті?

Відшуміли баталії футбольні на полях ратних.

Відсвистіли ядра м’ячів над головами буйними.

Відгриміли патріотичні вигуки: “Шайбу! Шайбу!” і контр-

пропагандистські гасла: “Суддю на мило!”

Сольба (старослов.) — посольство.

112

Лексикологія

Справедливість розставила всі м’ячі над “і”...

1 ми, козаки вольні, чесні уболівальники футбольні, вша

новуючи лицарів славних “Динамо” нашого, честь і гордість

футболу отчизни всієї, віримо, що завтра, і прісно, і вовіки

віків вони достойно на всіх полях гратимуть, голи забивати

муть, серця наші звеселятимуть.

А з нагоди свята цього вдаємося до такої акробації — чо

лом б’ємо всевишній федерації, сподіваємо свої мрії і ви

словлюємо надії:

1. Що вона, федерація всевишня, мати рідна всіх команд

наших, не буде, яко мачуха злая, дітей футбольних на синів

і пасинків ділити, одних у чорному тілі тримати, інших —

любити. Бо всі тії футбольні діти — то землі нашої славні

квіти.

2. Враховуючи, що футболіст — не гладіатор, якому су

джено перемогти або головою накласти, не сороканіжка і

навіть не восьминіг, всевишня буде суворо костоломство ка

рати, ревних “майстрів” ноги залізної не тільки з поля, а й з

футболу виганяти (Є. Дудар).

152. І. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому неологізми і з’ясуйте

їхню функцію та значення.

Київ у кожного свій. Києвофоби підкрадаються вночі, ко

ли києвофіли сплять. Перші ведуть на шворці екскаватори,

що ступають гусеницями тихенько, навшпиньках. Другі про

кидаються вранці і бачать: нема шматка Київської фортеці,

нема дитячого майданчика, нема дерева, нема клумби. Один

голий край землі, що стоїть на чотирьох китах чи трьох сло

нах — і навіть між їхніми хвостами вже снує будівельна

техніка...

У Києві, крім бару та більярду, можна сходити в ресторан

та боулінг. Значно проблематичніше знайти книгарню, гале

рею чи навіть випити десь кави — по-простому, без понтів.

Тобто наявні і концерни, що займаються книжками, і вистав

ки з дорогими фуршетами, і генделики, які захмарними ціна

ми давно знівелювали це скромне слівце. Але зникли з карти

міста прості й невибагливі “точки”, “точки”-візитки, “точ-

ки”-пам’ятки, де було все і де тусувались усі. Столиця тяжіє

До “глобусолізації” з наступним перетворенням на один ве

ликий торговельно-розважально-“отупляльний” центр.

113

ЛЕКСИКА

Там не стало магазину “Мистецтво”, там зник магазин

“Ноти”, закрито спеціалізований дитячий книжковий мага

зин, канули в Лету книгарні “Поезія”, “Медична книга”,

“Дружба”. А над тими, що залишилися, нависло банальне

рейдерство. До речі, спав на думку ще один мовно-культур

ний “розмислізм”: чим збагатилась наша мова калинова про

тягом останнього часу? Окрім того ж таки “рейдерства” та

“коаліціади”? Чим збагатилась вона в попередню політичну

добу? “Темниками”? Де наші питомі українські неологізми —

знаки того, що мова живе й розвивається за властивими їй за

конами? Може, все-таки варто зупинити експансію гламур-

них ганчірок та “Віденських булочок” на книжкові крамниці

і почати вчити букви?..

Київ уже не є одним з найзеленіших міст Європи. Київ —

місто-нехлюй, місто-розтратник. Це в Іспанії тамтешні “но-

виє русскіє”, купуючи будинок в історичній частині міста,

мусять питати дозволу влади на ремонт. А про надбудову

вертолітного майданчика на даху свого архітектурного рари

тету вони навіть не питатимуть — знають, що це їх скоріше

відправлять гвинтокрилом у космос, ніж дозволять чинити

таку наругу над загальнонаціональними цінностями. Це в

Австралії власники якої-небудь фазенди не сміють викорчу

вати геть нікому не потрібний баобаб, не спитавши умовно

взятого міського голову абощо... В Києві скоро зеленітимуть

тільки гроші (Я. Лебідь).

II. Перегляньте газети й випишіть з них кілька неологізмів у кон

тексті. Чи всі вони зрозумілі і чи всі потрібні?

Фразеологія

§ 65

Фразеологізми

як особливий вид лексики

153. Прочитайте статтю із “Фразеологічного словника українсь

кої мови” (подано скорочено). Проаналізуйте її будову.

ДУШЕЮ: без шеляга за душею див. шеляга; боліти ~ див.

боліти; відпочивати ~ див. відпочивати; відтанути ~ див. від

танути; всією ~ див. серцем.

114

Фразеологія

душёю і серцем. Самовіддано, щиро. Душею і серцем до Вас

прихильний П. Рудченко (Мирний).

з дорогою (радою) душёю. 1. Охоче, з великим задоволен

ням. [Храпко:] Нуте лиш, я вам оце дільце припоручу. [Пе-

чариця:] Яз дорогою душею, та чи втну його?(Мирний); А я

б і справді з дорогою душею зараз би до вас вибралася, дарма,

що тепер північ і надворі негода (Л. Укр.); — Ось що! — ваго

вито сказав Терентій. — Сьогодні ж пошліть до станового чи

справника за стражниками. Потім на лан потягнуться й ті,

що з радою душею працювали б за полтинник, але їх тримають

страх і верховоди (Стельмах). // 3 готовністю. Вихристюк з до

рогою душею дав би експедиції все, що просять, а то й більше,

але ж така невправка по господарству (Гонч.). Пор.: за мйлу

душу (в 1 знач.).

2. Привітно, з радістю. Домінік був з значного й славного ро

ду князів Острозьких.. Старий Замойський з дорогою душею

був ладен прийняти його собі за зятя (Н.-Лев.); Артем розповів

Христі, що це за родичі, що за люди: щирі, привітні. З дорогою

душею приймуть її (Головко); [Іван:] Як же це ви так, Текле

Митрофанівно ? А я ще думав на квартиру до вас проситись.

[Текля:] То будь ласка, Іване Григоровичу, я з дорогою душею.

Я гостей страх як люблю! (Левада). Пор.: з відкрйтою душею;

з відкритим серцем (у 1 знач.).

154. І. Прочитайте текст. Випишіть фразеологізми. З’ясуйте за

словником їхнє значення і вкажіть, які з них власне фразео

логізми, а які — фразеологічні вирази.

Микита (здалеку). Добривечір, Одарко! (Підійшов ближче.)

Хто це такий?

Семен. Адже бач, що людина!

Микита. Бачу, та хто? (Придивляється і пізнає Семена.)

Де ти у біса взявся?

Семен. А ти, певно, з бісом у добрій злагоді, що й про

ти ночі його згадуєш.

Микита. Ач, який митець! Мабуть, не вспів і перезутись

та швидш до Одарки?

Семен (усміхнувся). Так-так! Захапався, бач, та гаразд і не

підперезався! Дуже вже закортіло!

Микита. Гляди, щоб я тебе не підперезав так, що й дух

з тебе випре!.. Я тобі оскомину зіб’ю...

115

ЛЕКСИКА

Семен (спокійно). Не хвались! Звісно, коли б свині та

роги...

Микита. Що?.. Геть звідціля! Нема тобі тут шляху! За

росла вже твоя стежка! Ти знаєш, що я сватаю Одарку?

Семен. Чув-чув! Оце ж свіжо вона мені хвалилась.

Микита. Ну?

Семен. Та не нукай! Коли не запріг, то й не поганяй!

Микита. Ти дуже став балакучий! Я тобі утру носа!

Семен. Не хвались! Сказано: “Поки хвалько нахвалить

ся, то будько набудеться!”

Микита. Ой бесуре, не попадайся ти мені! (Іде до вікна.)

Одарко, Одарко! А вийди сюди на часинку!

Семен (сміється). Казала, що завтра вийде! (М. Кропив-

ницький).

II. Запишіть якусь дотепну розмову або перекажіть по-своєму цей

діалог, вживаючи фразеологізми. Підкресліть фразеологізми.

§ 66

Класифікація фразеологізмів

155. І. Випишіть фразеологізми й зазначте групу кожного за спо

собом вираження значення: зрощення, єдність чи сполучення.

1. Чимало літ перевернулось, води чимало утекло (Т. Шев

ченко). 2. Мрія про волю зникла, як мильна бульбашка (В. Ґжи-

цький). 3. Ні, вона мене не проведе, наскрізь бачу, що воно

за цяця. 4. Диво дивнеє сталося з Йосипом: то бувало ніко

му на світі не вступить, не послухає нікого, а то хоч у вухо

бгай. 5. Не було їй спочинку ні вдень ні вночі

(З те. Панаса

Мирного).

Еге, вже сонечко височенько підбилося, а в мене

ще й ріски в роті не було. 7. А зайвий розум не завжди бува

в пригоді людині (3 тв. М. Кропивницького). 8. Та звісно, як у

степу... Вода на вагу золота (О. Гончар). 9. В здоровому тілі

здорова душа, та часто буває не варта гроша. 10. Мати люби

ла його без пам’яті, тряслась над ним і у всім волила його

волю (3 те. І. Франка). 11. Серед загального сіро-зеленого

кольору землі і полів радісно веселили око яскраво-червоні,

сині й жовті фарби (Ю. Смолич). 12. Він недавно з одної ха-

лепки викрутився, то коли б у другу не попав (Леся Українка).

116

Фразеологія

13. Виринало в пам’яті напівзабуте, про що чув од мами або

од баби своєї (М. Коцюбинський). 14. Святий Миколай все за

мною слідком водить очима (/. Нечуй-Левицький).

II. Із “Фразеологічного словника” випишіть по п’ять прикладів

фразеологізмів кожного виду.

156.1. Випишіть фразеологізми й зазначте групу кожного за спів

віднесеністю з окремими частинами мови.

I. Видно, людина має свою думку і вдачею не з полохли

вого десятка. 2. Мінялися влади, круті повороти робило жит

тя (3 те. О. Гончара). 3. Наталка без душі його любить, через йо

го всім женихам одказує (/. Котляревський). 4. А гриби у вас є? —

Хоч греблю гати, коли знаєш місце. 5. Жінка — ранній птах:

ще сонце у колисці, а вона на ногах (3 те. М. Стельмаха). 6. Бо

же ж мій! Скільки літ, скільки зим не бачилися. 7. Що страж

ник, що становий — усі вони одного поля ягода, одним ми

ром мазані!.. 8. Тепер кожен шукав собі теплого місця, з вели

кими грішми (3 те. Панаса Мирного). 9. Старшина розсердився.

Вони затялися — і він не з клоччя (М. Коцюбинський). 10. І знов

настав єгипетський полон, та не в чужій землі, а в нашій

власній. 11. У всіх людей одна є спільна мова — братерськая

любов (3 те. Лесі Українки). 12. Треба було не хвалитися, а діло

робити, та з толком, з толком, а не язиком (Григорій Тютюнник).

13. На криві погляди він волів не зважати (С. Журахович). 14. Моє

поважання, пане Мільку! Як ся маєте?.. (Л. Мартович).

II. із “Фразеологічного словника” випишіть по три приклади фра

зеологізмів кожного виду за співвіднесеністю з різними частина

ми мови.

§ 67

Багатозначність, синонімія і антонімія

серед фразеологізмів

157. Прочитайте речення, знайдіть фразеологізми й випишіть їх.

Чи той самий фразеологізм має однакове значення в різних ре

ченнях?

І. 1. Що робити? Як бути? Нуджу світом. То в цей куток заг

ляну, то в той (А. Тесленко). 2. Зірко моя, серце моє, світе мій

та раю! Я ж по тобі світом нуджу, щодень помираю (С. Ру-

117

ЛЕКСИКА

донський). 3. А найгірше тим, що марне світом нудять у по

лоні... (Леся Українка). 4. Вона мала шматок хліба, теплу хату,

мала корсетку на плечах: чого ж сумувати їй, чого ж нудити

світом? (Л. Яновська).

II. 1. Нащо ти дурив моє дитя, нащо топтав до неї стежку?

Нащо залицявся, коли не думав її брати? (М. Старицький). 2. Я

в пекло стежку протоптала, я там не раз, не два бувала (І. Кот

ляревський). 3. Вона вже знала, яка доля чекала на її дитину.

Доведеться їй топтати материну стежку (М. Коцюбинський).

4. Князь, певно, пристав до нашої віри не з щирим серцем...

Він став католиком, щоб протоптати стежку до двору (І. Не-

чуй-Левицький).

III. 1. Був собі одважний лицар, нам його згадать до речі, він

робив походи довгі, — від порога та до печі (Леся Українка). 2. А

чого ж, це ідея, юні помічники були б нам якраз до речі

(О. Гончар). 3. Маруся зрозуміла, що сказала щось не до речі

(Г. Хоткевич). 4. До речі, про берези ще дещо пригадав я (М. Риль

ський).

158. І. Прочитайте речення, знайдіть фразеологізми й випишіть

їх. Чи те саме значення мають різні фразеологізми в реченнях

кожної групи?

I. 1. Серце його мов хто у жменю здавив, поза спиною сип

нуло морозом (Панас Мирний). 2. Маруся похолола... Чула, як

стигло серце. Незрозумілий, елементарний якийсь жах пе

ретряс нею цілою (Г. Хоткевич). 3. Ой, як ви мене злякали, що

я й не стямилась! Серце моє трохи не вискочить з грудей (/. Не-

чуй-Левицький).

II. 1. Черкни нам, Ванюшко, не задирай носа, не гни кирпу

(В. Логвиненко). 2. Новими чванились шапками, і ратник вся

кий губу дув (І. Котляревський). 3. Максим Іванович геть ви

соко дере голову проти “нетесаного мужиччя” (Панас Мир

ний). 4. Бундючилися супроти нас люди, і тепер і ми підійме

мо догори носа (М. Кропивницький).

III. 1. З тобою єдинеє добро було — твоє дитя, поки росло,

в колодочки поки вбивалось (Т. Шевченко). 2. Як піднявся

хлопець на ноги, то дід його узяв до себе в поміч коло ота

118

Фразеологія

ри (Панас Мирний). 3. Пригадую, що мені тоді сповнилось

одинадцять, дванадцятий пішов. Таких років людина стає

вже на свої ноги, починає жити власним розумом (/. Мики-

тенко). 4. Ну, а тоді мені ще й тридцяти не стукнуло, саме в

силу чоловік вбився (/. Муратов).

IV. Бабуня вирішила повести свого безклепкого внука до

церкви. Там я мав і покаятись, і набратися розуму, якого усе

чомусь не вистачало мені. Та я не дуже цим і журився, бо не

раз чув, що такого добра бракувало не тільки мені, але й до

рослим. І в них теж чогось вискакували клепки, розсихались

обручі, губились ключі від розуму, не варив баняк, у голові

літали джмелі, замість мізків росла капуста, не родило в че

репку, не було лою під чуприною, розум якось втулявся аж

у п’яти і на в’язах стирчала макітра... (М. Стельмах).

II. Із “Фразеологічного словника” випишіть сім пар фразеологіз-

мів-синонімів.

159. І. Прочитайте речення, знайдіть фразеологізми. Випишіть

парами антонімічні фразеологізми.

1. Живемо і маємося, як горох при дорозі (/. Котляревсь

кий). — Живе Федір у дворі, як у Бога за пазухою. Все йому є,

чого душа забажає (Панас Мирний). 2. В тебе, Луко, голова — то

й ціни їй немає! (Панас Мирний). — Гріш ціна твоїм рекордам!

(О. Гончар). 3. Та чи б я за таким плакала та побивалася? Я б

його й з думки викинула. — Він був не з тих, що, раз забив

ши що в голову, довіку тому слугують (З те. Панаса Мирного).

4. 1 Катя-ланкова, і вся її ланка працюють так, що “іскри з

рук летять” (Остап Вишня). — “Катре, — кажу їй, — так ти

діло робиш, голубко, як мокре горить!” (Марко Вовчок). 5. Чай

ка, видно, виголодалась, бо далеко не втікала, відразу далася

в руки (Ю. Збанацький). — Так, досі йому щастило, вислизав з

їхніх рук, не боявся смерті (Д. Бедзик). 6. Сам біс десь не зля

кає мене, — стріляний я вже горобець (М. Стельмах). — Не

могла зрозуміти, як отакі жовтороті пташенята наважуються

суперечити самому Ковалеві... (В. Собко). 7. Батько похвалив

свого нащадка, що він має олію в голові, хоч син і не був у

тому певен (В. Большак). — Як маєш порожню макітру на пле

чах, стріляй! — бунтувався професор. — На твоєму боці си

ла, на моєму — правда (О. Гончар).

119