Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОПИС

189. Випишіть складні слова й поясніть їхнє написання.

I. Річку пойняв легенький, рідкий туман; в сизій воді че

рез туман відбиваються смугами, міняючись, кольори ранко

вого неба: блідо-рожевий, жовто-золотистий, ясно-зеленку

ватий, блакитний. 2. Річка спала, доки не збудить її червоно-

золотий промінь сонця. 3. Сонечко вже сховалося за гай, але

через гущавину листви визирало жовтогаряче проміння його.

4. Під хатою на призьбі сидить сивобородий дід і лагодить ву

лика (3 те. О. Кониського). 5. Наступила та передвечірня пора,

коли повітря стає джерельно-прозорим (Григір Тютюнник).

190. І. Прочитайте текст. Випишіть складні слова й поясніть їхнє

написання.

— Отже, наша планета наче жива, ніби дихає? — посміх

нувся Шевченко. — А де ж тоді протікав Дніпро?

— Дніпра тоді не існувало. Це було до народження Дніпра.

До народження Дніпра...

Ці спокійно-жартівливі слова наче обпекли поета. Не міг

він одразу собі уявити і схопити неосяжний зміст цих трьох

слів...

І раптом його творча уява художника розкрила перед ним

повну величі дивовижну картину.

Неосяжне море... Уява примушувала час проноситися в

такому темпі, щоб можна було побачити, як, наче перші та

ловини напровесні, з’являються на поверхні моря темні пля

ми землі. Вони ширшають, наче ростуть з води, зливаються

одна з одною, і ось уже розкинулася перед очима чорно-сіра

рівнина, густо всипана сірими черепашками. Це новонаро

джений суходіл. Де-не-де з’являється на ньому перша рос

линність — невідомі вічнозелені кущі, розкішні квіти... Ти

сячоріччя мигтять перед очима сторінками одвічного літопи

су Землі... В низовинах ще стоять сині озера солоної води.

Одні з них повільно пересихають, і яскраво блищать соло

ною памороззю їх сніжно-білі спорожнілі чаші, як та рівни

на в Каракумах (3. Тулуб).

II. Опишіть, як ви уявляєте прадавню історію землі — тепер ук

раїнської. Текст запишіть, складні слова підкресліть.

14П

Словотвір

§ 82

Написання складноскорочених слів

і графічних скорочень

191. Прочитайте правило з “Українського правопису” й дайте

відповіді на подані нижче запитання.

Від абревіатур слід відрізняти умовні графічні скорочення,

які вимовляються повністю й скорочуються лише на письмі.

Графічні скорочення (крім стандартних скорочених значень

метричних мір: м — метр, мм — міліметр, см — сантиметр)

пишуться з крапками на місці скорочення, при цьому

зберігається написання великих та малих літер і дефісів, як і

в повних назвах: півн.-сх. (північно-східний), півд.-зах. (півден

но-західний), Півн. крим. канал (Північнокримський канал)...

Слова не скорочуються на голосну, якщо вона не почат

кова в слові, і на ь. Наприклад, слово селянський може бути

скорочене: сел., селян., селянськ. При збігу двох однакових

приголосних скорочення треба робити після першого приго

лосного: стін, календар, ден. норма. При збігу двох (і більше)

різних приголосних скорочення можна робити як після пер

шого, так і після останнього приголосного, залежно від стру

ктури слова: власноруч, або власноручн. (власноручний), але ті

льки: власт. (властивий).

1. На якій підставі в кінці скорочень тис., млн., млрд., грн.

треба ставити крапку, а в кінці скорочень км, г, кг, т; сек,

хв, год крапка не ставиться?

2. Чому треба скорочувати короткохвил. (короткохвильо

вий), а не “короткохвиль.”, пол. {польовий), а не “яоль.”?

3. Чому, наприклад, скорочення о. (острів) можливе, а

скорочення “гро.” чи “грома.” {громадянин) не відповідає ви

могам правопису?

192. Подивіться, як оформлено графічні скорочення в підручни

ку з фізики і скажіть, чи відповідає це вимогам правопису.

Приклад. Визначте масу молекули аміаку (ІЧН

Розв 'язання. За хімічною формулою аміаку обчислимо його

відносну молекулярну масу: М

= 14 а.о.м. + 3x1 а.о.м. =

17 а.о.м.

Оскільки встановлено, що 1 а.о.м. дорівнює 1,66 • 10

кг, то

Шо = 17 X 1,66 • 10-27 кг = 28 • 10-27 кг.

МОРФОЛОГІЯ і ПРАВОПИС

§ 83

Історичні зміни

в морфемному складі слова

193. Прочитайте витяги зі статей “Етимологічного словника ук

раїнської мови” (т. 4) і зробіть висновок про характер змін у мор

фемному складі поданих слів.

обід “зовнішня частина колеса”... — праслов’янське оЬосІт,

<*оЬуос1ь, пов’язане з оЬ-уосШі “обводити”, оЬ-уевії <*оЬ-уєс1-

ії, утвореним з префікса оЬ- і основи дієслова *уєсШ, уосіШ.

обід... утворене за допомогою префікса (прийменника) оЬ-

від дієслівної основи есі- “їсти”.

область... походить від праслов’янського *оЬокїь <*оЬуо1(ІЇь,

пов’язаного з дієсловом *оЬуоШа1:і “володіти”.

обоз... утворене з префікса оЬ- і іменної основи уогь,

пов’язаної з дієсловом уогіїі, уегії.

образ... утворене з префікса оЬ- і основи іменника гагь,

пов’язаного чергуванням голосних з

тЬг&іі

“різати”.

194. Порівняйте будову й звуковий склад поданих слів і зробіть

висновок про фонетичні зміни, які сталися зі спільним для них

суфіксом

й.

Передгір’я [передг’ірйа], переджнив’я [переджнивйа], пе

редпліччя [передпліч’ч’а], передгроззя [передгроз'з'а], перед

містя [передм’іс'т'а], передсердя [передсерд'а].

195. Порівняйте будову й звуковий склад поданих слів і зробіть

висновок про фонетичні зміни, які сталися зі спільним для них

закінченням йу.

Кров — кров’ю [кровйу], верф — верф’ю [верфйу], сіль —

сіллю [с'іл'л'у], подорож — подорожжю [подорож’ж’у], честь —

честю [чест'у], фальш — фальшю [фал'ш’у].

196. З’ясуйте, що означає суфікс -ин- у поданих словах.

Зерно — зернина, хліб — хлібина, горох — горошина, кар

топля — картоплина, квасоля — квасолина, насіння — насі

нина, хворост — хворостина.

1/10

Словотвір

§ 84

Етимологічний аналіз слова

197. Спираючись на фонетичні закони української мови, до

ведіть, що всі наведені слова в кожній групі мають той самий

первісний корінь. Визначте їхню значеннєву спорідненість.

1. Гнати, жену, ганяти, гонити, погоня, загін. 2. Горло,

жерти, пожирати, джерело. 3. Горіти, гіркий, гарячий, жар.

4. Зоря, зір, зиркати, підозра, зріти, уздріти. 5. Вид, видно,

привиджуватися, дивовижа, ненависть.

198. І. Прочитайте текст. Зробіть висновок про те, на які наукові

принципи треба спиратися, визначаючи походження того чи

іншого слова.

Що ж, власне, означає слово “козак”? Починаючи з XVI ст.

історики ведуть гострі суперечки з цього приводу. Слово “ко

зак” виводили від назви прикубанського племені касогів —

сусідів Київської Русі, від назви народу хазар (казар), від ле

гендарного вождя Козака, від “коси”, від “кози” та ін. Ті, хто

виводив слово “козак” від “коси”, вважали, що перші козаки,

воюючи проти татаро-монгольських загарбників, були озб

роєні косами й серпами. Ті, хто виводив це слово від “кози”,

запевняли, що козаки були спритними, як кози, вдягалися в

козячі кожухи, говорили гучними й гортанними голосами...

Тепер ці “теорії” викликають посмішку, але в часи зароджен

ня історії як науки вони серйозно обговорювалися вченими

мужами.

Лише одна з висловлених у XVI—XVII ст. думок знайшла

певне підтвердження в джерелах і була розвинута, хоч і по-

різному, сучасними істориками. Слово “козак” має, безпе

речно, тюркське походження, і йому властиве широке зна

чення у половецькій, татарській, турецькій та деяких інших

мовах. Найчастіше воно означало вільну, незалежну й озб

роєну людину, а половці називали козаками тих, хто ніс сто

рожову службу, оберігав кордони племені від ворогів...

Отже, слово “козак” прийшло до слов’янських мов зі схо

ду і було запозичено, як і багато інших, від тюрків, як-от:

“гарба”, “гарбуз”, “башлик”, “кавун”, “базар”, “очкур”, “тю

тюн”, “харциз”, “ярлик” та ін. Але, потрапивши на слов’ян

ський грунт, слово “козак” пустило міцні корені і стало вжи

143

МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОПИС

ватися для означення окремого соціального стану: для озна

чення людей, вільних від кріпацтва, котрі поруч з господарсь

кими заняттями були в постійній готовності для оборони

рідної землі від іноземних загарбників. Козаки називалися

“запорізькими”, бо основні їхні центри були звичайно нижче

дніпровських порогів (Ю. Мицик).

II. З “Етимологічного словника української мови” (т. 2) випишіть

тлумачення походження слова козак та всі споріднені з ним сло

ва з вказівкою на їхнє значення. Доведіть, що ці слова споріднені

між собою.

199. І. Прочитайте текст. За словником визначте всі слова, спо

ріднені зі словом ярина.

Коли весняне сонце розгорне над широкими полями слі

пуче віяло свого проміння і зігріє землю життєдайним теп

лом, ниви починають жити своїм гомінким життям. Це сіють

ярину. Сіють кожної весни, з року в рік вживають звичайні

слова: ярина, ярий, яровий. Звичайно, нікому не вчувається

в цих словах відгук язичницької давнини, не згадається їхній

прародич — ім’я слов’янського бога сонця Ярила. Яр у ста

роруській мові означало: гарячий, палкий, швидкий, одухо

творений, енергійний, світлий, блискучий. Весна у давній

Русі теж звалася яра (А. Матвієнко).

II. Доведіть, що слова вчити, наука, звичай і звикнути етимоло

гічно споріднені.

Частини мови

§ 85

Поділ слів на частини мови

200. Запишіть слова в такому порядку: 1) іменники; 2) прикмет

ники; 3) дієслова; 4) прислівники.

Звучання, взимку, старіти, озимий, далеко, мінятися, ста

рець, скрадливо, ближчати, тьмяніти, далекий, довго, ближчий,

скрадатися, довжина, зміна, видовжити, делікатний, зненацька,

ужитковий, звучати, думання, надійний, мінливо, відбути, ощад

ливість, старий, удатися, звучно, точність, дивний, збут.

144

Частини мови

Кл юч. З других букв виписаних слів має скластися закінчен

ня вислову: “Свобода полягає ... ”

201. І. Визначте, які частини мови використано в даному тексті.

Випишіть по кілька прикладів кожної з частин мови.

Після похмурої темної ночі, в котру не переставав хлюска

ти лапастий дощ, розливаючи великі річки-озера по землі, по

чинало світати. Крайнебо жевріло рожевим огнем, горіло і

миготіло ясним полум’ям... Повітря було чисте, прозоре. По

ньому, знай, то сюди, то туди літали іскорки сонячного світу,

то закручуючись у круги, то вистрибуючи одна поверх одної,

як сніг у завірюху... А земля? Земля, як хороша молода дівчи

на, сором’язливо спускала з свого тіла димчасту сорочку ночі

і відкривала своє пишне лоно. Сонце обливало його рожевим

світом, цілувало тисячами своїх гарячих іскорок, гріло-пести-

ло теплом свого проміння... Прокинулось усе. Обізвалась тра

ва голосами тисячі своїх жильців: коників, метеликів, жуків;

окликнулись луки сотнями перепелів; луги, струшуючи срібну

росу, розлягалися співами своїх соловейків, голосним куку-

ванням сивих зозуль, журливим туркотанням горлиць, тоді, як

у повітрі бриніла дзвінка жайворонкова пісня... Крикнув бу

гай у болоті — і замовк; сумно роздався його голосний пок

лик на всю околицю — й затих. Заревли корови по дворах,

закричали гуси на плавах, протягли своє “ку-ку-рі-ку!” горлаті

півні... Усе рушилось. Прокинулися і люди; протираючи очі,

заговорили... Пішов їх глухий гомін від краю землі і до краю,

з одного боку на другий, стрінувся із світовим клекотом — і

все злилося в одну пісню життя (Панас Мирний).

II. Опишіть будь-який ранок.

§ 86

Граматичні значення

202. Визначте значення поданих парами висловлювань. Від чо

го залежить їхнє різне значення?

1. День змінив ніч. — День змінила ніч. 2. Дівчина гарна

пісню співала. — Дівчина гарну пісню співала. 3. Тут росте

сосна. — Тут ростуть сосни. 4. Був дощ із градом. — Буде дощ

145

МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОПИС

ватися для означення окремого соціального стану: для озна

чення людей, вільних від кріпацтва, котрі поруч з господарсь

кими заняттями були в постійній готовності для оборони

рідної землі від іноземних загарбників. Козаки називалися

“запорізькими”, бо основні їхні центри були звичайно нижче

дніпровських порогів (Ю. Мицик).

II. З “Етимологічного словника української мови” (т. 2) випишіть

тлумачення походження слова козак та всі споріднені з ним сло

ва з вказівкою на їхнє значення. Доведіть, що ці слова споріднені

між собою.

199. І. Прочитайте текст. За словником визначте всі слова, спо

ріднені зі словом ярина.

Коли весняне сонце розгорне над широкими полями слі

пуче віяло свого проміння і зігріє землю життєдайним теп

лом, ниви починають жити своїм гомінким життям. Це сіють

ярину. Сіють кожної весни, з року в рік вживають звичайні

слова: ярина, ярий, яровий. Звичайно, нікому не вчувається

в цих словах відгук язичницької давнини, не згадається їхній

прародич — ім’я слов’янського бога сонця Ярила. Яр у ста

роруській мові означало: гарячий, палкий, швидкий, одухо

творений, енергійний, світлий, блискучий. Весна у давній

Русі теж звалася яра (А. Матвієнко).

II. Доведіть, що слова вчити, наука, звичай і звикнути етимоло

гічно споріднені.

Частини мови

§ 85

Поділ слів на частини мови

200. Запишіть слова в такому порядку: 1) іменники; 2) прикмет

ники; 3) дієслова; 4) прислівники.

Звучання, взимку, старіти, озимий, далеко, мінятися, ста

рець, скрадливо, ближчати, тьмяніти, далекий, довго, ближчий,

скрадатися, довжина, зміна, видовжити, делікатний, зненацька,

ужитковий, звучати, думання, надійний, мінливо, відбути, ощад

ливість, старий, удатися, звучно, точність, дивний, збут.

лл

Частини мови

Кл юч. З других букв виписаних слів має скластися закінчен

ня вислову: “Свобода полягає ...”

201. І. Визначте, які частини мови використано в даному тексті.

Випишіть по кілька прикладів кожної з частин мови.

Після похмурої темної ночі, в котру не переставав хлюска

ти лапастий дощ, розливаючи великі річки-озера по землі, по

чинало світати. Крайнебо жевріло рожевим огнем, горіло і

миготіло ясним полум’ям... Повітря було чисте, прозоре. По

ньому, знай, то сюди, то туди літали іскорки сонячного світу,

то закручуючись у круги, то вистрибуючи одна поверх одної,

як сніг у завірюху... А земля? Земля, як хороша молода дівчи

на, сором’язливо спускала з свого тіла димчасту сорочку ночі

і відкривала своє пишне лоно. Сонце обливало його рожевим

світом, цілувало тисячами своїх гарячих іскорок, гріло-пести-

ло теплом свого проміння... Прокинулось усе. Обізвалась тра

ва голосами тисячі своїх жильців: коників, метеликів, жуків;

окликнулись луки сотнями перепелів; луги, струшуючи срібну

росу, розлягалися співами своїх соловейків, голосним куку-

ванням сивих зозуль, журливим туркотанням горлиць, тоді, як

у повітрі бриніла дзвінка жайворонкова пісня... Крикнув бу

гай у болоті — і замовк; сумно роздався його голосний пок

лик на всю околицю — й затих. Заревли корови по дворах,

закричали гуси на плавах, протягли своє “ку-ку-рі-ку!” горлаті

півні... Усе рушилось. Прокинулися і люди; протираючи очі,

заговорили... Пішов їх глухий гомін від краю землі і до краю,

з одного боку на другий, стрінувся із світовим клекотом — і

все злилося в одну пісню життя (

Панас Мирний).

II. Опишіть будь-який ранок.

§ 86

Граматичні значення

202. Визначте значення поданих парами висловлювань. Від чо

го залежить їхнє різне значення?

1. День змінив ніч. — День змінила ніч. 2. Дівчина гарна

пісню співала. — Дівчина гарну пісню співала. 3. Тут росте

сосна. — Тут ростуть сосни. 4. Був дощ із градом. — Буде дощ

145

МОРФОЛОГІЯ і ПРАВОПИС

із градом. 5. Хто чинить по правді, той поважає людей. —

Хто чинить по правді, того поважають люди.

203. У поданих реченнях знайдіть слова без лексичного значен

ня й визначте їхні граматичні значення. Які з них класифікаційні,

які синтаксичні, а які номінативні; які реальні, а які формальні?

1. Стоїть дуб, на дубі гай, під гаєм моргай, під моргаєм

кліпун, під кліпуном дивун, під дивуном сопун, під сопуном

хапун, під хапуном трясун (Загадка). 2. Борщів як три не по

де нькуєш, на моторошні засердчить; і зараз тяглом закиш-

куєш, і в буркоті закендюшить. Коли ж що напхом з’язикаєш

і в тереб добре зживотаєш, то на веселі занутрить; об лихо

вдаром заземлюєш, і весь забуд свій зголодуєш, і біг до горя

зачортить (І. Котляревський). 3. Маруся (швидко). Сестри-

вечір, добрички, чи не телячили ви моїх бачаток? — Аякже,

телячили, телячили: задрали лози і побігли у хвіст. 4. Іван.

Хлопці, загадаю я вам загадку! Хто вгада? Чотири чотирни-

ки, п’ятий кавурник несуть кривулицю через тин на вулицю

(З те. М. Кропивницького). 5. — Слухай, Женю, а де ти робиш? —

закричав через стіл сантехнік... — Старшим ревелератором в

госкомдемктерлікіті, — казав незворушно Женя (Вал. Шевчук).

§ 87

Способи вираження

граматичних значень

204. Запишіть у дві колонки словоформи: 1) синтетичні; 2) ана

літичні.

Хвалитимуться, уважаймо, будемо вітати, хай озвуться,

більший, більш звиклий, вчитимете, блідуватий, вишила б,

на скелі, писатимемо, зватимеш, буду знати, тобі, угадаймо,

більш серйозний, щонайкращий, ушкварили б.

Ключ. З других букв повнозначних слів має скластися закін

чення вислову: “Удавай із себе ... ”

205. І. Прочитайте текст. Випишіть аналітичні словоформи.

їжа мисливська. Полювання — процес не легкий, — весь

час напруження, багато ходити, чимало на собі носити, —

все це до певної міри людину виснажує, отже, треба добре

під час полювання їсти й пити.

146

Частини мови

Не будемо рекомендувати, що саме з їжі має брати кож

ний мисливець: у всякого, як то кажуть, своя доля і свій

шлях широкий — свої тобто уподобання.

Любите сало — беріть сало, любите ковбасу — беріть ков

басу, любите мисливські сосиски — беріть сосиски, яйця,

консерви, шинку, овочі, фрукти, — беріть, словом, все, що

вам більше до вподоби, але обов’язково беріть багато.

Ні, не багато беріть, а беріть ще більше, бо обов’язково

буде мало.

Це перевірено віковим досвідом, — хоч скільки б ви не

взяли на полювання харчів, все ’дно — мало!

Вони, харчі, очевидно, під час ходьби втрушуються (Остап

Вишня).

II. Складіть подібну пораду для тих, хто збирається йти на прогу

лянку в ліс, у гори або на екскурсію. Текст запишіть, аналітичні

словоформи підкресліть.

Іменник

Загальні відомості

§ 88

Розряди іменників за значенням

206. іменники, загальні назви, запишіть у чотири колонки за лексич

ним значенням: 1) одиничні; 2) збірні; 3) речовинні; 4) абстрактні.

Студентство, здивування, сніг, колосся, осел, клятва, про

міння, дочка, залізо, тягар, осмій, картопля, свято, книжка,

сталь, знаряддя, осінь, мак, оцупок, молодь, біг, яєчня, око

лот, село, охолодження.

Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закінчен

ня вислову: “Як сходить ...”

207. Запишіть у дві колонки іменники — назви неістот: 1) назви

чітко окреслених предметів і понять; 2) назви нечітко окреслених

предметів і понять.

Квітень, цвіт, ослін, літо, метр, одяг, язик, калач, здо

ров’я, обруч, талант, ювілей, дуб, фальш, стимул, свердло,

тиша, гарбуз, в’їзд, люк, схід.

147