Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник
Подождите немного. Документ загружается.
ЛЕКСИКА
§ 68
Будова фразеологізмів
160. Прочитайте фразеологізми. З’ясуйте значення кожного і
схарактеризуйте їх за синтаксичною будовою.
Горобці цвірінькають у голові; мороз поза спиною ходить;
клубок стоїть у горлі; тягар з плечей упав; і кінці в воду;
посвітлішало в голові; крутиться, як білка в колесі; як корова
язиком злизала; як медом по губах; хоч з лиця води напийся;
хоч лопатою горни; як горохом об стіну; чого душа забажає;
аби день до вечора; голова варить; серце радіє; терпець урвав
ся; життя провчило; руки короткі; палиця з двома кінцями;
жива думка; гаряча голова; своя кістка; мамин синок; висо
кого льоту; до сивої бороди; кермо влади; стадо баранів; за
велінням серця; лантух з кістками; зуб за зуб; голос волаючо
го в пустелі; ховати очі; кинути клич; будувати повітряні зам
ки; зняти камінь з серця; давати горобцям дулі; дати тягу;
жити своїм розумом; не довго думаючи; швидкий на язик; не
в тім’я битий; легко на серці; далі вже нікуди; аж у роті чор
но; нема діла; нема відбою; тілом і душею; в пух і прах; то
сим, то тим боком; ні кінця ні краю; ні сіло ні впало; ні
відхреститися ні відмолитися; не на життя, а на смерть; для
годиться; на безголов’я; крізь зуби; на один копил; не при ро
зумі; на кшталт; з верхом; тільки й мови; та й тільки.
161. Прочитайте текст. Випишіть фразеологізми і схарактери
зуйте їх за синтаксичною будовою.
Отож, Мартоха увесь свій вік орудує язиком, як циган пужал
ном. Що в Мартохи на умі — те й на язиці, а як говорить — на
че шовком гаптує. Казав їй:
— Такий язик, що й на припоні не вдержиш! Бігаєш із
ним, як із мечем. Про тебе сказано: говорила-балакала до са
мої смерті, а перед смертю взяла мазницю, пішла по мед.
— Великий рот у вола, а не говорить, тільки реве, — од
казує.
— Мартохо, ніхто тебе в Яблунівці не перебалакав — і я
вже не перебалакаю, бо маєш губу — мов на коловороті гуляє.
— Говорила смілянська баба: вдарив у губу — перебив ра
хубу, — сиплються їй із рота приказки у відповідь на мою
приказку.
120
Фразеологія
Довгий язик моєї Мартохи — не такий великий гандж, ген
у молодиць хіба тільки такі ганджі бувають! А справжній
гандж який, ви гадаєте? Коли по інших яблунівських моло
дицях оком кину, то дуже мені душу верне з їхньої неохай
ності, коли, як ото говориться, видно ззаду Супрунаду. Не
люблю, у кого так ведеться, що хата й три дні не мететься.
Авжеж, і чоловіки — так само, як і жінки, — поріддя з од
ного угіддя, і серед них водяться оті, що їдять, як пани, а на
кидають, як свині, чи оті водяться, що руки мили ще тоді, як
мати в кориті купала. Але жінка таки має бути за взірець
хутчій, ніж чоловік, хай би про неї не подейкували: баба
гірша від скаженого їжака — хоч не вкусить, так наляка.
Та повело вже мене через тин навприсядки, а кортить ви
повісти вам найбільший Мартошин гріх, її гандж, який їй со
лодший від печеної редьки (Є. Гуцало).
§ 69
Лексичний склад фразеологізмів
162. Прочитайте текст. Випишіть фразеологізми і спробуйте від
нести їх до того чи іншого розряду. Схарактеризуйте їхній лексич
ний склад.
Моя Мартоха страх як любила своїх боржників, страх як
шанувала тих, кому винна була!
А секрет-причину цієї химери тільки я один знаю на всю
Яблунівку, навіть Мартоха не здогадується. Секрет-причина
дуже простий, як гола п’ята: всякі позички водять мою жінку
з одного кутка на другий, від хати до хати, від людини до лю
дини і дають їй привід і змогу чесати язиком... Позичками-
боргами, дайками-віддайками хитромудра Мартоха всю Яб
лунівку тримає в кулаці, всеньке село приманює до себе,
щоб уволю з усіма про все набалакатись.
Любить-бо моя Мартоха гріти зуби на сонці, якби могла,
то свою балачку сороці на хвіст пов’язала б, щоб сорока роз
носила.
— Ти, Мартохо, знаєш, що в людей і в горшках кипить.
— Мені, Хомо, з уст, а тобі за пазуху шусть!
— Таким ціпом, Мартохо, тільки чортам тютюн молотити.
121
ЛЕКСИКА
— Кажи чортзна-що, аби даром пара з рота не йшла!
— Нащо нам музики, Мартохо, коли в нас довгі язйки!
Отакого б язика та на підошви.
— Верзи, верзице, поки верзеться.
Правда ж, добре балакати з моєю Мартохою? Але не був
би я Хомою Прищепою, якби піддався своїй жінці на пота
лу, якби вона могла мої мізки закрутити, якби могла поряд
кувати моїми клепками в голові так, як порядкує горщиками
в печі. Язик — то налигач, яким налигують корову чи тели
цю, і хоч ні в кого немає такого налигача, як у моєї Марто-
хи, все ж я завжди зоставався неналиганим, кум королю і
сват самому міністру (Є. Гуцало).
§ 70
Походження фразеологізмів
163. І. Прочитайте фразеологізми. З’ясуйте значення кожного і
схарактеризуйте їх за походженням. Свої висновки аргументуйте.
I. Тримати в кліщах; аж іскри летять; із жару в полум’я;
кований на всі чотири ноги; зробити з лемеша швайку;
розпікати душу. 2. Голкою ніде ткнути; пролізти крізь вушко
голки; на живу нитку; латати діри; на латку не годиться; по
шитися в дурні. 3. Втерти маку; облизати макогона; дірка з
бублика; шилом патоки вхопити; диво в решеті; казанок ва
рить; наче в’юн на сковороді; підкласти вогню; підливати
олії у вогонь; без вогню варити; вертітися як муха в окропі.
4. Двері не зачиняються; як горохом об стіну; не мати коли
на стелю глянути; не тільки світа що у вікні; переступати
поріг; батьківська стріха. 5. Дорога терном поросла; висіти
між небом і землею; торувати шлях; стати на слизький шлях;
як вітром здуло; в голові туманиться. 6. Викликати вогонь на
себе; летіти стрілою; є ще порох у порохівницях; рубонути з
плеча; стріляти з гармат по горобцях, нашого полку прибу
ло, піднімати на щит.
II. Із “Фразеологічного словника" випишіть щонайменше по п’ять
фразеологізмів, що виникли на основі спостережень: 1) за по
ведінкою людей; 2) за природними явищами; 3) за торговельною
діяльністю людей; 4) за мистецькою діяльністю людей.
122
Фразеологія
164. І. Прочитайте текст. Випишіть фразеологізми і схарактери
зуйте їх за походженням. Частини яких прислів’їв використано в
тексті?
О язик людський! Складу тобі хвалебну пісню, бо хто ж,
як не я, спроможеться! Буваєш такий злий, що сієш вітер,
щоб вітром жати, а то такий добрий, як чортового назимка-
бузівка хата. А то як нападе на тебе, язичку, сім зарічанок,
то насилу відгризешся від них. А то вже так збісишся, як ска
жена баба, що їй сам чорт на махових вилах у вікно чоботи
подавав, бо під ступитись боявся...
О язик людський! Мов та скаженюка, вмієш стати цапа, а
то розпалюєшся, мов оса, а то тіпаєшся, наче тебе окропом об
лито. Комолий-безрогий віл навіть гулею здатний ударити — й
отак язик, мов комолий віл. О, ти, як і пес, не станеш голої
кості глитати, дулю не станеш ковтати. Славний такий удав
ся, що хоч і гірко буває з’їсти, а шкода покинути, такий ла
сий, як кіт на ковбаси, тобі хоч біс, аби яйця ніс...
О людський язик! Буваєш ти великий, як ломака, а дур
ний, як собака. А то схожий на пня, порохнею напханого, і
щоб порозумнішати — ого ще скільки літ годилося б тобі сви
ней пасти. А зорати б тебе, язиче, на зяб, та засіяти ріпою, та
викосити ріпу косою, та згодувати ріпу орлам піднебесним,
ото б ти вже не був такий молодий та дурний, а став би
старіший та ще дурніший. Буваєш ти голосний, як дзвін, а
хоч довбнею вбий, як почнеш брехати — наче ціпом махати,
і до стовпа обізвешся, а той стоїть. Язиче, язиче, лихо тебе
миче, доведеш мене до Києва — й перекупці позичиш!
О людський язик! Умієш патякати, варнякати, торочити —
після тієї та знов тієї, що на рот налізе, аж вода в решеті не
встоїться. Такого вмієш наверзти, що й купи не держиться,
що і в головах низько, бо великий мастак киселем млинці
помазати й почепити на паркані сушитись. Ти, язиче, немов
би жорновий камінь, на якому тільки чортам тютюн молоти.
Умієш так тихесенько шепотіти, що за твоїм шепотом і кри
ку півня не почуєш. А що вже казати про твоє вміння пере
ливати з пустого в порожнє...
О людський язик! Чогось веселого з’ївши, вмієш на глузи
підняти, щоб народ із твоїх кепкувань сміявся й аж кишки
рвав... Смієшся, коли покажуть копійку, й коли дадуть їсти
кишку, й коли поставлять перед носом миску лемішки, й ко
123
ЛЕКСИКА
ли день настане, й коли риба здибається, й коли шолудивий
стрінеться, й коли голомозий трапиться, й коли чужа біда
стрясеться, — о лишенько, хіба перелічиш, коли язику кор
тить весело посміятись та поміж чесними людьми зуби по
продавати! (Є. Гуцало).
II. Спробуйте скласти “хвалебну пісню язикові”. Текст запишіть,
фразеологізми підкресліть.
§ 71
Мовні кліше, штампи,
складені найменування
165. І. Прочитайте текст. Які, на вашу думку, у ньому вжито
кліше й штампи? Випишіть їх.
Поступ — це перехід від нижчого рівня до вищого, якісно
нового; словом, це рух уперед, до кращого та досконалішого.
Звичайно він відбувається через засвоєння здобутків попе
редніх поколінь, через аналіз їхніх дій та помилок, а також
внаслідок зіставлення результатів усього того аналізу з влас
ним життєвим досвідом. Процес поступу відбувається в усіх
ділянках суспільних процесів та життя конкретного індивіду
ума. Де немає поступу — починається застій, який з часом пе
реходить у деградацію. 1 всій цивілізації, й окремим спільно
там (націям, класам тощо), і кожній людині поступ гарантує
існування не лише в теперішньому часі, а й у майбутньому.
Один з чинників поступу нації — суттєве зміцнення дер
жавних інституцій, громадських об’єднань та профспілок, які
б контролювали ці інституції. Свідченням реально могутньої
держави, головного гаранта існування нації, є не міцний
поліційний апарат або до зубів озброєна армія, а цілковита
довіра владній еліті. Ця довіра базується на прозорості її дій та
спроможності у справі захисту загальних потреб та інтересів.
Багато хто вперто поширює думку про те, що єдиними
(або принаймні першочерговими) шляхами людського пос
тупу мають бути матеріально-технічні та наукові досягнення.
Аргументують цю тезу тим, що лише в економічно високо-
розвинутій державі матеріально забезпечена людина зможе
124
Фразеологія
належним чином реалізувати всі наявні в неї таланти. Але
кількість випадків самогубств, розлучень та неповних родин
в економічно могутніх державах Західної Європи дає підста
ви стверджувати, що ця теза помилкова, оскільки, женучись
за матеріальним добробутом, панівні класи цих держав не
дбають належним чином про поступ культурний та духовний.
Україні потрібен такий поступ, за якого гармонійно поєд
нувалися б усі ділянки людського буття. Найбільшими воро
гами поступу є зневіра, песимізм та вивищення особистого
над загальним (читай — над інтересами нації). Сподіваюся,
друже, ці негативні риси не властиві тобі (3 газети).
II. Поміркуйте про суть поступу. Свої міркування запишіть. При
цьому намагайтеся уникнути штампів.
166.1. Прочитайте текст. Випишіть кліше й складені найменуван
ня, поясніть їх.
Ґрунтовний юридичний аналіз Переяславської угоди ук
раїнського гетьмана з московським царем зробив український
правник Микола Міхновський у своїй праці “Самостійна Ук
раїна”, яка вийшла 1900 року у Львові. Він зводив основні
положення “Переяславських статей” до таких пунктів:
1. В Україні законодавча й адміністративна влада нале
жить гетьманському урядові без участі і втручання цар
ського уряду.
2. Українська держава має своє окреме військо.
3. Суб’єкт неукраїнської національності не може бути в
уряді Української держави, за виїмком контрольних
урядників, які перевіряють правильність збирання да
нини на користь московського царя.
4. Україна має право обирати керівника власної держави,
лише повідомляючи царський уряд про свою волю.
5. Непорушність стародавніх прав як світських, так і ду
ховних осіб і невтручання царського уряду у внутрішнє
життя української республіки.
6. Право гетьманського уряду на вільні міжнародні взає
мини з чужоземними державами.
Такі пункти дозволяють дійти висновку, що, за словами
Міхновського, “Українська держава в цій формі, у якій вона
125
ЛЕКСИКА
сформована і уконституйована Хмельницьким, є справді дер
жавою з точки міжнародного права, бо переяславський кон
тракт не позбавляє її незалежності, а лише встановлює
взаємини, які характеризують “спілку держав”, цебто конфе
дерацію” (0. Гринів).
II. Чи Україна внаслідок Переяславської угоди з Росією справді
відмовилася від свого суверенітету? Свої міркування запишіть,
мовні кліше підкресліть.
§ 72
Прислів’я і приказки
167. Прочитайте подані прислів'я й приказки і проаналізуйте їх
за будовою.
1. Водою ситий не будеш. 2. Яка пшениця, така й паля
ниця. 3. Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною. 4. Ри
ба — вода, ягода — трава, а хліб усьому голова. 5. Хліб, сіль
та вода — то козацька їда. 6. Ми люди не горді: нема хліба,
давайте пироги. 7. їла коса кашу — ходи нижче, не їла — бе
ри вище. 8. Казала кума — дам пшона, а в неї самої нема.
9. “Дай, мамо, масла!” — “У печі погасло!” 10. Не все добре,
що смакують, не все погане, що бракують. 11. Гроші — як во
да: крізь пальці протікають. 12. Нехай гуляє. “Що робив?” —
зима спитає.
168. І. Прочитайте текст. Випишіть прислів’я й приказки і проана
лізуйте їх за будовою.
Цього разу дідусь навідався під вечір. Я з бабусею якраз
закінчив підсипати картоплю, і ми сіли перепочити.
— Прийшов липень до хати — нема коли спочивати, —
дідусь почав розмову з приказочки. — Натомилися, певно?
Бабуся в одвіт:
— І натомилися, і напеклися під сонцем. — Витираючи
спітніле обличчя, важко зітхнули. — Але кажуть: хто у липні
жари боїться, той узимку не має чим погріться, бо липневе
літо маківкою повито.
— Але, Мотре, чого липень не доварить, того і вересень
не досмажить.
126
Фразеологія
— Авжеж, — погодилися бабуся, — проте липень-пекли-
ця таки на зиму робить, тільки ж зима все з’їдає...
— Для зими, як і для Прокопа, запасок нема, — по
серйознішав гість. — А на Прокопа, кажуть, приготуй плечі
до снопа.
— Якби ж то тільки плечі! Прокіп зразу спитає, чи
нав’язав сім кіп. Уже ж, Тарасе, скоро й Прокіп, мабуть?
Дідусь подумав трохи, тоді мовив:
— Ще два тижні зосталося до початку жнив. А коли
точніше, то Прокіп припадає на двадцять перше липня. Прав
да, все залежатиме від погоди. Якщо задощить, то жнива
відтягнуться до серпня. Бо часто виходить так, як у тій при
казці: дощ іде не там, де просять, а де жито косять... (В. Ску-
ратівський).
II. Яку роль у житті народу виконували прислів’я й приказки? За
пишіть ще з десяток прислів’їв та приказок, яких у цьому тексті
нема.
§ 73
Крилаті слова
169. Користуючись поданою нижче довідкою, поясніть значення
крилатих слів.
1. Вавилонське стовпотворіння. 2. Геростратова слава. 3. Да-
моклів меч. 4. Бути чи не бути. 5. Буря в склянці води. 6. Ви
тати в емпіреях. 7. Синій птах. 8. Розтікатися мислію по древу.
9. Раби, підніжки, грязь Москви. 10. Дух, що тіло рве до бою.
Довідка.
1. Велика метушня навколо малої події. 2. Безладдя.
3. Прислужники чужих правителів. 4. Невгасиме прагнення бороти
ся за справедливість. 5. Захоплюватися нездійсненними мріями.
6. Символ невловимого щастя. 7. Довго й беззмістовно розміркову
вати. 8. Питання життя і смерті. 9. Постійна небезпека. 10. Ганебна
слава.
170. І. Прочитайте текст. Який зміст вкладено в кожний з наве
дених тут афоризмів? Чим афоризми близькі до крилатих слів?
Наступник Нерона імператор Доміціан вислав усіх філо
софів з Рима. Епіктет обрав собі за місце проживання Ніко
поль Балканський і навчав людей, як Сократ. Його хата не
127
ЛЕКСИКА
зачинялася. Стіл, глиняний світильник і дерев’яна лава, на
якій і сидів, і спав. Не було чого в хаті узяти, крім думок гос
подаря.
“Якщо хочеш бути добрим, вважай себе за злого”.
“Винуватить інших у своїх нещастях дурень; самого себе —
розумніший; ані інших, ані самого себе — філософ”.
“Хто хоче незалежності, не повинен заздрити на чуже”.
“Якщо не зрадиш себе, насмішники поважатимуть тебе,
спасуєш перед ними — засміють ще дужче”.
“Якщо тебе не запросили на обід, не журись. Тобі не тре
ба хвалити господаря проти власної волі”.
“Якщо хтось тебе лає, не виправдовуйся. Скажи: добре,
що він не знає інших мо'іх гріхів, а то не таке ще говорив би”.
“Людина, яка успішно працює над собою, ніколи не сва
рить іншого, а про себе не говорить як про щось значуще”.
Пригадав ту історію з Ломоносовим. Ще тоді не знав
Епіктета, але вже витала над Григорієм Полетикою несмерт
на душа мудреця. Не сказав того, що подумав про Ломоно
сова, стримався. 1 добре.
“Звичайна людина чекає доброго чи поганого від когось.
Філософ чекає доброго чи злого від себе”.
“Переконати іншого в тому, що він помиляється, — не в
твоїй силі. Ти можеш переконати тільки самого себе”.
“Люди бояться хвороб і смерті, а не бояться хвороби
совісті і духовної смерті”.
“Бог доручив тобі доглянути самого себе”.
Так склалася книжечка: Епіктета, стоїчного філософа,
енхіридіон і апофегми переклав з грецької Григорій Полети -
ка у Санкт-Петербурзі. 1 року 1759-го побачила світ... (Ю. Хо
рунжий).
II. Напишіть твір-роздум, використовуючи крилаті слова та дея
кі з наведених тут афоризмів. Крилаті слова й афоризми
підкресліть.
128
Лексикографія
Лексикографія
§ 74
Загальні відомості про словники
171. І. Прочитайте текст. Визначте його основні положення.
Можна дуже добре, органічно володіти рідною мовою,
мати тонко розвинене так зване відчуття мови, але цього ви
явиться замало, коли перед людиною встане завдання напи
сати, приміром, поему чи роман, викласти на папері чи в
усній доповіді якусь наукову проблему. Тим словесним і
фразеологічним запасом, що придбано, так би мовити, із уст
матері, від родичів та сусідів, тут не обійтися.
Треба працювати над культурою своєї мови, над її збага
ченням, витонченням і загостренням. У пригоді стане тут і
якнайпильніше вслухання в живу мову різних верств сус
пільства, і уважне, бажано — з олівцем у руках, читання на
укової, публіцистичної, художньої літератури. І, звісно, не
обійтись без користування словником. Один мій знайомий
літературознавець і поет якось жартуючи сказав: “Я волію
читати словники, ніж поеми. У словнику ті самі слова, що й
у поемі, але подані в систематизованому порядку”. Це сказа
но жартома, але “читати словники” — не така вже дивовиж
на і дивацька річ, як може здатися.
Один блискучий майстер слова, здається Анатоль Франс,
признавався, що його улюблена лектура — словники. Той же
Анатоль Франс, знов-таки жартуючи, заявив, що вся його
ерудиція — наслідок уважного читання відомих тлумачно-
енциклопедичних словників...
Словники різного типу — загальні двомовні, тлумачні, си
нонімічні, фразеологічні і т. ін. — потрібні і вчителям та уч
ням, і журналістам, і письменникам та перекладачам, і вче
ним, і просто читачам. Потрібні буквально всім. Неможливо
уявити собі культурну людину, яка б не мала потреби в слов
нику, ніколи не заглядала до нього, ніколи ним не користу
валась. Отже, словникова справа має надзвичайно велике
значення в культурному будівництві...
Укладання словників — складна справа... Авторам палких
5 Українська мова. Вправи.
129