Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник
Подождите немного. Документ загружается.
СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ
393. У наведених реченнях вкажіть засоби, якими виражено їхні
основні ознаки: комунікативність, модальність, предикативність.
1. Справді, гарно тут. І білі піски берегів, і ця тиша не
міряна, і ласкавий степовий вітерець. 2. Гори навколо мовби
висіли в повітрі, такі вони були прозорі й легкі в ці останні
дні ясного гірського літа (З те. О. Гончара). 3. Люблю я наші
степи! Та чи й можна ж їх не любити? (О. Кониський). 4. Зда
валось, загримів десь на небі грім (С. Васильченко). 5. Сфер не
бесних музика повинна густи пречудовно, тільки, на лихо,
її слухати може не всяк (В. Самійленко). 6. Заграй мені, коха
ний, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує! (Леся Українка).
7. Краса, можливо, нас таки врятує, якщо ми порятуємо красу
(М. Руденко).
394. Прочитайте текст, використовуючи доречно всі можливі за
соби інтонації: мелодику, інтенсивність, темп, ритм, а також фра
зовий, логічний, емфатичний наголоси.
А ввечері і кажу нищечком Опанасові:
— Та й дурні ж ми з тобою! Як таки так: четвертий рік жи
вемо у Києві і не догадались самі, щоб закликати кварталь
ного та з ним розмовляти!..
Ждемо день — мовчимо; ждемо тиждень — мовчимо; знов
починає кортіти на розмову, а квартальний не йде. Аж ось
увечері в суботу “гряде жених от полунощи”. Трошки весе
ленький — ще краще, менше вип’є. Сіли. Мовчимо. Не зна
ємо, з якого боку і про що можна. А квартальний мовчки ди
виться по стінах, по столах, по шафах, запримітив на столі
календар Андріяшева, розгорнув і каже:
— Се нічого, се можна!.. А тих, знаєте, заказаних книжок,
часом, нема у вас?
— Крий боже! Цур їм! Крім отсього календаря та “Байок”
Глібова, нічого нема!..
— Бач! От “Байок” і не слід держати, бо се книжка ук
раїнська, а українські книжки заказані начальством!..
Повинились ми, сказали, що сього не знали, і зараз
швирнули “Байки” в грубу. Квартальний похвалив нас за се
та й питає:
— А як ви гадаєте про начальства? Що таке начальство і
від кого воно?..
— Історія свідчить нам, — став я відповідати, але гість
наш замахав швидше руками та до мене:
248
Речення
— Годі, годі! Гетьте з історією! Нащо вона нам? Ви го
воріть не по історії, а по душі...
— По душі?.. По душі... начальство... Як же без началь
ства? Хто ж би тоді піклувався про нас? Хто ж би гадав за
нас? Начальство... Ми б погибли без начальства: розжиріли
б, розтовстіли б, знічев’я б і Бога забули... (О. Кониський).
II. Перекажіть текст по-своєму. Переказ запишіть, засоби вира
ження комунікативності й модальності підкресліть.
§ 172
Види речень
і розділові знаки в кінці їх
395. Прочитайте речення. Визначте їхній вид за метою вислов
лювання і зробіть висновок про особливості інтонації, з якою во
ни читаються.
1. Все дивне в цьому світі: квітка і плід, вітер і зірка, крап
лина води і найдрібніша піщинка. Та, либонь, для самої лю
дини немає нічого дивнішого, ніж вона сама
(Є. Гуцало). 2. Хто
ж ми такі? Що буде завтра? Куди йдемо? Вперед? Назад? А
що, як завтра динозаври наш зустрічатимуть парад? (Г. Чубач).
3. Над все ти свій народ люби і сил юнацьких не жалій; для
нього працю, розум свій віддай без суму, без журби! (С. Черкасенко).
396. Розгляньте розповідні речення й визначте серед них ствер
джувальні, переповідні, ймовірнісні та заперечні.
1. Між травою купами жовтіли круглі квітки кульбаби,
синів ранній степовий сон (/. Нечуй-Левицький). 2. Біда біду, як
кажуть, перебуде (Л. Костенко). 3. Може, то тільки легенда —
край той, осяяний сонцем. 4. Я пісень кохання ніколи не
співав між ворогами (З те. Лесі Українки). 5. Може, пісня хліб
благословляє, може, в пісню йде від хліба сила (М. Нагнибіда).
6. Ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів (Г. Шев
ченко). 7. Кажуть, люди жили табунами, спали покотом в млі
печер (В. Симоненко).
397. Прочитайте текст. Визначте види речень за метою вислов
лювання і проаналізуйте їх. Яка роль питальних, спонукальних і
окличних речень у досягненні мети тексту?
249
СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ
У кожної людини є ідеал, до якого вона прагне в житті. Та
досягти високих ідеалів можна лише тоді, коли у вас є сила
волі, коли ви не боїтеся труднощів, долаєте їх. Видатний ук
раїнський письменник і кінорежисер О. П. Довженко сказав
про це так: “Є воля — є людина! Немає волі — немає людини!”
Як же загартувати свою волю, виробити самостійність у
судженнях і справах, не стати рабом власних звичок? Згаду
ються кілька давніх порад.
Одна з них: “Пізнай себе самого”. Лише об’єктивно, доб
ре розібравшись у собі, своїх нахилах, уподобаннях, можна
дібрати й відповідні засоби самовиховання. “У кожної люди
ни — три характери, — дотепно зазначав Віктор Гюго, — той,
який їй приписують, той, який вона приписує сама собі, і,
врешті, той, який є насправді”. Отже, дуже важливо без са
мозакоханості чи самоприниження з’ясувати, який же у вас
характер.
Друга порада: “Здолай себе”. Нерідко запитують: “Наві
що?” Хіба не ліпше жити, довіряючись своїм почуттям і ба
жанням?
Та життя неспростовно доводить: саме з перемог над со
бою починаються й перемоги в житті. Це в усі часи підкрес
лювали й видатні уми людства. Приміром, давньоримський
філософ і письменник Луцій Анней Сенека казав: “Ніяка
влада не більша й не менша від влади людини над собою”.
Л. М. Толстой стверджував: “Сказати, що я не можу зроби
ти над собою зусилля для того, щоб утриматися від погано
го вчинку, все одно, що визнати себе не людиною, навіть не
твариною, а річчю...”
Третя порада: “Створи себе”. Лише безперервна робота
над собою, постійне самовдосконалення принесе бажані ре
зультати. І це цілком зрозуміло: ніщо в житті легко не даєть
ся. Щоб досягти поставленої мети, треба безперервно вима
гати від себе більшого, підніматися щораз на вищий щабель,
а отже, долати труднощі, які будуть тим більшими, чим ви
щою буде велика мета (За Г. Навроцькою).
250
Речення
§ 173
Складові частини речення
398. У поданих реченнях визначте всі складові частини: члени
речення, внесення, сполучники.
1. Сонце стояло якесь безпомічне і нерішуче. Боялось
навіть моргнути (Л/. Коцюбинський). 2. Робота майже доходить
кінця, коли Орфей перестає грати (Леся Українка). 3. Орфей,
до речі, також був фракієць, можливо, дак, але, можливо, й
гет (Л. Костенко). 4. Блукали вони навмання сливе цілий день
(/. Нечуй-Левицький). 5. В дорогу Григорій узяв чимало всяко
го харчу, але більше всього тютюну; та чи не найбільше, ма
буть, запасся терпінням (О. Довженко). 6. Хата Оском’юка
складалася лишень з одної кімнати й сіней (Л. Мартович). 7. Вид
но, було вже пізно, бо ніде по хатах не світилося (Панас Мир
ний). 8. Може, існують ще й досі страшні одноокі циклопи?
(Л/. Рильський). 9. Не можна, кажуть, людині помолодшати, а
подобрішати завжди можна (О. Гончар).
399. І. Прочитайте текст. Виберіть із нього п’ять речень і визнач
те кількість членів речення в кожному. Чи завжди вона дорівнює
кількості слів, вжитих для позначення членів речення?
Дорош знав, що це було гніздечко польового щеврика,
світло-бурої пташечки з коротким хвостиком і коротесень
ким дзьобиком, що живиться малесенькими жучками і ко
машнею. Щеврик уже прилетів, уже обновив своє гніздечко,
повигрібав із нього лапками земельку, навів чистоту, і кло
пітлива самка скоро сяде в нього, втягне красиву голівоньку
в тепле пір’ячко, відкладе шестеро трохи більших, як горо
шинка, яєчок і потім довго сидітиме на них, сварлива та ве
редлива, грізно попискуючи на самця, якщо він мало приноси
ти ме їй їжі, і неохоче пускаючи його на ніч в своє гніздечко.
Сидітиме доти, доки шестеро голопуцьків-малят не проклю
ють кволими дзьобиками тонюсіньку шкаралупу яєчка і, обі
гріті й висушені материнським тілом, не роззявлять ротиків
і не попросять їсти. Тоді на самку впадуть нові клопоти, нові
турботи. Не присідаючи й на хвилину, цілий день буде вона
літати сюди-туди, щоб нагодувати ненажерливих ротатих
діточок своїх, а вони сидітимуть кружка, повитягавши шиї і
порозкривавши дзьобики. І в цьому малесенькому гніздечку
251
СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ
віковічним, раз і назавжди заведеним порядком буде йти
життя дружної пташиної сім’ї, і кожного року з гніздечка
вилітатиме нове покоління, нові крильця будуть тріпатися в
чистому, прозорому, свіжому, пахучому степовому повітрі.
“Таке життя, такий закон життя, — подумав Дорош, любов
но розглядаючи майстерно зроблене гніздечко, але не при
торкуючись до нього руками, щоб пташка не змандрувала
геть. — Таке життя. Молоде народжується, старе вмирає” (Гри
горій Тютюнник).
II. Може, вам доводилося бачити гніздо якоїсь пташки. Опишіть
його. В одному з речень визначте кількість його членів.
§ 174
Синтаксичний центр у реченні
400*. Перепишіть речення. Підкресліть синтаксичні центри і ви
значте, які з них самодостатні, а які недостатні; які речення дво
складні, а які односкладні; які поширені, а які непоширені; які прості,
а які складні. Між частинами складних речень поставте коми.
1. Гряде двадцять перше століття. Яким воно всім нам бу
де? (Г. Білоус). 2. Затоплю недолю дрібними сльозами. Затоп
чу неволю босими ногами (Т. Шевченко). 3. О, сором мовчки
гинути й страждати як маєм у руці хоч заржавілий меч (Леся
Українка). 4. Загриміло і полегшено зітхнув степ і радісніше
стало навкруги (О. Гончар). 5. Мене водило в безвісті життя та
я вертався на свої пороги переплелись як мамине шиття мої
сумні і радісні дороги (Д. Павличко). 6. Де знайти таку тишу
щоб почути як б’ється серце землі? (Д. Чередниченко). 7. Ми
працю любимо що в творчість перейшла і музику палку що
ніжно серце тисне (М. Рильський).
401. Прочитайте текст. Випишіть синтаксичні центри речень і
схарактеризуйте їх.
Батько й мати пішли на роботу, а йому наказали стерегти
хату. Тиміш нудиться й позирає на дорогу, що прослалась у
поле.
А за хатою — жито. Стіна кланяється в ноги, випростуєть
ся — і знову кланяється під вагою хвилі... Ген шуліка завмер,
вишукує, прицілюється, ось-ось грудкою шугне вниз. А ген —
252
Речення
вихор. Тільки ше кільчиться, пританцьовує на місці, гопакує —
і вже гайнув, гайнув. Аж туди, де шалено біжать блакитні вів
ці у свою небесну кошару.
Хата не втече. Стріха не завалиться, одвірки в гості не по
дадуться, ганок не вчамріє від спеки, а комин димом не захли
неться, бо в печі не палять. 1, звісно, ніхто не вкраде дверей.
Стій, хато, а ви, вікна, добре придивляйтесь, хто проходи
тиме мимо та хто на подвір’я заглядатиме.
— Ти куди? — шепнув явір і змовницьки шушукнувся з
тополею. Тиміш аж присів, а потім зрозумів, що це не хтось,
а явір, — і гайда!
Така дорога солодка, така солодка, що біг би й біг по ній...
Та зразу в хлібах озирнувся: хата й не дивиться на нього,
відвернулась, а явір із тополею про своє щось... (Є. Гуцало).
II. Перекажіть текст із власними змінами й доповненнями. Переказ
запишіть, підмети й присудки підкресліть.
Просте речення
Головні члени речення
§ 175
Підмет
402. Перепишіть речення. Підкресліть підмети і визначте, як во
ни виражені і які з них прості, а які — складені.
1. Слово, чому ти не твердая криця, що серед бою так яс
но іскриться? (Леся Українка). 2. Хтось із мудрих мовив, що
байдужість — то душевна підлість (В. Коломієць). 3. Життя
прожити — потоптати сум, єством своїм прославити Людину
(А. М’ястківський). 4. Де поле зорано, — меди пшениць пли
вуть (М Рильський). 5. А по бурі, шумі, гуку залунало: куку! ку-
ку! (X Кравченко). 6. Багато страшних легенд складено про той
вир (Григорій Тютюнник). 7. Як це нерозсудливо — пливти
до пароплава, щоб тільки погойдатися на хвилях (О. Дончен-
ко). 8. Лишилось тільки десять хвилин (М. Коцюбинський).
9. Містечкова площа шуміла, наче морський прибій (О. Дов
женко). 10. Дощ, лиха година, а я приткнувся до стіни та так
253
СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ
і гибію (Панас Мирний). 11. Та нині гріх замкнути в клітку
вільну мисль (/. Франко).
403. І. Прочитайте текст. Випишіть синтаксичні центри.
А там, над вашою головою, чорним шатром розстилається
темно-синє небо із золотими зірочками. Скільки-то їх там?
І яких тільки немає?.. Піску, кажуть, менше на всій землі, ніж
зірочок тих у якій-небудь частині неба. І то ж усе живі істо
ти, як і наша земля; кожна з них живе своїм життям, тягнеть
ся до своєї подруги, от і як наша земля до сонця. 1 всім їм
місце є в тому безмірному краї. Якою ж величезною повинна
бути та обшир, що їх у собі розмістила? Чим ти виміриш ту
безмірну пустиню, що зветься світом? І думкою не збагнеш
тієї без кінця-краю озії! А там, за нею, що? Та нічого, то все
вона — безмірна світова обшир-пустиня. То тільки ми тут, на
землі, привикли бачити кожному початок і кінець і думаємо,
що все на світі повинно їх мати. Що ж ти таке тут, пилино
світова, царю земний — чоловіче? Коли твій розум не збагне
того світового простору, твої очі не проглянуть його пустоти,
твоя думка не досягне його краю, скажи ж мені, що ти таке
з своїми високими думками, з своїм гордовитим розумом?
Куди ти пнешся з ними, куди лізеш?.. Оханися та кругом се
бе обдивися!.. Покинь же свої високі думи, горді заміри та
поглянь кругом себе. Поверни свої очі назад у свої прожиті
віки, у свої минулі століття... Що ти там бачиш? Бої та січі,
змагання та чвари... (Панас Мирний).
II. Поміркуйте про велич всесвіту. Свої міркування запишіть, під
мети підкресліть.
§ 176
Присудок
404. Перепишіть речення. Підкресліть присудки.
1. Вона могла од рана до вечора поратись біля квіток, що
розкішно кущились поміж камінням (М. Коцюбинський). 2. Не
завсігди їй щастило, а найбільш отой борщ дався їй узнаки, —
ніяк, звичайно, не хоче бути добрий на смак! (Б. Грінченко). 3. Ма
теринський погляд був начебто сповнений якоїсь цілючості.
254
Речення
4. Але Катря не почувається непрошеною гостею, вона бі
жить і біжить, зовсім не побоюючись, що може заблудитися
(З те. Є. Гуцала). 5. Люди, зрадівши, що минула лиха година,
слалися спати (Панас Мирний). 6. Вони були свідками заколоту
на площі, але не мали змоги спинити його (/. Франко). 7. Скі
льки перейдено і пережито в днях і ночах, між трудних доріг!
(А. Малишко).
405. І. Прочитайте текст. Випишіть синтаксичні центри.
Перше, що я вважаю пережитим і віджитим, таким, “що
згоріло в моїм кабінеті!”, — се наша орієнтація на Москов
щину, на Росію, накидувана нам довго й уперто силоміць, і
кінцем, як то часто буває, справді присвоєна собі значною
частиною українського громадянства.
Вона була підірвана російською революцією, що ослаби
ла той московський примус, який тяжів за старого режиму
над Україною. Але тільки ослабила, а не знищила. Навіть для
лівих груп нашого громадянства те, що було страчене в при
мусовості свого зв’язку, було до певної міри зрівноважене
ідеями “спільного революційного фронту” українсько-росій-
ського, здобутками спільної революції і спільними інтереса
ми революційної демократії. Провідники українського життя
довго стояли під владою сих гасел, і я сам не відрікаюсь її.
Тільки коли російська керма, після угоди з Україною, пе
рейшла до російських революційних кіл і вони у відносинах
до України виявили себе твердоголовими централістами і
об’єдинителями, нездібними чого-небудь навчитися від ре
волюції, се захитало такий пієтизм для спільної революції.
Ну, а війна большевиків з Україною рішуче поставила хрест
над сею ідеологією, розв’язала всякі моральні вузли, які ще
могли в чиїх-небудь очах зв’язувати українця з московським
громадянством спеціально...
Я вважаю таке визволення від “песького обов’язку” супро
ти Московщини незвичайно важним і цінним. Роздумуючи
над сим моментом, я думаю, що недаремно пролилась кров
тисяч розстріляних українських інтелігентів і молоді, коли во
на принесла чи закріпила духовне визволення нашого народу
від найтяжчого й найшкідливішого ярма, яке може бути, —
добровільно прийнятого духовного чи морального закріпа
чення. Я скажу різко, але справжніми словами: се духовне хо
255
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
лопство, холуйство раба, котрого так довго били по лиці, що
не тільки забили в нім усяку гідність, але зробили прихиль
ником неволі й холопства, його апологетом і панегіристом
(М Грушевський).
II. Поміркуйте над тим, чи треба нам, українцям, перед кимось
гнути спину. Свої міркування запишіть, присудки підкресліть.
§ 177
Простий дієслівний присудок
406. Перепишіть речення. Підкресліть прості дієслівні присудки.
1. Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе (В. Си
моненко). 2. Дивлюся — а степ зацвів, прослався квітучою ни
вою (О. Ющенко). 3. От злізти б тут, побігать по широкому по
лю або полежати в траві (М. Коцюбинський). 4. Коли це ворота
рип — заїжджають до двору черкеси в шапках (Григорій Тютюн
ник). 5. Заносило снігом дерева в саду, але весна-переможни-
ця брала гору, й благодатне літо гнуло додолу обважніле пло
дами гілля яблунь і груш (О. Довженко). 6. Любить свій край —
це значить все любити, у чім його святе ім’я живе (В. Сосюра).
407. І. Прочитайте текст. Випишіть прості дієслівні присудки.
Сіли в машину і тільки рушили. Заболотний — раптом до
Дударевича:
— Зупини.
— Що сталося?
— Стороння пасажирка заблукала.
Він опустив скло, щоб дати можливість вилетіти заблу-
калій звідкись до салону бджолі.
Коли випустив її, Дударевич, давши хід, докірливо похи
тав головою:
— Ну, знаєш! Це ти справді такий жалісливий? Чи бояв
ся, що вжалить?
— І те, й те. А загалом повчитись би нам у цього племені.
Ось чиї звичаї та етикети студіювати б нам, дипломатам.
Уважніше придивитись би до цього “крилатого народу”.
— Ні, це не для мене, — скривився Дударевич. — Я дитя
міста. Зросло на камені, як у вас кажуть. Вперше мав зустріч
256
Речення
із бджолою, коли вже сидів у службовому кабінеті: залетіла в
кватирку і здорово вжалила — фізіономію рознесло, як від
боксерського удару... Тож мені не до жалощів. Та й тобі... Ти
ось випустив бджолу, пожалів її, а вона ж загине. Бо звідси
хіба втрапить на пасіку?
— Втрапить. Своїх вона знайде, будь певен.
— Яким чином? — зацікавилася Тамара.
— А вусики-антени? Уявіть собі, на кожній антені п’ятсот
тисяч чутливих пор, і кожна пора має нервові закінчення...
— Фантастика! (О. Гончар).
II. Перекажіть текст. Переказ запишіть, прості дієслівні присудки
підкресліть.
§ 178
Складений дієслівний присудок
408. Перепишіть речення. Складені дієслівні присудки підкрес
літь і схарактеризуйте їхній склад.
1. Я менш за все схильний проповідувати благодушність і
солодку маніловщину в літературі. Але слід пам’ятати, що
кожне слово письменника, кожен образ, створений ним, є
певною мірою узагальненням (М. Рильський). 2. Чи відомий
вам такий психічний стан, коли за один рідний згук, один
образ рідний ладен буваєш заплатити роками життя? 3. Поки
моєї сили і змоги — я готов служити Вам, чим і як зможу.
4. Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату
(З те. М. Коцюбинського). 5. Кортіло сердешного забалакати до
дівчини, та з чого почати? (А. Свидницький). 6. Казали у дворі
індики, що ніби ти [Соловейку] співать мастак великий
(Л. Глібов).
7. Ясна річ, що самому не під силу було б усе підня
ти... (Остап Вишня). 8. О, сором мовчки гинути й страждати, як
маєш у руках хоч заржавілий меч. Ні, краще ворогу на одсіч
дати. Та так, щоб голова злетіла з плеч! (Леся Українка).
409. І. Прочитайте текст. Випишіть речення зі складеним діє
слівним присудком.
Стою на березі Каспію, переношусь думками на берег, де
стояв він. Тоді вже минали останні дні його вигнання, його
9 Українська мова. Вправи.
257