Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник
Подождите немного. Документ загружается.
СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ
миски, сині чашки та чавуни, блакитні дзвони, жовті цебри,
жовтогарячі діжі, а з того густого лісу, ніби верховина якоїсь
скелі, визирає його власне коліно.
Шугають величезні метелі у білих, синіх, темно-рожевих,
позолочених шовках. Сідають на квітки, хитають крилами,
як мальованими ворітьми.
Ген-ген із самого неба шумить, гуде патлатий, волохатий
джміль у дорогих ризах, перетятий шовковими поясами.
Летить, гуде, ніби диякон у церкві службу Божу починає:
“Мирон... Господу... по-мо-о-о...” (С. Васильченко).
II. Перекажіть текст, підставляючи замість авторських власні образи.
§ 163
Відмінкові синтаксичні словоформи
іменників
373. Простежте, як той самий іменник у різних відмінкових фор
мах і в різному оточенні набуває інших відтінків значення.
I. 1. Щойно зірвав двоє чи троє яблук, як нахилив ненавмис
не миску, і вони посипались додолу. 2. Вийшла мама, позби
рала в траві яблука і, нічого не сказавши, повільно пішла до
хати (3 те. Є. Гуцала). 3. На самім споді тачанки лежали в сіні
пахучі яблука (О. Гончар). 4. Червонобоким яблуком округлим
скотився день, доспілий і тяжкий (А/. Рильський). 5. Уродила
яблуня на щедрий вечір. А яблука — зорі (Д. Чередниченко).
6. Перські в яблуках коні сахнулися від коней білої імпера
торської масті (Я. Загребельний). 7. Орган зору складається з оч
ного яблука і допоміжних апаратів (3 підручника).
II. 1. З Чигирину по всій славній Україні заревли великі
дзвони, щоб сідлали хлопці коні (Т. Шевченко). 2. Ген пасуть
ся двоє коней... 3. Коні мене підпускають, коли я гладжу по
зігнутій шиї карого, відчуваю, як вона злякано тремтить (3 те.
Є. Гуцала). 4. Дочка не дуже-то й слухає матері: загне голову,
як муштрований кінь, та й вийде з кімнати (Марко Вовчок). 5. Си
на держать коло неї, щоб не влизнув, бо знало все село, що
його й конем не доженеш (Я Куліш). 6. Вечір од’їде сивим ко
нем, спатиме річка, спатиме ніч (Д. Чередниченко). 7. Кінь заліз-
238
Синтаксична словоформа
ний важко дихав і вагонами гримів (В. Сосюра). 8. Як по пря
мій не можна вже ні кроку, завдавай удар зигзагом, з тилу, з
боку! Є хід конем'. (О. Левада)
374. І. Прочитайте текст. Випишіть словосполучення із залежни
ми словами — іменниками (займенниками) без прийменників. На
які відтінки значення вказують ці синтаксичні словоформи?
Поклали собі: як дійдемо до Громової могили, отоді зро
бимо перепочинок, не раніш. Йдемо довго, від зголоднілості
голова крутиться, бо цей рік такий, що й ноги пухнуть, при
ходьбі тебе аж похитує, світ жовкне, якісь темні бджоли пе
ред очима літають, одначе йдемо, йдемо... Та ось нарешті во
на виринає з-під обрію, округла, срібляста, наче баня яко
гось храму, що ледь виглядає з землі, це і є Громова могила!
Вона ніби матка серед багатьох менших могил, що їх всюди
розкидано в наших степах, — давно кимось насипані, вид-
ніються ближче й далі, декотрі ледь мріють, порозпливав
шись у сонячнім мареві...
Розмірами Громова величезна, схили її всуціль поросли
сріблястою травкою-мітлицею, така ковзка ця травичка, що
й санчата по ній летіли б. Ми хоч обидва і втомлені, та все
ж видираємось по цьому ковзкому сріблястому схилу, а ко
ли опиняємось на самім вершечку Громової, то аж гукнути
хочеться від захвату: степи та простори на всі чотири сторо
ни світу!..
Вгорі небо, а під нами що? Скарбів, мабуть, повнісінько
в цій Громовій? Шабель та сідел в оздобах, баклаг із чисто
го срібла та різних вояцьких поладунків? Дірочка темніє в
сухій землі — що там у ній? То один, то другий приклада
ємось вухом: о, здається, джміль там гуде! Головний скар
бівничий... А довкруг нас сріблиться нехворощ-трава, дика,
така гладенька й ласкава, як спинка лошати, аж погладити її
хочеться (О. Гончар).
II. Опишіть якусь варту уваги природну місцину. Словосполучен
ня із залежними словами — іменниками без прийменників —
підкресліть.
239
СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ
§ 164
Прийменникові
синтаксичні словоформи іменників
375. Простежте, як той самий іменник у різних відмінкових фор
мах з прийменниками і в різному оточенні набуває інших відтінків
значення.
I. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне то
полю до самого долу. 2. А дівчина при самій дорозі недалеко
коло мене плоскінь вибирала (3 те. Т. Шевченка). 3. Іван сто
яв на дорозі, дивився їй услід (А. Шиян). 4. Вона заходилась
збирати чоловіка в дорогу (Ю. Збанацький). 5. По дорозі до них
приєднуються ще кілька хлопців (О. Гончар). 6. Машина ви
скочила на широку дорогу (В. Собко). 7. Олекса Безик їздив у
містечко, але з дороги вернувся (М Коцюбинський).
376. І. Прочитайте текст. Випишіть словосполучення із залежни
ми словами — іменниками (займенниками) з прийменниками. На
які відтінки значення вказують ці синтаксичні словоформи?
І як не йти в таку годину в поле? Як не любити його?
Скільки тих колосків... Боже, скільки їх тут... Більше, ніж зір
у небі... 1 хто дав їм життя? Он йде Корній з твердим погля
дом і шорсткою долонею. Це він сіяв зерно. Це він дав йо
му змогу розумно торкнутися землі, пустити ссавчики у
м’якоту великої планети і вирости у ніжне, чудесне, увінча
не колосом стебло.
Честь тобі, Корнію! Сам Бог з тобою нерозлучно тут на
полях з вітром, з просторами неба, з сонцем! Сам Бог!..
І скільки разів буває, що Корній без ніякої причини стає,
знімає новий недільний кашкет і хреститься. Чого Корній
хреститься? До кого? Ах, Корній не скаже, чому він хрес
титься... Хреститься і вже... Чує радість, чує велич, чує при
сутність вищої, вічної сили... (У. Самчук).
II. Відтворіть захоплення хлібороба наслідками своєї праці. Сло
восполучення із залежними словами — іменниками з прийменни
ками — підкресліть.
240
Синтаксична словоформа
§ 165
Синтаксичні словоформи дієслів
377. Простежте, як те саме дієслово в різних формах і в різно
му оточенні набуває інших відтінків значення.
1. Діти грались, росли собі та виростали. 2. Сім’я моя що
день росла і вже до сотні доростала (3 те. Т. Шевченка). 3. Ду
би ростуть поволі, неквапливо... (М Рильський). 4. Ріс я в лісі
на самоті і бавився, як сам собі знав (Марко Вовчок). 5. Отакий
і рости, сину, цікавий до всього: життя треба знати (А. Головко).
6. Сосна росте на пісках, на гірських схилах (Ю. Яновський).
7. Ріка росте, випинає брудну могутню спину (Г. Хоткевич).
8. Тісто зогрілося й почало буйно рости (3. Тулуб). 9. Ми спус
калися вниз. Тепер скелі росли перед нами, теплі, навіть гарячі
(М. Коцюбинський). 10. Ростуть молоді вчені, представники мо
лодого суспільства (В. Еллан).
378. І. Прочитайте текст. Проаналізуйте дієслівні словоформи за
їхнім лексичним, граматичним і синтаксичним значеннями.
Йти мені далеко. Одначе не біда. Зате набачуся і начуюся.
Бачитиму стежки і протопти весняні, що, мов гілля від
стовбура, простягатимуться від дороги у всі боки — до сіл,
хуторів, до Дніпра та видолинків при ньому, де рибалки рі
жуть ліщинові вудлища на вудки, діти скубуть квасець на
борщ, а молодь шукає конвалії або ж бузок...
Туман тоді стояв такий густий, що крийма вкрив і землю,
і Дніпро. Я йшов незнайомою дорогою, не бачачи її, вдали
ну, навмання йшов. Назустріч мені виринув з туману дядько
з в’язкою нових кошиків за плечима...
— Тут є якась стежка до шляху навпростець? — спитав я,
привітавшись.
Дядько скинув в’язку розмальованих у червоне й зелене
кошиків, зняв картуза і, втерши долонею змокріле чоло та
сиву негусту чуприну, знову надів його. Аж тоді сказав:
— Стежки нема, а прослідок, як придивишся, знайдеш...
— Ну, спасибі ж вам, — сказав я.
— Та не спасибі, а піддай в’язку, — одмовив дядько і, ко
ли в’язка була вже в нього на плечах, усміхнувся. — Колись
казано: Боже поможи. А зараз отак і кажи, тільки й сам по
можи. Ну, бувай (Григір Тютюнник).
241
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
II. Пригадайте, як вам доводилося шукати стежку. Опишіть цей
випадок. Усі дієслівні форми підкресліть.
Словосполучення
§ 166
Загальне поняття
про словосполучення
379. Наведені поєднання слів запишіть у дві колонки: 1) слово
сполучення; 2) словоформи.
Знегодам наперекір, навколишній світ, крізь вікно, сосно
вий бір, не тільки хліб, турбуються про тебе, щоденний хліб,
будемо думати, маячіти перед очима, відповідно до квот, уп
родовж години, мальований стовп, найбільш розвинений,
так довго, відома річ, майже рівно, дотримати слова, нібито
переміг, глухий кут, позаочі судити, давним-давно.
І
К л ю ч. З останніх букв останніх слів має скластися закінчен
ня вислову Л. Толстого: “Щоб повірити в добро, ... ”
380. Розкладіть речення на прості синтаксичні словосполучення
(лексичні словосполучення розглядайте як один нерозкладний член).
1. Ніколи я у ріднім слові не кривив душею у житті (А. Ма
лишко). 2. Не можу забути одного образу, який врізавсь мені
в пам’ять. 3. Старість білим волосом припорошила його го
лову, але він не згортав рук, не кидав праці (3 те. М. Коцю
бинського). 4. Язикатий подоляк вічно бере на глум Гришині
романи з вертихвістками (О. Гончар). 5. Як Стефан заколотив
ся був їхати світ за очі, то Євстафієві неначе затуманило в го
лові розум (С. Чорнобривець).
§ 167
Сурядні словосполучення
381. З поданих слів утворіть якомога більше простих сурядних
словосполучень. Обґрунтуйте можливість утворення їх.
1. Сосни, дерева, кущі, малини, порічки, трава, спориш,
ромашки, зайці, сороки, ворони, лисиці. 2. Сухий, спритний,
242
Словосполучення
гарячий, зелений, мокрий, ШВИДКИЙ, ХОЛОДНИЙ, СМІЛИВИЙ,
пізній, синій, ранній. 3. Поспішає, синіє, торохтить, мовчить,
думає, сидить, гуркоче, червоніє, зберуться.
382. І. Прочитайте текст. Випишіть усі сурядні словосполучення.
Яструб кинувсь на небо. Та щезнути в небі він уже не
встиг: накотистий птичий смерч збив його з крил й шпурнув
під гарбу — головою під колесо... Вітер і птахи ішли ордою!
Вони тисли повітря, а повітря тисло небо і землю так, що не
бо й земля зірвалися з місця і з кураєм, бадилинням і рікою,
разом з піднятими і вже летючими в вітрі лисицями та зай
цями покотилися в безконеччя! Невідомо звідкіль взялася
жовта імла. Вона насунулась-заступила і поглинула всіх: і го
лубих сиворакш, і зелених дрімлюг, і вохристих кобилочок,
чорних шпаків і жовен, оливкових пастушків і куцокрилих
погоничів, серпокрильців-стрижів, одудів, стрепетів і дерка
чів... Зляканими крильцями птахи прогрібали ту імлу, як мог
ли. їх охопив розпач. Власні крики рвали їм серце. В деяких
воно не витримувало, і вони засівали собою степ. Яструб, ле
жачи під гарбою, бив об землю своїми крилами, мов пома
гав дрібноті прориватись крізь простір... Коли ж нарешті по
чув, що в небі і на землі стало порожньо й тихо, він зрозумів,
що птахи вирвались з імли й пошуміли на південь далі. Ве
ликий переліт дрібного птаства у цьому місці над степом за
тих. Небо й земля зупинилися. Лисиці й зайці опустились на
землю й, проклинаючи таке життя, чкурнули до своїх нір і
ямок (М. Вінграновський).
II. Опишіть подану картину так, як вона вам уявляється. Сурядні
словосполучення підкресліть.
§ 168
Підрядні словосполучення
383. Запишіть у дві колонки підрядні словосполучення: 1) преди
кативні; 2) непредикативні.
Світить сонце, крихта хліба, діло робиться, почуто заклик,
взяв олівець, іде життя, історія триває, мчить полем, стежки
зміяться, зачиняю двері, правда переможе, бракує часу, сон
243
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
сниться, думаю про тебе, звик працювати, заплющую очі, очі
бачать, уникаю непорозумінь, знайдено розв’язок, непевність
гнітить, дні течуть, лякає мене, день минає.
І
Ключ. З других букв перших слів виписаних словосполу
чень має скластися закінчення вислову: “Надія — це найчас
тіше ... *
384. Запишіть у три колонки словосполучення: 1) означальні; 2) до
даткові; 3) обставинні.
Останній у шерензі, яблуневий цвіт, одержав задоволен
ня, тьохкає солов’єм, достигає на сонці, подібний до тебе,
руки матері, згарячу забувся, збірник вправ, досить вправ
ний, плач дитини, правив кіньми, йдемо вулицею, знітився
від несподіванки, дещо згадав, вода з криниці, пізно збагнув.
І
К л ю ч. З других букв перших слів виписаних словосполу
чень має скластися закінчення вислову: “Поки не настане
завтра, ти не зрозумієш, як тобі...”
385. І. Прочитайте текст. Випишіть десять предикативних (само
достатніх і недостатніх) і десять непредикативних (означальних,
додаткових і обставинних) підрядних словосполучень.
Скриплять лозяні мажари серед таврійських степів. Диба
ють розбитими ратицями натомлені воли. На купах солі,
прикиданих сіном, лежать чумаки. Дорога в’юниться серед
степового безлюддя. Світ ніби вимер: на десятки верст дов
кола — жодної хати. Цвіркотять коники. Біжать кудись оба
біч дороги хвильки білогривої ковили. Гіркуватий вітрець,
прогрітий сонцем у полинових кущах, то кволо війне над ма
жарами, то знов припаде до землі, ніби обважніла дрохва, що
висиджує своїх пташенят.
А десь попід хмарами стереже степ самотній жайворон.
Він мовби окреслив коло на землі і тепер оголошує птахам і
людям: це моє! Моє...
На волів не треба погейкувати: вони добре знають дорогу, бо
не вперше їм ходити на сиваські береги, де крига не тане навіть
серед літа. То сіль біліє на озерах — гіркий чумацький скарб...
На задній мажарі поруч вусатого чумака лежить хлопчик.
Полотняна сорочка розстебнута, волосся, мов клоччя, щоки
замурзані. І весь він наче виліплений із розтертої колесами
глини, з отієї пилюки, в якій потопають роздвоєні ратиці
волів. Тільки очі його належать не землі, а небу. 1 дивляться
вони не на землю. Дивляться в небо (М. Руденко).
244
Словосполучення
II. Передайте думки, почуття малого хлопця, який їде разом з чу
маками. Підрядні обставинні словосполучення підкресліть.
§ 169
Способи підрядного зв’язку
в словосполученнях
386. Запишіть у три колонки словосполучення: 1) з узгодженням;
2) з керуванням; 3) з приляганням.
Знудився чекаючи, спокійний за нього, озимі посіви, зро
би милість, давно знайомий, його справа, дужими руками,
справедлива людина, дуже турбується, згустили фарби, тихо
го ранку, знайомі люди, братися за розум, сказав почекати,
дивний випадок, весело з ними, вирішив поїхати, стишений
голос, останній з могікан, високої думки.
І
К л ю ч. З других букв перших слів виписаних словосполу
чень має скластися закінчення вислову: “Навіть авторитети
не мають сили ... ”
387. Прочитайте текст. Випишіть з нього по десять словосполу
чень з узгодженням, керуванням і приляганням.
Перші іспити — з мови і літератури — склав успішно, але
далі не поталанило: “зрізався” на політграмоті... Та не лише
я опинився між невдахами. За час іспитів познайомився
ближче з кількома такими ж, як і я, селюками. Серед них бу
ла й дівчина, здається, з Хорола. Мої тимчасові друзі у вільні
години знайомилися з містом...
Отже — з містом уже познайомились, на іспитах “прова
лились”. В останній день перебування в Харкові ще раз
пішли до пам’ятника Шевченку. Ми не змовлялись — була
якась органічна потреба ще раз поклонитись йому... Стояли
мовчки. Пам’ятник нас вражав, хоч ми й не розумілись у
тонкощах монументального мистецтва. І постаті, розміщені
навколо, теж викликали захоплення. До нас підійшла якась
жінка, побачивши нашу групку, — можливо, це була екскур
совод, — привіталась, розповіла, хто позував для скульптора
для образів, що вінчали пам’ятник...
І коли вже були самі, наша “безталанна” дівчина стала на
коліна, склала руки на грудях, зір її затуманився — з очима
повними сліз, звернутими вгору, тремтячим, повним розпа
чу голосом промовила:
245
СИНТАКСИС і ПУНКТУАЦІЯ
“Що ж робити мені, Тарасе Григоровичу?..” Її настрій пе
редався й нам, але ж ми таки “мужчини”, то хоч і переживали
гірко невдачу, все ж трималися, як належить чоловічій статі.
Ми заспокоювали її, намагались надати бадьорості своїм сло
вам, зняти отой стан глибокого пригнічення (О. Ющенко).
II. Згадайте яку-небудь свою невдачу. Розкажіть, як ви повелися
при цьому. Свою розповідь запишіть, словосполучення з приля
ганням підкресліть.
§ 170
Побудова і вживання словосполучень
388. Запишіть словосполучення, розкриваючи дужки, у тій послі
довності, у якому відмінку вжито залежне слово: 1) родовому;
2) давальному; 3) знахідному.
Пробачити (уболівальники), не мати (знання), опанувати
(скловаріння), дякувати (шурин), наслідувати (манера), за
знати (невдача), нарвати (оситняк), поспівчувати (хлопець),
постачати (озброєння), дотримати (слово), запобігти (розго
лос), учинити (капость), зрадити (сторож), вчитися (рільниц
тво), ігнорувати (вимога), завдати (удар), допомогти (обчис
лювач).
І
К л ю ч. З других букв іменників має скластися закінчення вис
лову: “Діти точно повторюють усе те, що нам ... ”
389. Кожне з поданих дієслівних словосполучень замініть одним
словом. Запишіть ці слова.
Зазнавати змін, ставати дорожчим, зробити вужчим, зроби
ти чистим, покрити тінню, займатися столярством, робитися
тьмяним, попасти в ціль, змушувати силою (когось до чогось),
покрити штукатуркою, ставати дерев’яним, робити креслення,
зберігати в пам’яті, робити оберти, виявляти здивування.
Ключ. З других букв записаних слів має скластися вислів.
390. До поданих словосполучень доберіть синонімічні й запишіть їх.
Спека у червні; бокова частина дороги; завдання додому;
людина, сповнена енергії; цвіт соняшника; тиша уночі; ложка
з алюмінію; роса на світанку; металеві вироби; обрій, затягну
тий імлою; далечінь, повита туманом; залізо, покрите іржею.
246
Речення
І
Ключ. З перших букв перших слів записаних словосполу
чень мають скластися пропущені два слова з вислову П. Во
ронька:
“На жаль, ...не буває”.
391. Прочитайте текст. Знайдіть словосполучення, які не відпо
відають сучасній літературній нормі. Текст переробіть відповідно
до сучасної літературної норми й запишіть.
Нічо так чоловікові віку вже не вкоротає, як та люба*. Хто
не вірить, най лиш слухає, що розказуватиму...
У нашім селі, знаєте, чинять два храми в рік — один на
зимні Николи, а другий на весні.
Зимні Николи, як здорові знаєте, припадають серед Пи
липівки: скрипку не можна навіть зачепити, а за танець і не
говорім таки нічо; бо якби панотець узнали, то й би до церк
ви не пустили, не то що.
А парубкам та дівкам що за храм без музики? Але нащо
вам казати, коли самі здорові знаєте. От тому ж тото сидять
наші леґіні та дівки на зимні Николи вдома та дозирають ха
ти, а старині** сама собі здоровенька храмує. Як же зато
дасть Бог дочекати весняних Николів, то вже стариня сидить
удома, а молодіж пускають у храм.
От тому ж тото назвали у нас зимній храм чесний, а вес
няний красний. Та й недурно його так і прозвали, — хто хо
че видіти охоту*** та красу, то най лиш приходить до нас у
красний храм. Скучно йому чей не буде... (Ю. Федькович).
Речення
§ 171
Речення, його основні ознаки
392. Доведіть, що не всі наведені поєднання слів — речення.
1. По дверях відважних прудко мокне сонце. 2. По хвиля
блакитний прудко плинути човен. 3. По, хвилях, блакитних,
прудко, плине, човен. 4. По хвилях блакитних прудко плине
човен.
* Люба — любов.
** Стариня — батьки; старі люди.
*** Охота — забава.
247