Ющук І.П. Українська мова. Вправи. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

МОРФОЛОГІЯ і ПРАВОПИС

ний (на) вигляд, (по) двоє заходимо, вийшов (на) зустріч,

міцно (міцно) стис, (будь) як збитий стіл, кінець (кінцем)

згадав, (в) цілому закінчили, (по) іншому вчинив я, вигріб

(до) чиста, (по) чесному сип, (по) новому думаємо, (в) глиб

проріс, (по) святковому прибрали зал, коли (небудь) зроблю,

(по) своєму зробив, (на) славу вдався хліб, (на) двоє перела

мав, йшли (по) одинці, видали (на) гора, (на) світанку це бу

ло, стомився (в) край, видніється ген (ген), (до) вкола тин,

усього тут (на) вибір, (хтозна) де той лан, глянув (у) вічі, (у)

четверо склади, (на) завтра відклав, (по) справжньому взявся.

Ключ. З останніх букв виписаних сполучень слів має склас

тися закінчення вислову: “Ніколи так не брешуть, як ... ”

339. Запишіть сполучення слів у п’ять колонок залежно від того,

як пишуться частини, взяті в дужки: 1) разом; 2) через один

дефіс; 3) через два дефіси; 4) окремо двома словами; 5) окремо

трьома словами.

Кинулися (в) розсип, де (не) де йшов дощ, рано (вранці)

у політ, потовк (на) гамуз, зупинялися раз (у) раз, (на) горі

росте бір, чекатиму (все) одно, не повторюй (по) двічі, це гра

всього (на) всього, думай (по) всякчас, й (на) мить не схиб,

(геть) чисто все зібрано, зустрілися один (на) один, (з) гори

крутої зійшли, послали (в) караул, віч (на) віч із ним, раз

(по) раз дощ іде, як (небудь) добіг, розділив (на) впіл, будь

(що) будь прийди, (тим) часом усе обдумали, (чим) скоріш

повертайся, сам (на) сам обговорю, з давніх (давен) відомо.

Ключ. З останніх букв виписаних сполучень слів має склас

тися закінчення вислову: “Ми не можемо чекати милостей від

природи ... ”

§ 147

Написання не з прислівниками

340. Запишіть словосполучення в дві колонки залежно від того,

як слід написати прислівники з не: 1) окремо; 2) разом.

(Не) впинно дзвонить дзвін, (не) вперше заслаб, (не) зру

чно мені, (не) гайно клич, сталось (не) сьогодні, (не) щодня

бал, почав (не) вдало, цього (не) досить, (не) можна скоріш,

(не) вдовзі прибіг, стій (не) похитно; ні, (не) добре.

218

Частини мови

Ключ. З останніх букв останніх слів виписаних слово

сполучень має скластися закінчення вислову: “Є люди, які

роблять кар’єру. І... ”

341*. Перепишіть речення, розкриваючи дужки.

1. (Не) сподівано випав глибокий сніг (О. Копиленко). 2. За

метіль сліпила очі, і (не) важко було збитися з дороги (Б. Харчук).

3. Лежить в полях блакитний сніг і (не) помітно тане (М. Риль

ський). 4. Близько, зараз отут, дихала холодною вогкістю

річка, хоч її (не) видко було у пітьмі. 5. (Не) чутно відчини

лися двері (3 те. М. Коцюбинського). 6. (Не) далеко від лісу, але

далеченько від нас зірвався заєць (О. Копиленко). 7. Тепер Зі-

нько читав, та тільки якось (не) дуже розбирав тії книжки

(Б. Грінченко). 8. (Не) легко вгадує і око не сліпе, чим вийдуть

у житті такі чи інші діти (М. Рильський). 9. Слова (не) по-бу-

денному звучали (Я. Тичина). 10. Де (не) де у вікнах світло ян

таріє (В. Сосюра). 11. Ніде (не) весело мені, та, мабуть, весе

ло й не буде (Т. Шевченко).

§ 148

Наголос у прислівниках

342. Запишіть прислівники у три колонки залежно від того, на

який склад від початку слова припадає наголос: 1) на перший;

2) на другий; 3) на третій (при цьому доцільно скористатися

словником наголосів).

Обабіч, знехотя, навздогін, сутужно, наверху, сторчма, ра

зом, зусібіч, зверху, визивно, віддалік, вчетверо, урізнобіч,

пліч-о-пліч, тишком, люб’язно, завчасу, удосталь, глибоко,

сьогодні, широко, уміло, навперейми, осторонь, невтямки,

низенько, тяжко.

К л ю ч. З других букв слів у першій і другій колонках має скла

стися закінчення вислову: “Наука зробила нас богами раніше, ніж

ми ... ”

343. І. Прочитайте виразно текст. Правильно наголошуйте сло

ва, зокрема й прислівники.

Вранці, ще не сходило сонце, а Михайлик вже схопився,

швиденько одягся, глянув на сонну бабусю і, взявши вудку, по

дався на річку. Надворі було хороше. Свіже повітря вільно ли

лося йому в груди, і від цього було так легко, що, здавалося, не

219

МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОПИС

ма ніякої сили, щоб могла перемогти його. З-за лісу сходило

сонце, кидаючи червоні пелюстки на небо і на воду, що від неї

підіймався легенький, ледве помітний блакитно-білий туман.

Було ще зовсім тихо, навіть пташки в лісі, що з того боку річки,

ще не прокинулися і не порушили тиші радісним щебетанням.

Михайлик сів і закинув вудку. Це, як і все попереднє, він

робив старанно й обережно, з одною лише думкою, щоб як

найбільше спіймати риби та щоб зробити дідусеві приємну

несподіванку... Риба ловилася понад сподівання дуже гарно,

і Михайлик, страшенно задоволений, зібрав свої прилади,

щоб іти додому. Він увесь час, як навмисне, не думав про ба

бусю й тільки тепер згадав нічну пригоду. Чомусь несподіва

но серце йому забилося боляче й важко (/. Сенченко).

II. Опишіть ранок над річкою або взагалі ранок. Прислівники під

кресліть.

Прийменник

§ 149

Значення і склад прийменників

344. Запишіть словоформи в чотири колонки залежно від поход

ження прийменників: 1) первинні; 2) вторинні; 3) відприслівникові;

4) відіменникові.

На вітер, близько стін, посеред нив, обабіч шосе, коло

печі, через вікно, навпроти груш, з-поміж нас, протягом хви

лин, у роздріб, уздовж річок, без тривоги, поруч нього, зара

ди тебе, за допомогою нош, довкола споруд, на виріст,

близько дороги, попри дощ, під час грози, напередодні свят,

поза село, осторонь осель, у зв’язку з цим, для справи.

Ключ. З останніх букв виписаних словоформ має скластися

закінчення вислову: “Свобода — це право ...”

345. Прочитайте текст. Знайдіть прийменники, випишіть їх ра

зом з іменниками, яких вони стосуються. Схарактеризуйте їх за

значенням, походженням і за тим, з яким відмінком їх вжито.

Артем важко зітхнув і знову взявся за чепіги... У всьому

на світі є свій порядок, тільки в людини воно не так, мовби

шкереберть. Такий чудний цей світ і незбагненний...

220

Частини мови

Неподалеку коло озерця спустився чорногуз. Розпростер

крила і, як по нитці навкоси, плавко знизився додолу. Хо

дить на тонких ногах край берега і наче хизується чогось. А

чого б ото птиці німотній та пишатися? Проте вона, хоч і

птиця, а все ж по-своєму щось знає, тільки не скаже. Не да

но чорногузові язика такого, щоб слово людське промовити.

І все воно в світі роз’єднане: птиця крила має, та говорити

не втне, а людині крил бракує. Руки без пір’я, замість крил

(Б. Антоненко-Давидович).

§ 150

Особливості вживання

деяких прийменників

346. Подані групами слова об’єднайте в словосполучення за до

помогою прийменників з (із), за, на, через, про, по, із-за та

відповідних відмінкових форм. Словосполучення запишіть у тому

порядку, який прийменник у них вжито: 1) з (/з); 2) за; 3) на; 4) че

рез; 5) про, 6) по; 7) із-за.

Повний + вінця, вчинив так + розрахунок, одягнений + ос

тання мода, виготовлено + замовлення, підручник + алгебра,

купив + пам’ять, влип + дурість, дбав + авторитет, править +

молоток, спостерігав + юпітер, не запитав + скромність, паль

то + коліна, дивився + захоплення, був + інструктор, подару

нок + іменини, не встиг + труднощі, видно + очі.

Ключ. З перших букв слів, які стоять у виписаних словосполу

ченнях безпосередньо за прийменником, має скластися закін

чення вислову:

“Чому він здається великим? Ти міряєш його ...”

347. І. Прочитайте текст. Зверніть увагу на вживання приймен

ників. Чи відповідає воно сучасній літературній нормі?

Іван і Василь — були се два багатирські сини із Соколія.

Батьки їх були собі сусіди, а вони товаришували собі ще

змалечку і страшно любилися, — бувало, ні кроку один без

другого.

Іван був хмурий, неввічливий і дуже фудульний; бувало, й

гуляти не хоче, а коли піде на базар — то лиш про Василя,

щоби дещо не попацив, бо Василь, знаєте, опалистий та

швидкий, мов та пломінь у печі, а як, бувало, розсердиться,

221

МОРФОЛОГІЯ і ПРАВОПИС

то гатить топірцем — не питає, чи голова, чи руки, чи ноги.

Багато він уже біди із-за сього мав, а якби не Йван, то хто

знає, що був би ще папив, а так Іван уже його пантрує, як

око своє в голові. Хоть Василь похопиться, бувало, щоби ко

го по-своєму попобити, то Йван уже вирве йому залізною

своєю рукою топірець з рук, а його візьме силою та поведе

домів. Але ж бо й Іван, знаєте, не був з тих святих. Як, бу

вало, візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його му

сить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Лиш за ті

лько його хіба можна похвалити, що за правдою, бувало, аж

гине... (Ю. Федьковт).

II. Перекажіть текст, дотримуючись літературних норм. Переказ

запишіть, прийменники з іменниками підкресліть.

§ 151

Синоніміка прийменників

348. Прочитайте речення. Визначте, які прийменники синоні

мічні і яких відтінків вони надають висловлюванням.

1. Сіла вона на лаві край столу і підперлася рукою під що

ку. 2. Чіпка сів поруч з матір’ю (3 те. Панаса Мирного). 3. Юзя

перейняла їх коло хвіртки і пішла поряд з Даркою. 4. Пок

рай лісу таємничо біліють стовбури осик та беріз. 5. Терлич

посадимо коло порога (3 те. Лесі Українки). 6. А дівчина спить

під дубом при битій дорозі (Т. Шевченко). 7. Морська вода, та

ка прозора, побіля берега плющить (Н. Забіла). 8. Хо сидить

посеред галяви, а навкруги його панує мертва, прикра тиша

(М. Коцюбинський). 9. Біля самого берега, під кущем, при

чаїлось дике каченя (О. Ільченко).

349. І. Прочитайте текст. Випишіть іменники з прийменниками,

вжиті на позначення місця. З'ясуйте відтінки їхніх значень.

Від сторони річки здіймалося капище Перуна. Сам ідол

стояв високо між чотирма різьбленими стовпами під наме-

том-крівлею, а його золота голова з очима зі самоцвітів грі

зно споглядала вниз над чотирикутним підсінням. У підсін

ні, наче бояри князеві, стояли боги — Велес, Стрибог, Даж-

бог та інші опікуни полян.

222

Частини мови

Перед капищем сидів на камені у білій одежі старий волхв

зі сивою бородою, у вінці з терня на голові, бо терня — це

прообраз блискавки. Біля нього стояли два молодших. Один

мав на голові вінок із соснових гілок, другий з пірнатих сте

пових трав. У руках тримали волхви довгі ціпки з позолоче

ними головками та малі срібні чарки на жертовний мед або

вино. Малі отроки у білих одежах стояли побіч і пильнували

коробок з ладаном, ялівцем, віночки торішнього запашного

зілля, голубів у клітках та двох ягнят.

Серед капища перед наметом на стовпах держали два па

рубки чорного, мов галка, коня, якого князь мав жертвувати

Перунові перед походом. Збоку стояла юрба гарно прибраних

дівчат з розпущеним волоссям, у вінках на головах, з намис

тами, ковтками та нараменниками. Вони мали співати після

жертви святий гімн Перунові та похвалу князеві. Волхви, дів

чата і варяги гляділи раз у раз у ворота княжого дворища, де

звертала на себе увагу дружина грецьких послів. У золотистих

шоломах з круглими щитами на плечі, в довгих червоних пла

щах з дорогоцінними запинками, пишалося двадцять рослих

траків, яким проводив середнього росту муж у голубій на-

гортці поверх золотистої дамаскової кольчуги. На ньому була

безцінна карацена, шолом з острим верхом, а при боці широ

кий кривий меч з дорогоцінною ручкою (Ю. Опільськиії).

II. Перекажіть текст, почавши словами: “Князь попрямував до Пе

рунового капища”. Іменники з прийменниками на позначення ча

су підкресліть.

§ 152

Написання прийменників

350. Запишіть словоформи у три колонки залежно від того, як пи

шуться частини, взяті в дужки: 1) через дефіс; 2) разом; 3) окремо.

(У) глиб лісів, (за) для риб, (із) під лап, (по) перед бать

ка, (у) бік берега, (з) перед мене, (на) впроти круч, (під) час

пожеж, (з) понад хмар, (на) прикінці декади, (з) поза тебе,

(в) результаті перевірок, (по) серед боліт, (із) за гряд, (на) по

чатку рондо, (в) наслідок негоди.

Ключ. З останніх букв виписаних словоформ має скластися

друге речення: “Бачити легко. ... ”

223

МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОПИС

351. І. Прочитайте текст. Випишіть іменники з прийменниками

та прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником.

Поясніть їхній правопис.

Джерело холодної води било зі скали серед зломів граніту

та буйної рістні. Кам’яна гряда тяглася, як оком сягнути, від

сходу до заходу і дедалі опадала пороговиною до Дніпра, що

з шумом проривався через запору. Над самим джерелом бу

ла печера, а невеличкий баштан вказував на те, що тут жи

вуть люди. Та довкола, як оком сягнути, ні сліду людських

осель — ні диму на овиді, ні блеяння овець. З-над діброви

дикі голуби раз у раз спадали зграєю на скалу. Із лісової глу

шини доходив часом голос зозулі та ковтання дятлів. Зябли

ки, синички, щиглики, королики та посмітюшки скакали,

спорхували з гілки на гілку...

Серед цієї мальовничої картини стояв сімдесятилітній

пустельник, високий муж зі суворим лицем та великими ру

ками вояка. На ньому був довгий, темний, із грубого сукна

кобеняк та висока смушева шапка, тугі шкіряні чревії, які

носять мандрівні київські купці на довгі подорожі. Із-під по

розтинаного кобеняка видко було рубець грубої сорочки, а

на ній малий мосяжний хрестик.

Довгу хвилину вдивлявся пустельник у задумі у величний

краєвид, від якого так і несло чаром безлюддя. Опісля, наче

в церкві, поклав на себе знак хреста й став бити поклони та

молитися. Накінець тихою ходою подався під гранітну гряду,

де при вході в печеру стояв глечик молока та ячмінний корж.

Сів і почав їсти. З-поза скали вибігла біла коза і стала ску

бати дідуся за рукав. Він усміхнувся, допив молоко з глечи

ка, останок паляниці покришив у пальцях і подав козенят

кові (Ю. Опільський).

II. Перекажіть по-своєму текст або домисліть його. Текст запи

шіть, прийменники і префікси в прислівниках підкресліть.

224

Частини мови

Сполучник

§ 153

Значення і склад сполучників

352. Схарактеризуйте сполучники за походженням, значенням,

будовою і способом вживання.

1. Мужність потрібна як для сміливих вчинків, так і для

плідних занять і роздумів. 2. Людину треба оцінювати не тіль

ки за її ділами, а й за прагненням. 3. Людина має бути воло

дарем своєї волі і рабом свого сумління. 4. Чистому сумлінню

не страшні ні брехня, ні поговір, ні плітки. 5. Сни мають свій

всесвіт, свою географію, і свою геометрію, і свій календар.

6. Чи підступний ворог, чи удаваний друг — обидва однако

во небезпечні. 7. Час не міняє, а лиш удосконалює нас. 8. До

тепи — сіль розмови, але не харч. 9. Час стрілою мчить, хоча

хвилини повзуть. 10. Нічого не відкладай на потім, бо потім

легше не буде. 11. Душа може вважати себе щедрою, якщо їй

приємніше давати, ніж брати (Афоризми). 12. Я недавно блукав

попід Прилуками: і там вже наші прихильники поховались по

дібровах та живуть у печерах, тобто, бач, спасаються в скитах

(І. Нечуй-Левицький). 13. Чи сяк, чи так, а справу треба рятува

ти, щоб не набратися всесвітнього сорому (Панас Мирний).

353. І. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому сполучники й схарак

теризуйте їх.

Досвітні поля в червні чи в липні, після теплої або задуш

ливої ночі немов зеленкуватим маревом укриті, а те марево

легке й примарне — чи то з зірок плаває пил у повітрі, чи

місячна курява не вляжеться. 1 дорога в досвітніх полях —

біла, з приспаним порохом, лінькувато-неповоротка — зовсім

іще пустельна, а по ній скрадливо походжають сни. Що пер

ший — це сон полину, гіркувато-тривожний і запилений, що

другий — це сон волошок, синьобривий, майже дівочий, що

третій — це сон Петрового батога, легкий та пахучий. Але не

тільки ці сни походжають по дорозі, бо не тільки ці квіти рос

туть на узбіччі, а ще вздовж неї дрімають чебреці, материнка,

чорнобиль, шипшина, стоять без плескоту жита й пшениці.

Якось розумно вони стоять, з уродженою гідністю, якої не

8 Українська мова. Вправи.

225

МОРФОЛОГІЯ і ПРАВОПИС

переймеш і якої не змавпуєш. Дивлячись на них у цю пору,

хотів би помітити, як з їхньої зеленої води випливає чи мав

ка, чи польова царівна, чи просто живий химерний дух цих

просторів та цієї волі, — й дуже шкодуєш, що вони не ви

пливуть, і ти вже не в силі повірити, що вони коли-небудь

випливуть, бо язичницьким твоїм дитячим рокам не поверну

тись, як не повернутись пантеїстичній (і такій у своїй основі

правдивій і поетичній) релігії твого народу (Є. Гуцало).

II. Опишіть узбіччя дороги, якою проходите або проїжджаєте.

Сполучники підкресліть.

§ 154

Особливості вживання

деяких сполучників

354. Запишіть словосполучення у дві колонки залежно від того,

яку форму сполучника слід вжити: 1) форма і; 2) форма й.

Війна (і, й) мир, блискавка (і, й) грім, криво (і, й) прос

то, висока (і, й) струнка, швидко (і, й) шов, вшир (і, й) вглиб,

кінь (і, й) віл, груша (і, й) яблуня, морква (і, й) кріп, смета

на (і, й) йогурт, ялини (і, й) сосни, овес (і, й) ячмінь.

Ключ. З останніх букв останніх слів виписаних словоспо

лучень має скластися закінчення вислову: “Культура — це

приблизно все те, що ми робимо і чого не ...”

355. І. Прочитайте текст. Знайдіть сполучники й поясніть вжи

вання їх.

Чорна птиця ночі вже відлетіла, де-не-де ще видніє роз

гублене з її крил темне пір’я — чи то тіні в ровах, чи то

затінки поза хатами й хлівами; рожева птиця ранку вже

простерла крила під небесами, й малинові відблиски від її

швидких крил проливаються на село, над яким іще далеки

ми краплями радісних сліз догоряє кілька останніх зірок...

В рожевому сяйві іще не видного сонця Княжа гора чорніє

погордно, те рожеве сяйво дедалі потужніше виростає з-за її

верхів, падаючи відсвітами на пелюстки білих хмар, що, за

барвлені, мовби обертаються на обірвані пелюстки небаче

них квіток. Навіть летючим птахам передається чар отого ро

226

Частини мови

жевого сяйва, зарожевлені птахи видаються легшими, свят

ковішими, несправжніми.

Мати з бабою Килиною йдуть стежкою попереду, несуть

на плечах граблі, а в руках вузлики з підобідком, обідом та

підвечірком. Ви з дідом Гордієм ступаєте вслід за ними, дід

несе косу на плечі, а в торбині через плече всякий свій ко

сарський знадібок. Загорнутого в бабину хустку, ти несеш

глечик молока, а тому-то гостро боїшся спіткнутися чи не

нароком ударити глечиком об дерево...

Йдете на Княжу гору в цю ранню годину не самі, бо

зрідка долинають веселі скрики з лісу перед вами, значить,

там також сходять на гору, а коли на схилі обернутись і по

дивитись на село, що розбігається внизу, — теж видніються

людські постаті, що поволі простують, наче течуть із села

сюди, на Княжу гору, все вище й вище (Є. Гуцало).

II. Опишіть ранок у русі як угорі, під небесами, так і внизу, на

землі. Сполучники підкресліть.

§ 155

Написання сполучників

356. Запишіть сполучення слів у дві колонки залежно від того, як

пишуться частини, розділені похилою лінією: 1) разом; 2) окремо.

Вирази, у яких сполучники пишуться через дефіс, не виписуйте.

Ніби/то голуб, то/ж козак, тільки/но прийшов, то/ж буду,

хоч/би вітер, що/б не було втрат, знову та/ж картина, та/й

виріс, начеб/то хмари, як/би був стіл, що/б їй сказати, як

би/то так сталось, коли/б знав, тим/часом як вони, те/ж

прийдеш, все/ж не пізно, отож/бо пильнуй, дарма/що не

співаю, та/ж він буде.

Ключ. З останніх буїр останніх слів виписаних сполучень

слів має скластися закінчення вислову: “Щоб бути красивою,

не досить ...”

357*. Перепишіть речення, розкриваючи дужки. Поясніть право

пис частин, взятих у дужки.

1. Ну що (б), здавалося, слова? 2. Що (б) це сталося з моїми

добрими та щирими земляками? Міркую, міркую і гадки не

дам. 3. Ох, як (би) те сталось, що (б) ви не вертались... (З те.

227