Юринець В.Є., Юринець Р.В. Автоматизовані інформаційні системи. Електронний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

313

управлінська інформація, раніше збережена і використовувана лише

всередині підприємства, тепер має бути доступною (зрозуміло, з

розумними обмеженнями) для інформаційних систем клієнтів і парт-

нерів. Отже, традиційна клієнт-серверна архітектура починає посту-

патися місцем Web -клієнтам і розподіленим компонентним технологіям.

Отже, ключовими словами у концепції ERP II є “співпраця” та

“Інтернет”. На думку аналітиків, ERP II має неабиякі

перспективи

саме тому, що вона заснована на найпередовіших управлінських та

інформаційних технологіях.

Якщо розглянути компанію як організацію, що здійснює

виробництво продукції з метою її реалізації споживачам і подальшого

здобуття прибутку, то в її діяльності можна виділити чотири взає-

мозв’язані контури управління бізнес-процесами:

— контур управління взаємодією із замовником (споживачем)

продукції, який

формує вимоги до продукції. Цей контур реалізується у

системах класу CRM;

— контур управління ресурсами компанії, який планує і контролює

витрату фінансових, матеріальних і трудових ресурсів у процесі

виробництва продукції;

— контур управління взаємодією з постачальниками, який планує

і контролює доставлення комплектуючих і виконання робіт зовнішніми

контрагентами. Реалізується у системах класу SCM;

— контур управління продукцією,

який контролює, зберігає і надає

усю конструкторську, технологічну, виробничу й експлуатаційну

інформацію про виріб. Реалізується у системах класу PLM.

Розглянемо докладніше ті функції і переваги систем, які

реалізовано в ERPII.

Управління взаємостосунками з клієнтами. За термінологією

Gartner Group, управління взаємостосунками з клієнтами (Customer

Relationship Management, CRM) – це бізнес-стратегія, призначена для

оптимізації доходів, прибутковості і задоволеності клієнтів. Діючи в

рамках

цієї стратегії, компанія збирає, зберігає й аналізує інформацію

про своїх клієнтів на всіх стадіях розвитку відносин з ними, використо-

вуючи отримані знання на користь свого бізнесу і формуючи взаємини

з клієнтами на взаємовигідній основі. Застосування стратегії CRM дає

314

змогу правильно будувати взаємини з кожним клієнтом, що допомагає

привертати увагу нових клієнтів і утримувати тих, що є. Ус е це

позитивно відображається на конкурентоздатності компанії та її

фінансових результатах.

Наведемо спершу трохи статистики:

— принцип Парето стверджує, що близько 80 % доходу компанії

забезпечується двадцятьма відсотками її клієнтів;

— у продажах промислових товарів торговому представнику для

продажу одиниці товару в середньому потрібно від 10 звертань до

нових потенційних покупців, і лише 2–3 звертання до вже існуючих

клієнтів;

— укласти операцію з уже наявним клієнтом легше (отже, дешев-

ше) у 5—10 разів, ніж добитися цієї ж операції з новим покупцем;

— середньостатистичний клієнт, розчарований у своєму поста-

чальнику, розповідає про свої пригоди 10 знайомим

;

— збільшення частки постійних покупців на 5 % призводить до

загального збільшення обсягів продажів більш ніж на 25 %.

Нова функціональність ERP II, дає змогу ефективно управляти

контактами з клієнтами, рекламними кампаніями, збутом, проводити

маркетингові дослідження. Це досягається за рахунок створення

персональних профілів клієнтів, класифікації клієнтів за різними

категоріями, визначення цільових груп для рекламних кампаній,

планування і контролю взаємодії

з клієнтами (телефонні дзвінки, візити,

розсилання рекламних і маркетингових матеріалів тощо), спрощеного

доступу до даних про існуючих і потенційних клієнтів, постачальників.

Існує також можливість тарифікувати різні типи контактів і точно

оцінювати витрати на проведення різних заходів. Завдяки інтеграції з

іншими підсистемами з’являється можливість зіставлення результатів

маркетингових кампаній з фактичними даними продажів. Це

дає змогу

підвищити координацію роботи служб маркетингу, збуту і постачання.

Сервісним підрозділам система дає можливість організувати

ефективне управління післяпродажним обслуговуванням клієнтів.

Функціональні засоби дають змогу реєструвати дії, здійснювані компа-

нією після продажу товарів. Водночас заявки на сервісне обслугову-

вання можуть бути ініційовані як самими клієнтами, так і автоматично,

315

згідно з сервісним контрактом. Дані в сервісне замовлення можуть

бути внесені як співпрацівником, що прийняв дзвінок, так і працівником

сервісної служби. У системі є можливість визначати пріоритетні

сервісні замовлення і завантаження персоналу, обирати персонал і

працівників технічної служби за їхньою зайнятістю, професійною

орієнтацією. Проаналізувавши історичні дані про сервісні роботи, можна

виявляти “найслабші місця” у

продукції, яку виробляють. Інтеграція з

підсистемою управління запасами дає змогу під час приймання

замовлення на сервісне обслуговування з’ясувати наявність запасних

частин, а у разі їх відсутності визначити терміни надходження на склад

або зареєструвати заявку на придбання. Клієнт будь-якої миті може

простежити, як виконувалося замовлення і його статус.

Управління ланцюжками доставлень.

Системи управління

ланцюжками доставлень (Supply Chain Management, SCM) призначені

для автоматизації й управління всіма етапами постачання підприємства

і для контролю всього руху товару на підприємстві. Система SCM дає

змогу значно краще задовольнити попит на продукцію компанії і значно

понизити витрати на логістику і закупівлю.

SCM охоплює весь цикл закупівлі сировини, виробництва і

розповсюдження товару (див. рис. 2.5). Дослідники, зазвичай, виді-

ляють шість основних ділянок, на яких зосереджено управління

ланцюжками доставлень: виробництво, доставлення, місце розміще-

ння, запаси, транспортування й інформація.

Рис. 2.5. Управління ланцюжками доставлень

316

Усі рішення з управління ланцюжками доставлень поділяються

на дві категорії: стратегічні (strategic) і тактичні (operational).

Система SCM може допомогти визначити оптимальний обсяг

випуску продукції, а також підтримувати процес прийняття відповід-

них тактичних рішень про виробничі потужності і розширення

виробництва – ґрунтуючись на даних про попит на продукцію і пропо-

зицію від постачальників.

Системи SCM можуть виявитися корисними

під час розроблення

маркетологами цінової політики – у визначенні собівартості продукції.

Оскільки система SCM покриває весь процес перетворення сировини

і матеріалів у кінцевий продукт, фактично виникає можливість оцінки

доданої вартості, яку було створено в ході виробництва, а також

розділення прямих і непрямих витрат.

SCM-системи автоматизують логістичні операції протягом усього

життєвого циклу виробу. Водночас вони виконують

такі завдання:

— взаємодіють з постачальниками: пошук, оформлення замов-

лення, розрахунки;

— управляють складами (система контролює приймання товару,

враховує особливості його зберігання, інформує співпрацівників складу,

у тому числі за допомогою радіоапаратури);

— розробляють транспортні маршрути, місця будівництва нових

виробничих цехів, складів тощо;

— оптимізують транспортні операції (розрахунок вартості і

термінів перевезень різними видами

транспорту, облік митних витрат,

вартості навантажувально-розвантажувальних робіт тощо);

— взаємодіють з дистриб’юторами: оформлення замовлення,

взаєморозрахунки;

— підготовляють дані для розроблення цінової стратегії підпри-

ємства;

— оцінюють додаткову вартість, створювану виробництвом

(оскільки SCM-система контролює весь процес перетворення сировини

і матеріалів);

— аналізують потребу виробництва у ресурсах і автоматичне

здійснення закупівель на основі отриманих

даних;

— аналізують дані про попит та пропозицію, і на цій основі –

корегують виробничі плани;

317

— аналізують комплексну інформацію для всього логістичного

ланцюжка.

У складі SCM-системи можна умовно виділити дві підсистеми:

♦

SCP (Supply Chain Planning) – планування ланцюжків

доставлень. Основу SCP складають системи для розширеного

планування і формування календарних графіків. До SCP також входять

системи для спільного розроблення прогнозів. Окрім розв’язування

завдань оперативного управління, SCP-системи дають змогу здійсню-

вати стратегічне планування структури ланцюжка доставлень: роз-

робляти плани мережі доставлень, моделювати різні ситуації, оцінювати

рівень виконання операцій, порівнювати планові і поточні

показники.

♦

SCE (Supply Chain Execution) – виконання ланцюжків достав-

лень у режимі реального часу.

SCP/SCE-системи доставляються і як самостійні продукти, а

також у складі комплексних ERP-систем.

За статистикою, SCM-програма, інтегрована з ERP-системою, у

середньому збільшує швидкість проходження замовлення в 6 разів і

удвічі підвищує задоволеність клієнтів. При цьому своєчасне виконання

замовлень підвищується до 90 % і більше. Також радикально знижують-

ся

витрати на логістику: якщо звичайно вони складають 10–15 % від

вартості товару, то завдяки застосуванню ефективних SCM-систем

можуть бути зменшені до 1–2 %.

Управління основними виробничими фондами. Для виробни-

чих підприємств, що мають парк складного обладнання, під час планування

завантаження потужностей мають використовуватися дані модуля

управління технічним обслуговуванням і ремонтом. У зв’язку з цим, низка

постачальників включили до складу своїх ERP-систем модуль управління

основними виробничими фондами (Enterprise Asset Management, EAM).

Методологія EAM дає можливість за рахунок застосування

інформаційних технологій, не вдаючись до закупівель нового облад-

нання, збільшити виробничу потужність підприємства.

EAM-системи, зазвичай, входять до складу комплексних корпора-

тивних інформаційних систем і дають змогу:

— знизити виробничі витрати і вартість володіння основними

виробничими

фондами;

318

— підвищити їх окупність;

— збільшити ефективність планування ремонтів;

— забезпечити ефективність і безпеку виробництва.

По суті, завдання EAM-системи полягає у тому, щоб допомогти

керівництву підприємства знайти оптимальне співвідношення між

витратами на модернізацію і ремонт виробничих фондів – і втратами,

які може спричинити позапланова зупинка виробництва.

Система оперативного управління виробничою діяльністю

MES (Manufacturing Execution System) – це система управління

виробництвом

, яка зв’язує воєдино всі бізнес-процеси підприємства з

виробничими процесами, оперативно доставляє об’єктивну і докладну

інформацію керівництву. Крім того, вона проводить аналіз і визначає

найефективніше вирішення проблеми. Наприклад, для конкретного

керівника таким вирішенням може бути перехід на інші джерела сиро-

вини, впровадження систем автоматизації у певні точки технологічного

процесу, зміну графіка

доставлень або скорочення ручної праці.

За визначенням APICS (American Production and Inventory Con-

trol Society), MES – це інформаційна і комунікаційна система вироб-

ничого середовища підприємства. Ширше визначення дає некомер-

ційна асоціація MESA (Manufacturing Enterprise Solutions Association),

яка об’єднує виробників і консультантів MES-систем: MES – це

автоматизована система управління виробничою діяльністю підпри-

ємства, яка в режимі реального часу:

— планує;

— оптимізує;

— контролює;

— документує виробничі процеси

від початку формування

замовлення до випуску готової продукції.

Для більшості підприємств украй важливою характеристикою

MES-систем є те, що вони є зв’язною ланкою між рівнем планування

ресурсів підприємства (ERP) і рівнем управління технологічними

процесами. Це зовсім не означає, що MES-системи займаються

простою трансляцією даних між ERP і АСУТП. Розрізнені дані не

мають великої цінності самі

по собі. Тільки коли ці дані структуровані,

і зв’язки між ними чітко визначені, тоді вони стають інформацією і їх

319

цінність при цьому значно збільшується. Важливо також, щоб необхідна

інформація поступала вчасно до користувачів, які приймають рішення.

Як приклад, розглянемо стандартне завдання інтеграції ERP і АСУ

ТП. Типова мета впровадження ERP: управління фінансами підприєм-

ства, довгострокове планування потреб у матеріалах, управління

складськими запасами, формування довгострокового плану продажів

і виробництва. Впровадження АСУ ТП, у свою чергу

, переслідує зовсім

іншу мету, пов’язану винятково з довіреною їй ділянкою виробництва,

наприклад: безпосереднє управління процесом на окремій ділянці;

збирання, попереднє оброблення і візуалізація параметрів технологіч-

ного процесу; фіксація позаштатних ситуацій і оперативне сповіщення

про них. З досвіду з’ясувалося, що просте видобування даних з однієї

системи і застосування цих даних в

іншій фактично неможливе.

Наприклад, після отримання місячного плану виробництва з рівня ERP

його необхідно деталізувати, передаючи у результаті рівню АСУ ТП

лише час старту тієї або іншої операції, а дані від системи управління

конкретним технологічним процесом безглуздо передавати на верхній

рівень без прив’язання їх до інформації про хід виконання виробничого

процесу загалом.

Унаслідок цього виявилися важливі проблеми, які не

розв’язуються силами ні верхнього, ні нижнього рівнів.

Системи MES (див. рис. 2.6) визначаються як сукупність

програмних функцій, відмінних від функцій систем планування ресурсів

підприємства (ERP), автоматизованого проектування і програмування

(CAD/CAM) і автоматизованих систем управління технологічним

процесом (АСУТП).

Асоціація MESA визначила 11 основних функцій MES.

1. Контроль стану і розподіл ресурсів (RAS) – управління

ресурсами виробництва

(машинами, інструментальними засобами,

методиками робіт, матеріалами, обладнанням) та іншими об’єктами

(наприклад, документами про порядок виконання кожної виробничої

операції). У рамках цієї функції описується детальна історія ресурсів і

гарантується правильність налаштування обладнання у виробничому

процесі, відстежується стан обладнання у режимі реального часу.

2. Оперативне/детальне планування (ODS) – оперативне і

детальне планування роботи, засноване на

пріоритетах, атрибутах,

характеристиках і властивостях конкретного виду продукції, детальний

320

і оптимальний розрахунок завантаження обладнання під час роботи

конкретної зміни.

3. Диспетчеризація виробництва (DPU) – поточний моніторинг і

диспетчеризація процесу виробництва, відстежування виконання

операцій, зайнятості обладнання і людей, виконання замовлень, обсягів,

партій, контроль у реальному часі виконання робіт відповідно до плану.

В режимі реального часу відстежуються всі зміни, що відбуваються,

і корегують план цеху.

Управління документами (DOC) – контроль змісту і проход-

ження документів, які повинні супроводжувати виріб, включаючи

інструкції і нормативи робіт, способи виконання, креслення, процедури

стандартних операцій, програми оброблення деталей, записи партій

продукції, повідомлення про технічні зміни, передачу інформації від зміни

до зміни, а також забезпечення можливості вести планову і звітну

цехову документацію. Передбачається архівування інформації.

5. Збирання

і зберігання даних (DCA) – інформаційна взаємодія

різних виробничих підсистем для отримання, накопичення і передання

Рис. 2.6. Операції, що знаходяться в центрі MES

321

технологічних і управлінських даних, циркулюючих у виробничому

середовищі підприємства. Дані про хід виробництва можуть вводитися

як вручну персоналом, так і автоматично із заданою періодичністю з

АСУТП або безпосередньо з виробничих ліній.

6. Управління персоналом (LM) – надання інформації про персонал

із заданою періодичністю, включаючи звіти про час і присутність на

робочому місці, стеження за відповідністю сертифікації

, а також

можливість ураховувати і контролювати основні, додаткові і сумісні

обов’язки персоналу, такі як виконання підготовчих операцій,

розширення зони роботи.

7. Управління якістю продукції (QM) – надання даних вимірю-

вань про якість продукції, у тому числі і виробничого рівня, забезпечення

належного контролю якості й особливий контроль “критичних точок”.

Може запропонувати дії з виправлення

ситуації в цій точці на основі

аналізу кореляційної залежності і статистичних даних причинно-

наслідкових зв’язків контрольованих подій.

8. Управління виробничими процесами (PM) – відстеження заданого

виробничого процесу, автоматичне внесення корегувань або пропозиція

оператору про виправлення чи підвищення якості поточних робіт.

9. Управління виробничими фондами (техобслуговування) (MM) –

підтримка процесу технічного обслуговування, планового й

оперативного ремонту виробничого і

технологічного обладнання та

інструментів протягом усього виробничого процесу.

10. Відстеження історії продукту (PTG) – надання інформації про

те, де і в якому порядку проводилася робота з певною продукцією.

Інформація про стан може вміщувати звіт про персонал, що працює з

цим видом продукції, компоненти продукції, матеріали від постачаль-

ника, партію, серійний номер, поточні умови виробництва,

невідповідність

встановленим нормам, індивідуальний технологічний паспорт виробу.

11. Аналіз продуктивності (PA) – звіти про реальні результати

виробничих операцій, порівняння їх з попередніми й очікуваними

результатами. Звіти можуть вміщувати такі вимірювання, як використо-

вування ресурсів, наявність ресурсів, час циклу виробничого ресурсу,

відповідність плану, стандартам тощо.

Система управління виробництвом – це зв’язна ланка між

орієнтованими на господарські

операції підприємства ERP-системами,

322

системами планування ланцюжка доставлень і діяльністю в реальному

масштабі часу на рівні виробництва. Деякі функції MES зв’язані і часто

перекликаються з функціями інших систем на підприємстві:

— система управління збутом і обслуговуванням (SSM);

— система управління ланцюжком доставлень (SCM);

— система планування ресурсів виробництва (ERP);

— система проектування виробничих процесів і продукції (P/PE);

— PLC, розподілені системи управління, засоби

автоматики [In-

dustrial (АСУТП)].

Великий останнім часом інтерес до MES-систем і до класу MES-

продуктів не просто данина моді, а насущна потреба виробництва у

підвищенні ефективності і рентабельності промислових підприємств.

Доказами цього твердження слугують такі обставини.

1. Класифікація MES-функцій визначає їх чітку орієнтацію на

досягнення заданої реальної мети підвищення ефективності виробницт-

ва з урахуванням організаційної

структури промислового підприємства.

Широкий набір цих функцій і наявність на ринку достатнього

асортименту систем і окремих продуктів, що реалізовують ці функції

для різних галузей промисловості, дають змогу створювати інтегровані

системи. Такі системи враховують конкретні типи, і, зазвичай, уже

інтегровані з джерелами фізичних даних рівня АСУТП – програмова-

ними логічними контролерами (ПЛК), SCADA-системами і

базами

даних реального часу, з одного боку, і ERP-системами – з іншого, що

забезпечує інтеграцію всіх рівнів управлінської й інформаційної

вертикалей підприємства.

2. Методологія впровадження MES не вимагає серйозної

реорганізації виробничого підприємства і налаштування його під

конкретний продукт, а ґрунтується на виборі оптимального набору

продуктів, що вирішує конкретні завдання підвищення ефективності

виробництва конкретного підприємства.

На думку західних

експертів, впровадження систем управління

виробництвом – життєво важливий етап реалізації загальної стратегії бізнесу

в плані вирішення як організаційно-господарських, так і технічних завдань.

Ці системи можуть стати одним із основних елементів підвищення

конкурентоздатності виробничого підприємства і усунути розрив між