Юринець В.Є., Юринець Р.В. Автоматизовані інформаційні системи. Електронний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

343

Основний етап завершують режимом звітність, за допомо-

гою якого реалізують такі функції:

Розрахунок підсумків. Виконують перед формуванням усіх нижче

перерахованих вихідних документів на основі даних журналу операцій.

Цю операцію виконують за весь квартал встановленого періоду або

за конкретний місяць.

Зведені проведення. Переносять зведені суми з дебету одного

рахунка в кредит іншого.

Шахматка. Табличне подання обіговостей сум з одного рахун-

ка на інший (зведених проведень) та обіговостей за рахунками.

Обігово–сальдова відомість формується для кожного рахунка

(субрахунку) залишок на початок періоду, обіговості (Дт і Кт) та

залишок на кінець періоду. Залишки на початок кварталу формуються

під час закриття попереднього періоду. У нижньому рядку

обігово-

сальдової відомості виводяться підсумки обіговостей і залишків.

Обігово–сальдову відомість за рахунком створюють для кож-

ного рахунка.

Обіговість рахунків (головна книга). Формують сальдо та

обіговості з дебету і кредиту рахунка та обіговості в кореспонденції з

іншими рахунками за визначені місяці чи квартал.

Журнал–ордер і відомість за рахунком. Виводять ті

ж дані,

що й для попередньої функції, але вони конкретизовані за датами та за

окремими проведеннями.

Картка рахунка. Містить всі проведення з визначенням конкрет-

ного рахунка і дає змогу отримати Касову книгу, витяги з банку і т.д.

Аналіз рахунка за субконто. Для кожного субконто виводять

залишок на початок періоду, обіговості

та залишок на кінець періоду,

перелік кореспондуючих рахунків із визначенням дебетового та

кредитового обігу за кожним рахунком окремо.

Аналіз рахунка за датами. Для кожної дати робочого періоду

виводять залишок на початок обіговості та залишок на кінець періоду,

визначаючи кореспондуючі рахунки.

Аналіз субконто надає бухгалтеру обігово–сальдову відомість

для субконто.

Картка субконто.

Містить всі проведення для вибраного об’єкта

аналітичного обліку за визначений період, має залишки на початок та

344

кінець періоду, обіговості за цей період та залишки після кожної операції.

Дані виводять у натуральному та вартісному виразах. Документ

отримують із списку субконто.

Обіговость між субконто. Формують обіговість між субконто

одного виду та одним або декількома субконто іншого виду.

Звіти за Журналом операцій. Вибирають проведення з Журналу

операцій за певними рахунками,

кореспонденціями та іншими ознаками.

Довільні рахунки. Є змога створювати звіти довільної форми,

використовуючи можливості пакета. За потребою бухгалтер може змі-

нити форму будь-якого звіту чи формули розрахунку його показників.

Окрім того, бухгалтер може створити і новий звіт відповідно до своїх

потреб.

У комплект поставки цього пакета можуть входити й інші

набори

звітів, зокрема, для податкових служб, статистики, балансу.

Після складання звітів та закриття звітного періоду виконують

функцію згортання, що забезпечує автоматичний перехід до нового

розрахункового періоду. Щоб уникнути втрати інформації в комп’ютері

в разі виникнення нестандартних випадків рекомендується виконувати

щоденний перезапис інформації на дискети. З цією метою вико-

ристовують функцію збереження даних

, завдяки якій з’являється

можливість збереження інформації на дискетах, а також її використання

на інших комп’ютерах.

2.3.4. Технологія комп’ютерного оброблення

бухгалтерського обліку на великих підприємствах

Автоматизація бухгалтерського обліку на великих підприємствах

є важливою і складною проблемою, що пов’язана насамперед з

необхідністю збирання та перероблення значного обсягу інформації і

своєчасної видачі результатів

для їхнього аналізу та прийняття управ-

лінських рішень. В епоху великих обчислювальних машин були створені

бухгалтерські інформаційні системи для таких підприємств, що дало

змогу централізувати оброблення облікової інформації. Однак широке

застосування персональної комп’ютерної техніки призвело до вилучення

з практики розробок такого класу і спонукало до впровадження

децентралізованого оброблення облікової інформації на базі

АРМ бух-

345

галтерів, тобто з’явилася можливість автоматизації всіх процедур

оброблення облікової інформації безпосередньо на робочих місцях.

З огляду на те, що для сучасних керівників великих підприємств

в умовах ринку є важливим не тільки автоматизація облікових задач,

але й можливість підвищення ефективності управління підприємством,

бухгалтерські інформаційні системи великого підприємства мають

забезпечувати:

♦

автоматизоване розв’язування всього комплексу задач бух-

галтерського обліку, планування, аналіз фінансово-господарської діяльн-

ості підприємства й аудиту;

♦

отримання оперативної інформації про поточний стан підпри-

ємства, зокрема, оперативних аналітичних звітів і зведень використання

фінансових ресурсів;

♦

можливість консолідованого управління та отримання консо-

лідованих фінансових звітів щодо філій, груп власників, інвесторів,

віддалених складів і т.д.

Бухгалтерські інформаційні системи великих підприємств, які

відповідають цим вимогам, доцільно створювати на основі комплексу

АРМ облікових працівників. На великих підприємствах оброблення

облікової інформації за допомогою бухгалтерських інформаційних

систем здійснюють за трирівневою системою, в

яку входять пер-

винний, управлінський та фінансовий облік.

Первинний облік являє собою систему збирання, вимірювання,

реєстрації, нагромадження, збереження і передачі інформації. За його

допомогою здійснюють зворотний зв’язок між інформацією у системі,

що є необхідним для забезпечення управлінського та фінансового

обліку, а також всіма іншими підсистемами, які використовують пер-

винну інформацію під

час підготовки та прийняття управлінських

рішень.

На цьому рівні створюють такі автоматизовані робочі місця:

♦

АРМ працівника, який веде облік матеріальних цінностей;

♦

АРМ працівника, який веде табельний облік;

♦

АРМ працівника, який веде облік готової продукції.

Система управлінського обліку оперує показниками собівартості

і затратами, аналізує результати проведених операцій щодо відповідаль-

них осіб, секторів діяльності та інших підрозділів. Об’єктами управлін-

346

ського обліку є кошториси, нормативи, калькуляції, оптимальне співвід-

ношення затрат і результатів діяльності.

Результати аналітичного обліку використовують для управління

операціями та підрозділами, зокрема, філіями, цехами, відділами, брига-

дами. Інформація управлінського обліку має чітко виражену внутрішню

скерованість і здебільшого є конфіденційною, тобто вважається комер-

ційною таємницею. Вона використовується виробничими та управлін-

ськими структурами

для внутрішньогосподарського управління.

У фінансовому обліку узагальнюють і синтезують інформацію.

Він дає змогу оперативно визначати прибуток підприємства за деякий

період, узагальнювати його активи та пасиви у формі звітного балансу,

характеризувати майновий та фінансовий стан підприємства. Інфор-

мація такого обліку потрібна управлінському персоналу, фінансистам,

акціонерам, членам правління для прийняття фінансових рішень,

планування

і прогнозування економіки підприємства та економічного

аналізу інформації. Вона також широко використовується зовнішніми

споживачами, зокрема, інвесторами, кредиторами.

Фінансовий облік регламентується стандартними правилами, що

гарантує його однозначне трактування і загальну зрозумілість.

Вірогідність фінансової звітності підтверджується незалежними

спеціалістами (аудиторами).

Системи управлінського та фінансового обліку є самостійними,

але взаємопов’язаними підсистемами бухгалтерського обліку, які

ґрунтуються на

одних і тих же первинних даних і документах, переб-

увають у систематичному обміні інформацією.

На великому підприємстві оброблення облікової інформації з

допомогою АІС проводять за трирівневою системою, яка відповідає

первинному, управлінському та фінансовому облікам. На кожному рівні

згідно з методологією збирання, реєстрації та оброблення облікової

інформації створюють АРМ відповідних спеціалістів, зокрема, еконо-

містів, бухгалтерів, фінансистів, аналітиків, які взаємодіють між собою

(див. рис. 2.10).

АРМ організовані за функціональними ділянками діяльності

бухгалтера, кожна з яких пов’язана або з первинним обліком, або з

певним об’єктом бухгалтерського обліку, де здійснюється неперервна

реєстрація й оброблення господарських операцій, а також із зведеним

347

Рис. 2.10. Трирівнева система оброблення інформації на підприємстві

обліком та складанням звітності, плануванням, аналізом і внутрішнім

аудитом. Для кожного АРМ або групи АРМ розробляють самостійний

програмний модуль. Організована таким чином АІС має відкриту

модульну структуру, що дає змогу додавати або вилучати окремі

елементи, не порушуючи її загальних функціональних можливостей.

Залежно від використовуваних засобів організаційної або

обчислювальної техніки обмін інформацією між окремими

АРМ в АІС

може відбуватися різними способами, зокрема:

348

– за допомогою магнітних носіїв (дискет);

– засобами обчислювальної мережі;

– за допомогою електронної пошти.

На першому рівні (первинний облік) за допомогою АРМ праців-

ників, які відповідають за первинний облік, виконується збирання, ре-

єстрація, нагромадження і часткове оброблення первинної інформації,

яка виникає у виробничо-господарських підрозділах підприємства

(управліннях, цехах, відділах, складах, лабораторіях).

На другому рівні

(управлінський облік) дані з первинних документів та інформація,

отримана по мережі чи електронній пошті з нижчого рівня, реєстру-

ється і групується в системі синтетичних та аналітичних рахунків. Ця

інформація передається на вищий, третій рівень оброблення даних

(фінансовий облік), де організуються АРМ зведеного обліку, фінан-

сового аналізу і планування,

а також внутрішнього аудиту.

За допомогою АРМ зведеного обліку на підставі даних аналі-

тичного і синтетичного обліку, які надходять каналами зв’язку з ниж-

чих рівнів, формується Головна книга, бухгалтерський баланс, звіт про

фінансові результати та інші облікові реєстри синтетичного та аналі-

тичного обліку. АРМ фінансового аналізу і планування забезпечує

фінансовий аналіз

і планування, що дає змогу швидко формувати аналі-

тичну інформацію для прийняття відповідних рішень, а також надати

керівництву оперативну інформацію. До такої інформації відносять

показники собівартості, прибутку, стан розрахункових та інших рахунків,

дебіторської та кредиторської заборгованості, різні економічні

показники, динаміку їхнього руху у вигляді таблиць, графіків та діаграм,

результати аналізу, прогнози, відомості

про працівників.

349

2.4. БЕЗПЕКА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

2.4.1. Основні відомості про комплексну систему

захисту інформації

В останні десятиріччя обсяги збережуваної й оброблюваної інфор-

мації стрімко збільшуються. Розвиток інформаційних технологій

спричиняє появу нових каналів передання інформації, що, відповідно,

призводить до можливого її витоку. Зберігати монополію на інформацію

щодня стає все важче. Тому метою інформаційної безпеки саме і є

запобігання неконтрольованому розповсюдженню даних, запобігання

їх утрати або відсутність доступу до

них, і як результат – забезпечення

безперебійної роботи об’єкта управління.

До питання захисту інформації необхідно підходити комплексно і

блокувати відразу всі можливі канали витоку. Реалізація окремих

заходів часто не гарантує збільшення захищеності інформаційної

системи. Щоб не помилитися у виборі засобів і методів забезпечення

безпеки, будують так звану комплексну систему захисту інформації

(КСЗІ) – сукупність

організаційних й інженерних заходів, програмно-

апаратних засобів, які забезпечують захист інформації в автомати-

зованих системах.

Спочатку необхідно звернути увагу на таку складову КСЗІ як

організаційні заходи. Хоча багато підприємств при побудові систем

захисту ігнорують їх, насправді вони є ще важливішими, ніж інженерно-

технічні. Організаційні заходи – це вироблення офіційної політики у сфері

інформаційної

безпеки йдеться про складання посадових інструкцій для

користувачів та обслуговуючого персоналу; створення правил

адміністрування компонентів системи, обліку, зберігання, розмноження,

знищення носіїв конфіденційної інформації, ідентифікації користувачів;

розроблення планів дій у разі виявлення спроб несанкціонованого

доступу до ресурсів системи, виходу з ладу засобів захисту, виникнення

надзвичайної ситуації; і, нарешті, навчання правил інформаційної без-

пеки

користувачів.

Нерідко незворотні пошкодження інформаційної системи або її

тривале відновлення є причиною відсутності організаційних заходів,

навіть при виконанні регулярного резервного копіювання, наявності

350

RAID-масивів і кластерів. Річ у тому, що іноді відносно проста

процедура побудови RAID-масиву, кластера або виконання резервного

копіювання передбачає значно складнішу процедуру відновлення

системи, для якої досить часто потрібна наявність додаткових засобів,

підготовлених на етапі її побудови. Наприклад, далеко не всі мережні

адміністратори знають, що у разі створення програмного “дзеркала”

засобами Windows NT/ 2000/2003 і

виході з ладу одного з HDD система

сама не відновлюється. Для цього необхідна наявність спеціальної

завантажувальної дискети з підправленим файлом boot.ini. Те ж

стосується торкається і виконання backup вбудованими засобами

Windows NT/2000/2003 – з налаштуванням за замовчуванням системна

інформація не копіюється, і в результаті відновити сервер з такого носія

не можна.

Під час виникнення нештатної ситуації адміністратор може

розгубитися, виконати

некоректні дії. Як наслідок, інформація якщо і

не буде втрачена, то її відновлення вимагатиме чимало часу. Проте,

якби він змоделював ситуацію, створив необхідні дискети, задоку-

ментував процедуру відновлення, то жодних проблем не було б. А

насправді систему створював один адміністратор, а відновлювати її

доводиться іншому – тут без наявності докладних інструкцій усе може

закінчитися ще більш плачевно.

Ще одна ситуація, в якій неможливо обійтися без організаційних

заходів – захист від атак, побудованих на соціальній інженерії. Най-

простіший приклад – до співпрацівника фірми надходить електронний

лист (або дзвінок по телефону) від директора або мережного адмініст-

ратора з проханням повідомити свій пароль до бази даних з метою

тестування системи

або виконання іншого правдоподібного завдання.

Насправді це може бути зловмисник, і тут без уживання організаційних

заходів, лише технічними засобами, захиститися не можливо.

У процесі побудови комплексної системи захисту спочатку

здійснюється інвентаризація всіх інформаційних ресурсів. Кожний

ресурс і його власник повинні бути чітко ідентифікованими і задоку-

ментованими. Далі виконують класифікацію ресурсів і за

її результата-

ми привласнюють грифи секретності вихідним даним.

Прикладами можуть слугувати друкарські звіти, інформація, яку

виводять на екрани моніторів, зберігають на магнітних носіях (стрічках,

351

дисках, касетах), електронні повідомлення і передавані файли. Ця

процедура необхідна, оскільки, по-перше, не всі ресурси потребують

захисту (деякі, навпаки, потрібно надавати в публічне викорис-

товування), а, по-друге, якщо намагатися забезпечити захист усім

ресурсам, то на це не вистачить жодних сил і засобів. Тому для захисту

найважливішої інформації потрібно застосовувати надійніші і

, швидше

за все, дорожчі засоби.

Після класифікації інформації необхідно визначитися, від чого

будуть її захищати, тобто побудувати так звану модель загроз. З погляду

безпеки інформації, комп’ютерна система розглядається як сукупність

функціональних послуг. У свою чергу, кожна послуга є набором функцій,

які дають змогу протистояти безлічі загроз. Це можуть бути загрози:

— конфіденційності

(пов’язані з несанкціонованим ознайомленням

з інформацією);

— цілісності (що належать до несанкціонованої модифікації,

спотворення або знищення інформації);

— доступності (належать до порушення можливості викорис-

товування комп’ютерних систем або оброблюваної інформації);

— спостережливості (пов’язані з порушенням ідентифікації і

контролем за діями користувачів, керованістю комп’ютерною системою).

Загрози можуть бути природного, технічного

або людського

характеру. Перші (стихійні лиха, повені, пожежі тощо) завдають найвід-

чутніших збитків, захиститися від них найскладніше, але і вірогідність їх

виникнення невелика. Чималої шкоди завдають загрози технічного

характеру (аварії, збої, відмови обладнання і засобів обчислювальної

техніки). Для захисту від них застосовують різні механізми дублювання

систем та їх компонентів. До “людських загроз”, які

не обов’язково вини-

кають як навмисні дії порушників, належать і прорахунки при проекту-

ванні та розробленні компонентів системи, помилки експлуатації, розвиток

технологій (удосконалення методів написання вірусів і засобів злому).

Стосовно людей будується модель порушника, тобто виз-

начаються всі можливі їх типи з докладною характеристикою. Поруш-

никами можуть бути, наприклад, фахівці

, хулігани, співпрацівники

підприємства тощо. Найнебезпечнішими є фахівці, оскільки вони

спеціально готуються і мають усі необхідні технічні засоби для здійс-

352

нення несанкціонованого доступу, і співпрацівники підприємства,

оскільки вони володіють певною інформацією про організацію системи

забезпечення безпеки і вже мають бодай мінімальні права доступу до

ресурсів організації. У разі певної мотивації таких співпрацівників і

надання їм технічних засобів злому вони можуть завдати суттєвої

шкоди (трапляються і скривджені співпрацівники, які вже мають

мотивацію для виконання

протиправних дій). І лише після створення

моделі порушника визначаються вимоги до системи захисту і здійс-

нюється вибір необхідних заходів.

Коли систему захисту інформації побудовано, проводиться

постійний контроль її цілісності, аналіз стану й уточнення вимог до вибра-

них засобів. Якщо для звичайних мережних адміністраторів фраза

“добрий адмін – сплячий адмін” є справедливою, то для

адміністра-

торів, що відповідають за інформаційну безпеку, вона не годиться.

Інформаційна система є динамічною, зовнішні і внутрішні умови весь

час змінюються. Непостійна і структура організації – в ній створюються

нові відділи і підрозділи, інформаційні служби (бази даних, Web-служби),

приходять і звільняються співпрацівники, здійснюється переїзд з одних

приміщень до інших тощо. Змінюється і циркулююча

в системі

інформація, а також політика компанії у сфері забезпечення її безпеки.

І під усі ці зміни необхідно постійно налаштовувати систему інформа-

ційного захисту. Безпека – це процес.

Ще один важливий момент щодо створення системи захисту

інформації – оцінка правильності її побудови і відповідність так званим

критеріям гарантії. Існують певні методики, що дають змогу

визначити

правильність побудови такої системи, але проводити аудит власними

зусиллями надто складно, це, за визначенням, має робити третя сторона,

інакше в системі можуть залишитися проломи.

Застосування тих чи інших організаційних чи технічних засобів

залежить не від типу користувача (домашній або корпоративний, велика

компанія, чи маленька), а від вартості інформації, що захищається, тобто

від

утрат, які він понесе у разі збою однієї або декількох функцій

захисту – порушення конфіденційності, цілісності або доступності

даних. Здебільшого, чим більша компанія, тим більше у неї конфіден-

ційної інформації і тим вірогідніші втрати. Але і звичайний користувач –

наприклад, керівник тієї ж компанії – на своєму домашньому комп’ютері