Юринець В.Є., Юринець Р.В. Автоматизовані інформаційні системи. Електронний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

293

Система управлінського обліку дає змогу об’єднати безпосередньо

облік й аналіз господарської діяльності, що розширює аналітичні

можливості управління компанією. Керівник завжди повинен знати,

наскільки ефективно працює його компанія, яка динаміка отримуваної

виручки або виробничих витрат. Постійне ведення в компанії аналізу

господарської діяльності забезпечує можливість у разі потреби швидко

переорієнтуватися у відповідність із змінними

умовами ринку.

Управлінський облік різко посилює систему контролю всередині

компанії за окремими структурними підрозділами та їх працівниками,

оскільки з’являється можливість ефективнішого планування, а також

контролю за виконанням плану. Він допомагає проранжувати всі напрями

діяльності компанії за ступенем їх рентабельності, виявити ті з них, які

вимагають меншого обсягу невигідних витрат. Маючи у своєму

розпорядженні такого роду інформацію, керівник може розподіляти

інвестиції за напрямками, корегуючи діяльність компанії для отримання

найбільшого прибутку або реалізації якоїсь іншої мети.

Управлінський облік дає змогу оцінити ефективність роботи кожного

підрозділу й окремих співпрацівників. При цьому з’являється можливість

сформувати таку систему оплати, яка стимулюватиме співпрацівників

до пошуку найефективніших шляхів досягнення мети компанії.

Ідеологія управлінського обліку має ґрунтуватися на його

органічному зв’язку із системою управління організацією загалом і

всіма її функціями, не обмежуючись тільки наданням відповідної

кількісної інформації менеджерам.

Управлінський облік використовує дані виробничого обліку, які,

залежно від мети управління, групують за різними ознаками для

додавання їм ширшого змісту. Це проводиться з метою забезпечення

інформацією

менеджерів для прийняття ними ефективних рішень щодо

забезпечення майбутніх результатів діяльності компанії.

Із уведенням системи бюджетування завданням управлінського

обліку стає організація обліку у центрах витрат і центрах відпові-

дальності для контролю за витратами у місцях їх виникнення.

Управлінський облік можна визначити як інформаційну систему,

яка об’єднує сукупність форм і методів планування

, обліку й аналізу,

скеровану на пошук і формування варіантів функціонування компанії і

призначену для забезпечення процесу прийняття рішень.

294

Основне завдання управлінського обліку – це підготовка необхідної

інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень з

удосконалення процесу виробництва, і тим самим оптимізації самого

процесу управління. Із врахуванням цього, до основних його функцій

можна віднести:

— збирання й оброблення інформації для підготовки управлінських

звітів;

— контроль динаміки економічних показників, що характеризують

різні бізнес-процеси у корпорації на

різних рівнях управління;

— накопичення інформації для подальшого оброблення в бухгал-

терському обліку.

Системи планування й управління ресурсами або ERP-

системи. Функції контролю й аналізу реалізуються у системах тільки

в тому випадку, коли в них реалізована функція планування. Підтрим-

ка повністю всіх функцій управління у всіх функціональних сферах

управління можлива тільки в

системах ERP, і це мають бути дійсно

реалізовані функції планування, контролю, аналізу.

Другою ознакою, що дає змогу віднести систему до цього класу,

є ступінь її інтеграції – всі управлінські функції інтегровані в єдиний

управлінський цикл на основі конкретної бізнес-логіки. На кожному

робочому місці виконавці мають доступ тільки до тих даних, які

визначені бізнес-логікою

. Наприклад, комірник має право введення

тільки кількісних і якісних показників матеріалів, напівфабрикатів,

комплектуючих тощо, що фактично надійшли на склад, але не має

права породжувати нові номенклатурні позиції, бо вони породжені на

попередніх етапах реалізації бізнес-процесу “Закупівлі”.

Схематично співвідношення підтримки функцій управління,

функціональних сфер управління та інформаційних систем зображено

на рис. 2.4.

Для

того, щоб зрозуміти, чи реалізовано функцію планування у

системі, наскільки глибоко вона реалізована і наскільки це відповідає

бізнес-потребам підприємства, необхідно з’ясувати у розробника, яку

структуру планів закладено в системі, як ці плани взаємопов’язані між

собою, які використано алгоритми планування, які бізнес-об’єкти

включені до системи планування і до алгоритмів

планування. Це досить

складне питання, яке фактично є ключовим моментом під час розбиття

295

класу ERP-систем на види. Перш за все, підприємство має взяти до

уваги, що для різних видів бізнесу застосовуються різні методи

(управління потоками, масовим обслуговуванням, серійним виробниц-

твом, проектами тощо), тому обрана система має містити алгоритми,

які реалізують методи управління, використовувані саме для заданого

виду бізнесу.

Рис. 2.4. Підтримка інформаційними системами функцій управління

296

2.2. КОНЦЕПЦІЇ ПОБУДОВИ КОМП’ЮТЕРНИХ СИСТЕМ

УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Однією з найважливіших складових елементів управлінської

діяльності на будь-якому підприємстві є планування потреб матеріалів,

напівфабрикатів і комплектуючих частин виробів. Необхідність плану-

вання викликана тим, що основні затримки у виробництві продукції

пов’язані, передусім, із запізненням доставлення обладнання, матеріа-

лів, напівфабрикатів і комплектуючих. Унаслідок невчасного їх

доставлення знижується ефективність виробництва (через недовироб-

лення продукції), а на складах виникає надлишок інших матеріалів та

комплектуючих, що надійшли раніше наміченого терміну, або невитре-

бовані виробництвом через нестачу інших компонент. Крім того, через

порушення балансу доставлень комплектуючих виникають різні

складнощі з їх обліком у процесі виробництва і супроводу продукції.

2.2.1. Концепція MRP

Перші думки про можливість використовування засобів обчис-

лювальної техніки (ЗОТ) для планування діяльності підприємств (у

тому числі, планування виробничих процесів) виникли ще на початку

60-х рр. минулого століття. З метою вирішення за допомогою ЗОТ

зазначених проблем і було розроблено методологію планування потреб

у матеріалах MRP (material requirements planning). Суть концепції MRP

полягає в тому, щоб мінімізувати витрати,

пов’язані зі складськими

запасами і на різних ділянках у виробництві. В основі цієї концепції

лежить поняття специфікації виробу (bill material – BOM), яке показує

залежність попиту на сировину, напівфабрикати та інше від плану

випуску готової продукції (з урахуванням часу). На основі плану

випуску продукції, специфікації виробу й обліку особливостей

технологічного ланцюжка і здійснюється розрахунок потреб вироб-

ництва

у матеріалах, напівфабрикатах і комплектуючих (обов’язково

прив’язаний до конкретних термінів).

Концепція MRP лягла в основу побудови так званих MRP-систем.

Головним завданням MRP-систем є забезпечення наявності на складі

необхідної кількості потрібних матеріалів/комплектуючих у будь-який

297

момент часу в рамках терміну планування. Програмні системи,

реалізовані на базі MRP-методології, дали змогу оптимально

регулювати доставлення комплектуючих для виробництва продукції,

контролювати складські запаси і саму технологію виробництва. Крім

того, використовування MRP-систем дало можливість зменшити обсяг

постійних складських запасів.

У системі MRP основним завданням є відстеження, щоб кожний

елемент, кожна комплектуюча деталь доставлялися на

виробництво у

потрібний час у потрібній кількості. Для цього формують послідов-

ність виробничих операцій, яка дає змогу співвідносити своєчасне

виготовлення продукції зі закладеним планом випуску. На основі

введених даних MPS (“MPS”: відомість матеріалів, склад виробу, стан

запасів) система MRP виконує такі основні операції:

— визначається кількість кінцевих виробів для кожного періоду

часу планування;

— до складу кінцевих

виробів додаються запасні частини, не

включені до MPS;

— для MPS і запасних частин визначається загальна потреба в

матеріальних ресурсах відповідно до відомості матеріалів і складу

виробу з розподілом за періодами часу планування;

— загальна потреба матеріалів корегується відповідно до стану

запасів для кожного періоду часу планування;

— здійснюється формування замовлень на поповнення запасів

відповідно до

необхідного часу випередження.

Система MRP формує план-графік постачання матеріальними

ресурсами виробництва (потреба кожної облікової одиниці матеріалів і

комплектуючих для кожного періоду часу). Для реалізації план-графіка

постачання система створює графік замовлень у прив’язці до періодів

часу. Він використовується для розміщення замовлень постачальникам

матеріалів і комплектуючих або для планування самостійного виготов-

лення з

можливістю внесення корегувань у процесі виробництва.

Спочатку за допомогою MRP-систем просто формувався на

основі затвердженої виробничої програми план замовлень на певний

період. Це не цілком задовольняло зростаючі потреби підприємств. Із

метою підвищення ефективності планування в кінці 70-х рр. у MRP-

системах було реалізовано ідею відтворення замкнутого циклу (Cloosed

298

Loop Material Requirment Planning), що має на увазі складання

виробничої програми та її контроль на цеховому рівні. До базових

функцій планування виробничих потужностей і планування потреб у

матеріалах було додано додаткові функції (наприклад, контролю

відповідності кількості проведеної продукції кількості використаних у

процесі збірки комплектуючих, складання регулярних звітів про

затримки замовлень, про обсяги і динаміку продажів продукції, про

постачальників

тощо). Створені у процесі роботи модифікованої MRP-

системи звіти аналізувалися і враховувалися на подальших етапах

планування, змінюючи (у разі необхідності) програму виробництва і

план замовлень (забезпечуючи, тим самим, гнучкість планування

відносно до таких зовнішніх чинників, як рівень попиту, поточний стан

справ у постачальників комплектуючих тощо).

Системи MRP орієнтовані на компанії з серійним виробництвом,

де

головне – точне і своєчасне забезпечення виробництва і процесу, а

також на невеликі підприємства, де функції управління обмежуються

обліком (бухгалтерським, складським, оперативним), управлінням

запасами на складах і управлінням кадрами.

MRP – це виробнича система, що, в основному, використовують

на виробництвах дискретного типу, тому її зрідка застосовують для

таких галузей як сфера обслуговування, нафтопереробка, роздрібна

торгівля, транспорт

тощо.

2.2.2. Концепція MRPІI

Варто сказати, що в концепції MRP є суттєвий недолік. Під час

розрахунку потреби в матеріалах не враховуються виробничі потуж-

ності, їх завантаження, вартість робочої сили тощо. Тому в 80-х рр.

MRP-систему із замкнутим циклом було трансформовано в систему

планування виробничих ресурсів (manufactory resource planning), яка

отримала назву MRPІI (внаслідок ідентичності абревіатур). Стандарт

MRPІI розроблено в США

і підтримується Американським товарист-

вом з управління виробництвом і запасами – American Production and

Inventory Control Society (APICS). Свого часу APICS регулярно

видавало документ “MRPII Standart System”, у якому описуються

основні вимоги до інформаційних виробничих систем (останнє видання

299

цього документа вийшло 1989 р.). Відповідно до “MRPII Standart Sys-

tem”, у MRPII-системі має бути реалізовано такі 16 груп функцій (для

того, щоб програмне забезпечення управління підприємством було

віднесене до класу MRPII, воно має виконувати певний обсяг цих

основних функцій):

♦

Sales and Operation Planning – планування продажів і вироб-

ництва;

♦

Demand Management – управління попитом;

♦

Master Production Scheduling – складання плану виробництва;

♦

Material Requirement Planning – планування потреб у сировині

і матеріалах;

♦

Bill Materials – специфікації продукції;

♦

Inventory Transaction Subsystem – складська підсистема;

♦

Scheduled Receipts Subsystem – відвантаження готової продукції;

♦

Shop Flow Control – управління виробництвом на цеховому рівні;

♦

Сараcity Requirement Planning – планування виробничих потуж-

ностей;

♦

Input/output control – контроль входу/виходу;

♦

Purchasing – матеріально-технічне постачання;

♦

Distribution Resource Planning – планування запасів збутової

мережі;

♦

Tooling Planning and Control – планування й управління

інструментальними засобами;

♦

Financial Planning – фінансове планування;

♦

Simulation – моделювання;

♦

Performance Measurement – оцінка результатів діяльності.

MRPII-системи призначені для ефективного планування всіх

ресурсів підприємства (включаючи фінансові й кадрові). Основна суть

MRPII-концепції полягає в тому, що прогнозування, планування і

контроль виробництва здійснюється по всьому життєвому циклу

продукції, починаючи від закупівлі сировини і завершуючи відван-

таженням продукції споживачу.

У MRPII-системі інтегровано велику кількість модулів, резуль-

тати

роботи яких аналізуються MRPII-системою загалом, що і забез-

печує її гнучкість відносно різних зовнішніх чинників (наприклад,

300

поточного попиту на продукцію тощо). У результаті застосування

MRPII-систем має бути реалізовано:

— оперативне отримання інформації про поточні результати

діяльності підприємства як загалом, так і з повною деталізацією окремих

замовлень, видів ресурсів, виконання планів;

— довгострокове, оперативне і детальне планування діяльності

підприємства з можливістю корегування планових даних на основі

оперативної інформації;

— оптимізація виробничих

і матеріальних потоків із значним

скороченням невиробничих витрат і реальним скороченням матері-

альних ресурсів на складах;

— віддзеркалення фінансової діяльності підприємства загалом.

MRP II орієнтована на малі і середні виробничі підприємства –

підприємства “одиничного позаказного” виробництва, “масового

виробництва” або “серійного виробництва” складної продукції.

2.2.3. Концепція ERP

ERP-системи (ERP – Enterprise Resources Planning: планування

ресурсів промислового підприємства) з’явилися в результаті еволюції

MRPII-систем. Робота MRPII-систем полягала у плануванні матеріа-

льних, потужносних і фінансових ресурсів, необхідних для виробництва.

З часом виникли нові функціональні можливості, об’єднання яких до

єдиної системи принесло б підприємству більше ефективності в

плануванні й управлінні бізнесом. Ці ідеї було реалізовано в

ERP-

системах.

На думку галузевих аналітиків, основні відмінності ERP-систем

від MRPII-систем такі:

♦

підтримка різних типів виробництв (складального, оброблю-

вального тощо) і видів діяльності підприємств та організацій (наприклад,

ERP-системи можуть бути встановлені не лише на промислових

підприємствах, а й в організаціях сфери послуг – банках, страхових і

торгових компаніях тощо);

♦

підтримка планування ресурсів для різних напрямків діяльності

підприємства (а не лише виробництва продукції);

301

♦

ERP-системи орієнтовані на управління “віртуальним підприєм-

ством” (що відображає взаємодію виробництва, постачальників,

партнерів і споживачів) у рамках інтегрованого інформаційного середо-

вища (І ІС). “Віртуальне підприємство” може бути автономно працюю-

чим підприємством, корпорацією, географічно розподіленим підприєм-

ством, тимчасове об’єднання підприємств, що працюють над суміс-

ними проектами тощо;

♦

у ERP-системах більше уваги зосереджено на фінансових

підсистемах;

♦

додані механізми управління транснаціональними корпораціями,

включаючи підтримку декількох часових поясів, мов, валют, систем

бухгалтерського обліку і звітності;

♦

підвищені вимоги до інфраструктури (Інтернет/інтранет),

масштабованості (до декількох тисяч користувачів), гнучкості,

надійності і продуктивності програмного забезпечення та різних

платформ;

♦

підвищені вимоги до інтегрованості ERP-систем з програмами,

що вже використовуються підприємством (CAD/CAM/CAE/PDM-

системами, АСУТП, системами управління документообігом,

білінговими системами тощо), а також із новими програмами

(наприклад, електронного бізнесу). При цьому саме на базі ERP-

системи здійснюється інтеграція всіх програм, що використовуються

на підприємстві;

♦

більше уваги приділено програмним засобам підтримки

прийняття рішень і засобам інтеграції зі сховищами даних (що іноді

включаються до ERP-системи у вигляді нового модуля);

♦

у ряді ERP-систем розроблено розвинуті засоби налаштування

(конфігурування), інтеграції з іншими програмами й адаптації (у тому

числі, використовувані динамічно у процесі експлуатації систем).

Сучасні ERP-системи – набір інтегрованих програм, які комп-

лексно, в єдиному інформаційному просторі, підтримують усі основні

аспекти управлінської діяльності підприємств – планування ресурсів

(фінансових, кадрових, матеріальних) для виробництва товарів (послуг),

оперативне

управління виконанням планів (включаючи постачання, збут,

ведення договорів), усі види обліку, аналіз результатів господарської

діяльності.

302

В основі ERP-систем лежить принцип створення єдиного сховища

(репозитарію) даних, що містить усю корпоративну бізнесінформацію:

фінансову інформацію; виробничі дані; дані про персонал тощо.

Наявність такого корпоративного репозитарію усуває необхідність у

передачі даних від однієї системи до іншої (наприклад, від виробничої

системи до фінансової тощо), а також забезпечує одночасну

доступність до інформації будь-

якої кількості співпрацівників підприєм-

ства, що володіють відповідними повноваженнями (низка зарубіжних

аналітиків навіть вважає, що метою ERP-систем є не стільки поліпшен-

ня виробничої діяльності підприємства, скільки зменшення витрат і

зусиль на підтримку його внутрішніх інформаційних потоків).

Існує чимало визначень ERP-систем. Одним з них (що найчас-

тіше трапляється останнім часом) є такий: ERP-система

– це набір

інтегрованих програм, що дають змогу створити інтегроване інформа-

ційне середовище (І ІС) для автоматизації планування, обліку, контролю

й аналізу всіх основних бізнес-операцій підприємства. Прийнято вважати,

що до складу І ІС підприємства мають входити: ERP-система;

програмне забезпечення (ПЗ) управління електронним документообі-

гом; ПЗ інформаційної підтримки предметних ділянок; комунікаційне ПЗ;

колаборативе ПЗ (засоби організації колективної роботи співпрацівників);

ПЗ оперативного аналізу інформації і підтримки прийняття рішень; ПЗ

управління проектами; вбудовані інструментальні засоби та інші

продукти (наприклад, CAD/CAM/CAE/PDM-системи, ПЗ управління

персоналом тощо). Основою І ІС підприємства є саме ERP-системи.

ERP-системи призначені для управління всією фінансовою і

господарською діяльністю підприємства. Вони використовуються для

оперативного надання керівництву

підприємства інформації, необхідної для

прийняття управлінських рішень, а також для створення інфраструктури

електронного обміну даними підприємства з постачальниками і спожи-

вачами. У ERP-системах реалізовано такі основні функціональні блоки:

♦

Планування продажів і виробництва. Результатом дії блоку є

розроблення плану виробництва основних видів продукції.

♦

Управління попитом. Цей блок призначено для прогнозу

майбутнього попиту на продукцію, визначення обсягу замовлень, які

можна запропонувати клієнту в конкретний момент часу, визначення

попиту дистриб’юторів, попиту в рамках підприємства тощо.