Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Подождите немного. Документ загружается.

1) економіко"статистичні методи оцінювання дають

можливість одержати найбільш точне кількісне уявлення про

ступінь імовірності господарських ризиків і є найчастіше ужиC

ваними в цих цілях на практиці. Однак ці методи можуть бути

використані тільки за наявності досить великої статистичної

інформації. Основою цих методів оцінювання є математичний

апарат теорії ймовірності;

2) розрахунково"аналітичні методи оцінювання дають

можливість одержати відносно точне кількісне уявлення про

ступінь імовірності господарських ризиків на основі викорисC

тання внутрішньої інформативної бази самого торгового

підприємства. Вони встановлюють ступінь імовірності виникC

нення окремих ризиків залежно від значень планових показC

ників господарської діяльності. Ці методи найбільше

використовуються при оцінюванні економічного ризику, риC

зику неплатоспроможності і ризику утрати фінансової

стійкості;

3) аналогові методи оцінювання дають можливість визнаC

чити ступінь імовірності господарських ризиків за окремими

найбільш масовими операціями торгового підприємства. НайC

частіше ці методи використовуються в процесі оцінювання

ступеня імовірності комерційного ризику, економічного ризиC

ку, цінового ризику;

4) експертні методи оцінювання ступеня імовірності окC

ремих господарських ризиків застосовуються в тому випадку,

якщо торгове підприємство не має необхідних інформативних

і статистичних даних для здійснення розрахунків і порівнянь.

Ці методи грунтуються на опитуванні кваліфікованих

фахівців з наступним математичним обробленям результатів

цього опитування. Щоб одержати більш розгорнуту характеC

ристику ступеня імовірності ризику по розглянутій госпоC

дарській операції, опитування варто орієнтувати на окремі виC

ди ризиків, ідентифіковані по даній операції. Експертні метоC

ди оцінювання широко використовуються при визначенні стуC

331

8. ÎÑÍÎÂÍ² ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈÊ²Â

пеня імовірності цінового, інфляційного, відсоткового, валютC

ного, податкового, інвестиційного і деяких інших видів госпоC

дарських ризиків.

3. Визначення можливих фінансових втрат, пов’язаних з

окремими господарськими ризиками. Обсяг можливих фінанC

сових втрат визначається особливостями здійснюваних госпоC

дарських операцій, сумою задіяних у них активів або капіталу,

ступенем імовірності настання відповідних господарських риC

зиків. За рівнем можливих фінансових втрат, пов’язаних з госпоC

дарською діяльністю, виділяють чотири групи операцій:

1) господарські операції без ризику. У зв’язку з безризиковим

характером таких операцій можливі фінансові втрати по них не

прогнозуються. До таких господарських операцій може бути

віднесене хеджирування (один з видів біржових операцій з попеC

редження цінового ризику), придбання державних короткостроC

кових облігацій (при низьких темпах інфляції) і деякі інші;

2) господарські операції з допустимим рівнем фінансових

втрат. Критерієм такого рівня є можливість фінансових втрат

по розглянутій господарській операції в розмірі розрахункової

суми прибутку;

3) господарські операції з критичним рівнем фінансових

втрат. Критерієм такого рівня є можливість фінансових втрат

по розглянутій господарській операції в розмірі розрахункової

суми доходу. У цьому випадку збиток торгового підприємства

буде обчислюватися сумою понесених витрат обігу;

4) господарські операції з катастрофічним рівнем фінансо"

вих втрат. Критерієм такого рівня виступає можливість

фінансових втрат по розглянутій господарській операції в

розмірі усього власного капіталу або його істотної частини.

Такі господарські операції при невдалому результаті найC

частіше призводять торгове підприємство до банкрутства.

На основі визначення рівня можливих фінансових втрат за

окремими господарськими операціями виробляється їхнє угруC

повання по відповідних зонах ризику.За таким угрупованням

332

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

можна визначити, які господарські операції торгового

підприємства перебувають за межами допустимого ризику, для

того щоб ще раз зважити доцільність їхнього проведення. Це

допоможе оцінити також рівень концентрації ризиків за окреC

мими господарськими операціями. Для цього визначають, яку

частку в кожній із зон ризику займають окремі господарські

операції з високим рівнем концентрації ризиків у всіх зонах з

можливими фінансовими втратами, завдяки чому в процесі поC

дальших етапів керування ризиками можна зробити необхідну

їхню диверсифікованість і додаткове страхування.

4. Установлення граничного значення рівня ризиків за ок'

ремими господарськими операціями. Такий рівень ризиків

установлюється в розрізі окремих видів господарських операцій

з урахуванням відповідного фінансового менталітету власників і

менеджерів торгового підприємства, тобто їхньої прихильності

до здійснення консервативної, помірної, агресивної або фінансоC

вої політики за окремими видами господарських операцій.

При здійсненні помірної фінансової політики граничними

значеннями рівня ризиків за окремими господарськими опеC

раціями, за оцінкою фахівців, є:

• по господарських операціях із допустимим рівнем риC

зику – 0,1;

• по господарських операціях із критичним рівнем ризиC

ку – 0,01;

• по господарських операціях із катастрофічним рівнем

ризику – 0,001.

Це означає, що намічувана господарська операція торговоC

го підприємства повинна бути відхилена, якщо:

• в одному випадку з десяти по ній може бути втрачений

весь прибуток;

• в одному випадку зі ста втрачений весь доход;

• в одному випадку із тисячі втрачений весь власний

капітал або його істотна частина, а підприємство може

бути оголошене банкрутом.

333

8. ÎÑÍÎÂÍ² ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈÊ²Â

8.3. Ïðîô³ëàêòèêà ³ ñòðàõóâàííÿ

ãîñïîäàðñüêèõ ðèçèê³â

У системі превентивних заходів для керування госпоC

дарськими ризиками основна роль належить їхній профілак'

тиці. Розглянемо форми профілактики ризиків.

1. Запобігання господарських ризиків, що являє собою

найбільш ефективний спосіб їхньої профілактики. Він полягає

у розробленні таких заходів, що цілком виключають конкретC

ний вид господарського ризику. До основних заходів у цьому

випадку відносяться:

а) відмова від здійснення господарських операцій, рівень ри"

зику по яких надмірно високий і не відповідає критеріям фінан"

сової політики. Незважаючи на високу ефективність цієї міри,

її використання обмежене, тому що більшість господарських

операцій пов’язане зі здійсненням прямої торговоCвиробничої

діяльності підприємства, що забезпечує регулярне надходженC

ня доходів і формування його прибутку;

б) зниження частки в господарському обороті позикових

засобів. Відмова від надмірного використання позикового

капіталу дає можливість уникнути одного з найбільш істотних

господарських ризиків – утрати фінансової стійкості торговоC

го підприємства;

в) забезпечення необхідного рівня ліквідності активів дозC

воляє уникнути ризику неплатоспроможності підприємства;

г) здійснення операцій “хеджування”. Завдяки такій опеC

рації можна уникнути цінового й інфляційного ризиків при

здійсненні угод на товарних чи фондових біржах. Принцип

операції “хеджування” полягає в тому, що, здобуваючи товар

(цінні папери) з постачанням у майбутньому періоді, одночасC

но здійснюється продаж ф’ючерсних контрактів на аналогічну

кількість товарів (цінних паперів). Якщо підприємство зазнає

фінансовиих втрат через зміну ринкових (біржових) цін як поC

купець реального товару (конкретних видів цінних паперів),

334

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

то воно одержить виграш у таких самих розмірах, як продаC

вець ф’ючерсних контрактів на нього;

д) здійснення операції “своп”. У її основі лежить паритетC

ний обмін різними видами валют в обумовленому співвідноC

шенні на початку господарських операцій із зобов’язанням

сторін обміняти валюту в такому самому співвідношенні при

завершенні операції. Така операція необхідна у випадку

здійснення зовнішньоекономічної діяльності, що дає

можливість цілком уникнути валютного ризику.

2. Мінімізація господарських ризиків здійснюється в тоC

му випадку, якщо їх не можна уникнути цілком. У цьому виC

падку можна використовувати наступне:

а) одержання від покупців певних гарантій (у формі страC

хування, поруки і т. д.) при наданні їм споживчого кредиту.

При здійсненні оптової торгівлі аналогічні гарантії можуть

бути отримані від контрагентів при наданні їм товарного

кредиту;

б) продаж товарів при наданні споживчого кредиту по до"

рогих виробах на умовах фінансового лізингу. При цій формі

споживчого кредиту товар відразу ж надходить у користуванC

ня покупця, однак стає його власністю тільки після повного

завершення розрахунків за нього. Така операція дозволяє зниC

зити ризик виникнення безнадійної дебіторської заборговаC

ності, тобто найбільш масової форми прояву комерційного риC

зику торгового підприємства;

в) скорочення переліку форсмажорних обставин у кон"

трактах з контрагентами. У сучасній українській практиці

цей перелік необґрунтовано розширюється проти загальноC

прийнятого положення в міжнародній комерційній практиці;

г) використання опціонних угод при біржових операціях. Ці

угоди передбачають покупку права або продаж зобов’язання укC

ласти біржовий контракт на обумовлену кількість конкретного

товару за заздалегідь установленою ціною в межах взаємно поC

годженого періоду. За покупку такого права покупець опціону

335

8. ÎÑÍÎÂÍ² ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈÊ²Â

сплачує премію. При відмові премія залишається в продавця.

Ризик, таким чином, мінімізується до розмірів премії.

3. Диверсифікованість господарських ризиків. Ця форC

ма профілактики господарських ризиків реалізує відомий

принцип: “ніколи не тримайте всі яйця в одному кошику”.

Здійснюється за видами господарської діяльності, за постаC

чальниками товарів, за портфелем цінних паперів, за депозитC

ним портфелем.

4. Установлення ліміту господарських ризиків шляхом

відповідних економічних і фінансових нормативів. Це може

включати максимальний обсяг угоди з одним контрагентом,

максимальний розмір сукупних товарів, максимальний розмір

споживчого кредиту, а також граничний розмір використання

позикових засобів, мінімальний розмір оборотних активів у

високоліквідній формі.

Система профілактики господарських ризиків, знижуючи

імовірність їхнього виникнення, не може нейтралізувати всі

пов’язані з ними негативні фінансові наслідки. Частково цю

роль може взяти на себе внутрішнє страхування господарсьC

ких ризиків (самострахування), яке здійснюється в рамках саC

мого торгового підприємства. Здійснюється це за допомогою

забезпечення:

1. Компенсації можливих фінансових втрат за рахунок

відповідної “премії за ризик”, що полягає у вимозі від контраC

гентів додаткового доходу по ризикових операціях понад той

рівень, що може забезпечити господарські операції без ризику.

2. Компенсації можливих фінансових втрат за рахунок

системи штрафних санкцій, що являє собою одну з найбільш

розповсюджених форм внутрішнього страхування господарсьC

ких ризиків. Воно передбачає розрахунок і включення в умови

контрактів необхідних штрафів, пені, недоутримок та інших

форм фінансових санкцій у випадку порушення контрагентаC

ми своїх зобов’язань. Рівень штрафних санкцій повинен поC

вною мірою компенсувати фінансові втрати у зв’язку з неотриC

336

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

манням доходу, інфляцією, зниженням майбутньої вартості

грошей та інших негативних наслідків господарських ризиків.

3. Подолання негативних фінансових наслідків за раху'

нок попереднього резервування частини фінансових засобів,

завдяки чому можна забезпечити внутрішнє страхування госC

подарських ризиків по тих операціях торгового підприємства,

по яких відшкодування негативних наслідків не може бути поC

кладене на контрагентів. Таке резервування фінансових реC

сурсів здійснюється в наступних формах:

а) формування резервного (страхового) фонду. Відповідно

до вимог законодавства і статуту підприємства цей фонд ствоC

рюється за рахунок відрахування не менш ніж 5% суми приC

бутку, отриманої в звітному періоді;

б) формування цільових резервних фондів (уцінка товарів).

Кількість таких фондів визначається статутом підприємства;

в) формування резервних обсягів фінансових засобів у виC

гляді спеціальних статей бюджету.

г) нерозподілений залишок прибутку.

Найбільш серйозні господарські ризики страхуються за

допомогою зовнішнього страхування. Страховий захист таких

ризиків забезпечують спеціальні страхові компанії, що залучаC

ють засоби страхувальників і використовують їх для відшкоC

дування понесених ними збитків при виникненні обумовлеC

них обставин. Обов’язкове страхування охоплює основні виC

робничі фонди. Відповідно до законодавства платежі по цьому

виду страхування відносяться на витрати обігу. Страхування

це в обов’язковому порядку в межах балансової вартості страC

хованого майна. Мінімальна страхова сума встановлюється на

рівні залишкової вартості об’єктів страхування. Добровільне

страхування здійснюється в широкому діапазоні.

1. Страхування необоротних активів у всіх формах. На

відміну від обов’язкового, цей вид добровільного страхування

має такі особливості:

а) страхування цих активів, поряд з виробничими основC

337

8. ÎÑÍÎÂÍ² ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈÊ²Â

ними фондами, охоплює невиробничу їхню частину, незаверC

шене будівництво, невстановлене устаткування, нематеріальні

активи;

б) страхування цих активів може бути здійснене в розмірі

реальної, а не балансової їхньої вартості при наявності ексC

пертної оцінки;

в) страхування може бути здійснене в декількох страхоC

виків, що гарантує міцніший страховий захист;

г) при страхуванні активів ризик може бути врахований

(як майно, так і інфляція).

2. Страхування вантажів при їхньому транспортуванні.

Це найбільш масовий вид добровільного страхування.

Здійснюється в тому випадку, якщо оптовий постачальник

цей вид ризику не приймає на себе.

3. Страхування реальних інвестицій.

4. Страхування фінансових інвестицій.

5. Страхування прибутку по торговій діяльності.

6. Страхування інших господарських ризиків.

У процесі керування господарськими ризиками, пов’язаC

ними з їхнім зовнішнім страхуванням, основна увага повинна

бути приділена узгодженню розміру страхових платежів, що

сплачуються. У страховому договорі повинний бути погоджеC

ний розмір франшизи, тобто мінімальної некомпенсованої

страховиком частини збитку, понесеного страхувальником.

Розрізняють умовну і безумовну франшизи. Умовна франшиза

означає, що страховик не несе відповідальності за збиток, якC

що його розмір не перевищує розміру франшизи. Безумовна

франшиза означає, що страховик в усіх випадках виплачує

страхувальнику відшкодування за мінусом розміру франшизи,

залишаючи її суму в себе.

При здійсненні зовнішнього страхування необхідно визC

начити його ефективність. Розрахунок ефективності

грунтується на зіставленні показників рівня господарського

ризику, суми страхового відшкодування (за мінусом безумовC

338

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

ної франшизи) і суми страхових платежів, що сплачуються.

Економічна доцільність здійснення зовнішнього страхування

господарських ризиків виправдана за умови:

де Р – рівень господарського ризику (формула наведена

раніше);

СВ – повна сума страхового відшкодування за догоC

вором страхування;

– розмір безумовної франшизи (якщо вона передC

бачена договором страхування);

СП – сума страхових платежів за весь період страхуC

вання.

Використання різноманітних форм профілактики і страC

хування господарських ризиків дозволяє істотно знизити

розмір можливих фінансових втрат, особливо в умовах неC

стабільної економіки і змін кон’юнктури споживчого ринку.

ÑÏ

ÑÂ



339

8. ÎÑÍÎÂÍ² ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈÊ²Â

9. Ô²ÍÀÍÑÎÂÅ ÑÒÀÍÎÂÈÙÅ

ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

9.1. Ô³íàíñîâ³ ðåñóðñè òîðãîâîãî ï³äïðèºìñòâà

Значно ускладнюють процес становлення й удосконаленC

ня ринкової моделі господарювання функціонування

внутрішнього ринку України, зокрема проблеми фінансового

сектора. На сучасному етапі в сфері фінансових розрахунків

характерне є широке здійснення бартерних схем, взаємоC

заліків, нагромадження обсягів небанківського кредитування

в різних формах. Наприклад, у 1999 р. до 65 % відвантаженої

продукції було оплачено по таких схемах, і в цілому бартерні

операції становили цього року 30 % ВВП. Однак уже стало

відчутним зниження обсягів немонетарних розрахунків. Із

січня 2000 р. по січень 2001 р. вони зменшилися в загальних

обсягах платіжного обороту з 51,8 % до 36 %. Тим більше, що

при високому рівні використання альтернативних грошей виC

никають додаткові операційні витрати. Це призводить до викC

ривлення цін реалізації, що істотно знижує економічну ефекC

тивність процесів доведення продукції від виробника до кінцеC

вого споживача. Як правило, за бартерними угодами ціни встаC

новлюються довільно як за структурою, так і щодо діючих

ринкових цін.

Фінанси торгових підприємств являють собою систему

економічних відносин, які здійснюються через реальний

оборот коштів. Фінанси торгових підприємств виконують

дві найважливіші функції – розподільну і контрольну.

Фінансові ресурси є економічною основою для організації

торгової діяльності. В умовах розвитку ринкових відносин і

340

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій