Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Подождите немного. Документ загружается.

рактеризує обсяг продажу, він виражає економічні відносини,

що виникають на заключному етапі руху товарів зі сфери обігу

в особисте споживання шляхом обміну на грошові доходи.

Продукти, зроблені для реалізації, і грошові доходи є основою

роздрібного товарообігу. Основна частина внутрішнього споC

живчого ринку України приходиться на продаж споживчих

товарів. Однак, хоча ця частина залишається значною, з’явиC

лися ознаки її зменшення (у 2000 р. – 74,8%, у 2001 р. – 74,3%),

тобто збільшилася реалізація населенню платних послуг. Такі

пропорції в споживчих витратах населення складалися через

досить високу динаміку обсягів виробництва споживчих тоC

варів. Це супроводжувалося більш результативною адапC

тацією вітчизняних підприємств цієї сфери до ринкової

кон’юнктури, а також зростанням якості споживчих товарів,

що виробляються, більш гнучкою ціновою політикою і зросC

танням довіри до товарів вітчизняного виробництва на

внутрішньому ринку України, інтенсифікацією товарних поC

токів через кордон.

З погляду системного підходу, роздрібний товарообіг слід

розглядати в трьох аспектах:

• як систему відносин суспільного виробництва;

• як систему обміну грошових доходів населення на товаC

ри народного споживання;

• як систему зворотного зв’язку з виробництвом.

Обсяг і тенденції зміни роздрібного товарообігу значною

мірою характеризують рівень життя народу. Саме через

роздрібний товарообіг реалізуються грошові доходи, отримані

відповідно до кількості і якості витраченої праці. Це знаходить

вираження в динаміці розвитку роздрібного товарообігу і його

частки у фонді споживання. Фонд особистого споживання,

крім роздрібного товарообігу, включає натуральне споживанC

ня і послуги нетоварного характеру, неорганізований обіг.

Роздрібний товарообіг знаходиться в тісному взаємозв’язку з

грошовим обігом. У ньому бере участь значна частина грошей,

1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã

що обертаються, збільшення або зменшення обсягу реалізації

товарів народного споживання, відбуваються відповідні зміни

в надходженні грошей у банки. Його розвиток відбиває народC

ногосподарські пропорції між виробництвом і споживанням,

попитом населення і пропозицією товарів, роздрібним продаC

жем і грошовим обігом.

Обліку в обсязі товарообігу підлягає продукція промислоC

вого і сільськогосподарського виробництва різних форм власC

ності. Крім того, в обсягу роздрібного товарообігу врахоC

вується також продаж безпосередньо на підприємствах, в орC

ганізаціях і установах товарів власного виробництва, а також

закуплених на стороні або отриманих у порядку бартерного

обміну. У роздрібний товарообіг включається і продаж по безC

готівковому розрахунку деяких споживчих товарів орC

ганізаціям, установам і підприємствам, а також продаж продоC

вольчих товарів організаціям соціальноCкультурної сфери для

харчування контингенту населення, що обслуговується ними.

1.2. Êîîïåðàòèâí³ ðèíêè

Економічна криза була причиною різкого зниження ролі

споживчої кооперації в торговому обслуговуванні населення

(у першу чергу – сільського), у формуванні товарної пропоC

зиції за рахунок закупівлі товарів у сільських товаровиробC

ників і організації їхнього власного виробництва, у забезпеC

ченні ефективних економічних зв’язків між виробниками і

підприємствами роздрібної торгівлі. Повільна адаптація кооC

перативної торгової системи до нових умов господарювання і

відсутність державної підтримки призвели до різкого скороC

чення її частки в сукупному товарообігу України. Навіть у

сільській місцевості в 2000 р. вона займала лише 58 % продажу

товарів через роздрібну мережу і 43 % – через мережу

підприємств ресторанного господарства. Частка споживчої коC

операції в оптовоCскладському обороті країни не перевищуваC

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

ла за останні роки 10–15 %, а обсяги виробництва товарів у

2000 р. становили лише 43 % від рівня 1990 р.

Традиційним суб’єктом роздрібної торгівлі у містах в УкC

раїні завжди були колгоспні ринки, або базари. Створювалися

вони в містах на засоби кооперативних торгових організацій

для реалізації сільськогосподарської продукції. Перебудова, а

потім перехід до ринкових відносин сприяли їхньому бурхлиC

вому зростанню в торгівлі вже не тільки сільськогосподарсьC

кою продукцією, а й товарами непродовольчої групи. Різкий

спад виробництва в країні призвів до істотного безробіття, тоC

му кількість людей, що продають, уже не вміщаються на ринC

ках, обладнаних і пристосованих до торгівлі, і ряди торгуючих

виплеснулися на вулиці міст і селищ. Заходи адміністративноC

го впливу на обмеження вуличної торгівлі не дають резульC

татів. Зростання кількості торгуючих призводить до відокремC

лення продажу товарів непродовольчої групи, що розC

міщуються переважно поруч з основним продовольчим ринC

ком. Продавці обладнують збірноCрозбірні і постійні намети,

що спеціалізуються за видами продажу: одяг, взуття, книги і

т.д. Більше того, має місце захаращення ринків, в основному

невеликих за розмірами. Відкриття невеликих магазинів,

павільйонів, кіосків, наметів створює багато незручностей для

покупців і знижує якість торгового обслуговування. Усе це не

сприяє створенню ефективного конкурентного середовища в

роздрібній торгівлі. На ринках продавці торгують товарами

майже однакового асортименту і за однаковими цінами,

оскільки між суб’єктами господарювання панує цінова змова.

Внаслідок такої структурної деформації розвитку роздрібної

торгівлі значно погіршився показник забезпеченості населенC

ня мережею магазинів, особливо по кількості торгової площі.

Постачальниками товарів непродовольчої групи є в основC

ному “човники”. Постачання сільськогосподарської продукції

здійснюється легковими автомобілями з причепами, автобусаC

ми, річковими суднами, залізницею. Після прибуття продукції

1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã

в місто перекупники скуповують її оптом для роздрібного проC

дажу. У непродовольчій групі товарів цього не спосC

терігається. Початковий капітал “човники” заробляли на ексC

порті товарів промислової групи: електротоварів, господарсьC

ких товарів і т. ін. Коли вітчизняні державні магазини були

спустошені, а промисловість не справилася з їхнім наповненC

ням, “човники” переключилися на імпорт одягу, взуття, парC

фумерії і т. ін. Спочатку вони привозили товар і самі реалізуC

вали його в роздріб.

Нагромадження капіталу привело до поділу функцій.

З’явилися дрібні власники товарів і наймані продавці (реC

алізатори) для роздрібної торгівлі. “Човник” залишає за собою

завдання, що потребують більш високої кваліфікації,

відповідальності і наявність капіталу. Спеціалізація на першій

стадії приводить до більш вищої організації у вигляді “човниC

ка” для закупівлі, транспортування товару і його роздрібної

реалізації.

На вищому ступені розвитку човникового бізнесу новий

власник наймає не тільки продавця, а й досвідченого покупця.

У результаті на ринку з’явилися “човники”, що виконують суC

губо менеджерські функції. Вони керують капіталом, одержуC

ючи дивіденди. Їхня основна функція – це контроль коC

мерційних операцій і наймання досвідченого персоналу.

Проміжною групою є власники, що беруть на продаж чужий

товар. Одна з розповсюджених причин цього – труднощі з веC

денням власної справи. Не вистачає засобів, сил, часу, щоб

їздити на закупівлі. Тому при формальному збереженні статуC

су хазяїна такий торговець фактично починає працювати, як і

наймані продавці, – за відсотки від реалізації.

Успіху, як правило, домагаються підприємці, схильні до

аналізу, здатні до змін, пристосовування до ситуації, незаC

лежні у судженях. У системі їхньої ціннісної орієнтації особC

ливе місце займають прагнення до самостійності, готовність

іти на жертви. Їм не далекі ідеї самообмеження в ім’я створенC

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

ня і підтримки власного бізнесу. Для них він виступає як самоC

достатня цінність. Грань, що розділяє ці групи, розмита,

нестійка. Деяка частина торговців час від часу перетинають її

то в одному, то в іншому напрямку. Однак абсолютна

більшість, близько 70%, свого статусу не змінюють. Це

свідчить, що мобільність груп залежить не тільки від соціальC

ноCекономічних факторів (наявні нагромадження). Суб’єктивC

на орієнтація – це усвідомлений і вільний вибір.

Разом з тим простір, на якому можливо цей вибір здійсниC

ти, звужується з кожним роком. Спочатку більшість “човC

ників” занурювалася в стихію комерції, не маючи ніяких наC

громаджень. В даний час починати свою справу стало дуже

складно: основні ніші зайняли більш жваві і розторопні. Вони

уже встигли набратися досвіду і нагромадити деякий капітал.

Крім того, на прибутковість човникової торгівлі сильно вплиC

нули зниження купівельної спроможності населення і посиC

лення оподаткування.

Розвиток приватної торгівлі вирішує багато проблем. На

першому місці варто поставити волю діяльності людини. Як

наслідок – пропав дефіцит товарів, у покупця є можливість

вибору якості, у країну стали надходити високоякісні промисC

лові вироби. Разом з тим виникли проблеми в покупця з

обміном або поверненням неякісної продукції.

Тому був розроблений законопроект і прийнятий закон,

що передбачає установку касових апаратів на ринках і в гроC

мадському транспорті, тому що без касового чека покупець

практично позбавлений можливості відстояти свої права. Ця

проблема зараз дуже актуальна. Сьогодні на наших ринках

продається величезна кількість неякісних, сфальсифіковаC

них, контрабандних товарів. Тому комітет із захисту прав

споживачів у сфері обслуговування виступає за те, щоб каC

сові апарати використовувалися на ринках. Це світова пракC

тика. Звичайно, введення касових апаратів пов’язано з певC

ними труднощами.

1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã

ПоCперше, необхідно налагодити виробництво невеликих

касових апаратів. У принципі для нашої промисловості це заC

вдання під силу.

ПоCдруге, продавцям доведеться витратитися на їхнє

придбання. Ці витрати відіб’ються на вартості продукції і, у

кінцевому рахунку, на споживачі. Але цей захід необхідний.

Є і компромісні варіанти: видавати покупцю чеки, випиC

сані від руки. Цей варіант буде діяти певний час, необхідний

для придбання продавцями касових апаратів. Тим більше, що

не всіх закон зобов’язує використовувати касові апарати. Для

тих, хто перейшов на спрощені форми обліку і звітності

(фіксований, єдиний податок, спеціальний торговий патент),

купувати касовий апарат немає необхідності.

Для цих платників податків закон передбачає введення

розрахункових книжок. Це книжки невеликого формату, що

являють собою зшиті квитанції, розділені перфорацією на дві

частини. Кожна частина – це бланки, у яких продавець заноC

сить зведення про покупку. Одна частина залишається в проC

давця, інша видається покупцеві. Це варіант рукописного чеC

ка. Причому закон припускає, що у випадку, якщо покупка не

перевищує деяку суму, чек виписується тільки за бажанням

покупця. Цим дається можливість покупцю захистити свої

права. Ці книжки будуть використовуватися як документ, що

свідчить про обороти платника податків. Адже закони, що стоC

суються спрощеної системи оподатковування, передбачають,

що перейти на єдиний чи фіксований податок можуть тільки

ті, чий оборот не перевищує встановленої законом суми.

Відсутність розрахункової книжки буде розглядатися як грубе

порушення. За це передбачено штраф у розмірі 100 неоподатC

ковуваних мінімумів (1700 грн). Розрахункові книжки

реєструються в податковій інспекції.

Перелік тих, хто має право не застосовувати касові апараC

ти, встановлює Кабінет Міністрів України. Це торговці, що не

мають стаціонарного приміщення, і продавці продукції з осоC

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

бистих присадибних господарств; дачники, що реалізують

продукцію рослинництва зі своїх садових ділянок; сільські

жителі, що вирощують на продаж худобу, птицю і продукти

бджільництва, а також продаж автотранспортних засобів, що

знаходяться в приватній власності громадян, якщо вони реC

алізуються один раз протягом року. Ці випадки не є торговою

діяльністю. Цей закон суспільство прийняло неоднозначно.

Дрібні підприємці організовували демонстрації, пікети і

страйки з вимогою скасувати або відстрочити введення закону

в дію. Керівники Державного комітету України з питань регуC

ляторної політики і підприємництва вважають, що закон приC

нижує дрібних торговців і потребує істотного допрацювання.

Не можна не враховувати того, що істотний відсоток населенC

ня існує завдяки дрібній торгівлі, а доходна частина місцевих

бюджетів значною мірою залежить від податкових надходC

жень з міських продовольчих ринків.

Умови роботи на ринках часто змінюються. З 1 квітня

2002 р. набули чинності нові Правила торгівлі на ринках. У

них записано про необхідність надавати покупцям інфорC

мацію про продавця і розширити їхнє право щодо вимог у проC

давця необхідних документів. На торговому місці, що налеC

жить підприємству, повинна стояти табличка з указівкою йоC

го назви, місцезнаходження і номера телефону, а на торговому

місці, що належить фізичній особі, – табличка з указівкою йоC

го прізвища, імені, по батькові і номера свідоцства про державC

ну реєстрацію як підприємця. Крім того, в обох випадках таC

кож вказується прізвище, ім’я і по батькові продавця. За вимоC

гою покупців продавці зобов’язані пред’явити їм висновок веC

теринарноCсанітарної експертизи про відповідність продуктів,

що реалізуються, встановленим нормам.

Захист прав споживачів торкнувся і тих продавців, які

звільнені від застосування реєстраторів розрахункових опеC

рацій і розрахункових книжок. Вони повинні за вимогою поC

купців видавати товарний чек, що засвідчує факт покупки. У чеC

1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã

ку вказується найменування продавця і ринку, ряд і номер торC

гового місця, найменування і ціна товару, дата продажу, а також

прізвище й ініціали продавця, його підпис. Правила торгівлі маC

ють рекомендаційний характер і розраховані на коригування виC

конавчою владою на місцях. Уточнення стосуються поняття

“торгове місце”, його розмірів, ринкового збору, часу збору і т. ін.

1.3. Åêîíîì³÷íèé ìåõàí³çì îá´ðóíòóâàííÿ

ðîçäð³áíîãî òîâàðîîá³ãó

Механізм економічного обґрунтування обсягу і структури

роздрібного товарообігу включає:

1) визначення пріоритетних цілей;

2) забезпечення взаємозв’язків між показниками;

3) облік факторів і кон’юнктури розвитку ринку;

4) ефективність комерційної роботи і діючих законів;

5) планування допускає визначення перспективних

цілей, аналіз способів їхньої реалізації і ресурсного забезпеC

чення.

Основні стадії цільового планування:

• пошук цілей;

• надання меті кількісної визначеності;

• аналіз і упорядкування мети;

• перевірка мети на реалізацію;

• ухвалення рішення;

• здійснення цілей;

• перевірка й уточнення цілей.

Інформаційні технології особливо активно проникають

у сферу комерції, спричинюючи глибокі якісні, кількісні та

структурні зрушеня. Перша електронна система торгівлі буC

ла уведена в дію в 1969 р., а на цей момент обсяг товарообігу

таких електронних систем тільки в США становить близько

300 млрд дол на рік. За даними компанії ActivMedia Inc., якC

що в 1996 р. загальний обсяг угод, укладених у країнах –

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

членах ВТО за допомогою електронної комерції, становив

2,7 млрд дол, то в наступні два роки він збільшився майже в

30 разів і в 1998 р. досяг 75 млрд дол; до 2003 р. обсяги цієї

торгівлі, як очікується, зростуть ще в 5 разів. Ніколи раніше в

товарному обміні між фірмами й країнами не спостерігалося

настільки стрімких темпів зростання. Це неминуче веде до

принципових, якісних зрушень у цій галузі.

Масштаби планування залежать від об’єкта планування,

організаційної побудови фірми і тимчасового фактора. ДовгоC

строкове планування характерне для великих організацій і наC

сиченого ринку. Поточне планування здійснюється на різних

підприємствах. Формулювання цілей у плануванні

пов’язується зі створенням основ мотивації і пробудженням

зацікавленості працівників фірми в їхньому досягненні. Усі

цілі взаємопов’язані. Вони підрозділяються на вищі – це одерC

жання прибутку; кінцеві – це перемога в конкурентній боC

ротьбі; проміжні – прискорення оборотності товарів та ін.

Підцілі – це збільшення реалізації окремих товарів. ВзаємодоC

повнюючі – одержання прибутку і прискорення обігу. КонкуC

руючі – збільшення обсягу реалізації і зменшення черг і часу на

обслуговування покупців. По можливості виміру мети – екоC

номічні, кількісні, якісні, стратегічні. Суть економічних цілей –

підвищення прибутку на вкладений капітал. Кількісні цілі

тісно пов’язані з якісними цілями і є їхнім першим етапом.

Якісні цілі для роздрібного торгового підприємства – це якість

продукції і культура обслуговування. Закордонні компанії шиC

роко використовують зворотний зв’язок зі споживачами для

своєчасного коригування структури закупівель продукції і

підтримки конкурентоспроможності підприємства. Мета розC

витку стратегічного характеру тісно пов’язана з інвестиціями.

Перед роздрібними торговими підприємствами в умовах

демонополізації, роздержавлення і приватизації стоять такі

цільові настанови:

• одержання прибутку;

1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã

• завоювання і розширення частки ринку;

• завоювання довіри клієнтів.

Виходячи із суті роздрібного товарообігу, механізм екоC

номічного обґрунтування планового обсягу і структури реC

алізації включає аналіз досягнутих результатів, ринкову ситуC

ацію і кон’юнктурні коливання, а також визначення умов

здійснення продажу і контроль реалізації товарів.

У кон’юнктурних коливаннях (циклах) розрізняють: деC

пресію, підйом, бум, спад. Усі ці стадії впливають на розC

роблення цілей, прийняття рішень, визначення планових поC

казників, результативність роботи. Основним принципом

зростання економічного обсягу роздрібного товарообігу є заC

безпечення необхідного взаємозв’язку динаміки показників

ефективності роботи торгового підприємства і форм інтенC

сифікації. Динаміка взаємозв’язку показників являє собою

норматив ефективності використання ресурсів і витрат.

Модель стратегічного регулювання товарообігу, що забезC

печує збалансованість попиту та пропозиції, представлена в

такому вигляді:

т.р

де: І

т.р

– індекс співвідношення фактичних і базисних поC

казників товарних ресурсів;

– індекс обсягу роздрібного товарообігу;

– індекс обсягу нормативних запасів;

– індекс обсягу попиту населення.

Для побудови моделі стратегічного регулювання товароC

обігу використовують динамічні нормативи типу:

б.пр

ч.пр

в.д

де: І

б.пр

– балансовий прибуток;

ч.пр

– чистий прибуток;

в.д

– валові доходи;

– обсяг роздрібного товарообігу.

При цьому варто враховувати життєвий цикл товарів і поC

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій