Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Подождите немного. Документ загружается.

г) модернізація, зв’язана з приведенням активної частини

основних виробничих фондів у стан, що відповідає сучасному

рівню здійснення торговоCтехнологічних процесів, шляхом

конструктивних змін усього парку контрольноCкасових апаC

ратів, холодильного і вагового устаткування, інших машин і

механізмів;

д) придбання окремих видів матеріальних і нематеріальC

них активів – це інвестиційна операція, пов’язана з відновленC

ням або збільшенням окремих видів матеріальних активів,

придбанням програмної продукції, “ноуCхау”.

Для оцінювання очікуваної ефективності реальних інвесC

тицій використовують чистий приведений прибуток. Це

різниця між приведеною до дійсної вартості (шляхом дисконC

тування) сумою чистого грошового потоку за період експлуаC

тації інвестованого проекту і сумою інвестованих у його реC

алізацію коштів. Інвестиційний проект, по якому показник чиC

стого приведеного доходу є негативним або дорівнює нулю,

повинен бути відкинутий, тому що він не принесе торговому

підприємству додатковий доход на вкладений капітал.

Використовується також індекс (коефіцієнт) прибуткоC

вості, що дозволяє співвіднести обсяг інвестованих коштів з

майбутнім чистим грошовим потоком за формулою

де ІД – індекс прибутковості по інвестиційному проекту;

ЧГП – сума чистого грошового потоку в дійсній варC

тості;

ІС – сума інвестиційних засобів, що направляються

на реалізацію інвестиційного проекту.

Якщо значення індексу прибутковості менше від одиниці

або дорівнює їй, то інвестиційний проект повинен бути відкиC

нутий, тому що він не принесе додатковий доход торговому

підприємству.

IÑ

×ÃÏ

IÄ

311

7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

Період окупності є одним з найбільш розповсюджених і

зрозумілих показників оцінки ефективності інвестиційного

процесу і розраховується за формулою

де ПО – період окупності вкладених коштів по інвесC

тиційному проекту;

ІС – сума інвестиційних засобів, що направляються

на реалізацію інвестованого проекту;

ЧДП

– середня сума грошового потоку в дійсній варC

тості в періоді.

Внутрішня норма прибутковості є показником оцінки

ефективності інвестицій. Вона характеризує рівень прибуткоC

вості конкретного інвестиційного проекту, а виражається дисC

контною ставкою, по якій майбутня вартість чистого грошовоC

го доходу від інвестицій приводиться до дійсної вартості інвеC

стованих коштів. Внутрішню норму прибутковості можна схаC

рактеризувати і як дисконтну ставку, при якій чистий привеC

дений доход у процесі дисконтування буде дорівнює нулю:

де ВНД – внутрішня норма прибутковості по інвесC

тиційному проекту (виражається десятковим дроC

бом);

ЧДП – сума грошового потоку в дійсній вартості;

ІС – сума інвестиційних засобів, що направляються

на реалізацію інвестиційного проекту;

n – число періодів дисконтування.

Значення показника ВНД може бути визначене за

спеціальними таблицями для фінансових обчислень. ПоказC

ник внутрішньої норми прибутковості найбільш застосовний

для порівняльного оцінювання. І не тільки в рамках розглянуC

тих проектів, а й у більш широкому діапазоні – у порівняннях

²Ñ

ÏÄ×

ÄÍÂ 

ÏÄ×

ÑIÎÏ

312

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

з рівнем рентабельності активів, рівнем рентабельності власC

ного капіталу, рівнем прибутковості з альтернативного інвесC

тування у вигляді депозитних внесків, придбанням державних

облігацій і т. ін.

У кожному торговому підприємстві може бути встановлеC

ний як норматив показник “гранична ставка внутрішньої норC

ми прибутковості”, і інвестиційні проекти з більш низьким йоC

го значенням будуть автоматично відхилятися як такі, що не

відповідають вимогам ефективності реальних інвестицій. Усі

оцінки ефективності взаємозалежні і повинні розглядатися в

комплексі.

313

7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

8. ÎÑÍÎÂÍ² ÂÈÄÈ

ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈÊ²Â

8.1.Ãîñïîäàðñüê³ ðèçèêè òîðãîâîãî

ï³äïðèºìñòâà. Àíàë³ç ³íôîðìàö³éíèõ ïîòîê³â

Важливий аспект діагностики підприємств – аналіз

інформаційних потоків, він допомагає контролеру зрозуміти

механізм роботи підприємства. У процесі вивчення інфорC

маційних зв’язків та інформаційних потоків служби вивчають

процеси виникнення, рух та обробку інформації, а також спряC

мованість та інтенсивність документообігу на підприємстві.

Ціль аналізу інформаційних потоків на підприємстві – виC

явити місця дублювання надлишку й недоліку інформації,

причини її збоїв і затримок.

Найпоширеніший і, очевидно, найбільш практичний метод

аналізу інформаційних потоків – складання графіків інфорC

маційних потоків. Але для побудови графіків інформаційних

потоків варто знати (або виробити самим) певні правила їхньоC

го складання й умовні позначення окремих елементів.

Кожна організація може сама встановити правила склаC

дання графіків інформаційних потоків, але всеCтаки рекоменC

дується не зневажати досвідом інших і ознайомитися з існуюC

чими методиками.

Кожен інформаційний потік – одиничне переміщення

інформації – має такі ознаки:

документ (на чому фізично утримується інформація);

проблематику (до якої сфери діяльності підприємства

відноситься інформація: закупівель, збуту продукції, закриття

місяця й одержання зведених витрат, планування й т. ін.);

314

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

виконавця (людини, що цю інформацію передає);

періодичність (частота передачі: щомісяця, щокварталу,

щодня й т. д.).

Крім цього, на підприємстві існують два основні рівні деC

талізації інформаційних потоків:

• на рівні всього підприємства, де деталізація розробC

люється до рівня цеху (підрозділу), тобто інформація

передається між цехами й службами підприємства;

• на рівні цеху (підрозділу) підприємства, де деталізація

доводиться до рівня робочого місця, тобто інформація

передається між працівниками цеху й пов’язаними з цеC

хом службами.

Дотримання єдиних правил дає можливість аналітичній

службі розмовляти однією мовою з іншими учасниками проC

цесу аналізу інформаційних потоків (фінансовоCекономічниC

ми службами, відділом автоматизації й ін.), оперувати в одноC

му форматі даних. На рівні підприємства доцільно будувати

графіки інформаційних потоків по окремих проблемах, тому

що кількість інформаційних потоків (зв’язків) дуже велика і

важко виявити алгоритм. На рівні ж окремих цехів допусC

кається побудова загального графіка інформаційних потоків

по всіх проблемах, тому що тут кількість потоків (зв’язків) не

занадто велика. Якщо ж і на цьому рівні інформаційних поC

токів багато, то необхідно побудувати окремий графік з

кожної проблеми.

До графіка інформаційних потоків додають опис, розшифC

ровку інформаційних зв’язків на підприємстві або в підрозділі.

Складений графік інформаційних потоків має істотний

недолік – велика кількість інформаційних зв’язків утруднює

його читання й аналіз, але саме аналіз інформаційних потоків

і був метою складання графіка. Тому в сучасних умовах

найбільшою популярністю користуються графіки, що зобраC

жують не статичні зв’язки між відділами, а потік документів,

пов’язаний з виконанням якогось певного робочого завдання.

315

8. ÎÑÍÎÂÍ² ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈÊ²Â

Такі графіки інформаційних потоків схожі на сітьові графіки,

які активно використовуються вже більше двох десятиліть для

планування складних науковоCтехнічних проектів. Складання

таких графіків тісно пов’язано з теорією реінжинірингу бізнесC

процесів – найпопулярнішою теорією керування компаніями

в останні роки.

Бізнес'процес – це послідовність робіт, спрямованих на

рішення одного із завдань підприємства, наприклад, матеріальC

ноCтехнічне постачання, планування. Реінжиніринг бізнесCпроC

цесів займається аналізом та оптимізацією бізнесCпроцесів для

досягнення цілей підприємства (він є окремою дисципліною і

його опис виходить за рамки цієї книги). Для моделювання

різних бізнесCпроцесів в організаціях використається

спеціалізоване програмне забезпечення (СASECзасоби).

Аналіз бізнесCпроцесів дає можливість виявити й усунути

“вузькі місця” в інформаційних потоках підприємства: усуненC

ня ризику неповної, неточної інформації, дублювання інфорC

мації. Але, крім цих ризиків, існують і інші фактори, що загроC

жують нормальному функціонуванню підприємства. Тому

тільки оптимізації інформаційних потоків недостатньо: неC

обхідний комплексний й універсальний підхід до керування

ризиками підприємства.

8.1.1. Îö³íþâàííÿ ðèçèê³â ³ êåðóâàííÿ íèìè

Внаслідок нестабільності й непередбачуваності сучасної

економічної ситуації одним з найважливіших завдань є

оцінювання й керування ризиками підприємства.

Ризик – можливість виникнення несприятливих ситуацій

у ході реалізації планів і виконання бюджетів підприємства. В

економіці існують дві найпоширеніші точки зору на сутність

ризику :

• ризик як можливість втрат у формі фактичних збитків

або упущеної вигоди;

316

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

• ризик як ступінь нестабільності, непередбачуваності

результатів.

У першому випадку ризик можна оцінити обчисленням

значення очікуваних втрат, а в другому – як міру ризику викоC

ристати дисперсію результатів.

Дисперсія – міра мінливості випадкової величини, що

дорівнює середньому квадрату відхилення випадкової вели'

чини від її математичного очікування:

де х

– випадкова величина;

– її математичне очікування;

n – число можливих значень випадкової величини.

У цілому трактування ризику залежить від особистісних

особливостей керівника й контролера, від обставин, у яких

приймається рішення, від фінансових можливостей

підприємства й ін.

Фактична цінність очікуваних результатів для

підприємства залежить від ступеня ризику, тому з’являється

необхідність у побудові графіка корисності ризику. По осі абC

сцис відкладається математичне очікування результатів, а по

осі ординат – оцінка корисності такого результату з урахуванC

ням ризику (указується особою, що приймає рішення). Оцінка

може збігатися, а може й не збігатися з очікуваним результаC

том. Якщо оцінка корисності ризику збігається з математичC

ним очікуванням результату, особа, що приймає рішення, вваC

жається нейтральною до ризику. Якщо корисність результату

в очах особи, що приймає рішення, вища від математичного

очікування, то явна схильність до ризику: така позиція гравця,

що ставить на карту весь свій статок у надії на виграш. Якщо

корисність результату виявляється нижчою за математичне

очікування, то особа, що приймає рішення, не схильна до риC



¦

317

8. ÎÑÍÎÂÍ² ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈÊ²Â

зику й готова піти на ризик тільки в обмін на одержання доC

даткових очікуваних доходів – така позиція більшості обережC

них людей.

Розуміння сутності ризику пов’язане з визначенням

функцій, виконуваних при здійсненні господарської діяльC

ності в умовах невизначеності. До таких функцій відносяться

регулююча й захисна.

Регулююча функція ризику може виступати у двох форC

мах: конструктивній і деструктивній. Конструктивність ризику

проявляється в тому, що при здійсненні економічних завдань

він виконує роль своєрідного каталізатора, тому що стимулює

активність, спрямованість у майбутнє, пошук новаторських

рішень. Деструктивність ризику полягає в тому, що прийняття

й реалізація рішень із необґрунтовано високим ризиком є аванC

тюризмом. У цьому випадку ризик виступає як дестабілізуюC

чий фактор, що заважає реалізації намічених цілей.

Захисна функція ризику має також два аспекти: історичC

ний і соціальноCправовий. Щодо історичного аспекту, то з поC

чатку розвитку цивілізації люди шукають засоби й форми заC

хисту від небажаних наслідків своєї або чужої діяльності: у суC

часних умовах така передбачливість проявляється у формі виC

роблення заходів для керування ризиком (страхування, переC

розподіл ризиків). СоціальноCправовий аспект захисної

функції полягає у визнанні права новатора на ризик: ініціативC

ним, заповзятливим людям потрібні захист і гарантії, що виC

ключають у випадку невдачі покарання працівника, який має

зробити крок на ризик. Крім гарантій, необхідне стимулюванC

ня розумного ризику, підтримка новаторських ідей.

Ризики можуть бути чистими й спекулятивними. СпекуC

лятивний ризик може призвести як до позитивних, так і до неC

гативних наслідків (прикладом може бути попит на проC

дукцію, він може виявитися вищим або нижчим за заплановаC

ну величину). Чистий ризик може привести тільки до втрат

(наприклад, ризик втрати або збитку майна).

318

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Використовуючи класифікацію ризиків, можна скласти

перелік ризиків і визначити, якими факторами вони

спричинені.

Причинами ризиків можуть бути:

• відсутність повної інформації (у цьому випадку

підприємець намагається одержати необхідні відомості,

а якщо це неможливо – керується інтуїцією);

• випадковість;

• протидія.

Виявивши ризики, можна перейти до наступного етапу –

їхнього аналізу й оцінки.

Аналіз ризиків може бути якісним і кількісним. Якісний

аналіз займається виявленням факторів, і видів ризиків.

Кількісний аналіз ризику дозволяє в чисельній формі оцінити

розміри окремих ризиків і ризик проекту в цілому.

Найпоширеніші методи кількісного аналізу ризиків:

• метод аналогій;

• аналіз чутливості;

• аналіз сценаріїв;

• метод МонтеCКарло;

• експертні методи.

Метод аналогій полягає у використанні інформації про

інші (раніше виконані) проекти, про діяльність конкурентів і

т.п. Однак, якщо діяльність підприємства унікальна, то такої

інформації може й не бути.

Для оцінювання ступеня стійкості планів до різних риC

зиків проводиться аналіз чутливості. Наприклад, як зміняться

прибуток, грошові потоки, чиста поточна вартість проекту, якC

що обсяг реалізації виявиться нижчим від запланованого на 10

або на 20%? Що відбудеться, якщо підвищаться ціни на осC

новні використовувані ресурси? Такий аналіз легко провести

за допомогою електронних таблиць.

У ході аналізу чутливості можна “навпомацки” знайти граC

ничні значення факторів ризику, при яких результати ще заC

319

8. ÎÑÍÎÂÍ² ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈÊ²Â

лишаються прийнятними (наприклад, який обсяг продаж заC

безпечить нульову чисту наведену вартість).

За допомогою аналізу чутливості визначають:

• фактори, що найбільше впливають на результати діяльC

ності підприємства (а отже, потребують найпильнішої

уваги);

• варіанти досягнення поставлених цілей, найбільш

стійкі до ризиків.

Аналіз сценаріїв припускає складання повного переліку

всіх можливих варіантів розвитку подій та оцінювання

ймовірності здійснення кожного з них. Достоїнство методу –

можливість обліку кореляції між різними ризиками й

оцінювання одночасного впливу декількох факторів ризику на

результати проекту (метод орієнтований на специфіку конC

кретного підприємства). Оскільки заздалегідь оцінити розC

поділ ймовірностей складно, використовують спрощений

підхід: визначають для кожного ключового показника три знаC

чення: оптимістичне (Х

), песимістичне (Х

) і найбільш

імовірне (Х

). Математичне очікування в цьому випадку розC

раховують за формулою

Метод Монте'Карло – метод формалізованого опису риC

зику, що найбільш повно відбиває всю гаму невизначеностей,

з якими може зіштовхнутися підприємство. В основі методу

лежить аналіз великої кількості випадкових сценаріїв. Його

найменування походить від міста, де розташовані численні

ігорні заклади. На практиці для розрахунків за методом МонC

теCКарло використовують спеціальні комп’ютерні програми.

Алгоритм розрахунку за методом МонтеCКарло такий:

• побудова імітаційної моделі, що відбиває залежність

результатів діяльності підприємства від вихідних умов;

• виявлення ключових факторів ризику;

 ,

4 XXX

³Ïî



320

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій