Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Подождите немного. Документ загружается.

• знаходження параметрів імовірнісного розподілу факC

торів ризику й виявлення кореляційної залежності між

цими параметрами;

• генерування безлічі випадкових сценаріїв (за допомоC

гою комп’ютера) і розрахунок результатів для кожного

сценарію;

• статистичний аналіз результатів (знаходження матемаC

тичного очікування результату, середньоквадратичного

відхилення й т.д.).

Експертні методи допускають використання думок

фахівцівCекспертів для оцінювання імовірностей прояву риC

зиків, а також значущості кожного ризику для результатів

проекту. На підставі експертних оцінок розраховують комC

плексний показник ризику (у балах), наприклад:

де R – ступінь ризикованості проекту;

і – кількість ризиків;

W – значущість ризику для результатів проекту;

р – імовірність прояву ризику.

Чим більші показники R, тим ризикованіший проект.

По закінченні аналізу ризику відділ розробляє заходи щоC

до керування ризиком.

Методи керування ризиком поділяють на такі групи:

• одержання додаткової інформації:

• розподіл ризику між учасниками проекту;

• страхування ризику (майнове, від нещасних випадків);

• резервування засобів (створення грошових резервів на

покриття непередбачених витрат, створення резервних

запасів матеріальних засобів та ін.);

• диверсифікованість (вкладення засобів у різні проекти

з різними характеристиками ризиків);

• заходи активного впливу на фактори ризику (наприC



321

8. ÎÑÍÎÂÍ² ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈÊ²Â

клад, вхідний контроль якості, інвестиції в створення

системи якості в постачальників та ін.).

Отже, метою аналізу й оцінки ризиків є вироблення оптиC

мальних управлінських рішень.

По сутності ризиків взагалі не склалося однозначного тлуC

мачення. Це пояснюється складністю даного явища і його неC

достатнім теоретичним вивченням. Сутність ризику полягає в

можливості відхилення отриманого результату від заздалегідь

запланованого рішення. При цьому отриманий результат моC

же відхилятися як у позитивну, так і негативну сторону. Отже,

можна говорити не тільки про ризик втрат, а й ризик вигоди.

Таким чином, можна виділити дві позиції щодо сутності ризиC

ку. Перша полягає в тому, що ризик розглядається у вигляді

можливого збитку від реалізації того чи іншого рішення, у виC

гляді фінансових, матеріальних та інших утрат. Друга позиція

виражається в тому, що ризик розглядається з погляду можлиC

вої удачі, одержання доходів або прибутку в результаті реC

алізації рішення. Ризик у даному визначенні розглядається як

ситуація або як сукупність обставин, положень, обстановки.

Ситуація включає як сукупність подій, що призвели до даного

результату в результаті діяльності людини, так і об’єктивно

діючих факторів.

Функціонування і розвиток усіх процесів економічного

характеру неминуче відбуваються з елементами невизначеC

ності. Це зумовлює появу ситуацій, що не мають однозначноC

го результату. Тому поняття “ситуація ризику” можна визнаC

чити як поєднання, сукупність різних обставин і умов, що

створюють певну для того чи іншого виду діяльності ситуацію.

Якщо існує імовірність кількісно і якісно визначити ступінь

імовірності того чи іншого варіанта, то це й буде ситуація риC

зику. Ситуації ризику супроводжують три умови:

1) наявність невизначеності;

2) необхідність вибору альтернативи (у тому числі й

відмова від вибору);

322

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

3) можливість оцінити ймовірність здійснення обраних

альтернатив.

Ситуацію ризику варто відрізняти від ситуації невизначеC

ності. Остання характеризується тим, що імовірність настання

результатів рішень або подій у принципі не встановлювана.

Ситуацію ризику можна характеризувати як різновид невизC

наченості, коли настання подій імовірне і може бути визначеC

не, тобто об’єктивно існує можливість оцінити імовірність

подій, що виникають внаслідок здійснення господарської

діяльності.

Під господарськими ризиками, зокрема, розуміється

імовірність виникнення непередбачених майнових чи фінанC

сових втрат у ситуації невизначеності, умов господарської

діяльності торгового підприємства. Господарські ризики є

об’єктивним явищем у діяльності будьCякого торгового

підприємства і виявляються як сукупність окремих видів риC

зиків. Види господарських ризиків торгового підприємства

дуже різноманітні. Розглянемо основні ризики:

1. Ризик випадкової загибелі або псування майна. Цей риC

зик пов’язаний з можливою втратою матеріальних активів у

всьому їхньому різноманітті будьCяким торговим підприємC

ством від стихійних лих, техногенних катастроф, а також недоC

тримання належних умов зберігання матеріальних активів і т. ін.

Масштабність втрат активів торгового підприємCства в проC

цесі реалізації цього ризику визначає його високу значущість

у загальному портфелі господарських ризиків.

2. Комерційний ризик. Цей ризик визначається неC

сумлінністю комерційних партнерів торгового підприємства

або недотриманням ними узятих на себе зобов’язань, а також

неповерненням активів у вигляді авансових платежів за товар

постачальником, депозитних внесків комерційними банками,

товарів або грошей за споживчим кредитом і неплатоспроC

можністю клієнтів. У сучасних умовах практично кожне торгоC

ве підприємство зіштовхується з проявами цього виду ризику.

323

8. ÎÑÍÎÂÍ² ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈÊ²Â

3. Економічний ризик визначається порушенням ходу екоC

номічної діяльності і не досягненням запланованих основних

економічних показників. Цей ризик генерується як ситуацією

на споживчому ринку у вигляді несприятливої кон’юнктури,

так і економічними прорахунками менеджерів самого

підприємства. Проявами цього виду ризику виступає невикоC

нання запланованого обсягу реалізації товарів, перевищення

запланованої суми витрат обігу і т. ін. Цей вид ризику

найбільш розповсюджений у сфері господарської діяльності

торгового підприємства.

4. Ціновий ризик – один з найбільш небезпечних видів риC

зику в діяльності підприємств торгівлі, тому що він впливає на

можливість втрати доходів і прибутків від торгової діяльності.

Він виявляється в підвищенні рівня цін закупівлі товарів при

незмінному рівні ціни їхньої реалізації на споживчому ринку,

тарифів на послуги сторонніх організацій, устаткування, маC

лоцінних і швидкозношуваних предметів і т. ін. Ціновий ризик

постійно супроводжує господарську діяльність торгового

підприємства.

5. Валютний ризик властивий торговим операціям у

сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Він виC

являється в недоодержанні прибутку в результаті безпосередC

нього впливу зміни обмінного курсу іноземної валюти, викоC

ристовуваної в зовнішньоекономічних торгових операціях

підприємств і на очікувані грошові потоки від цих операцій.

Так, імпортуючи товари, торгове підприємство програє від

підвищення обмінного курсу відповідної іноземної валюти

стосовно національної. Зниження ж цього обмінного курсу

визначає фінансовий програш торгового підприємства при екC

спорті товарів.

6. Відсотковий ризик. Він складається в непередбаченій

зміні відсоткової ставки на фінансовому ринку. Причиною виC

никнення цього виду господарського ризику торгового

підприємства, що не залежить від його діяльності, є зміна

324

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

кон’юнктури грошового ринку під впливом державного регулюC

вання дисконтної ставки, а також обсягу пропозиції вільних гроC

шових ресурсів комерційними банками, зниженням попиту госC

подарюючих суб’єктів на ці ресурси і т. ін. Відсотковий ризик виC

являється у фінансових втратах від зниження надходження

коштів, у процесі використання фінансових активів, в емісійній

діяльності торгового підприємства і в ряді інших випадків.

7. Інфляційний ризик. В умовах високих темпів інфляції

він виділяється в самостійний вид господарських ризиків. Цей

вид ризику характеризує можливість знецінення реальної варC

тості капіталу торгового підприємства у формі збережених гроC

шових активів і формованих у грошовій формі амортизаційноC

го фонду, фонду майбутньої уцінки товарів та ін. Цей вид ризиC

ку на сучасному етапі має постійний характер і супроводжує

практично всі фінансові операції торгового підприємства, тому

йому повинна приділятися особлива увага.

8. Інвестиційний ризик характеризує можливість виникC

нення непередбачених фінансових втрат у процесі інвесC

тиційної діяльності торгового підприємства. Відповідно до

видів цієї діяльності виділяють і види інвестиційного ризику.

При реальному інвестуванні – це порушення календарного плаC

ну робіт, низька якість здійснюваного виконання робіт, поруC

шення проектної документації, що часто призводить до перевиC

щення розмірів запланованого бюджету капітальних вкладень.

Ризик фінансового інвестування виявляється в зниженні курC

сової вартості акцій та інших фондових інструментів, зниженні

ліквідності цих активів, банкрутстві або неплатоспроможності

окремих емітентів. Тому що ці види інвестиційних ризиків

пов’язані з можливою втратою частини капіталу, вони також

входять до групи найбільш небезпечних господарських ризиків.

9. Податковий ризик. У теорії керування ризиками він

включається до групи політичних ризиків, але через його виC

нятково важливу роль у господарській діяльності торгових

підприємств податковий ризик слід виділити в самостійний

325

8. ÎÑÍÎÂÍ² ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈÊ²Â

вид господарських ризиків. Цей вид господарських ризиків

має ряд характерних проявів: це імовірність уведення нових

податкових платежів; можливість збільшення рівня ставок

діючих податкових платежів; зміна умов і термінів сплати окC

ремих податкових платежів і надання податкового кредиту;

імовірність скасування діючих податкових пільг. Будучи

зовсім непередбачуваним, як свідчить вітчизняна фіскальна

практика, він робить істотний негативний вплив на результаC

ти господарської діяльності торгового підприємства.

10. Ризик неплатоспроможності. Цей ризик генерується в

основному діяльністю самого торгового підприємства. ПричиC

ною його виникнення є низький рівень ліквідності оборотних

активів, нестикування термінів надходження і витрати коштів

при плануванні їхніх потоків, перевищення планових обсягів

інвестиційних ресурсів і т. п. За фінансовими наслідками цей

вид господарського ризику може призвести до порушення

справи про банкрутство торгового підприємства і тому відноC

ситься до найбільш небезпечних.

11. Ризик утрати фінансової стійкості. Цей вид госпоC

дарського ризику генерується недосконалою структурою

капіталу торгового підприємства, найчастіше надмірною частC

кою позикових коштів, через що має занадто високий коC

ефіцієнт фінансового левериджу. Його небезпека полягає в

тому, що він формує умови неплатоспроможності й одночасно

перекриває шлях до кредитних ресурсів, необхідних для вихоC

ду зі стану неплатоспроможності. За рівнем загрози банкрутC

ства цей вид господарського ризику необхідно віднести до

найбільш небезпечних для діяльності торгового підприємства.

12. Інші види ризиків. Група інших господарських ризиків

досить велика. Однак за своїми фінансовими наслідками інші

види ризиків не настільки значні для торгового підприємства,

як розглянуті вище. До них відносяться ризик утрати товарів у

магазинах, що пов’язано з розкраданням покупцями, особливо у

відділах самообслуговування; ризик фінансових утрат через неC

326

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

своєчасне здійснення розрахунковоCкасових операцій у зв’язку

з невдало обраним комерційним банком; ризик підробки фінанC

сових документів співробітниками, емісійний ризик та ін.

За джерелами виникнення ризики можуть бути поділені на

дві основні групи: це ризики, що залежать і не залежать від госC

подарської діяльності торгового підприємства.Це можуть бути:

1. Систематичний або ринковий ризик виникає для всіх

учасників споживчого, фінансового й іншого видів ринків. Ця

форма ризику визначена окремими сторонами економічного

розвитку країни, прийняттям політичних рішень з окремих пиC

тань економіки, змінами кон’юнктури цих ринків та інших анаC

логічних факторів, на які торгове підприємство вплинути не моC

же. До цієї групи господарських ризиків можуть бути віднесені

валютний ризик, відсотковий ризик, інфляційний ризик, податC

ковий ризик і частково інвестиційний ризик у частині зміни маC

кроекономічних показників.

2. Несистематичний або специфічний ризик властивий

господарській діяльності конкретного торгового підприємства

і визначається рівнем його торгового менеджменту. Він може

бути пов’язаний з недосконалістю функціонального поділу

праці менеджерів, низькою кваліфікацією окремих з них,

надмірною прихильністю власників і головних менеджерів до

агресивних ризикових операцій, неоптимальною структурою

активів чи підприємства, недооцінюванням комерційних партC

нерів і конкурентів та ін.

8.2. Îö³íêà ð³âíÿ ãîñïîäàðñüêèõ ðèçèê³â

В економічній системі ризики виконують подвійну роль –

позитивну і негативну. У першому випадку вони є сигналами,

що звертають увагу на необхідність конструктивної реакції

або дій, спрямованих на погашення сигналу тривоги. В другоC

му, якщо відсутня своєчасна реакція, вони здатні накопичуваC

тися і перетворюватись у потенційні загрози економічній безC

327

8. ÎÑÍÎÂÍ² ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈÊ²Â

пеці самої системи. У сформованих умовах визначення меж

імовірності виникнення ризиків їхня правильна оцінка і попеC

редження являють собою тяжко розв’язуване завдання через

їхнє різноманіття і неясність походження. Їх вирішення, проC

те, є нагальною потребою і може бути здійснене на основі акC

туальної економічної теорії, здатної створити передумови

успішного аналізу і визначення загальної природи ризиків,

їхньої структури, специфіки кожного з них, діапазону пошиC

рення і тих противаг, що можуть їх нейтралізувати.

Найбільш оптимальною для рішення зазначених заC

вдань є сучасна інституціональна теорія, що містить неC

обхідний для цього науковий інструментарій. Спочатку

інституціоналізм виник як один з напрямів західного держаC

вознавства і правознавства. Основою розгляду проблем

суспільства, держави і права інституціоналізм вважає

“інституцію” або будьCяке стійке об’єднання людей для реC

алізації тих чи інших цілей. Це може бути родина, партія,

церква, профспілка, держава. У цій якості інституціоналізм

протиставляє свої підходи як марксистській теорії класів,

так і західному лібералізму.

Держава, з погляду інституціоналістів, є впливовим, але

не єдиним політичним інститутом, як і право, яке вона ствоC

рює, є одним з безлічі прав, тому що кожна інституція має свої

права. Ідеї інституціоналізму мали відношення в основному до

політичної структури суспільства. Під його впливом і на осC

нові його ідей почав розвиватися “економічний інстиC

туціоналізм”, що переборює вузькі рамки неокласичної теорії.

Як відомо, у період кризи початку 30Cх років ХХ ст. витрати

ринкового саморегулювання, або трансакційні витрати, викC

ликали необхідність введення в економічні системи формальC

них і неформальних обмежників, тобто інститутів.

Інститути – це правила, механізми, норми поводження

людей в економіці. Це структурні форми людського спілкуC

вання, зумовлені взаємодією політичних і економічних інстиC

328

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

тутів. Інститути, що розуміються як соціальні норми і правові

встановлення, а також відповідні установи й організації, що

забезпечують їхню реалізацію, визначають структуру сучасC

ного суспільства і його найважливіший компонент чи підсиC

стему – економіку.

Таким чином, інституціональний підхід виявляється тісно

пов’язаним зі структурним, системним підходом. Поняття

суспільства як системи, економіки – як малої системи, чи

підсистеми, є вихідними, від яких закономірним є перехід до

змішаних систем, інституціонально організованим за принциC

пом взаємодії економіки і права, регулювання і саморегулюC

вання. Тому реалізація інституціонального підходу для з’ясуC

вання і визначення природи ризиків у сучасній економіці спиC

рається на всебічний аналіз взаємодії формальних і нефорC

мальних інститутів. Інституціональний аналіз дає можливість

максимально близько підійти до визначення природи ризику

на основі обліку взаємодії безлічі факторів, що впливають на

поводження людей як ринкового, так і неринкового походженC

ня. І це на відміну від стандартної класичної теорії, що обмеC

жується аналізом попиту та пропозиції, хоча й у ринковій екоC

номіці, узятій в ретроспективі, діють неринкові інститути, наC

приклад релігія.

Проблема політичних, економічних і, насамперед, фінанC

сових ризиків набула особливої актуальності з ряду причин,

головна з яких – нестабільність сучасного світу в умовах глоC

балізації. У цих умовах конфлікти і кризи в окремій країні або

в регіоні впливають на інші країни і регіони, причому відбуC

вається це в режимі реального часу, з тією швидкістю, яку заC

безпечують сучасні комунікації. Пов’язані з цим ризики розC

носяться по усьому світу, і збиток від них часто оплачується

далекими від джерел їхнього походження фізичними, юридичC

ними особами і цілими країнами.

Тому варто ретельно розглянути різні етапи оцінки рівня

господарських ризиків на підприємстві.

329

8. ÎÑÍÎÂÍ² ÂÈÄÈ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÐÈÇÈÊ²Â

Оцінка рівня господарських ризиків являє собою

найбільш відповідальний і методично складний етап керуванC

ня ризиками. Від якості такої оцінки залежить доцільність

здійснення тієї чи іншої господарської операції; визначення

рівня необхідного доходу по ній, що відповідає даному рівню

ризику; формування адекватних витрат по страхуванню госC

подарських ризиків. Рівень господарських ризиків оцінюється

за формулою

де Р – рівень відповідного господарського ризику;

ІР – імовірність виникнення даного ризику;

РВ – розмір можливих фінансових втрат по даному

ризику.

Незважаючи на відносну простоту цієї формули, обчисленC

ня рівня господарських ризиків – це досить складний процес,

що послідовно здійснюється за такими етапами.

1. Ідентифікація окремих видів господарських ризиків,

пов’язаних з діяльністю підприємства. Основним завданням

цього етапу оцінювання є встановлення переліку основних

видів господарських ризиків, властивих діяльності конкретноC

го торгового підприємства. На першій стадії ідентифікації в

розрізі кожного напряму господарської діяльності і основних

господарських операцій визначаються властиві їм види госпоC

дарських ризиків і на цій основі складається перелік можлиC

вих несистематичних ризиків торгового підприємства. На

другій стадії ідентифікації визначається перелік систематичC

них ризиків, пов’язаних з господарською діяльністю торгового

підприємства в цілому. На третьому етапі ідентифікації форC

мується загальний портфель господарських ризиків, пов’язаC

них з майбутньою діяльністю торгового підприємства.

2. Оцінювання ступеня імовірності окремих видів госпо'

дарських ризиків. Використовується велика система методів

оцінювання імовірності виникнення окремих ризиків. Вони

поділяються на чотири групи:

ÐBIÐÐ



330

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій