пеці самої системи. У сформованих умовах визначення меж
імовірності виникнення ризиків їхня правильна оцінка і попеC
редження являють собою тяжко розв’язуване завдання через
їхнє різноманіття і неясність походження. Їх вирішення, проC
те, є нагальною потребою і може бути здійснене на основі акC
туальної економічної теорії, здатної створити передумови
успішного аналізу і визначення загальної природи ризиків,
їхньої структури, специфіки кожного з них, діапазону пошиC
рення і тих противаг, що можуть їх нейтралізувати.
Найбільш оптимальною для рішення зазначених заC
вдань є сучасна інституціональна теорія, що містить неC
обхідний для цього науковий інструментарій. Спочатку
інституціоналізм виник як один з напрямів західного держаC
вознавства і правознавства. Основою розгляду проблем
суспільства, держави і права інституціоналізм вважає
“інституцію” або будьCяке стійке об’єднання людей для реC
алізації тих чи інших цілей. Це може бути родина, партія,
церква, профспілка, держава. У цій якості інституціоналізм
протиставляє свої підходи як марксистській теорії класів,
так і західному лібералізму.
Держава, з погляду інституціоналістів, є впливовим, але
не єдиним політичним інститутом, як і право, яке вона ствоC
рює, є одним з безлічі прав, тому що кожна інституція має свої
права. Ідеї інституціоналізму мали відношення в основному до
політичної структури суспільства. Під його впливом і на осC
нові його ідей почав розвиватися “економічний інстиC
туціоналізм”, що переборює вузькі рамки неокласичної теорії.
Як відомо, у період кризи початку 30Cх років ХХ ст. витрати
ринкового саморегулювання, або трансакційні витрати, викC
ликали необхідність введення в економічні системи формальC
них і неформальних обмежників, тобто інститутів.
Інститути – це правила, механізми, норми поводження
людей в економіці. Це структурні форми людського спілкуC
вання, зумовлені взаємодією політичних і економічних інстиC
328
Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій