Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Подождите немного. Документ загружается.

На першій стадії аналізу вивчається динаміка загального

обсягу залучення позикових коштів у передплановому періоді.

Темпи цієї динаміки зіставляються з темпами приросту суми

власних фінансових ресурсів, обсягу реалізації товарів і суми

активів підприємства.

На другій стадії аналізу визначаються основні форми заC

лучення позикових коштів, аналізуються в динаміці частки

фінансових кредитів, товарних кредитів і стійких пасивів у заC

гальній сумі позикових коштів торгового підприємства.

На третій стадії аналізу визначається період залучення поC

зикових коштів. Для цього їх групують за залученням на коC

роткоC і довгостроковій основі, вивчають динаміку складу поC

зикових коштів за цією ознакою і їхню відповідність обсягу

оборотних і необоротних активів.

На четвертій стадії аналізу вивчають склад конкретних

кредиторів і умови надання ними фінансового і товарного креC

дитів. Ці умови аналізуються з позицій їхньої відповідності

поточній кон’юнктурі фінансового і споживчого ринків.

На п’ятій стадії аналізу вивчають ефективність викорисC

тання позикових коштів у цілому й окремих їхніх формах на

підприємстві. Для цього використовують показники середньоC

го періоду обороту і рівня рентабельності позикових коштів.

Перший з цих показників зіставляють у процесі аналізу із сеC

реднім періодом обороту власного капіталу.

2. Визначення цілей залучення в плановому періоді, якиC

ми є:

а) поповнення планованого обсягу постійної частини обоC

ротних активів. Оскільки більшість торгових підприємств не

мають можливості цілком фінансувати цю частину оборотних

активів, то значна частина цього фінансування здійснюється

за рахунок позикових коштів;

б) забезпечення формування змінної частини оборотних

активів, тому що в усіх випадках змінна частина оборотних

активів частково або цілком фінансується за рахунок позиC

кових коштів;

271

6. ÊÀÏ²ÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

в) формування відсутнього обсягу інвестиційних ресурсів.

Цей ресурс необхідний для прискорення реалізації окремих

реальних проектів торгового підприємства (нове будівництво,

реконструкція) в основному на довгостроковій основі;

г) забезпечення соціальноCпобутових потреб своїх

працівників. Ці позикові кошти використовуються для видачі

позичок своїм працівникам на індивідуальне житлове

будівництво, облаштованість садових і городніх ділянок та

інші аналогічні цілі;

д) інші тимчасові витрати. Принцип цільового залучення

позикових засобів забезпечується і в цьому випадку, хоча таке

їхнє залучення здійснюється на короткі терміни і в невеликоC

му обсязі.

3. Визначення граничного обсягу залучення позикових

коштів. Максимальний обсяг залучення позикових коштів

диктується двома основними умовами:

а) граничним ефектом фінансового левериджу. Оскільки

обсяг власних фінансових ресурсів формується на попередньC

ому етапі, то загальну суму використовуваного власного

капіталу можна визначити заздалегідь. Щодо неї розрахоC

вується коефіцієнт фінансового левериджу, при якому його

ефект буде максимальним. Необхідно планову суму власного

капіталу і коефіцієнт фінансового левериджа визначити з враC

хуванням граничного обсягу позикових коштів, що забезпечуC

ють ефективне використання власного капіталу;

б) фінансова стійкість підприємства в умовах граничного

обсягу позикових засобів, що формують найбільший ефект

фінансового левериджу, визначається співвідношенням власC

ного і позикового капіталу, які забезпечують достатню фінанC

сову стійкість підприємства в майбутньому періоді не тільки з

позицій самого торгового підприємства, а й з позицій можлиC

вих його кредиторів. Це забезпечує згодом зниження вартості

залучення позикових засобів. З урахуванням цих вимог і

раніше визначеного показника фінансової структури капіталу

272

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

торгове підприємство встановлює ліміт використання позикоC

вих засобів у своїй господарській діяльності.

6.3. Àíàë³ç çàëó÷åíèõ çàñîá³â

Незважаючи на значні обсяги позикового капіталу, залуC

ченого в торгову діяльність, структуру його джерел не можна

вважати оптимальною. У загальній сумі використовуваного

позикового капіталу обсяг кредитів, що надані

підприємствам торгівлі і ресторанного господарства,

становили на початок 2001 р. лише 6,6 млрд грн, або 8 %. При

цьому на частку довгострокових кредитів лише 955 млн грн,

або 14 % від загального обсягу банківського кредитування

підприємств цієї сфери. Основна частина використовуваного

позикового капіталу приходиться на товарний кредит, що наC

дається постачальниками в різних формах, та на інші види

кредиторської заборгованості.

Низький рівень банківського кредитування торгової

діяльності (особливо довгострокової) пов’язаний з його висоC

кою вартістю й ускладненнями, що виникають при викорисC

танні традиційної схеми банківського кредитування. НевисоC

ка частка власного капіталу, а значить, і відповідна фінансова

стабільність та платоспроможність торгових підприємств, зуC

мовлює, на погляд банківських установ, дуже високий рівень

фінансових ризиків, що й позначається на вартості кредиту.

Значна кількість малих торгових підприємств, що створені осC

танніми роками, не мають відповідної майнової застави і

відповідної кредитної історії для одержання довгострокових

кредитів. Цю негативну тенденцію можна змінити шляхом

створення широких можливостей кредитуванняCмікроCкредиC

тування (надання кредитів розміром до 15 тис. євро в гривнеC

вому еквіваленті на термін до одного року без обов’язкового

забезпечення заставою), що було б орієнтоване на широке коC

273

6. ÊÀÏ²ÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

ло малих підприємств торгівлі. Такий засіб фінансування моC

же бути покладений на спеціалізовані небанківські фінансовоC

кредитні установи, як запропоновано в проекті відповідного

Закону України “Про мікрокредитування суб’єктів малого

підприємництва спеціалізованими установами”, який внесено

на розгляд Верховної Ради України.

Розвитку товарообігу і місткості внутрішнього споживчоC

го ринку України взагалі значний імпульс може дати також

відновлення споживчого кредиту, що в умовах відсутності

власних оборотних коштів підприємств роздрібної торгівлі,

майже зник. З огляду на те, що споживчий кредит, який наC

дається покупцям на придбання дорогих товарів, має довгостC

роковий характер, на сучасному етапі гальмом широкого впроC

вадження є проблеми його фінансування. У цьому питанні акC

тивна роль може належати комерційним банкам, що надають

цільові довгострокові кредити підприємствам роздрібної

торгівлі або здійснюють пряме цільове кредитування населенC

ня. Зупинимося на окремих пунктах цього положення.

1. На довгостроковий період (понад один рік) позикові

засоби залучаються для розширення обсягу власних основних

засобів і формування відсутнього обсягу інвестиційних реC

сурсів, на короткостроковий період – для всіх інших цілей.

Розрахунок необхідного розміру позикових коштів

здійснюється як за періодами, так і за цілями. Повний термін

використання позикових засобів являє собою період часу з поC

чатку їхнього надходження до остаточного погашення всієї суC

ми і містить у собі термін корисного використання, пільговий

і термін погашення. Термін корисного використання – це

період часу безпосереднього використання для господарської

діяльності. Пільговий термін –з часу закінчення корисного

використання до початку погашення. Термін погашення – це

повна виплата боргу і відсотків по боргу. Середній термін виC

користання позикових засобів визначається за формулою

274

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

де СП

– термін корисного використання позики;

ПП – пільговий період;

ПП – термін погашення.

2. Основне місце серед форм кредиту для торгових

підприємств займає товарний кредит, тому що є найбільш маC

невреною формою фінансування за рахунок позикових коштів

і найменш ліквідною частиною їхніх оборотних коштів – тоC

варних запасів. При цьому він дозволяє автоматично згладжуC

вати сезонну потребу у фінансуванні оборотних активів,

пов’язану із сезонним розширенням обсягу реалізації товарів.

Особливо зростає роль товарного кредиту при імпорті товарів

у процесі здійснення торговим підприємством зовнішньоекоC

номічних операцій. У сучасних умовах виділяють такі основні

види товарного кредиту:

а) товарний кредит з відстрочкою платежу за умовами

контракту. Це найбільш розповсюджений вид кредиту, що не

потребує спеціальних документів для його оформлення;

б) товарний кредит з оформленням векселя. Це один з

найбільш перспективних видів товарного кредиту. Значно поC

ширений в країнах з розвинутою ринковою економікою. АкC

тивно впроваджується в нашу господарську практику. ВекC

сельний оборот по товарному кредиту обслуговується простиC

ми і перекладними векселями (третій особі). Векселі по товарC

ному кредиту видаються за узгодженням сторін з наступними

термінами виконання: за пред’явленням; у визначений термін

після пред’явлення; на визначену дату;

в) товарний кредит по відкритому рахунку. ВикористоC

вується в господарських відносинах з постійними постачальC

никами при багаторазових постачаннях заздалегідь погоджеC

ного асортименту товарів дрібними партіями (хлібобулочні,

молочні вироби). Постачальник відносить вартість відвантаC

ÏÏ

ÏË

ÏÑ

ÑÑ



275

6. ÊÀÏ²ÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

женої продукції на дебет рахунка, відкритого торговому

підприємству, що погашає свою заборгованість в обумовлений

контрактом термін (зазвичай один раз на місяць);

г) товарний кредит у формі консигнації. Являє собою вид

зовнішньоекономічної комісійної торгової операції, при якій

постачальник (консигнант) відвантажує товари на склад торгоC

вого підприємства (консигнатора) з дорученням реалізувати їх.

Розрахунки – після реалізації. Це найбезпечніший товарний

кредит у фінансовому відношенні для торгового підприємства.

Фінансовий кредит, що здійснюється у прямій грошовій

формі, використовується в обмежених розмірах, тому що

вартість його залучення перевищує рівень рентабельності акC

тивів підприємства. Цей кредит надається банками, податкоC

вими органами, державними і недержавними фондами і т. п.

Основними кредиторами виступають комерційні банки, які і

надають його у таких видах:

а) банковий (незабезпечений) кредит. Надається банком,

що здійснює розрахунковоCкасове обслуговування. ФормальC

но кредит незабезпечений, але фактично забезпечується

розміром дебіторської заборгованості і засобами на розрахунC

ковому рахунку. Короткостроковий;

б) контокорентний кредит (“овердрафт”). Цей вид кредиC

ту надається банком під забезпечення, але це не обов’язково.

Банк відкриває контокорентний рахунок, на якому враховуC

ються як кредитні, так і розрахункові операції. ВикористоC

вується в обсязі, що не перевищує в кредитному договорі макC

симальне, негативне сальдо;

в) відкриття кредитної лінії. У цьому договорі обумовлюC

ються терміни, умови і гранична сума надання фінансового

кредиту. Найчастіше надається на термін до одного року;

г) ломбардний кредит. Оформляється під заставу висоC

коліквідних активів (векселів, державних короткострокових

облігацій і т. п.), що на період кредитування передаються банC

ку. Короткостроковий;

276

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

д) іпотечний кредит. Цей вид кредиту надають банки при

видачі довгострокових позик під заставу основних коштів або

майнового комплексу в цілому. При цьому закладене в банку

майно продовжує використовувати підприємство;

е) інші види кредиту. У складі цих видів можна відзначиC

ти авальний, консорціальний, кредит під поступку зобов’язань

кредиторів та інші, до яких у даний час не звертаються.

3. У складі кредиторів є постійні постачальники, що обC

слуговують комерційний банк.

4. Формування ефективних умов для залучень кредиту є:

термін, ставка відсотка, умови виплати основної суми боргу,

виплата відсотків та інші умови.

Однією з визначальних умов є термін, на який надається

кредит. Оптимальний термін – це цілком реалізована мета заC

лучення кредиту.

Ставка відсотка за кредит характеризується трьома основC

ними параметрами: формою, видом, розміром. По застосовуваC

них формах розрізняють відсоткову ставку (для нарощування

суми боргу і дисконтну ставку для дисконтування боргу). ЯкC

що розмір цих ставок однаковий, то віддається перевага

відсотковій ставці, тому що в цьому випадку витрати на обслуC

говування будуть меншими. По застосовуваних видах

розрізняють фіксовану ставку відсотка (на весь термін кредиC

ту) і облікової ставки, що залежить від зміни, національного

банку, темпів інфляції, кон’юнктури фінансового ринку.

Розмір ставки відсотка за кредит – це визначальна умова при

оцінюванні його вартості. За товарним кредитом він прийC

мається при оцінюванні, у розмірі цінової знижки продавця за

здійснення негайного розрахунку за поставлені товари. Сума

відсотка виплачується за трьома варіантами: 1) виплачується

вся сума в момент надання кредиту; 2) рівномірними частинаC

ми; 3) у момент сплати основної суми боргу.

Умови виплати основної суми боргу зводяться до трьох

варіантів: 1) частково повертається основна сума боргу протяC

277

6. ÊÀÏ²ÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

гом усього періоду функціонування кредиту; 2) повністю поC

вертається уся сума боргу після закінчення терміну викорисC

тання кредиту; 3) повертається основна частина або сума борC

гу з наданням пільгового періоду після закінчення терміну коC

рисного використання кредиту. Є й інші умови, пов’язані з

одержанням кредиту.

5. Критерієм ефективного використання кредиту є різниC

ця між періодом використання кредиту і періодом обігу акC

тивів, на формування яких він залучався. Чим вище позитивC

не значення цієї різниці, тим ефективніше використання і

більша можливість прискорення його повернення.

6. Забезпечення своєчасних розрахунків за отриманими

найбільшими кредитами у торговому підприємстві може заC

здалегідь резервуватися в спеціальному поворотному фонді.

Платежі по обслуговуванню кредитів і поверненню основC

ної суми боргу включаються в графік грошового потоку

(“платіжний календар”) і контролюються в процесі поточного

моніторингу фінансової діяльності торгового підприємства.

Кредит в усіх його формах і видах – дуже небезпечний інструC

мент, і користуватися ним потрібно дуже вміло й обережно.

278

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ

Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

7.1. Ïðèíöèïè ³íâåñòóâàííÿ

Торговельні підприємства всіх видів приймають велику

кількість інвестиційних рішень. Але суб’єкти заощаджень

таінвестори керуються різними мотивами.

Нерозвиненість інфраструктури являє собою набагато

серйознішу проблему, ніж необхідність ще до початку або одC

ночасно з виробничим інвестуванням у машини й устаткуC

вання затратити значні кошти, які прямо не пов’язані з виC

робництвом і можуть бути безприбутковими. Згідно зі статиC

стичними даними, в індустріально розвинутих країнах 60%

валових інвестицій витрачається на житлове будівництво й

розвиток соціальної інфраструктури й тільки 40% – на прямі

виробничі капіталовкладення в обробну промисловість,

сільське господарство й торгівлю. Торговельному

підприємству для стимулювання економічного розвитку моC

же знадобитися набагато більший обсяг інвестицій, ніж це

здається на перший погляд.

Виходом з такої ситуації є потенційна можливість нагроC

мадження капіталу в натуральній формі, або використання

нефінансових джерел інвестування. Але найголовніше в цьому

випадку те, що технічний прогрес і нагромадження капіталу

тісно взаємозалежні.

Економічне зростання у країнах зі стабільною екоC

номікою, як правило, приваблює торгову сферу. Цей фактор і

в Україні сприяв підвищенню активності процесу залучення в

торгівлю іноземних інвестицій. Загалом в обсязі іноземного

капіталу, інвестованого в економіку за роки розвитку ринкоC

вих відносин в Україні, інвестиції у внутрішню торгівлю

становили 19%. Разом з тим національні інвестиції в цю галузь

279

7. ²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

економіки досить незначні. Органи загальнодержавного і

місцевого управління практично не надають інвестиційної

підтримки розвитку торгової сфери. Недостатність інвестицій

в основний капітал торгових підприємств не дає можливості

не тільки нарощувати їхню потужність, а й забезпечувати проC

сте відтворення основних засобів, що стримує збільшення обC

сягу товарообігу, віддаляє перспективу досягнення сучасного

рівня торгового обслуговування населення.

Інвестиції в узагальнюючому вигляді – це довгострокові

вкладення капіталу в різні галузі і сфери економіки, інфрастC

руктуру, соціальні програми, охорону навколишнього середоC

вища як усередині країни, так і за рубежем, з метою розвитку

виробництва, соціальної сфери, підприємництва, одержання

прибутку. Таким чином, інвестор від задоволення насущних

потреб нині орієнтується на очікуване задоволення в майбутC

ньому, але вже у великих розмірах. Відповідно до Закону УкC

раїни “Про інвестиційну діяльність”, інвестиції визначають як

майнові так і інтелектуальні цінності, вкладені в

підприємницьку діяльність.

В даний час інвестиційна діяльність повинна включати суC

купність інструментів кредитування. Насамперед необхідно

активно співробітничати з банками. Наприклад, домовившися

з ними про оформлення прямого кредиту, магазини можуть

успішно вирішувати свої фінансові проблеми. Зараз вони моC

жуть виділити тільки 8% власних засобів на придбання тоC

варів у постачальників. Для нормальної роботи магазина неC

обхідно, щоб 30–40% власних засобів він витрачав на оптову

закупівлю товарів. Решта грошей у торговий оборот повинні

надходити за рахунок кредитів. Таким чином, навіть при ідеC

альних умовах торгівлі робота магазинів більше ніж наполовиC

ну фінансується кредитами. При наданні кредиту банком виC

никає проблема забезпечення гарантій. Тому необхідно ствоC

рювати визначену систему гарантій, що розширить можлиC

вості банківського кредитування. Можливі такі варіанти:

280

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій