Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Подождите немного. Документ загружается.

тутний фонд у формі окремих фондових або грошових інструC

ментів);

б) У складі необоротних активів на цій стадії практично

цілком відсутні нематеріальні активи, незавершені капітальні

вкладення і довгострокові фінансові вкладення.

Розрахунок потреби в активах нового торгового

підприємства здійснюється в розрізі таких їхніх видів: а) осC

новні засоби; б) запаси товарів; в) запаси матеріалів, маC

лоцінного інвентарю, що швидко зношується; г) грошові актиC

ви. Потреба в основних засобах розраховується диференційоC

вано в розрізі таких видів: а) будинки, приміщення і споруди;

б) машини й устаткування; в) інші види основних засобів.

В основу розрахунку покладені такі показники:

1) планований обсяг і склад реалізації товарів;

2) використовувані технології товару і методи продажу

товарів;

3) експлуатаційна продуктивність окремих видів машин,

механізмів, устаткування;

4) ринкова вартість окремих видів основних засобів;

5) вартість установки машин, механізмів, устаткування.

Розрахунок потреби в окремих видах устаткування визнаC

чається за формулою

де П

об

– потреба в устаткуванні, г.о.;

– планований обсяг реалізації товарів, г.о.;

ПР

– експлуатаційна продуктивність розглянутого

виду устаткування (виражена у вартісному обсязі тоC

варів);

– ринкова вартість одиниці розглянутого виду усC

таткування;

У – вартість установки даного виду устаткування.

Орендовані основні засоби з розрахункової потреби виC

ключаються.

ÏÐ

ÑÐ

îá





241

5. ÀÊÒÈÂÈ ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

Потреба в запасах товарів визначається шляхом множенC

ня одноденного обсягу реалізації на норму запасу в днях. Для

усереднених розрахунків ця норма на первісному етапі діяльC

ності торгового підприємства приймається за 60 днів. Потреба

в запасах матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предC

метів установлюється методом прямого рахунку за окремими

різновидами з урахуванням особливостей створюваного торC

гового підприємства. Потреба в грошових активах ґрунтується

на визначенні майбутнього їхньої витрати на оплату праці перC

соналу, на авансові податкові платежі, на рекламу, комунальні

послуги й тощо. Обсяги грошових активів у цьому випадку

розраховуються, виходячи з практики на майбутні три місяці.

Оборотні активи характеризуються такими позитивними

особливостями:

1) високою ліквідністю;

2) високим ступенем структурної трансформації, тому що

можуть бути легко перетворені з одного виду в інший;

3) легкістю керування, через що швидкість їхнього обороC

ту може бути підвищена;

4) великою пристосовністю до змін кон’юнктури споживC

чого і фінансового ринків.

Однак вони мають рід недоліків:

1) частина оборотних активів, що знаходяться в грошовій

формі, піддається утраті вартості в процесі інфляції;

2) тимчасово вільні грошові активи генерують менший

прибуток порівняно з тимчасово вільними необоротними актиC

вами, а зайві запаси товарів не тільки не генерують прибуток, а

й спричинюють додаткові витрати обігу по їх збереженню;

3) запаси товарів у процесі їхнього перебування в магаC

зині піддаються постійним втратам у зв’язку з природним

збитком;

4) значна частина оборотних активів піддається фінансоC

вому ризику втрат у зв’язку з несумлінністю партнерів, поC

купців і персоналу.

242

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Необоротні активи характеризуються такими позитивниC

ми особливостями:

1) практично не піддаються дії інфляції;

2) їм властивий менший фінансовий ризик втрат у проC

цесі господарської діяльності торгового підприємства; вони

практично захищені від несумлінних дій партнерів по госпоC

дарських операціях;

3) здатні генерувати стабільний прибуток при несприятC

ливій торговій кон’юнктурі, а при недоцільності їхнього викоC

ристання в торговоCтехнологічному процесі підприємства моC

жуть бути передані в оренду іншим господарюючими суб’єктам;

4) сприяють запобіганню (істотному зниженню) втрат тоC

варів та інших матеріальних оборотних активів у процесі

їхнього збереження;

5) їм властиві великі резерви істотного розширення обсягу

товарообігу в періоди підйому кон’юнктури споживчого ринку.

Разом з тим необоротні активи мають ряд недоліків:

1) піддаються моральному зносу (особливо активна частиC

на основних фондів), у зв’язку з чим, навіть тимчасово виведеC

ні з експлуатації, ці активи втрачають свою вартість;

2) важко піддаються фінансовому керуванню, тому що

слабко мінливі в структурі в короткому періоді часу;

3) здебільшого вони відносяться до групи неліквідних акC

тивів (у короткому періоді часу) і не можуть бути засобом забезC

печення потоку платежів при зниженні рівня платоспроможC

ності торгового підприємства і загрозі банкрутства.

Оптимізація співвідношення оборотних і необоротних акC

тивів повинна здійснюватися з урахуванням форм товарної

спеціалізації підприємства, розміру його товарних запасів, заC

стосовуваних методів продажу товарів, забезпечення достатC

ньої ліквідності активів і платоспроможності підприємства,

зниження рівня його господарських ризиків. При сприятливій

кон’юнктурі споживчого ринку насамперед знижується потреC

ба у необоротних активах, а в складі оборотних активів – у заC

243

5. ÀÊÒÈÂÈ ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

пасах товарів у зв’язку з уповільненням їхньої оборотності.

Вільні грошові активи використовуються в цьому періоді в

різних формах фінансових інвестицій. При сприятливій

кон’юнктурі нарощування окремих видів активів торгового

підприємства здійснюється в зворотному порядку – від заC

пасів товарів до необоротних активів.

5.2. Àíàë³ç îáîðîòíèõ àêòèâ³â

Метою аналізу є виявлення тенденцій динаміки загальноC

го обсягу, складу оборотних активів, а також вивчення ефекC

тивності їхнього використання. Ефективність оборотних

активів характеризується трьома найважливішими показниC

ками: коефіцієнтом оборотності, періодом обороту, рівнем

рентабельності. Коефіцієнт оборотності оборотних активів

визначається так:

де Р – обсяг реалізації товарів на підприємстві в розгляC

нутому періоді;

– середня сума оборотних активів у розглянутоC

му періоді.

Період обороту оборотних активів визначається за формуC

лою

чи ,

де ПО

оа

– період обороту оборотних активів у днях обоC

роту;

– одноденний обсяг реалізації товарів у розглянуC

тому періоді;

ÎÊ

ÎÏ

àî

ÀÎ

ÎÏ

àî

ÀÎ

ÎÊ

îà

244

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Д – число днів у розглянутому періоді (рік – 360,

квартал – 90, місяць – 30).

Рівень рентабельності оборотних активів визначається так:

де: П – сума прибутку підприємства в розглянутому

періоді.

Оптимізація структури оборотних активів охоплює два

етапи.

На першому етапі оптимізації в торговому підприємстві

розраховуються нормативи окремих видів оборотних активів,

авансованих у товарні запаси, що відволікаються в дебіторсьC

ку заборгованість, і збережених у формі залишку коштів. ОбC

сяг нормованих засобів окремих видів оборотних активів визC

начається в першу чергу планованим обсягом реалізації тоC

варів і періодом їхнього обороту на даному торговому

підприємстві. На другому етапі оптимізації структура оборотC

них активів уточнюється з позицій їхньої ліквідності. Хоча усі

види оборотних активів так чи інакше є ліквідними, загальний

рівень їхньої ліквідності повинен забезпечувати необхідний

рівень платоспроможності торгового підприємства по поточC

них фінансових зобов’язаннях протягом усього планового

періоду. Для зручності аналізу оборотні активи торгового

підприємства поділяються на три групи:

1) активи в готових засобах платежу, тобто кошти в касі,

на розрахункових рахунках і в інших формах, короткострокові

фінансові вкладення;

2) активи у швидколіквідній формі – це короткострокова

дебіторська заборгованість по поточних господарських опеC

раціях;

3) активи в слабколіквідній формі – це товарні запаси, заC

паси матеріалів, запаси малоцінних предметів і предметів, що

швидко зношуються, безнадійна дебіторська заборгованість,

інші види.

ÀÎ

100Ï

ÓÐ

îà



245

5. ÀÊÒÈÂÈ ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

У процесі цього етапу оптимізації з урахуванням обсягу і

графіка платіжного обороту торгового підприємства повинна

бути визначена незнижувана сума оборотних активів у формі

готових засобів платежу.

Прискорення оборотності оборотних активів дає

можливість збільшити прибуток торговому підприємству, в

якого є потреба вивільнити певну їх суму, тому що між

швидкістю обороту цих активів і їхнім розміром існує проC

порційна залежність. Суму оборотних активів, що вивільняC

ються в процесі прискорення їхнього обороту, можна визначиC

ти за формулою

де: Е

ОА

– економія суми, що досягається, оборотних акC

тивів у процесі прискорення їхнього обороту;

ПО

ОАФ

– період обороту оборотних активів у передC

плановому періоді, у днях;

ПО

ОАП

– планований період обороту оборотних акC

тивів, у днях;

– планований одноденний обсяг реалізації товару.

Регулюючи склад оборотних активів за періодом їхньої

оборотності, можна домогтися прискорення загальної їхньої

оборотності.

Як і будьCякий вид активів, оборотні активи повинні приC

носити торговому підприємству певний прибуток. Цей прибуC

ток генерується в процесі всієї господарської діяльності торгоC

вого підприємства. Разом з тим окремі види оборотних активів

здатні приносити торговому підприємству і прямий доход у

формі відсотків та дивідендів у процесі їхнього використання.

Усі види оборотних активів піддаються ризику втрат, тому

необхідно мінімізувати втрати в процесі використання обоC

ротних активів. Це інфляція, несприятлива кон’юнктура, риC

зик, неповернення дебіторської заборгованості, природний

збиток товарів та ін. Для керування мінімізацією втрат з ураC

,)(

ÎÎÀÏÎÀÔÎÀ

ÐÏÎÏÎÅ 

246

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

хуванням цих факторів оборотні активи прийнято поділяти на

дві груп:

1) оборотні активи, піддані інфляції, – грошові активи, коC

роткострокові фінансові вкладення у формі депозитних

внесків і окремих фондових інструментів, дебіторська заборC

гованість;

2) оборотні активи, не піддані інфляції, – запаси товарів і

матеріалів, малоцінних предметів та предметів, що швидко

зношуються, й деякі інші.

Товарні запаси в підприємств торгівлі складають 70–90%

загальної суми оборотних активів, тому авансування засобів у

товарні запаси потребує уважного розгляду. Основними заC

вдання при цьому є:

а) визначення необхідного обсягу засобів;

б) забезпечення своєчасного залучення в товарообіг зайC

вих запасів товарів;

в) реальне відображення в обліку вартості товарних заC

пасів в умовах інфляції.

Необхідний обсяг фінансових засобів, авансованих у форC

мування товарних запасів, визначається за формулою

де ОА

ТЗ

– сума засобів, авансованих у товарні запаси в

плановому періоді;

ТЗ

– норматив товарних запасів на кінець планового

періоду, у днях;

– одноденний обсяг реалізації товарів у плановому

періоді в цінах закупівлі;

ІО

ЗК

– сума витрат обігу, яка відноситься на запаси

товарів на кінець планового періоду.

Особливе місце належить коштам, що відволікаються в

дебіторську заборгованість. Тут два напрями:

1) формування прийнятних термінів розрахунку за товаC

ÎI

ÀÎ

ÇÊ

ÒÇ



247

5. ÀÊÒÈÂÈ ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

ри, що поставляються;

2) формування умов надання покупцям споживчого креC

диту.

При цьому виконуються такі процедури: виявляються

фінансові можливості надання торговим підприємством споC

живчого кредиту; визначається гранична сума оборотних акC

тивів, що відволікаються в дебіторську заборгованість за споC

живчим кредитом; визначаються групи товарів, по яких наC

дається споживчий кредит; встановлюються ліміти розмірів

наданого кредиту. Оцінюється розмір фінансових втрат від

відволікання оборотних активів і форм їхньої компенсації;

формуються системи штрафів за прострочення виконання зоC

бов’язань; визначення процедури стягнення простроченої

дебіторської заборгованості за споживчим кредитом.

Для забезпечення постійної платоспроможності торгового

підприємства необхідно:

а) визначити мінімально необхідну потребу в грошових

активах у плановому періоді;

б) розподілити загальну потребу в грошових активах за

видами валют;

в) спланувати потік платежів;

г) забезпечити рентабельне використання тимчасово

вільного залишку грошових активів.

Мінімально необхідну потребу в грошових активах у планоC

вому періоді визначають за формулою

де: ДА

min

– мінімально необхідна потреба в грошових акC

тивах у плановому періоді;

ДА

– планований обсяг витрати коштів на закупівлю

товарів та інших господарських операцій торгового

підприємства;

ÊÍ

ÊÎ

ÄÀ

min



248

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

КО

ДА

– коефіцієнт оборотності грошових активів в

аналогічному за терміном передплановому періоді;

КН

– коефіцієнт нерівномірності потоку платежів.

Розподіл загальної потреби в грошових активах за виC

дами валют здійснюється в підприємствах, що ведуть

зовнішньоекономічну діяльність.

5.3. Àíàë³ç íåîáîðîòíèõ àêòèâ³â

Аналіз необоротних активів торгового підприємства

пов’язаний в основному з виробничоCтехнологічними аспекC

тами діяльності. На підприємствах торгівлі основу необоC

ротних активів час складають основні засоби. Довгострокові

фінансові вкладення, нематеріальні активи і незавершені

капітальні вкладення займають поки що незначну частку неC

оборотних активів торгових підприємств, а на більшості з

них узагалі відсутні. Аналіз основних засобів на

підприємствах торгівлі проводиться з метою вивчення диC

наміки загального їхнього обсягу і складу, а також ефективC

ності їхнього використання.

На першому етапі аналізу вивчається динаміка загальної

суми основних засобів, виявляються темпи цієї динаміки в

зіставленні з темпами зміни обсягу товарообігу і загальної суC

ми активів, визначаються зміни частки основних засобів у заC

гальній сумі необоротних і сукупних активів підприємства.

На другому етапі вивчається склад основних засобів і диC

наміка окремих їхніх видів. У процесі цього аналізу основні заC

соби поділяються на активні і пасивні їхні види. До активних

видів відносять машини, механізми, устаткування й інвентар,

використовувані в торговоCтехнологічному процесі. До пасивC

них видів відносять торгові будинки, приміщення, споруди.

Найважливішим показником оцінки складу основних засобів є

частка активної частини в їхній загальній сумі.

249

5. ÀÊÒÈÂÈ ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

На третьому етапі визначають міру зношеності основних заC

собів, що характеризує їхній “вік”. Для цього розраховується коC

ефіцієнт зносу і коефіцієнт придатності основних засобів:

, ,

де К

ЗОЗ

– коефіцієнт зносу основних засобів;

ПОЗ

– коефіцієнт придатності основних засобів;

ЗВ

ОЗ

– залишкова вартість основних засобів;

ПС

ОЗ

– первісна (відбудовна) вартість основних заC

собів.

Ці коефіцієнти розраховуються за основними засобами в

цілому, за окремими їх видами і різновидами.

На четвертому етапі вивчається інтенсивність відновленC

ня засобів за такими показниками:

а) коефіцієнт відновлення основних засобів

де К

ВОЗ

– коефіцієнт відновлення основних засобів;

ВЗ

ВОЗ

– вартість знову введених основних засобів у

звітному періоді;

ВОЗ

КЗП

– вартість основних засобів на кінець звітноC

го періоду.

б) коефіцієнт вибуття основних засобів:

де К

ВИБ

– коефіцієнт вибуття основних засобів;

ÂÎÇ

ÊÇÏ

ÇÂÎ

ÂÈÁ

ÂÎÇ

ÂÇ

ÊÇÏ

ÂÎÇ

OÇ

ÎÇ

ÏÎÇ

ÏÑ

ÇÂ

ÏÑ

ÎÇ

ÇÎÇ

250

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій