Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Подождите немного. Документ загружается.

Допустимий прибуток залежить від ступеня визнання

державою, підприємством, профспілками, союзами

підприємців і відповідним законодавством необхідності одерC

жання прибутку для прийняття бюджету і від методів недерC

жавного регулювання (установити визначений рівень цін, угоC

да виробників, оптових і роздрібних продавців).

Нерозподілений прибуток – частина чистого прибутку за

винятком включених дивідендів, аналогічних відрахувань, реC

зервного фонду. Використовується для подальших госпоC

дарських операцій.

Оподатковуваний прибуток – це та частина, що,

відповідно до чинного законодавства, підлягає оподаткуванC

ню. Сума податку, що перераховується в бюджет, визнаC

чається множенням ставки податку на обсяг оподатковуваноC

го прибутку і поділом на сто. Держава через податкове законоC

давство може передбачити пільги по оподатковуванню. Тоді

частина прибутку, що направляється на науковоCтехнічні цілі,

на інші потреби буде вважатися не оподатковуваним податком

прибутком.

Консолідований прибуток – це прибуток, вільний від бухC

галтерської звітності про діяльність і фінансові результати маC

теринських і дочірніх підприємств, що знаходяться у визначеC

них юридичних і фінансових взаєминах. Консолідація

підприємств визначається економічною доцільністю. НаC

явність декількох дрібних підприємств, юридично саC

мостійних, але економічно взаємозалежних у більшості виC

падків вигідніша, ніж створення великого підприємства. ВигоC

ди визначаються можливістю економії на податкових платеC

жах, зниження негативних наслідків від ризикової діяльності

в бізнесі, диверсифікованості діяльності.

Прибуток, що залишається в розпорядженні

підприємства, являє собою чистий прибуток, за винятком поC

датків і відрахувань, одержаних з чистого прибутку.

211

4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜÍ²ÑÒÜ

4.2. Âèäè ðåíòàáåëüíîñò³

Щоб оцінити ефективність роботи торгового

підприємства, використання показника прибутку недостатньо.

За абсолютною сумою прибутку не можна судити про ступінь

прибутковості того чи іншого підприємства, угоди, ідеї. Багато

торгових підприємств, які одержали однакову суму прибутку,

мають різні витрати. Тому для визначення ефективності зробC

лених витрат необхідно використовувати відносний показник

– рівень рентабельності. Рентабельність доцільно розглядати з

двох позицій – як об’єктивну економічну категорію і як

кількісний та показник. Як об’єктивна економічна категорія

рентабельність характеризує прибутковість, фінансовий реC

зультат господарської діяльності підприємства і має кілька

визначень, але в будьCякому випадку означає відсоткове відноC

шення суми отриманого прибутку по одному з показників: обC

сягу товарообігу, витратах обігу, середній вартості основних і

оборотних фондів, фонду оплати праці і т. п.

Значущість рівня рентабельності в умовах орієнтації на

ринкові відносини визначається інтересом до нього не тільки

працівників даного підприємства, а й інтересом держави, конC

трагентів, власників, кредиторів, інвесторів. Якщо рівень ренC

табельності зростає, то зростає інтерес до даного підприємства

інших потенційних акціонерів, ціна акцій у цьому випадку

зростає, з’являються нові можливості для зростання

підприємства. Динаміку рентабельності торгового

підприємства вивчають також податкові служби, фондові

біржі, професійні асоціації. У світовій практиці досить широC

ко використовується система показників рентабельності для

оцінювання ефективності роботи фірми, її поточного становиC

ща, для порівняльного аналізу привабливості різних сфер

бізнесу, для цього використовують систему коефіцієнтів ренC

табельності. Розглянемо їх.

212

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

1. Рентабельність товарообігу визначають:

а) для роздрібної торгівлі

де П – балансовий, чистий прибуток або від реалізації

роздрібного торгового підприємства;

Т – обсяг роздрібного товарообігу;

Для підприємства оптової торгівлі:

де ОТС – оптовий товарообіг за участю оптового

підприємства в розрахунках;

в) для підприємств харчування:

де ВТП – валовий товарообіг підприємства харчування.

Рентабельність продажу показує, який прибуток отримаC

ний у розрахунку на 1 грошову одиницю обороту або скільки

відсотків займає прибуток у товарообігу. Переваги цього метоC

ду розрахунку рентабельності полягають у його простоті, ясC

ності, зручності в користуванні, але за цим показником не

можна судити про ефективність наявних ресурсів. Показник

рівня рентабельності стосовно обсягу продажу орієнтує

підприємство на реалізацію товарів з високими торговими

надбавками, що в умовах ненасиченого ринку призводить до

звуження асортименту і погіршення задоволення попиту насеC

лення. Додатково для характеристики рентабельності продаC

жу в закордонній практиці розраховується коефіцієнт вартості

проданих товарів, що показує, яка частина кожної грошової

одиниці товарообігу пішла на оплату вартості товару. Для цьоC

го необхідно розділити вартість закуплених для реалізації тоC

100,

ÂÒÏ



100,

ÎÒÑ



100,



213

4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜÍ²ÑÒÜ

варів на обсяг реалізації і помножити результат на 100.

Оскільки рентабельність продажу значною мірою залежить

від структури товарообігу, слід розраховувати паралельно і

рентабельність реалізації конкретних товарів. Для цього викоC

ристовують формулу індивідуальної рентабельності

де ТН – сума торгової надбавки;

ІІО – витрати товару.

Аналіз індивідуальної рентабельності на практиці не роC

биться, тому що немає відповідної первинної і зведеної інфорC

мації, необхідної для таких розрахунків. Однак надалі він моC

же стати основою для формування асортиментної політики

торгового підприємства і керованості процесом реалізації.

2. Коефіцієнт поточних витрат дозволяє визначити ефекC

тивність зроблених витрат і їхню окупність. Для його визнаC

чення використовують формулу

де ИО – сума поточних витрат.

Цей коефіцієнт характеризує величину прибутку на 1 гроC

шову одиницю поточних витрат. Чим вища ця величина, тим

вища ефективність діяльності торгового підприємства. КоC

ефіцієнт ефективності поточних витрат можна розрахувати

також розподілом суми поточних витрат на суму валових доC

ходів. Отриманий показник означає ту частину торгової надC

бавки, яка спрямована на покриття поточних витрат. Однак і

показник рентабельності поточних витрат не позбавлений неC

доліків. Він відбиває ефективність тільки поточних витрат і не

показує, як використовувалися основні й оборотні фонди

підприємства, який внесок вони вклали в прибуток.

ÎÈ

ÈÎ

100,

ÍÒ

ÎIIÍÒ

IÐ 



214

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

3. Рентабельність сукупних витрат визначається як

відношення балансового (чистого) прибутку до вартості осC

новних і оборотних фондів, заробітної плати працівників:

де БП(НП) – балансовий (чистий) прибуток;

ОФ – основні фонди;

ОС – оборотні фонди;

ФОП – фонд оплати праці.

Цей коефіцієнт показує розмір прибутку, що приходиться

на одиницю вартості сукупних ресурсів. Рівень рентабельності

виробничих фондів залежить від зміни фондовіддачі, оборотC

ності оборотних коштів, рентабельності товарообігу. Їхній

взаємозв’язок у формалізованому вигляді можна подати так:

або

де Ф

ОФ – коефіцієнт фондовіддачі;

ООС – коефіцієнт оборотності оборотних коштів.

Для поглиблення аналізу рентабельності виробничих

фондів можна розрахувати за аналогічною методикою й інші

приватні коефіцієнти: окремо рентабельність основних

фондів, рентабельність оборотних коштів, показник прибутку

в розрахунку на 1 м

торгової площі, на 1 м

складського

приміщення. Торгове підприємство для організації торгового

процесу залучає значне число працівників. На витрати на опC

лату їхньої праці припадає велика частка в загальній сумі поC

ÁÏ(

ÑÎÔÎ



ÑÎ

ÔÎ

ÁÏ/Ò/

ÑÎÔÎ



100,

ÏÎÔÑÎÔÎ

Ï)(×ÏÁ





215

4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜÍ²ÑÒÜ

точних витрат. Тому для підприємства важливо визначити

ефективність використання трудових ресурсів. Показник ренC

табельності трудових ресурсів характеризується двома приC

ватними показниками: прибутком у розрахунку на одного торC

гового (торговоCоперативного) працівника, прибутком до сеC

редньоденної (середньорічної) чисельності і в розрахунку на 1

грошову одиницю витрат, пов’язаних з їхнім змістом (фонд

оплати праці, включаючи витрати на підготовку кадрів і охоC

рону праці працівників).

4. У країнах з розвинутою ринковою економікою як поC

казник рентабельності виступає норма прибутку на вкладений

капітал. Його іноді називають коефіцієнтом прибутку на актиC

ви. Він відповідає на запитання, наскільки добре працює

підприємство, який прибуток приносять вкладені в бізнес фонC

ди. У вітчизняній аналітичній практиці такі коефіцієнти

раніше не розраховувалися. З переходом до ринкової екоC

номіки показник рентабельності капіталу стає одним з найважC

ливіших коефіцієнтів, що характеризують ефективність основC

них елементів ресурсів підприємства. Окупність інвестицій

(інвестиційних активів) складається з готівки, устаткування,

запасів і вимірюється за допомогою ряду показників, зокрема:

а) рентабельності усього (сукупного) капіталу:

де ССМ – середньорічна сума майна;

б) рентабельності всіх інвестицій

де НП – чистий прибуток;

ВП – виплачені відсотки по позиках і кредитах;

ВК – власний капітал;

ДЗ – довгострокові зобов’язання.

100

ÎÄÊÑ

ÏÂÏ×





100

ÑÑÈ

ÏÁ



216

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

З огляду на взаємозв’язок рентабельності капіталу з ренC

табельністю оборотів рентабельність капіталу можна розрахуC

вати й у такий спосіб:

, або

де ВК – вкладений капітал;

СОК – швидкість обігу капіталу;

Р – рентабельність товарообігу.;

в) рентабельності функціонуючого (реально бере участь у

формуванні прибутку) капіталу

де ПР – прибуток від реалізації;

СВК – середньорічна вартість капіталу (мінус інвесC

тиції плюс незавершене будівництво);

г) рентабельності власного капіталу

, або

;

де СВВК – середньорічна вартість власного капіталу;

АК – акціонерний капітал.

5. Ефективність прибутку – показник, що дозволяє

оцінити частку чистого прибутку у валових доходах, тобто

100

ÀÊ

Ï×

ÑÊ



100

ÑBBÊ

Ï×

ÑÊ



100

ÑÑÑÊ

Ï×

ÑÊ



100

ÑBÊ

ÏÐ

ÔÊ



100ÊÎÑ

ÐÐ

ÐÊ



100

ÂÊ



217

4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜÍ²ÑÒÜ

ефективність використання наявних ресурсів, застосовуваної

практики, тактики і стратегії ведення бізнесу, обраної мети:

Для оцінювання рівня рентабельності, як свідчить закорC

донний досвід, можуть застосовуватися й інші показники, але

застосовувана у вітчизняній практиці методика обчислення

прибутку відрізняється від закордонної, облік і звітність не

дозволяють використовувати їх для аналітичних цілей. ПоказC

ник рівня рентабельності (відношення прибутку до обсягу

продажу), застосовуваний в основному в практиці роботи

вітчизняних торгових підприємств, склався за 1995 р. У цілоC

му по галузі “торгівлі” рентабельність становила 0,2%. БлизьC

ко половини підприємств торгівлі і громадського харчування

формально збиткові.

Прибуток торгового підприємства

Механізм формування суми балансового прибутку залеC

жить від реалізації товарів у тісному зв’язку з обсягами товаC

рообігу, доходів і витрат обігу торгового підприємства. СистеC

ма цього взаємозв’язку, що одержала назву “взаємозв’язок виC

трат, обсягу реалізації і прибутку” (Cost – Volume – Profit

Relationships чи CVP), дає можливість виявити роль окремих

факторів у формуванні прибутку від реалізації товарів. У проC

цесі формування прибутку від реалізації товарів з використанC

ням системи CVP торгове підприємство має вирішити ряд заC

вдань:

1. Визначити обсяг реалізації товарів, що забезпечує

беззбиткову торгову діяльність. Точку беззбитковості або

поріг рентабельності можна представити у вигляді графіка

(рис. 9).

100

ÂÄ

Ï×



218

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Рис. 9. Знаходження точки беззбитковості

З графіка видно, що для досягнення точки беззбитковості

торгове підприємство має забезпечити такий обсяг реалізації

товарів (Р

т.б

), при якому сума чистого доходу (валовий доход

за мінусом податкових платежів, здійснюваних з нього)

зрівняється із сумою витрат обігу як постійних, так і змінних.

Цей обсяг реалізації товарів визначають за формулою

де Р

т.б – обсяг реалізації товарів, що забезпечує досягC

нення точки беззбитковості;

ІО

пост – сума постійних витрат обігу;

Рч.д – рівень чистого доходу від реалізації товарів до

товарообігу, %;

зм – рівень перемінних витрат до товарообігу, %.

2. Визначити планову суму балансового прибутку від реC

алізації товарів при заданих планових значеннях обсягу товаC

рообігу, доходів і витрат обігу (рис.10).

100

IÎ

çìä.÷

ïîñò

á.ò





219

4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜÍ²ÑÒÜ

Ñóìà ÷èñòîãî äîõîäó,

âèòðàòè îá³ãó, ïðèáóòêó

ÒÁ

²Î

ïîñò

×Ä

Рис.10. Знаходження точки визначеної суми прибутку

З графіка видно, що при запланованому обсягу реалізації

товарів (Р

т.ц.п

) підприємство може одержати визначену суму

прибутку (ТЦП–ТБ), на розмір якої сума чистого доходу буде

перевищувати суму витрат обігу як постійних, так і змінних.

Обсяг реалізації Р

т.ц.п

можна визначити за формулою:

де Р

т.ц.п

– обсяг реалізації товарів, що забезпечує одерC

жання планової (цільової) суми балансового прибутC

ку від торгової діяльності;

ІО

пост

– сума постійних витрат обігу;

– сума планового (цільового) балансового прибутC

ку;

ч.д

– рівень чистого доходу від реалізації товарів до

товарообігу, %;

зм

– рівень змінних витрат обігу до товарообігу, %.

За цим графіком можна визначити також “межу безпеки

(МБ)” або “запас фінансової міцності” підприємства, тобто

розмір можливого зниження обсягу товарообігу при несприC

100)

(IÎ

çìä.÷

ïîñò

ï.ö.ò





220

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Âèòðàòè îá³ãó, Ñóìà äîõîäó,

ïðèáóòîê ÷èñòîãî ïðèáóòêó

ö³ëüîâèé

×Ä

ÒÁ ÈÎ

ïåð

ÈÎ

ïîñò

Îáñÿã ðåàë³çàö³¿

òá

ÏÁ Ð

òöï