Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Подождите немного. Документ загружается.

місці в придатний час. Координація зовнішнього і

внутрішнього транспорту, що гарантує своєчасну доставку

відповідно до економічних вимог, раціональне розміщення

складського господарства і застосування упакування, що

відповідає вимогам транспорту й дає можливість мінімізувати

витрати сировини, знизити запаси у виробництві і готовій

продукції, синхронізацію замовлень та транспорту.

Основою для аналізу системи логістики є концепція заC

гальних витрат керування логістикою, що розглядає взаємини

логістики і витрат виробництва. Спроби мінімізувати витрати

якогоCнебудь окремого виду діяльності можуть призвести до

підвищення усіх витрат при організації потоку матеріалів.

Корінна перебудова, реорганізація і реконструкція спричиняC

ють істотні витрати. У той же час прийняття концепції

логістики дає можливість заздалегідь визначити рамки розC

витку і домагатися його еволюційним шляхом. Ця концепція

не тільки поєднує керування розрізненими функціями постаC

чання, а й підвищує ефективність діяльності підприємствCспоC

живачів. Витрати на фізичне забезпечення і розподіл америC

канської промисловості становлять близько 20% ВВП.

201

3. ÂÈÒÐÀÒÈ ÎÁ²ÃÓ

Таблиця 17

Фактори логістичної системи

Äåÿê³ åëåìåíòè

ëîã³ñòè÷íî¿ ñèñòåìè

Ôàêòîðè, íåîáõ³äí³ ïðè ðîçðîáö³

ëîã³ñòè÷íî¿ ñèñòåìè

Ê³ëüê³ñòü ³ ðîçì³ùåííÿ

âèðîáíè÷èõ îäèíèöü

¯õ íåîáõ³äíî çä³éñíþâàòè ç óðàõóâàííÿì

ïîñòà÷àëüíèê³â ïðîäóêö³¿. Òðàíñïîðòí³ âèòðàòè,

ê³ëüê³ñòü ïðîäóêö³¿, ùî âèïóñêàºòüñÿ

Ê³ëüê³ñòü ³

ðîçì³ùåííÿ ñêëàä³â

Âîíè ìîæóòü áóòè íà ï³äïðèºìñòâ³, ó ñêëàäñüêîìó

öåíòð³ ³ íà ïðîì³æíîìó ñêëàä³

Òðàíñïîðòíà ìîäåëü

Ìàº âèçíà÷àòè îïòèìàëüí³ òðàíñïîðòí³ ìîäåë³

Çâ'ÿçîê

Äëÿ åôåêòèâíî¿ ðîáîòè âñ³ ï³äðîçä³ëè, ùî âõîäÿòü

ó ëîã³ñòè÷íó ñèñòåìó, ïîâèíí³ áóòè ïîâ'ÿçàí³ ç

³íôîðìàö³éíîþ, êîíòðîëüíîþ, ³ òðàíñïîðòíîþ

ìåðåæåþ

²íôîðìàö³éíèé çâ'ÿçîê

Ïîâèíåí áóòè ÷³òêî íàëàãîäæåíèé ³íôîðìàö³éíèé

çâ'ÿçîê çà äîïîìîãîþ êîìï'þòåð³â

Увагу промислового менеджменту до логістики звернено

тому, що концентрація на підвищення окремих процесів поC

стачання виробництва або реалізації – це тупикова колія, що

може призвести до розбалансування системи. На практиці

традиційні цілі логістики часто вступають у конфлікт із ціляC

ми маркетингу і виробництва. Ціль – загальний оптимум.

202

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜÍ²ÑÒÜ

4.1. Åêîíîì³÷íà õàðàêòåðèñòèêà ïðèáóòêó

Орієнтація вітчизняної економіки на ринкові відносини

змусила переглянути питання про прибуток, що пояснюється

його особливим місцем у системі господарювання. Прибуток

виступає як економічна категорія, оцінний, результативний

показник, цільовий орієнтир, інструмент розрахунку чистого

доходу суспільства, джерело формування різних фондів. ЕкоC

номічний зміст прибутку тотожний поняттю “додана

вартість”. Як економічна категорія прибуток відбиває суC

купність відносин суб’єктів господарювання, що беруть участь

у формуванні і розподілі національного доходу.

Основні функції прибутку: облікова, оцінна, стимулююча.

Як результативний показник він характеризує ефективність

використання наявних ресурсів, успіх або неуспіх у бізнесі,

зростання або зниження обсягів діяльності. Як кількісний поC

казник прибуток являє собою різницю між ціною і вартістю

товарів, між обсягом продажу і собівартістю, а в сфері обігу –

між валовими доходами і витратами обігу. Прибуток як кінцеC

вий результат діяльності підприємства створює умови для йоC

го розширення, розвитку, самофінансування і підвищення

конкурентоспроможності.

У міру розвитку економічної теорії визначення поняття

“прибуток” постійно уточнювалося від найпростішого визнаC

чення – як доход, отриманий від виробництва і реалізації будьC

якого товару, до поняття чистого прибутку. Зараз це поняття

характеризують з позицій двох рівнів: мікроекономічного і макC

роекономічного. Калькуляція прибутку за існуючою методиC

кою на макроC і мікрорівні різна. На рівні підприємства її визнаC

чення пов’язане з процесом утворення, а на державному рівні –

203

4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜÍ²ÑÒÜ

з визначенням місця прибутку в доході країни. Поняття приC

бутку має різні значення також з позиції підприємства, спожиC

вача, держави. Якщо підприємство працює прибутково в норC

мальних умовах господарювання, то це свідчить, що покупець,

купуючи товар у магазині такого виробника, одержує задовоC

лення від покупки при наявності вибору, а держава

(суспільство) може за рахунок податків підтримувати збиткові

підприємства, вирішувати пріоритетні соціальні завдання. НаC

явність прибутку да можливість задовольняти економічні інтеC

реси держави, підприємства, працівників і власників.

Об’єктом економічних інтересів держави є та частина

прибутку, що її сплачує підприємство у вигляді податку на

прибуток і яку суспільство використовує для вирішення

соціальних проблем. Економічні інтереси підприємства поляC

гають у збільшенні частки прибутку, що залишається в його

розпорядженні. За рахунок цього прибутку підприємство

вирішує виробничі і соціальні завдання свого розвитку. ІнтеC

реси працівників у збільшенні прибутку пов’язані зі створенC

ням можливостей для поліпшення матеріального стимулюC

вання і підвищення рівня їхнього соціального розвитку. ВласC

ники також зацікавлені в зростанні прибутку, тому що тим саC

мим збільшуються дивіденди, забезпечується збільшення

їхнього капіталу.

У гармонійно розвинутому суспільстві жоден з названих

інтересів не має переваги перед іншими. Якщо ж такий

взаємозв’язок порушується на користь чиїхось інтересів, то це

призводить до обмеження інтересів інших сторін. Так, зниC

ження зацікавленості підприємства в нарощуванні прибутку,

можливо, через необґрунтоване оподатковування, призведе до

зменшення платежів у бюджет, до затримування заробітної

плати і до нераціонального використання капіталу.

У вітчизняній економічній теорії тривалий час вважалося,

що єдиним джерелом прибутку є праця. Але це трапляється

дуже рідко, наприклад, у тому випадку, коли торговець купує

204

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

товар з метою його негайного перепродажу по вищій ціні.

Тільки в цьому випадку праця торговця виступає джерелом

одержання прибутку. Як свідчить досвід країн з розвинутою

економікою, можливі й інші варіанти походження прибутку. У

більшості випадків одержання прибутку є результатом реC

алізації (виробництва) товару, (послуги), заснованої на залуC

ченні декількох факторів і, насамперед, праці й капіталу. При

цьому поняття прибутку зв’язується не тільки з вартістю виC

користовуваного капіталу, а й з його знецінюванням, і з

періодом, протягом якого відбувається це знецінювання.

Прибуток – складна і неоднозначна категорія. Відомий

американський ученийCекономіст Самуельсон прибуток визC

начив як безумовний доход від факторів виробництва, як виC

нагороду за підприємницьку діяльність, технічні нововведенC

ня й удосконалення, за уміння ризикувати в умовах невизнаC

ченості, як монопольний доход, як етичну категорію. З розвитC

ком ринкових відносин усі частіше стали говорити і про інші

ситуації його походження: прибуток, зароблений завдяки

ініціативі підприємця, прибуток, отриманий при сприятливих

обставинах, несподівано, що допускається і визнано органами

державної влади. Усі вищезгадані джерела пов’язані між соC

бою, і чистий їхній зміст виділити часто неможливо. НайважC

ливішими факторами, що визначають прибуток, є: упровадC

ження нововведень, відсутність страху перед ризиками (ризик

як джерело прибутку), раціональне використання засобів, доC

сягнення оптимальних обсягів діяльності (тобто вибір такого

масштабу підприємства, що дозволяє забезпечити оптимальну

рентабельність). Доведено, що в плані прибутку великі

підприємства не завжди найкращі.

Прибуток росте доти, поки відсоткова ставка по

банківських кредитах буде нижчою від норми прибутку на

вкладений капітал; наявність заборгованості в такий спосіб

допустима, навіть у багатьох випадках вона сприяє одержанню

прибутку (так званий ефект важеля). Багато дрібних

205

4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜÍ²ÑÒÜ

підприємств, навіть середніх бояться заборгованості, що не

завжди виправдано. Однак, використовуючи стратегію добC

ровільної заборгованості, треба побоюватися низької рентаC

бельності, тому що вона змусить підприємство вдаватися до

додаткових позик з метою відновлення устаткування (асортиC

менту). А це може призвести до стану зниженої платоспроC

можності і навіть до банкрутства.

Впровадження інновацій як джерела прибутку допускає

виробництво (реалізацію) нового товару (послуги) більш виC

сокої якості, освоєння нового ринку, організаційноCупC

равлінські нововведення, освоєння нових джерел надходженC

ня товару. Тривалість припливу прибутку від впровадження

інновацій визначається такими факторами: важливістю винаC

ходу, значущістю і сталістю потреб, що задовольняються даC

ним товаром (послугою), характером діяльності, патентноC

ліцензійним законодавством у країні, загальною стратегією,

проведеною фірмою на ринку, станом конкурентного середоC

вища в даній галузі. Основними факторами, що характеризуC

ють специфіку діяльності і впливають на прибутковість

фірми, є: фондоозброєність, рівень витрат, динаміка попиту,

структура ринку. У Франції найвищий рівень рентабельності

має виробництво сировини і матеріалів, виробництво споживC

чих товарів, сільськогосподарської продукції, торгівля.

Прибуток, з огляду на розходження між його очікуваним і

отриманим рівнем, виконує такі чотири функції:

1. Очікуваний прибуток є основою прийняття інвесC

тиційних рішень.

2. Отриманий прибуток виступає вимірником резульC

татів діяльності підприємства.

3. Частина отриманого прибутку є джерелом самофінанC

сування.

4. Частина прибутку надходить як винагорода власникам

капіталу (в умовах акціонерної форми власності).

Основна мета діяльності підприємства перебуває в тісному

206

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

зв’язку з життям підприємства. На стадії його “народження” гоC

ловною метою виступає боротьба за виживання, а основним заC

данням – вихід на ринок, заява про себе. На стадії “дитинства” –

відповідно короткочасний прибуток при зміцненні положення

на ринку. У “юності” головною метою є прискорене зростання

прибутків на підставі зростання реалізації й освоєння своєї чаC

стини ринку. На стадії “ранньої зрілості” – це постійне

зростання обсягів і освоєння нових напрямів діяльності (диC

версифікованість діяльності). На стадії “зрілості”

підприємство піклується про свій “імідж”, тобто можливими

скидками з ціни й інших заходів, які залучають покупців до даC

ного підприємства, при збалансованому зростанні всіх показC

ників. На стадії “старіння” метою є забезпечення збереження

завойованих позицій і стабільності роботи. На стадії “виживанC

ня” – пошук нових ідей, що сприяють омолоджуванню

підприємства.

З погляду бухгалтерського обліку, прибуток має дві склаC

дові. Перший компонент – доход від звичайної (повсякденної)

господарської діяльності підприємства, який визначається як

різниця між валовими доходами від реалізації і витратами

обігу. Другий компонент – потенційний прибуток – доход від

володіння цінними паперами, борговими зобов’язаннями і маC

теріальними цінностями. Різновидом потенційного доходу виC

ступає надзвичайний доход, що складається з доходів від реC

алізації активів, безнадійних фінансових зобов’язань, викориC

стання сум від прискореної амортизації резервів. У систему

прибутків і доходів вітчизняного торгового підприємства

відповідно до прийнятої методики їхнього обчислення вхоC

дять, крім прибутку від реалізації, прибуток від іншої діяльC

ності, доходи (за мінусом витрат) від позареалізаційних опеC

рацій. У структурі окремих джерел валових доходів доход від

реалізації товарів становить 87,5%.

Методика обчислення прибутку за рубежем дещо

відрізняється від застосовуваної у вітчизняній практиці, що

207

4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜÍ²ÑÒÜ

пояснюється розходженнями в обліку, звітності й ін. Закордонні

фірми прибуток за звітний період визначають як різницю варC

тості чистих активів на початок і кінець періоду. Чисті активи

підраховуються шляхом вирахування із загальної вартості акC

тивів фірми (вартості нерухомості, машин і устаткування, заC

пасів, боргових вимог, цінних паперів у портфелі), вартості

боргів третім особам (тобто тим, хто не входить до числа власC

ників компанії), суми середньострокової, довгострокової і коротC

кострокової заборгованості постачальникам та іншим кредитоC

рам. З отриманої різниці віднімають додаткові внески власників

компанії або додають до неї суму виплачених їм відшкодувань.

В економічній теорії і практиці залежно від методу обчисC

лення оперують такими поняттями (видами) прибутку: екоC

номічний, бухгалтерський, прибуток від реалізації, балансоC

вий, чистий, валовий, номінальний, реальний, мінімальний,

нормальний, максимальний, а також цільовий, недоотримаC

ний, потік готівки, прибуток як здатність до самофінансуванC

ня, підприємницький, допустимий, нерозподілений, оподаткоC

вуваний і неоподатковуваний податком, консолідований, що

залишається в розпорядженні підприємства, й ін.

Економічний прибуток – це різниця між отриманим виC

торгом (валовими доходами) і економічними витратами (явні

плюс неявні, тобто витрати упущених можливостей). ЕкоC

номічні витрати разом з економічним прибутком являють соC

бою суму валових доходів.

Бухгалтерський прибуток – різниця між отриманим виC

торгом (валовими доходами) і бухгалтерськими (явними) виC

тратами. Бухгалтерський прибуток тотожний балансовому

прибутку і прибутку від реалізації товарів.

Прибуток від реалізації (торговий прибуток) торгового

підприємства визначається як різниця між валовими доходаC

ми від реалізації і витратами обігу.

Балансовий прибуток включає прибуток від реалізації й

інших видів діяльності, сальдо доходів і витрат від позареC

208

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

алізаційних операцій. Величину балансового прибутку найC

частіше приховують від податкових органів. Як свідчать заC

кордонні дослідження, масштаби зменшення балансового приC

бутку з цієї причини обернено пропорційні величині

підприємства. У закордонній практиці обчислюють чистий баC

лансовий прибуток (для акціонерних товариств) – це прибуC

ток після відрахування податків, але до його розподілу на

дивіденди і відрахування в резервні фонди.

Чистий прибуток являє собою валовий прибуток, що не

враховує знецінення капіталу, за винятком витрачених засобів,

що призначені на відновлення цілком використаної (амортизоC

ваної) частини капіталу. Чистий прибуток у нашій практиці

визначається як різниця між балансовим прибутком і податкаC

ми, виплачуваними підприємством з балансового прибутку.

Номінальний прибуток характеризує фактично отримаC

ний його розмір.

Реальний прибуток – це номінальний прибуток, скоригоC

ваний на рівень інфляції. Вона характеризує купівельну спроC

можність підприємства.

Мінімальний, нормальний, цільовий і максимальний при'

бутки пов’язані з планованим обсягом діяльності. Досягнення

кожного з них означає, що підприємство знаходиться в зоні

збитковості, беззбитковості, прибутковості.

Мінімальним вважається такий прибуток, який після

сплати податків забезпечує підприємству мінімальний рівень

рентабельності на вкладений капітал, дорівнює середньому

відсотку ставки банків по депозитах, що склався за досліджуC

ваний період:

де К – величина вкладеного капіталу;

МРР – мінімальний рівень рентабельності;

п – ставка податку на прибуток відповідно до чинноC

го законодавства.

100

ÌÐÐÊ

min



209

4. ÏÐÈÁÓÒÎÊ ² ÐÅÍÒÀÁÅËÜÍ²ÑÒÜ

Обсяг діяльності відповідно мінімального прибутку визC

начається:

Нормальний прибуток відповідає середній нормі прибутC

ку на капітал:

Під цільовим прибутком розуміється той прибуток, що заC

лишається після сплати податків і відповідає потребам

підприємства в його соціальному і виробничому розвитку.

Під нормальним прибутком розуміється мінімальна винаC

города підприємцю, який утримує його в обраній ним галузі.

Максимальний прибуток є основною цільовою настановою

для приватного підприємства, орієнтованого на досягнення визC

наченого потоку коштів у визначені періоди. Він досягається

тоді, коли граничний доход дорівнює граничним витратам.

Недоотриманий прибуток (витрати упущених можливосC

тей) – це грошові доходи, що могло б одержати підприємство

при більш вигідному використанні належних йому ресурсів.

Показник прибутку – потік готівки, застосовується в закорC

донній практиці і визначається шляхом додатку до чистого приC

бутку амортизаційних відрахувань, а також відрахувань у фонд

вибуття (вибуття, що не підлягають амортизації активів – заC

пасів, або підлягають амортизації, але підпадають під надзвиC

чайне знецінювання). Цей показник застосовується при

оцінюванні ліквідності і загальної прибутковості підприємства.

Підприємницький прибуток (доход) розраховується за

“допомогою потоку готівки” з доданням деяких елементів.

Підприємницький доход вважається більш точним, ніж баланC

совий прибуток.

100

ÊÏÍÊ



.100

ÓÓ

IÎ

min





ÏÅÐÈÎÂÄ

ïîñò

210

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій