Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Подождите немного. Документ загружается.

ВОС

– вартість вибулих основних засобів у звітному

періоді.

в) швидкість відновлення основних засобів

де: ОЗ

ШВ

– швидкість відновлення основних засобів.

На п’ятому етапі вивчається ефективність використання

основних засобів. Найважливішими показниками є:

а) фондовіддача, вона характеризує обсяг реалізації тоC

варів на одиницю основних засобів:

де Ф

– фондовіддача;

Р – загальний обсяг реалізації товарів у звітному

періоді;

– середня вартість основних засобів у звітному

періоді;

б) фондовіддача, що характеризує середню суму основних

засобів, які припадають на одиницю реалізації товарів:

;

в) рівень рентабельності основних засобів, що характериC

зує суму прибутку в розрахунку на одиницю основних засобів:

де П – сума прибутку.

Визначення розміру потреби в прирості основних засобів

здійснюється на просте відтворення (нагромадження амортиC

ÎÑ

100Ï

ÓÐ

ÎÑ



ÎÑ

ÎÇ

ÂÎÇ

ØÂ

251

5. ÀÊÒÈÂÈ ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

заційних відрахувань) і розширене відтворення, що являє

собою запровадження в дію нових їхніх видів не тільки за раC

хунок амортизації, а й інших фінансових засобів. Загальна поC

треба в прирості основних засобів у планованому періоді в

процесі розширеного їхнього відтворення визначається так:

де: 'П

О.З

– загальна потреба в приросту основних засобів у

плановому періоді;

ПО

О.З

– загальна потреба в основних засобах у планоC

вому періоді. Її можна визначити, помноживши плаC

нову суму реалізації товарів на показник ємності

фондів;

О.З

– наявність основних засобів на початок планоC

ваного періоду;

– передбачуване вибуття основних засобів у плаC

нованому періоді у зв’язку з їхнім фізичним зносом;

– передбачуване вибуття основних засобів у плаC

нованому періоді в зв’язку з їхнім моральним зносом.

Потреба в прирості основних засобів може бути задоволеC

на за рахунок: а) придбання нових видів у власність

підприємства; б) шляхом оренди (лізингу).

Приріст власних основних засобів буде означати лише

їхнє придбання у власність підприємства:

де 'ПС

О.З – необхідний приріст власних основних засобів;

'ПС

О.З – загальна потреба основних засобів;

О.З – потреба в приросту за рахунок оренди (лізингу).

ÀÄÏ

ÄÏÏ

Ç.ÎÇ.Î

Ç.Î



ÂÂÍ

ÏÎ

ÄÏ

ÌÔÇ.Î

Ç.Î



252

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

6. ÊÀÏ²ÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ

Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

6.1. Ñòðóêòóðà êàï³òàëó òîðãîâîãî

ï³äïðèºìñòâà

Одним з найважливіших факторів економічного розвитку

є нагромадження капіталу. Роль цього фактора пояснюється

наступним.

1. Усі економічно відсталі підприємства відчувають госC

трий дефіцит інвестицій. Підвищення озброєності фондів

праці може різко збільшити її продуктивність. Одним з основC

них шляхів підвищення продуктивності праці є нарощування

озброєності фондів. У середньому збільшення частки капітаC

ловкладень на 1 % відповідає підвищенню темпів економічноC

го зростання на 0,1%.

2. Із самого початку процес нагромадження капіталу може

набрати кумулятивного характеру. Якщо в результаті

збільшення обсягу інвестицій установлюється випереджальне

зростання випуску продукції порівняно із зростанням насеC

лення, то з’являється ймовірність збільшення заощаджень, що,

у свою чергу, сприяє подальшому нарощуванню капіталовклаC

день. Інакше кажучи, нагромадження капіталу ним же самим і

стимулюється.

Формування вітчизняними виробниками стабільного і

відповідного споживчого попиту товарної пропозиції на

внутрішньому ринку залежить від їхньої здатності фінансуваC

ти товарний, а в торгівлі – споживчий кредит. Тільки удоскоC

налення платіжної системи в країні, стійкість національної ваC

люти, нагромадження підприємствами необхідного розміру

власного оборотного капіталу, одержання за доступною варC

253

6. ÊÀÏ²ÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

тістю кредитних ресурсів зможуть вирішити цю проблему. ТоC

вари, залежані в країнахCвиробниках, переважають на ринках

України саме через забезпечення фінансування їхнього руху.

Розширення внутрішнього споживчого ринку залежить не

тільки від зростання платоспроможного попиту на основі

підвищення реальних доходів населення за всіма каналами

їхнього одержання, а й від удосконалення механізму взаємодії

попиту та пропозиції. Провідна роль у ньому належить оптовій

ланці торгівлі, що в Україні на сьогодні цілком зруйнована.

За експертними оцінками, зараз тіньовий сектор екоC

номіки фактично зрівнявся з офіційним. Це є причиною значC

них утрат бюджетних ресурсів, унеможливлює створення

сприятливого інвестиційного простору, дестабілізує грошоC

вий обіг і т. ін. Крім того, економіка, що базується на низькій

вартості робочої сили, не стимулює розвитку виробництва,

унеможливлює динамічний розвиток внутрішнього ринку, обC

межує інвестиційні ресурси, деформує процес довгостроковоC

го нагромадження. Загалом ці фактори стримують рішення

соціальноCекономічних проблем суспільства. Разом з тим, зі

зменшенням у структурі грошових доходів оплати праці

збільшується частина соціальних виплат, що мають двостоC

ронню оцінку. З одного боку, як позитивна оцінюється турбоC

та держави про населення. З іншого – це є ознакою скороченC

ня зайнятості, зростання частини соціально незахищеного наC

селення, недоліком діючої системи соціальних виплат, падіння

платоспроможного попиту населення.

Особливістю організації вітчизняного виробництва є

існування великих підприємств із високою концентрацією

капіталу. Ці підприємства для найбільш ефективного рішенC

ня логістичних завдань, проблем прогнозування кон’юнктуC

ри споживчого ринку, здійснення поглиблених маркетингоC

вих досліджень, налагодження зв’язків з роздрібною

торгівлею повинні співробітничати з могутньою оптовою

ланкою. Саме така конструкція відносин у доведенні товару

254

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

від виробника до споживача позбавить роздрібну торгівлю

від диктату багатьох посередників, що обтяжують власними

витратами і прибутками роздрібні ціни, створюючи занадто

багато ланок у товарорусі.

Формування активів торгового підприємства

здійснюється за рахунок інвестованого в них капіталу. ІнвесC

тований капітал являє собою фінансові засоби підприємства,

спрямовані на формування його активів. У бухгалтерському

балансі торгового підприємства інвестований капітал відбиC

вається як його пасив. Залежно від належності фінансових заC

собів у складі пасиву виділяють власний капітал, що являє соC

бою фінансові засоби окремого господарюючого суб’єкта, які

належать йому на правах власності і використовуються для

формування певної частини його активів. Ця частина активів,

сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу,

називається “чисті” активи підприємства.

Позиковий капітал являє собою фінансові засоби, привабC

лювані торговим підприємством для формування певної часC

тини активів із зобов’язанням повернути їх позикодавцю в

обумовлений термін. Позиковий капітал набуває форму

фінансових зобов’язань торгового підприємства. За такими зоC

бов’язаннями зовнішнього характеру зазвичай виплачують

відсотки, що залежать від норми позичкового відсотка на

фінансовому ринку, тривалості використання цих ресурсів і

ряду інших умов.

Власний капітал торгового підприємства представлений

такими формами.

1. Статутний капітал, що характеризує первісну суму

власного капіталу, спрямовану на створення підприємства і

початок його господарської діяльності. Його розмір визнаC

чається статутом торгового підприємства. Для торгових

підприємств ряду організаційних форм (товариство з обмежеC

ною відповідальністю, акціонерне товариство) мінімальний

розмір статутного фонду регулюється законодавством.

255

6. ÊÀÏ²ÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

2. Резервний фонд являє собою зарезервовану частину

власного капіталу підприємства, призначену для внутрішньоC

го страхування його господарської діяльності. Розмір резервC

ного фонду визначається установчими документами. ФормуC

вання резервного фонду здійснюється за рахунок прибутку

підприємства, а його мінімальний розмір відрахування регуC

люється законодавством.

3. Цільові фінансові фонди, формовані в торговому

підприємстві, складаються з амортизаційного фонду, фонду

стимулювання праці, фонду виробничого розвитку, фонду

майбутньої уцінки товарів і ряду інших. Порядок формування

і використання засобів цих фондів регулюються статутом та

іншими установчими документами торгового підприємства.

4. Нерозподілений прибуток являє собою різницю між

сумою отриманого прибутку і розподіленою його частиною,

включаючи використану. За своїм економічним змістом вона є

однієї з форм резерву власних фінансових засобів торгового

підприємства.

5. Інші форми власного капіталу являють собою розраC

хунки за майно при здачі його в оренду, розрахунки з учасниC

ками по виплаті їм доходів у формі відсотків і дивідендів та деC

які інші, відображені в першому розділі пасиву балансу.

Позиковий капітал представлений такими основними

формами:

1. Довгострокові фінансові зобов’язання являють собою

усі форми притягнутого позикового капіталу з терміном викоC

ристання більше як один рік. Основними формами цих зоC

бов’язань є довгострокові кредити банків і довгострокові позиC

кові кошти (заборгованість за податковим кредитом, заборгоC

ваність по фінансовій допомозі, наданій їм), термін погашення

яких ще не настав або не погашений у передбачений термін.

2. Короткострокові фінансові зобов’язання – це усе форC

ми використаного позикового капіталу з терміном його викоC

ристання до одного року. Основними формами цих зоC

256

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

бов’язань є короткострокові кредити банків і короткострокові

позикові засоби (як передбачені до погашення в майбутньому

періоді, так і не погашені в передбачений термін). А також

різні форми кредиторської заборгованості торгового

підприємства (по товарах, роботах і послугах, по виданих векC

селях, по отриманих авансах, по розрахунках з бюджетом і поC

забюджетними фондами, по оплаті праці, з дочірніми

підприємствами, з іншими кредиторами) та інші короткостроC

кові зобов’язання.

3. Існує також форма кредитування – овердрафт. Такий

кредит видає банк підприємствам торгівлі усього на 2–3 дні

для поповнення оборотних коштів. Як тільки вони зменшуC

ються і магазину необхідно в постачальників купити нову

партію товарів, він може скористатися овердрафтом, відсотки

по якому будуть нижчими, ніж при довгострокових кредитах.

4. Використовується також ефективна система кредитуC

вання магазинів – факторинг, який широко використовують

за рубежем. Суть такої системи полягає в тому, що магазин

продає банку рахунки свого постачальника товарів і передає

свої права банку на покупку таких товарів. У підсумку йде

кредитування їхнього виробника, тобто промислового

підприємства, що зацікавлене в постачанні товарів магазину.

При такому виді кредитування виникають додаткові ризики, і

це відштовхує вітчизняні банки, які хотіли б впровадити в сеC

бе факторинг. Тому для широкого застосування його в нашій

країні необхідно доповнити ланцюжок “банк – магазин” ще

однією ланкою – страховою компанією, що візьме на себе обC

слуговування страхових ризиків.

5. Діючою ланкою сфери кредитування і фінансової

підтримки сфери торгівлі й послуг повинні стати спеціалізоC

вані фонди підтримки підприємництва. За ними законодавчо

повинне бути закріплене право займатися кредитною

діяльністю. Причому основні обсяги кредитування мають

здійснюватися регіональними фондами підтримки.

257

6. ÊÀÏ²ÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

6. Основними одержувачами кредиту при мікрокредитуC

ванні є малі підприємства, що займаються торговою діяльністю.

Кредити видаються максимум на 2–3 місяці, але найчастіше поC

зичальники беруть їх під оборотні кошти на 1–2 тижні. ОформC

лення першої позики займає в середньому 5 днів, а повторний

кредит може бути отриманий протягом години. Кредити надаC

ються без застави, при відсутності кредитної історії позичальC

ника, проте норма повернення кредитів близька до 100%. Крім

того, використовується практика “тісного контакту” з позичальC

ником, тобто останній платить відсотки по кредиту один раз за

3–4 дні, навіть якщо сума невелика. Унікальність свердловськоC

го досвіду – в досить широкому охопленні підприємств.

7. Особливою формою кредитування підприємств торгівлі

і сфери послуг може стати фінансовий лізинг, по суті рівнозC

начний довгостроковому кредитуванню. У країнах з розвинуC

тою ринковою економікою на частку операцій лізингу приC

падає приблизно 30% усіх інвестицій. В Україні частка лізинC

гу в усьому обсязі інвестицій не перевищує 3–4 %. Важлива

особливість лізингових компаній, що діють на українському

ринку, полягає в їх “прихильності” до джерел фінансування,

тому вони є або дочірніми компаніями банків, або галузевими

компаніями, або мають державну чи муніципальну підтримку.

Захист лізингової угоди включає страховий заставний платіж,

страхування устаткування, щомісячні орендні платежі, що

дозволяють контролювати фінансовий стан одержувача лізинC

гу. Важливим аспектом лізингових відносин є юридичне

закріплення різного роду пільг, якими користуються учасники

цих відносин. Таким чином, лізинг може стати найбільш ефекC

тивним способом розширення кредитування підприємств

торгівлі і сфери послуг.

Власний капітал характеризується такими позитивними

особливостями:

1. Простота залучення, тому що рішення, пов’язані зі

збільшенням власного капіталу, приймаються засновниками

258

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

або менеджерами торгового підприємства без необхідності

одержання згоди інших господарюючих суб’єктів.

2. Висока віддача за критерієм норми прибутку на вклаC

дений капітал, тому що не потрібно сплачувати позичковий

відсоток.

3. Зниженний ризик фінансової стійкості і банкрутства

підприємства.

Разом з тим йому властиві недоліки:

1. Обмежений обсяг залучення, а отже, і можливостей

істотного розширення торгової діяльності при сприятливій

кон’юнктурі споживчого ринку.

2. Невикористана можливість приросту рентабельності

власного капіталу за рахунок експлуатації позикового капіталу.

Позиковий капітал характеризується такими позитивниC

ми особливостями:

1. Досить широкі можливості залучення (особливо при

наявності чи гарантії застави).

2. Збільшення фінансового потенціалу підприємства при

необхідності істотного зростання обсягів господарської діяльC

ності.

3. Можливість збільшити приріст рентабельності власноC

го капіталу за рахунок забезпечення розширення господарсьC

кої діяльності.

У той же час використання позикового капіталу має такі

недоліки:

1. Складність залучення, тому що воно залежить від

рішення інших господарюючих суб’єктів (кредиторів), які при

певному іміджі і фінансовому становищі торгового

підприємства взагалі можуть відмовити у видачі кредиту.

2. Необхідність надання в ряді випадків відповідних стоC

ронніх гарантій (страхових компаній, інших господарюючих

суб’єктів) або застави. При цьому гарантії надаються, як праC

вило, на платній основі і супроводжуються найчастіше вимоC

гою проведення аудиту господарської діяльності і фінансового

стану торгового підприємства.

259

6. ÊÀÏ²ÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

3. Зниження рівня рентабельності активів, тому що приC

буток підприємства зменшується на суму виплачуваних

відсотків за кредит.

4. Зниження рівня фінансової стійкості підприємства, а

відповідно зростання ризику його банкрутства.

З формуванням капіталу торгового підприємства пов’язаC

не поняття його фінансової структури, що являє собою

співвідношення власного і позикового капіталу, використовуC

ваного торговим підприємством у процесі своєї господарської

діяльності. Показник фінансової структури капіталу впливає

на ефективність торгової діяльності. На формування фінансоC

вої структури капіталу впливають багато факторів, зокрема:

1. Стабільність реалізації товарів, що визначається

рівномірністю реалізації товарів. Чим вищий коефіцієнт

рівномірності здійснення реалізації товарів протягом року, тим

вище і безпечніше стає використання позикового капіталу.

2. Структура активів підприємства. Чим безпечніша з поC

зицій позикодавця структура активів торгового підприємства

(їхня ліквідність, співвідношення основного й оборотного

капіталів, частка чистих активів і т. ін.), тим більші можлиC

вості залучення і використання позикового капіталу воно має.

3. Темпи розвитку підприємства. Зростаючі торгові

підприємства, що знаходяться на ранніх стадіях свого

життєвого циклу і мають високий рівень конкурентоспроможC

ності на своєму сегменті споживчого ринку і в рамках освоєної

ринкової ніші, можуть залучати для фінансування своїх акC

тивів велику частку позикового капіталу.

4. Рівень рентабельності товарообігу й активів. При висоC

ких показниках рентабельності торгової діяльності підприємC

ство має можливість капіталізувати велику частину свого приC

бутку, знижуючи тим самим потребу в позиковому капіталі.

5. Рівень оподаткування прибутку. Через те, що виплата

відсотків за використовуваний кредит знижує суму балансоC

вого прибутку, при високому рівні її оподатковування ефекC

260

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій