Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Подождите немного. Документ загружается.

тивним стає використання позикового капіталу.

6. Стан кон’юнктури фінансового ринку. Залежно від

цього стану зростає або знижується вартість залучення позиC

кового капіталу, що впливає на обсяги його використання торC

говим підприємством.

7. Відношення позикодавця до торгового підприємства.

Незважаючи на високий рівень кредитоспроможності торгоC

вого підприємства, тобто його здатність і можливість вчасно

розрахуватися за своїми фінансовими зобов’язаннями, позиC

кодавці в оцінюванні діяльності торгового підприємства моC

жуть керуватися іншими критеріями, що формують негативC

ний його імідж у підприємницькому середовищі. Це вплине на

можливість залучення торговим підприємством позикового

капіталу.

8. Фінансовий менталітет власників і керівників

підприємства. Цей менталітет виявляється в їхньому відноC

шенні до допустимих рівнів господарських ризиків, у даному

випадку до ризиків, пов’язаних з фінансовою стійкістю і плаC

тоспроможністю торгового підприємства. Чим прийнятніша

для них можливість високого рівня ризиків для досягнення

більш високих розмірів прибутку, тим більшу частку позикоC

вого капіталу вони можуть використовувати в процесі госпоC

дарської діяльності, і навпаки.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансоC

вих ресурсів основне місце належить залученню додаткового

пайового або акціонерного капіталу. До інших зовнішніх джеC

рел входять безоплатна фінансова допомога, безкоштовно отC

римані матеріальні і нематеріальні активи, що включаються до

складу балансу торгового підприємства.

У складі внутрішніх джерел формування власних фінанC

сових ресурсів основне місце належить прибутку, що залиC

шається в розпорядженні торгового підприємства. Певну роль

у складі внутрішніх джерел відіграють також амортизаційні

відрахування. До інших внутрішніх джерел входять суми доC

261

6. ÊÀÏ²ÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

даткового оцінювання основних засобів, нематеріальних акC

тивів, товарних запасів та інших матеріальних цінностей та деC

які інші джерела.

Джерела залучення позикових засобів також поділяються

на зовнішні і внутрішні. У складі зовнішніх джерел залучення

позикових засобів основна роль належить фінансовим і товарC

ним кредитам. Перший з них включає надання коштів на певC

ний строк під установлені відсотки. Другий полягає в постаC

чанні товарів на умовах відстрочки платежу за них. До інших

зовнішніх джерел входять випуск облігацій підприємства, наC

дання на безвідсотковій основі кошти державних та недержавC

них програм і фондів та деякі інші.

У складі внутрішніх джерел залучення позикових коштів

головне місце займає на підприємстві приріст “стійких паC

сивів”. Цей приріст позикових засобів складається з приросту

заборгованості по оплаті праці, приросту заборгованості по

розрахунках з бюджетом, приросту заборгованості по страхуC

ванню і деяких інших видах внутрішньої заборгованості

підприємства. Механізм утворення стійких пасивів

грунтується на тому, що нарахування відповідних засобів

здійснюється щодня, а виплати цих засобів – з певною встаC

новленою періодичністю.

Основною метою аналізу капіталу підприємства є виявC

лення тенденцій динаміки обсягу і складу капіталу в передC

плановому періоді, а також їхнього впливу на фінансову

стійкість і ефективність використання капіталу.

На першій стадії аналізу розглядається динаміка загальноC

го обсягу й основних складових частин капіталу в зіставленні

з динамікою реалізації товарів, визначаються співвідношення

власного і позикового капіталу та його тенденції. У складі поC

зикового капіталу визначають довгоC і короткострокові фінанC

сові зобов’язання, розмір прострочених фінансових зоC

бов’язань, з’ясовують причини прострочення.

На другій стадії аналізу розглядається фінансова стійкість

262

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

підприємства, зумовлена структурою його капіталу. У процесі

проведення такого аналізу розраховуються і вивчаються такі

показники:

а) коефіцієнт автономії, що показує, наскільки використоC

вувані торговим підприємством активи сформовані за рахунок

власного капіталу:

де КА – коефіцієнт автономії;

СК – сума власного капіталу;

А – сума активів (чи всього використовуваного

капіталу);

б) коефіцієнт фінансування, що показує, яка сума позикоC

вих засобів залучена торговим підприємством у розрахунку на

одиницю власного капіталу:

де КФ – коефіцієнт фінансування;

ЗК – сума використовуваного позикового капіталу;

СК – сума власного капіталу.

За цим аналізом оцінюють ступінь стабільності фінансоC

вого розвитку підприємства і рівень загрози його банкрутства.

На третій стадії аналізу оцінюється ефективність викориC

стання капіталу в цілому й окремих його складових частин за

показниками:

а) період обороту капіталу, що показує число днів, протяC

гом яких здійснюється один оборот капіталу на підприємстві:

де ПО

– період обороту капіталу, днів;

ÐÎ

ÏÎ

ÑÊ

ÇÊ

ÊÔ

ÑÊ

ÊÀ

263

6. ÊÀÏ²ÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

– середня сума капіталу підприємства в розглянуC

тому періоді;

РО – одноденний обсяг реалізації товарів у розглянуC

тому періоді;

б) рівень рентабельності усього використовуваного

капіталу, %:

де П – сума прибутку в розглянутому періоді;

в) Рівень рентабельності власного капіталу, %:

де ВК – власний капітал;

г) Віддача капіталу характеризує обсяг реалізації товарів,

що приходиться на одиницю капіталу:

де Р – сума реалізації товарів у розглянутому періоді;

д) ємкость капіталу товарообігу. Середній розмір капіталу

для реалізації одиниці товарообігу:

Розглянемо критерії оптимізації структури капіталу.

Оптимізація структури капіталу за критерієм політики

фінансування активів. Для диференційованого вибору джеC

рел фінансування різних частин активів підприємства активи

поділяються на три групи:

1) необоротні активи;

2) постійна частина оборотних активів – це незнижуваний

мінімум оборотних активів, необхідний для господарської

діяльності;

BÊ

100Ï

PÐ

Ê.B



100Ï

PÐ



264

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

3) змінна частина оборотних активів, що необхідна для окC

ремих періодів діяльності. У складі змінної частини виділяють

максимальну і середню потребу в них.

Існує три підходи до фінансування різних груп активів

підприємства:

1) консервативний підхід диктує за рахунок власного і

довгострокового позикового капіталу фінансувати необоротні

активи, постійну частину оборотних активів і половину

змінної частини оборотних активів. Така модель забезпечує

високий рівень фінансової стійкості підприємства;

2) помірний підхід до фінансування активів. За рахунок

власного і довгострокового позикового капіталу фінансуються

необоротні активи і постійна частина оборотних активів;

3) агресивний підхід до фінансування припускає, що за раC

хунок власного і довгострокового позикового капіталу поC

винні фінансуватися тільки необоротні активи.

Оптимізація структури капіталу за критерієм його вар'

тості. Вартість капіталу являє собою середню ціну, яку торгове

підприємство платить за залучення з різних джерел. Вартість

залучення капіталу за рахунок власних внутрішніх джерел

оцінюється відношенням суми чистого прибутку до суми власC

ного капіталу у відсотках. Вартість залучення капіталу за рахуC

нок власних зовнішніх джерел – це відношення суми виплат доC

ходів (дивідендів, відсотків) до суми вкладеного капіталу у

відсотках. Показник розраховується за формулою

де ССК – середньозважена вартість капіталу торгового

підприємства;

СК

ВН

– вартість залучення за рахунок власних

внутрішніх джерел, %;

УС

ВН

– частка капіталу, залученого за рахунок власC

них внутрішніх джерел, %;

100

ÓÇÇÊÓÇÇÊÓÑÑÊÓÑÑÊ

ÑÑÊ

ÒÒÔÔÂØÂØÂÍÂÍ



265

6. ÊÀÏ²ÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

СК

ВШ

– вартість залучення власного капіталу за рахуC

нок зовнішніх джерел, %;

УС

ВШ

– частка власного капіталу, залученого за рахуC

нок власних зовнішніх джерел, %;

ЗК

– вартість залучення фінансового кредиту, %;

УЗ

– частка позикового капіталу за рахунок залуC

чення фінансового кредиту, %;

ЗК

– вартість залучення товарного кредиту, %;

УЗ

– частка позикового капіталу за рахунок залученC

ня товарного кредиту.

Структура капіталу, що забезпечує мінімізацію його сеC

редньозваженої вартості, буде характеризувати її оптиC

мальність за цим критерієм.

Оптимізація структури капіталу за критерієм ефектив'

ності його використання проводиться за рівнем рентабельC

ності власного капіталу. Для виміру ефективності викорисC

тання капіталу при різному співвідношенні його власної і поC

зикової частини використовується показник “фінансовий леC

веридж”. З його допомогою вимірюють ефект, що полягає в

підвищенні рентабельності власного капіталу при збільшенні

частки позикового капіталу в загальній його сумі за формулою

де ЕФЛ – ефект фінансового левериджу, що полягає в

прирості рентабельності власного капіталу, %;

– рівень рентабельності активів торгового

підприємства, %;

ПС – середня ставка відсотка за кредит;

ЗК – сума або частка позикового капіталу;

СК – сума або частка власного капіталу.

Складові цієї формули мають назви:



ÑÊ

ÇÊ

ÏÑ

ËEÔ



266

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

1. Диференціал фінансового левериджу , що

характеризує різницю між рівнем рентабельності активів

підприємства і середнім рівнем ставки відсотка за використоC

вуваний кредит.

2. Коефіцієнт фінансового левериджа або коефіцієнт

фінансування , що характеризує обсяг позикового

капіталу, який приходиться на одиницю власного капіталу

торгового підприємства.

Ці складові дають можливість цілеспрямовано керувати

збільшенням ефекту фінансового левериджу при формуванні

структури капіталу. Якщо диференціал фінансового левериджу

має позитивне значення, то будьCяке збільшення коефіцієнта

фінансового левериджу буде приводити до зростання ефективC

ності. Відповідно, чим вищий диференціал фінансового левериC

джу, тим вищий за інших рівних умов буде його ефект. Однак

збільшення ефекту фінансового левериджумає визначені межі.

Зниження рівня фінансової стійкості підприємства в процесі

підвищення частки використовуваного позикового капіталу

приводить до збільшення ризику банкрутства.

Збільшення коефіцієнта фінансового левериджу (коC

ефіцієнта фінансування) доцільно за умови, що його дифеC

ренціал більше нуля. Зростання коефіцієнта фінансового леC

вериджу при негативному значенні його диференціала веде до

зниження рентабельності власного капіталу. Різноманітний

розрахунок ефекту фінансового левериджу дозволяє визначиC

ти оптимальну структуру капіталу з позицій найбільш ефекC

тивного його використання, тобто межу граничної частки виC

користання позикового капіталу для кожного конкретного

торгового підприємства.

З урахуванням розглянутих трьох критеріїв оптимізації

формується остаточний варіант фінансової структури капітаC

лу торгового підприємства в майбутньому періоді.

ÑÊ

ÇÊ



ÑÏÐ



267

6. ÊÀÏ²ÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

6.2. Àíàë³ç âëàñíèõ ô³íàíñîâèõ ðåñóðñ³â

Метою аналізу формування власних фінансових ресурсів у

передплановому періоді є виявлення потенціалу і його

відповідності темпам розвитку торгового підприємства. На

першій стадії аналізу вивчаються загальний обсяг приросту

власних фінансових ресурсів, відповідність темпів приросту

власного капіталу темпам приросту активів і товарообігу, диC

наміка частки власних ресурсів у всьому обсязі формування

фінансових ресурсів підприємства в передплановому періоді.

На другій стадії аналізу розглядаються джерела формуC

вання власних фінансових ресурсів. Насамперед вивчається

співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел формування

власних фінансових ресурсів; потім у розрізі кожної групи

розглядається частка конкретних джерел їхнього формування,

розраховується вартість залучення власного капіталу з різних

джерел.

На третій стадії аналізу оцінюється достатність власних

фінансових ресурсів, сформованих на підприємстві в передC

плановому періоді. Критерієм такої оцінки виступає показник

“коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства”, що

визначається за формулою

де СФР – загальна сума власних фінансових ресурсів у

розглянутому періоді;

ФР – загальна сума усіх фінансових ресурсів, сфорC

мованих у розглянутому періоді.

Динаміка цього показника буде відбивати тенденцію заC

безпеченості розвитку торгового підприємства власними реC

сурсами.

Загальну потребу у власних фінансових ресурсах

визначають за формулою

ÔÐ

ÑÔÐ

ÑÔ

268

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

де П

– загальна потреба в капіталі на кінець планованоC

го періоду;

СК

– планована частка власного капіталу в загальній

його сумі (відповідно до оптимізованої фінансової

структури капіталу);

СК

– сума власного капіталу на початок планованоC

го періоду;

– сума прибутку, що направляється на споживанC

ня в плановому періоді.

Забезпечення максимального обсягу залучення власних

фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. Тому що

основними планованими внутрішніми джерелами формуванC

ня власних фінансових ресурсів є сума чистого прибутку й

амортизаційні відрахування, то необхідно передбачити можC

ливості їхнього росту за рахунок різних резервів. Основним

резервом буде прискорена амортизація активної частини осC

новних засобів, що збільшує амортизаційний фонд. Однак

варто враховувати при цьому зменшення чистого прибутку.

Тому необхідно виходити з максимізації їхньої сукупної суми.

де ЧП – планована сума чистого прибутку підприємства;

АО – планована сума амортизаційних відрахувань;

СФР

max

– максимальна сума власних фінансових реC

сурсів, які формуються за рахунок внутрішніх джерел.

Забезпечення необхідного обсягу залучення власних

фінансових ресурсів із зовнішніх джерел виробляється на ту

частину засобів, яку не вдалося сформувати за рахунок

внутрішніх джерел. Потреба в залученні власних фінансових

ресурсів за рахунок зовнішніх джерел визначається так:

ÑÔÐ

ÎÀÏ×

max

o

ÏÑÊ

100

ÑÊ

ÑÔÐ





269

6. ÊÀÏ²ÒÀË ÒÎÐÃÎÂÎÃÎ Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀ

де: П

в.ф.р

– загальна потреба у власних фінансових ресурC

сах у планованому періоді;

СФР

внутр

– сума власних фінансових ресурсів, планоC

ваних до залучення за рахунок внутрішніх джерел.

Забезпечення задоволення потреби у власних фінансових

ресурсах за рахунок залучення зовнішніх джерел планується

методом використання додаткового пайового капіталу (власC

ників або інших інвесторів), а також додаткової емісії чи акцій

за рахунок інших джерел.

Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джеC

рел формування власних фінансових ресурсів ґрунтується на

таких критеріях:

а) забезпечення мінімальної сукупної вартості залучення

власних фінансових ресурсів. Якщо вартість залучення власC

них фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел перевиC

щує плановану вартість залучення позикових засобів, то від

такого формування власних ресурсів варто відмовитися;

б) забезпечення збереження керуванням підприємством

первісними його засновниками. Збільшення додаткового пайC

ового чи акціонерного капіталу за рахунок засобів, сторонніх

інвесторів може призвести до втрати такої керованості.

Ефективність розробленого плану формування власних

фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта саC

мофінансування розвитку підприємства в майбутньому

періоді. Його рівень повинен відповідати поставленій меті.

Залучення позикових коштів. Основна мета – забезпеC

чити найбільш ефективні умови і форми залучення цих

коштів і раціональне їх використання.

1. Аналіз залучення і використання позикових коштів у

плановому періоді необхідний для виявлення складу і форм

залучення позикових коштів і їхнього ефективного викориC

стання.

ÑÔÐ

âíóòð

ðôâ

çîâí



270

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій