Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Подождите немного. Документ загружается.

де I

bgj

– рівень валового доходу підприємства;

bgi

– рівень валового доходу по iCму товару;

– ціна iCтого товару;

– фізична маса продажу i–того товару;

– товарообіг підприємства;

– узагальнений товарообіг оптового підприємства,

що відповідає одночасно декільком вимогам: одерC

жанню підприємством необхідного розміру прибутку,

оптимізації структури товарообігу за рівнем цін, валоC

вого доходу і фізичної маси продажу товарів;

– планований (мінімальний) розмір прибутку від

оптового продажу товарів по підприємству, що поC

винен задовольняти вимозі ( ) ;

ФОП

– фонд оплати праці;

uoj

– розмір планованих витрат обігу.

Прибуток оптового, як і роздрібного підприємства – це

комплексний, якісний показник, що складається з безлічі

елементів, а не тільки з доходів від оптового продажу товарів,

що й повинно бути враховане при остаточному розробленні

плану фінансових результатів. Усі комерційні функції, з поC

гляду участі у формуванні доходів, умовно поділяються на

дві групи:

• ті, що безпосередньо беруть участь у формуванні дохоC

ду підприємства, – оптова реалізація товарів, надання

додаткових послуг своїм покупцям, здійснення ексC

портноCімпортних операцій, маневрування товарними

ресурсами, а також рекламування товарів і послуг,

здійснення правової і претензійної роботи;

• ті, що побічно формують прибутковість підприємства.

До цього відноситься вивчення ринку і його кон’юнктури,

формування та надання заявок і замовлень, формування торC

гового асортименту, а також вплив на постачальників з метою

підвищення якості товарів і оптимізації асортименту, установC

ÏÏ

ôïë

121

1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã

лення господарських зв’язків. Не менш важливі здійснення

договірних відносин, організація і проведення оптових ярC

марків, вишукування додаткових товарних ресурсів.

У процесі розроблення асортиментної політики

підприємства варто враховувати реальні можливості

підприємства в реалізації товарної маси (попит, потужність

підприємства, ресурси, норматив прибутку, наявність грошей

для оплати постачальникові за товар та ін.), а також те, що

структура товарообігу не може бути строго фіксованою велиC

чиною. Комерційне регулювання структури товарообігу дає

можливість гнучко реагувати на коливання кон’юнктури ринку

і тим самим забезпечувати одержання необхідного розміру

прибутку. При виборі товару для продажу завжди слід дотриC

муватися двох основних умов:

1. Покупна ціна товару повинна бути істотно нижчою за

ціну, по якій можна продати товар на ринку.

2. Платоспроможний попит на даний товар повинен бути

достатнім для того, щоб продати весь закуповуваний товар за

ціною, що перевищує ціну його придбання.

БудьCякій торговій угоді повинен передувати ретельний

розрахунок, в основі якого лежить зіставлення виторгу і витC

рат (на закупівлю товарів, додаткових витрат, витрат на трансC

портування, зберігання, обслуговування покупців, інші витраC

ти, включаючи оплату праці торгових працівників).

Після розрахунку прогнозних значень обсягу і структури

товарообігу по реалізації й інших його видах приступають до

визначення величини складського і транзитного обороту за

участю в розрахунках. Розмір і структура складського товароC

обігу залежать від забезпеченості оптової бази складськими

площами й ємкостями, плану введення їх у дію або вибуття,

сезонності виробництва і споживання окремих видів товарів.

По товарах сезонного призначення планується тільки складсьC

кий товарообіг. Враховуються складність асортименту і неC

обхідність його підсортування, розміщення і спеціалізації проC

мислових, оптових і роздрібних підприємств, норми транзитC

122

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

них відвантажень, що склалися, частка складського товароC

обігу, зміни в умовах постачання. Складний асортимент – це

складський товарообіг, а транзитний асортимент – це простий

або великогабаритний товарообіг.

Прогнозування оптового товарообігу не може бути

закінченим без розрахунку нормативу товарних запасів. МетоC

дика аналізу і розрахунку нормативу товарних запасів в оптоC

вому товарообігу аналогічна методиці, яка застосовується у

роздрібній торгівлі, за винятком того, що для розрахунку заC

безпеченості нормативу в днях використовується складський

оптовий товарообіг. Доцільно передбачити прискорення товаC

рооборотності. Завершальним етапом прогнозування оптовоC

го товарообігу є розрахунок його товарного забезпечення і

визначення джерел надходження товарів на базу. Загальний

обсяг закупівлі товарів визначається за формулою

де ОЗ – обсяг закупівлі товарів;

т.уч – оптовий товарообіг за участю бази в розрахунC

ках;

– норматив товарних запасів на кінець планованоC

го періоду на складі й у дорозі;

– запаси на складі й у дорозі на початок планованоC

го періоду.

Надходження товарів на склади розраховується так само

(без товарів у дорозі):

де Т

скл – складський товарообіг.

Завершується прогноз складанням балансу оптового товаC

рообігу з ув’язуванням усіх показників за видами, формами

товароруху, обсягами, структурою закупівель і надходжень на

склад.

,ÇÍÒÏ

ïçñêë



,Ç–ÍÎÎÇ

ñçó÷.ò



123

1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã

2. ÂÀËÎÂ² ÄÎÕÎÄÈ

2.1. Ôîðìóâàííÿ ö³íîâî¿ ïîë³òèêè

ï³äïðèºìñòâà

Економічна необґрунтованість цін має місце при натуC

ральних виплатах заробітної плати, пенсій, при погашеннях

заборгованості населенню України, і це має деструктивний

вплив на ринкове ціноутворення, формування попиту. ЗабезC

печення оптимальності внутрішніх пропорцій споживчого

ринку, його місткості, прискорений розвиток рівня споживанC

ня населенням товарів і послуг є однією з головних умов заC

безпечення соціальноCекономічної стабільності й економічної

безпеки України. Це потребує посилення державного впливу

на такі процеси. Більше того, пріоритетний розвиток

внутрішнього споживчого ринку, подальше зміцнення на ньоC

му позицій вітчизняних товарів і послуг є необхідною передуC

мовою стабільного економічного зростання України в майбутC

ньому. Найважливішим механізмом системи одержання доC

ходів торговим підприємством є його цінова політика. Крім

того, вона істотно впливає на обсяги господарської діяльності,

рівень його фінансового стану і конкурентоспроможності на

споживчому ринку.

В умовах сучасної України підприємства торгівлі далеко

не завжди можуть використовувати досвід закордонних торгоC

вих організацій у зв’язку з непорівнянністю ринкових умов і

специфічністю вітчизняних. Непорівнянність ринкових умов

пов’язана, насамперед, з розходженнями в рівні розвитку ринC

кового середовища, системи ринкової інфраструктури, психоC

логії покупців. До того ж українські принципи ціноутворення

істотно відрізняються від загальноприйнятих у країнах з розC

винутою ринковою економікою своєю податковою системою,

124

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

порядком обчислення витрат. На споживчому ринку України

не домінують окремі виробники або продавці товарів, у той час

як за рубежем це домінування, в певних межах, дозволяється

антимонопольним законодавством, і є основою цінової страC

тегії. Монополізм планової економіки переборений розкритC

тям кордонів і потоком імпорту, кордонів що супроводжується

банкрутством і закриттям багатьох виробничих підприємств,

оптових і роздрібних торгових організацій. У нових умовах

специфіка торгової діяльності потребує врахування таких умов

при формуванні цінової політики підприємств торгівлі:

• торгові підприємства не можуть самостійно формувати

рівень цін на товари, здійснюючи свою цінову політику

на споживчому ринку. Основи цінової політики товарів

на споживчому ринку формує виробник;

• на відміну від виробників, торгові підприємства в переC

важній більшості випадків формують свою цінову

політику не за конкретними різновидами товарів, а за

визначеною асортиментною їхньою сукупністю. ІншиC

ми словами, на підприємствах торгівлі цінова політика

має не монотоварний, а політоварний характер;

• крім безпосереднього товарного елемента, на цінову

політику істотний відбиток накладає і рівень торгових

послуг. Це пов’язано з тим, що рівень цін, за якими

здійснюється реалізація товарів на підприємствах

торгівлі, невіддільний від конкретного рівня обслуговуC

вання, пропонованого покупцям на цих підприємствах;

• цінова система на підприємствах торгівлі має, як правиC

ло, більш жорсткий характер, ніж на виробничих

підприємствах. У роздрібній торгівлі не використоC

вується навіть поняття “базисна ціна”, що підлягає

“уторгуванню” у процесі продажу. Застосовувана окреC

мими підприємствами роздрібної торгівлі система ціноC

вих знижок стандартна стосовно окремих цінових ситуC

125

2. ÂÀËÎÂ² ÄÎÕÎÄÈ

ацій або категорій покупців. Це утруднює проведення

гнучкої цінової політики на підприємствах торгівлі.

Торгові підприємства не застосовують звичайно ряд ціноC

вих стратегій виробників, пов’язаних із тривалою несприятлиC

вою ситуацією на ринку конкретного споживчого товару. Як

правило, умови торгової діяльності дозволяють торговому

підприємству швидко залишити такий товарний ринок, тобто

припинити закупівлю і реалізацію цього товару, у той час як

виробник змушений активно боротися за повернення коштів,

інвестованих у його виробництво.

Предметом цінової політики торгового підприємства висC

тупає не ціна товару в цілому, а лише один з її елементів – торC

гова надбавка. Саме цей елемент ціни товару характеризує

ціну торгових послуг, пропонованих покупцю при його реC

алізації торговим підприємством. І тільки цей елемент ціни з

урахуванням кон’юнктури споживчого ринку, умов своєї госC

подарської діяльності, рівня ціни виробника й інших факторів

торгове підприємство формує самостійно.

Незважаючи на високий ступінь зв’язку з ціною виробниC

ка, рівень торгової надбавки далеко не завжди визначається

рівнем ціни на товар. Навіть при низькому рівні ціни на товар,

запропонованому його виробником, може бути сформований

високий рівень надбавки, і, навпаки – при високому рівні ціни

виробника торгові підприємства часто обмежуються низьким

рівнем надбавки. Ця специфіка торгової діяльності визначає

особливості формування цінової політики підприємств

торгівлі. Під формуванням цінової політики торгового

підприємства розуміється обґрунтування системи дифеC

ренційованих рівнів торгової надбавки на реалізовані товари і

розроблення заходів щодо забезпечення оперативного їхнього

коригування залежно від зміни ситуації на споживчому ринку

й умов господарювання.

Можливість здійснення торговими підприємствами власC

ної диференційованої цінової політики є одним з безC

126

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

сумнівних досягнень здійснюваних у країні ринкових реформ.

Основними передумовами формування цінової політики на

підприємствах торгівлі є ціни пропозиції і ціни попиту на споC

живчому ринку, податкові платежі, що входять у ціну товару й

платяться безпосередньо за рахунок доходів підприємства, до

яких відносяться податок на додану вартість, акцизний збір,

митні збори, мита і сума прибутку від реалізації товарів до

відрахування з неї податків.

Усі елементи торгової надбавки при вмілій роботі піддаC

ються коригуванню. Навіть зниження суми і рівня податкових

платежів, що входять у ціну товару, може бути забезпечене за

рахунок удосконалювання асортиментної політики

підприємства, відмови від імпорту ряду товарів, здійснення

ефективнішої податкової політики шляхом більш повного виC

користання системи податкових пільг.

До основних принципів формування цінової політики

відносяться:

• забезпечення ув’язування цінової політики підприємства

з загальною стратегією керування підприємством і

пріоритетними цілями розвитку товарообігу;

• забезпечення ув’язування цінової політики з кон’юнкC

турою споживчого ринку й особливостями обраної

ринкової ніші;

• забезпечення ув’язування цінової політики підприємства

з типами пунктів роздрібного продажу товарів;

• забезпечення комплексності підходу до встановлення

рівня торгової надбавки на товар у поєднанні з рівнем

торгового обслуговування покупців;

• здійснення активної цінової політики у вигляді саC

мостійності підходів у встановленні роздрібних цін, диC

ференціації підходів, чітко вираженої цінової позиції;

• забезпечення високого динамізму цінової політики,

що виражається у своєчасності перегляду окремих паC

раметрів, урахування життєвого циклу підприємства і

товару.

127

2. ÂÀËÎÂ² ÄÎÕÎÄÈ

Формування цінової політики на конкретному підприємстві

охоплює такі основні етапи:

Вибір визнчених цілей формування цінової політики, що

здійснюється за допомогою:

а) орієнтира на покупця;

б) орієнтира на поточні витрати;

в) орієнтира на прибуток.

Оцінка сформованого рівня торгової надбавки, що досяC

гається за допомогою визначення рівня мінімального прибутку

і середнього рівня прибутку, динаміки за окремими етапами

передпланового періоду, диференціації рівня окремих елеC

ментів – витрат обігу, податків, що входять у ціну товару, приC

бутку та їхньої структури, а також можливості зниження рівня

поточних витрат. Це досягається за рахунок економії окремих

видів витрат обігу й ефективної господарської діяльності.

Оцінювання споживчого ринку, що здійснюється в процесі

аналізу кон’юнктури ринку на підставі трьох видів можливостей:

• диференціацією цін на товари в рамках сформованого

“конкурентного поля” на даному сегменті;

• диференціацією цін на окремі товари в розрізі окремих

категорій покупців з урахуванням диференціації рівня

їхнього торгового обслуговування;

• розширенням обсягу продажу за рахунок зниження цін.

Зростання обсягу продажу товарів може спричинити

збільшення суми отриманих торгових надбавок навіть при

зниженні їхнього рівня. Це пов’язано з ціновою еластичністю

попиту, що визначає ступінь чутливості реагування покупців

на зміну кількості товарів залежно від зміни рівня цін на них.

Вона вимірюється коефіцієнтом еластичності попиту за

ціною, що показує, в якому розмірі збільшується обсяг попиту

на товар при зниженні його ціни на 1%. Еластичність попиту

за ціною характеризує всі реалізовані товари по чотирьох груC

пах: високоеластичні, по яких обсяг попиту зростає більше,

ніж знижується ціна; середньоеластичні, по яких зростання

128

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

обсягу попиту відбувається в тій самій пропорції, що й зниC

ження ціни; низькоеластичні, по яких обсяг попиту зростає

менше, ніж знижується ціна; товари зі зворотною еласC

тичністю, по яких при зниженні ціни знижується й обсяг поC

питу. Це відноситься до деяких товарів, споживання яких при

зниженні ціни заміщується споживанням більш високоC

якісних товарів, наприклад, до хліба, картоплі і т. ін.

Вибір моделі розрахунку рівня торгової надбавки визнаC

чається конкретним цільовим орієнтиром:

а) при орієнтирі цінової політики на покупця базовим елеC

ментом розрахунку рівня торгової надбавки приймається

рівень ціни товару, що застосовується для відповідних катеC

горій покупців; він розраховується за формулою

де: У

т.н1

– рівень торгової надбавки до ціни закупівлі тоC

вару, %;

– рівень ціни реалізації одиниці товару, прийнятC

ний для конкретної категорії покупців;

– ціна закупівлі одиниці товару в постачальника;

б) при орієнтирі цінової політики на поточні витрати базоC

вим елементом розрахунку рівня торгової надбавки прийC

мається сума витрат обігу, що припадає на одиницю реалізоваC

ного товару; розраховується за формулами:

де: Р

тн2 – рівень торгової надбавки до ціни закупівлі товаC

ру, %;

ІС – середня сума витрат обігу, що припадає на одиC

ницю реалізованого товару;



100

00010ÏIÑ

2òí

ä.ï





;

100

IÑ



çð

1í.ò

100)Ö(Ö



129

2. ÂÀËÎÂ² ÄÎÕÎÄÈ

П – розрахункова сума прибутку , що припадає на одиниC

цю реалізованого товару;

п.д

– ставка податку на додаткову вартість (і інших поC

датків, що сплачуються за рахунок доходів торгового

підприємства), %;

– рівень прибутку до витрат обігу, %;

в) при орієнтирі на прибуток приймається цільовий рівень

рентабельності витрат обігу за формулами:

; ;

де ЦП – розрахункова сума цільового прибутку, що приC

ходиться на одиницю реалізованого товару;

УР

– середній по підприємству цільовий рівень ренC

табельності витрат обігу, %.

2.2. Ìåòîäè ðîçðàõóíêó ö³íîâî¿ åëàñòè÷íîñò³

Загальний рівень доходів торгового підприємства залеC

жить не тільки від цін на товари і послуги, а й від тонких меC

ханізмів еластичності. Від того, чи еластичний товар у продаC

жу, повинна будуватися стратегія продажу, обсяги продажу,

рекламні заходи і т. ін. Тому підприємству торгівлі необхідно

враховувати дані про практичне застосування механізму еласC

тичності, оскільки в процесі розрахунку величин цінової еласC

тичності виникають певні утруднення. Наочно це можна покаC

зати на числовому прикладі (табл. 6)

Утруднення починаються із самого початку. При обчисC

ленні коефіцієнта еластичності попиту в ціновому інтервалі

від 5 до 4 одиниць згідно з даними табл. 6 ми стоїмо перед виC

бором, яку комбінацію характеристик ціни і кількості проC

дукції (5 і 2000 або 4 і 4000) взяти в якості базової для підраC

хунку відсоткових змін, що використовуються у формулі елаC

100

ÓÐ

ÏÖ





)

100(

00010IOÏÖ

ä.ï

3í.ò

u

u

130

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій