Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Подождите немного. Документ загружается.

робітну плату працівникам (4% до обсягу товарообігу), зробиC

ти всі відрахування, пов’язані з оплатою праці (3% до обсягу

товарообігу), сплатити податок на додану вартість (2% до обC

сягу товарообігу), здійснити витрати, пов’язані з утриманням

будинків, устаткування, нарахуванням амортизації, у середньоC

му становлять 2%, інші витрати – 4% до загального товарообігу.

Загальна їхня сума дорівнює 35,8%, тобто запропоновані умови

кредитування при незмінних інших витратах і товарооборотC

ності покриють всі витрати, однак не забезпечать необхідного

прибутку. Якщо одержати кредит на інших умовах не можна,

тоді необхідно розпочати реальні дії по забезпеченню більше

високого рівня товарооборотності; це здійснюється щоденним

контролем за швидкістю реалізації товарів. Темп зростання тоC

варообігу повинен завжди, навіть в умовах ненасиченого ринку,

перевищувати темп зростання товарних запасів.

Щоб визначити граничний строк реалізації товарів, із заC

гального запасу вирахувується його частина, що не

змінюється: страховий і робочий запас, розміри яких повинні

підтримуватися постійними. Інша змінна за обсягом й часом

частина загальної величини запасу, що дорівнює половині заC

гального строку, поповнення всіх видів представницького наC

бору, і буде вважатися граничним строком реалізації.

У групі продовольчих товарів граничним строком реC

алізації є той період, протягом якого підприємство гарантує

їхню схоронність і якість. По продуктах, що швидко псуються,

максимальні строки зберігання визначені діючими стандартаC

ми, технічними умовами й іншими нормативними документаC

ми. Вони встановлені з урахуванням кліматичних поясів, пори

року й оснащення торговельних підприємств холодильним усC

таткуванням.

Граничний строк реалізації застосовується в якості середC

нього по кожній товарній групі. Він може бути диференційоваC

ний по окремих різновидах з урахуванням попиту, умов продаC

жу або завезення. Зокрема, одяг і білизна можуть поділятися

на товари літнього й зимового асортиментів і т. д.

101

1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã

Якщо час знаходження товару в магазині наближається до

граничного терміну реалізації або перевищує його, необхідно

вживати заходів до запобігання подальшого збільшення заC

пасів цього товару, прискорення його реалізації. Якщо цього

виявиться недостатньо, варто вирішити питання про пеC

реміщення продукції в інші структурні підрозділи або про

їхню реалізацію підприємствам інших регіонів чи на інших

сегментах ринку.

Постійний контроль за станом товарних запасів – одна з

найважливіших умов керування ними. Для його здійснення

повинна бути використана електронноCобчислювальна

техніка. За її допомогою можна щодня отримувати відомості

про оборот і залишки товарів, звіт про реалізацію товарів

кожним продавцем. При відсутності персонального

комп’ютера рекомендується проводити оперативний аналіз і

контроль за товарними запасами шляхом складання тижнеC

вої сигнальної інформації не по всіх товарних групах, а лише

по тих, фактичні запаси яких відхиляються від оптимальних

на 15–20 % і більше.

Передумовою керування товарними запасами є правильC

ний облік товарних запасів і реалізації не тільки в сумарному

вираженні, а й у кількісному: у штуках, одиницях, кілограмах,

тоннах, упаковках. Адже споживач купує певні фасони, моC

делі, оздоблення, упакування, штуки, маси й обсяги в зручноC

му для нього вигляді. Облік фізичного руху товарів, збір

інформації про продаж конкретних найменувань товарів укC

рай необхідний для керівника, тому що тільки завдяки детальC

ному обліку можна ефективно розмістити товарні ресурси й

забезпечити прискорену реалізацію, а також підвищити

обґрунтованість прийнятих щодо закупівлі товарів рішень.

Основними технічними коштами вирішення цього завданC

ня є застосування у вузлах розрахунків магазинів контрольноC

касових машин, які можуть ураховувати й видавати не тільки

загальні підсумки, а й підсумки по окремих позиціях. НаприC

102

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

клад, при реалізації чоловічих штанів можна реєструвати, узаC

гальнювати, аналізувати роздільно вид тканини, ціну, фасон,

кольори й ін. Контроль за фізичним рухом товарів побудоваC

ний на визначенні обов’язкового (з погляду попиту й прибутC

ковості) асортименту. Важливим розділом системи керування

запасами є їхня стандартизація.

Основними напрямами вдосконалювання обліку товарних

запасів, поряд з перерахованими вище, є: організація операC

тивного (щоденного, щотижневого) обліку; розширення ноC

менклатури товарів, які враховують у статистичній звітності;

поліпшення порядку проведення інвентаризації; впровадженC

ня персональних комп’ютерів.

Контроль запасів за правилом “ABC”, якевикористовуC

ють за рубежем, може широко застосовуватися в практиці кеC

рування товарними запасами й на вітчизняних торговельних

підприємствах. Закон Парето, що грунтується на аналізі

“ABC”, говорить, що на 20% всіх виробів, які перебувають у заC

пасах, припадає 80% усіх витрат. Тривалі спостереження за заC

пасами показують, що всі вироби (товари), що зберігаються на

складі, поєднуються в три групи:

• вироби “А” – найдорожчі. На їхню частку припадає

приблизно 75–80% загальної вартості запасів, але вони

становлять лише 10–20% загальної кількості товарів,

що перебувають там;

• вироби “В” – середні за цінами. Їхня частка в загальній

сумі запасів становить приблизно 10–15%, але в

кількісному вираженні ці запаси становлять 30–40%

збереженої продукції. Такі запаси потребують

постійного обліку й уваги;

• вироби “С” – найдешевші. Вони становлять 5–10% від заC

гальної вартості збережених виробів і 40–50% від загальC

ного обсягу зберігання, потребують звичайного контролю.

Правило 80/20 дає можливість систематизувати облік і

контроль за запасами, а також приймати обґрунтовані рішенC

103

1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã

ня по закупівлі товарів. Із цього правила випливає вимога про

більш пильний контроль (контроль у цьому випадку не ознаC

чає схоронність, а рухливість товарів, що реалізуються) за доC

рогими виробами. Особлива увага до дорогих виробів поясC

нюється тим, що значна частина капіталу фірми

(підприємства) практично не “працює” при зберіганні на

складі невеликої кількості товарів.

Постійний облік і контроль за такими запасами з часом

виправдають вкладені в запаси гроші і принесуть прибуток.

1.8. Ïëàíóâàííÿ íàäõîäæåííÿ

³ çàêóï³âë³ òîâàð³â

Основною метою планування надходження й організації заC

купівлі товарів є забезпечення ритмічного постачання товарів у

торгове підприємство в необхідних обсягах і асортименті. ПроC

цес здійснюється за певними етапами. Розглянемо їх.

Аналіз надходження товарів на підприємство в перед'

плановому періоді. Такий аналіз проводиться в тісному

зв’язку з показниками аналізу реалізації товарів і

здійснюється в роздрібних цінах по таких питаннях:

а) динаміка загального обсягу і товарної структури надхоC

дження проводиться в порівнянних цінах для встановлення

темпів зміни, обсягів надходження в передплановому періоді в

цілому по підприємству і в розрізі окремих товарних груп;

б) забезпеченість передбачених обсягів реалізації і

розмірів приросту товарних запасів необхідним обсягом надC

ходження товарів на підприємство. Зниження обсягів реC

алізації при одночасному зниженні запасів, свідчить про недоC

статність обсягів надходження товарів на підприємство;

в) прослідковується склад джерел надходження товарів на

підприємство. Для цього необхідно встановити частку постаC

чань від безпосередніх виробників, оптових торгових

104

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

підприємств, торгових посередників, а також у розрізі місцеC

вих та іногородніх постачальників;

г) враховується наявність обсягів фактичного надходженC

ня, передбаченого відповідно до укладених контрактів. Для

цього використовується показник “коефіцієнт постачання”,

що розраховується за формулою

де К

– коефіцієнт постачання товарів на підприємство, %;

– фактична сума (кількість) надходження товарів

(у порівнянних цінах);

– сума (кількість) надходження товарів, передбаC

чена контрактами.

При значеннях нижчих від одиниці з’ясовуються причини

невиконання контрактних зобов’язань;

д) рівномірність надходження товарів по окремих

періодах з рівномірністю реалізації.

е) частота постачань товарів на підприємство. Цей показC

ник відіграє істотну роль у забезпеченні стійкості асортименту

товарів, формуванні розміру товарних запасів, обсягу витрат

по транспортуванню і зберіганню.

Визначення планового обсягу і структури надходження

товарів. Основу таких розрахунків становлять раніше обґрунC

товані плани реалізації товарів і формування товарних запасів.

Планові обсяги розраховуються за формулами

чи ,

де П – плановий обсяг надходження товарів у роздрібних

цінах;

Р – плановий обсяг реалізації товарів;

н і Зк – фактична і розрахункова сума товарних заC

пасів на початок і кінець планового періоду;

ÂäçÐÏ r

ÂÇÇÐÏ

íê



100

105

1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã

дз – зміна, що передбачається (приріст, зниження),

суми товарних запасів у плановому періоді;

В – очікуване вибуття товарів у зв’язку з природним

збитком та іншими причинами.

Визначення планового обсягу і джерела закупівлі не'

обхідних товарів. Обсяг надходження товарів розраховується

в роздрібних цінах, а обсяг закупівлі товарів – у цінах їхньої

закупівлі (різниця між цими показниками складає суму торгоC

вих надбавок або валовий доход від реалізації товарів).

Приріст товарних запасів, передбачений у плановому періоді,

також забезпечується закупівлею товарів у закупівельних

цінах. Тому плановий обсяг закупівлі товарів визначається за

формулою

де ОЗ – обсяг закупівлі товарів з постачанням у планоC

вому періоді (у закупівельних цінах);

П – плановий обсяг надходження товарів (у

роздрібних цінах);

ВД

р – планована сума валового доходу від реалізації

товарів (сума торгової надбавки).

Нт.з – сума торгових надбавок на обсяг приросту, що

передбачається, товарних запасів.

У мінливістю кон’юнктури споживчого ринку, неC

стабільністю господарських зв’язків з постачальниками й

іншими причинами забезпечити заздалегідь весь обсяг заC

купівлі товарів на плановий період у більшості випадків неC

можливо. Тому на першій стадії планування закупівель визнаC

чаються лише основні джерела закупівлі, враховуючи при

цьому умови, які забезпечують підвищення, ефективність коC

мерційної роботи. Закупівлі товарів у безпосередніх виробC

ників забезпечують нижчий рівень контрактних цін, що позиC

тивно впливає на формування валового доходу від реалізації

ÂÄ

ÏÇÎ

òç



106

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

товарів. Закупівля в місцевих постачальників забезпечує

більш нижчі витрати по транспортуванню товарів, що позитивC

но впливає на формування прибутку від торгової діяльності.

Дотримуватися ритмічності й оптимізації надходження

партій товарів на підприємство потрібно для того, щоб забезC

печити стійкість асортименту товарів, заплановані розміри тоC

варних запасів і мінімізацію поточних витрат на цей процес.

Це визначається оптимальним розміром партій надходження

товарів на підприємство. Чим більший розмір партії постачанC

ня, тим менший відносний розмір витрат обігу торгового

підприємства по розміщенню замовлення, доставці товару і

їхньому прийманню. Однак великі партії постачання визначаC

ють високий середній розмір товарних запасів. Тому неC

обхідно шукати оптимальний шлях між цими двома крайносC

тями. Оптимальний розмір партії постачання, при якому

мінімізуються сукупні витрати обороту з організації товаропоC

стачання й обслуговування товарних запасів, визначають за

відомою формулою моделі Уілсона

де: ОР

п.п

– оптимальний розмір партії постачання тоC

варів на підприємство;

ОЗ – плановий обсяг закупівлі товарів торговим

підприємством з їхньою доставкою в плановому

періоді;

СО

– сума витрат обігу по розміщенню замовлення,

доставці товарів і їхньому прийманню в розрахунку

на одну партію, що поставляється;

СО

– сума витрат обігу по збереженню одиниці запаC

су товарів на підприємстві (зазвичай така одиниця

виражається визначеною сумою або кількістю товарC

них запасів).

ÎÑ

ÎÑÇÎ2

ÐÎ

ï.ï

107

1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã

Цей розрахунок добре ілюструється на конкретному

прикладі. Річний обсяг закупівлі товарів даної групи запланоC

ваний у сумі 1000 тис. грн. Сума витрат з обороту по

розміщенню замовлення, доставці товарів і їхньому прийманC

ню на одну партію, що поставляється, становить 12 тис. грн.

Сума витрат з обороту по збереженню одиниці запасів товарів

становить 6 тис. грн. У результаті одержимо:

Отже, протягом року товари даної групи повинні доставляC

тися 16 разів (1000:63=16), або кожні 22 дні (360:16=22). При таC

ких показниках розміру партії і частоти постачань товарів витраC

ти з обороту торгового підприємства будуть мінімальними.

1.9. Îïòîâèé òîâàðîîá³ã ³

ìåòîäèêà éîãî ïðîãíîçóâàííÿ

Реальність прогнозів роздрібного товарообігу багато в чоC

му зумовлена розвинутістю оптового ринку – ринку

проміжних продавців. Ними можуть бути особи, підприємства

й організації, що закуповують товари у виробників або інших

продавців для їхнього перепродажу або здачі в оренду іншим

споживачам з вигодою для себе. Проміжною торгівлею моC

жуть займатися промислові, оптові і роздрібні підприємства,

посередницькі фірми. Основним же суб’єктом ринку

проміжних продавців є оптова торгівля. Необхідність оптової

торгівлі зумовлюється суспільним поділом праці, вузькою

спеціалізацією промислових підприємств, потребою в

регіональному збалансуванні попиту і споживання, а також

швидкою реалізацією виготовленого товару для процесу розC

ширеного відтворення і доведення його до кінцевого споживаC

ча. Наявність оптової торгівлі зумовлена й причинами фінанC

сового характеру.

..63

1210002

ÎÐ

ïï

ãðíòèñ



108

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Дрібному виробнику і роздрібному торговцю з обмежениC

ми фінансовими ресурсами не під силу створити і держати орC

ганізацію розгалуженого маркетингу. Крім того, у зв’язку з

поділом і спеціалізацією праці, навіть володіючи капіталом, виC

робник направить кошти в розвиток виробництва, а не в орC

ганізацію оптової торгівлі. А роздрібному продавцю вигідніше

різноманітний асортимент товарів купувати в одного продавця.

Оптові продавці відрізняються від роздрібних певними

характеристиками:

• оптові угоди, як правило, великі, торгова зона широка;

• оптовий торговець мало приділяє уваги стимулюванню

збуту, місцю розташування свого підприємства, тому

що має справу з професійними клієнтами, а не з кінцеC

вим споживачем;

• розходження в правовому забезпеченні і податковому

законодавстві, що діє в країнах з розвинутою ринковою

економікою.

Оптову торгівлю здійснюють спеціалізовані великі

підприємства з повним циклом обслуговування. Існують

підприємства з неповним циклом обслуговування, що торгуC

ють широким або вузьким асортиментом товарів. Маються поC

середники (фірми, засновані на різних формах власності, опC

товикиCкомівояжери, оптовикиCорганізатори, оптовикиCконC

сигнанти, брокери, агенти й ін.). Існують оптовоCроздрібні

об’єднання, створені на базі спеціалізованих оптових

підприємств, складів колишніх торгів, трестів, що одержали

юридичну самостійність, склади великих роздрібних і промисC

лових підприємств, підприємства типу “кешCендCкеррі” (оплаC

ти і забирай).

Ріст оптової торгівлі, як свідчить світовий досвід, визнаC

чається такими значними тенденціями в економіці: зростанC

ням масового виробництва на великих підприємствах, віддаC

лених від основних користувачів готової продукції; збільшенC

ням обсягів виробництва в запас, а не для виконання конкретC

109

1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã

них договорів; загостренням необхідності пристосовувати тоC

вари до потреб проміжних і кінцевих користувачів з погляду

кількості, упакування і різновидів.

Основними функціями оптового підприємства є:

• закупівлі і формування товарного асортименту;

• розбивка великих партій товарів на дрібні;

• складування, транспортування, фінансування (при наC

данні в окремих випадках права оплати після його реC

алізації або оплаті до його постачання, а іноді до його

виготовлення).

Оптовому підприємству доводиться приймати на себе риC

зик, інформування про ринок, конкурентів, нові товари, диC

наміку цін, послуги по керуванню і консультуванню.

Головним кількісним показником, за яким оцінюють обсяг

роботи оптового підприємства, є оптовий товарообіг – продаж

товарів великими партіями роздрібній торгівлі,

підприємствам для промислового перероблення. Розрізняють

три види оптового товарообігу по реалізації:

• продаж товарів роздрібним і промисловим підприємC

ствам;

• міждержавний (продаж за межі держави на основі укC

ладених міжурядових угод);

• внутрішньосистемний (усередині держави одним оптоC

вим продавцем іншому).

Оптовий товарообіг залежно від форм організації товаC

роруху поділяється на складський (продаж оптовим покупC

цям зі складів) і транзитний, тобто форма продажу, за учасC

тю в розрахунках, тобто продаж зі складів підприємств безC

посередньо покупцям, минаючи склади оптової бази. При

такій формі розрахунки з відправником вантажу здійснює

база. Виписується рахунокCфактура на партію відвантажеC

них товарів на ім’я оптової бази. Остання у свою чергу випиC

сує накладну або рахунок на ім’я покупця із включенням у

суму рахунку оптової надбавки, визначеної за згодою сторін

110

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій