Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Подождите немного. Документ загружается.

лення, уводяться додаткові обмеження виду:

+…+X

d1,

де X

, X

, …, X

– різні варіанти виконання одного заC

мовлення.

Затвердження керівництвом підприємства сформованого

пакета замовлень (пакет замовлень є обов’язковим для викоC

нання).

Формування резерву на аварійні ремонтні роботи понад

бюджет “з нуля” (цей резерв розраховують з даними попеC

редніх періодів).

Розглянувши бюджетування “з нуля”, можна зробити висC

новок про переваги й недоліки цього методу (табл.13).

Таблиця 13

Бюджетування з “нуля”

Отже, бюджетування “з нуля” доречне для планування чаC

стково регульованих витрат у ситуаціях, коли потенційні втраC

ти досить великі.

151

2. ÂÀËÎÂ² ÄÎÕÎÄÈ

Ïåðåâàãè

Íåäîë³êè

Îð³ºíòóâàííÿ íà äîñÿãíåííÿ ãëîáàëüíî¿

ìåòè ï³äïðèºìñòâà

xÖ³ë³ ÷³òêî âèçíà÷åí³, àëüòåðíàòèâí³

ñïîñîáè ¿õ äîñÿãíåííÿ îïèñàí³ êîíêðåòíî

x

Ï³äâèùåííÿ ìîòèâàö³¿ âíàñë³äîê ó÷àñò³

ìåíåäæåð³â ñåðåäíüî¿ é íèæíüî¿ ëàíêè â

ï³äãîòîâö³ áþäæåòó

xÌîæëèâ³ñòü âèáîðó ïð³îðèòåòíîãî

íàïðÿìó ä³ÿëüíîñò³

x

Á³ëüøå ³íôîðìàö³¿ íà âõîä³ é âèõîä³,

êîøòîðèñ ñòàº á³ëüøå ðàö³îíàëüíèé ³

ìåíøå "ïîë³òè÷íèé"

xÏ³äâèùåííÿ åôåêòèâíîñò³ ðîçïîä³ëó

ðåñóðñ³â



Ñêëàäí³ñòü ³ òðóäîì³ñòê³ñòü

ðîçðîáëåííÿ

xÄîðîæíå÷à ðîçðîáëåííÿ

xÒðóäíîù³ âèì³ðó

åôåêòèâíîñò³ (îñîáëèâî ó

âèïàäêó íåìàòåð³àëüíèõ âèãîä)

2.3.3. Ïåðåâàãè é íåäîë³êè áþäæåòóâàííÿ

Як і будьCяке явище, бюджетування має свої позитивні й

негативні сторони.

Достоїнства бюджетування:

• впливає на мотивацію й настрій у колективі;

• дає можливість координувати роботу підприємства в

цілому;

• аналіз бюджетів дозволяє вчасно вносити коригувальні

зміни;

• дає можливість вчитися на досвіді складання бюджетів

минулих періодів;

• дає можливість удосконалити процес розподілу реC

сурсів;

• сприяє процесам комунікацій;

• допомагає менеджерам низової ланки зрозуміти свою

роль в організації;

• дає можливість співробітникамCновачкам зрозуміти

“напрям руху” підприємства, таким чином допомагаюC

чи їм орієнтуватися в новому колективі;

• є інструментом порівняння досягнутих і бажаних реC

зультатів.

Недоліки бюджетування:

• різне сприйняття бюджетів у різних людей (наприклад,

бюджети не завжди здатні допомогти в рішенні повсякC

денних, поточних проблем, не завжди відбивають приC

чини подій і відхилень, не завжди враховують зміни

умов; крім того, не всі менеджери мають достатню

підготовку для аналізу фінансової інформації);

• складність і дорожнеча системи бюджетування;

• якщо бюджети не доведені до відома кожного

співробітника, то вони практично не впливають на моC

тивацію й результати роботи, а сприймаються виняткоC

во як засіб для оцінювання діяльності працівників і

відстеження їхніх помилок;

152

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

• бюджети потребують від співробітників високої проC

дуктивності праці; у свою чергу, співробітники проC

тидіють цьому, намагаючись мінімізувати своє навантаC

ження тощо, що призводить до конфліктів, стану

пригніченості, страху, а отже, знижує ефективність роC

боти;

• протиріччя між досяжністю цілей та їхнім стимулююC

чим ефектом: якщо досягти поставлених цілей занадто

легко, то бюджет не має стимулюючого ефекту для

підвищення продуктивності; якщо досягти цілей занадC

то складно, то стимулюючий ефект пропадає, оскільки

ніхто не вірить у можливість досягнення мети.

Крім того, у процесі бюджетування підприємство можуть

підстерігати “підводні камені”:

• політичні інтриги, які можуть вплинути на розподіл реC

сурсів;

• конфлікти між менеджерами підрозділів;

• завищення потреб у ресурсах;

• поширення помилкової інформації про бюджети по неC

формальних каналах.

2.4. Âàëîâèé äîõîä òîðãîâîãî ï³äïðèºìñòâà

Важливою умовою високих темпів розвитку споживчого

ринку і валових доходів підприємств торгівлі є поступальне

нарощування платоспроможного попиту населення, що,

насамперед, визначається рівнем грошових доходів населення.

У 2000 – 2001 рр. в Україні спостерігалася стабільна позитивC

на тенденція до зростання грошових доходів населення за їх

реальною купівельною спроможністю.

Офіційна статистика свідчить, що найбільша частка в

структурі грошових доходів населення припадає на оплату

праці, хоча частина її останніми роками подекуди знизилася (з

153

2. ÂÀËÎÂ² ÄÎÕÎÄÈ

59 % у 1995 р. до 51,6 % у 2001 р.), і це є відображенням негаC

тивних тенденцій, що спостерігалися в економіці України.

Динаміка ж середньої заробітної плати постійно зростає:

1999 р. – 178 грн, 2000 р. – 230 грн, 2001 р. – 311 грн, 2002 р. –

376 грн, 2003 р. – 462 грн, 2004 р. – 542 грн.

Валовий доход як економічна категорія являє собою частиC

ну вартості товару, що призначається для покриття витрат обігу

й утворення прибутку. У його складі можна виділити чисту

продукцію. Чиста продукція характеризує собою знову створеC

ну вартість, що, як і в інших галузях економіки, складається із

заробітної плати працівників і прибутку. Підприємства торгівлі

формують свої доходи з різних джерел і за різними видами госC

подарської діяльності. Сума доходів від усіх джерел утворить

валовий доход підприємства. Він складається з доходів по реC

алізації товарів і платних послуг, від реалізації продукції неторC

гової діяльності, доходів від реалізації іншого майна, доходів від

позареалізаційних операцій (прибуток від паїв у спільних

підприємствах, акцій та інших цінних паперів).

Торгове підприємство за послуги, що робляться, по довеC

денню товарів до споживача, по його реалізації стягує плату,

яку можна назвати ціною торгових послуг. Цією платою стає

торгова надбавка до ціни закуплених товарів. Сума всіх торгоC

вих надбавок по реалізації товарів і є валовий доход від реC

алізації. Самостійність, самооплатність, самофінансування

потребують, щоб розмір валового доходу підприємства перевиC

щував витрати, необхідні для виконання своїх завдань, тобто

валовий доход є вихідною передумовою для конкурентоспроC

можного функціонування підприємства. Його частка в сумарC

ному обсязі доходів торгового підприємства становить близько

80%. Будучи ціною сфери торгівлі, надбавки формуються

відповідно до загального механізму ціноутворення. На їхню веC

личину впливають характер послуг, специфіка діяльності,

цінова політика підприємства, урядова політика, що провоC

диться в сфері обміну, попит і пропозиція на торгові послуги,

154

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

конкуренція, рівень витрат обігу, стратегічні цільові критерії,

прийняті підприємством на певний період функціонування.

Валовий доход торгового підприємства – це різниця між

грошовим виторгом від реалізації товарів і їхньою покупною

вартістю. Валовий доход від реалізації товарів характериC

зується сумою і рівнем. Рівень цього доходу в роздрібній

торгівлі розраховується як відношення суми валового доходу

від реалізації до обсягу роздрібного товарообігу, виражене у

відсотках. В оптовій торгівлі – до обсягу оптового товарообігу

(складського і транзитного за участю в розрахунках), у гроC

мадському харчуванні – до всього товарообігу в продажних

цінах і визначається за формулою

де У

д – рівень доходів від реалізації товарів, %;

Др – загальна сума доходів від реалізації товарів у визC

наченому періоді;

Р – загальний обсяг реалізації.

Середній рівень торгової надбавки визначається за форC

мулою

де У

т.н

– середній рівень торгової надбавки, %.

Валовий доход не характеризує пряму ефективність робоC

ти підприємства. Він деякою мірою відбиває частку торгівлі в

сумі цін товарів народного споживання. Чим багатше

суспільство, тим вищі вимоги до якості торгового обслуговуC

вання і тим вища частка торгових надбавок у ціні товару. Як

свідчить досвід розвинутих країн, частка оптовоCзбутових і

торгових надбавок у ціні товару становить 15–70%. По товарах

екстраCкласу або дефіцитних продажна ціна перевищує покупC

100

í.ò





100



155

2. ÂÀËÎÂ² ÄÎÕÎÄÈ

ну більше ніж у 2–2,6 разу. Взуттєві магазини працюють з

націнкою 20–100%. Орієнтовані на середнього покупця

звичайно встановлюють надбавку 20–40% до закупівельної ціни.

Магазини дорогого й ексклюзивного взуття з “купівельною

елітою” працюють з надбавкою не нижче ніж 50%. Обсяг валовоC

го доходу від реалізації залежить від ступеня розвитку ринку, обC

сягу, складу, структури товарообігу, рівня цін закупівлі,

інфляції, стандартів якості торгового обслуговування, обсягу доC

даткових послуг, рівня ємності витрат торгового процесу.

Торгові послуги, виступаючи на ринку як товар, мають

вартість і споживчу вартість, тобто послуги як продукція є для

покупця визначеною цінністю (благом). Щоб одержати це

благо, покупець повинен оплатити ціну товару, що включає,

крім ціни закупівлі, торгову надбавку. Торгова надбавка є осC

новним джерелом формування валового доходу.

До переходу економіки до ринкових відносин джерелом

утворення валового доходу були торгові знижки (основні і доC

даткові). Головна їхня особливість полягає в тому, що торгові

знижки являють собою частину чистого доходу, переданого

підприємствами сфери матеріального виробництва торговим

підприємствам для організації продажу зробленої ними проC

дукції, і в тому, що їхній розмір визначався вищими органами

ціноутворення і був єдиним на всій території країни. Торгові

знижки встановлювалися у відсотках до роздрібної ціни, а торC

гові надбавки – до оптової вільно відпускної ціни. З

орієнтацією економіки країни на ринкові відносини і з перехоC

дом до вільного ціноутворення магазини (бази, їдальні) одерC

жали статус юридичної особи і стали самі визначати розмір

торгової надбавки. Спочатку її розмір був обмежений і в різні

періоди з 1991 р. змінювався за різними товарними групами

від 15 до 38%. По окремих товарах, реалізованих за фіксованиC

ми цінами, зберігалися торгові знижки. Поступово в механізмі

формування торгової надбавки відбулися відповідні зміни і

були зняті обмеження на розмір торгової й оптовоCзбутової

надбавки. При цьому за виконавчими органами влади залишеC

156

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

не право в разі потреби регулювати своїми рішеннями розмір

торгової надбавки по соціально значущих товарах. Щоб уникC

нути різкого злету цін в умовах зниження платоспроможності

покупця, вищі органи управління рекомендували торговим

підприємствам при формуванні торгових надбавок виключити

випадки зростання рівня рентабельності за рахунок більш виC

сокого розміру торгової надбавки. Підвищення рівня рентаC

бельності повинне забезпечуватися за рахунок зростання тоC

варообігу, прискорення оборотності товарів та інтенсивних

факторів розвитку торгових підприємств. Надалі зі здійсненC

ням корінних ринкових перетворень передбачається цілком

скасувати державне регулювання цін, а тим самим – і рівня

торгових надбавок. Можливість саморегулювання цін і торгоC

вих надбавок залежить від зниження рівня інфляції і підвиC

щення ефективності економіки в цілому.

У діючих умовах господарювання рівень торгових надбаC

вок повинен визначатися з урахуванням кон’юнктури ринку,

співвідношення між попитом та пропозицією на конкретний

товар, розміру вільної відпускної ціни, витрат обігу, прибутку,

ставок непрямих податків і умов взаєморозрахунків контраC

гентів. Основні вимоги, пропоновані до обґрунтованості торC

гових надбавок, полягають у наступному:

• вони повинні створювати умови для прибуткової робоC

ти торгового підприємства;

• відбивати специфіку реалізації окремих товарів;

• стимулювати ефективне використання наявних ресурсів;

• враховувати територіальне розміщення виробництва і

постачальників та шляхи просування окремих товарів

до споживача;

• сприяти скороченню перевезень продукції від місця виC

робництва до споживання;

• сприяти спрощенню практики розрахунків і удосконаC

люванню відносин торгових підприємств між собою, з

підприємствами інших галузей, з банками, фінансовиC

ми і податковими органами.

157

2. ÂÀËÎÂ² ÄÎÕÎÄÈ

2.5. Ïðîãíîçóâàííÿ âàëîâîãî äîõîäó

³ ðîçì³ðó òîðãîâî¿ íàäáàâêè

Метою науково обґрунтованого прогнозу валового доходу

є визначення можливого його обсягу при заданих (прогнозC

них) обмеженнях, виходячи з цільових пріоритетів обраних

торговим підприємством для своєї діяльності.

Прогнозування валового доходу є важливою стадією екоC

номічного обґрунтування фінансового плану. У сучасних умоC

вах торгове підприємство самостійно розробляє план валового

доходу на квартал, рік з помісячною (поквартальною) розбивC

кою в сумі і за рівнем. Вихідні передумови для розроблення

прогнозу валового доходу служать план продажу товарів в

асортиментному розрізі, цільова стратегія (збільшення частки

ринку, максимізація прибутку й ін.), можливості підприємства

(матеріальноCтехнічна база, товарне забезпечення), потреби в

прибутку для розвитку торгового підприємства, план надходC

ження товарів у розрізі джерел, законодавча база з питань ціноC

утворення й ін.

Для прогнозування валового доходу використовуються

такі методи:

• технікоCекономічних розрахунків (метод прямого раC

хунку);

• розрахунковоCаналітичний;

• середньої величини;

• економікоCстатистичний;

• економікоCматематичний;

• оптимізаційної моделі.

• на основі прогнозованої величини прибутку.

Метод техніко'економічних розрахунків можна викорисC

товувати в трьох варіантах. У першому варіанті розрахунок ваC

лового доходу на планований період грунтується на прогнозоC

ваній структурі товарообігу і діючих нормах торгових надбаC

вок, у тому числі регульованих державою по соціально значуC

158

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

щих і вільних (на рівні сформованих у найближчому минулоC

му порівнюваному періоді). У другому варіанті прогнозована

величина валового доходу визначається шляхом прямого розC

рахунку прибутковості кожного джерела надходження тоC

варів, кожного укладеного договору постачання з урахуванC

ням кількості ланок товару, впливу основних факторів. ЗаC

гальний обсяг валового доходу розраховується як сума валоC

вого доходу, що може бути отриманий торговим

підприємством від реалізації товарів по всіх укладених догоC

ворах, усіх можливих джерелах надходження товарів і від дії

кожного фактора окремо. Третім варіантом може бути метод

розрахунку шляхом множення обсягу роздрібного товарообігу

на середній рівень валового доходу, досягнутий у минулому

періоді, якщо такий задовольняє цілям підприємства.

Метод технікоCекономічних розрахунків дозволяє дати

повне економічне обґрунтування валового доходу і розрахуваC

ти різні варіанти плану, але його застосування на практиці обC

межене через відсутність до моменту планування необхідної

вихідної інформації, довгострокових контрактів з постачальC

никами, нестійкість господарських зв’язків, податкового закоC

нодавства, нереальність прогнозів товарного забезпечення,

кризовий стан економіки.

Найпростіший у використанні розрахунково'аналітич'

ний метод прогнозування валового доходу. Його сутність поC

лягає в тому, що на підставі звітних даних за минулий період

поточного року і вивчення динаміки рівня валового доходу за

два попередніх роки визначається очікуваний рівень валового

доходу за поточний рік. Цей очікуваний рівень валового дохоC

ду приймається за базову величину для прогнозування суми

валового доходу. РозрахунковоCаналітичний метод застосоC

вується на практиці часто, але він не позбавлений недоліків,

оскільки не враховує передбачуваних змін у структурі товароC

обігу й ін. Тому рекомендується отриманий результат скориC

гувати на можливі зміни товарної структури обороту,

159

2. ÂÀËÎÂ² ÄÎÕÎÄÈ

кількості ланок товару й інших показників, що характеризуC

ють зміни в господарських зв’язках.

Серед економікоCстатистичних методів з метою прогнозуC

вання найчастіше використовується метод середньої величи'

ни. Суть його полягає у вирівнюванні за методом ковзної сеC

редньої динамічного ряду (4–5 років) рівня валового доходу

на перспективу.

Прогнозування валового доходу з урахуванням цільової

норми прибутку здійснюється на підставі залежності

де ВДпл – плановий валовий доход;

ИО

пл – планові витрати обігу;

пл – цільовий прибуток.

Надійними прогнози розрахунки валового доходу від реC

алізації, зроблені з використанням кожного з розглянутих меC

тодів окремо або в комплексі, вважаються тоді, коли їхня розC

рахункова величина задовольняє вимогам забезпечення, з

одніого боку, беззбитковості роботи підприємства, а з іншого,

забезпечує одержання необхідного чистого прибутку для

фінансування його виробничого і соціального розвитку. З цією

метою розраховується ряд показників, що дозволяють упевниC

тися в оптимальності прогнозної величини валових доходів.

Такими показниками є: критична величина валових доходів,

точка беззбитковості, запас фінансової міцності. Розмір валоC

вого доходу забезпечує одержання необхідного цільового приC

бутку при діючому оподатковуванні. Точка беззбитковості поC

казує, при якому обсязі продажу величина валового доходу поC

криє понесені витрати. Визначається вона за формулою

де Т

б – точка беззбитковості;

100

ÓÓ

ÎÈ

ïåð.î.èä.â





Î²

ÂÄ

ïë



160

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій