Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Ю. П. Яковлєв

ЕКОНОМІКА ТОРГІВЛІ

з використанням інформаційних технологій

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

Киів – 2006

УДК 339.1(075.8)

ББК 65.42я73

Я 47

Гриф надано

Міністерством освіти і науки України

(лист №14/18.2"1934 від 09.08.2004 р.)

Рецензенти:

Н.С. Миколайчук – доктор економічних наук, професор;

Є.П. Жуганов – кандидат економічних наук, доцент.

Яковлєв Ю. П.

Я 47 Економіка торгівлі з використанням інформаційних тех'

нологій. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літераC

тури, 2006. – 376 с.

ISBN 966C364C211C4

У навчальному посібнику викладається основний зміст курC

су економіки торгівлі. Розділи посібника включають обов’язкові

теми нормативного курсу. Посібник містить сучасні методи

вітчизняного і закордонного досвіду в дослідженнях в економіці

торгівлі та інформаційних технологій.

Навчальний посібник рекомендується для викладачів і стуC

дентів економічних вузів і факультетів, слухачів курсів підвиC

щення кваліфікації, а також для працівників торгових

підприємств.

ISBN 966C364C211C4 © Яковлєв Ю. П., 2006.

ÂÑÒÓÏ

Розвиток внутрішнього ринку на складному шляху реC

формування економіки України зазнав різкого падіння як реC

альних доходів населення, так і прибутків торгових

підприємств. Разом з тим частка торгівлі у формуванні

внутрішнього валового продукту України досить вагома і має

стабільну тенденцію до збільшення. У 1990 р. торгівля і гроC

мадське харчування давали 4,5 % ВВП країни, у 1995 р. 5,9 %,

у 2000 р. – 9,1 %, у 2001 р. – 9,3%.

Значну роль відіграє торгівля й у формуванні прибуткоC

вої частини бюджетів усіх рівнів. У загальній сумі податкових

відрахувань підприємств (податку на додаткову вартість, акC

цизного збору, податку на прибуток і деяких інших) податкові

виплати підприємств торгівлі і ресторанного господарства

становили в 2000 р., наприклад, 39,1 млрд грн, або 36 %.

Характерною рисою сучасного етапу розвитку є важлива

роль торгівлі України в забезпеченні зайнятості населення,

відповідно – і у формуванні його грошових доходів. За даними

статистичних обстежень, у торгівлі вже працює майже шоста

частина усього економічно активного населення України.

Загальний обсяг роздрібного товарообігу в країні досяг у

2001 р. 34,05 млрд грн, у якому тільки 3,3 % становить продаж

товарів за безготівковими розрахунками. Порівняно з 2000 р.

роздрібний товарообіг підприємств, що є юридичними особаC

ми, зріс у 2001 р. на 18,2 %. Ще вищі темпи нарощування

роздрібного товарообігу спостерігалися в 2002 р. Роздрібний

товарообіг у сільських місцевостях розвивався інтенсивніше,

ніж у міських. Але його частка продовжує залишатися протяC

гом останніх двох років дуже низькою – на рівні 12 % від заC

гального обсягу товарообігу по підприємствах, що є юридичC

ними особами, у той час як частка сільського населення УкC

раїни на кінець 2001 р. становила понад третину всієї його чиC

сельності.

Проте гострота проблеми низької ефективності господарюC

вання в цій галузі ще не зменшилася. Протягом останніх років

кінцеві фінансові результати більшості торгових підприємств у

цій галузі в цілому мали негативне значення: сума збитків у

торгівлі в 1998 р. становила 1,9 млрд грн, у 1999 р. – 1,6 млрд грн.

Тільки в 2000 р. у торгівлі отримано сукупного прибутку –

1,1 млрд грн, що вкрай недостатньо для забезпечення її ефекC

тивного розвитку. Революційні перетворення в економіку

торгівлі вносять інформаційні технології, що є сукупністю меC

тодів, пристроїв і програмного забезпечення, які використовуC

ються для оброблення інформації. Інтегрована система керуC

вання витратами й фінансовою звітністю, що завершується

створенням ERP – системи планування ресурсів підприємства.

Інтегрована система включає підсистеми:

• зовнішньої фінансової звітності;

• керування видами діяльності;

• оцінки операційної діяльності й результативності страC

тегії.

Низький рівень банківського кредитування торгової

діяльності (особливо довгострокового) пов’язаний з його виC

сокою вартістю й ускладненнями, що виникають при викориC

станні традиційної схеми банківського кредитування. Цю неC

гативну тенденцію можна змінити шляхом створення широC

ких можливостей мікрокредитування (надання кредитів

розміром до 15 тис. євро в гривневому еквіваленті на термін

до одного року без обов’язкового забезпечення заставою), що

було б орієнтоване на широке коло малих підприємств

торгівлі. Такий засіб фінансування може бути покладено на

спеціалізовані небанківські фінансовоCкредитні установи, як

запропоновано в проекті відповідного Закону України “Про

мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва

спеціалізованими установами”, який внесено на розгляд ВерC

ховної Ради України.

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã

1.1. Ñóòí³ñòü ³ ìåòà åêîíîì³êè òîðã³âë³

Кризові процеси, що супроводжували протягом 90Cх

років минулого сторіччя становлення ринкових відносин

України, зумовили в цей період істотне зниження обсягів

діяльності в торгівлі. Хоча протягом 1996–1999 рр. обсяг тоC

варообігу країни збільшився в номінальному вимірі на 85 %,

але це відбувалося переважно за рахунок зростання цін на

товари, дії інфляційних процесів. Фізична ж маса проданих

населенню товарів (роздрібний товарообіг у порівняльних

цінах) за цей період не тільки не зросла, а навіть зменшилаC

ся на 17 %. Лише з 2000 р. ситуація в цій сфері почала змінюC

ватися на краще.

Формування стабільної вітчизняної товарної пропозиції

на внутрішньому ринку залежить від удосконалення інструC

ментів обмеження імпорту, квотування і ліцензування товарів

українського виробництва. Не менше стабільний стан залеC

жить від рівня захищеності внутрішнього ринку від проникC

нення контрафактної продукції, сприяння створенню в сфері

виробництва й обороту високопрофесійного кадрового поC

тенціалу ринкової орієнтації і від нарощування випуску конC

курентоспроможної продукції споживчого призначення на осC

нові ефективного використання сировинної і виробничої бази

українських підприємств. Визначення пріоритетів в екоC

номічному розвитку областей у сфері економіки торгівлі УкC

раїни може бути досягнуте на підставі відновлення практики

складання на державному і регіональному рівнях товарних баC

лансів по найбільш важливих групах товарів. Але у наш час неC

обхідно розуміти важливість створення адекватної потребам

торговельного підприємства системи інформаційного забезпеC

чення. Повноцінна стратегія й тактика неможливі без створенC

ня системи раннього виявлення перспективних тенденцій,

1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã

причому не тільки зовнішнього, а й внутрішнього середовища.

Вести мову про успішний бізнес у торгівлі без такої системи

наївно й короткозоро. Уміло сформована система індикаторів,

основну роль у якій покликані відігравати конкурентний

аналіз, стратегічний облік і метод стратегічного балансу, – це

база, що забезпечує “лоцманам” стратегічного контролю оптиC

мальне проходження “вузьких місць” та “рифів” конкурентноC

го середовища. Тому зростання значущості інформаційних техC

нологій у цілому й зокрема для торговельного підприємства

важко переоцінити.

У процессі наукового дослідження, проведеного в

Київському національному торговельноCекономічному

університеті за темою “Економічні умови ефективного розвитC

ку внутрішньої торгівлі України на сучасному етапі”, були

визначені найбільш гострі сучасні питання фінансовоCекоC

номічного розвитку торговельних підприємств і можливі шляC

хи їх вирішення (табл. 1).

Незважаючи на високі темпи нарощення власного капіталу

впродовж 2001–2003 рр., торговельні підприємства працюють

зараз із мінімальною його часткою, яка за станом на 1 січня

2003 р. становила лише 11,1 %. Водночас по підприємствах

інших видів економічної діяльності цей показник становив

58,4 %. Інакше кажучи, торговельні підприємства України на

одну гривню власного капіталу залучають і використовують у

господарській діяльності 8,1 грн позикового капіталу, тоді як

підприємства інших видів економічної діяльності – тільки

0,7 грн (або в 12 разів менше). Така фінансова структура

капіталу торговельних підприємств формує найнижчий

рівень їхньої фінансової стійкості, мінімальний показник якої

в країнах із розвинутою економікою визначений у розмірі

38–40 % власного капіталу.

Становлення й удосконалення структури капіталу торгоC

вельних підприємств є об’єктивною передумовою стабільного

і динамічного розвитку ринкової економіки. При цьому

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

торгівля як провідна галузь сфери обороту може виконувати,

роль економічного двигуна, підтримувати вітчизняного товаC

ровиробника, забезпечувати бюджет і суспільний добробут,

стати дієвим фактором економічного зростання. На сучасному

етапі розвитку країн з перехідною економікою торгівля є

найбільш розповсюдженим видом економічної діяльності

1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã

Íà ïî÷àòîê ðîêó

Ïîêàçíèêè

2001

2002

2003

2003 ð. ó %

äî 2001 ð.

1. Çàãàëüíèé îáñÿã

êàï³òàëó òîðãîâåëüíèõ

ï³äïðèºìñòâ, ìëðä ãðí

109,7

140,9

182

166

ó òîìó ÷èñë³:

– âëàñíèé êàï³òàë

9,8

13,9

20,1

205

– ðèçèêîâèé êàï³òàë

99,9

12,7

161,9

162

2. Çàãàëüíèé îáñÿã

êàï³òàëó ï³äïðèºìñòâ

³íøèõ âèä³â åêîíîì³÷íî¿

ä³ÿëüíîñò³, ìëðä ãðí

667,1

718,9

450,8

116

ó òîìó ÷èñë³:

– âëàñíèé êàï³òàë

409

436,9

450,8

110

– ðèçèêîâèé êàï³òàë

258

282

321

124

3. ×àñòêà âëàñíîãî

êàï³òàëó â çàãàëüí³é éîãî

ñóì³, %

– òîðãîâåëüíèõ

ï³äïðèºìñòâ

9,9

11,1

– ï³äïðèºìñòâ ³íøèõ

âèä³â åêîíîì³÷íî¿

ä³ÿëüíîñò³

61,3

60,8

58,4

Таблиця 1

Динаміка структури капіталу торговельних підприємств

України порівняно з підприємствами інших видів

економічної діяльності за 2000–2002 рр.*

* Примітка. Таблицю складено за даними: Фінанси України на

2001 рік: Стат. Зб. – К.: Держ. Ком. Статистики України, 2002. –

С. 38–39; 40–41.

практично всіх підприємств реального сектора економіки неC

залежно від форм власності.

Торгівля – широка галузь підприємницької діяльності і

сфера прикладання праці – одержала в останні роки нові

імпульси свого розвитку, істотно розширивши “поле і правила

гри” в економіці. У неї влилося багато нових, заповзятливих

людей, які змінили свою професію і життєві орієнтири. Від окC

ремих спекулятивних торгових операцій і “човникового бізнеC

су” багато підприємців перейшли вже до більш високої стадії

торгової діяльності, організувавши індивідуальні або колекC

тивні підприємства в роздрібній і оптовій торгівлі. Цим

підприємцям доводиться щодня зіштовхуватися з безліччю

проблем економічного, фінансового й організаційного харакC

теру, які їм доводиться вирішувати інтуїтивно, методом “проб

і помилок”, здобуваючи поступово практичний досвід.

Однак уміння грамотно, а головне ефективно торгувати –

це тонке мистецтво, у якому покладатися лише на практичний

досвід, здоровий глузд та інтуїцію вже недостатньо. Процес наC

сичення споживчого ринку товарами і зростання конкуренції

потребує від тих, хто вливається в цей бізнес і хоче в ньому наC

довго залишитися, глибоких і всебічних знань його основ у

розрізі різних аспектів торгової діяльності. Здавалося б, в умоC

вах значного розширення можливостей, вивчення закордонної

літератури з питань ринкової економіки проблем із придбанC

ням нових знань не виникає. Однак використати більшість заC

кордонних рекомендацій у наших умовах поки ще неможливо,

тому що недостатньо сформовані ринкові відносини, не розвиC

нута торгова інфраструктура. До того ж наші законодавчі норC

ми не відповідають правовим аспектам діяльності торгових

фірм у країнах з розвинутою ринковою економікою.

Варто також врахувати, що торгівля є однією з

найбільших галузей економіки будьCякої країни як за обсяC

гами діяльності, так і за чисельністю зайнятого в ній персонаC

лу, а підприємства цієї галузі найбільш масові. Підприємства

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій

торгівлі поділяються на роздрібні, тобто послуги надають

кінцевому споживачу, й оптові, що здійснюють зв’язки

роздрібної торгівлі з безпосередніми виробниками або посеC

редниками. Тому діяльність торгових підприємств, пов’язана

із задоволенням потреб численних споживачів, зазнає впливу

безлічі факторів і охоплює широкий спектр економічних,

фінансових та організаційноCтехнологічних питань, що

потребують повсякденних рішень. Головна мета економіки

торгівлі – забезпечити високісні темпи розвитку торгового

підприємства в стратегічній перспективі і зростання його

конкурентної позиції на споживчому ринку. Розглянемо осC

новні її завдання:

1. Формування умов для найповнішого задоволення попиту

покупців на товари в рамках обраного сегмента споживчого

ринку. Це завдання реалізується шляхом пошуку торговим

підприємством своєї ринкової ніші на споживчому ринку; виC

явленням основних параметрів попиту покупців у даному сегC

менті споживчого ринку; формуванням ефективної асортиC

ментної політики, спрямованої на задоволення купівельного

попиту на товари, забезпеченням стійкості асортименту тоC

варів, реалізованих підприємством.

2. Забезпечення високого рівня торгового обслуговування

покупців, що реалізується методом задоволення всіх основних

вимог покупців до рівня торгового обслуговування. Сутність їх

з урахуванням специфіки конкретного сегмента споживчого

ринку зводиться до того, щоб з найменшими витратами часу і

найбільшими зручностями придбати в торговому

підприємстві необхідні товари. Ці вимоги забезпечуються

цілим комплексом організаційноCтехнологічних заходів, що

формують у сукупності необхідний рівень торгового обслугоC

вування.

3. Забезпечення достатньої економічності здійснення тор"

гово"технологічного і торгово"господарського процесів на

підприємстві, що реалізується забезпеченням мінімальної

1. ÒÎÂÀÐÎÎÁ²Ã

кількості витрат трудових, матеріальних і фінансових ре"

сурсів на організацію окремих технологічних процесів і опе"

рацій. Це пов’язано з рухом товарів і обслуговуванням поC

купців, здійсненням окремих комерційних операцій і коC

мерційної діяльності в цілому, виконанням функцій керуванC

ня торговим підприємством.

4. Максимізація суми прибутку, що залишається в розпо"

рядженні торгового підприємства, і забезпечення її ефективно"

го використання. Для цього реалізується оптимізація обсягу

товарообігу підприємства, ефективного керування його актиC

вами, проведення цілеспрямованої цінової, амортизаційної і

податкової політики, оптимізація співвідношення частини

капіталів і споживаної частини прибутку.

5. Мінімізація рівня господарських ризиків, пов’язаних з

діяльністю торгового підприємства. Для цього необхідне

ефективне керування різними комерційними, фінансовими,

інвестиційними й іншими ризиками, пов’язаними з госпоC

дарською діяльністю підприємств торгівлі. Мінімізація рівня

господарських ризиків забезпечує передбачуваність фінансоC

вих результатів діяльності торгового підприємства і

стабільності його розвитку.

6. Забезпечення постійного зростання ринкової вартості

торгового підприємства. Це реалізується, насамперед, за рахуC

нок високої інвестиційної активності підприємства, його здатC

ності ефективно акумулювати власні фінансові ресурси на заC

безпечення приросту активів у всіх їхніх формах, підвищення

фінансової стійкості підприємства. На зростання ринкової

вартості торгового підприємства впливає його висока ділова

репутація, завойовані ним маркетингові позиції на споживчоC

му ринку; наявність стабільної внутрішньої технології

здійснення господарської діяльності і керування. Відіграють

роль і інші, так звані “невловимі активи”, здатні приносити

торговому підприємству додатковий прибуток.

Роздрібний товарообіг – це кількісний показник, що хаC

Економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій