Свінцицька О.М. Планування діяльності підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

Планування енергообслуговування та транспортного обслуговування виробництва

Кз – коефіцієнт, що враховує нерівномірність використання облад-

нання у часі;

– коефіцієнти, що враховують ККД двигунів і втрати енер-

гії у електромережі.

У другому випадку витрати енергії можуть бути розраховані за

формулою:

Gен.зм. = Gен.п Nв,

де

Gен.п. –

зведена норма витрат енергії на 1000 грн. продукції;

Nв

– програма випуску продукції, тис. грн.

Постійна частина витрат також може бути

визначена розрахунко-

вим методом по нормативах освітленості, опалення тощо.

Потреба підприємства в енергії та енергоносіях визначається на

основі балансового методу планування. З цією метою складаються

зведені баланси і баланси по окремих видах енергії та енергоносіїв. У

витратній частині зазначається розрахована планова потреба в енергії

на всю виробничу, побутову й невиробничу діяльність

підприємства, а

в доходній – джерела покриття потреби в ній (постачання енергії і па-

лива від районних систем, виробіток від власних генеруючих устано-

вок, використання вторинних енергоресурсів). Поряд з плановим скла-

дається звітний баланс, який служить засобом контролю за виконан-

ням планових показників використання енергоресурсів і пошуку резе-

рвів. Для обліку

коливань у попиті різних видів енергії складаються

добові графіки їх споживання по календарних періодах, які являють

собою основу для встановлення максимальної потреби на плановий

період та розробки заходів щодо розвитку енергетичного господарства.

Усі техніко-економічні показники енергетичного господарства

об’єднують у такі групи: виробництво і розподіл енергії (наприклад,

питомі витрати палива

на виробництво енергії); питомі витрати енер-

гоносіїв (наприклад, на 1 т. литва, на виріб); собівартість виробництва

енергії, енергоозброєність тощо.

Промислове підприємство пов’язане з переміщенням великих об-

сягів матеріалів, напівфабрикатів, оснастки, відходів виробництва та

інших вантажів. У свою чергу, переміщення вантажів пов’язане з ви-

конанням великого обсягу вантажно-розвантажувальних робіт,

механі-

зація й автоматизація яких є одним з важливих соціальних завдань по

ліквідації важкої, непривабливої фізичної праці. Вирішення цих за-

вдань покладається на

транспортне господарство

підприємства, струк-

тура і склад якого залежать від обсягів внутрішніх та зовнішніх пере-

везень, рівня кооперації зі спеціалізованими транспортними організа-

ціями, виробничої структури підприємства, типу виробництва, габари-

тів і маси продукції.

Виробнича інфраструктура підприємства

Планування раціональної організації перевезень будується на ос-

нові вивчення вантажообороту і вантажопотоків у масштабі підприєм-

ства та його окремих підрозділів та цехів. Під

вантажооборотом

розу-

міють загальну кількість вантажів, що переміщуються за одиницю ча-

су, наприклад, за добу, зміну, місяць, рік.

Вантажним потоком

називають обсяг вантажів, що переміщується

за одиницю часу між двома пунктами. Вантажооборот – сума окремих

вантажопотоків. На основі відомостей про потужність вантажопотоків

у тонах і відстанях між кореспондуючими пунктами визначають обсяг

транспортної роботи в тонно-кілометрах.

Відомості по вантажообороту та вантажних потоках підприємства,

в тому числі окремих цехів, доцільно відображати у

формі “шахової”

таблиці (табл.7.1).

Таблиця 7.1

Шахова таблиця вантажообороту підприємства, т

Цехи-отримувачі Склади-отримувачі

Цехи-

відвантажувачі

заготі-

вель-

ний

меха-

нічний

терміч-

ний

скла-

даль-

ний

мате-

ріалів

готової

про-

дукції

відхо-

дів

Разом

заготівельний 800 200 1000

механічний 1400 1400 400 3200

термічний 1400 1400

складальний 2000 2000

склад

матеріалів

1000 1000 600 2600

Разом 1000 3200 1400 2000 2000 600 10200

За даними шахових таблиць, планів цехів та генеральних планів

підприємства складають схеми (діаграми) вантажопотоків. За ванта-

жооборотом та вантажопотоками встановлюють тип, структуру парку

транспортних і підйомно-транспортних машин, кількість вантажно-

розвантажувальних постів, вид маршрутів та засобів перервної (цикліч-

ної) дії.

Так, кількість транспортних засобів перервної (циклічної) дії роз-

раховують за

формулою:

n.од.

Wц =,

де

– добовий вантажооборот, т;

.од.n

– добова продуктивність одиниці транспортного обладнання, т.

Планування енергообслуговування та транспортного обслуговування виробництва

Кількість засобів неперервної дії, необхідних для даного вантажо-

потоку, розраховують аналогічно.

Контрольні питання та задачі

1. Яку роль відіграють на підприємстві допоміжні виробництва і

обслуговуючі господарства?

2. Якими основними особливостями визначається склад та розмір

допоміжних і обслуговуючих господарств?

3. Назвати типову структуру допоміжних і обслуговуючих госпо-

дарств на промисловому підприємстві.

4. Який порядок планування технологічної оснастки на підприємст-

ві?

5. Як розраховується потреба різального інструменту для масового

виробництва

машинобудівного профілю?

6. В чому полягає суть єдиної системи технічного обслуговування та

ремонту обладнання?

7. Як розраховується трудомісткість ремонтних робіт по технічному

обслуговуванню обладнання?

8. В чому полягає специфіка енергозабезпечення підприємства?

9. Як складаються баланси енергоспоживання на підприємстві?

10. Що таке вантажооборот та вантажний потік? Як здійснюється

планування внутрішніх перевезень вантажів?

Задача 7.1.

Розрахувати витрати різального інструменту та

здійснити розрахунок його цехового оборотного фонду на річну про-

граму виробів А.

Вихідні дані.

Річна програма випуску виробів А – 500 тис.шт.,

стійкість інструменту до повного його зносу – 19 год., норма машин-

ного часу – 1,85 хв. На робочих місцях одночасно знаходиться 62 ін-

струменти, в ремонті і заточці – 24 шт.,

в інструментально-роздаточній

кладовій – 118 шт.

Методичні вказівки. Витрати різального інструменту розрахо-

вуються за формулою:

()

Ntм

Кр =.

60Тзн 1-Квт

Цеховий фонд інструменту визначається за формулою:

цр.міркр.з

h=h +h +h

Виробнича інфраструктура підприємства

Задача 7.2. Розрахувати середньорічний обсяг слюсарних робіт

та кількість слюсарів по ремонту й обслуговуванню обладнання за та-

кими даними:

Група обладнання

К-ть од. встановлено-

го обладнання

Середня категорія

складності ремонту

Токарні верстати 125 18

Свердлильні

верстати

30 12

Фрезерні верстати 48 19

Інші 12 13

Дійсний річний фонд часу верстату становить 3950 годин. Питома

вага оперативного часу в загальному фонді – 70 %.

Методичні вказівки. Загальна ремонтна складність обладнання

визначається за формулою:

∑

i=1

=cr,

де

і=1,2,3…k

– індекс групи однотипного обладнання;

– кількість одиниць обладнання в

-й групі;

– середня категорія ремонтної складності одного обладнання і-ї

групи.

Тривалість (Т

рц

) і структура ремонтного циклу, а також тривалість

міжремонтного періоду визначаються за формулами відповідно:

654321рц

КККККАКТ =

де,

– оперативний час роботи обладнання, 16800 год.;

1КККККК

654321

, коефіцієнти, що враховують вид матеріалу,

що оброблюється (матеріал інструменту, умови експлуатації та харак-

теристику обладнання).

Структура ремонтного циклу включає чотири поточних та один

середній ремонт: К – П – П – С – П – П – К.

Контрольні питання та задачі

Відповідно, тривалість ремонтного циклу у роках визначається за

формулою:

′

рц

Т =,

де

– дійсний річний фонд часу обладнання, год.;

– питома вага оперативного часу обладнання в загальному фонді

часу.

Міжремонтний період визначається діленням тривалості ремонт-

ного циклу (в роках) на кількість внутрішньоциклових ремонтів плюс

один.

Об’єм ремонтних робіт за ремонтний цикл (Q

) розраховується,

виходячи з нормативів типової системи.

Трудомісткість ремонту і повного планового огляду на одну одиницю

ремонтної складності обладнання (1rм)

Види ремонтних робіт Трудомісткість слюсарних робіт та ін. (

сл

)

Огляд

Огляд перед капітальним

ремонтом

Поточний ремонт

Середній ремонт

Капітальний ремонт

0,7

1,1

Отже, загальна трудомісткість всіх видів ремонтів може бути ви-

значена за формулою:

мoonncckk

R)nqnqnqnq(Q +++=

де

onck

q,q,q,q

– трудомісткість капітальних, середніх, поточних ре-

монтів і оглядів на одну одиницю ремонтної складності (1r

);

onck

n,n,n,n

– кількість капітальних, середніх, поточних ремонтів і

оглядів в ремонтному циклі (між двома сусідніми ремонтами – один

огляд).

Середньорічний обсяг ремонтних робіт визначається за формулою:

рік

рц

Q= .

Для розрахунку кількість слюсарів по ремонту й обслуговуванню

обладнання використовується формула:

∑

′

рік

cл

вих

C= ,

де

′

– дійсний річний фонд роботи одного працюючого, 1860

год.;

вих

– коефіцієнт виконання норм працівниками, 1,1.

Планування збуту продукції

8.1. Складання плану збуту, його зміст

та призначення.

8.2. Планування реклами та

комунікаційна політика у здійсненні

планів збуту продукції.

Складання плану збуту, його зміст та призначення

8.1. Складання плану збуту, його зміст та

призначення

Система ринкових відносин передбачає тісний взаємозв’язок між

процесами виробництва, розподілу й споживання матеріальних благ у

сфері обмежених економічних ресурсів. Кожне підприємство планує

виробництво товарів та послуг тільки в таких обсягах і строках, які

відповідають запитам споживачів і на їх основі визначає всі планові

показники.

Складання плану збуту (реалізації продукції) є

завершальним ета-

пом складання виробничої програми підприємства. Тим же часом,

план збуту служить основою для складання загальногосподарських та

інших кошторисів витрат на виробництво і реалізацію товарів

(рис. 8.1).

У будь-якому плані збуту, як правило, зазначається кількість про-

дукції, робіт, послуг кожного виду, які будуть реалізовані в запланова-

ному періоді господарської діяльності підприємства.

При рівномірних постачаннях обсяг продаж на плановий період

може бути визначений як добуток середньодобового випуску продук-

ції та періоду часу за формулою:

⋅

пр с пер

П = ВТ,

де

пр

– запланований обсяг збуту продукції, грн.;

–

середньодобовий випуск (продаж), грн.;

пер

– запланований період збуту (місяць, квартал, рік, дні).

При нерівномірному чи нестабільному виробництві, наприклад,

при сезонних коливаннях виробництва, план збуту, як правило, скла-

дається на кожен місяць. В

річний план збуту

продукції підприємства

включають: обсяг реалізації продукції на внутрішньому ринку; вар-

тість напівфабрикатів і комплектуючих виробів власного виробництва,

величину експортних постачань товарів, нормативи запасів готової

продукції, обсяги робіт і послуг виробничого призначення у ринкових

цінах.

Показник обсягу реалізації продукції пов’язує кожне підприємство

з усіма споживачами на відповідних ринках збуту. До

реалізованої

продукції включають не тільки обсяги виробленої у плановому періоді

нової продукції, але й залишки нереалізованої у минулому (звітному)

періоді готової продукції.

Планування збуту продукції

План збуту

Виробничий план

Трудові витрати

Кошторис витрат на

виробництво продукції

Кошторис торгових

витрат

Кошторис

адміністративних

вит

Прогнозований

розрахунок до хо дів та

збитків

Кошторисний баланс Фінансовий

план

Інвестиційний

план

Комплексні

витрати

Матеріальні

витрати

Запаси на кінець

періоду

Рис. 8.1. Схема взаємодії плану збуту продукції з виробничою

програмою підприємства

В загальному вигляді обсяг реалізації розраховується за форму-

лою:

РП = НП ± ГП,

де

– плановий річний обсяг реалізації;

НП

– обсяги нової продукції;

∆

– зміна залишків готової продукції.

Складання плану збуту, його зміст та призначення

Сукупний обсяг збуту

продукції в плановому періоді визначається

за всіма видами і строками постачання, а також умовами їх оплати та

відвантаження, які узгоджені зі споживачами. Плануючи річний обсяг

збуту, виробники при укладанні господарських угод повинні передба-

чати прийнятні для себе умови оплати товарів та послуг: по факту від-

вантаження, в кредит, авансом, знижки

в цінах, рівень інфляції, втрати

на етапі обігу, безнадійні борги клієнтів тощо.

Процес планування збуту продукції, робіт, послуг схематично мо-

же бути відображений таким чином (рис.8.2).

Планування збуту

Ресурси постачальників

Розробка програми просування товарних

потоків у процесі реалізації

Визначення потреби в

складських

приміщеннях

Визначення потреби в

транспортних засобах

Засоби

Складання масових

переміщень та прийомок

Оптимізація розміщення

складських приміщень

Календарне планування

підготовки товарів до

відвантаження та

постачання споживачу

Оцінка результатів

Рис. 8.2. Алгоритм планування збуту продукції

Планування збуту продукції

На першому етапі на основі планових показників виробництва

продукції визначаються обсяги потреб у ресурсах та їх основні поста-

чальники. При нестачі тих чи інших ресурсів необхідно погодити план

виробництва і збуту продукції з урахуванням фінансово-економічних

та матеріально-технічних пріоритетів.

Другий етап складання плану збуту передбачає створення програ-

ми руху

потоків виробів по всьому розподільчому ланцюгу, від вироб-

ничих підрозділів підприємства до кінцевого споживача, яка

безпосередньо пов’язана з плануванням потреби підприємства у

складських приміщеннях і транспортних засобах. При дефіциті

останніх, за необхідністю, переглядаються вже намічені програми

товарорухів. На заключному етапі складання плану збуту продукції складається

програма масових переміщень товарів,

оптимізується схема розміщен-

ня складських приміщень і транспортних потоків, складаються кален-

дарні плани-графіки підготовки товарів для відвантаження та поста-

чання.

Важливою характерною рисою ефективності розроблених планів

збуту можуть бути витрати збуту, які коливаються у зарубіжних фір-

мах, залежно від виду продукції і умов постачання, в межах від 2 до 20

% від

загального обсягу продажу товарів. При плануванні збуту про-

дукції необхідно враховувати ознаки дорогих систем товаропросуван-

ня і забезпечувати зниження їх витрат з метою підвищення ефективно-

сті всієї системи збуту.

8.2. Планування реклами та комунікаційна

політика у здійсненні планів збуту продукції

У здійсненні розробленого плану збуту вирішальне значення має

стимулювання збуту.

Стимулювання збуту

– засоби, що стимулюють

попит, підвищують ефективність роботи посередників, покупців та

продавців. Також, не менш важливим на цьому етапі є: формування

іміджу підприємства; планування системи винагород працівників під-

приємства; надання керівникам відділу збуту повноважень щодо здій-

снення управління та реалізації збутової стратегії тощо. У реалізації

зазначених цілей особливу роль відіграє комунікаційна

політика під-

приємства і, зокрема, планування рекламної діяльності.

Комунікаційна політика

– це комплекс заходів щодо забезпечення

інформованості споживачів та посередників, інших контактних ауди-

торій про фірму або її товари з метою просування товарів. До таких

заходів належать: рекламна діяльність, стимулювання збуту, персональ-