Свінцицька О.М. Планування діяльності підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

Контрольні питання та задачі

1. Що називається виробничою потужністю підприємства, цеху, ді-

льниці?

2. Які фактори впливають на формування та використання виробни-

чої потужності підприємства?

3. Як обчислюється виробнича потужність в однономенклатурному,

масовому та серійному виробництві?

4. Що таке провідна ланка виробництва, “вузькі місця” та резерви

потужності?

5. Яка послідовність розрахунку виробничої потужності підприємст-

ва?

6. Що таке

“баланс виробничих потужностей” і як розраховуються

його основні показники?

7. Назвати основні показники використання виробничої потужності.

Задача 4.1.

Визначити виробничу потужність складальної діль-

ниці, корисна площа якої становить 200 м

. Виріб займає площу 3,5 м

робоча зона – 30% його площі. Тривалість виробничого циклу скла-

дання виробу – 12 змін.

Значення режимного фонду часу роботи дільниці визначити само-

стійно.

Задача 4.2. Визначити виробничу потужність механічної діль-

ниці підприємства, що випускає комплекти деталей, за умови, що про-

відною групою обладнання є шліфувальна.

Вихідні дані:

Група

обладнання

Кількість

верстатів

Загальна

норма часу

на комплект

Коефіцієнт

виконання

норм, %

Токарна

Револьверна

Шліфувальна

270

170

190

105

108

103

Розробити заходи по ліквідації “вузького місця” враховуючи, що

токарні операції можуть виконуватись на револьверній групі облад-

нання.

Рішення про значення показників, які характеризують режим ро-

боти підприємства прийняти самостійно.

Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва

Планування матеріально-технічного

забезпечення

виробництва

5.1. Зміст та основні завдання плану

МТЗВ, порядок його складання.

5.2. Планування потреби в сировині і

матеріальних ресурсах.

5.3. Запаси, їх види та регулювання.

Зміст та основні завдання плану МТЗВ, порядок його складання

5.1. Зміст та основні завдання плану МТЗВ,

порядок його складання

Раціональна організація матеріально–технічного забезпечення ви-

робництва і збуту значною мірою визначає рівень використання засо-

бів виробництва, зростання продуктивності праці, прибутку та рента-

бельності. Цим і обумовлюється роль та значення матеріально-

технічного забезпечення і збуту в системі управління підприємством.

Забезпечення виробництва потрібними матеріальними ресурсами

є початковою ланкою виробничого процесу, а збут

готової продукції –

кінцевою.

Матеріально-технічне постачання

– це процес забезпечення підпри-

ємства всіма необхідними видами матеріально-технічних ресурсів у

встановлений термін та відповідних обсягах для нормальної роботи.

Від організації своєчасного надходження матеріальних ресурсів у по-

трібній кількості, якості та асортименті, значною мірою залежить рів-

номірний та ритмічний випуск готової продукції, її конкурентоспро-

можність, а також ефективність роботи

підприємства в цілому.

Основним завданням підприємства по плануванню й управлінню

матеріально-технічним постачанням є своєчасність, безперебійне та

комплексне забезпечення ресурсами відповідно до встановлених пла-

нових завдань. У практиці роботи підприємства застосовують дві фор-

ми постачання:

транзитну і складську

. При транзитній формі постачан-

ня підприємства одержують сировину й матеріали безпосередньо від

підприємств-виробників. Застосування цієї форми виправдано у тих

випадках, коли потреба в матеріалах і сировині на цей час дорівнює

транзитній нормі або більша за неї.

Складську форму постачання, при якій потрібні матеріальні ресур-

си підприємства, одержують з баз

і складів забезпечувально-збутових

організацій, економічно доцільно застосовувати, коли матеріальні ре-

сурси потрібні у невеликій кількості. Таким чином, господарські

зв’язки підприємств з постачальниками матеріальних ресурсів органі-

зовуються як безпосередньо з підприємствами-постачальниками, так і

з територіальними органами постачання. В першому випадку, основ-

ним завданням є розвиток прямих довготермінових зв’язків

, під якими

розуміють відносини, коли конкретні умови поставок, асортимент,

якість, терміни, взаємна матеріальна відповідальність та інші питання

узгоджуються безпосередньо на основі прямих угод.

Комерційна діяльність підприємства не обмежується тільки забез-

печенням.

Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва

Другою складовою частиною МТЗВ є план збуту готової продук-

ції, основним завдання якого є своєчасне і повне виконання плану реа-

лізації продукції відповідно до укладених угод. Постачання продукції

споживачам має бути своєчасним, ритмічним, з точно визначеними

обсягами, асортиментом, які потрібні підприємствам-споживачам. Ма-

теріально-технічне постачання і збут в масштабі

народного господарс-

тва являють собою дві сторони одного процесу товарного обігу засобів

виробництва. Тому, деякі види господарських угод можуть умовно

належати як до забезпечення, так і до збуту. Вони можуть одночасно

служити для одного господарства формою матеріально-технічного

забезпечення, для іншого – формою збуту, реалізації продукції.

Матеріально-технічне забезпечення виконує дві

основні функції:

зовнішню і внутрішню.

Зовнішні функції визначають взаємовідносини підприємства з по-

стачальниками, постачальницько-збутовими організаціями, органами

державного управління.

Внутрішні функції характеризують взаємодію служби забезпечен-

ня з виробничими цехами, підрозділами апарату управління виробниц-

твом.

Основними завданнями матеріально-технічного забезпечення є:

– визначення перспективної та поточної потреби в матеріалах, си-

ровині й

обладнанні;

– розробка матеріальних балансів;

– розміщення замовлень, здійснення оперативних заходів щодо їх

реалізації;

– встановлення рівня якості матеріальних ресурсів, відповідно до

стандартів, та оптимального співвідношення між засобами

виробництва;

– вибір постачальників та підтримка з ними зв’язків.

В умовах ринку постачання матеріально-технічних ресурсів здійс-

нюється на основі різноманітних форм і

методів:

– через товарно-сировинні біржі;

– аукціони, конкурси;

– оптові закупівлі;

– закупівлі малими партіями;

– закупівлі відповідно до потреби;

– на замовлення;

– за рахунок власного виробництва;

– за прямими договорами.

Всі вони мають свої особливості, переваги та недоліки, які необ-

хідно враховувати з метою економії коштів і часу при їх постачанні.

Зміст та основні завдання плану МТЗВ, порядок його складання

Конкретну форму постачання матеріальних ресурсів підприємство

обирає, виходячи з масштабів споживання ресурсів, кількості продук-

ції, якості та ціни. На промислових підприємствах найбільшого поши-

рення набули такі

методи постачання

1. Закупівля матеріальних ресурсів однією партією. Цей метод пе-

редбачає закупівлю ресурсів великою партією за один раз. Основні

його переваги: простота оформлення документів, гарантія постачання

всієї партії, підвищені торгові знижки. Недоліки: велика потреба в

складських приміщеннях, уповільнення оборотності капіталу.

2. Регулярні закупівлі невеликими партіями. В цьому випадку поку-

пець замовляє потрібну

кількість товарів, яку постачають йому партія-

ми протягом певного періоду. Основні переваги: прискорюється обо-

ротність капіталу, оскільки за товари розраховуються відповідно до їх

надходження; забезпечується економія складських приміщень і витрат

на забезпечення зайвих запасів. Недолік цього методу постачання по-

лягає в тому, що не враховується ймовірність потреби в більшій кіль-

кості

ресурсів.

3. Щоденні (щомісячні) закупівлі за котирувальними відомостями.

Використовують для закупівель дешевих ресурсів, які швидко викори-

стовуються. Переваги: прискорення обігу капіталу; скорочення витрат

на збереження; своєчасність поставок.

4. Одержання ресурсів відповідно до потреби. Цей метод близький

до регулярних поставок, але йому властиві такі особливості: кількість

товару не встановлюється, а визначається приблизно;

постачальники

перед кожним виконанням замовлення зв’язуються з покупцями; опла-

чується тільки кількість поставлених ресурсів; при закінченні терміну

контракту замовник не зобов’язаний приймати та оплачувати товари,

які могли бути надані. Переваги: відсутність обов’язковості по закупі-

влях визначеної кількості ресурсів; прискорення обороту капіталу;

мінімум роботи з оформленням документів.

5. Через

фірмові магазини.

6. Постачання ресурсів за графіком споживача. Це дозволяє йому

скоротити рівень виробничих запасів на базі зближення моментів і

партій одержання ресурсів з моментами та партіями запуску у вироб-

ництво. Ця форма набула поширення в Європейських країнах. Її ви-

щою модифікацією є система, яка називається “точно в термін”. Спо-

живачу

гарантується такий режим поставки, який не вимагає створен-

ня запасів або зводить їх до мінімуму. При системі “точно в термін”

постачання й споживання синхронізовані та при збереженні масового

виробництва між постачальником і споживачем утворюється практич-

но безперервний, точно пульсуючий матеріальний потік. Не зважаючи

Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва

на різницю в цінах системи, вона є економічно доцільною, оскільки

споживач має можливість скоротити свої витрати на формування і збе-

рігання виробничих запасів. Японці вже давно з’ясували, що система

“точно в термін” є одним з основних способів скорочення потреб у

виробничих та складських майданчиках і постійно розширюють її

вживання.

5.2. Планування потреби в сировині

і матеріальних ресурсах

План матеріально-технічного забезпечення (МТЗВ) – один із основ-

них розділів плану економічного і соціального розвитку підприємства,

головним завданням якого є визначення потреби підприємства в мате-

ріальних ресурсах і джерелах їх покриття на плановий період.

Розробляється план матеріально-технічного забезпечення в річно-

му, квартальному та місячному розрізах.

У річному плані визначається потреба

всіх підрозділів і служб під-

приємства в матеріальних ресурсах і плануються обсяги їх поставок на

рік, в тому числі по кварталах.

У квартальному плані визначається потреба підприємства по роз-

горнутій номенклатурі по кожному типосортматеріалу й уточнюється

обсяг завдань на плановий квартал. На його основі складаються спе-

цифіковані замовлення постачальникам і

визначається форма поставок

– транзитна або складська.

Місячні плани являють собою лімітну карту відпуску матеріалів

відповідному підрозділу підприємства.

Розробка річного плану матеріально-технічного забезпечення по-

чинається знизу, з підрозділів підприємства, і являє собою розрахунок

потреби в матеріальних ресурсах, необхідних для виконання виробни-

чої програми, будівельних і ремонтних робіт.

Вихідними даними для

розробки плану є виробнича програма ви-

пуску продукції, план капітального будівництва, план технічного роз-

витку, специфікації, норми і нормативи витрат матеріалів.

Розмір необхідних матеріальних ресурсів визначається за специфі-

каціями і нормами витрат сировини, матеріалів, палива, а також за но-

рмами виробничих і товарних запасів. Підсумовуючи потребу по кож-

ному із напрямів

, визначають загальну потребу в матеріальних ресур-

сах, джерелах його покриття і складають баланс матеріально-

технічного забезпечення за певною формою.

Визначення потреби в матеріально-технічних та енергетичних ре-

сурсах проводиться як в натуральному, так і у вартісному виразах з

Планування потреби в сировині і матеріальних ресурсах

метою узгодження цього розділу плану з планами собівартості, прибу-

тку, рентабельності, фінансовим планом.

Розрахунки планової потреби матеріальних ресурсів проводяться,

в основному, методом прямого розрахунку, тобто множенням норми

витрат на відповідний обсяг виробництва чи роботи у плановому пері-

оді.

Норми витрат повинні передбачати найбільш економічне викорис-

тання ресурсів в конкретних умовах

виробництва – тобто бути прогре-

сивними.

Планові нормативи визначають питомі витрати матеріалів на оди-

ницю продукції чи обсяг виробництва. Прикладом такого нормативу

може бути коефіцієнт використання матеріалів (

вм

), який визнача-

ється співвідношенням чистої маси виробу та норми витрат матеріалу

за формулою:

вм

нв

К =.

Залежно від специфіки виробництва та прийнятих норм, застосо-

вують такі методи розрахунку потреби в матеріальних ресурсах: поде-

тальний, по виробах, по типових представниках та по аналогії.

Метод визначення потреби по аналогії полягає в тому, що вироби,

на які в період розрахунку немає норм витрат, прирівнюються до ана-

логічних виробів, на

які існують норми витрат матеріалів, з викорис-

танням коригуючих коефіцієнтів.

Розрахунок потреби матеріалів на ремонт основних фондів прово-

диться виходячи з вартості основних фондів і встановлених норм ви-

трат матеріалів на 1 тис. або 1 млн. вартості основних фондів.

Витрати матеріальних ресурсів на виготовлення технологічної

оснастки та інструменту визначаються на основі норм використання

оснастки, програми її випуску та норм витрат матеріалів з урахуван-

ням можливого придбання їх зі сторони.

За виробами з тривалим виробничим циклом розраховується по-

треба в матеріалах на збільшення незавершеного виробництва

(

нвм

∑

м.нв

i=1

П =(Дкі - Дnі) Ні,

де

Дкі, Дnі – кількість виробів і-го виду в незавершеному виробни-

цтві відповідно на кінець і початок планового періоду;

Ні

– норма витрат матеріалу на виріб

-го виду;

Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва

n – кількість найменувань виробів, на які витрачається даний мате-

ріал.

5.3. Запаси, їх види та регулювання

Складовою частиною річного плану підприємства в матеріальних

ресурсах є їх потреба на створення виробничих запасів. Резерв необ-

хідних запасів повинен забезпечувати безперервну роботу підприємст-

ва та прискорення обороту обігових засобів.

Залежно від призначення, виробничі запаси поділяються на

поточні

(перехідні),

підготовчі

страхові і сезонні

Поточний

запас призначений для безперервного забезпечення ви-

робництва в період між двома поставками матеріалів.

Підготовчий

запас необхідний на час підготовки отриманих матері-

алів для виробничого споживання.

Страховий

запас гарантує безперервність виробництва у випадках

відхилень від прийнятих інтервалів поставок.

Сезонний

запас створюється, як правило, на зимовий період або у

випадках, якщо поставки залежать від сезону року.

Для вирішення завдань щодо підтримки оптимальних запасів ма-

теріалів на складах підприємства використовуються методи теорії

управління запасами. Управління запасами – це встановлення момен-

тів подачі замовлень на закупівлю чи виробництво товарів для попов-

нення запасів

і прийняття рішень про їх кількість чи обсяг.

Вибір найбільш оптимальної стратегії щодо управління матеріаль-

но-технічними запасами залежить від попиту на ту чи іншу статтю

запасів. Попит на матеріали може бути залежним чи незалежним. Коли

попит безпосередньо пов‘язаний з випуском продукції, він називається

залежним. Оскільки плани виробництва розробляють завчасно

, то за-

лежний попит можна прогнозувати з великою ймовірністю. Якщо по-

пит не зумовлений планами випуску продукції, то він вважається неза-

лежним.

Якщо на матеріально-технічні ресурси є залежний попит, то обсяг

й інтервал постачання можна визначити, виходячи з інтенсивності

споживання того чи іншого ресурсу за одиницю часу та мінімуму

зага-

льних витрат (рис. 5.1).

Запаси, їх види та регулювання

Загальні витрати

Витрати на зберігання

одиниці ресурсу за

одиницю часу

Вартіс ть одиниці ресурсу

Ви трати на доста вку матеріалів

Розмір запасуМ

ОПТ

Витрати

Рис. 5.1. Графік визначення оптимального запасу матеріалу (

ОПТ

) на

підприємстві

Рух складських запасів матеріалів планують за системою “макси-

мум-мінімум”, суть якої відображена на рис. 5.2.

Рівень максимального

складського запасу (

max

Z )

Точка замовлення матеріалу

(сигнал)

Розмір мінімального (

стр

) запасу

Запаси

←

ПОСТ

→

←

ПОСТ

→

←

стр

→

←

стр

→

←

max

→

Zскл.макс.

Рис. 5.2. Графік руху складського запасу матеріалів

Обсяг виробничих запасів у днях являє собою середній протягом

року запас матеріалу (методика розрахунку наводиться теорією управ-

ління матеріальними ресурсами) і планується на кінець року як перехід-

ний. Розмір перехідного запасу визначається за формулою:

Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва

Зпі = Пмі

сер. ден.

Nзап.і,

де

Пмі

сер. ден.

– середньоденна потреба в

-му матеріалі на товарний

випуск;

Nзап.і

– норма перехідного запасу

-го матеріалу, дн.

В цілому, баланс матеріального забезпечення по кожному виду ре-

сурсів можна визначити за формулою:

Пр+Пк+Пн.т.+Пр.е.+По.і.+Пн.в.+Зпер = Зочік+Мв.р.+Мзав.

де,

Пр

– потреба в даному ресурсі на виконання виробничої про-

грами;

Пк

– потреба на капітальне будівництво;

Пн.т. – потреба на впровадження нової техніки та інших організа-

ційно-технічних заходів;

Пр.е.

– потреба на ремонт та експлуатацію основних фондів;

По.і.

– потреба на виробництво оснастки та інструменту;

Пн.в.

– потреба на

приріст незавершеного виробництва;

Зпер.

– розмір перехідних запасів;

Зочік.

– очікуваний залишок матеріалу на початок планового пері-

оду;

Мв.р. – мобілізація внутрішніх ресурсів;

Мзав.

– обсяги завезень матеріалів.

Джерелами задоволення потреб підприємства в матеріальних ре-

сурсах є: очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок плано-

вого періоду, мобілізація внутрішніх ресурсів, постачання ресурсів по

прямих господарських договорах та закупівлях в торгівельній мережі.

Надзвичайно важливе джерело забезпечення підприємства матері-

алами – мобілізація внутрішніх ресурсів, яка здійснюється за такими

напрямами: економія матеріалів за рахунок впровадження організацій-

но-технічних заходів, прогресивних технологій, використання вторин-

них ресурсів, понаднормативних залишків тощо.

Контрольні питання та задачі

1. У чому полягає зміст та основні завдання плану матеріально-

технічного забезпечення виробництва?

2. Які функції виконує матеріально-технічне забезпечення виробниц-

тва?

3. Який порядок розробки планів МТЗВ на підприємстві?

4. У чому полягає процес планування збутової діяльності підприємс-

тва?