Свінцицька О.М. Планування діяльності підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

Матеріальне стимулювання працівників підприємства

Працівники апарату управління підприємства преміюються за резуль-

тати роботи в цілому з урахуванням підсумків діяльності відповідного

відділу й особистих показників праці. Додатковими показниками й

умовами преміювання керівних працівників можуть бути: ритмічність

випуску продукції, зменшення трудомісткості виробництва, збільшен-

ня випуску нової високоефективної продукції, впровадження сучасно-

го провідного досвіду, дотримання стандартів і

технічних вимог на

продукцію, яка виготовляється та інше.

Порядок преміювання інженерно-технічних працівників, спеціалі-

стів і службовців визначається чинними положеннями про матеріальне

заохочення, які затверджуються керівником підприємства за пого-

дженням уповноваженого органу трудового колективу.

Премії, як правило, нараховуються за фактично відпрацьований

час: робітникам – відповідно до заробітної плати, розрахованої за від-

рядними розцінками, чи тарифної ставки, окладу; керівникам, спеціа-

лістам – до посадового окладу.

Контрольні питання та задачі

1. Дати класифікацію працівників підприємства за категоріями та їх

коротку характеристику.

2. Як здійснюється розрахунок потреби у кадрах по окремих катего-

ріях працюючих?

3. Які є методи розрахунку продуктивності праці та в чому їх суть?

4. Що таке плановий фонд оплати праці і на чому ґрунтуються його

розрахунки?

5. В чому полягає суть

нормативного методу розрахунку планового

фонду оплати праці?

6. Надати класифікацію планових фондів оплати праці та їх коротку

характеристику.

7. Як розраховується фонд відрядної оплати праці основних і допо-

міжних робітників?

8. Як розраховується фонд погодинної оплати праці основних і до-

поміжних робітників?

9. Як розраховується фонд оплати керівників, спеціалістів, непроми-

слового та неспискового

складу?

10. Як здійснюється матеріальне стимулювання працівників підпри-

ємства?

11. З яких елементів складається система преміювання працівників на

підприємствах промисловості?

План по праці і кадрах

12. З яких джерел здійснюється преміювання працівників підприємс-

тва?

Задача 6.1. Визначити чисельність основних робітників на

плановий рік за такими даними.

Річна програма випуску виробів – 5000 шт.

Норма часу на виріб – 19,6 н-год.

70 % робітників отримують 21 день чергових відпусток, 20 % – 24

дні чергових і додаткових відпусток, 10 % – відповідно – 28 днів.

Методичні вказівки. При розрахунку ефективного фонду робо-

чого часу одного робітника значення інших втрат робочого часу сту

дент визначає самостійно.

Задача 6.2.

Визначити планову середньоспискову і явочну чи-

сельність допоміжних робітників за такими даними: кількість одиниць

обладнання цеху – 110, середня ремонтна складність одиниці облад-

нання – 12 р. о., корма обслуговування – 500 р. о./1 чол. в зміну.

Методичні вказівки. При розрахунку коефіцієнта використання

робочого часу значення втрат робочого часу визначаються студентом

самостійно.

Задача 6.3.

Розрахувати планову чисельність допоміжних ро-

бітників, чисельність керівників, спеціалістів та іншого персоналу, а

також загальний план підвищення продуктивності праці по фактору

зростання обсягів виробництва за такими даними:

Показники Базовий рік Плановий рік

Товарна продукція, тис. грн.

Чисельність, ПВП, чол.,

в тому числі:

– основні робітники

– допоміжні робітники

43500

5050

2000

1600

47500

При зростанні виробничої програми на 1 % чисельність допоміж-

них робітників зростає на 0,5 %, керівників, спеціалістів та іншого пе-

рсоналу – на 0,1 %.

Контрольні питання та задачі

Задача 6.4.

Визначити заплановане зростання продуктивності

праці, якщо відомо, що в базовому році підприємство виготовило про-

дукції на 40 млн. грн. В плановому році випуск продукції передбача-

ється збільшити на 8 %. Кількість працюючих в базовому році склала –

3300 чол., в тому числі основних робітників – 2400 чол. При збільшен-

ні випуску продукції на 1 % чисельність іншого ПВП зростає

на 0,6 %.

Задача 6.5.

Визначити заплановане зростання продуктивності

праці за рахунок зменшення втрат робочого часу за такими даними:

Показники Базовий рік Плановий рік

Товарна продукція, тис.

грн.

44800 48300

Чисельність ПВП, чол. 5050

Втрати робочого часу, % 12,5 10,1

Методичні вказівки. Можливе зниження чисельності ПВП за

рахунок зменшення втрат робочого часу розраховується за формулою:

×(y - ) 100

пл

100 -

пл

Задача 6.6. Скласти план підвищення продуктивності праці за

рахунок поглиблення кооперації підприємств за такими даними:

Показники Базовий рік Плановий рік

Товарна продукція, тис. грн. 43500 47500

Чисельність ПВП, чол. 5050

Питома вага купівельних напів-

фабрикатів

0,47

0,49

Методичні вказівки. Можливе зменшення чисельності ПВП за

рахунок збільшення долі кооперованих поставок розраховується за

формулою:

( - )

пл б

пл

Вбаз

Задача 6.7.

Визначити заплановане зростання продуктивності

праці по факторах підвищення технічного рівня виробництва, органі-

зації виробництва і праці за такими даними:

План по праці і кадрах

Показники Базовий рік Плановий рік

Товарна продукція, тис. грн. 43500 47500

Чисельність ПВП, чол. 5050

Загальне зниження трудоміст-

кості продукції, тис. н-год.

–

18,0

Методичні вказівки. При розрахунку можливого зменшення

чисельності ПВП рішення про значення дійсного фонду робочого часу

одного робітника і коефіцієнт виконання норм студент приймає само-

стійно.

Задача 6.8.

Розрахувати річний фонд оплати праці основних

робітників та їх середню заробітну плату за такими даними:

Трудомісткість виробничої програми – 180 тис. н-год.

Середня годинна тарифна ставка – 86 коп.

Премії за виконання виробничих завдань – 30 %.

Доплати за роботу у нічний час – 0,2 тарифної ставки за одну го-

дину роботи у нічний час.

Доплати бригадирам за керівництво

бригадою – 0,21 % до НЗП з

премією.

Доплати за скорочений робочий день і перерви в роботі, передба-

чені законодавством – 0,1 % до НЗП з премією.

Середня тривалість чергових і додаткових відпусток – 26,5 днів.

Методичні вказівки. Значення даних, які стосуються режиму

роботи підприємства, студент визначає самостійно.

Роль та склад допоміжних виробництв і обслуговуючих господарств

Виробнича інфраструктура

підприємства

7.1. Роль та склад допоміжних

виробництв і обслуговуючих

господарств.

7.2. Планування забезпечення

підприємства технологічною

оснасткою.

7.3. Планування ремонтного

обслуговування виробництва.

7.4. Планування енергообслуговування

та транспортного обслуговування

виробництва.

Виробнича інфраструктура підприємства

7.1. Роль та склад допоміжних виробництв і

обслуговуючих господарств

Необхідними умовами нормального перебігу виробничих процесів

на підприємстві є: постійна підтримка в робочому стані обладнання та

інших засобів праці; своєчасне забезпечення робочих місць сирови-

ною, матеріалами, інструментами, енергією; виконання транспортних

операцій тощо. Усе це має здійснювати ефективно діюча система тех-

нічного обслуговування виробництва.

Роботи по технічному обслуговуванню виробництва виконуються

спеціальними господарствами

(підрозділами). Сукупність підрозділів,

які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції,

але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основ-

них виробничих цехів називають

виробничою інфраструктурою

підпри-

ємства. Планування обслуговування виробництва безпосередньо впли-

ває на показники ефективності виробничо-господарської діяльності

підприємства, конкурентноздатність продукції, а постійне його вдос-

коналення здійснює суттєвий вплив на економіку кожного підприємс-

тва і набуває все більшого значення.

Зростання ролі та значення виробничої інфраструктури поясню-

ється тим, що:

- підвищення рівня механізації й автоматизації

виробничих

процесів збільшує обсяги та складність робіт з ремонту та екс-

плуатації обладнання, зростає потреба в розширенні номенк-

латури технологічної оснастки;

- науково-технічний прогрес та інтенсифікація технологічних

режимів роботи обладнання підвищують вимоги до якості та

кількості енергії, що використовується;

- удосконалення виробничих процесів та поглиблення внутріш-

ньовиробничих зв’язків між

підрозділами збільшують наван-

таження на транспортні служби тощо.

Склад і масштаби цехів та служб підприємства, що здійснюють

технічне обслуговування, визначаються особливостями основного

виробництва, типом і розмірами підприємства, характером продукції,

надання послуг, виконання робіт, іншими факторами.

Для більшості промислових підприємств характерні наступні до-

поміжні й обслуговуючі господарства: інструментальне, ремонтне,

енергетичне, транспортно-складське

. Планування їх діяльності здійс-

нюється, як правило, апаратом управління відповідної функціональної

служби, виходячи із загального плану економічного і соціального роз-

витку підприємства.

Планування забезпечення підприємства технологічною оснасткою

7.2. Планування забезпечення підприємства

технологічною оснасткою

Основним завданням господарюючого підприємства є визначення

потреби підприємства у технологічній оснастці, а також планування

джерел її придбання та забезпечення виробництва.

Систематизація великої кількості оснастки, яка на багатьох під-

приємствах досягає десятків тисяч найменувань, проводиться за допо-

могою її класифікації та індексації.

Класифікація – це групування технологічної оснастки за певними

ознаками відповідних груп

Індексація – присвоєння кожному інструменту умовного позна-

чення.

Так, за характером використання оснастка поділяється на

універса-

льну, стандартну і спеціальну

Забезпеченість оснасткою планується у певній послідовності. Но-

менклатура універсальних (стандартних) видів оснастки у серійному

та масовому виробництвах встановлюється по картах застосування, в

одиничному і дрібносерійному виробництвах – по картах типового

оснащення робочого місця. Номенклатура спеціальних видів оснастки

визначається по картах технологічних процесів.

Потреба в інструменті на плановий період визначається, виходячи

витратного фонду інструменту, необхідного для виконання виробни-

чої програми, та різниці між необхідним оборотним фондом (плано-

вим) і фактичним на початок планового періоду.

Витратний фонд інструменту – це та кількість інструменту, яка по-

вністю вийде з ладу при виконанні виробничої програми планового

періоду.

Оборотний фонд – це мінімальна кількість інструменту, яка необ-

хідна

для безперебійного ходу виробництва.

Потреба підприємства по кожному виду оснастки на плановий пе-

ріод (h

п.пл

) визначається таким чином:

п.пл

= h

в.пл

+ (h

в.н.

– h

в.ф.

де

в.пл

– витрати оснастки на плановий період, шт.;

в.н

– норматив оборотного фонду на кінець планового періоду,

шт.;

в.ф

– фактична величина оборотного фонду на початок планового

періоду, шт.

Витрати оснастки можуть бути визначені статистичним методом,

по нормах оснащення робочих місць і нормах витрат. Найбільш точ-

Виробнича інфраструктура підприємства

ним з них є розрахунок витрат по нормах, що встановлюються для ко-

жного типорозміру оснастки. Так, наприклад, у масовому і великосе-

рійному виробництвах норму витрат різального інструменту

(Нр)

роз-

раховують на 100 або 1000 операцій за формулою:

100 tм

Hp = ,

60 Тзн (1 - Квт)

де tм – норма машинного часу, необхідного для виконання однієї

операції певним інструментом, хв.;

Тзн – стійкість інструменту до повного його зносу, год.;

Квт – коефіцієнт випадкових втрат, знаходиться в межах 0,05



0,1.

Тоді, загальні витрати інструменту визначаються за формулою:

∑

n.nn

i=1

Nоб

h= Нр,

100

де m – кількість найменувань виробів, що оброблюються даним ін-

струментом;

Nоб – кількість виробів, що підлягають обробці в плановому пері-

оді.

До складу оборотного фонду цеху входить оснастка, яка одночасно

знаходиться на робочих місцях (h

р.м

) та в заточці і ремонті (h

р.з

), прида-

тна для використання в інструментально-роздаточній кладовій (h

ірк

Оборотний фонд оснастки підприємства складається із оборотного

фонду оснастки цього виду в усіх цехах підприємства, а також страхо-

вого і перехідного запасів в центральному й інструментальному складі.

На основі розрахованої потреби підприємства в оснастці розробля-

ється програма її виготовлення в інструментальних цехах і складають-

ся замовлення на придбання зі сторони.

7.3. Планування ремонтного обслуговування

виробництва

Сучасне підприємство оснащене дорогим і різноманітним устатку-

ванням, автоматизованими системами, поточними лініями. Для надій-

ної роботи вимагається систематичне їх технічне обслуговування і ви-

конання ремонтних робіт, а також вжиття заходів по технічній діагнос-

тиці.

Вирішення завдань, пов’язаних з технічним обслуговуванням об-

ладнання і виконанням ремонтних робіт, покладено на ремонтне гос

подарство підприємства, склад якого залежить від типу та обсягів ви-

робництва, характеристик технологічних процесів та обладнання, роз-

витку кооперації при виконанні ремонтних робіт.

Планування ремонтного обслуговування виробництва

Підрозділи, що входять до складу ремонтного господарства, здійс-

нюють технічне обслуговування та ремонт засобів праці, монтаж і вве-

дення в дію нового обладнання, модернізацію діючих машин та устат-

кування.

Планування ремонтного господарства і технічного обслуговування

обладнання базується на системі планово-профілактичних ремонтів

(ППР), розробленій за часів Радянського Союзу, яка

успішно викорис-

товується й у сучасних умовах як в Україні, так і за кордоном. Відпо-

відно до цієї системи плануються строки й обсяги ремонтних робіт і

технічного обслуговування усіх видів та груп обладнання.

Трудомісткість і матеріаломісткість ремонту й технічного обслуго-

вування обладнання залежить від його конструкторських особливос-

тей. За цією ознакою

все обладнання розподіляється по категоріях

складності. Трудомісткість ремонтних робіт визначається через трудо-

місткість одиниці складності ремонту.

За одиницю складності ремонту

(р.о.)

механічної частини прийма-

ють складність ремонту умовного обладнання, трудомісткість капіта-

льного ремонту якого в умовах середнього ремонтно-механічного цеху

складає 50 год., а за одиницю складності ремонту електричної

частини

обладнання – відповідно 12,5 год. Категорія складності ремонту обла-

днання визначається по кількості одиниць складності ремонту, що

присвоюється цій групі обладнання.

Сумарна трудомісткість ремонтних робіт у плановому періоді мо-

же бути розрахована за формулою:

∑∑∑

knTO

p.c. ik pk in pn ITO TO

i=1 i=1 i=1

t= Rt+ Rt+ R t,

де k, n,

TО – кількість капітальних, поточних ремонтів і технічного

обслуговування у плановому періоді;

, R

IT0

– кількість відповідно ремонтних одиниць, що підлягає

капітальному, поточному ремонту та технічному обслуговуванню

-го

виду обладнання;

, t

ТО

– норми трудомісткості капітального, поточного ремон-

тів і технічного обслуговування на одну ремонтну одиницю, нормо-

год.

Поточний ремонт здійснюється для гарантованого забезпечення

нормального функціонування устаткування та інших засобів праці. У

процесі поточного ремонту замінюються або відновлюються окремі

деталі (вузли) засобів праці, проводяться регулюючі операції.

Під час проведення капітального ремонту обладнання і

транспорт-

них засобів здійснюється повне розбирання, ремонт спрацьованих де-

Виробнича інфраструктура підприємства

талей, вузлів і заміна тих, що не підлягають ремонту, регулювання й

випробування під навантаженням.

Технічне обслуговування передбачає сукупність різних технічних

операцій, які виконуються протягом міжремонтного періоду.

Усі роботи по плановому технічному обслуговуванню виконують-

ся в певній послідовності, утворюючи повторювальні цикли.

За встановленою трудомісткістю робіт і графіків ППР розрахову-

ються чисельність

, штат персоналу та статті витрат по ремонту та екс-

плуатації обладнання.

Аналогічно розраховують потребу у матеріалах на всі види ремон-

тів і технічного обслуговування, використовуючи норми витрат мате-

ріалів, які також встановлюються на одиницю складності ремонту.

7.4. Планування енергообслуговування та

транспортного обслуговування виробництва

Процес виготовлення продукції на промисловому підприємстві

пов’язаний зі споживанням у великих обсягах електроенергії, палива

та інших енергоносіїв (пару, стислого повітря, гарячої води).

Обов’язки, пов’язані з забезпеченням підприємства всіма видами енер-

гії встановлених параметрів при мінімальних втратах покладено на

енергетичне господарство

, розмір якого залежить від енергоємності

підприємства. Відповідно, обсяг і структура споживаних енергоресур-

сів – від потужності підприємства, виду зовнішніх енергосистем.

Загальні витрати енергії по підприємству (Gен) можна умовно по-

ділити на дві частини –

залежну (змінну)

Gен.зм

незалежну (постійну)

Gен.п

від обсягів продукції, яка випускається. В загальному вигляді,

змінну частину складають витрати усіх видів енергії на виконання ос-

новних технологічних операцій, постійну – витрати на освітлення,

опалення, вентиляцію повітря. Витрати енергії по змінній частині мо-

жуть бути розраховані укрупнено на основі часу роботи обладнання

або більш точно – по зведених

нормах. В першому випадку, напри-

клад, витрати силової електроенергії (кВт.год) по групі обладнання

можуть бути розраховані за формулою:

ПенFd KnKз

Gен.зм.= ,

де Пен – сумарна встановлена потужність двигунів по групі облад-

нання, кВт;

Fd – дійсний фонд роботи одиниці обладнання, год.;

Кn – коефіцієнт, що враховує завантаження обладнання по потуж-

ності;