Свінцицька О.М. Планування діяльності підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

Основні календарно-планові розрахунки в оперативному плануванні

171

тової продукції. Нормативно-календарні розрахунки в масовому вироб-

ництві збігаються з проектними розрахунками потокових ліній.

В серійному виробництві найбільш складно здійснюється розраху-

нок нормативів і побудова календарного плану. На відміну від масово-

го виробництва, в серійному на окремих місцях протягом всього пла-

нового періоду виконується більше ніж одна операція.

Тому

, щоб скласти план виготовлення деталі того чи іншого на-

йменування, недостатньо передбачити тільки календарну послідов-

ність строків для суміжних операцій технологічного процесу. Необ-

хідно забезпечити якомога повніше завантаження робочих місць за

рахунок виготовлення інших, закріплених за ними, деталеоперацій.

План завантаження робочих місць виготовленням будь-якої деталі, по

суті, є графіком

руху партії цієї деталі, взаємопов’язаним з календар-

ним часом. Сукупність таких графіків становить повний графік заван-

таження відповідних робочих місць. Отже, побудова календарного

графіка в серійному виробництві повинна враховувати: залежність

кожної наступної операції від плану і фактичного виконання поперед-

ньої; календарний взаємозв’язок планованої деталі з деталями інших

найменувань, які

разом завантажують робоче місце певної операції.

Згідно зі специфікою серійного виробництва, виготовлення деталей

або виробів на будь-якому із робочих місць здійснюється нерівномір-

но, а в порядку чергування з іншими деталями, які виготовляються на

тому ж робочому місці. Запуск і випуск кожного виду деталей (виро-

бів) також відбувається не безперервно,

а через деякі проміжки часу.

Цілком очевидно, що виготовлення партії деталей на кожному робо-

чому місці пов’язане з переналагодженням його на іншу роботу. Звідси

випливає, що збільшення партії призводить до наступних позитивних

наслідків: скорочення витрат на переналагодження; збільшення фонду

часу оперативної роботи устаткування; спрощення планування і ско-

рочення облікових операцій

. Одночасно, підвищення розміру партії

спричиняє і негативні наслідки: збільшення запасів деталей (заготі-

вель, виробів) на складах і пов’язаних з цим потрібних розмірів склад-

ських площ. Зменшення розміру партії викликає протилежні результати.

Крім економічних факторів, при визначенні розміру партії деталей

потрібно враховувати виробничі умови, різноманітність яких практич-

но виключає можливість

визначення обсягу партії тільки розрахунко-

вими методами і вимагає попереднього визначення приблизних розмі-

рів партії на основі встановлення, шляхом коригування розрахункових

значень, нормальних розмірів партії.

Розмір оптимальної партії деталей, який враховує економічний фак-

тор, обчислюється за формулою:

Система оперативно-календарного планування на підприємстві

172

n= ,

де

– оптимальний розмір партії, шт.;

– річна виробнича програма деталей, шт.;

– нормативний коефіцієнт економічної ефективності витрат;

– повна собівартість однієї деталі, грн.;

С – витрати на випуск однієї партії деталей, грн.

Розмір мінімальної партії становить:

min

шт доп

n= ,

де k

доп

– коефіцієнт допустимих витрат часу на переналагодження;

– норма підготовчо-заключного часу на партію, хв.;

шт

– штучний час по провідній операції, хв.

Коригування одержаних розмірів партій деталей здійснюється з точ-

ки зору продуктивності праці (робочі місця повинні бути завантажені

однією партією деталей не менше ніж на зміну; шляхом узгодження

розмірів партії однієї і тієї ж деталі, встановлених самостійно в різних

цехах; з урахуванням стійкості інструменту; виходячи

із наявних площ

на робочих місцях і складах).

Результативні нормативи встановлюються як розміри партій (у

штуках) або як періодичність їх виготовлення (в днях).

Об'єктом планування в умовах одиничного виробництва є виробни-

че замовлення. В роботі одночасно може перебувати велика кількість

замовлень на виготовлення різноманітної продукції.

Календарні розрахунки в одиничному виробництві

слугують для

такого розміщення всіх процесів у часі, яке забезпечить своєчасне

комплектування по кожному замовленню і, в той же час, дасть змогу

максимально планомірно завантажити всі дільниці виробництва, а та-

кож окремі робочі місця. Календарні розрахунки охоплюють об’ємний

розрахунок завантаження в двох розрізах: визначення звичайного по-

казника завантаження виробничих

потужностей заданою програмою і

строку завантаження підприємства наявним портфелем замовлень;

побудову календарного плану або циклового графіка виконання замов-

лення; складання календарно-об’ємних розрахунків на окремі замов-

лення і підприємство в цілому.

Жоден з перерахованих розрахунків не може бути віднесений до

нормативних, тобто до таких розрахунків, результати яких багаторазо-

во використовуються

в процесі оперативного планування. Проте, цик-

ловий графік виконання замовлення, враховуючи черговість та строки

Основні календарно-планові розрахунки в оперативному плануванні

173

виконання окремих виробничих процесів, строки запуску і випуску

деталей, відіграє роль, аналогічну нормативним розрахункам.

Отже,

оперативне планування

виробництва є завершальним етапом

внутрішньозаводського планування. Завдання, які воно вирішує, дуже

тісно пов’язані з усіма сторонами економічного і соціального розвитку

колективу, а також з процесом безпосереднього створення матеріаль-

них благ. Суттю оперативного планування є оптимальність, тобто без-

перервний пошук оптимальних рішень, який неможливий без застосу-

вання сучасної обчислювальної техніки.

14.3. Системи ОКП на підприємстві

На сучасному виробництві широко застосовуються різні системи

оперативного планування, що визначаються як внутрішніми фактора-

ми, так і зовнішніми ринковими умовами. Під

системою оперативного

планування виробництва

в економічній літературі прийнято розуміти

сукупність різних методик і технологій планової роботи, що характе-

ризуються ступенем централізації, об’єктом регулювання, складом

календарно-планових показників, порядком обліку та руху продукції,

оформленням облікової документації. Погоджуючись в цілому з наве-

деним визначенням, доцільним є уточнення поняття системи оператив-

ного планування згідно з новими

ринковими відносинами підприємств.

Ця система являє собою сукупність методів та способів розрахунку

основних планово-організаційних показників, які необхідні для регу-

лювання ходу процесу виробництва та споживання товарів і послуг, з

метою досягнення запланованих ринкових результатів при мінімаль-

них витратах економічних ресурсів і робочого часу. До основних харак-

теристик будь-якої системи

оперативного планування можна віднести:

методи комплектування календарних завдань підрозділам підприємст-

ва; порядок угоди і взаємодії роботи цехів та ділянок; обрану планово-

облікову одиницю; тривалість планового періоду; способи та прийоми

розрахунків планових показників; склад супровідної документації то-

що. Вибір тієї чи іншої системи оперативного планування в умовах

ринку визначається, головним чином,

обсягом попиту на продукцію і

послуги, витратами та результатами планування, масштабом і типом

виробництва, організаційною структурою підприємства та іншими фа-

кторами. Найбільшого поширення в теперішній час набули подеталь-

на, позамовна і покомплектна системи оперативного планування та їх

різновиди, що застосовуються на багатьох великих вітчизняних під-

приємствах і закордонних фірмах, а також

в малому і середньому біз-

несі.

Система оперативно-календарного планування на підприємстві

174

Подетальна

система планування призначена для умов високооргані-

зованого та стабільного виробництва. За цією системою планується і

регулюється рух виконаних робіт, технологічних операцій та виробни-

чих процесів по кожній деталі на певний плановий період – час, зміну,

день, тиждень тощо. В основу подетальної системи покладено точне

планування такту, ритму роботи поточних ліній і

виробничих ділянок,

правильне визначення нормальних технологічних, транспортних, стра-

хових, міжопераційних, циклових заділів та постійна їх підтримка в

процесі виробництва на суворому розрахунковому рівні. Застосування

цієї системи потребує розробки складних календарно-оперативних

планів, що містять показники обсягу випуску і схему руху деталей

кожного найменування за всіма виробничими стадіями та техно-

логічними операціями

. Тому, подетальне планування доцільно засто-

сувати при обмеженій та стійкій номенклатурі продукції, яка випуска-

ється, що має місце в умовах багатосерійного і масового, або, інакше

кажучи, малопродуктового виробництва.

Позамовна

система оперативного планування застосовується, в ос-

новному, в одиничному й дрібносерійному виробництві з його різно-

манітною номенклатурою та невеликим обсягом продукції, що випус-

кається, а також виробничих послуг. У цьому випадку, об’єктом пла-

нування або основною планово-обліковою одиницею є окреме вироб-

ниче замовлення, що включає декілька однотипних робіт

конкретного

споживача-замовника. Ця система планування базується на розрахун-

ках тривалості виробничих циклів і нормативів випереджень, за допо-

могою яких встановлюються потрібні замовником або ринком строки

виконання як окремих процесів або робіт, так і всього замовлення в

цілому.

Покомплектна

система застосовується, головним чином, в серійно-

му машинобудівному виробництві. В якості основної планово-

облікової одиниці використовуються різні деталі, що входять у збірний

вузол або загальний комплект деталей, згрупованих за певними озна-

ками. При комплектній системі планування виробничими підрозділами

розробляються календарні завдання не по деталях окремого наймену-

вання, а за укрупненими

групами або комплектами деталей на вузол,

машину, замовлення або певний обсяг робіт і послуг. Ця система

сприяє: скороченню трудомісткості як планово-розрахункових робіт,

так і організаційно-управлінської діяльності персоналу лінійних функ-

ціональних служб підприємства; підвищенню гнучкості оперативного

планування, поточного контролю й регулювання ходу виробництва,

що в умовах ринкової невизначеності служить для

підприємств важли-

вим засобом стабілізації виробництва.

Системи ОКП на підприємстві

175

Окрім розглянутих систем оперативного планування, на вітчизня-

них підприємствах застосовуються такі їх підсистеми, як планування

по такту випуску, по заділах, по випередженнях, на склад або ринок

тощо.

Планування по такту

випуску виробів передбачає вирівнювання

тривалості технологічних операцій на всіх стадіях загального вироб-

ничого процесу згідно з одиничним розрахунковим часом виконання

взаємопов’язаних робіт. Так, у цьому випадку виконання взаємо-

пов’язаних робіт служить важливим планово-економічним регулято-

ром ходу виробництва на робочих місцях. Наприклад, на Волжському

автомобільному заводі діє для

суміжних виробництв єдиний організа-

ційний такт, що дорівнює 1 хв, протягом якого виконуються різні тру-

дові процеси на синхронізованих робочих місцях верстатників та збір-

ників, а на трьох поточних лініях головного конвеєра сходять три нові

автомобілі. За допомогою такту визначаються основні об’ємні та кале-

ндарні показники планового випуску машин.

Планування по заділах

передбачає підтримку на розрахунковому рів-

ні запасу заготівель, напівфабрикатів і комплектуючих, що призначені

для подальшого оброблення та збирання на кожній стадії виробництва.

Для забезпечення ритмічної роботи взаємопов’язаних виробничих ді-

лянок і поточних ліній визначаються нормальні розміри виробничих

заділів, що являють собою відповідний запас заготівель. За призначен-

ням заділи поділяють

на технологічні, транспортні, страхові, міжопе-

раційні або міжциклові. Розмір заділу може бути встановлений в дета-

лях або днях. Загальний нормальний заділ, зазвичай, відповідає рівним

сумам всіх доданків запасів заготівель та деталей.

Планування по випередженнях

характеризується розподілом та гру-

пуванням деталей і робіт за строками випуску й організацією їх своє-

часного виготовлення та передачі на відповідні стадії виробництва в

залежності від розрахованих випереджень часу. Під

випередженням

розуміють календарний проміжок часу, на який кожна попередня час-

тина або стадія виробничого процесу повинна випереджати наступну з

метою її закінчення в запланований термін по відношенню до завер-

шальної стадії обробки або складання деталей. У цій системі планово-

обліковою одиницею може бути окрема деталь або складальна одини-

ця продукції.

Планування на склад або ринок

здійснюється при випуску продукції

та її постачання на продаж в значних обсягах при невеликій трудоміст-

кості і кількості технологічних операцій. Відповідно до цієї системи

визначається необхідна кількість готових виробів, які повинні постій-

Система оперативно-календарного планування на підприємстві

176

но знаходитись на проміжній або кінцевих стадіях виробництва і про-

дажу продукції.

Розрахункові запаси продукції повинні безперервно підтримува-

тись на такому рівні, який би забезпечував безперебійний хід вироб-

ництва і збуту продукції. Якщо запас продукції знижується до запла-

нованої точки замовлення, то необхідно підвищити його до норматив-

ного рівня. Така

система, крім точки замовлення, передбачає також

розрахунок мінімального та максимального рівня запасів і тому нази-

вається системою “мінімум—максимум”, яка схематично зображена на

рис. 14.1.

Точка

замовлення

Час

Крива зміни

запасу

Максимальний

запас

Мінімальний

запас

Запас

Рис.14.1. Схема руху запасів продукції

При змінах ринкового попиту відповідно змінюються і необхідні

планові нормативи запасів продукції або обсяги поставок товарів на

ринок.

Таким чином, оперативне планування виробництва відіграє провід-

ну роль у забезпеченні своєчасного випуску та поставки продукції

споживача на основі раціонального використання обмежених економіч-

них ресурсів у поточному проміжку часу, а його удосконалення сприя

тиме розвитку виробництва й підвищенню ефективності в умовах чин-

них ринкових відносин.

Контрольні питання та задачі

177

Контрольні питання та задачі

1. Що є основним завданням оперативного планування?

2. У чому полягає суть календарного планування та диспетчеризації?

3. Які планово-облікові одиниці продукції застосовуються в різних

типах виробництва?

4. На які категорії, з точки зору раціональності, може бути поділена

продукція виробничої програми промислового підприємства?

5. Розкрийте зміст і методи побудови календарного плану виробни-

цтва

продукції.

6. Як здійснюється розрахунок програмного завдання по кожному

найменуванню продукції?

7. Особливості оперативного планування в різних типах виробництва.

8. Що розуміють під системою оперативного планування виробницт-

ва та які фактори її визначають?

9. У чому суть подетальної, позамовної та покомплектної систем

оперативного планування?

10. Назвіть підсистеми оперативного планування на вітчизняних під-

приємствах.

Задача 14.1. З ливарного цеху в механічний злитки подаються

партіями через кожні 2 дні. Механічний цех запускає їх в обробку пар-

тіями, рівними одноденній потребі. Крім того, на складі механічного

цеху передбачається страховий запас деталей, що дорівнює шестиден-

ній потребі. Цикли обробки партій у ливарному цеху – 5 днів, а в ме-

ханічному – 8 днів

Визначити час випередження запуску партій у виробництво віднос-

но закінчення механічної обробки.

Методичні вказівки. Час випередження випуску оброблюваль-

ного цеху в днях можна визначити за формулою:

Т +t,

де

– цикл обробки, дні;

t – резервний час між обробками.

Задача 14.2.

Скласти програму запуску та випуску цеху, що ви-

готовляє вузли А і Б для масло- та водосистем.

Цех складається з прямоточних ліній обробки деталей та складання

вузлів. Випуск цеху-споживача 900 машин у місяць. Протягом місяця

міжцеховий запас по

вузлу А збільшується на 50 комплектів, по вузлу

Система оперативно-календарного планування на підприємстві

178

Б зменшується на 20 комплектів; розмір запланованого браку цеху-

виробника 2 %. Вузли входять у груповий комплекс запасних частин у

кількості одного на кожні п’ять машин; в машину входять один вузол

А та один вузол Б.

Вихідні дані до задачі:

Вузол

№

деталі

Кількість

деталей

Фактичний заділ

деталей в цеху

Плановий заділ деталей

в цеху на кінець місяця

А 01

150

130

300

200

550

Б 01

200

500

155

540

Задача 14.3. Місячна програма випуску дільниці 7800 деталей.

Брак складає 0,5 %. Запас на дільниці за місяць повинен збільшитись

на 260 шт. Режим роботи дільниці – 23 робочих дні в місяці у дві змі-

ни.

Визначити програму запуску дільниці.

Особливості календарного планування у дослідному та одиничному виробництві

179

Особливості оперативно-

календарного планування у різних

типах виробництва

15.1. Особливості календарного

планування у дослідному та

одиничному виробництві.

15.2. Оперативно-календарне

планування серійного

виробництва.

15.3. Оперативно-календарне

планування у масовому вироб-

ництві.

Особливості оперативно-календарного планування у різних типах виробництва

180

15.1. Особливості календарного планування

у дослідному та одиничному виробництві

Основним завданням оперативного планування в умовах дослідно-

го виробництва є забезпечення якісного виконання запланованого

комплексу робіт у встановлені строки або їх скорочення з найменшими

витратами ресурсів на складання. При цьому необхідно врахувати, що

виконання планових робіт в умовах дослідного виробництва має певні

труднощі, які пов’язані з рядом причин імовірнісного характеру

ряду

результатів, відсутності або нестійкості норм та нормативів тощо.

У практиці дослідного виробництва найчастіше зустрічаються два

методи календарного планування: за допомогою лінійних та сітьових

графіків.

Планування за допомогою лінійних графіків

використовується

при нескладних розробках з невеликою кількістю підрозділів-

виконавців.

Планування за допомогою сітьових графіків

– у складніших

розробках з використанням стандартних сітьових графіків на основі

типового переліку стадій і робіт з урахуванням структурної схеми ви-

робу.

Оперативний контроль виробництва та облік проведених робіт

здійснюється шляхом спостереження за процесом виконання робіт та

порівняння його з запланованим відповідно сітьового графіка.

Характерною особливістю одиничного виробництва є широка но-

менклатура виробів, випуск яких може бути циклічним або повторю-

ватись через нерівні відрізки календарного часу чи не повторюватись

взагалі. В силу такої специфіки застосовується позамовна система ка-

лендарного планування. Планово-обліковою одиницею для такого ти-

пу підприємств можуть бути в цілому один або декілька конструктив-

но-закінчених виробів одного найменування, а

для цеху – замовлення,

до складу якого входить товарний комплект деталей та вузлів.

Особливістю календарного планування в одиничному виробництві

тісний взаємозв’язок роботи ВДВ з роботою служб технічної підготов-

ки виробництва: відділами головного конструктора, головного техно-

лога та головного механіка. Планові строки виконання замовлень по-

винні бути узгоджені з черговістю подачі технічної документації у

підрозділи підприємства. Звідси, головним завданням оперативного

планування є забезпечення виконання замовлення у встановлені строки.