Свінцицька О.М. Планування діяльності підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

Порядок складання планів підрозділів підприємства

191

стійні одиниці, і будуть формуватися ті чи інші договірні відносини.

Зрозуміло, що виділення підрозділів соціальної сфери не вплине на

зміни в ціноутворенні на кінцеву продукцію, однак, якщо самостійнос-

ті набуде цех основного виробництва, то постане питання, яким чином

розраховуватимуться підрозділи за надані послуги та як формувати-

меться ціна на продукцію

, що оброблюється різними частинами

комплексу.

Впровадження внутрішнього та внутрізаводського госпрозрахунків

дозволяє:

– залучити додаткові оборотні кошти за рахунок ініціативи керів-

ництва підрозділів у галузі розширення номенклатури виробів, а

також додатково отриманого прибутку;

– стабілізувати роботу підприємства за рахунок підвищення ефек-

тивності роботи працівників;

– покращити якість продукції, знайти нові ринки збуту;

–

спрямувати діяльність підприємства на вирішення перспективних

питань розвитку;

– стабілізувати роботу підрозділів з пульсуючим характером вироб-

ництва за рахунок виконання додаткових замовлень.

Але слід пам’ятати, що часткове виконання принципів госпрозра-

хунку не призведе до очікуваних результатів. Лише виконання повною

мірою всіх принципів, а також паралельне проведення інших заходів

(пошук і

налагодження тісних зв’язків з ринками збуту та постачання,

проведення організаційних, технологічних змін, впровадження нових

економічних методів та ін.) дасть змогу стабілізувати діяльність та

вижити підприємству у кризових умовах.

16.2. Оцінка діяльності виробничих підрозділів

підприємства

Реалізація головних принципів госпрозрахунку вимагає викорис-

тання великої кількості норм та нормативів при невеликій частоті їх

використання. Необхідно створювати чітко відпрацьовану систему

внесення змін до облікової, нормативної та виробничої документації,

вести калькуляцію витрат великої кількості об’єктів, використовувати

різні форми, види планування та обліку витрат на виробництво продук-

ції в різних

підрозділах підприємства або навіть в одному й тому ж.

Показники кожного підрозділу підприємства, повинні бути погоджені

з їх виробничими можливостями і відображати реальні результати,

яких бажано досягти. Їх кількість має бути щонайменшою, але достат-

ньою.

Планування та оцінка діяльності структурних підрозділів підприємства

192

При плануванні діяльності госпрозрахункових підрозділів викори-

стовуються три основні види показників:

1) затверджувальні, які є обов’язковими для виконання і служать

основою для оцінки діяльності підрозділів;

2) розрахункові, які використовують для: обґрунтування затвер-

джувальних показників; аналізу факторів, що зумовлюють ви-

конання обов’язкових завдань; пошуку та використання внут-

рішньовиробничих резервів;

оціночні, які застосовуються з метою оцінки результатів вироб-

ничо-господарської діяльності підрозділів, формування фонду

заробітної плати, визначення розмірів преміювання.

Підприємства самостійно встановлюють склад планових та оціноч-

них показників для своїх підрозділів. Приблизний їх перелік для цехів

основного виробництва наведений в табл. 16.1.

Таблиця 16.1

Планові показники цеху основного виробництва

Функції показників

Показник

Затверджувальні Розрахункові Оціночні

Випуск продукції

в натур. вимірі (номенклатурі)

+ +

Обсяг продукції, грн. + +

Ліміт чисельності ПВП, чол. +

Фонд заробітної плати за кате-

горіями робітників, грн.

Конкретний склад показників та методика їх визначення залежать

від спеціалізації цеху, типу виробництва, специфіки підприємства й

інших умов. При цьому необхідно передбачити можливість обліку фак-

тичного рівня показників, їх порівняння в плані, звіті та в динаміці.

Показники повинні розраховуватися, виходячи із загального обсягу

робіт, виконуваних цехом.

Для повного і своєчасного

виконання зобов’язань перед спожива-

чами, випуск продукції в конкретній номенклатурі повинен бути основ-

ним затверджувально-оціночним показником діяльності цехів основ-

ного виробництва та базою для визначення всіх планових показників:

об’єму продукції, фонду заробітної плати тощо. При цьому, важливе

значення має обґрунтований вибір вимірників обсягу продукції з ура-

хуванням специфіки

окремих підрозділів. Цей показник є вихідним

для розрахунку продуктивності праці і контролю за використанням

фонду заробітної плати. Вимірники об’єму продукції цехів, що засто-

Оцінка діяльності виробничих підрозділів підприємства

193

совуються в практиці машинобудівних підприємств, наведені в

табл. 16.2.

Таблиця 16.2

Вимірники обсягу продукції цехів основного виробництва

Галузь застосування

Вимірник

спеціалізація цехів тип виробництва

оптові ціни підприємств випускаючі цехи всі типи

нормативи чистої продукції

(на готову продукцію)

випускаючі цехи всі типи

внутрішньозаводські умовні

оптові ціни

необмежена

масове, багатосе-

рійне і стійке

серійне

внутрішньозаводські нормативи

чистої продукції

необмежена

масове, багатосе-

рійне і стійке

серійне

норматив трудомісткості виготов-

лення одиниці продукції

необмежена всі типи

норматив заробітної плати на оди-

ницю продукції

необмежена всі типи

натуральні показники

заготівельні цехи

(ливарні, метало-

конструкцій тощо)

масове, багатосе-

рійне і стійке

серійне

умовно-натуральні показники

заготівельні цехи

(ливарні, метало-

конструкцій тощо)

одиничне і дріб-

носерійне

Як видно з таблиці, найбільш універсальними вимірниками обсягу

продукції цехів основного виробництва є нормована трудомісткість та

заробітна плата. Зазначені нормативи приймаються стабільними на

період не менше року. При використанні технічно обґрунтованих

норм, трудові вимірники дозволяють найбільш об’єктивно виміряти

динаміку продуктивності праці, оцінити використання фонду заробіт-

ної плати та співвідношення

темпів їх зростання.

На багатьох підприємствах, що мають стійку номенклатуру продук-

ції, використовуються внутрішньозаводські умовні оптові ціни, які

встановлюються на всі види продукції цехів основного виробництва.

Внутрішньозаводська умовна оптова ціна включає цехову собівартість

одиниці конкретного виду продукції і прибуток, який визначається

пропорційно основній заробітній платі основних робітників.

Жоден з вартісних вимірників

продукції не може забезпечити її

“рівновигідність” для колективів підрозділів з точки зору витрат праці

та заробітної плати на одиницю обсягу продукції, тому їх доцільно

Планування та оцінка діяльності структурних підрозділів підприємства

194

використовувати тільки при постійній номенклатурі продукції, яка

випускається.

Плановий ФЗП цехів основного виробництва рекомендується ви-

значати за стабільними нормативами залежно від обсягу продукції. У

відповідності з конкретними виробничими умовами, застосовують но-

рмативи витрачання ФЗП: на натуральну одиницю продукції; на оди-

ницю обсягу продукції або приросту ФЗП на 1 % приросту обсягу про

дукції. Економія ФЗП у порівнянні з плановим по нормативах за фак-

тично випущену продукцію частково залишається у розпорядженні

цеху. Формування ФЗП цехів за стабільними нормативами сприяє за-

цікавленості трудових колективів у виконанні планових завдань мен-

шою кількістю працюючих. При відсутності затверджувальних норма-

тивів, ФЗП цехів планується диференційовано за категоріями праців-

ників та видами виплат.

Також цехам планується перелік організаційно-технічних заходів

загальнозаводського призначення, що підлягають впровадженню у

плановому періоді. Зниження норм витрат ресурсів в результаті впро-

вадження цих заходів враховується при плануванні продуктивності

праці, фонду заробітної плати, собівартості продукції. Такий порядок

планування ефективний у масовому й багатосерійному виробництві з

обмеженою та

відносно стабільною номенклатурою продукції, де вище

якість нормативної бази. На підприємствах з великою та динамічною

номенклатурою продукції доцільним, в якості самостійних оціночних

показників, є використання економічних результатів впровадження

запланованих заходів: умовне вивільнення працівників, зниження со-

бівартості продукції тощо.

До складу затверджувальних та оціночних показників для цехів

основного виробництва включаються: витрати

на 1 грн. товарної про-

дукції; витрати на 1 нормо/год.; собівартість продукції або прибуток.

При наявності на підприємстві внутрішньозаводських умовних опто-

вих цін можна використовувати як показник прибутку, так і показник

собівартості, в інших випадках – показники собівартості продукції. В

цехах масового й багатосерійного виробництва визначається собівар-

тість конкретних виробів, в дрібносерійному й

одиничному – собівар-

тість 1 нормо/год., при цьому плануються тільки ті витрати, які вклю-

чаються до цехової собівартості продукції. Продукція та послуги до-

поміжних цехів включаються як у планові, так і у фактичні витрати

цехів-споживачів за планово-розрахунковими цінами. Фактична собі-

вартість (прибуток) коригується на різницю сплачених та отриманих

сум

за госпрозрахунковими претензіями.

Оцінка діяльності виробничих підрозділів підприємства

195

Цехам допоміжного виробництва до випуску планується номенк-

латура та обсяг продукції (робіт, послуг) на основі таких показників:

ліміту чисельності працюючих; фонду заробітної плати; собівартості

продукції; організаційно-технічних заходів загальнозаводського зна-

чення, що підлягають впровадженню; нормативів оборотних засобів.

Плани виробництва допоміжних цехів формуються на підставі ба-

лансів потреби підприємства в їх

продукції (пара, гаряча вода, стисле

повітря) та послугах (ремонт обладнання, транспортні перевезення

тощо). Баланси розробляються з урахуванням постачання продукції та

надання послуг стороннім організаціям, отримання їх з боку спеціалі-

зованих інструментальних, ремонтних і транспортних підприємств. В

цехах-споживачах під час розрахунку повинні використовуватися про-

гресивні норми витрат продукції і послуг

допоміжного виробництва.

Для визначення складу затверджувальних та оціночних показників

допоміжних цехів відповідно до характеру та різноманітності вигото-

вленої продукції та послуг, способу визначення обсягу та структури

витрат на виробництво допоміжні цехи можна розділити на дві групи.

До першої групи відносять цехи, продукція яких має матеріально-

речовий характер та може накопичуватися (інструментальні

та

модельні, цехи механізації та автоматизації, ремонтно-механічні цехи

тощо). Для задоволення потреб виробництва в продукції (роботах, по-

слугах) зазначених цехів, при рівномірному використанні їх виробни-

чих потужностей і трудових ресурсів, в якості затверджувальних та

оціночних показників, поряд з іншими показниками, які використову-

ються в основних цехах, встановлюється обсяг продукції

й собівар-

тість одиниці продукції.

До другої групи відносять цехи, що виробляють продукцію або по-

слуги, споживання й виробництво яких відбувається одночасно (енер-

гетичні, транспортні й аналогічні їм цехи). Для допоміжних цехів дру-

гої групи оціночним показником є своєчасність та якість обслугову-

вання підрозділів-споживачів, а обсяг виробництва використовується

як розрахунковий

показник.

Для цехів основного й допоміжного виробництва, як правило, роз-

робляються річні плани у квартальному розрізі. Оцінка виконання

плану цехами проводиться за підсумками роботи за кожний місяць та

наростаючим підсумком з початку року.

Планування та оцінка діяльності структурних підрозділів підприємства

196

16.3. Планування та оцінка діяльності трудових

колективів

Доведення принципів внутрішнього планування до первинних

трудових колективів створює матеріальну зацікавленість робітників у

виконанні виробничих завдань з найменшими витратами ресурсів. При

цьому, підвищуються вимоги як до якості планування й обліку, так і до

організації виробництва, матеріально-технічного постачання й обслу-

говування.

Ділянкам і бригадам плануються показники, які безпосередньо за-

лежать від

їх діяльності. Типовий перелік затверджених показників для

колективів і бригад основного виробництва включає: випуск продукції

у натуральному виразі (номенклатурі); показники якості продукції або

праці; ритмічність виробництва (графік випуску продукції); продуктив-

ність праці; зниження нормованої технологічної трудомісткості; ліміт

чисельності працівників; вартість або норми витрачання матеріальних

та енергетичних ресурсів за їх видами,

запланованих даній ділянці або

бригаді. Конкретний склад показників залежить від специфіки підроз-

ділів.

Для виміру обсягу продукції на рівні ділянок і бригад не завжди

доцільно застосовувати показники, що використовуються для цехів.

Відповідність між планами виробництва внутрішньоцехових підрозді-

лів та цеху в цілому забезпечується, перед усім, при формуванні номен-

клатурного плану ділянок

і бригад на підставі плану цеху.

Найбільш універсальними вимірниками, що застосовуються для

всіх ділянок і бригад основного виробництва, є трудові. При цьому,

доцільним є розрахунок показників обсягу продукції за діючими (для

планування чисельності основних працівників та ФЗП) та стабільними

нормами (для вимірювання динаміки продуктивності праці). Співстав-

лення обсягу продукції за

стабільними та чинними нормами дозволяє

визначити зниження трудомісткості нарощуваним підсумком (замість

нормо-годин, для виміру обсягу продукції, можна застосовувати нор-

мовану заробітну плату). Визначення обсягу продукції за допомогою

трудових вимірників дає можливість врахувати всі роботи, виконані

бригадою, більш обґрунтовано планувати й оцінювати зростання про-

дуктивності праці, а також витрачання фонду заробітної

плати.

Для зменшення трудомісткості планових та облікових робіт необ-

хідна раціональна методика розрахунку показників з урахуванням спе-

цифіки бригади як нижчого виробничого підрозділу. Це стосується,

перед усім, планування ФЗП. У плани слід включати фонд відрядної та

Планування та оцінка діяльності трудових колективів

197

погодинної оплати праці працівників, оклади та премії, нараховані ко-

лективу бригади.

Колективам і бригадам, як правило, плануються тільки прямі ви-

трати на виробництво. Залежно від специфіки бригад, до них дово-

дяться норми витрат сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплек-

туючих виробів, палива, енергії, інструменту та інших матеріальних

ресурсів в натуральному і вартісному

виразі. При цьому, обираються ті

види ресурсів, які мають найбільшу питому вагу у витратах на вироб-

ництво по даній бригаді, які безпосередньо залежать від її діяльності

або є дефіцитними та підлягають обліку. Введення планування й облі-

ку матеріальних та енергетичних ресурсів на рівні бригад повинно бу-

ти економічно обґрунтованим – можлива

економія повинна перевищу-

вати додаткові витрати на організацію зберігання й обліку матеріаль-

них цінностей. Крім цього, економія ресурсів не повинна негативно

впливати на якість продукції і стан обладнання.

Прогресивною формою системи внутрішнього планування є колек-

тивний підряд. Колектив підрозділу (бригади, ділянки або цеху), до

складу якого входять усі його працівники (основні

, допоміжні праців-

ники, службовці) на основі укладеного з адміністрацією договору,

здійснює виконання певного комплексу робіт. Колективу надається

самостійність у визначенні конкретних форм організації праці та роз-

поділу колективного заробітку, порядок якого визначається новоство-

реним органом самоуправління – Радою підрядного колективу, яку

очолює керівник підрозділу.

Плановий фонд основної заробітної плати формується на

підставі

прогресивних трудових нормативів та плану виробництва продукції. За

виконання плану виробництва продукції в межах встановленого обся-

гу, номенклатури, якості та інших показників підрядному колективу

нараховується премія, виплата якої здійснюється разом із заробітною

платою згідно з кінцевими результатами праці, незалежно від фактич-

них витрат праці та кількості працівників. Госпрозрахунковий підряд-

ний

колектив преміюється за економію ресурсів і несе матеріальну

відповідності за їх перевитрати.

Нарахований колективний фонд оплати праці розподіляється між

усіма членами бригади з урахуванням їх трудового внеску в кінцеві

результати діяльності підрозділу за допомогою коефіцієнта трудової

участі (КТУ).

Різновидом колективного є орендний підряд. На основі договору,

у якому передбачається замовлення

підприємства на випуск продукції

відповідної номенклатури, виконання робіт або послуг із зазначенням

строків, обсягів та якості, а також обумовлюються зобов’язання обох

Планування та оцінка діяльності структурних підрозділів підприємства

198

сторін з визначенням економічної відповідальність за їх дотримання,

підрядний колектив орендує на тривалий період виробничі приміщен-

ня, обладнання та інші засоби виробництва. Госпрозрахунковий доход

підрядного колективу визначається як різниця вартості виготовленої

продукції та витрачених матеріалів, робіт, послуг інших підрозділів та

орендної плати. Розмір засобів на оплату праці підрядника безпосеред-

ньо

залежить від розміру госпрозрахункового доходу. Орендний під-

ряд надає більшої самостійності колективам підрозділів.

Контрольні питання

1. У чому полягає суть організації складання внутрішніх планів?

2. Що таке внутрішній та внутрізаводський госпрозрахунок, у чому

їх відмінність?

3. На основі яких принципів діє внутрізаводський госпрозрахунок?

4. Назвати основні переваги впровадження внутрішнього та внутрі-

заводського госпрозрахунків на підприємстві.

5. Які основні види показників використовуються при плануванні

діяльності госпрозрахункових підрозділів?

6. Які показники

включає в себе перелік планових та оціночних ви-

мірників діяльності цехів основного виробництва?

7. Які вимірники обсягу продукції цехів застосовуються в практиці

машинобудівних підприємств?

8. На основі яких показників здійснюється планування та оцінка дія-

льності ділянок та бригад?

9. У чому полягає суть колективного та орендного підрядів?

Методичні вказівки

199

Практикум

Методичні вказівки щодо виконання

розрахунків окремих розділів плану

господарської діяльності

Виконання розрахункової роботи є основою для проведення прак-

тичних занять з курсу “Планування діяльності підприємства” для

студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання.

Темою розрахункової роботи є техніко-економічне обґрунтування

господарської діяльності відокремленого виробничого підрозділу ма-

шинобудівного підприємства на плановий рік.

У процесі виконання розрахункової роботи необхідно визначити

основні техніко-економічні

показники плану господарської діяльності

підрозділу машинобудівного підприємства на плановий рік, зокрема

по трьох основних його розділах: план виробництва продукції; план по

праці і кадрах; план по собівартості продукції.

Вихідними даними розрахункової роботи служать: номенклатура

виробів комплекту вузла умовного верстату; річна виробнича програ-

ма; характеристика технологічного процесу виготовлення відповідних

виробів.

Вихідні

дані супроводжуються комплексом таблиць техніко-

економічних норм і нормативів, інших даних, необхідних для вико-

нання розрахунків, які носять умовний характер, але реально відобра-

жають економічні процеси, що відбуваються в промисловості на су-

часному етапі. У ході виконання роботи допускається заміна вказаних

норм та нормативів на реально діючі по конкретному підприємству,

при

цьому слід дотримуватись встановлених пропорцій і взаємо-

зв’язків між розділами плану та техніко-економічними показниками.

Методичні вказівки

200

Розділ 1

План виробництва продукції і матеріально-

технічного забезпечення

1.1. Розрахунок плану виробництва продукції

Розрахунок плану виробництва проводиться щокварталу, припус-

тивши, що підрозділ виготовляє продукцію рівномірно протягом року,

тобто розподіл річної програми виробів по кварталах здійснюється

пропорційно до кількості робочих днів у відповідному кварталі:

кв кв

N = D,

де

, N

кв

–

програма випуску на рік, квартал;

, D

кв

–

кількість робочих днів (року, кварталу), підраховується

безпосередньо за календарем планового року.

Вихідні дані для розподілу виробничої програми по кварталах:

Найменування деталей в

машинобудуванні

Виробнича програма, тис. шт.

Шестерик циліндрич-

ний

Шків 70

Вал 45

Вісь 120

Черв’як 75

Кришка 100

Шестерик конічний 40

Втулка 110

Вінець 36

Результати розрахунку заносяться у таблицю 1.1.

Режим роботи підрозділу встановлюється самостійно.

Після визначення планово-розрахункової ціни у третьому розділі,

розрахунок обсягу виробництва здійснюється за формулою:

⋅

пр

Q=N Ц ,

де

– річна програма випуску, тис. шт.;