Свінцицька О.М. Планування діяльності підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

Бізнес-план, його призначення та зміст

151

13.1. Бізнес-план, його призначення та зміст

Формування ринкових відносин в Україні сьогодні неможливе без

розвитку підприємництва, що являє собою різнобічну економічну (ви-

робничу, господарську, посередницьку) діяльність окремих громадян,

груп, підприємств, яка спрямована на отримання прибутку.

Для підприємництва найбільш характерними є плани і програми

реалізації окремих проектів (угод). Якщо реалізуються декілька угод,

пов’язаних або залежних одна від

одної, то, плануючи їх у взаємодії,

підприємці мають справу з плануванням як безперервним процесом –

функцією управління підприємницькою діяльністю. Стосовно значних

і тривалих проектів (угод), складання плану або програми дій, які

спрямовані на реалізацію, є неодмінною умовою обґрунтування задуму

та надійності бажаного результату. У світовій практиці плани реаліза-

ції підприємницьких проектів

отримали назву бізнес-планів.

Бізнес-план

– це документ, який містить систему ув’язаних у часі й

просторі, узгоджених з метою і ресурсами заходів та дій, спрямованих

на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприєм-

ницького проекту (угоди). Розробка бізнес-планів характерна для всіх

форм та видів підприємництва і є складовою частиною господарських

угод виробничого, торгово-комерційного та

фінансово-кредитного

характеру.

Бізнес-план є ефективним засобом доведення нової ідеї, розробки

чи проекту до осіб, спроможних їх фінансувати. Водночас – це основа

для оцінки перспективи розвитку та управління новим бізнесом.

Незалежно від розміру фірми та стадії її функціонування, бізнес-

план допоможе:

– бути більш переконливим під час пошуку фінансування;

– приймати важливі

ділові рішення;

– детально ознайомитися з фінансовим станом власного бізнесу;

– оцінити можливості власного підприємства на ринку;

– передбачити, запобігти або пом’якшити наслідки можливих нега-

тивних явищ;

– поставити конкретні завдання, здійснення яких буде свідчити про

досягнення прогресу;

– врахувати можливі варіанти розвитку власного бізнесу.

Будь-який бізнес-план розробляється з певною

метою. Назвемо де-

кілька з них:

– отримання банківського кредиту (бізнес-план є ключовою ланкою

в процесі позикового фінансування);

Бізнес-планування

152

– для внутрішніх цілей (чи правильно ви дієте, почавши нову влас-

ну справу; переконати себе в тому, що ви прийняли правильне рі-

шення і, що вкладені засоби та зусилля виправдаються та прине-

суть прибуток);

– залучення інвесторів (обов’язкова умова залучення іноземних ін-

вестицій);

– створення спільного підприємства (іноземні компанії, знаючи

про

економічні труднощі в Україні, з великою обережністю підходять

до оцінки потенційного партнера по спільному підприємству, то-

му бізнес-план допоможе переконати вашого партнера в серйоз-

ності ваших намірів);

– укладання великого контракту (в умовах високої конкуренції біз-

нес-план служить для переконання потенційних замовників або

покупців у своїй перспективності та

серйозності намірів);

– продаж власної справи (дасть можливість вам успішно досягти

цієї мети і переконати потенційного покупця у вигідності угоди).

Отже, бізнес-план призначений для різних цілей і буде мати успіх

за умови вдалого відображення інтересів тих, для кого він призна-

чений.

13.2. Складання бізнес-плану

Складання бізнес-плану є досить трудомістким процесом і вимагає

значних витрат часу та грошей. Тому одним із факторів, що зумовлює

ефективність і результативність бізнес-планування, є його організація.

Правильна та раціональна організація складання бізнес-плану перед-

бачає:

– забезпечення взаємозв’язку та взаємоузгодженості в розробці ок-

ремих розділів бізнес-плану;

– чіткий

розподіл обов’язків між виконавцями;

– координацію дій окремих виконавців;

– забезпечення складання бізнес-плану у встановлені терміни;

– багатоваріантність планування та вибір оптимального проекту;

– доведення основних положень бізнес плану до всіх зацікавлених

сторін.

Розробляючи бізнес-план реалізації певного підприємницького

проекту (угоди) для конкретної фірми з урахуванням попередньої діяль-

ності та

досвіду роботи, необхідно з'ясувати нинішній її статус і визна-

чити перспективу розвитку. Для цього, потрібно поставити конкретне

завдання щодо оволодіння новим бізнесом, визначити мету, яку фірма

повинна досягти та шляхи її досягнення.

Організація розробки бізнес-плану

153

До роботи з бізнес-планом повинні залучатись такі спеціалісти, як

менеджери, фінансисти, маркетологи, юристи. Це можуть бути як пра-

цівники фірми, які володіють достатніми теоретичними значеннями та

мають певний практичний досвід у визначеному напрямі діяльності,

так і залучені консультанти та експерти. Залучення до складання біз-

нес-плану спеціалістів, які не

є працівниками фірми, дозволяє, по-

перше, реальніше оцінити актуальність самої ідеї і, по-друге, підвищи-

ти рівень довіри потенційних інвесторів до об’єктивної оцінки незаці-

кавлених осіб. Обов’язковою у цій роботі є також участь керівника

фірми та автора ідеї, що лягла в основу проекту (угоди).

Бізнес-планування включає три етапи

1) підготовчий період – підбір виконавців, консультантів та експер-

тів; постановка завдання і розподіл обов’язків між виконавцями;

складання календарного плану (графіка) виконання робіт; збір ви-

хідної інформації;

2) власне складання бізнес-плану;

3) презентація бізнес-плану і доведення основних його положень до

потенційних інвесторів.

Очолювати та координувати роботу з створення бізнес-плану

може

безпосередньо керівник підприємства або уповноважена ним особа,

найбільш досвідчена з виконавців.

Вихідними даними для розробки бізнес-плану є інформація щодо

попиту на товар, виробнича інформація (відомості про виробничі опе-

рації по виготовленню товару, сировину, матеріали, обладнання, при-

міщення, працівників) і фінансова (інформація про можливі джерела

залучення коштів для реалізації

проекту та умови їх отримання).

Зміст та структура бізнес-плану на сьогодні не регламентовані нор-

мативними чи інструктивними документами загального порядку. Про-

те основними його структурними елементами повинні бути:

– титульна сторінка, яка містить повну назву документа та фірми, її

адресу, телефон, прізвища керівників та інші реквізити;

– зведений розділ (узагальнююче резюме

), тобто коротка анотація

всього бізнес-плану обсягом не більше 4—5 сторінок друкованого

тексту;

– зміст-перелік усіх розділів і підрозділів;

– основні розділи;

– додатки: структура управління фірмою; баланс фірми та інша фі-

нансова інформація за декілька останніх років; рекомендаційні

листи та позитивні відгуки на бізнес-план; інша довідкова інфор-

мація (копія контрактів

, ліцензій, документів, з яких взято вихідні

дані тощо); бібліографія.

Бізнес-планування

154

Загальний обсяг бізнес-плану, як правило, не повинен перевищува-

ти 25—30 друкованих сторінок.

Узагальнююче резюме

– це зведений розділ бізнес-плану, в якому

розкривається його суть, основна ідея та її переваги. В резюме необ-

хідно зазначити, що бізнес-план є єдиним документом, який розгляда-

тиметься потенційними інвесторами. У зв’язку з цим, цей розділ пови-

нен бути чітким, лаконічним та переконливим.

Якщо резюме служить для того,

щоб розкрити суть підприємниць-

кого проекту, то всі його аспекти деталізуються в основних розділах.

Такими розділами є:

1) суть проекту та характеристика продукції (робіт, послуг);

2) оцінка ринку збуту;

3) аналіз стану справ у галузі та оцінка конкурентоспроможності;

4) план маркетингу;

5) виробничий план;

6) організаційний план;

7) оцінка ризику і страхування;

8) фінансовий план

Складання бізнес-плану закінчується його документальним офор-

мленням та презентацією. Процес оформлення передбачає дотримання

певних вимог, особливо важливими з яких є: зрозумілість викладу,

систематичність та послідовність у подачі матеріалу.

Бізнес-план пишеться від третьої особи. Текст рукопису слід виді-

ляти абзацами, що полегшує читання та засвоєння викладеного матері-

алу. Критерієм

такого поділу є зміст написаного – кожен абзац вклю-

чає самостійну думку, що міститься в одному або декількох реченнях.

У тексті потрібно уникати повторень, не допускати переходів до

нової думки, не закінчивши попередньої. Викладати матеріал потрібно

короткими реченнями, ухилятись від нагромаджень підрядних речень.

Не варто перевантажувати текст цифрами. Якщо для розкриття су

ті необхідно навести відповідні розрахунки, їх можна представити у

вигляді додатків. Для ілюстрації текстового матеріалу бажано викори-

стовувати таблиці, схеми, діаграми, фотографії та комп’ютерну гра-

фіку.

Після написання, текст уважно редагується спеціалістом-мовником

або професійним редактором.

Презентація бізнес-плану може здійснюватись у письмовій та ус-

ній формі. У першому

випадку бізнес-план розсилається потенційним

інвесторам з коротким зверненням-проханням ознайомитися з матеріа-

лом, викладеним у цьому документі, і у разі позитивного рішення про

його інвестування, повідомити про це фірму. При усній презентації на

Організація розробки бізнес-плану

155

зустріч запрошуються потенційні інвестори і уповноважена на це осо-

ба доводить основні положення бізнес-плану до слухачів (бажано при

цьому використовувати плакати з цифровим матеріалом, розрахунка-

ми, схемами тощо).

13.3. Зміст основних розділів бізнес-плану

а) Суть проекту та характеристика продукції (робіт, послуг)

Складання бізнес-плану практично розпочинається з визначення

напряму підприємницької діяльності та товару, що пропонується спо-

живачам. Таким товаром у виробничому підприємництві можуть бути

продукція, роботи, послуги, інформація, технологія, інтелектуальні

цінності, що виробляються (надаються) підприємством і підлягають

наступній реалізації. При цьому функція виробництва для підприємця

є основною, а інші, які безпосередньо можуть

бути пов’язані з вироб-

ничою діяльністю (наприклад, збут продукції), є допоміжними і віді-

грають другорядну роль. Для комерційного підприємництва товаром є

операції та угоди з купівлі-продажу, тобто перепродаж продукції, ро-

біт, послуг, та для фінансового (фінансово-кредитного) – гроші, валю-

та, цінні папери.

Розкривати суть запропонованого проекту потрібно з

короткої ха-

рактеристики фірми. Основними питаннями, на які необхідно дати

відповідь, є:

– для реалізації проекту створюється нова фірма чи перепрофілю-

ється існуюча;

– де буде розташована фірма;

– чи вимагає приміщення ремонту і пов’язаних з цим витрат, відпо-

відність санітарним нормам;

– приміщення є власністю фірми чи передбачається його оренда;

–

яке обладнання потрібно для офісу, його вартість.

Якщо передбачається виготовляти декілька видів, марок або серій

товарів певної групи, в бізнес-плані потрібно дати інформацію про

широту товарного асортименту та навести, поряд з загальною характе-

ристикою, основні відмінності між товарами даної групи, тобто новизну.

б) Оцінка ринку збуту

Цей розділ бізнес-плану є одним з найважливіших і водночас най-

складнішим для складання. Його складність полягає в тому, що оціни-

ти майбутній ринок збуту можна тільки прогнозуючо-аналітичними

методами, які носять досить імовірнісний характер. При цьому, потрі-

бно пам’ятати, що неправильний прогноз в обсягах можливої реаліза-

Бізнес-планування

156

ції товару, особливо переоцінка наповненості ринку, може звести нані-

вець весь бізнес-план, бо саме від обсягу реалізації залежать всі основ-

ні фінансово-економічні показники діяльності фірми та прибуток.

Оцінка ринку збуту вимагає комплексного розгляду наступних

трьох взаємопов’язаних завдань:

– визначення кола споживачів цього товару і прогноз їх платоспро-

можного попиту;

– прогноз ціни, за якою буде реалізовуватись товар на ринку;

– прогноз обсягів реалізації.

Прогнозуючи попит споживачів, необхідно визначити, який з по-

тенційних ринків буде зацікавлений у цьому товарі. Таких ринків може

бути п’ять:

– споживчий ринок – окремі особи та індивідуальні господарства,

які можуть придбати товари і послуги для

особистого споживан-

ня;

– ринок виробників – підприємства, які купують товари і послуги

для використання у процесі виробництва;

– ринок посередників – підприємства, які купують товари і послуги

з метою їх перепродажу;

– ринок державних установ – організації, які купують товари і по-

слуги з метою їх використання у сфері комунальних послуг або

для інших

потреб (освіта, оборона, управління державою, соціа-

льний захист населення тощо);

– міжнародний ринок – закордонні покупці, включаючи закордон-

них споживачів, виробників, посередників та державні установи.

Бажано прогнозувати не тільки загальний обсяг реалізації товару

та його життєвий цикл від моменту виведення товару на ринок до мо-

менту припинення його випуску, а й очікувану

реалізацію за часовими

періодами з урахуванням усіх факторів, що впливають на зміну потре-

би в цьому товарі у часі.

Слід відзначити, що розрахунково-аналітична оцінка ринку збуту

має суто пізнавальний, а отже і пасивний характер. Тому, бізнес-план

повинен передбачати і способи активізації ринку, зокрема шляхи мар-

кетингової діяльності, про які

ще йтиме мова далі.

в) Аналіз стану справ у галузі та оцінка

конкурентоспроможності

Матеріал цього розділу бізнес-плану повинен націлити підприєм-

ців на критичне осмислення двох аспектів: місце підприємства та то-

вару у галузі і серед конкурентів.

Зміст основних розділів бізнес-плану

157

Ситуація на ринку товарів цієї групи – це один з критеріїв, за яким

потенційні інвестори оцінюють шанси підприємства на перемогу у

конкурентній боротьбі. Тому в бізнес-плані необхідно висвітлити таку

інформацію:

– які підприємства виробляють аналогічні товари;

– динаміку виробництва та реалізації цих товарів в останні роки;

– основні характеристики товарів конкурентів,

їх ціна, якість, ди-

зайн;

– динаміку цін на аналогічні товари в останні роки;

– скільки створено нових фірм у цій галузі за останні роки;

– у чому сила чи слабкість ваших конкурентів;

– чи відрізняється можливе коло споживачів вашої продукції від

споживачів, на яких розрахована продукція конкурентів.

Основний акцент у цьому розділі

бізнес-плану повинен здійснюва-

тись на розкритті конкурентоспроможності товару: краща якість, ниж-

чі ціни, триваліший гарантійний період експлуатації, кращий дизайн,

ефективніша організація післяпродажного обслуговування тощо.

Не варто переоцінювати конкурентоспроможності товару тільки з

метою залучення інвестицій. Це може призвести до краху проекту і

банкрутства фірми.

г) План маркетингу

Основне завдання розділу полягає в тому, щоб особисто усвідоми-

ти і пояснити потенційним інвесторам напрями проведення роботи по

активізації ринку.

Маркетинг

– це мистецтво запропонувати потрібний споживачеві

товар, правильно визначити ціну, підібрати канали збуту та організу-

вати рекламну кампанію. Всі компоненти маркетингу (товар, ціна,

збут, реклама) є взаємопов’язаними, і значення кожного з них зале-

жить від галузі виробництва, мети і завдань фірми, масштабів вироб-

ництва, особливостей ринку тощо.

План маркетингу повинен

містити детальний розгляд кожного з

названих компонентів і розкривати суть наступних питань:

– як буде реалізовуватись товар (через гуртові торговельні організа-

ції чи власні фірмові магазини);

– де будують розташовані торгові місця, їх кількість та потужність

(торговельна площа);

– як будуть формуватись ціни, рівень рентабельності в них;

– які рекламні заходи використовуватимуться

, бюджет витрат на

них;

Бізнес-планування

158

– за рахунок яких факторів (розширення масштабів збуту чи пошу-

ку нових форм залучення покупців) забезпечуватиметься зростан-

ня обсягів виробництва;

– які заходи передбачаються для створення відповідного іміджу

фірми чи товару.

Потрібно чітко усвідомити, що план маркетингу щодо продукції

суттєво відрізняється від плану маркетингу стосовно послуг. Ця від-

мінність полягає в

тому, що послуга не є уречевленою, вона невідділь-

на від процесу виробництва, не піддається стандартизації та зберіган-

ню. Тому, в плані маркетингу на послуги потрібно передбачати спеці-

альні заходи, які дозволили б послабити негативний вплив названих

особливостей послуг.

План маркетингу містить такі підрозділи:

• контрольні показники – значення показників, на які орієнтується

маркетинговий план (обсяг реалізації, величина прибутку, витрати на

рекламу тощо);

• стан поточної маркетингової ситуації – опис характеру цільового

ринку і стан фірми на ньому;

•

сильні та слабкі сторони товару;

 цілі та завдання – визначення конкретних завдань, які формують цілі

маркетингової діяльності;

• стратегія маркетингу – шляхи вирішення маркетингових цілей;

• програма дій – перелік заходів, спрямованих на реалізацію страте-

гічних маркетингових завдань, час їх реалізації, відповідальні вико-

навці;

• фінансове забезпечення – розрахунок витрат, необхідних для реалі-

зації плану маркетингу.

д) Виробничий план

Якщо проект певного бізнес-плану відноситься до сфери виробни-

чого підприємництва, то необхідним є розробка виробничого плану.

Його змістом є детальний опис виробничого процесу, а основним зав-

данням – спроможність виробляти необхідну кількість товарів у певні

терміни відповідної якості.

В описовій частині цього розділу висвітлюються такі питання:

– характеристика виробничого процесу в

цілому та основних вироб-

ничих операцій зокрема;

– перелік операцій, які будуть виконуватись субпідрядниками, ор-

ганізація договірних взаємовідносин з ними;

– обґрунтування вибору партнерів по виробництву товарів;

– потреба у виробничому обладнанні (його купівля чи оренда);

Зміст основних розділів бізнес-плану

159

– потреба у матеріалах, сировині, комплектуючих виробах, джерела

їх забезпечення;

– контроль якості виробничого процесу;

– утилізація відходів та охорона навколишнього середовища.

До цього ж розділу складається калькуляція витрат по собівартості

продукції.

е) Організаційний план

У цьому розділі бізнес-плану, який є важливим для новостворених

підприємств, висвітлюють дві основні проблеми: організаційний меха-

нізм та юридичну форму підприємства.

Організаційний механізм передбачає:

– організаційно-управлінську схему підприємства – перелік усіх

служб, керівних посад, їх функціональних обов’язків, підпоряд-

кування та організаційних зв’язків між ними;

– встановлення посадових окладів, форм

та систем оплати праці,

умов преміювання;

– критерії відбору – вимоги до претендентів на ту чи іншу посаду,

яка передбачається організаційною схемою;

– оцінку результатів роботи та форми заохочення – методика та пе-

релік показників, за якими оцінюється робота посадових осіб, фор-

ми матеріального та морального їх заохочення;

– форми та шляхи підвищення кваліфікації

працівників підпри-

ємства.

– шляхи реформування організаційної схеми на різних стадіях роз-

витку підприємства;

Функціональні обов’язки кожного працівника повинні бути викла-

дені в посадових інструкціях, в яких наводиться детальний опис робіт,

які підлягають виконанню, а також обумовлюються вимоги до квалі-

фікації виконавців.

Розкриваючи юридичні аспекти створення підприємства, необхід-

но спочатку

визначити форму власності – державну, комунальну, ко-

лективну, індивідуальну, змішану. Якщо підприємство передбачається

створити у формі акціонерного товариства, то додається список основ-

них акціонерів, їх частка в статутному фонді, кількість акцій, які бу-

дуть випущені, умови їх реалізації. При створенні підприємства у фор-

мі іншого товариства (повного, командитного, з обмеженою або

дода-

тковою відповідальністю), необхідно додати перелік партнерів та роз-

крити умови їх статутної угоди.

Бізнес-планування

160

ж) Оцінка ризиків та страхування

На сьогоднішній день особливо актуальним у реалізації запропо-

нованого проекту бізнес-плану є ідентифікація ризиків та їх мініміза-

ція і нейтралізація.

Ризик

– це загроза того, що підприємство понесе

додаткові витрати окрім тих, що передбачалися проектом або програ-

мою дій, чи отримає доходи нижчі, ніж ті, на які було розраховано.

Особливо великим є ризик у новому підприємництві.

Отже, основним завданням цього розділу бізнес-плану є представ-

лення труднощів, які можуть вплинути на реалізацію

цієї ідеї, оцінка

та мінімізація їх впливу на результати діяльності, аналіз здатності під-

приємства заздалегідь передбачати можливі види ризиків, визначення

джерел їх виникнення та запобігання.

Джерелами ризику можуть бути конкуренти, недосконале вивчен-

ня ринку, прорахунки при складанні бізнес-плану, недостатня кваліфі-

кація виконавців, зміна системи оподаткування та валютних курсів,

інфляційні процеси

, стихійні лиха тощо.

До основних інструментів нейтралізації ризиків слід віднести:

– формування резервів;

– диверсифікація ризиків;

– хеджування;

– страхування ризиків страховими компаніями.

Найпоширенішим інструментом нейтралізації наслідків настання

ризиків є створення

резервного фонду

– фінансових ресурсів, що резер-

вуються для покриття можливих збитків.

Диверсифікація

– один із способів мінімізації фінансових ризиків,

який полягає у розподілі ризиків шляхом розширення об’єктів капіта-

ловкладень, асортименту товарів і послуг, фінансових інструментів

тощо.

Хеджування

– метод страхування цінового ризику за угодами на бі-

ржі (товарній, фондовій). Механізм хеджування ризиків полягає у

здійсненні зустрічних операцій з купівлі-продажу активів (фінансових

інструментів: опціон, фьючерс тощо).

Нейтралізація ризиків за рахунок внутрішніх механізмів фінансо-

вої стабілізації у ряді випадків є неможливою. У цьому разі єдиним

запобіжним заходом по усуненню

збитків від настання ризиків є зов-

нішня їх нейтралізація – страхування.

Страхування

– фінансова операція, направлена на грошове відшко-

дування можливих втрат при реалізації окремих фінансових ризиків

через часткову їх передачу стороннім господарюючим суб’єктам.