Свінцицька О.М. Планування діяльності підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

Контрольні питання та задачі

121

Задача 10.2. Загальна виручка від реалізації товарної продук-

ції підприємства має досягти 5900 тис.грн., а валові витрати на вироб-

ництво (собівартість) реалізованої продукції становити не більше

5000 тис.грн. Ставка податку на прибуток підприємства дорівнює 30 %

від загальної одержаної його величини. Сума чистого прибутку, що

спрямовується на створення фонду розвитку виробництва, має

скласти

440 тис.грн.

Оцінити рівень достатності прибутку для самофінансування роз-

витку підприємства у звітному році.

Задача 10.3. Обчислити точку беззбитковості виробництва на

промисловому підприємстві, використовуючи таку інформацію. Виро-

бнича потужність підприємства, яке виробляє один вид продукції, ста-

новить 650 тис.од. на рік, а надходження від реалізації продукції –

2,6 млн.грн.

Постійні витрати на виробництво складають 900 тис.грн.,

змінні – 1,36 млн.грн.

Розв’язання задачі здійснити аналітичним і графічним методами.

Задача 10.4.

Базова рентабельність – 10 %. Повна собівартість

порівнянної товарної продукції на плановий рік складе 38000 грн.

Зниження собівартості за рахунок збільшення об’єму виробництва по-

винно скласти 5 %.

Розрахувати прибуток за рахунок зростання обсягу товарної про

дукції.

Методичні вказівки.

Порівнянна товарна продукція планового

року за повною собівартістю звітного року розраховується за форму-

лою:

ТП

10 0ПС

ПС ,

100 С

′

−∆

де

′

ТП

ПС

– повна собівартість порівнянної товарної продукції на

плановий рік, грн.;

∆

– запланований рівень зниження собівартості продукції.

Прибуток за рахунок зростання обсягу товарної продукції розра-

ховується за формулою:

′

ТП

ПС Ч

П =,

100

де Р – базова рентабельність.

Приріст прибутку за рахунок впливу зниження собівартості про-

дукції являє собою різницю між собівартістю порівнянної товарної

продукції в цінах звітного та планового року.

Оновлення продукції

122

Оновлення продукції

11.1. Формування планів оновлення

продукції, їх склад і завдання.

11.2. Планування витрат на підготовку та

освоєння виробництва.

11.3. Економічна ефективність

освоєння нової продукції та вибір

оптимального варіанту

технологічного процесу.

Формування планів оновлення продукції, їх склад і завдання

123

11.1. Формування планів оновлення продукції,

їх склад і завдання

Процес виробництва нових виробів є дуже тривалим і включає такі

етапи: пошукові та науково-дослідні роботи, виробниче та експлуата-

ційне освоєння. Перший етап починається з наукового пошуку, в ре-

зультаті якого з’являється ідея про створення нового виробу, і закінчу-

ється проведенням прикладних досліджень. Другий етап передбачає

розробку технологічного завдання на

проектування та серійний випуск

виробу. Третій – триває від початку експлуатації виробу до освоєння

його проектної потужності.

У ланцюзі, що з’єднує науку з виробництвом, найбільш складними

є ланки, пов’язані з практичною реалізацією досягнень науки. Трива-

лою та трудомісткою роботою у цьому циклі є

підготовка виробництва

яка являє собою комплекс взаємопов’язаних заходів, що забезпечують

створення нових та оновлення вже існуючих видів продукції, впрова-

дження передової технології й ефективних методів організації вироб-

ництва. Цей процес включає конструкторську, технологічну та органі-

заційно-економічну підготовку виробництва. Перші два етапи склада-

ють технічну підготовку виробництва.

За допомогою підготовки виробництва

забезпечується випуск но-

вої високоефективної техніки та безперервний технічний прогрес,

створюються умови для ефективної роботи підприємства.

Залежно від послідовності виконання робіт виділяють такі

стадії

підготовки виробництва складного принципово нового виробу:

а)

науково-дослідні роботи (НДР)

по створенню нової продукції –

комплекс досліджень, що проводяться з метою отримання обґрунто-

ваних вихідних даних, принципів та шляхів створення нової продукції

або модернізації вже існуючої;

б)

дослідно-конструкторські розробки (ДКР)

– комплекс робіт по

створенню конструкторської і технологічної документації, виготов-

ленню і використанню дослідних зразків виробів, у процесі яких ви-

значають об’єкт виробництва, тобто схему, вид, розміри, матеріали, які

будуть використовуватись, способи з’єднання, загальні технічні вимо-

ги тощо;

в)

технічна підготовка виробництва (ТПВ)

– сукупність робіт, що

забезпечує конструкторську і технологічну готовність підприємств до

випуску нового виробу заданого рівня якості при встановлених стро-

ках, об’ємах випуску та витратах. Проектуючи технологічні процеси,

визначають план та методи оброблення, складання, монтажу, регулю-

вання, випробувань і технічного контролю деталей, вузлів, виробів. До

Оновлення продукції

124

складу ТПВ входить також проектування і виготовлення технологічно-

го оснащення;

г) забезпечення виробництва нового виробу устаткуванням, вироб-

ничими площами, матеріалами, необхідним персоналом, а також роз-

робка кошторисів витрат на підготовку та освоєння виробництва нових

виробів –

організаційно-економічна підготовка виробництва

(ОЕПВ);

д)

освоєння виробництва (ОВ)

– складова частина постачання про-

дукції на виробництво, що включає обробку і перевірку підготовлено-

го технологічного процесу, оволодіння практичними прийомами виго-

товлення продукції. Освоєння виробництва є кінцевою стадією всієї

підготовки виробництва, після чого починається серійний або масовий

випуск продукції.

Сьогодні розроблена та поширюється на всі галузі промисловості

типова

система розробки і постачання продукції

на виробництво

(СРПП), що являє собою сукупність зведених правил по проведенню

робіт щодо створення та освоєння нових видів продукції і об’єднує в

собі близько 20 державних стандартів.

СРПП тісно взаємопов’язана з:

– єдиною системою державного управління якістю продукції (ЄС-

ДУЯП);

– єдиною системою конструктивної документації (ЄСКД) і єдиною

системою технологічної

підготовки виробництва (ЄСТПВ);

– єдиною системою класифікації та кодування (ЄСКК), державною

системою забезпечення єдності вимірів (ДСЗЄВ), системою стан-

дартів безпеки праці (ССБП) тощо.

Всі зазначені системи ґрунтуються на державних стандартах, за-

безпечуючи цим єдність технічної політики.

Планування підготовки виробництва нової продукції включає в се-

бе: складання приватних планів виконання робіт по

кожній стадії;

складання зведеного плану-графіку або координаційного плану підго-

товки підприємства.

На промисловому підприємстві вся робота по плануванню підго-

товки виробництва виконується відділом планування підготовки виро-

бництва (ВППВ). Вихідними даними служать планові завдання по роз-

робці та освоєнню виробництва нової продукції, планові нормативи

для визначення обсягу і трудомісткості робіт

по кожному етапу технік-

ної підготовки.

Планові нормативи ТПВ поділяються на об’ємні і трудові. За до-

помогою об’ємних нормативів встановлюється обсяг робіт в натураль-

ному виразі, за допомогою трудових – в нормо-год.

Формування планів оновлення продукції, їх склад і завдання

125

До об’ємних відносять: кількість оригінальних деталей, що припа-

дають на виріб певної групи складності; кількість технологічних карт

на деталь по виду обробки (для металорізальних станків – встановлено

п’ять груп складності) та інші.

Обсяг робіт по конструкторській підготовці визначається залежно

від кількості оригінальних деталей, а по технологічній – від кількості

оригінальних

деталей і технологічних назв на одну деталь за видами

обробки.

Обсяг робіт по проектуванню і виготовленню технологічної оснас-

тки залежить від кількості оригінальних деталей та коефіцієнтів її ви-

робництва. Коефіцієнт показує скільки одиниць спеціальної оснастки в

середньому припадає на одну оригінальну деталь за окремими видами

оснастки (застосування, інструмент тощо) і

сумарний відповідно. При

цьому, чим вище серійність виробництва, тим вище коефіцієнт техно-

логічної оснастки.

Після визначення обсягу конструкторських і технологічних робіт

розраховується їх трудомісткість і тривалість етапу підготовки.

На промислових підприємствах застосовуються різні методи ви-

значення трудомісткості проектних робіт. При визначенні трудоміст-

кості конструкторської підготовки виробництва використовуються

норми трудомісткості на деталь

(умовну деталь), а при технологічній –

додатково на операцію або групу операцій. Тривалість кожного з ета-

пів підготовки виробництва розраховується за формулою:

⋅⋅

Ч tK

де

– трудомісткість робіт, год.;

Ч – кількість працівників, одночасно зайнятих на виконанні робіт;

– тривалість робочого дня, год.;

– коефіцієнт виконання норм.

На основі тривалості кожного з етапів підготовки виробництва

розробляється календарний план технічної підготовки виробництва.

При цьому, важливим завданням є ув’язка у часі всього комплексу

робіт по проектуванню нових виробів, розробці технологічних проце-

сів, норм витрат живої та уречевленої праці, раціональних форм

та

методів організації виробництва. На промислових підприємствах за-

стосовуються різні методи планування підготовки виробництва. Осно-

вними документами, що визначають зміст робіт, строки їх виконання,

є циклограми, лінійні плани-графіки підготовки виробництва, сітьові

графіки.

Найбільш широке застосування при складанні плану підготовки

виробництва отримали так звані лінійні графіки. При їх розробці пе-

Оновлення продукції

126

редбачається паралельно-послідовний порядок виконання робіт по

етапах, що дозволяє скоротити строки їх виконання.

Тим часом, лінійні графіки не забезпечують чітку координацію ро-

біт всіх виконавців у часі та просторі. Останнє досягається за допомо-

гою сітьових методів планування та управління, що уможливлює здій-

снення ув’язки всього комплексу робіт для

досягнення наміченої цілі

до заданого строку.

Побудова вказаного графіка передбачає виконання таких етапів:

визначення та опис всіх подій та робіт, побудова сіті, розрахунок часу

виконання кожної роботи, визначення критичного шляху, аналіз та

оптимізація графіка.

Планування процесів створення та освоєння нових виробів має за-

безпечити максимальне суміщення здійснюваних робіт, поелементний

розрахунок

їх обсягу і тривалості. При плануванні враховуються: тип

виробництва; програма і складність виробу, що створюється; забезпе-

чення виробництва технологічними процесами, устаткуванням, осна-

щенням, інструментом; рівень механізації та автоматизації інженерно-

технічних та управлінських робіт.

Планування підготовки виробництва нової продукції здійснюється

відповідно до перспективних та поточних планів технічного розвитку.

Складання плану починається з

уточнення видів продукції, що підля-

гають проектуванню або оновленню у плановому періоді. Номенкла-

тура продукції, що проектується, визначається на основі вивчення рин-

ку та плану виробництва. До плану підготовки виробництва включа-

ються також перехідні об’єкти з тривалим строком розробки, до яких

відносять роботи, не закінчені в попередньому періоді, які

переходять

у наступний рік (заділ), а також резерв об’єму робіт на проектування

виробів, що не передбачені планом виробництва.

Протягом прогнозування виробництва конкурентоспроможної

продукції кожне підприємство визначає на довготривалий період не

тільки вид або тип основних товарів, але й їх асортимент. Асортимент

характеризується шириною або кількістю груп товарів, які пропону-

ються

, глибиною або кількістю пропозицій в асортиментній групі, по-

рівнянням або узагальненням каналів розподілу, груп споживання,

діапазону цін тощо. Широкий асортимент товарів визначає можливість

диверсифікації продукції з орієнтацією на різні вимоги покупців. Гли-

бокий асортимент сприяє задоволенню потреб різних споживчих сег-

ментів, максимізації продажу, а також зниженню впливу діяльності

конкурентів. Однак,

надмірна спеціалізація виробництва, як свідчить

американський досвід, може зробити підприємство вразливим до за-

гроз зі сторони зовнішнього середовища, коливань у збуті, затриманні

Формування планів оновлення продукції, їх склад і завдання

127

потенціалу зростання в силу того, що нахил робиться на обмежений

асортимент товарів тощо. За цих умов, підприємству доцільно приді-

ляти значну увагу процесу прогнозування та планування конкуренто-

спроможності продукції, що виготовляється, з метою досягнення

високого її рівня.

Конкурентоспроможність визначається сукупністю споживчих

властивостей товарів, які відрізняються від товарів-конкурентів за сту

пенем відповідності конкретним особистим запитам і суспільним по-

требам з урахуванням витрат на їх задоволення та отриманих доходів.

Важливими показниками конкурентоспроможності продукції є: технік-

ний рівень та якість, ресурсомісткість та довговічність, економічність

та естетичність продукції тощо.

Обов’язковими компонентами конкурентоспроможності служать

економічні та нецінові характеристики. До економічних відносять такі

вартісні

показники, як витрати і ціна продукції, витрати на її експлуа-

тацію та утилізацію тощо. До нецінових характеристик товару можна

віднести: умови розрахунку та сервісу, ділову репутацію (гудвіл),

імідж фірми, рекламу та пропаганду товару тощо. Конкурентоспромо-

жність продукції впливає на величину попиту, обсяг продаж і рівень

доходів підприємства. Механізм товарної конкурентоспроможності

підприємства

тісно пов’язаний з розподілом обсягів виробництва і

продажем продукції конкуруючих фірм на певному ринку.

У ході прогнозування нової продукції для оцінки її конкурентосп-

роможності застосовується система таких показників:

• одиничні або часткові, що характеризують відсоткове співвідношен-

ня величини будь-якого технічного або економічного параметру цього

товару і відповідного параметру товару-конкурента;

• групові або зведені, що об’єднують одиничні показники за однако-

вими групами параметрів, наприклад, технічними, економічними, но-

рмативними;

• інтегральні, що представляють кількісну характеристику конкурен-

тоспроможності товару у вигляді відношення суми групового показни-

ка за окремими параметрами (технічними, неціновими) до групового

показника за економічними параметрами.

Вибір конкурентоспроможної продукції проводиться, як правило,

на підставі диференційованих (одиничних) або комплексних (групо-

вих) показників і порівняння товарів, які плануються, з контролюючи-

ми на ринку

. Прогнозування виробництва нових товарів означає спів-

ставлення пропозицій підприємства з сьогоденним сприйняттям і май-

бутніми побажаннями споживачів, рівнем конкуренції та якістю про-

Оновлення продукції

128

дукції інших виробників, можливими змінами у внутрішньому та зов-

нішньому середовищі.

Сприйняття споживачів – це те уявлення, яке вони мають у тепе-

рішній час про продукцію підприємства та її конкурентів.

Побажання споживачів відносять до параметрів продукції, які вони

хотіли б бачити в майбутньому в товарах, запланованих до випуску,

згідно з їх

ідеальною уявою.

Конкурентне положення продукції визначається тим, як споживачі

сприймають підприємство відносно конкурентів.

На підставі довгострокового прогнозування конкуренто-

спроможної продукції в сучасному виробництві розроблена концепція

життєвого циклу продукту, яка описує стратегію маркетингу, процеси

виробництва і розподілу продукції, механізм взаємозв’язку витрат,

систему взаємодії споживачів та конкурентів з моменту надходження

товару

на ринок і до його зняття з виробництва. В умовах ринку у

стратегічному плануванні значення цієї концепції суттєво підвищу-

ється, тому що: по-перше, тривалість життєвого циклу товару на сьо-

годнішній день є коротшою, ніж у минулому; по-друге, впровадження

нової продукції потребує інвестицій, що зростають; по-третє, вивчення

життєвого циклу

продукції дозволяє передбачити можливі коливання в

смаках споживачів, зміні конкурентного середовища, зниженні продаж

і, відповідно, застосувати коригуючі дії адекватно ситуації, що склала-

ся, а також складати плани-прогнози виробництва продукції; по-

четверте, створюється додаткова можливість аналізу товарного асор-

тименту на всіх етапах життєвого циклу, а також збалансованого пла-

нування випуску

нових засвоєних товарів.

У процесі прогнозування виробництва нової конкурентоспромож-

ної продукції концепція життєвого циклу може застосовуватися як у

виборі виду товару (наприклад, станок), його типу (токарний), так і

моделі або торгової марки (розточений станок фірми “Салітон”). У

плануванні випуску нової продукції враховуються такі етапи життєво-

го циклу: впровадження, зростання, зрілість, спад

(рис.11.1).

На етапі впровадження відбувається проникнення товару на ринок

і поступове нарощування обсягів його продажу, темпи зростання яких

залежать від впливу наступних факторів конкурентоспроможності:

новизни, якості, ціни продукції та інших її показників, що визначають

бажання покупців придбати товар. Цей етап характеризується значни-

ми інвестиційними витратами та невеликими прибутками або навіть

збитками.

Формування планів оновлення продукції, їх склад і завдання

129

Час

Результат

прибуток

Обсяг

продаж

Зрос-

тання

Впровад-

ження

Зрілість Спад

Рис. 11.1. Життєвий цикл товару

На стадії зростання обсяги продажу товару та прибуток зростають,

здійснюються необхідні модифікації базової моделі продукту, плану-

ється діапазон цін тощо.

На етапі зрілості відбувається насичення ринку товаром, його про-

сування ускладнюється, темпи збуту уповільнюються, на ринку

з’являється чимало конкурентних аналогів. В результаті скорочується

як загальний, так і питомий прибуток.

На

етапі спаду скорочуються обсяги продаж товарів і величина

доходів. Як наслідок, товар може бути знятим з виробництва або роз-

проданий за низькими цінами.

11.2. Планування витрат на підготовку та

освоєння виробництва

Важливим завданням планування ТПВ є планування витрат на під-

готовку та освоєння виробництва і, зокрема, науково-дослідних і до-

слідно-конструкторських робіт.

Загальну суму витрат на виконання конкретної теми або розробки

називають кошторисною вартістю НДДКР, яка розраховується за та-

кими калькуляційними статтями.

1. Матеріали, покупні вироби і напівфабрикати. Цю статтю скла-

дають вартість усіх основних матеріалів, покупних комплектуючих

виробів і напівфабрикатів (в тому числі на виготовлення макетів та

дослідних зразків), включаючи витрати на їх придбання,

транспортування, доставку на склади організації.

Оновлення продукції

130

Вартість допоміжних матеріалів відноситься до цієї статті тільки у

тому випадку, якщо їх витрати пов’язані з виконанням даної теми. В

усіх інших випадках – до статті “накладні витрати”. Матеріали оціню-

ються за діючими оптовими цінами з обов’язковим включенням усіх

транспортно-заготівельних витрат, розмір яких в НДІ і КБ становить

від 5 до 10 % вартості матеріалів та комплектуючих виробів.

2. Спеціальне обладнання для наукових експериментальних робіт.

Використання зазначеного обладнання дозволяється за рахунок цільо-

вих асигнувань на НДДКР (за рахунок кошторисної вартості) у випад-

ках розробки тільки однієї теми. При цьому, вартість обладнання з

урахуванням витрат на транспортування і монтаж повністю включа-

ється до

кошторисної вартості.

Спеціальне обладнання для розробки декількох тем викори-

стовується тільки за рахунок капітальних вкладень з обов’язковим йо-

го включенням до основних засобів підприємства. Його вартість вра-

ховується в кошторисній вартості НДДКР у вигляді амортизаційних

відрахувань і має такий вигляд:

НДДКР

= Ф

А/(100F

де

– первинна (балансова) вартість обладнання, що використо-

вується при проведенні НДДКР;

– час використання обладнання при проведенні НДДКР;

– норма амортизації;

– річний дійсний фонд часу роботи обладнання.

3. Основна заробітна плата виконавців НДДКР, а саме: наукових та

інженерно-технічних працівників; робітників і службовців, що зайняті

розробкою теми; основних працівників дослідного виробництва, маке-

тних цехів або майстерень; наукового керівника або головного конс-

труктора; креслярів, копіювальників, лаборантів тощо, і розраховуєть-

ся за формулою:

∑

ос ii

i=1

L= Lt,

де п

– кількість категорій співробітників, які беруть участь у

НДДКР;

– середньоденна або середньогодинна заробітна плата співробі-

тника

-ї категорії;

– трудомісткість робіт, які виконуються співробітниками і-ї кате-

горії.

4. Додаткова заробітна плата виконавців, яка розраховується таким

чином: