Свінцицька О.М. Планування діяльності підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

Планування витрат на підготовку та освоєння виробництва

131

= L

ос

де R

– коефіцієнт додаткової заробітної плати (R

≈

0,14

0,15).

5. Відрахування на соціальні заходи:

= (L

ос

+ L

де, R

– ставка відрахувань згідно з чинним законодавством.

6. Наукові та виробничі відрядження.

7. Оплата робіт, виконаних сторонніми організаціями та підприєм-

ствами, дослідними організаціями, які знаходяться в безпосередньому

підпорядкуванні, а також відокремленими конструкторськими та тех-

нологічними організаціями (контрагентські витрати).

8. Непрямі (накладні) витрати. На цю статтю відносяться витрати,

пов’язані з виробництвом, управлінням і

господарським обслугову-

ванням, які однаково стосуються всіх розробок, що проводяться в ор-

ганізації (наприклад, витрати на енергію, паливо, амортизаційні відра-

хування, вартість допоміжних матеріалів, заробітна плата апарату

управління, канцелярські витрати тощо), величина яких коливається в

межах 0,5

÷ 1,0 і визначається як:

= L

ос

За джерелами фінансування науково-дослідних і дослідно-

конструкторських робіт розрізняють витрати з фондів розвитку вироб-

ництва, держбюджетні (фундаментальні НДР), за рахунок банківського

кредиту, продажу акцій тощо.

Крім цього, розрізняють витрати по етапах НДР.

Специфіка планування витрат в напрямку НДР обумовлена їх осо-

бливостями. За своєю економічною природою ці витрати, як

одноразо-

ві, так і поточні, є авансованими, тобто відриваються на тривалий пе-

ріод від безпосереднього виробництва. Лаг часу – період від вкладання

засобів до отримання кінцевого результату – складає приблизно 10

років.

Оновлення продукції

132

11.3. Економічна ефективність освоєння нової

продукції та вибір оптимального варіанту

технологічного процесу

Забезпечення високої ефективності нових видів продукції вимагає

ретельного її економічного обґрунтування на всіх стадіях розроблення

і впровадження. Найчастіше це здійснюють проводячи розрахунки на

основі річного економічного ефекту шляхом порівняння приведених

витрат (В), які визначаються в загальному вигляді за формулою:

В = С + Ен К,

де

– собівартість одиниці продукції;

Ен – прийнятий

для інвестицій коефіцієнт ефективності капітало-

вкладень, який приймають в межах 0,08

÷ 0,25;

– питомі капітального вкладення.

Структура конкретних розрахунків та вигляд формули залежать

від певної техніко-економічної ситуації. При цьому, замість приведе-

них витрат по базовому варіанту

(В

)

доцільно використовувати діючу

ціну підприємства, а по новому виробу (В

) – прогнозовану ціну.

Економічна ефективність від впровадження нової або оновленої

продукції на рівні підприємства визначається за такими узагальнюю-

чими показниками: строк окупності капітальних витрат на нову або

модернізовану продукцію, коефіцієнт витрат, тобто показник, зворот-

ній строку окупності. При цьому, ефективними вважаються новинки,

абсолютна ефективність яких (

Еа

) не нижче нормативної та базової

Еа = Дчп : Кв,

де

Дчп

– приріст чистої продукції в результаті впровадження ново-

введення;

Кв – витрати на нововведення.

Рентабельність витрат на впровадження нової або оновленої про-

дукції, яку особливо важливо враховувати, являє собою відношення

приросту прибутку до обумовлених її витрат. Строк окупності капіта-

льних витрат на нововведення визначається за формулою:

∑

То =,

Kв

де

– прибуток, отриманий в

-ому році в результаті використання

нововведень.

Приріст прибутку (

∆

) в результаті впровадження нової продук-

ції (оновленої) розраховується за формулою:

Економічна ефективність освоєння нової продукції та вибір оптимального варіанту

133

22 111

П =(Ц - С )А -(Ц -С )А ,

де

, Ц

– оптова ціна одиниці продукції до та після нововве-

дення;

, С

– собівартість одиниці продукції до та після нововведення;

, А

– виробництво продукції, шт.

При цьому, встановлюється вплив різних факторів на прибуток.

Впровадження нововведень на підприємстві забезпечує приріст прибут-

ку за рахунок двох факторів – зниження собівартості (зниження пито-

мих витрат заробітної плати, матеріальних витрат, страхових платежів

за одиницю продукції, зміна амортизаційних відрахувань, витрат на

утримання та експлуатацію обладнання) та підвищення якості

продук-

ції (надбавок до оптової ціни та збільшення об’єму виробництва у

зв’язку зі здешевленням та підвищенням якості продукції).

Приріст прибутку на гривну витрат від впровадження розрахову-

ється співвідношенням суми приросту прибутку від впровадження но-

вої або модернізованої продукції до суми витрат на це впровадження.

Для нововведень, при використанні яких

витрати та результати, в

тому числі об’єм та якість продукції, не змінюються по роках розрахун-

кового періоду, економічний ефект визначається за формулою:

рр

рн

- В

Е =,

К + Е

де Р

і В

– відповідно незмінні по роках розрахункового періоду

результати нововведення та витрати на них:

рп рн

В = В +(К + Е )К,

де В

– річні поточні витрати при використанні нововведення (без

урахування амортизації на реновацію);

– норматив приведення одноразових витрат та результатів, кіль-

кісно рівний нормативу ефективності капіталовкладень (Е = 0,15);

– одноразові витрати;

– норматив реновації основних фондів при використанні ново-

введення з урахуванням фактору часу.

Розрахунки ефекту впровадження нововведення на етапі форму-

вання планів НДДКР виконують розробники на основі техніко-

економічних показників нововведення, узгоджених з основним спожи-

вачем. На наступних етапах при формуванні плану економічного та

соціального розвитку розрахунок здійснює розробник спільно з

вироб-

ником при узгодженні з основним споживачем (замовником).

При розрахунках економічної ефективності порівняні варіанти по-

винні бути приведені у відповідний вигляд за всіма ознаками: об’єму

Оновлення продукції

134

виробленої продукції або виконаних робіт, їх складу згідно з заданою

номенклатурою, якістю, строках виготовлення, а також соціального

ефекту, включаючи охорону навколишнього середовища. При впрова-

дженні нової продукції враховуються також співвідношення в продук-

тивності, строках служби та інших якісних параметрах. Приведення

порівняних варіантів до тотожності корисних результатів зводить усі

розбіжності між

варіантами до єдиного – різниці у витратах, обумов-

лених виробництвом продукції.

Вирішення питань, пов’язаних з вибором оптимальних варіантів

технологічного процесу також базується на визначенні річного еконо-

мічного ефекту та порівнянні приведених витрат по базовому і запрое-

ктованому варіантах. У спрощених варіантах ці розрахунки зводяться

до визначення технологічної собівартості продукції та

критичної про-

грами.

Технологічна собівартість

являє собою сукупність елементів витрат,

що зазнають змін в процесі заміни базового варіанту технологічного

процесу на запроектований.

Критична програма

–це така програма випуску виробів, яка визна-

чає доцільність переходу на новий варіант технологічного процесу.

Для її визначення, технологічну собівартість розподіляють на умовно-

постійні (

Су.п)

та змінні

(Сз)

елементи витрат:

Ст = Су.п. + Сз.

У свою чергу, змінні витрати можна виразити через питомі змінні

витрати

(Спит.з)

та програму випуску

(N).

Відповідно технологічна

собівартість визначається за формулою:

Ст = Су.п. + N

⋅

Спит.з.

Для двох варіантів технологічного процесу залежність технологіч-

ної собівартості виробів від програми випуску матиме такий вигляд

(рис.11.2).

Економічна ефективність освоєння нової продукції та вибір оптимального варіанту

135

NNкр

у.п.

т.

Рис. 11.2. Залежність технологічної собівартості виробу від програми

випуску

Як видно з графіків, критичне значення програми випуску Nкр ви-

значиться з умови, що:

т = С

або

у.п + С

пит.з

Nкр = С

у.п. + С

пит.з

Nкр

Тоді,

з.питСз.питС

.п.уС.п.уС

Nкр

−

Контрольні питання та задачі

1. У чому полягає суть та значення процесу планування нової та онов-

леної продукції?

2. Що в себе включає план підготовки виробництва нової продукції?

3. У чому полягає зміст стадій підготовки виробництва?

4. Розкрийте суть плану технічної підготовки виробництва нових

виробів?

5. Які методи планування підготовки виробництва застосовуються на

промислових підприємствах?

6. Які показники

застосовуються для оцінки конкурентоспроможнос-

ті нової продукції?

7. За якими калькуляційними статтями розраховується кошторисна

вартість НДДКР?

8. На основі яких узагальнюючих показників визначається економіч-

на ефективність впровадження нововведень на підприємстві?

9. Що таке технологічна собівартість та критична програма?

Оновлення продукції

136

Задача 11.1. Підготовлено до освоєння виробництво нового

виду зеленої фарби, застосування якої у споживача дозволить зменши-

ти її витрати в розрахунку на один виріб з 5 до 4 кг. Новий вид фарби

використовується для оздоблення готових виробів за допомогою спе-

ціального апарату – фарбопульта з річною продуктивністю (фарбуван-

ням) 20 тис.виробів. Річна виробнича

програма підприємств-

споживачів фарби передбачає випуск 4 млн.шт. виробів. Решту вихід-

ної інформації, необхідної для відповідних економічних розрахунків,

наведено в таблиці.

Вихідні показники для визначення ефективності освоєння виробництва і

використання нового виду фарби

Вид фарби

Показник

Од.

вим.

існуючий новий

Собівартість (валові витрати на виробництво)

1 т

фарби

грн. 3680 3960

Продажна ціна 1

фарби грн. 4120 4500

Відпускна ціна фарбопульта грн. - 1200

Зменшення поточних експлуатаційних витрат у

споживача нової фарби у розрахунку на 1 виріб

коп. - 21

Середньогалузевий коефіцієнт прибутковості

інвестицій

- 0,14

Розрахувати:

1) економічний ефект від освоєння виробництва нового виду зеленої

фарби;

2) економічний ефект, очікуваний споживачами від використання

нової фарби в розрахунку на річну програму випуску пофарбова-

них виробів.

Методичні вказівки. Сукупний економічний ефект являє собою

суму ефектів виробництва і споживача нової продукції.

Задача 11.2. Цех деревообробного комбінату виробляє

36 тис.м

деревостружкових плит на рік. Розроблено проект модерні-

зації технологічної лінії по виготовленню деревостружкових плит,

який має збільшити обсяг виробництва на 9 тис.м

/рік. На основі да-

них, наведених у таблиці, визначити доцільність та ефективність мо-

дернізації технологічної лінії на деревообробному комбінаті.

Контрольні питання та задачі

137

Вихідні показники для оцінки економічної доцільності та ефективності

модернізації технологічної лінії на деревообробному комбінаті

Показник

До модерні-

зації

Після модер-

нізації

Річний випуск деревостружкових плит, м

36000 45000

Собівартість (валові витрати на виробництво)

річного випуску плит, тис.грн.

5440 6600

Продажна ціна 1 м

деревостружкових плит,

грн.

165 165

Капітальні вкладення в модернізацію техно-

логічної лінії, тис.грн.

- 600

Балансова вартість виробничих основних

фондів, тис.грн.

4800 5400

Організаційно-технічний розвиток підприємства

138

Організаційно-технічний розвиток

підприємства

12.1. Завдання та зміст плану

організаційного і технічного

розвитку підприємства.

Система показників плану,

методика їх розрахунку.

12.2. Планування інвестицій та

визначення прибутковості об‘єктів

інвестування.

12.3. Джерела фінансування

організаційно-технічного розвитку

підприємства.

Завдання та зміст плану організаційного і технічного розвитку підприємства.

Система показників плану, методика їх розрахунку

139

12.1. Завдання та зміст плану організаційного і

технічного розвитку підприємства. Система

показників плану, методика їх розрахунку

Однією з головних умов успішного функціонування будь-якого

підприємства в умовах конкурентного ринку є впровадження у вироб-

ництво досягнень науково-технічного прогресу (НТП), тобто його ма-

теріалізація у новітні види продукції, сучасні методи організації вироб-

ництва і менеджменту, застосування нової техніки та технологій.

З метою інтенсифікації використання матеріально-технічних і тру

дових ресурсів, постійного підвищення технічного рівня виробництва,

оновлення продукції та забезпечення її конкурентноздатності на рин-

ку, на підприємствах розробляють систему планів науково-технічного

розвитку та планів удосконалення організації виробництва і управ-

ління.

Система планів науково-технічного розвитку та планів удоскона-

лення організації виробництва і управління складається з таких розді-

лів (

планів).

1. План створення, освоєння нових та поліпшення якості існую-

чих видів продукції.

2. План науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.

3. План впровадження прогресивних технологій, механізації та

автоматизації виробництва.

4. План удосконалення організації виробництва і управління.

5. План заходів щодо економії матеріалів, палива, енергії.

6. План капітального ремонту та модернізація основних фондів.

Крім

зазначених розділів, до складу системи планів науково-

технічного розвитку та планів удосконалення організації виробництва

і управління включаються також основні показники техніко-

економічного рівня виробництва та зведена форма техніко-

економічних результатів впровадження заходів НТП на підприємстві.

Вихідними даними для розробки планів науково-технічного розви-

тку підприємства є:

- маркетингові дослідження на ринку

товарів і послуг;

- державні замовлення і господарські угоди на продукцію, що випу-

скається;

- результати завершених науково-технічних робіт та інформація про

досягнення науково-технічного прогресу у світі;

- відгуки споживачів та аналіз якості продукції, що випускається;

- ліцензії, патенти, пропозиції раціоналізаторів та винахідників;

Організаційно-технічний розвиток підприємства

140

- інформація про диспропорції виробничих потужностей, результа-

ти атестації робочих місць та аналізу організації виробництва,

праці і управління;

- пропозиції виробничих підрозділів, філій, дочірніх підприємств,

функціональних служб, робітників і службовців.

Розроблення планів науково-технічного розвитку проводиться, як

правило, у два етапи. На першому етапі детально аналізується існую-

чий організаційно-технічний рівень

виробництва і продукції, що випу-

скається, проводиться збір пропозицій від підрозділів і робітників під-

приємства щодо удосконалення техніки, технологій виготовлення про-

дукції, організації її виробництва. На другому етапі результати прове-

деного аналізу та зібрані пропозиції техніко-економічно обґрунтову-

ються, визначається економічна ефективність заходів, призначених до

включення у план, джерела фінансування

та виконавці.

Розроблені таким чином проекти планів погоджуються з трудовим

колективом підприємства і після доопрацювання затверджуються ор-

ганами управління підприємством.

Для планування технічного та організаційного розвитку підприєм-

ства важливе значення має оцінка досягнутого рівня організації вироб-

ництва та продукції, яка випускається. Оцінка здійснюється на основі

системи показників, які в комплексі характеризують

продукцію, обла-

днання, технологію, технічну та енергетичну оснащеність праці, меха-

нізацію й автоматизацію, організацію виробництва і праці, управління

підприємством.

Організаційно-технічний рівень продукції

знаходить своє відобра-

ження у техніко-експлуатаційних показниках якості та конкуренто-

спроможності, яку в загальному вигляді можна подати формулою:

КС = якість + оцінка + обслуговування

Технічний рівень обладнання

характеризується такими показника-

ми:

• питома вага сучасного (прогресивного) обладнання у загальній кіль-

кості:

n.o.

де

– кількість прогресивного обладнання (за технологічними

групами і в цілому);

– загальна кількість обладнання (за групами і в цілому);

•

середній вік обладнання: