Сурілова О.О. Порівняльне екологічне право

Подождите немного. Документ загружается.

140

рекомендовані ВОЗ. Нормативи ж для двооксиду азоту й оксиду

вуглецю, прийняті в Україні, збігаються із зарубіжними стандар-

тами, однак їх значення в 3-6 разів нижче останніх.

Затверджена Постанова КМ України щодо Програми припи-

нення виробництва та використання озоноруйнівних речовин на

2004 - 2030 роки № 56

Збереження озонового шару стратосфери, який захищає все

живе на Землі від згубної дії ультрафіолетового сонячного вип-

ромінювання, є однією з пріоритетних глобальних екологічних

проблем XXI століття. Проголошення Україною наміру стати

повноправним членом ЄС зумовлює необхідність вжиття заходів

щодо гармонізації національного законодавства України із зако-

нодавством ЄС у відповідній сфері. У зв'язку з цим передбачені

Програмою заходи повинні відповідати загальній стратегії ЄС у

сфері поводження з озоноруйнівними речовинами.

Аналіз показує, що запропоновані ЄС строки припинення спо-

живання (за визначенням Монреальського протоколу, під «спо-

живанням» слід розуміти сумарний обсяг вироблених у країні та

ввезених до неї озоноруйнівних речовин, з якого відраховується

обсяг вивезених озоноруйнівних речовин) найбільш поширених

перехідних холодоагентів жорсткіші порівняно з передбаченими

Монреальським протоколом. Тому постає завдання щодо забез-

печення в Україні вже найближчими роками не тільки вилучення

найбільш небезпечних хлорфторвуглеводнів, а й успішного пошу-

ку речовин з нульовим озоноруйнівним потенціалом, спроможних

замінити перехідні гідрохлорфторвуглеводні.

Припинення виробництва та використання озоноруйнівних ре-

човин (хлорфторвуглеводні, гідрохлорфторвуглеводні, бромистий

метил, чотирихлористий вуглець, метилхлороформ, галогени) по-

винно базуватися як на відповідних рішеннях Монреальського

протоколу, так і на правових нормах у сфері поводження з озо-

норуйнівними речовинами, розроблених на виконання Україною

міжнародних зобов'язань.

Див.: Програма припинення виробництва

та

використання озоноруйнівних

речовин

на

2004

—

2030 роки

№ 56

[Електронний ресурс]

Постанова

КМ Ук-

раїни.

—

Режим доступу: Шр://\у\то.тата-86.ог§.иа/Ше5/СЬетісаІ5_тапа§етеп{_

Шгаіпе_икг.рс1{

141

Незважаючи на відсутність вітчизняного виробництва, озоно-

руйнівні речовини використовуються майже в усіх секторах еко-

номіки. Винятком є бромистий метил, який виробляється на Сак-

ському державному хімічному заводі для карантинних потреб.

З 1996 року Україна належала до числа країн, які не вико-

нують вимоги Монреальського протоколу, оскільки як країна 2-ї

статті цього Монреальського протоколу (розвинуті країни) була

зобов'язана припинити використання споживання найбільш небез-

печних озоноруйнівних речовин. На 7-й зустрічі сторін Монреаль-

ського протоколу було отримано попередження щодо можливого

вжиття світовою спільнотою санкцій стосовно України, якщо вона

не припинить використання озоноруйнівних речовин. З урахуван-

ням економічного становища країни сторони Монреальського

протоколу рекомендували надати Україні допомогу в реалізації

проектів конверсії промислових підприємств. Фінансування про-

ектів передбачалося здійснювати за рахунок коштів Глобального

екологічного фонду.

Ще 4 березня 1999 року Верховна Рада України ратифікувала

Угоду між Україною та Всесвітнім банком щодо надання Україні

гранту в розмірі 23,2 млн доларів (Проект вилучення речовин,

що руйнують озоновий шар). У результаті реалізації зазначеного

Проекту отримано сучасне озонозберігаюче промислове облад-

нання, що використовується під час виробництва різноманітної

продукції (холодильна техніка, аерозолі тощо), та устаткування

для збирання і відновлення відпрацьованих озоноруйнівних речо-

вин. Це дало змогу припинити використання озоноруйнівних речо-

вин у виробничих циклах та налагодити сервісне обслуговування

холодильної техніки з дотриманням вимог екологічної безпеки.

Постане реальна загроза зупинки вітчизняних підприємств-спожи-

вачів озоноруйнівних речовин у разі, якщо їх не буде переведено

на озонобезпечні технології. Продукцію, що містить озоноруйнівні

речовини, уже нині заборонено експортувати до багатьох країн,

а в найближчі роки — і до будь-якої країни світу.

Таким чином, утриматися на зовнішньому ринку вітчизняні

виробники зможуть лише за умови своєчасного проведення кон-

версії виробництва. Саме тому значно підвищується роль сервіс-

них центрів і кваліфікації їхнього персоналу, обізнаного з мето-

дологією переходу на озонобезпечні речовини. Рядом вітчизняних

142

підприємств уже істотно обмежено або й повністю припинено

використання озоноруйнівних речовин шляхом перепрофілювання

та впровадження альтернативних технічних рішень за рахунок

власних ресурсів.

На виконання статті 7 Монреальського протоколу

Україна

щороку (до ЗО вересня) надає Озоновому секретаріату узагаль-

нений звіт (відомості) щодо експорту, імпорту озоноруйнівних

речовин. Розроблено Порядок видачі погодження для отримання

ліцензії на експорт та імпорт озоноруйнівних речовин і продукції,

що їх містить.

Здійснюється державне регулювання ввезення і вивезення най-

більш небезпечних з точки зору руйнування озонового шару но-

вовироблених речовин. Це створило необхідні передумови для за-

безпечення виконання Україною вимог Монреальського протоколу

та отримання і в подальшому міжнародної технічної допомоги.

Основними завданнями є: подальше приведення національного

законодавства у відповідність до вимог Монреальського протоколу

та законодавства ЄС у сфері поводження з озоноруйнівними речо-

винами; введення обмежень на поводження з озоноруйнівними ре-

човинами, посилення екологічного контролю за їх використанням

і запобігання нелегальному ввезенню, вивезенню озоноруйнівних

речовин та продукції, що їх містить; надання науково-технічної,

економічної та методичної допомоги підприємствам у впроваджен-

ні озонобезпечних речовин та озонобезпечних технологій, а також

здійснення нагляду за реалізацією планів і графіків їх конверсії.

Припинення використання хлорфторвуглеводнів і галонів оз-

начає необхідність встановлення для підприємств строків щодо

заборони повторного заповнення та (або) використання холодиль-

ного обладнання й устаткування для кондиціонування повітря, що

працюють на хлорфторвуглеводнях, а також технічних засобів

пожежогасіння, споряджених галонами. При цьому повинно бути

зроблено все для екологічно безпечного зберігання видалених

хлорфторвуглеводнів та галонів з метою їх відновлення і подаль-

шого використання або знищення.

Див.: Монреальський протокол

про

речовини,

що

руйнують озоновий

шар

[Електронний ресурс].

—

Режим доступу: ЬіірУ/иагакоп.сот/сІоситегії/ірагШ/

ізх18787.Ьіш

143

Першочерговій заміні підлягає холодильне обладнання та

устаткування для кондиціонування повітря у субсекторах (по-

бут, торгівля, промисловість, переробка та зберігання продук-

тів харчування, транспорт) з найбільшими щорічними обсягами

споживання озоноруйнівних речовин та найбільшою величиною

середнього їх заправлення на 1 установку (агрегат). Це стосуєть-

ся насамперед підприємств торгівлі та промисловості, на частку

яких припадає майже 70 відсотків обсягу річних потреб в озо-

норуйнівних речовинах. Вжиття заходів у зазначених субсекто-

рах сприятиме не лише істотному скороченню щорічних обсягів

споживання озоноруйнівних речовин, а й зведенню до мінімуму

використання однієї з найбільш небезпечних для озонового шару

речовини — хлорфторвуглеводню-12.

З метою забезпечення повного вилучення до 2030 року галонів

з практики використання у сфері пожежної безпеки передба-

чається створення організаційних, правових і технічних умов для

надійного запобігання викидам зазначених речовин у навколишнє

середовище під час проведення будь-яких операцій з ними на всіх

стадіях життєвого циклу (перевезення, заряджання і розряджан-

ня технічних засобів пожежогасіння, контроль якості, зберігання,

регенерація, перероблення тощо).

У процесі забезпечення регульованого переходу підприємств

на використання озонобезпечних замінників і технологій врахо-

вуються світові тенденції в цій сфері, технічна та економічна

доступність альтернативних речовин або технологій. Програмою

передбачаються припинення використання озоноруйнівних речо-

вин до 2014 року — на 100 відсотків; а також строки припинення

споживання гідрохлорфторвуглеводнів: до 2015 — 90, 2030 року

— на 100 відсотків. За прогнозом експертів Програми ООН з

навколишнього середовища, дотримання вимог Монреальського

протоколу забезпечить 2050 року відновлення озонового шару

до рівня 1980 року.

144

Глава 8. Правове регулювання охорони

біорізноманіття

8.1. Міжнародно-правова охорона біорізноманіття і сере-

довищ існування.

8.2. Охорона видів і середовища існування в ЄС.

8.3. Правове регулювання охорони біорізноманіття у

США.

8.4. Правові заходи охорони біорізноманіття в Україні.

8.1. Збереження біорізноманітності — предмет міжнародної

відповідальності. За своїм характером біорізноманітність вимагає

управління в міжнародному масштабі, відповідно до зобов'язань,

узятих на себе окремими державами із загальносвітовим політич-

ним процесом.

1992 року в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) був підписаний історич-

ний набір документів, що включає Конвенцію про біологічну різ-

номанітність — першу глобальну угоду про збереження і стійке

використання біологічної і ландшафтної різноманітності. Конвен-

ція про біорізноманітність отримала швидке і широке визнання:

понад 190 держав і Європейське співтовариство ратифікували

Конвенцію

Конвенція має головні цілі:

— збереження біорізноманітності;

— стійке використання компонентів біорізноманітності;

—- розподіл вигод від комерційного й іншого використання

генетичних ресурсів на рівній і справедливій основі.

По своїх цілях Конвенція є всеосяжним документом. Вона має

діло з проблемами, життєво важливими для майбутнього людства.

Конвенція є поворотним пунктом у міжнародному законодавс-

тві, вона визнає збереження біологічної різноманітності «загаль-

ною турботою людства» і складовою частиною процесу розвитку

цивілізації. Дана угода поширюється на всі екосистеми, види і

генетичні ресурси, вона пов'язує традиційні природоохоронні зу-

силля з економічною метою стійкого використання біологічних

Див.:

биоразнообразии [Електронний ресурс]

Конвенция.

—

Режим

до-

ступу: 1іир://Ьо§апіІ5и.ш/сЬсІ/сЬс1_ги5.Мт

145

ресурсів. Цей документ встановлює принципи справедливого і

рівноправного розподілу вигод від користування генетичними

ресурсами, особливо комерційними. Вона також охоплює низку

запитань біотехнології у зв'язку з її технологічним розвитком,

розподілом вигод і проблемами біобезпеки.

Відповідно до положень Конвенції:

— «Біологічна різноманітність» означає варіабельність жи-

вих організмів зі всіх джерел, включаючи, серед іншого, наземні,

морські й інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною

яких вони є, це поняття включає різноманітність у рамках виду,

між видами і різноманітність екосистем.

— «Біологічні ресурси» включають генетичні ресурси, ор-

ганізми або їх частини, популяції і будь-які інші біотехнічні ком-

поненти екосистем, що мають фактичну або потенційну користь

або цінність для людства.

— «Екосистема» означає динамічний комплекс співтовариств

рослин, тварин і мікроорганізмів, а також їх неживого довкілля,

що взаємодіють як єдине функціональне ціле.

— «Стійке використання» означає використання компонен-

тів біологічної різноманітності таким чином і такими темпами,

які не призводять у довгостроковій перспективі до виснаження

біологічної різноманітності, тим самим зберігаючи його здатність

задовольняти потреби нинішнього і майбутніх поколінь і відпові-

дати їхнім сподіванням.

Статті 8-9 Конвенції визначають перелік правових і організа-

ційних заходів із збереження біорізноманітності.

Це створення системи районів, що охороняються, або районів,

у яких необхідно вживати спеціальних заходів для збереження

біологічної різноманітності; розробка керівних принципів відбору,

створення і раціонального використання районів, що охороняють-

ся, або районів, у яких необхідно вживати спеціальних заходів

для збереження біологічної різноманітності; регулювання або ра-

ціональне використання біологічйих ресурсів, що мають важливе

значення для збереження біологічної різноманітності в районах,

що охороняються, або за їхніми межами, для забезпечення їх

збереження і стійкого використання; сприяння захисту екосистем,

природного середовища існування і збереженню життєздатних по-

пуляцій видів у природних умовах; заходи з реабілітації і віднов-

146

лення екосистем, що деградували, і сприяння відновленню видів,

що знаходяться в небезпеці, зокрема за допомогою розробки і

здійснення планів і інших стратегій раціонального використання;

визначення засобів регулювання, контролю або обмеження ризи-

ків, пов'язаних з використанням і вивільненням живих змінених

організмів, що є результатом біотехнології, яка може мати шкід-

ливі екологічні наслідки, здатні впливати на збереження і стійке

використання біологічної різноманітності, з урахуванням небез-

пеки для здоров'я людини; запобігання інтродукції чужорідних

видів, які загрожують екосистемам, середовищу існування або

видам, контроль або знищення таких чужорідних видів; розробка

і здійснення необхідних законодавчих норм і інших регулюючих

положень для охорони видів, що перебувають у небезпеці, і по-

пуляцій; регламентація діяльності, що має негативний вплив на

біорізноманітність.

Поза природним середовищем (у зоопарках тощо) існування

вживаються заходи для збереження компонентів біологічної різ-

номанітності, переважно в країні походження таких компонентів;

створюються і підтримуються умови для збереження і досліджен-

ня рослин, тварин і мікроорганізмів, переважно в країні поход-

ження генетичних ресурсів; заходи для відновлення і реабілітації

видів, що перебувають у небезпеці, і для їх реінтродукції в місця

їх природного проживання за відповідних умов; регламентується

і регулюється збір біологічних ресурсів з природного середови-

ща існування для цілей збереження, з тим аби не створювати

загрози для екосистем і популяції видів у природному середовищі

існування.

Сторони конвенції сприяють обміну інформацією, що стосуєть-

ся збереження і стійкого використання біологічної різноманіт-

ності, з урахуванням особливих потреб країн, що розвиваються.

Такий обмін інформацією включає обмін результатами технічних,

наукових і соціально-економічних досліджень, а також інформа-

цією про програми професійної підготовки і обстежень, спеціаль-

ними знаннями, місцевими і традиційними знаннями як такими й

у поєднанні із сучасною біотехнологією.

Серед важливіших міжнародних документів, що регулюють

збереження і стале використання біорізноманіття, — Конвенція

«Про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення як

147

середовище існування водоплавуючих птахів» (Рамсар, 1971), Кон-

венція «Про охорону всесвітньої культурної і природної спадщи-

ни» (Париж, 1972), Конвенція «Про міжнародну торгівлю видами

дикої флори і фауни, що перебувають під загрозою зникнення»

(Вашингтон, 1973).

8.2. На європейській території держав-членів природні середо-

вища існування продовжують деградувати.

Охорона біорізноманіття в Європейському Союзі спрямована

на охорону, збереження, відновлення і розвиток дії природних

систем, природних середовищ існування, дикої флори і фауни,

з метою припинення опустелювання та втрати біорізноманіття,

включаючи різноманітність генетичних ресурсів як у Європейсь-

кому Союзі, так і на глобальному рівні

Ключовим завданням ЄС у сфері охорони біорізноманіття є

збереження середовищ існування як дикої флори і фауни, так і

охорона видів.

Правовий механізм охорони середовища існування встановлює

Директива 92/43 ЄЕС про збереження природних середовищ іс-

нування і дикої флори і фауни

, метою якої є заохочення підтри-

мання біорізноманіття та підтримка сталого розвитку. Природні

середовища існування — це ділянки суші чи води, що вирізняють-

ся географічними, абіотичними або біотичними властивостями, не-

залежно від того, чи вони є природними або напівприродними.

На території Європейського Союзу особливе значення ма-

ють зникаючі, вразливі, рідкісні, ендемічні види, що занесені до

Додатку II, IV або V. Згідно з Директивою повинна бути ство-

рена Єдина Європейська екологічна мережа особливо заповід-

них територій «Натура—2000». Для цих територій держави-члени

встановлюють заходи збереження, включаючи відповідні плани

управління, та належні законодавчі, адміністративні чи договірні

заходи, що відповідають екологічним вимогам типів природних

середовищ існування з меток? уникнення погіршення природних

середовищ існування та турбування видів.

Див.: Рішення

№

1600/2002/ЄС щодо Шостої програми

дій

Співтовариства

у сфері навколишнього середовища. АтІзЬІаМ 2002

Ь 242 5 1

Агіікеї

6 2.

Див.:

защите дикой флорьі

фауньї

мест обитания

Директива 92/43/

ЕЗС

от 21 мая

1992

г. ОЛ

1992

206/7.

148

Ця мережа повинна включати особливо охоронювальні те-

риторії, класифіковані державами-членами згідно з Директивою

79/409/ЄЕС

, яка регулює захист всіх видів диких птахів, що

проживають на європейській території держав-членів. Директива

поширюється на захист, управління і контроль цих видів (птахів,

яєць, гнізд, середовища існування) і встановлює правила їх за-

стосування. Директива не поширюється на Гренландію. Держа-

ви-члени мають вжити відповідних заходів (створення охоронних

територій, розведення й охорона відповідно до екологічних потреб

ареалу, поновлення зруйнованих середовищ існування, створення

середовищ існування) для збереження або відновлення достатньо-

го різноманіття й ареалів існування всіх видів птахів.

Зокрема, забороняється навмисний відстріл або вилов будь-

якими засобами, а також знищення або пошкодження їхніх гнізд

та яєць, збір їхніх яєць у природі та збереження цих яєць, пе-

реміщення гнізд, навмисне порушення спокою птахів, особливо в

період розмноження і вирощування пташенят, а також утримання

в неволі птахів тих видів, щодо яких діє заборона полювання і

вилову.

Метою Директиви 78/659/ЄЕС стосовно якості прісних вод,

які потребують захисту чи поліпшення для підтримки сприятли-

вих умов для життя риби, є захист чи поліпшення якості про-

точних чи стоячих вод, які є чи при зменшенні або припиненні

забруднення можуть бути сприятливими для життя риб місцевих

видів, що складають природну різноманітність, або видів, присут-

ність яких вважається бажаною компетентними органами країни-

члена Співтовариства в цілях водного менеджменту. Директива

не поширюється на води в природних або штучних ставках, які

використовуються для інтенсивного розведення риби.

Фізичні та хімічні параметри (температура, вміст розчинного

кисню, зважених твердих речовин тощо), що застосовуються до

водойм, визначених країнами-членами Співтовариства як лососеві

водойми, тобто водойми, які є чи стали сприятливими для життя

риби таких видів, як лосось, форель, харіус та сиг, або коропові

водойми, тобто водойми, які є чи стали сприятливими для життя

Див.: СМ 1979

103/1 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: КіІр://гЬси.

ги/гІ£Ні/іпІегпаиопа11аАу/ипгаІШе<1/сопуеп1іоп1.Мгп1

149

коропових або риб інших видів, таких, як щука, окунь та вугор,

перелічені в Додатку І. Якщо в результаті відбору проб буде

встановлено невідповідність встановленим значенням, країна-член

Співтовариства повинна встановити, чи є ця невідповідність ви-

падковістю чи наслідком природного явища або забруднення, та

вжити відповідних заходів.

Охорона та поліпшення навколишнього середовища робить

необхідним вжиття конкретних заходів для охорони вод, придат-

них для життя молюсків, від забруднення для захисту певних

популяцій молюсків від різноманітних шкідливих наслідків скиду

забруднюючих речовин у моря.

Директива Ради 79/923/ЄЕС від ЗО жовтня 1979 року стосов-

но вимог до якості вод, придатних для життя молюсків, регулює

якість вод, придатних для життя молюсків, та застосовується до

прибережних морських та солонуватих вод, визначених країна-

ми-членами Співтовариства як такі, що потребують охорони або

поліпшення для підтримки життя та розвитку популяцій молюсків

(двостулкових та черевоногих), що зробить внесок у високу якість

продуктів харчування, які виготовляються з молюсків та безпосе-

редньо споживаються людьми. Директива встановлює параметри

забарвлення вод, їх мутності, вмісту таких забруднювачів, як

нафтові вуглеводні, зважені тверді речовини, метали. Директива

1999/22 щодо утримання диких тварин у зоопарках

має за мету

захист фауни і збереження біорізноманіття шляхом встановлення

заходів з ліцензування й інспектування зоологічних парків у ЄС

та правил утримання тварин у цих закладах та підвищення їхньої

ролі у збереженні біорізноманіття.

Ця мета має бути досягнута шляхом участі в наукових дослід-

женнях; навчання персоналу, обміну інформацією щодо утримання

тварин та їх розведення, розведення тварин у неволі, повторного

заселення видів у дику природу; організації екологічної освіти

населення, особливо через надання інформації; надання специфіч-

них для видів умов їх утримання та харчування, підтримки висо-

ких стандартів утримання шляхом своєчасного надання ветери-

нарної допомоги; запобігання самовільному вивільненню тварин

Див.: 31999Ю022 [Електронний ресурс].

—

Режим доступу:

т0е№.£0уегптепі.ьд/еиг0ре/5есі0г5/паіиге_рг0і:есініт1