Сурілова О.О. Порівняльне екологічне право

Подождите немного. Документ загружается.

160

Стаття 16 Закону «Про мисливське господарство і полю-

вання»

не передбачає лімітацію видобутку вовків, що також гру-

бо порушує Закон України про приєднання до Конвенції Берна і

ст. 9 Конвенції Берна.

Наказ Держкомлісгоспу України «Про заходи з відстрілу і

вилову хижих шкідливих тварин» (від 16.12.1997 р. № 121) не

передбачає жодних заходів з контролю за відстрілом вовків або

вибіркового регулювання їх чисельності, як того вимагає За-

кон України про приєднання до Конвенції Берна і ст. 9 Кон-

венції Берна. Іншими словами, даний Наказ незаконно дозволяє

знищувати вовків без обмеження їх числа, місця і часу. Наказ

Держкомлісгоспу України «О затвердженні граничних рівнів цін

на мисливські трофеї, здобуті іноземними громадянами, і гранич-

них рівнів тарифів на послуги, що їм надаються» від 28.02.2002

року № 26 встановлює ціну в 600-700 євро за трофеї вовка, чим

порушує дану статтю Конвенції Берна. Стаття 6 п. в) Конвенції

Берна забороняє «навмисне порушення спокою дикої фауни (у

тому числі й вовка), особливо в період виведення або вирощу-

вання потомства»

2006 року в Україні був ухвалений Закон «Про захист тва-

рин від жорстокого поводження», що забороняє відстріл вагітних

тварин і їхніх дитинчат. 22 травня 2007 року господарський суд

міста Києва прийняв рішення, що п. 2 Наказу Держкомлісгоспу

України «Про заходи з відстрілу і вилову хижих і шкідливих

тварин» від 16.12.1997 року № 121 є протиправним, оскільки

порушує ст. 20 Закону України «Про захист тварин від жорсто-

кого поводження». Ця стаття забороняє полювання, вилов і інші

форми добування вагітних самок і дитинчат мисливських тварин,

що не можуть самостійно існувати. Таким чином, суд заборонив

винищування маленьких вовченят і вагітних вовчих в Україні. По-

зов до суду подали дві громадські організації — ЕкоПраво-Київ і

Київський еколого-культурний центр, які керувалися екоетичним

ставленням до вовка.

Київський еколого-культурний центр звернувся в Кабінет

Див.:

Про

мисливське господарство

полювання [Електронний ресурс]

Закон України.

—

Режим доступу: Мір://гакоп1.гас1а.£ОУ.иа

Борейко

В.

Защита волков

Украине: моральньїе вопросьі

правовьіе

про-

блеми

/ В.

Борейко

Екологія. Людина. Право.

—

2008.

— №

6-7 (36-37)

— С. 21.

161

Міністрів України з листом, у якому зажадав вжити таких заходів

з охорони вовків в Україні:

1. Провести наукові дослідження по вовку, розробити мето-

дику його підрахунку, встановити точну чисельність його сімей

в Україні, а також розробити гуманні способи регулювання його

чисельності.

2. Розробити і ввести критичну величину чисельності сімей

вовків для кожної області, нижче за яку їх не можна відстрілю-

вати.

3. Заборонити видачу премій і безкоштовних патронів за від-

стріл вовків.

4. Обмежити вибірковий відстріл вовків терміном з 1 листо-

пада по ЗО квітня.

5. Заборонити видобуток вовків капканами.

6. Створити спеціалізовані заповідники для охорони вовка в

місцях його мешкання.

7. Не допускати скорочення або розриву ареалу розповсюд-

ження вовків в Україні.

8. Затвердити такси відшкодування збитку за незаконне

вбивство вовка.

9. Почати поступову заміну вибіркового відстрілу вовків їх

стерилізацією (відповідно до досвіду Канади).

10. Привести мисливське законодавство України відносно вов-

ка у відповідність до Бернської конвенції

Див.: Васидлов

Ю. О

государственной враждебности

волкам

Украине

ІО. Васидлов

Вторая Международная междисциплинарная конференция

по

дикой

мЦИроде

[материальї].

— К.,

2000.

— С.

129-137

162

Глава 9. Правове регулювання управління відходами

9.1. Міжнародно-правовий механізм управління відходами.

9.2. Управління відходами в Європейському Союзі.

9.3. Правове регулювання відходів у США.

9.4. Правове регулювання поводження з відходами в Ук-

раїні.

9.1. Основу міжнародно-правового механізму управління від-

ходами становить Базельська конвенція про контроль за транскор-

донним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням

Конвенція встановлює правила у сфері поводження з небез-

печними відходами, проголошує, що найбільш ефективним спо-

собом захисту здоров'я людини і довкілля від загрози, ство-

рюваної такими відходами, є скорочення до мінімуму їх вироб-

ництва з точки зору кількості та їх небезпечного потенціалу.

Держави повинні вживати необхідних заходів для забезпечення

того, аби використання небезпечних і інших відходів, включа-

ючи їх трансграничне перевезення і видалення, було сумісне з

охороною здоров'я людини і довкілля незалежно від місця їх

видалення.

Кожна Сторона вживає належних заходів з тим, аби:

— забезпечити зведення до мінімуму виробництво небезпеч-

них і інших відходів у своїх межах з урахуванням соціальних,

технічних і економічних аспектів;

— забезпечити наявність відповідних об'єктів з видалення

для економічно обґрунтованого використання небезпечних і інших

відходів незалежно від місця їх видалення. Ці об'єкти, по можли-

вості, мають бути розташовані в її межах;

— забезпечити, аби особи, що беруть участь у використанні

небезпечних і інших відходів у її межах, вживали таких заходів,

які необхідні для запобігання забрудненню небезпечними й ін-

шими відходами в результаті такого звернення та, якщо таке

забруднення все ж відбувається, для зведення до мінімуму його

наслідків для здоров'я людини і довкілля;

Див.: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Шр://2акоп.гас1а.£ОУ.иа/с§і-

Ьіп/1а\уз/таіп.с§і?пге§=995_022

163

— забезпечити, аби трансграничне перевезення небезпечних і

інших відходів було зведено до мінімуму, відповідно до екологічно

обґрунтованого й ефективного використання таких відходів, і здій-

снювалося так, щоб здоров'я людини і довкілля були захищені від

негативних наслідків, до яких може призвести таке перевезення;

— вимагати надання зацікавленим державам інформації від-

носно пропонованого трансграничного перевезення небезпечних і

інших відходів, ясно вказуючи на наслідки передбачуваного пере-

везення для здоров'я людини і довкілля;

— не допускати імпорту небезпечних і інших відходів, якщо

є підстави вважати, що використання цих відходів не здійснюва-

тиметься екологічно обґрунтованим чином;

— співробітничати у вживанні заходів з іншими Сторонами

і зацікавленими організаціями, безпосередньо або через Секре-

таріат, у тому числі в поширенні інформації про перевезення

небезпечних і інших відходів у цілях вдосконалення екологічно

обґрунтованого використання таких відходів і запобігання їх не-

законному звороту.

Сторони вважають незаконний зворот небезпечних або інших

відходів злочинним діянням.

Міжнародне право регулює найважливіші аспекти переміщен-

ня небезпечних відходів, використовуючи для цього такі правові

інструменти: повідомлення і дозволи, інформаційні зобов'язання,

екологічне страхування, заборони й обмеження.

Положення Базельської конвенції справляли значний вплив на

національне законодавство багатьох країн та європейське право

навколишнього середовища.

9.2. Стале управління відходами є однією з пріоритетних сфер

діяльності Європейського Союзу в напрямі охорони навколиш-

нього середовища. Зменшення обсягів виробництва відходів та

усунення їх виробництва взагалі, шляхом удосконалення методів

управління й розумного споживання ресурсів, є одним із пріори-

тетів європейської політики в галузі навколишнього середовища.

При цьому акцент робиться саме на переробці й утилізації, а не

на видаленні відходів, на так званому принципі трьох К: Кесіисе

(зменшення), Кесус1іп§ (рециркуляція) та Кесоуегу (утилізація)

Див.: Будякова Т. Деякі питання поводження

відходами: огляд законодавства

ЄС

/ Т.

Будякова

Вісник екологічної адвокатури.

—

2004.

— № 25. — С. 8.

164

Європейське екологічне законодавство щодо відходів базуєть-

ся на концепції відповідальності виробника

. Стаття 15 Рамкової

директиви про відходи вартість видалення відходів покладає на

володільців відходів, які передають їх спеціалізованим організа-

ціям (державним чи приватним), що здійснюють збирання відходів

чи операції з видалення відходів, передбачені в Додатку II А до

Рамкової директиви про відходи, або на попередніх володільців

відходів чи виробників продукції, у результаті діяльності яких

виробляються відходи. Стаття 3(1) накладає на держави-члени

обов'язок вживати належних заходів для запобігання виробленню

відходів або зменшення обсягів їх вироблення та їх небезпеч-

ності

Стале управління відходами було і надалі залишається однією

з провідних сфер діяльності Співтовариства в галузі охорони нав-

колишнього середовища

Стаття 8 Програми встановлює завдання та пріоритетні сфери

дій щодо сталого використання й управління відходами, а саме:

— досягнення суттєвого загального зменшення обсягів ви-

роблених відходів за допомогою ініціатив щодо запобігання їх

виникненню, кращої ефективності ресурсів і переходу до більш

сталої структури виробництва та споживання;

— суттєве зменшення кількості відходів, які підлягають ви-

даленню, і обсягів небезпечних відходів, які виробляються, уни-

каючи збільшення викидів у повітря, воду та ґрунти;

— заохочення повторного використання;

— для відходів, які дедалі ще виробляються: рівень небезпеч-

ності слід знизити, і вони повинні мати якнайменший ризик; пере-

вага має надаватись утилізації, особливо рециркуляції; кількість

відходів, що підлягають видаленню, повинна бути мінімальною, і

вони мусять видалятися безпечним способом; відходи, які підля-

Див.: Фюр

М.

Транснациональньш законотворческий процесе

политика

ЕС

в области производства продукции

на

примере отходов злектронного

злектричес-

кого оборудования

/ М.

Фюр

Зкологическое право.

—

2006.

— № 4. — С. ЗО.

Див.:

Рамкова Директива 75/442/ЄЕС

про

відходи

СУ N Ь 194,

25/07/1975.

Див.:

Рішення

№

1600/2002/ЄС Європейського парламенту

Ради

від

22 липня 2002

р.

щодо Шостої програми

дій

Співтовариства

сфері навколишнього

середовища

ОЛ, Ь

242/1, 10.9.2002.

165

гають видаленню, мають видалятись якомога ближче до місця їх

виробництва, при цьому не призводячи до зменшення ефектив-

ності операцій із оброблення відходів.

Ці завдання виконуються шляхом оцінки потоків відходів у ЄС,

включаючи імпорт і експорт та розробки й імплементації заходів

щодо запобігання утворенню або поводження з відходами.

Основними засобами реалізації зазначених підходів є: встанов-

лення принципу «забруднювач платить»; проведення фіскальної

політики, спрямованої на посилення економічних важелів витиску-

вання багатовідхідних технологій, особливо пов'язаних з утворен-

ням токсичних відходів; застосування економічних інструментів

для сприяння максимальній утилізації відходів; упровадження на

об'єктах захоронення відходів відносно простих і досить ефектив-

них та економічно реальних інженерно-технічних рішень із змен-

шення негативного впливу відходів на навколишнє середовище з

відповідним моніторингом

. Економічну ефективність обумовлює

значний інноваційний потенціал сфери переробки та утилізації

відходів. Підвищення рівня та ефективності використання від-

ходів є порівняно найменш капіталомістким шляхом розвитку

промисловості, який має значну енерго-, ресурсо- та екологічну

ефективність, сприяє економії витрат на розширення сировинної

бази, транспортування відходів та сировини, зниженню факторів

ризику господарської діяльності

Базовим правовим інструментом, який закладає основу ефек-

тивного управління відходами, і напрямом подальшого регулю-

вання на рівні Співтовариства є Рамкова директива 75/442/ЄЕС

про відходи. Після набрання нею чинності 1977 року до даної

Директиви було внесено ряд змін і доповнень, зокрема, Дирек-

тивою 91/156/ЄЕС

Див.: Виговська

Г.П.

Поводження

відходами

Україні: підсумки

перс-

пективи [Електронний ресурс]

Г.П. Виговська, В.С. Міщенко.

—

Режим доступу:

Шр://\то\у.чуа$к.сот.иа/соорегаііоп/2008/і1іе5Є5Лу§оУ5ка.ЬІт

Див.: Близнюк А.М. Стратегія формування індустрії переробки відходів

управлінні екокризовими промисловими регіонами [Електронний ресурс]

автореф.

дис.

...

канд. юрид. наук

держ. упр.

А.М. Близнюк.

—

Донецьк, 2002.

—

Режим

доступу: (ІІ53ег.сот.иа/сопіепІ5/38200.Ьігп1

Див.: Директива 91/156/ЄЕС

ОЛ І 78,

18.03.1991.

166

З урахуванням положень Рамкової директиви було прийнято

ряд нормативно-правових актів, які деталізують положення даної

Директиви та встановлюють більш конкретні вимоги до повод-

ження з відходами. За предметом регулювання ці акти можна

умовно поділити на три групи:

1) акти, які регулюють конкретні операції поводження з від-

ходами. Цю групу актів складають директиви, що встановлю-

ють вимоги до діяльності та дозволів на діяльність із видалення

відходів (в основному спалювання чи захоронення). Основними

нормативно-правовими актами цієї групи є Директива 1999/31/ЄС

про захоронення відходів

і Директива 2000/76/ЄС про спалю-

вання відходів

;

2) акти, які регулюють поводження з окремими видами від-

ходів. Це в основному директиви, що встановлюють вимоги до

поводження з небезпечними відходами та їх окремими типами, а

також з відпрацьованими мастилами, пакувальними матеріалами,

батареями і акумуляторами. Основними нормативно-правовими ак-

тами даної групи є Директива 91/689/ЄЕС про небезпечні відхо-

ди

, Директива 94/67/ЄС про спалювання небезпечних відходів

Директива 75/439/ЄЕС про видалення відпрацьованих мастил

Директива 94/62/ЄС про пакування та відходи пакування

;

3) акти, що регулюють переміщення відходів. Основну час-

тину актів даної групи складають регламенти, які встановлюють

вимоги до транзиту, експорту й імпорту відходів у межах та

за межі Співтовариства. Основним нормативно-правовим актом

цієї групи є Регламент Ради 259/93 про нагляд і контроль за

Див.:

Директива 1999/31/ЄС

про

захоронення відходів

ОЛ Ь 182,

16/07/1999.

Див.:

Директива 2000/76/ЄС

про

спалювання відходів

ОЛ І. 332,

28/12/2000.

Див.:

Директива 91/689/ЄЕС

про

небезпечні відходи

ОЛ Ь 377,

31/12/1991.

Див.: Директива 94/67/ЄС про спалювання небезпечних відходів

(XI І.

365,

31/12/1994.

Див.: Директива 75/439/ЄЕС

про

видалення відпрацьованих мастил

ОЛ І.

194, 25/07/1975.

Див.: Директива 94/62/ЄС

про

пакування

та

відходи пакування

ОЛ Ь

365,

31/12/1994.

167

переміщенням відходів у межах Європейського Співтовариства,

ввезення в ЄС та вивезення за його межі

Таким чином, варто відмітити доволі значне розпорошення

норм щодо поводження з відходами по різних правових актах.

Такі документи будуються за схожою структурою та висвітлюють

вузькопрофільні питання

Загальні вимоги щодо поводження з відходами встановлює

Рамкова директива 75/442/ЄЕС про відходи. Відповідно, дирек-

тиви поводження з відходами означають збирання, переміщення,

утилізацію та видалення відходів, включаючи нагляд за цими опе-

раціями, та відновлення місць видалення відходів. У законодавс-

тві ЄС використовується термін «управління відходами», який

за своїм змістом відповідає терміну «поводження з відходами»,

що використовується в українському законодавстві в цій сфері

Термін «відходи» визначається статтею 1(а) Рамкової директиви

75/442/ЄЕС як будь-яка речовина чи предмет, внесені до перелі-

ку категорій відходів Додатка І даної директиви, котрих позбав-

ляється, планує чи повинен позбавитись їхній власник. Власником

відходів визнається виробник відходів або фізична чи юридична

особа, що ними володіє. Перелік категорій відходів, передбаче-

ний у Додатку І до Рамкової директиви, є базовим. Згідно зі

статтею 1(а) Рамкової директиви було розроблено деталізова-

ний перелік відходів за категоріями Додатка І. Цей перелік, так

званий Європейський каталог відходів, міститься в Додатку до

Рішення Комісії 2000/532/ЄС

Європейський каталог відходів становить собою систему кла-

сифікації відходів (матеріалів), яка охоплює всі види відходів,

включаючи небезпечні. Класифікація відходів за даним каталогом

(віднесення до відповідних категорій) здійснюється на основі ком-

бінованого підходу: враховуючи природу відходів та їх походження.

Див.: Регламент Ради 259/93

про

нагляд

контроль

за

переміщенням

від-

ходів

межах Європейського Співтовариства, ввезення

в та

вивезення

за

його межі

|Електронний ресурс].

—

Режим доступу: Мїр://еиг-1ех.еигора.еи/

Див.: Дубовик

О.Л.

Проблематика борьбьі

преступностью

научньїх

исследованиях

судебной практике

ЕС /

О.Л. Дубовик, А.А. Иванова,

В.Т.

Кали-

ниченко, Т.В. Редникова

Зкологическое право.

—

2008.

—- № 1.

—

С. 29.

Див.:

Про

відходи

Закон України

від 5

березня

1998 р. №

187/98-ВР

// Відомості Верховної Ради України.

—

1998.

— №

36-37.

— Ст. 242.

Див.: Рішення Комісії 2000/532/ЄС СОМ/2003/0250 йпаї.

168

Каталог не є вичерпним переліком відходів. Він періодично пере-

глядається та, відповідно, оновлюється.

Додаток І до Рамкової директиви 75/442/ЄЕС містить перелік

категорій відходів:

1. Виробничі чи споживчі залишки, іншим чином не визначені

нижче.

2. Продукти, в яких закінчився термін придатності.

3. Матеріали, забруднені внаслідок запланованих чи навмис-

них дій (наприклад, залишки після операцій очищення, пакувальні

матеріали).

4. Вироби, не придатні до використання (наприклад, відбра-

ковані акумуляторні батареї, відпрацьований каталізатор).

5. Речовини, що вже не виконують свого призначення на-

лежним чином (наприклад, забруднені кислоти, забруднені роз-

чинники, відпрацьовані солі після гартування).

6" Залишки від технологічних процесів (наприклад, шлаки).

7. Залишки від процесів зниження рівня забруднення (напри-

клад, шлами, пил від пиловловлювачів, відпрацьовані фільтри).

8. Продукти, що не мають подальшого застосування (напри-

клад, сільськогосподарські, побутові, канцелярські, торгові відхо-

ди) і т. ін.

Відходами є матеріали, речовини чи предмети, що містяться

в Європейському каталозі відходів, за умови, що виробник цих

речовин чи особа, що ними володіє, позбувається, планує чи по-

винна позбутися даних речовин.

Слід мати на увазі, що дещо інші переліки відходів містяться

в додатках до Регламенту Ради № 259/93/ЄЕС про нагляд та

контроль за переміщенням відходів у межах ввезення та вивезен-

ня за межі Європейського Союзу. Дані переліки — Червоний та

Жовтий (щодо небезпечних відходів) і Зелений (щодо відходів, які

не є небезпечними) — застосовуються до переміщення відходів і

відповідають перелікам у додатках до Базельської конвенції про

контроль за транскордонним переміщенням небезпечних відходів

та їх видаленням

' Див.: Регламент Ради

№

259/93/ЄЕС про нагляд

та

контроль

за

переміщен-

ням відходів

межах ввезення

в та

вивезення

за

межі Європейського Співтовариства

[Електронний ресурс].

Режим доступу: ЕиКОРА.ЕШ\Т/СОММ/Е№1КОХМЕ.\Т/

\УА5ТЕ/ІШЕХ.НТМ

169

Характерною рисою визначення терміна «відходи» в праві нав-

колишнього середовища ЄС є чітка ідентифікація власника. Ще

однією ознакою європейського підходу необхідно назвати кон-

цепцію видалення, тобто визначення дій, які необхідно вчинити,

щоб матеріали, речовини, предмети стали відходами. Концепція

видалення посідає центральне місце у визначенні відходів. Вона

встановлює можливості подальшого економічного використання

матеріалів, що визначає певний кінцевий результат (наприклад,

переробка). Речовини, які передбачається видаляти або перероб-

ляти у специфічний спосіб, є відходами. Однак необхідно звер-

нути увагу, що таке визначення не встановлює обмежень ні за

фізичним станом відходів, ані по компонентах навколишнього

природного середовища (повітря, вода, ґрунт), куди видаляються

відходи.

Виходячи з того, що визначення поняття відходів у законо-

давстві було досить нечітким, необхідні роз'яснення дали судові

органи.

Поняття «видалення» було розтлумачено у справі ЕугоТошЬезу

& оШег

та Іпіег-Епугоптепі \Уа11опіе V Ке^іоп ^/аііопе

і закріп-

лено як сукупність заходів з переробки відходів, коли продукту

переробки повертається первинний стан або він трансформується

в якусь корисну речовину або у процес, при якому виділяються

корисні компоненти. Якщо відходи не підлягають переробці, то їх

можна видаляти безперешкодно. Однак не всі процеси перероб-

ки підпадають під визначення «видалення». Суд встановив, що

будь-яка переробка матеріалів, предметів, речовин, що більше не

використовуються за прямим призначенням, є відходами і підпа-

дає під визначення «видалення відходів». Справи АРСО СЬегпіе

Иесіегіапсі & ЕРО№ 'підтверджують, що речовина може пройти

деяку операцію відновлення та залишитись відходами.

Див.: [1997] ЕСР 1-3561 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: ЕЩОРА.

ЕШЖ/СОММ/ЕКУІКОШЕЖ/ІА¥АЕАВІШ СА5Е5

Див.: [1997] ЕСК 1-7411 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: ЕШКОРА.

Еи.ШТ/СОММ/Е^ірОШЕМТ/ЕАШ/ЬЕАОІЬ'О СА5Е5

Див.:

АКСО СНетіе Иесіегіапсі

Ш &

Міпізіег

уап

УоІкзЬиізуезііп^,

КиітіеІі]ке Опіепіп£

еп

МіІіеиЬеЬеег (С-418/97 [2000]

ЕСК

1-4477).