Смиричинський В.В. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних

прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності [4, с. 279].

Основою забезпечення державних потреб у матеріальних ресурсах

(державне замовлення) на сучасному етапі згідно чинного законодавства є

тендерні торги, через посередництво яких розпорядники державних

(бюджетних) коштів різних рівнів на основі конкурсу визначають переможців

тендерних торгів по поставкам продукції, виконанню робіт , наданню послуг за

державні кошти і укладають з ними договори (контракти) у відповідності з

Законом України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

Окремою сферою господарської діяльності тут виступає контрактація

сільськогосподарської продукції і сировини. Формування державних ресурсів с/

г продукції, забезпечення населення продовольством, а переробних

підприємств сировиною значною мірою залежить від чітко налагодженої

системи договірних відносин із закупівель цієї продукції у с/г

товаровиробників. Забезпечення потреб у продукції с/г для бюджетної сфери,

формування державного резервного та елітного насіннєвого фондів і

генетичного фонду у тваринництві здійснюється через державний контракт.

Виробники с/г продукції нині самостійно розпоряджаються своєю продукцією,

реалізуючи її за державними контрактами та іншими договорами через аграрні

біржі, торгові та контрактні доми, заготівельні та посередницькі організації.

Контракти мають багато переваг. Агенти з закупівель мають змогу краще

контролювати транспортні засоби. Вартість перевезення можна вважати

стабільно та незалежною від коливань ринкової ціни. На додаток, контракти

гарантують агенту з закупівель певний рівень сервісного обслуговування та

надають йому конкурентні переваги.

Контракти вигідні обом сторонам, але важливо щоб вони включали усі

основні елементи перевезення і збереження закуплених ресурсів. Не існує

стандартів у написанні контрактів, його форма змінюється в залежності від

умов, засобу перевезення, агента з доставки, виду агента з закупівель, товарів,

що перевозяться, рівня конкуренції та ін.

За договорами контрактації с/г товаровиробник зобов’язується

виробити с/г продукцію та передати її у власність контрактантові

(заготівельникові) або зазначеному ним одержувачу, а контрактант

зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за обумовленими

цінами.

Більш детально умови контрактації викладені у Цивільному кодексі

України. Вперше умови контрактації в Україні після 1991 р. регламентувались

Декретом КМ України “Про державний контракт і державне замовлення на

1993 р.”, окрім того вони регламентувались Положенням про механізм

формування і економічного стимулювання державного замовлення

(контракту) на поставку до державних ресурсів с/г продукції та сировини у

1993 р.

Державне замовлення спочатку регламентувалось Тимчасовим

положенням про порядок формування та розміщення обсягів поставок

продукції (робіт, послуг) для виконання державних контрактів і державного

замовлення на 1993 р. Див. список літератури [5]. Далі був Указ Президента

України “Про державний контракт і державне замовлення на 1994 р.”, а з 1996

р. державне замовлення регламентувалось Законом України “Про поставки

продукції для державних потреб”. Оскільки цей закон не мав ефективного

ринкового механізму його реалізації на початку 2000 р. ВР України був

прийнятий новий Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за

державні кошти”. Нова редакція цього закону у зв’язку з прийнятими змінами

зроблена у 2003 р. Механізмом реалізації цього закону встановлено,

застосовувані у ЄС тендерні торги, що сприятиме інтеграції України у

європейське співтовариство.

Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику особливостей формування господарських

зв’язків в сучасних умовах.

2. Суть та необхідність державних закупівель.

3. Які види процедур державних закупівель застосовуються?

4. Що таке господарська угода, договір і що означає їх пролонгація?

5. Який загальний порядок укладання господарської договору?

6. Що представляє собою державний контракт? Де він застосовується?

7. Що являє собою державне замовлення? державні закупівлі? Які

принципи їх формування?

8. Суть системи контрактації та механізму формування державного

замовлення на поставку с/г продукції для державних потреб.

9. Назвіть основні нормативні та законодавчі акти, що регламентують

поставку матеріальних ресурсів для державних потреб.

Рекомендована література

1. Закон України “Про поставку продукції для державних потреб”.

Відомості ВР України. – 1996, № 3.

2. Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні

кошти”. Офіційний вісник України, 2003, № 7.

3.Ткаченко Н. Б. Управління державними закупівлями: Монографія. – К.:

Вид-во „Книга”, 2007. – 296 с.

4.Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник.

– К.: Юрінком Інтер, 1999, - 560 с.

5.Смиричинський В.В. Управління матеріальними ресурсами:

Навч. посібник, тема 6. – К.: ІСДО, 1996 .

6. Смиричинський В. В. Логістичний менеджмент державних закупівель:

Монографія. – Тернопіль, „Карт-Бланш”, 2004. – 390 с.

7. Смиричинський В. В. і ін. Логістичний менеджмент у будівництві:

Монографія. – Тернопіль, „Збруч”. 2006.

Тестові завдання

1. Кому із постачальників слід віддати перевагу при продовженні

договірних відносин?

Критерій Оцінка постачальників по даному критерію Постачальники

А . Б В . Г

Ціна 8 4 9 2

Якість 5 8 2 4

Надійність 3 4 5 10

Варіанти відповідей: а) постачальнику А ; б) постачальнику Б ;

в) постачальнику В ; г) постачальнику Г .

2. Із нижченаведеного переліку виділіть результати дотримання

договірної дисципліни.

А. Уповільнення товарообігу.

Б. Затримка просування товарних потоків по логістичним ланцюгам.

В. Прискорення обігу обігових коштів.

Г. Скорочення сукупних матеріальних (виробничих) і товарних

запасів.

3. Із нижченаведеного переліку виділіть наслідки незапланованих

товарних потоків.

А. Ритмічна робота підприємства.

Б. Перетворення динамічних потоків в статичні на тривалий час.

В. Покращення матеріально-технічного забезпечення і збуту.

Г. Невиправдані затрати.

4. Пропозиція укласти договір на поставку матеріальних

ресурсів має назву:

А. Опціон Б. Іпотека .

В. Оферта . Г. Акцепт.

5. Специфіка організації товароруху головним чином зв’язана з:

А. Особливостями товару і обсягами операцій .

Б. Кадровим потенціалом фірм і підприємств .

В. Досвідом роботи, що склався на фірмі, підприємстві .

Г. Наявністю зв’язків з прямими споживачами і посередниками.

Тема 8. Нормативна система логістичного управління

потоками матеріальних ресурсів

1. Значення нормування витрат МР для ефективності логістичного

обслуговування їх руху.

2. Система прогресивних норм і нормативів витрат МР.

3. Методи та різновиди розрахунку норм витрат МР.

4. Поняття про автоматизовану систему норм витрат МР.

5. Використання вторинних матеріальних ресурсів.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

За роки трансформації української економіки нормативний метод

управління рухом матеріальних ресурсів практично не досліджується, не

дивлячись на впровадження у виробництво нових технологій норми витрат

матеріальних ресурсів на виробництво продукції, виконання робіт і надання

послуг для цих технологій практично не розробляються, а використовуються

старі, що розроблені і затверджені ще у колишньому союзі. Разом з тим

студентам слід знати, що методи ведення господарської діяльності, які

склалися у сфері матеріального виробництва України в умовах ринкових

відносин вимагають наукового, раціонального нормування витрат МР. Цього

вимагає і логістична концепція управління потоками МТР, яка

впроваджується в переважній частині базових галузей

народногосподарського комплексу України.

Нормативний підхід до логістичного менеджменту – це підхід, який

полягає у встановлені нормативів управління з усіх підсистем системи

менеджменту. Нормативи повинні встановлюватися за важливішими

елементами: а) цільової підсистеми (показники якості і ресурсоємності

товару, параметри ринку, показники організаційно-технічного рівня

виробництва, соціального розвитку колективу,охорони навколишнього

середовища); б) керованої підсистеми нормативи якості планів,

організованості системи менеджменту, якості обліку і контролю,

стимулювання якісної праці); в) забезпечуючої підсистеми (нормативи

забезпеченості працівників і підрозділів всім необхідним для нормальної

роботи, виконання поставлених пред ними цілей і завдань, нормативи

ефективності використання різних видів ресурсів в цілому по фірмі). Ці

нормативи повинні відповідати вимогам комплексності, ефективності,

обґрунтованості, перспективності (у часі і за масштабом застосуваання).

Норми витрат є важливішою умовою раціонального використання

МТР, знаряддям ефективного впливу на економію сировини, матеріалів,

палива і енергії. Основним принципом наукового нормування витрат

матеріальних ресурсів є прогресивність норм, які виступають

найважливішою умовою безперервного зниження суспільно необхідних

витрат на виробництво продукції, виконання робіт. Норми повинні

безперервно удосконалюватися і змінюватися з урахуванням досягнень

НТП, організаційно-технічних, і соціально-економічних факторів.

Логістична підходи до впровадження і використання прогресивних норм

витрат матеріальних ресурсів забезпечує скорочення витрат сировини і

матеріалів на одиницю випущеної продукції, виконаної роботи, а також

зниження їх собівартості.

Нормування – це процес встановлення планової, технологічно-

обгрунтованої міри виробничого споживання МР. Воно передбачає глибокі

знання економічної суті, ролі і значення різних видів норм і нормативів в

плануванні виробництва та його МТЗ. Нормування використання МР на

одиницю виробленої продукції включає до себе розробку норм їх

споживання у виробництві при випуску продукції, корегування діючих

норм, затвердження і доведення норм до виробничих дільниць і бригад.

Норми і нормативи, що постійно перебувають у динаміці, потрібні для

визначення народногосподарської пропорційності при розподілі суспільної

праці й засобів виробництва в умовах зміни структури потреб, тобто вони є

тим механізмом, який сприяє реалізації логістичної концепції управління

рухом МР (правило 7- R). Норми і нормативи виступають тут, з одного боку,

як регулятор в оцінці кількості засобів виробництва для здійснення

оптимальної народногосподарської пропорційності, а з іншого – у вигляді

вихідної бази вирішення завдань найбільш повного задоволення суспільних

потреб при найменших витратах живої і уречевленої праці.

Джерела розробки єдиної системи норм і нормативі в Україні належать

до економічної реформи 1965 року, що здійснювалась у колишньому Союзі.

Основна мета її створення полягала в посилені наукової обґрунтованості,

пропорційності та збалансованості планів, більш глибокому виявленні і

використанні резервів виробництва, підвищенні його ефективності. У складі

норм і нормативів статистичною наукою передбачено формування таких

основних груп показників.

1. Нормативи ефективності суспільного виробництва. На рівні

підприємств і в галузі ефективність визначається як відношення чистої

продукції до її повної собівартості. З цією метою на практиці часто

використовується показник рентабельності виробництва. Застосовують і

показники, що характеризують окремих видів ресурсів /фондовіддача,

матеріалоємність виробництва, продуктивність праці/.

2. Норми і нормативи затрат праці й заробітної плати /норми часу,

норми виробітку, нормативи чисельності, тарифні ставки, посадові оклади,

розцінки на технологічні операції тощо/.

3. Норми і нормативи витрат сировини, матеріалів, паливно-

енергетичних ресурсів і запасів на одиницю продукцію /послуги/ в

основному і допоміжному виробництві.

4. Норми і нормативи використання виробничих потужностей та

норми тривалості освоєння виробничих потужностей.

5. Нормативи питомих капітальних вкладень на одиницю введених

потужностей, реконструкцію діючих або на приріст виробництва

продукції, послуг.

6. Норми і нормативи використання обладнання і потреби в обладнані

й кабельних виробах.

7. Фінансові норми і нормативи включають до себе сукупність

показників, які забезпечують поєднання загальнодержавних інтересів з

госпрозрахунковими інтересами підприємств всіх форм власності й

зацікавленістю працівників (формування фонду споживання, фонду

нагромадження і ін.).

8. Норми грошових витрат на виробництво /відрахування у цільові

фонди, оплата послуг і обслуговування тощо/.

9. Соціально-економічні норми і нормативи. В їх складі історично

визначені, розумні норми особистого споживання, норми забезпечення

житлом, нормативи обслуговування населення в установах охорони здоровя,

культури, освіти, на громадському транспорті, в громадському харчуванні

тощо.

10. Норми і нормативи охорони навколишнього середовища, які

визначають рівень несприятливого впливу виробничої та невиробничої

діяльності людини на навколишнє середовище й доцільного використання

природних ресурсів. Встановлюються гранично допустимі рівні шкідливих

викидів, загазованості, запиленості, шуму, а також реалізації

природоохоронних заходів.

Традиційне визначення норм витрат – це максимально допустима

кількість сировини, матеріалів, палива і енергії на виробництво одиниці

продукції (роботи) встановленої якості в конкретних організаційно-

технічних умовах виробництва.

Норма витрат – це не облікований показник витрат ресурсів, а орієнтир

на передовий вітчизняний і світовий досвід організації виробництва,

досягнення НТП в частині раціонального використання сировини,

матеріалів, палива та енергії. Тому норми витрат, що відбивають суспільно-

необхідні витрати ресурсів, називаються прогресивними.

Прогресивні норми повинні безперервно удосконалюватися і

змінюватися з урахуванням досягнень НТП, організаційно-технічних і

соціально-економічних факторів. Впровадження прогресивних норм витрат

МР забезпечує скорочення витрат сировини і матеріалів на одиницю

випущеної продукції (робіт, послуг), а також зниження їх собівартості, що і

передбачає логістичний підхід до управління рухом МР.

Норми витрат сировини і матеріалів у виробництві розрізняють за

такими основними ознаками: за ступенем деталізації об’єкта нормування; за

ступенем укрупнення номенклатури сировини і матеріалів; за періодом дії

норм витрат.

Однією з найважливіших вимог до розробки прогресивних норм

витрат є їх наукова обґрунтованість, тобто розрахунок норм здійснюється

згідно з науковими методами нормування, що базуються на сукупності

об’єктивних знань про властивості, характеристики, особливості МР, про

технологічні і виробничі процеси, основи економіки МТЗ, підґрунтям яких є

фундаментальні закони фізики, хімії та математичні способи розрахунків.

Нині, наприклад, в промисловості і будівництві використовується

велика кількість різноманітних методів нормування, але в своїй основі всі

вони базуються в основному на одному з трьох типових методів розрахунку

норм витрат: розрахунково-аналітичному ; дослідному і звітно-

статистичному [3].

В інфляційні періоди суб’єкти підприємництва страхуючись від

неритмічної поставки МТР намагаються створити їх понаднормативні

запаси. Це приводить до заморожування значних частини обігових коштів,

при тривалому зберіганні – до псування, розкрадання окремих видів МР, що

знижує ефект логістичного підходу до управління рухом МР.

Окрім понаднормативних та зайвих МР у виробництві утворюються

відходи, які відносять до вторинних МР. У сучасних умовах комплексне

використання вторинної сировини, супутніх продуктів дає можливість не

тільки одержати економічну вигоду, а й вирішити екологічні проблеми.

Використання вторинної сировини для виробництва продукції, виконання

робіт або одержання енергії передбачає застосування логістичних операцій

до її збирання, заготівлі, сортування й обробки і ін.

Різноманіть норм витрат МР у матеріальному виробництві,

використання різних методів їх розрахунку, складність і трудомісткість

заповнення і ведення документації, значний документообіг в системі

логістичного нормування витрат у виробництві й у МТЗ утруднюють

складання, укрупнення, оновлення і корегування норм витрат матеріалів та

розв’язання планово-розрахункових задач вручну незалежно від розмірів

підприємства. Ручна організація праці нині не забезпечує повною мірою

оперативності й точності розрахунків.

Тому в організації й функціонуванні розвинутого нормативного

господарства, а також у вирішенні завдань логістичного обслуговування

виготовлення продукції і доставки її кінцевому споживачу, виконання робіт і

надання послуг повинні застосовуватися економіко-математичні методи і

ЕОМ, організаційна і периферійна техніка, сучасні способи обробки і

передачі даних.

Сьогодні на окремих крупних підприємствах використовується

автоматизована система нормативів (АСН), яка представляє собою

сукупність норм і нормативів виробничо-господарської діяльності, що

можуть бути задіяні на різних рівнях управління рухом МР у

народногосподарському комплексі країни.

АСН заснована на автоматизованому збиранні, нагромадження й

оновленні норм і нормативів і повинна забезпечувати уніфікацію і

зіставленість різних видів логістичної інформації ; оперативне збирання

даних і формування укрупнених норм і нормативів ; обмін нормативною

інформацією з галузевими і відомчими системами норм і нормативів.

АСН має в своєму складі такі підсистеми:

- норми визначення потреби і використання обладнання ;

- норми затрат праці і зарплати ;

- норми капітального будівництва ;

- норми виробничих потужностей і основних фондів ;

- фінансові нормативи, в т.ч. нормативи капітальних вкладень ;

- норми витрат сировини і матеріалів, палива, теплової та електричної

енергії.

Метою розробки, впровадження та функціонування АСН витрат МР є

автоматизація процесів формування, збирання, нагромадження, передачі,

обробки, збереження і оновлення інформації за різними групами цих норм,

що суттєво змінює організацію і технологію системи нормування витрат МР

і дозволяє ефективно використовувати логістичну концепцію управління

рухом МР.

Питання для самоконтролю

1. Призначення системи норм і нормативів і її місце і роль в логістичній

системі управління рухом МР.

2. Дайте визначення норми витрат МР.

3. Які норми витрат МР називають прогресивними?

4. Що є об’єктом нормування?

5. Назвіть види нормативів МР.

6. Назвіть основні методи розрахунку норм витрат МР.

7. Що таке вторинні МР і відходи виробництва?

8. Яка мета розробки і застосування АСН?

Рекомендована література:

1. Типовий порядок визначення норм запасів товаро-матеріальних

цінностей. // Діло, 1993, № 63.

2. Покараєв Г.М. Ресурсосбережение: проблемы и решения. – М.:

Экономика, 1990.

3. Смиричинський В.В. Управління матеріальними ресурсами:

Навч. посібник, тема 7. – К.: ІСДО, 1996.

Тестові завдання

1. Який показник є основою для аналізу системи логістики?

А. Граничні витрати .

Б. Загальні витрати .

В. Постійні витрати .

Г. Змінні витрати.

2. Що із названого відноситься до логістичних операцій?

А. Модернізація техніки.

Б. Рух кваліфікованих кадрів.

В. Переміщення інформації про потоки.

Г. Облік матеріалів.

3. Що із наведеного відноситься до об’єктів логістичних рішень?

А. Вибір системи менеджменту .

Б. Вибір постачальника .

В. Вибір потужності .

Г. Вибір рівня оподаткування.

Тема 9. Логістичне управління виробничими процесами

1. Поняття і задачі виробничої логістики.

2. Вимоги, що пред’являються до організації управління матеріало-

потоками у виробництві.

3. Концепції логістичної системи у виробництві.

4. Штовхаючі системи управління матеріалопотоками.

5. Тягнучі системи управління матеріалопотоками.

6. Ефективність застосування логістичного підходу до управління

матеріалопотоками у виробництві.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

При вивченні матеріалу цієї теми студентам слід звернути увагу на

місце і роль виробничої логістики у загальній логістичній системі.

Матеріальний потік на своєму шляху від первинного джерела сировини до

кінцевого споживача проходить ряд виробничих ланок (операцій).

Управління матеріальним потоком на цьому етапі має свою специфіку і

носить назву виробничої логістики., складовими якої є логістичні операції

(процеси), що відбуваються у сфері матеріального виробництва.

Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних потоків в

середині підприємства, фірми, які створюють матеріальні блага або надають

матеріальні послуги.

Завдання логістики виробничих процесів стосується управління

матеріальними потоками в середині підприємств і фірм, що створюють

матеріальні блага або виконують такі матеріальні послуги, як збереження,

фасування, розважування, сортування, укладання і ін.

Логістичні системи, що розглядаються виробничою логістикою, мають

назву внутрівиробничих логістичних систем. До них можна віднести, як

виробниче підприємство, транспортну організацію, так і гуртове

підприємство, яке має складські споруди, вузлову вантажну станцію чи

вузловий морський порт і ін. Внутрівиробничі ЛС можна розглядати як

мікро-, так і на макрорівні.

Логістична концепція організації виробництва включає в себе наступні

основні положення: відмова від надлишкових запасів; відмова від

завищеного часу виконання основних і транспортних операцій; відмова від

виготовлення серії деталей, на які нема замовлення покупців; усунення

простоїв обладнання ; обов’язкова ліквідація браку; усунення

нераціональних внутрізаводських перевезень; перетворення постачальників

із протилежної сторони в доброзичливих партнерів.

Раціональна організація і управління матеріальними потоками

сьогодні передбачають обов’язкове виконання таких основних логістичних

принципів як: односпрямованість, гнучкість, синхронізація, оптимізація,

інтеграція потоків і процесів.